Постанова

від 24.05.2021 по справі 924/1061/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2021 року Справа № 924/1061/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Дужич С.П.

розглянувши у порядку письмового провадження без виклику представників сторін апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Колос-Агро" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року (повний текст скалдено 05.03.2021) у справі № 924/1061/20 (суддя Вибодовський О.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Колос-Агро"

про стягнення 106 828,06 грн, з яких 85 999,90 грн основної заборгованості, 13 708,24 грн інфляційних втрат та 7 119,92 грн 3% річних

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Хмельницької облаті від 01.03.2021 у справі №924/1061/20 позов задоволено. Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Колос-Агро" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест" - 85 999,90 грн - основна заборгованість, 7 119,92 грн - 3 % річних, 13 708,24 грн - інфляційних втрат та 2 102,00 грн - витрат по оплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити частково на суму 199,90 грн.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Хмельницької області норм матеріального та процесуального права, а також на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 30.03.2021 у справі №924/1061/20 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Колос-Агро" на рішення Господарського суду Хмельницької облаті від 01.03.2021 у справі №924/1061/20. Встановлно строк позивачу для подання до суду відзиву на апеляційну скаргу та доказів надсилання (надання) апелянту копії відзиву та доданих до нього документів протягом 5 (п`яти) днів з дня отримання копії даної ухвали. Роз`яснено учасникам справи, що розгляд апеляційної скарги відбудеться в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до абз.1 ч.10 ст.270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

За приписами ч.13 ст.8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи (абз.2 ч.10 ст.270 ГПК України).

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Колос-Агро" на рішення Господарського суду Хмельницької облаті від 01.03.2021 у справі №924/1061/20 за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.269 ГПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, дослідивши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01 грудня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "АПК "Колос-Агро" (постачальник/відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест" (покупець/позивач) був укладений договір поставки №01/12/17 (далі - договір, а.с.13-16), відповідно до п..1.1 якого постачальник зобов`язувався поставити у власність покупцю товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку фактурі та/або Специфікації, а покупець в свою чеогу зобов`язувався прийняти та оплатити замовлений товар.

Відповідно до п.5.5 договору, загальна сума договору сторонами не обмежується і визначається на підставі фактично поставленого товару та узгодженої на нього ціни відповідно до рахунків-фактур.

ТОВ "АПК "Колос-Агро" на виконання умов договору та взятих на себе зобов`язань 04 грудня 2017 року було здійснено відвантаження товару позивачу, а саме: сої загальною кількістю 26 тон, вартість якої становить 208 000,10 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковою накладною №75 від 04.12.2017 та товарно-транспортною накладною №14 від 04.12.2017, підписаними обома сторонами та скріпленими їх печатками (а.с.17, 21-22).

З метою виконання взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати вартості товару, 04 грудня 2017 року позивачем було здійснено оплату вартості товару на банківський рахунок відповідача на загальну суму 294 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями від 04.12.2017 №2143 на суму 177 000,00 грн, №2144 на суму 70 000,00 грн, №2145 на суму 47 000,00 грн (а.с. 18-20), що на 85 999,90 грн становить більше від суми вартості фактично отриманого товару згідно видаткової накладної №75 від 04.12.2017.

При цьому, додатково товар на надмірно сплачені кошти на суму 85 999,90 грн покупцю не поставлявся.

На листи ТОВ "Явір-Інвест" від 06.12.2017, від 08.12.2017 та претензії №1140/18 від 17.01.2018, №234 від 26.03.2020 з вимогою повернути надмірно сплачені кошти відповідач (ТОВ "АПК "Колос-Агро") відповіді не дав, кошти не повернув (а.с. 23-34).

20 липня 2020 року Господарським судом Хмельницької області було видано судовий наказ у справі №924/828/20, яким присуджено до стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Колос-Агро" (30320, Хмельницька область, Ізяславський район, с. Плужне, вул. Бортника, 5, ідентифікаційний код 38668129) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест" (81064, Львівська область, Яворівський район, с. Бердихів, вул. Промислова, будинок 8, ідентифікаційний код 38380596) заборгованості у розмірі 85 999,90 грн та 210,20 грн витрат по оплаті судового збору.

Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 28.07.2020 року у справі №924/828/20 заяву товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Колос-Агро" від 28.07.2020 №27/07-20 про скасування судового наказу задоволено та скасовано судовий наказ від 20.07.2020 у справі №924/828/20 про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Колос-Агро" (30320, Хмельницька область, Ізяславський район, с. Плужне, вул. Бортника, 5, ідентифікаційний код 38668129) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Явір-Інвест" (81064, Львівська область, Яворівський район, с. Бердихів, вул. Промислова, будинок 8, ідентифікаційний код 38380596) заборгованості у розмірі 85999,90 грн та 210,20 грн витрат по оплаті судового збору.

Враховуючи викладене, ТОВ "Явір-Інвест" звернулося до господаського суду з позовом до ТОВ "АПК "Колос-Агро" про стягнення надлишково сплачених коштів на суму 85 999,90 грн, а також 13 708,24 грн інфляційних втрат та 7 119,92 грн 3% річних за період з 15.12.2017 по 17.09.2020.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами гл. 83 ЦК України.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційне зобов`язання виникає за наявності таких умов:

1) набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого);

2) набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала.

Під вiдсутнiстю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказiвцi закону, або суперечить меті правовiдношення i його юридичному змісту. Тобто, вiдсутнiсть правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 ЦК, свідчить про необхідність установлення так званої "абсолютної" безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Вiдповiдно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої та другої статті 509 ЦК України цивiльнi права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогiєю породжують цивiльнi права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та iншi правочини. Зобов`язанням є правовiдношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися вiд певної дiї, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином вiдповiдно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства, а за вiдсутноcтi таких умов та вимог цього Кодексу, інших aктiв цивільного законодавства - вiдповiдно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вичинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої та другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками вiдповiдних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків. Зокрема, унаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню iншiй стороні на пiдставi ст. 1212 ЦК України тільки за наявності ознаки безпiдставностi такого виконання.

Тобто, у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 Цивільного кодексу України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Як вже зазначалося вище, 01.12.2017 між ТОВ "АПК "Колос-Агро" та ТОВ "Явір-Інвест" був укладений договір поставки №01/12/17, відповідно до умов якого постачальник зобов`язувався поставити у власність покупцю товар, асортимент та ціна якого визначені у рахунку фактурі та/або Специфікації, а покупець зобов`язаний прийняти та оплатити замовлений товар. Сторонами договору було досягнуто згоди щодо кількості товару та способу оплати, яким визначено оплату по факту завантаження на транспортний засіб.

Як встановлено судами обох інстанцій, 04 грудня 2017 року відповідачем на виконання умов договору було здійснено відвантаження товару позивачу, а саме сої, загальною кількістю 26 тон, вартість якої становить 208 000,10 грн, що підтверджується виданою постачальником видатковою накладною №75 від 04.12.2017 та товарно-транспортною накладною №14 від 04.12.2017, підписаними обома сторонами без будь-яких зауважень/заперечень та скріпленими їх печатками.

Факт поставки товару також підтверджується наявною в матеріалах справи податковою накладною №85 від 04.12.2017.

З метою виконання взятих на себе договірних зобов`язань щодо оплати вартості товару, 04 грудня 2017 року позивачем було здійснено оплату вартості товару на банківський рахунок відповідача на загальну суму 294 000,00 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.

Отже, відповідачем отримано від позивача коштів на загальну суму 294 000,00 грн, що на 85 999,90 грн становить більше від суми вартості фактично отриманого товару.

Оскільки судами обох інстанцій встановлено, що кошти в розмірі 85 999,90 грн відповідачем набуті безпідставно, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для повернення даних коштів позивачу та, відповідно, задоволення позовних вимог в цій частині.

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки, як з`ясовано судами, безпідставно сплачені кошти на неодноразові вимоги позивача відповідачем повернуті не були, суд першої інстанції, враховуючи приписи ст.625 ЦК України, правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 7 119,92 грн відсотків річних та 13 708,24 грн інфляційних втрат.

При цьому, посилання скаржника на те, що кількість та ціна товару узгоджена сторонами в рахунку №26 від 01.12.2017, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки рахунок на оплату за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документа, оскільки ним не фіксується будь-яка господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а має лише інформаційний характер.

Згідно сталої правової позиції Верховного Суду за своєю правовою природою рахунок на оплату товару не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за надані послуги, тобто, носить інформаційних характер.

Відповідно, конкретний товар, його кількість та вартість, інші характеристики, визначаються під час фактичного продажу товару між продавцем (постачальником) та покупцем у видатковій накладній, яка складається сторонами, та є первинним документом згідно ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Як вже зазначалося вище, факт поставки товару підтверджується видатковою накладною №75 від 04.12.2017, яка містить всі обов`язкові реквізити, встановлені Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, а саме: назву постачальника і покупця, адресу і банківські реквізити постачальника, найменування, кількість і вартість товару, посади та прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарських операцій. Вказана видаткова накладна підписана представниками постачальника і покупця без будь-яких зауважень щодо кількості і вартості товару, містить відтиски печаток обох товариств.

Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Хмельницької області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК "Колос-Агро" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 01 березня 2021 року у справі № 924/1061/20 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню.

4. Справу №924/1061/20 повернути Господарському суду Хмельницької області.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Миханюк М.В.

Суддя Дужич С.П.