Постанова

від 25.02.2021 по справі 607/18795/18

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 607/18795/18Головуючий у 1-й інстанції Грицай К.М. Провадження № 22-ц/817/256/21 Суддя - доповідач - Храпак Н.М. Категорія - 306010000

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 лютого 2021 року м. Тернопіль

Тернопільський апеляційний суд в складі:

головуючого - Храпак Н.М.

суддів - Дикун С. І., Парандюк Т. С.,

за участю секретаря - Боднар Р.В.

та сторін: представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Осадчук С.С., представників відповідача КЦ «Патріяршої курії» УГКЦ - адвоката Ходюк К.М. та Хаварівського У.Б., представника ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 - адвоката Притули О.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №607/18795/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року, ухваленого суддею Грицай К.М., повний текст якого складений 23 листопада 2020 року, у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Керівного центру «Патріяршої курії» Української Греко-Католицької Церкви, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» про захист честі, гідності і ділової репутації, -

В С Т А Н О В И В:

у вересні 2018 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Керівного центру «Патріяршої курії» Української Греко-Католицької Церкви, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» про визнання недостовірною інформацію в публікації, розміщеній ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті « http://news.ugcc.ua/» Інформаційний Ресурс Української Греко-Католицької церкви за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 за назвою «Заява з приводу «об`явлень» с. ОСОБА_18 , які поширює о. ОСОБА_19 » ; зобов`язання власника домена Керівний центр «Патріяршої курії» Української Греко-Католицької Церкви, ідентифікаційний код юридичної особи: 22392791 (02002, м. Київ, вул. Микільсько-Слобідська, буд. 4 Г, кв.16) видалити накопичену, поширену і збережену та розміщену ІНФОРМАЦІЯ_1 на веб-сайті « http://news.ugcc.ua/» Інформаційний Ресурс Української Греко-Католицької церкви за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 за назвою «Заява з приводу «об`явлень» с. ОСОБА_18 , які поширює о. ОСОБА_19 » , негативну недостовірну інформацію щодо особи ОСОБА_20 ( ОСОБА_21 , яка містить образливі, брутальні, принизливі висловлювання, що ганьбить та принижує честь, гідність та ділову репутацію, а також судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що в засобах масової інформації (в мережі Інтернет) на веб-сайті « http://news.ugcc.ua/» Інформаційний Ресурс Української Греко-Католицької церкви за посиланням: ІНФОРМАЦІЯ_2 за назвою «Заява з приводу «об`явлень» с. ОСОБА_18 , які поширює о. ОСОБА_19 » , поширено щодо ОСОБА_22 - ОСОБА_23 недостовірну інформацію, яка порочить честь і гідність та негативно впливає на ділову репутацію, у зв`язку із чим його конституційні права і законні інтереси потребують судового захисту. Автором заяви, оголошення, (інформаційного матеріалу, який поширюється) є Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ, до складу даного Синоду входять відповідачі, власником зазначеного веб-сайту є Керівний центр «Патріяршої курії» Української Греко-Католицької Церкви, ТОВ «Інтернет Інвест» є реєстрантом доменного імені « http://news.ugcc.ua/» . Вказує, що відповідачі поширили в мережі інтернет інформацію, яка не відповідає дійсності, зокрема у цій інформації у формі заяви Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з приводу «об`явлень» с. ОСОБА_18 , які поширює о. ОСОБА_19 зазначено, що - «виявили в обох монастирях факти великого зловживання духовним саном, що призвело до шкідливих наслідків для духовного життя, психічного і фізичного здоров`я багатьох людей» ; - «Натомість було стверджено, що ті, хто їх поширює, маніпулюють поняттями чернечого послуху та духовного проводу. Підтвердженням тих висновків є також дослідження, що не один раз проводилися впродовж останніх десяти років.» ; - «Тож прагнемо повідомити духовенство, монашество і мирян нашої Церкви, що ці «об`явлення» суперечать вірі та навчанню Церкви і монашій традиції. Застерігаємо всіх вірних від їх використання для особистого духовного життя чи передавання іншим.; - «Подаємо до загального відома, що с. Марія Баран і о. Антоній ОСОБА_24 не можуть більше від імені Церкви надавати духовний провід вірним і розповсюджувати будь-які «об`явлення» чи послання» .; - «Вважаємо, що з боку церковної влади було б неприпустимим замовчувати ці зловживання. Від імені Української Греко-Католицької Церкви просимо пробачення у всіх тих, хто постраждав від обману «об`явлень» чи кому було завдано духовної кривди або шкоди психічному чи фізичному здоров`ю» . Вважає, що зазначена інформація безспірно ідентифікує особу, яка була доведена до відома багатьом людям і стосується його, як позивача, і є такою, що порочить його честь та гідність, як служителя і негативно впливає на його ділову репутацію, чим завдає шкоди особистим немайновим благам, оскільки ієрархія Української Греко-Католицька Церкви і на її вимогу-прохання його видалили з монашого стану і позбавили влади служіння, тобто уряду чи посади, а тому переконаний, що в якості позивача має право вимагати визнання недостовірної інформації та зобов`язання видалити накопичену, поширену і збережену та розміщену інформацію, відповідно до обраного ним способу захисту, який полягає у визнанні недостовірної інформації, шляхом видалення накопиченої, поширеної і збереженої та розміщеної негативної недостовірної інформації, що містить образливі, брутальні, принизливі висловлювання, що ганьбить та принижує його честь, гідність та ділову репутацію.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Керівного центру «Патріяршої курії» Української Греко-Католицької Церкви, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтернет Інвест» про захист честі, гідності і ділової репутації - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов, стягнути з відповідачів судові витрати, посилаючись на те, що воно прийняте з порушенням закону, не відповідає фактичним обставинам, є необґрунтованим, невмотивованим, суд повністю проігнорував вимоги національного законодавства та практику Європейського суду з прав людини щодо необхідності встановлення дійсних обставин справи, якими обґрунтовуються позовні вимоги та заперечення проти них, перевірки їх належними доказами, викладення мотивів прийняття та відхилення аргументів сторін щодо суті спору, а також суд помилково кваліфікував оспорювану в позові інформацію як оціночні судження.

В обґрунтування апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначив, що порушення його особистих немайнових прав оспорюваною недостовірною інформацією призвело до того, що він вимушений додатково вживати заходів для відновлення своєї ділової репутації: пояснювати колегам про його психологічний стан, приймати заспокійливі ліки, готувати позов до суду. У нього виникла тривога, порушилися емоційні реакції на події, що відбуваються в роботі та загалом у житті. Позивач з того часу змушений зосереджувати всю свою увагу лише на проблемні морально-етичної реабілітації. Недостовірні висловлювання відповідачів, призвели до морального дискомфорту, знизилася активність службової та соціальної діяльності, погіршився настрій, порушився сон, став нервовим, роздратованим, виникло бажання уникати контактів з людьми, почуття образи, обурення та приниження гідності. Такий зміст заяви є завідомо неправдивим, принизливим та образливим, завдає шкоди честі, гідності та діловій репутації, оскільки принижує його як людину, впливає на його авторитет і взагалі створює негативну соціальну оцінку серед оточуючих людей. Суд всупереч вимогам процесуального законодавства не забезпечив повного та всебічного розгляду справи, не врахував змісту позовних вимог, не встановив, чи мали місце фактичні обставини, а саме: заподіяння позивачем шкідливих наслідків для психічного і фізичного здоров`я багатьох людей. При вирішенні спору суд дійшов необґрунтованих висновків про наявність підстав для відмови у задоволенні позову, оскільки формально зазначив про те, що оспорювана інформація є оціночними судженнями відповідача. При цьому не була дана оцінка кожного висловлювання, не встановлено, якими фактами вони підтверджуються і спростовуються, не встановлено, чи можна їх перевірити, і чи являються вони фактичними твердженнями.

Від представника Керівного центру «Патріяршої курії» Української Греко-Католицької Церкви - адвоката Ходюк Катерини Миколаївни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, посилаючись на те, що висновки позивача не відповідають обставинам справи та не узгоджуються з нормами матеріального права, які регулюють питання захисту честі, гідності та ділової репутації, а судом першої інстанції повно та об`єктивно з`ясовано обставини справи. Вважають, що висловлене судження в Заяві Синоду не є надмірним втручанням в особисті немайнові права позивача, оскільки отець ОСОБА_19 є відомим в регіоні церковним діячем, тобто відіграє певну роль у суспільному й духовному житті, а відтак є публічною фігурою, допустимий рівень критики дій якого є дещо ширшим та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими. Його безпосередні дії становлять суспільний інтерес. Зазначають, що оскільки не відбулось поширення недостовірної інформації у вигляді фактів щодо позивача, відсутній склад правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення вимог позивача.

Від представника ОСОБА_2 - адвоката Притули Оксани Богданівни надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 , а рішення суду першої інстанції у справі №607/18795/18 - залишити без змін, посилаючись на те, що суд прийняв законне та обґрунтоване рішення. Вказує, що Церква в особі ОСОБА_25 висловила свій погляд, судження та застерегла у «Заяві ОСОБА_25 » своїх вірян. Оскільки позивач був священнослужителем, тобто відігравав певну роль у суспільному житті, а відтак є публічною особою (даний факт визнано представником позивача у суді), тому, допустимий рівень критики дій якого є дещо ширшим. З огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів, побудова конструкції звернення в частині, що передувала оцінці дій осіб в Заяві Синоду, вказує на те, що надалі оцінка дій (спірна інформація) є оціночними судженнями. З урахуванням обставин, зазначених у позові та контексту всієї поширеної інформації щодо позивача, яка не містила безспірних тверджень про достовірні факти, а була основана на інформації, що містила оціночні судження і стосувалися критики дій публічної особи, вважає, що спірна інформація не підлягає спростуванню. Разом із тим, зазначена позивачем «шкода» у вигляді «видалення з монашого стану і позбавлення влади служіння, тобто уряду чи посади» , не може вважатися такою, оскільки зовсім не пов`язана із предметом позову - «Заявою Синоду Єпископів» , з огляду на те, що видалення з монашого стану і позбавлення посади здійснюється іншими церковними актами у формі Декретів, а не у формі Заяв.

У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Осадчук С.С. апеляційну скаргу підтримала, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представники відповідача КЦ «Патріяршої курії» УГКЦ - адвокат Ходюк К.М. та Хаварівський У.Б., представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 - адвокат Притула О.Б. апеляційної скарги не визнали, вважаючи рішення суду обґрунтованим та законним.

Заслухавши пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно з ч.1 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вказано в частині третій статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно з пунктом 3 цієї частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і в доведенні перед судом їх переконливості.

Судом встановлено, що Грамотою архімандрита Любомира від 03 травня 1997 року Єромонаха Григорія (Планчака) найменовано Ігуменом монастиря св. Теодора Судита в с. Колодіївка Підволочиського району Тернопільської області (том 1, а.с. 186).

На веб-сайті « http://news.ugcc.ua/» Інформаційний Ресурс Української Греко-Католицької церкви за посиланням: http://news.ua/documents/zayava_cinodu_yepiskop%D1%96v_kiievo_galitskogo verhovnogo_arhiiepiskopstva_ugkts_79347.html розміщено інформацію за назвою «Заява з приводу «об`явлень» с. ОСОБА_18 , які поширює о. ОСОБА_19 » (том 1, а.с. 13-15).

Згідно змісту інформації у формі заяви Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ з приводу «об`явлень» с. ОСОБА_18 , які поширює о. ОСОБА_19 зазначено наступне:

- «виявили в обох монастирях факти великого зловживання духовним саном, що призвело до шкідливих наслідків для духовного життя, психічного і фізичного здоров`я багатьох людей» ;

- «Натомість було стверджено, що ті, хто їх поширює, маніпулюють поняттями чернечого послуху та духовного проводу. Підтвердженням тих висновків є також дослідження, що не один раз проводилися впродовж останніх десяти років.» ;

- «Тож прагнемо повідомити духовенство, монашество і мирян нашої Церкви, що ці «об`явлення» суперечать вірі та навчанню Церкви і монашій традиції. Застерігаємо всіх вірних від їх використання для особистого духовного життя чи передавання іншим» .

- «Подаємо до загального відома, що с. Марія Баран і о. Антоній ОСОБА_24 не можуть більше від імені Церкви надавати духовний провід вірним і розповсюджувати будь-які «об`явлення» чи послання» .

- «Вважаємо, що з боку церковної влади було б неприпустимим замовчувати ці зловживання. Від імені Української Греко-Католицької Церкви просимо пробачення у всіх тих, хто постраждав від обману «об`явлень» чи кому було завдано духовної кривди або шкоди психічному чи фізичному здоров`ю» .

Заява не містить будь-яких посилань чи вказівок на прізвища та імена фізичних осіб, які б підписали чи підтримали дану заяву (поширили інформацію), автором вказано від імені Синоду Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ ОСОБА_26 .

Синод Єпископів Києво-Галицького Верховного Архиєпископства УГКЦ не є юридичною особою та згідно Статуту Синоду це є колегіальний орган, у який входять Єпископи УГКЦ, котрі належать до церковних структур УГКЦ в межах її території (том 1, а.с. 208-210).

Власником зазначеного веб-сайту є Керівний центр «Патріяршої курії» Української Греко-Католицької Церкви, ТОВ «Інтернет Інвест» є реєстрантом доменного імені « http://news.ugcc.ua/» , що не заперечували сторони у судовому засіданні (том 1, а.с. 16-17).

Із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Керівний центр «Патріяршої курії» Української Греко-Католицької Церкви є юридичною особою, організаційно-правова форма якої релігійна організація, директор ОСОБА_2 (том 1, а.с. 19-21).

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив із того, що не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції. Суд враховує, що позивач ОСОБА_1 на час поширення такої інформації був священнослужителем, є відомий серед великої кількості людей, що не заперечувалось представником позивача, тому з огляду на свою посаду, на думку суду, є публічною особою. Також, суд зауважує, що вказані висловлювання можуть сприйматись як такі, що містять негативне емоційне забарвлення, що, на думку суду, є допустимим для публічних діячів. Однак, зважаючи на те, що вказані висловлювання не містять конкретних фактів, тому їх не можна перевірити, а відповідно і спростовувати. Отже, суд прийшов до висновку, що інформація, яку поширив відповідач, спростування якої вимагає позивач, не містить фактичних даних, викладена у формі суджень автора з застосуванням таких мовних засобів, які свідчать про те, що розповсюджена інформація, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири), тому є оціночними судженнями, та в силу ст.30 Закону України «Про інформацію» не може бути підставою для притягнення до відповідальності, оскільки оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Окремо суд підкреслює, що позивач є публічною особою - є священнослужителем УГКЦ та відомим не лише в межах релігійної громади, прихожан, але громадськості, що підтверджено наявністю щодо позивача інформації у мережі Інтернет, про що вказувала і чого не заперечувала також і представник позивача, а тому межі допустимої відносно нього критики є ширшими, він неминуче і свідомо відкривається для прискіпливого аналізу кожного свого слова і вчинку, як з боку журналістів, так і громадського загалу і, як наслідок, повинен виявляти до цього більше терпимості.

Колегія суддів, з даними висновками суду першої інстанції погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи, правильно застосовано норми матеріального права.

У статті 32 Конституції України визначено, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе і членів своєї сім`ї та права вимагати вилучення будь-якої інформації, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Поряд з цим статтею 34 Конституції України передбачено, що кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань, кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Згідно зі статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів.

ЄСПЛ вказує, що «у своїй практиці Суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджене, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню. Вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції. Однак навіть якщо висловлення є оціночним судженням, пропорційність втручання має залежати від того, чи існує достатній фактичний базис для оспорюваного висловлювання. Залежно від обставин конкретної справи, висловлювання, яке є оціночним судженням, може бути перебільшеним за відсутності будь-якого фактичного підґрунтя (UKRAINIAN MEDIA GROUP v. UKRAINE, №72713/01, §41, 42, ЄСПЛ, 29 березня 2005 року).

Відповідно до статей 297, 299 ЦК України кожен має право на повагу до його честі та гідності. Гідність, честь та ділова репутація фізичної особи є недоторканими. Фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, своєї ділової репутації.

У частині першій статті 277 ЦК України визначено, що фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім`ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» визначено, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права.

Пунктом 19 даної постанови передбачено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначити характер такої інформації та з`ясувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

Термін «оціночні судження» визначено статтею 30 Закону України «Про інформацію» , згідно з якою оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості. Ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень.

Таким чином, відповідно до статті 277 ЦК не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб`єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні положень статті 10 Конвенції.

Як вбачається з оспорюваної інформації, що вона є оціночними судженнями, оскільки не містить фактичних даних, викладена у формі суджень, суб`єктивної думки колегіального органу з застосуванням мовно-стилістичних засобів, є критикою, оцінкою дій, тому не підлягає спростуванню та доведенню її правдивості.

Крім цього, колегія суддів вважає, що висловлене судження в заяві Синоду не є надмірним втручанням в особисті немайнові права позивача, оскільки отець ОСОБА_19 є відомим в регіоні церковним діячем, тобто відіграє певну роль у суспільному й духовному житті, а відтак є публічною фігурою, допустимий рівень критики дій якого є дещо ширшим та обсяги поширеної інформації щодо нього є значно ширшими, його безпосередні дії становлять суспільний інтерес.

Пункт 2 статті 10 Конвенції майже не надає можливостей для обмеження свободи вираження поглядів, коли йдеться про виступи політиків або про питання, які становлять суспільний інтерес. Крім того, межа допустимої критики щодо такої публічної особи, як політик є ширшою, ніж щодо приватної особи. На відміну від останнього, перший неминуче та свідомо йде на те, щоб усі його слова та вчинки були об`єктом пильної уваги з боку журналістів та широкого загалу, тому має виявляти більшу толерантність (GAZETA UKRAINA-TSENTR v. UKRAINE, №16695/04, §46, ЄСПЛ, від 15 липня 2010 року).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 серпня 2018 року у справі №607/4318/16-ц зроблено висновок, що «оскільки політичні діячі та посадові особи, які обіймають публічні посади або здійснюють публічну владу на місцевому, регіональному, національному чи міжнародному рівнях, вирішили апелювати до довіри громадськості та погодилися «виставити» себе на публічне політичне обговорювання, то вони підлягають ретельному громадському контролю і потенційно можуть зазнати гострої та сильної громадської критики у засобах масової інформації з приводу того, як вони виконували або виконують свої функції. При цьому зазначені діячі та особи не повинні мати більшого захисту своєї репутації та інших прав порівняно з іншими особами. У зв`язку з цим межа допустимої критики щодо політичного діяча чи іншої публічної особи або органу державної влади є значно ширшою, ніж окремої пересічної особи. Вказані особи неминуче відкриваються для прискіпливого висвітлення їх слів та вчинків і повинні це усвідомлювати» .

За таких обставин та враховуючи положення статті 10 Конвенції суд зробив правильний висновок про відсутність підстав для задоволення позову про захист честі, гідності та ділової репутації.

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року - залишити без змін, оскільки висновки місцевого суду відповідають обставинам справи, узгоджуються з нормами процесуального права, які судом застосовані правильно, а доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених.

Керуючись ст. ст. 35, 259, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 13 листопада 2020 року - залишити без змін.

Судові витрати за розгляд в апеляційній інстанції покласти на сторони в межах ними понесених.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст судового рішення виготовлений 04 березня 2021 року.

Головуючий

Судді