Рішення

від 05.03.2021 по справі 482/1826/20

НОВООДЕСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

05.03.2021

Справа № 482/1826/20

Номер провадження 2/482/11/2021

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2021 року місто Нова Одеса

Новоодеський районний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Демінської О.І., секретар судового засідання - Єфімова О.І., за участю позивача ОСОБА_1 , третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про усунення перешкод шляхом зобов`язання до звільнення земельної ділянки, стягнення матеріальної та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2020 р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 , третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом зобов`язання до її звільнення, стягнення матеріальної шкоди в розмірі 8363,26 грн., моральної шкоди в сумі 8363,26 грн.

На обґрунтування позову вказав, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка сільськогосподарського призначення, площею 6,7607 га, кадастровий номер 4824885200:04:000:0459, яка розташована на території Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області.

Посилаючись на те, що на даний час відповідач ОСОБА_3 безпідставно обробляє належну йому на праві власності земельну ділянку, у зв`язку із чим він позбавлений можливості отримувати дохід, незважаючи на те, що передав її в оренду ОСОБА_2 , з-за чого не може нормально спати та їсти, просить про усунення перешкод у користуванні земельної ділянки шляхом зобов`язання відповідача до її звільнення, стягнення матеріальної шкоди в розмірі 8363,26 грн., моральної шкоди в сумі 8363,26 грн.

У судовому засіданні позивач заявлені позовні вимоги підтримав, наполягав на розгляді справи за відсутності його представника - адвоката Павловського В.І., який приймав участь у підготовчому засіданні, проте у судове засідання не з`явився з поважних причин, надавши заяву про відкладення розгляду справи.

Позивач стверджував суду, що обізнаний з правами та обов`язками, визначеними цивільним процесуальним кодексом, надав усі докази на підтвердження обґрунтованості його позиції, у зв`язку із чим здатний до самостійного представлення власних інтересів в суді.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 також наполягав на розгляді справи судом, вказавши, що обізнаний з правами та обов`язками, визначеними цивільним процесуальним кодексом, у зв`язку із чим в їх роз`ясненні не потребує.

Відповідач ОСОБА_3 , будучи належно повідомленим про чергові дату, час та місце розгляду справи, у жодне підготовче засідання, а також у судові засідання, які призначалися судом на 13.01.2021 р., 03.02.2021 р., 04.03.2021 р. не з`явився, правом подання до суду відзиву на позовну заяву, починаючи з 07.11.2020 р. не скористався.

Вчергове звернувшись до суду з заявою про відкладення розгляду судом справи та повідомивши про укладення договору про надання йому правової допомоги з адвокатом Дмитренком І.М., останнього до суду не направив.

Відповідно до вимог ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання представника позивача, повторна неявка відповідача, не перешкоджає розгляду судом справи.

Позивач, підтримавши заявлені позовні вимоги, пояснив суду, що у 2003 році передав відповідачу документи, що посвідчують право власності на належну йому земельну ділянку сільськогосподарського призначення, задля оформлення орендних відносин, за що тричі отримав від відповідача грошові кошти, які витратив на власні потреби.

Проте, в подальшому між ними договір оренди земельної ділянки укладений не був та відповідач безпідставно використовує належну йому земельну ділянку, обробляючи її та відмовляючись від її повернення.

Оскільки у зв`язку із використанням належної йому земельної ділянки без належних правових підстав, відмовою у її поверненні відповідач позбавляє його можливості отримання доходу, в тому числі і від орендаря ОСОБА_4 , з яким він уклав договір оренди землі, просить про задоволення позову.

Третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 заявлені позовні вимоги підтримав, пояснив суду, що між ним та позивачем у 2019 р. укладено договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення, у обробленні якої він позбавлений можливості у зв`язку із використанням її відповідачем без належних на те правових підстав. Незважаючи на неодноразові звернення, відповідач відмовляється повернути земельну ділянку позивачу та надати можливість її оброблення орендарю, у зв`язку із чим він та позивач змушені були звертатися до поліції, а в подальшому і до суду.

Відповідач ОСОБА_3 до суду не з`явився, правом подання до суду відзиву на позовну заяву не скористався.

Вислухавши пояснення позивача та третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, вивчивши доводи позову, дослідивши письмові матеріали справи, судом встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ч. 1 ст. 2 ЦПК України).

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч.1ст. 4 ЦПК України).

Згідно зі ст. 5 ЦПК України суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. А у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом лише у передбачених цим Кодексом випадках (ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, передбачених цим кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчинення нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може грунтуватися на припущеннях.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи.

Як встановлено судом, позивач є власником земельної ділянки, кадастровий номер 4824885200:04:000:0459, площею 6,7607 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області (Витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.07.2018 р., Державний акт на право приватної власності на землю І-МК №010097).

Між позивачем ОСОБА_1 та третьою особою без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, кадастровий номер 4824885200:04:000:0459, площею 6,7607 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, що підтверджується Інформацією з Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку, договором оренди землі №1 від 27.08.2019 р. строком на 10 років, зареєстрованого 02.09.2019 р. Департаментом з надання адміністративних послуг Миколаївської міської ради.

Згідно з даними актів обстеження та перевірки дотримання вимог земельного законодавства за об`єктом - земельною ділянкою кадастровий номер 4824885200:04:000:0459, площею 6,7607 га, належної на праві приватної власності ОСОБА_1 , яка перебуває в оренді ОСОБА_2 , №437-ДК/1002/09/01-18 від 10.09.2018 р., №431-ДК/1182/АП/09/01-19 від 27.11.2019 р., №431-ДК/389/ДО/10/01-19 від 27.11.2019 р., з додатками до них, вказана земельна ділянка засіяна зерновою культурою (ячменем) та фактично оброблюється ОСОБА_3 , що є порушенням ст.ст. 135, 126 ЗК України.

При цьому лише за даними акту №437-ДК/1002/09/01-18 від 10.09.2018 р. таке встановлено згідно з заявою заявника ОСОБА_1 , в інших випадках факт самовільного обробітку вказаної земельної ділянки відповідачем встановлено в ході здійснення державного контролю за використанням та охороною земель усіх форм власності на виконання наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області.

Відповідно до Розрахунку розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки за адресою: Сухоєланецька сільська рада Новодеського району миколаївської області розмір заподіяної шкоди за самовільно зайняту земельну ділянку площею 6,7607 га становить 8363,26 грн.

Ці дані узгоджується як з поясненнями позивача ОСОБА_1 , так і третьої особи - ОСОБА_2 , а також і даними довідки поліцейського СРПП №2 Новоодеського ВП В.Доценка, згідно з якими в ході перевірки повідомлення ОСОБА_1 від 22.06.2020 р. про заволодіння належною йому земельною ділянкою (паєм), розміром 6,7607 га, з 2003 р. обманним шляхом ОСОБА_3 отримано пояснення від ОСОБА_3 , який підтвердив, що у 2003 р. він взяв належну позивачу земельну ділянку в оренду та на даний час користується нею.

З урахуванням наведеного, суд вважає доведеним факт користування відповідачем земельною ділянкою кадастровий номер 4824885200:04:000:0459, площею 6,7607 га, належної на праві приватної власності ОСОБА_1 , яка перебуває в оренді ОСОБА_2 .

Доказів існування між позивачем та відповідачем орендних відносин, оформлених у встановленому законом порядку, а також належних та допустимих доказів на підтвердження невикористання відповідачем земельної ділянки, яка належить позивачу, відповідачем не надано, хоча таке є його процесуальним обов`язком.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст.ст. 319, 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

За правилами ст. 319 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном. Таким чином визначено право власника вимагати будь-яких усунень порушень його права власності від будь-яких осіб будь яким шляхом, який власник вважає прийнятним. Визначальним для захисту права на підставі цієї норми, є наявність у позивача права власності та встановлених судом перешкод у користуванні власником своєю власністю. Не має значення ким саме спричинено порушення права та з яких підстав.

Ч.2 ст. 152 ЗК України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, відшкодування збитків.

За положеннями ст. 212 ЦК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Установлення факту самовільного зайняття та використання земельних ділянок здійснюється відповідно до Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель .

За змістом ст. 1 Закону України Про державний контроль за використанням та охороною земель самовільне зайняття земельної ділянки - будь-які дії, які свідчать про фактичне використання земельної ділянки за відсутності відповідного рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про її передачу у власність або надання у користування (оренду) або за відсутності вчиненого правочину щодо такої земельної ділянки, за винятком дій, які відповідно до закону є правомірними.

Згідно ст. 1166ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

За правилами ст. 157 ЗК України відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам здійснюють в тому числі і громадяни, які використовують земельні ділянки, а також юридичні особи, діяльність яких обмежує права власників і землекористувачів. Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.07.2007 року №963 затверджена Методика визначення розміру шкоди, заподіяної юридичним та фізичним особам внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу.

З урахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача до звільнення земельної ділянки, власником якої є позивач та стягнення з нього на відшкодування збитків, завданих внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки в сумі 8363,26 грн.

Проте, позивач також просив і про стягнення з відповідача на його користь в рахунок відшкодування моральної шкоди, яка полягала в тому, що він внаслідок самовільного зайняття належної йому земельної ділянки, не міг нормально спати та їсти, в сумі 8363,26 грн.

Виходячи з обставин справи та обгрунтування позивачем розміру моральної шкоди, яка полягала саме в тому, що внаслідок дій відповідача він не міг нормально їсти та спати, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині.

Так, за правилами ст.. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв`язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.

Виходячи з обґрунтованості заявлених в цій частині позовних вимог, суд не вбачає підстав для їх задоволення, оскільки вони не є обґрунтованими обставинами, які б слугували підставою для їх задоволення.

З урахуванням того, що позовні вимоги задоволено частково, з відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог майнового характеру (50%) та немайнової вимоги в повному обсязі підлягає стягненню на користь позивача сплачений ним під час звернення до суду із позовом судовий збір в сумі 1268,40 грн.

Керуючись ст. ст. 18, 89, 259, 263-265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобовязати відповідача ОСОБА_3 звільнити земельну ділянку, кадастровий номер 4824885200:04:000:0459, площею 6,7607 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, належну на праві приватної власності позивачу ОСОБА_1 .

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування матеріальних збитків, завданих незаконним використанням земельної ділянки кадастровий номер 4824885200:04:000:0459, площею 6,7607 га, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Сухоєланецької сільської ради Новоодеського району Миколаївської області, 8363,26 грн.

В задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, завданої незаконним використанням земельної ділянки, в сумі 8363,26 грн. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення складено 05 березня 2021 року

Суддя О.І. Демінська