Постанова

від 25.02.2021 по справі 903/88/20

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 903/88/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

Банаська О. О. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.

за участю представників:

скаржник ТОВ "Форест Волинь": Мартинюк О. І., Матвіїв В. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь"</a>

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020

у складі колегії суддів: Демидюк О. О. (головуюча), Крейбух О. Г., Савченка Г. І.

та на рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2020

у складі колегії суддів: Костюк С. В. (головуюча), Кравчук А. М., Якушевої І. О.

у справі № 903/88/20 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартисанс - К"

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь"</a>

про повернення майна

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь"</a>

до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Мартисанс-К"

про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 25 від 30.05.2019

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст вимог і підстав первісного позову

1. У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартисанс - К" (далі також - ТОВ "Мартісанс - К") звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь"</a> (далі також - ТОВ "Форест Волинь"), в якому просило зобов`язати відповідача повернути майно відпущене по видаткових накладних № 40-50, 53 від 30.05.2019 та № 52 від 30.06.2019.

2. Вимоги обґрунтовано тим, що укладений 30.05.2019 між Спільним українсько-литовським підприємством "Дубліта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (код ЄДРПОУ 25092055), яке згідно рішення загальних зборів учасників від 15.07.2019 № 5 змінило назву на ТОВ "Мартисанс-К" (код ЄДРПОУ 25092055), та ТОВ "Форест Волинь" договір купівлі-продажу № 25 припинив свою дію внаслідок реалізації продавцем права розірвати цей договір в односторонньому порядку, отже позивач просив зобов`язати покупця повернути передане за видатковими накладними майно, посилаючись на норми статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Короткий зміст вимог і підстав зустрічного позову

3. 25.02.2020 ТОВ "Форест-Волинь" подано зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.05.2019 № 25, укладеного між Спільним українсько-литовським підприємством "Дубліта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю та ТОВ "Форест Волинь" згідно зі статтями 203, 215 ЦК України.

4. Вимогу за зустрічним позовом обґрунтовано тим, що спірний договір укладено директором ТОВ "Форест Волинь" з перевищенням повноважень, оскільки єдиний учасник цього товариства ОСОБА_1 не уповноважувала директора товариства укладати оспорюваний договір, про що був обізнаний контрагент, адже договір містив посилання на статут ТОВ "Форест Волинь" у пунктах 6.5, 7.7 якого передбачено погодження вищим органом управління товариством правочинів на суму, що перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, а такі активи за відповідний період у ТОВ "Форест Волинь" були відсутні.

Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

5. 30.05.2019 між Спільним українсько-литовським підприємством "Дубліта" у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, яке згідно рішення загальних зборів учасників від 15.07.2019 № 5 змінило назву на Товариство з обмеженою відповідальністю "Мартисанс-К", (Продавець) в особі директора Пшеничної Н. В., що діяла на підставі статуту та ТОВ "Форест Волинь" (Покупець) в особі директора ОСОБА_3, що діяла на підставі статуту було укладено договір купівлі-продажу № 25; за умовами договору (п.1.1) Продавець передає у власність Покупцеві, а Покупець приймає товар загальна кількість, часткове співвідношення (асортимент, номенклатура), одиниця виміру яких визначено сторонами у специфікації, що є додатком № 1 до договору; п.1.2 визначено, що ціна за одиницю товару, який поставляється за цим договором, вказується у видаткових накладних Постачальника; згідно п. 1.3 кількість товару, що передається Постачальником за договором, визначається у видаткових накладних та специфікаціях.

6. Договір купівлі-продажу № 25, додаток № 1 до нього (специфікація), акти приймання-передачі майна від 30.05.2019 та 03.06.019 підписані директором Спільного українсько-литовського підприємства "Дубліта" ОСОБА_2 та директором ТОВ "Форест Волинь" ОСОБА_3 без будь-яких зауважень та скріплені печатками Продавця та Покупця.

7. Відповідно до п. 3.2 договору загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором, становить суму усіх видаткових накладних відповідно до даного договору.

8. У пунктах 4.1, 4.2 договору купівлі-продажу сторони узгодили, що оплата здійснюється в розмірі повної вартості товару по факту поставки згідно видаткової накладної Постачальника шляхом готівкового розрахунку, протягом десяти банківських днів з дати підписання накладних, а у разі порушення термінів оплати за товар, визначений п.4.1 даного договору, Продавець має право розірвати цей договір в односторонньому порядку. У цьому разі цей договір є розірваним і вважається припиненим в повному обсязі без укладання будь-яких інших документів із дня порушення.

9. В п. 4.3 договору сторони передбачили, що у разі розірвання (припинення) договору з підстав, передбачених п.4.2 цього договору, Покупець зобов`язується повернути Продавцю товар, протягом 3-х календарних днів з моменту розірвання договору.

10. В специфікації до договору (додаток № 1) сторони узгодили номенклатуру товару, в т.ч. круглі лісоматеріали, одиниця виміру м 3 , кількість 101,524.

11. Згідно з актами приймання-передачі від 30.05.2019 та 03.06.2019 Продавець передав, а Покупець прийняв зазначене в них майно.

12. За видатковими накладними №№ 40-50, 53 від 30.05.2019, № 52 від 03.06.2019 Постачальник відпустив, а Покупець отримав круглі лісоматеріали в кількості та на суму зазначену в цих накладних. Ці накладні підписані Постачальником та Покупцем та скріплено їх печатками без будь-яких зауважень.

13. За видатковими накладними №№ 40-50, 53 від 30.05.2019, № 52 від 03.06.2019 вартість товару становить 1 192 174,68 грн.

14. 29.01.2020 Продавець направив Покупцю повідомлення на поштову адресу та 31.01.2020 на електронну адресу повідомлення вимогу про розірвання договору купівлі-продажу № 25 від 30.05.2019, в якій посилався на п. 4.3 договору та вимагав протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання даного повідомлення повернути неоплачений товар загальною вартістю 1 192 174,68 грн.

15. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем за первісним позовом поставленого товару або повернення ним поставленого ТОВ "Мартисанс-К" товару за договором купівлі-продажу № 25 від 30.05.2019.

16. З преамбули договору купівлі-продажу № 25 від 30.05.2019 вбачається, що при його підписанні директор ТОВ "Форест Волинь" ОСОБА_3 діяла згідно статуту товариства.

17. Згідно з п. 7.7 статуту ТОВ "Форест Волинь" (в редакції на момент укладення спірного договору) директор має право приймати рішення про укладення, зміну чи розірвання будь-яких правочинів (договорів та інших угод), за винятком тих правочинів (договорів та інших угод), прийняття рішення про укладення, зміну чи розірвання яких відноситься до компетенції загальних зборів.

18. Пунктом 6.5 даного статуту передбачено, що до компетенції загальних зборів належить прийняття рішення про укладення, зміну чи розірвання будь-яких правочинів (договорів та інших угод): (а) рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції

19. Рішенням Господарського суду Волинської області від 31.08.2020 первісний позов ТОВ "Мартисанс-К" задоволено. Зобов`язано ТОВ "Форест Волинь" повернути ТОВ "Мартисанс-К" майно зазначене у видаткових накладних № 40-50, 53 від 30.05.2019 та № 52 від 03.06.2019. У задоволенні зустрічного позову відмовлено. Стягнуто з ТОВ "Форест Волинь" на користь ТОВ "Мартисанс-К" витрати по сплаті судового збору в сумі 17 882,62 грн.

20. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 апеляційну скаргу ТОВ "Форест Волинь" залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2020 у справі № 903/88/20 залишено без змін.

21. Мотивуючи це рішення суд виходив з того, що позивач реалізував узгоджене сторонами у п. 4.2 договору купівлі-продажу № 25 від 30.05.2019 право на односторонню відмову від цього договору, а відповідач, який отримав товар згідно з видатковими накладними № 40-50, 53 від 30.05.2019 та № 52 від 03.06.2019, не оплатив і не повернув отриманого у визначений сторонами строк, отже апеляційний суд застосувавши положення статей 610, 611, частини першої статті 692, частини третьої статті 651, статті 1212 ЦК України погодився з висновком суду першої інстанції, що вимога позивача за первісним позовом є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

22. Погодившись з висновком першої інстанції про відмову у задоволенні зустрічного позову, апеляційний суд застосував частину першу статті 11, статтю 241 ЦК України, частину першу статті 173, статтю 197 ГК України та відхилив доводи ТОВ "Форест Волинь" про перевищення повноважень представником цього товариства при укладенні спірного договору, вказавши на те, що у договорі № 25 від 30.05.2019 не зазначено загальної вартості товару (ціни договору), що підлягав поставці, та при розгляді первісного позову судом першої інстанції встановлено виконання договору зі сторони Продавця, а саме поставлено товар по видаткових накладних від 30.05.2019, 03.06.2019, які підписано Покупцем та скріплено його печаткою, тобто вчинено дії на схвалення спірного правочину.

Короткий зміст вимог касаційної

23. У касаційній скарзі ТОВ "Форест Волинь" просить скасувати постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2020 у справі № 903/88/20; відмовити у задоволенні первісного позову про повернення майна та задовольнити зустрічний позов про визнання недійсним договору купівлі-продажу № 25 від 30.05.2019.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу.

24. ТОВ "Форест Волинь", з урахуванням наданих на виконання ухвали про залишення касаційної скарги без руху пояснень, стверджує про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права та в якості підстав касаційного оскарження зазначає пункти 1, 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) посилаючись в контексті цих підстав на таке:

- оцінюючі спірні правовідносини і недобросовісні дії ТОВ "Мартисанс-К" при укладенні спірного договору суди не врахували висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 927/976/17 за яким, якщо договір містить посилання на статут товариства, то це вказує, що контрагент був обізнаний з його положеннями, в.т.ч. обмеженнями повноважень директора;

- суди неправильно застосували статтю 241 ЦК України при оцінці обставин підписання директором ТОВ "Форест Волинь" видаткових накладних та не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 31.07.2019 у справі № 910/2030/18, від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17 про те, що схвалення правочину повинно виходити від особи або органу, уповноваженої відповідно до закону;

- оцінюючи докази на підтвердження отримання відповідачем за первісним позовом спірного майна суди не врахували висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 15.10.2019 у справі № 914/1563/18 щодо належності і допустимості доказу - видаткових накладних та від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 щодо дослідження доказів реальності господарських операцій;

- апеляційний суд порушив норми процесуального права, що унеможливило встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення спору, зокрема не дослідив і не надав правової оцінки доказам, які підтверджують факт викрадення печатки ТОВ "Форест Волинь";

- судом першої інстанції у складі судді Костюк С. В. вчинено дії, які викликали розумний сумнів у неупередженості суду, а саме проведено розгляд справи без належного повідомлення ТОВ "Форест Волинь" та відхилено письмові зауваження на протоколи судових засідань, до того ж ця суддя розглянула справу попри заявлений їй відвід.

25. Також, скаржник стверджує, що правильне застосування норм матеріального права до спірних правовідносин у цій справі має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, касант позбавлений можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи та справа має виняткове значення для ТОВ "Форест Волинь".

Розгляд клопотань

26. У судовому засіданні 25.02.2021 судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, якою відхилено клопотання ТОВ "Мартисанс-К" б/н від 23.02.2021 про відкладення розгляду справи на іншу дату, мотивоване неможливістю забезпечити явку представника в судове засідання, як безпідставне, позаяк юридична особа не позбавлена права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з § 2."Представники" Глави 4 "Учасники судового процесу" Розділу І "Загальні положення" ГПК України. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 13, 74, 80 ГПК України).

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

27. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

28. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

29. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

30. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів попередніх інстанцій

31. 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-XI "Про внесення змін до ГПК України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким, зокрема, змінено підстави касаційного оскарження судових рішень.

32. Цим Законом від 15.01.2020 № 460-XI законодавець звузив критерії допустимості, які дозволяють звернутися до Верховного Суду з касаційною скаргою, встановивши конкретні випадки, в яких рішення судів першої та апеляційної інстанцій можуть бути оскаржені в касаційному порядку.

33. До того ж, частиною першою статті 300 ГПК України у редакції Закону від 15.01.2020 № 460-XI визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

34. Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках : 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

35. Верховний Суд враховує, що судовими рішеннями у подібних правовідносинах є такі рішення, де подібними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені судом фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Аналогічний висновок викладено, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 523/6003/14-ц, від 19.06.2018 у справі № 922/2383/16, від 20.06.2018 у справі № 755/7957/16-ц, від 26.06.2018 у справі № 2/1712/783/2011, від 26.06.2018 у справі № 727/1256/16-ц, від 04.07.2018 у справі № 522/2732/16-ц, від 19.05.2020 у справі № 910/719/19, від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц.

36. Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних судових рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

37. Отже, наявність передумов для реалізації скаржником права ініціювати касаційний перегляд судових рішень з підстав наведених у пунктах 1-3 частини другої статті 287 ГПК України перебуває в залежності від встановлення сукупності таких складових елементів (критеріїв) як подібність предмета спору (заявлених вимог), підстав позову (вимог), змісту позовних вимог, встановлених судами фактичних обставин та наявності однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин.

38. Визначальна відмінність предмета розгляду (предмета спору, підстав позову, змісту позовних вимог) у справі, що переглядається в касаційному порядку, та у постановах Верховного Суду, на які посилається касант обґрунтовуючи підстави касаційного оскарження, однаково як і не подібність правовідносин у таких справах за будь-яким іншим із зазначених вище критеріїв, не дає підстав для касаційного оскарження в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України

39. За змістом касаційної скарги вбачається, що обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України ТОВ "Форест Волинь" стверджує, що суди не врахували висновків, викладених у постановах Верховного Суду:

- від 12.06.2020 у справі № 927/976/17 за яким, якщо договір містить посилання на статут товариства, то це вказує, що контрагент був обізнаний з його положеннями, в т.ч. обмеженнями повноважень директора;

- від 31.07.2019 у справі № 910/2030/18, від 14.08.2018 у справі № 910/15151/17 про те, що схвалення правочину повинно виходити від особи або органу, уповноваженої відповідно до закону;

- від 15.10.2019 у справі № 914/1563/18 щодо належності і допустимості доказу - видаткових накладних;

- від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 про те, що судам у розгляді справи належить досліджувати, окрім обставин оформлення первинних документів, наявність або відсутність реального руху такого товару.

40. Відтак, надаючи оцінку зазначеній ТОВ "Форест Волинь" підставі касаційного оскарження за пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України та її обґрунтуванню, суд касаційної інстанції враховує таке.

41. У даній справі (№ 903/88/20) предметом розгляду за первісним позовом є вимога продавця до покупця про повернення отриманого за договором купівлі-продажу майна після розірвання цього договору продавцем в односторонньому порядку, обґрунтована невиконанням відповідачем зобов`язання з повернення отриманого за цим договором, але не оплаченого, товару.

42. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про задоволення цієї вимоги виходячи з положень статей 610, 611, частини першої статті 692, частини третьої статті 651, статті 1212 ЦК України та вказавши, що позивач реалізував узгоджене сторонами у п. 4.2 договору купівлі-продажу № 25 від 30.05.2019 право на односторонню відмову від договору, а відповідач, який отримав товар за цим договором згідно з видатковими накладними № 40-50, 53 від 30.05.2019 та № 52 від 03.06.2019, не оплатив і не повернув отриманого у визначений сторонами строк.

43. За зустрічним позовом у цій справі (№ 903/88/20) предметом розгляду є вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 30.05.2019 № 25, обґрунтована твердженням про перевищення повноважень представником покупця при укладенні спірного договору, з огляду на те, що єдиний учасник цього товариства не уповноважував директора товариства укладати оспорюваний договір, про що був обізнаний контрагент, адже договір містив посилання на статут ТОВ "Форест Волинь" у пунктах 6.5, 7.7 якого передбачено погодження вищим органом управління товариством правочинів на суму, що перевищує 50 відсотків вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, а такі активи за відповідний період у ТОВ "Форест Волинь" були відсутні.

44. Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відмову у визнанні спірного договору недійсним, позаяк застосувавши частину першу статті 11, статтю 241 ЦК України, частину першу статті 173, статтю 197 ГК України вказали, що у договорі № 25 від 30.05.2019 не зазначено загальної вартості товару (ціни договору), з певним розміром якої статут пов`язує необхідність погодження правочину вищим органом товариства, а також встановили, що видаткові накладні згідно з якими поставлено товар за спірним договором підписано Покупцем та скріплено його печаткою, тобто вчинено дії на схвалення спірного правочину вищим органом товариства.

45. Водночас, у справі № 910/2030/18 (постанова від 31.07.2019) Верховний Суд за результатами касаційного перегляду залишив без змін постанову апеляційної інстанції про визнання правочину недійсним, що ухвалена за інших фактичних обставин справи: предметом оспорюваних договорів було відчуження основних фондів ТОВ "Полірем-Логістика", стосовно правочинів з якими у пунктах 20.15 та 28.7 статуту цього товариства передбачено, що до виключної компетенції загальних зборів учасників, серед іншого, віднесено й попереднє затвердження правочинів (договорів, контрактів) щодо відчуження або передачі основних фондів товариства в заставу, як для забезпечення власних зобов`язань товариства, так і за договорами майнового поручительства за третіх осіб, незалежно від суми правочину та вартості основних фондів. Правочини (договори, контракти), які підлягають попередньому затвердженню загальними зборами згідно з цим статутом, можуть бути укладені директором тільки після прийняття загальними зборами рішення про їх затвердження, яке викладається в протоколі загальних зборів.

46. Таким чином, на відміну від справи що переглядається, у справі № 910/2030/18 обмеження повноважень директора не були пов`язані із сумою правочинів або порядком її визначення у відсотках від вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, а стосувалися реалізації виключної компетенції вищого органу товариства стосовно відчуження певної категорії майна, що засвідчує відмінності у фактичних обставинах, встановлених судами попередніх інстанцій у цих двох справах.

47. Аналогічно, і у справі № 910/15151/17 (постанова Верховного Суду від 14.08.2018) висновок на який посилається касант викладено за неподібних до справи № 903/88/20 правовідносин, зокрема за інших фактичних обставин: укладення сторонами 60 договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, які суд визнав удаваними правочинами, вказавши, що сторони мали на меті укладення лише 8 договорів купівлі-продажу нафтопродуктів, виходячи з визначених у цих договорах виду продукції, вартості тонни продукції, строку поставки та порядку здійснення розрахунків; співвідношення повноважень правління акціонерного товариства та наглядової (спостережної) ради цього товариства при укладенні угод залежно від визначеної статутом акціонерного товариства сукупної граничної вартості майна, робіт, послуг, що є предметом таких угод, а також за неподібного правового регулювання спірних правовідносин відповідно до статі 154 ЦК України та статей 13, 51 Закону України "Про акціонерні товариства"

48. За змістом постанови Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 914/1563/18 наведене скаржником в обґрунтування підстав касаційного оскарження твердження є викладенням висновку апеляційного суду за результатами дослідження конкретного доказу у цій справі, отже не є висновком щодо застосування норми права у подібних правовідносинах для цілей касаційного оскарження відповідно до частини другої статті 287 ГПК України.

49. У постанові від 29.01.2020 у справі № 916/922/19 Верховний Суд, відправляючи справу на новий розгляд, вказав на передчасність відхилення судом апеляційної інстанції, як неналежних доказів, видаткових накладних без зазначення посади та прізвища осіб, відповідальних за прийняття товару, зазначивши, що у постанові від 20.12.2018 у справі № 910/19702/17 Верховний Суд дійшов висновку, що відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчити про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

50. До того ж, посилаючись на висновок у справі № 916/922/19 щодо всебічності дослідження доказів касант надає йому власне тлумачення, позаяк не бере до уваги зміст цієї правової позиції в повному обсязі, яким не спростовуються висновки попередніх інстанцій щодо оцінки доказів у справі № 903/88/20. Такий висновок стосується передусім загальних підходів до оцінки належності і допустимості доказів при з`ясуванні обставин здійснення господарської операції, та сам по собі не може бути покладений у заперечення висновків судів попередніх інстанцій у даній справі, позаяк вони ґрунтуються на оцінці судом іншої сукупності доказів та за іншого предмета доказування.

51. При цьому, зазначене скаржником твердження у постанові від 29.01.2020 (справа № 916/922/19) про необхідність дослідження обставин втрати печатки відповідачем не є висновком щодо застосування норми права, а - лише вказівкою щодо дослідження конкретних доказів і обставин справи під час нового розгляду, отже посилання на такі вказівки суду не може бути належним і достатнім обґрунтуванням підстави касаційного оскарження у іншій справі.

52. Так само і наведене скаржником твердження у постанові Верховного Суду від 12.06.2018 у справі № 927/976/17 щодо обізнаності контрагента з обмеженнями повноважень директора, є викладенням узагальненого мотивування судових рішень попередніми інстанціями, отже не може застосовуватися як висновок Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.

53. Відтак колегія суддів касаційної інстанції вважає, що висновки Верховного Суду, на які посилався скаржник, викладені за результатами оцінки інших встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи і/або матеріально-правового регулювання та не є релевантними висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах для цілей обґрунтування підстав касаційного оскарження у даній справі (№ 903/88/20) в розумінні пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України.

54. Такі обставини зумовлюють необхідність закриття касаційного провадження на підставі пункту 5 частини першої статті 296 ГПК України, позаяк після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновки щодо застосування норми права, які викладені у постановах Верховного Суду та на які посилався скаржник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.

Щодо неповноти з`ясування обставин та неповного дослідження доказів

55. Відхиляючи доводи скаржника щодо неповноти з`ясування судом обставин справи колегія суддів касаційної інстанції акцентує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судовим органом, виконує функцію "суду права", а не "факту", отже відповідно до статті 300 ГПК України перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи.

56. Щодо посилання скаржника на неповне дослідження судами доказів та неврахування всіх суттєвих обставин справи, Верховний Суд зауважує, що згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу, чого у даній справі не встановлено.

Щодо неповноважності складу суду

57. Щодо посилання скаржника про участь в ухваленні рішення першої інстанції судді, якому заявлено відвід, колегія суддів касаційної інстанції зазначає таке.

58. Статтею 35 ГПК України визначені підстави для відводу (самовідводу) судді. Так, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо, зокрема, є інші обставини, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді.

59. За усталеною практикою Європейського суду з прав людини наявність безсторонності згідно з пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб`єктивним та об`єктивним критеріями. За суб`єктивним критерієм беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (пункт 49 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України").

60. При цьому, особиста безсторонність суду, як суб`єктивний критерій, презюмується, поки не надано доказів протилежного (пункт 50 рішення ЄСПЛ у справі "Білуха проти України" від 09.11.2006).

61. Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими (пункти 29, 31 рішення ЄСПЛ "Газета "Україна-центр" проти України" від 15.07.2010).

62. Частиною третьою статті 38 ГПК України унормовано, що відвід повинен бути вмотивованим.

63. Суд зазначає, що не є підставами для відводу суддів заяви, які містять лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними і допустимими доказами , а також наявність скарг, поданих на суддю (суддів) у зв`язку з розглядом даної чи іншої справи, обставини, пов`язані з прийняттям суддями рішень з інших справ .

64. Таким чином, щодо суб`єктивної складової безсторонності суду заявнику необхідно подати докази фактичної наявності упередженості судді для відводу його від справи, оскільки презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. І тільки якщо з`являються об`єктивні сумніви щодо цього, то для його відводу в ході об`єктивної перевірки має бути встановлена наявність певної особистої заінтересованості судді, або його прихильностей, уподобань стосовно однієї зі сторін у справі.

65. У контексті тверджень скаржника про розгляд справи судом першої інстанції без належного повідомлення ТОВ "Форест Волинь", припущення щодо порушення таємниці нарадчої кімнати через незначну тривалість судових засідань та посилання на інші процесуальні недоліки Верховний Суд звертає увагу на приписи частини четвертої статті 35 ГПК України, якою імперативно визначено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді , рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу .

66. Відтак сама по собі незгода ТОВ "Форест Волинь" із процесуальними рішеннями (діями) суду, так само і необґрунтовані припущення чи непідтверджені доказами аргументи, не можуть бути підставою для відводу судді відповідно до наведених норм ГПК України.

67. До того ж, ухвалою Господарського суду Волинської області від 22.05.2020 відмовлено у задоволенні заяви ТОВ "Форест Волинь" про відвід судді Костюк С. В. з подібних підстав та аналогічні доводи розглянуто і вмотивовано відхилено апеляційним судом через їх необґрунтованість, з чим погоджується колегія суддів касаційної інстанції.

68. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена скаржником підстава для обов`язкового скасування судових рішень за пунктом 2 частини першої статті 310 ГПК України не знайшла свого підтвердження.

69. Враховуючи наведене у задоволенні касаційної скарги на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2020 у справі № 903/88/20 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно відмовити.

70. ТОВ "Форест Волинь" обґрунтовуючи необхідність перегляду оскаржуваних рішень в касаційному порядку зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа має виняткове значення для касанта.

71. Верховний Суд у визначенні правового питання як такого, що має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, виходить з того, що таке правове питання має бути головним або основним питанням правозастосовчої практики на сучасному етапі її розвитку й становлення, воно повинно мати одночасно винятково актуальне значення для її формування. Такі ознаки визначаються предметом спору, значущістю для держави й суспільства у цілому правового питання, що постало перед практикою його застосування.

72. Втім, наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз оскаржуваних судових рішень не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу, оскільки зазначені доводи скаржника зводяться до заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням стороною власного викладення обставин справи, до переоцінки доказів, які були здійснені місцевим та апеляційним господарськими судами під час розгляду справи по суті і в цілому до заперечення результату розгляду справи, а порушене скаржником питання щодо забезпечення єдності судової практики має вирішуватися не шляхом уточнення усталеної правової позиції, а внаслідок врахування судами попередніх інстанцій актуальних висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах.

73. Вочевидь, незгода заявника з оскаржуваним судовим рішеннями в цілому, за відсутності інших обставин, не має розглядатися як така обставина, що має впливати на визначення справи як такої, що має виняткове значення та становить значний суспільний інтерес, оскільки це може бути оцінкою сторони щодо кожної конкретної справи, учасником якої вона є.

74 . Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України випадки є виключенням із загального правила, і необхідність перегляду судових рішень у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

75 . До того ж за приписами частини третьої статті 287 ГПК України підстави касаційного оскарження визначені в підпунктах "а"-"г" пункту 2 частини третьої цієї статті Кодексу застосовуються виключно до судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб до яких ця справа виходячи із предмету позовів та ціни заявленого первісного позову не відноситься.

76 . За наведеного, колегія суддів касаційної інстанції відхиляє посилання скаржника на підпункти "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, позаяк останнім не доведено зазначених передумов для касаційного перегляду даної справи.

Щодо суті касаційної скарги

77. Доводи скаржника щодо неправильного застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних рішень в контексті підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 287 ГПК України не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи у суді касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

78 . Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

79. Згідно з статтею 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

80. Ураховуючи наведені положення законодавства та обставини, установлені господарськими судами, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 ГПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду вважає, що підстав для його зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень немає.

81 . Водночас, як уже зазначалося, оскільки підстава для касаційного оскарження, передбачена у пункті 1 частини другої статті 287 ГПК України не отримала підтвердження після відкриття касаційного провадження, відповідно до пункту 5 частини першої статті 296 цього Кодексу Верховний Суд дійшов висновку про необхідність закриття касаційного провадження у справі у цій частині.

82. Відповідно до частини третьої статті 332 ГПК України суд касаційної інстанції вважає за необхідне поновити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2020 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 903/88/20 у зв`язку із закінчення їх перегляду в касаційному порядку.

На підставі наведеного та керуючись статтями 123, 129, 286, 296, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь"</a> в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

2. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Форест Волинь"</a> залишити без задоволення в частині підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 та рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2020 у справі № 903/88/20 залишити без змін.

4. Поновити виконання рішення Господарського суду Волинської області від 31.08.2020 та постанови Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.11.2020 у справі № 903/88/20

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді О. В. Васьковський

В. Я. Погребняк