Рішення

від 04.03.2021 по справі 160/5853/19

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року Справа № 160/5853/19 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сидоренка Д.В., розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «САНІЕЛЬ» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови, -

Обставини справи : до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю САНІЕЛЬ до Київської міської митниці ДФС, в якому позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів:

- №UA100110/2019/000056/2 від 27.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100110/2019/00504 від 27.03.2019 року;

- №UA100110/2019/000075/2 від 28.05.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100110/2019/00702 від 28.05.2019 року;

- №UA100110/2019/000055/2 від 27.03.2019 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100110/2019/00503 від 27.03.2019 року;

- №UA100110/2019/000077/2 від 29.05.2019 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів №UA100110/2019/00707 від 29.05.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що товариством, при здійсненні митного оформлення товарів, подано всі необхідні та достатні документи, передбачені частиною другою статті 53 Митного кодексу України, які чітко ідентифікували товари та містили всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Натомість митним органом безпідставно прийняті оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів та неправомірно застосовано резервний метод визначення митної вартості товарів, імпортованих позивачем.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року у задоволенні позову було відмовлено.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідальністю САНІЕЛЬ було залишено без задоволення. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року в адміністративній справі №160/5853/19 - залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18.12.2020 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю САНІЕЛЬ задоволено частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.07.2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 18.12.2019 року скасовано та направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою суду від 20.01.2021р. адміністративну справу №160/5853/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю САНІЕЛЬ (пр-т Богдана Хмельницького, буд.180, м.Дніпро, 49057; код ЄДРПОУ 41736078) до Київської міської митниці ДФС (б-р Гавела Вацлава, буд.8-А, м.Київ, 03124; код ЄДРПОУ 39422888) про визнання протиправними та скасування рішень, карток відмови, прийнято до свого провадження та розгляд справу вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, за наявними у справі матеріалами.

16.02.2021р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого Київська митниця Держмитслужби просить відмовити в задоволенні позову у повному обсязі, а також здійснити заміну відповідача Київської міської митниці ДФС правонаступником Київською митницею Держмитслужби. В обґрунтування правової позиції відповідач зазначає зокрема, що під час проведення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за електронними митними деклараціями встановлено, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягала сплаті за ці товари та містить розбіжності.

Станом на 04.03.2021р. до суду не надходили інші письмові заяви по суті справи від сторін.

Ухвалою суду від 04.03.2021р. допущено заміну відповідача Київської міської митниці ДФС правонаступником Київською митницею Держмитслужби.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до п.1-2 ч.1 ст.4 КАС України адміністративною справою є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовим спором визнається спір у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.

Пунктом 7 ч.1 ст.4 КАС України визначено поняття суб`єктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Відповідно до ст.543 Митного кодексу України безпосереднє здійснення митної справи покладається на митні органи.

Відповідно частини 1 статті 546 Митного кодексу України митниця є митним органом, який у зоні своєї діяльності забезпечує виконання завдань, покладених на митні органи.

Отже, Київська митниця Держмитслужби у відносинах з фізичними та юридичними особами, під час реалізації своїх завдань та функцій, встановлених законодавством України, є суб`єктом владних повноважень, відтак зазначений спір є справою адміністративної юрисдикції та підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

28 лютого 2019 року між позивачем (покупець) та іноземною компанією EZGI CAMASIRLARI VE TEKSTIL INSAAT SAN.VE TIC. LTD. STI. (продавець) укладено зовнішньоекономічний контракт №TUR/SAN/03-UA19, відповідно до п.1 якого продавець зобов`язується поставити трикотажні вироби та інші текстильні товари у кількості, за ціною та на умовах, визначених у інвойсах. У ціну товару включені витрати на маркування, пакування, страхування, навантаження та інші витрати до кордону України.

Згідно з п.2.1 контракту поставка товару здійснюється на умовах CFR (Київ) для морських перевезень чи для перевезень іншими видами транспорту або змішаних перевезень (Інкотермс 2010).

Загальна сума контракту становить 500000,00 доларів США. Оплата товару здійснюється платежами протягом 180 календарних днів, починаючи з дати митного оформлення поставленої партії товару, відповідно до виставлених продавцем інвойсів (пункти 3.1-3.2 контракту).

20.03.2019 року з метою митного оформлення товариство подало електронну митну декларацію №UА100110/2019/168301 на товари: одяг трикотажний, з 100% бавовни, в асортименті різних розмірів та кольорів; білизна нижня, трикотажна, для жінок, з 100% бавовни. Загальна ціна товару склала 45 666,00 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення позивач разом із митною декларацією подав наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 28.02.2019 №TUR/SAN/03-UA19; рахунок-фактуру (інвойс) від 07.03.2019 №006532; пакувальний лист від 07.03.2019 №006532; автотранспортну накладну від 08.03.2019 № 0805; книжку МДП від 06.03.2019 № РХ.82182619; декларацію про проходження товару від 08.03.2019 №С0819242; копію митної декларації країни відправлення від 08.03.2019 №19341300ЕХ155786.

Також декларант надав висновок експерта від 25.03.2019 № 20-49/03-2019 ТОВ Одеський аукціонний центр .

Під час здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів відповідач встановив, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- згідно з пунктом 2.1 контракту від 28.02.2019 № TUR/SAN/03-UA19 та інвойсу від 07.03.2019 № 006532 поставка задекларованого товару здійснюється на умовах CFR-Київ (Інкотермс 2010), які застосовуються лише при перевезенні товарів морським або внутрішнім водним транспортом. Водночас поставка імпортованого позивачем товару здійснена автомобільним транспортом;

- відповідно до пункту 1 контракту від 28.02.2019 № TUR/SAN/03-UA19 у вартість товару включені витрати на маркування, пакування, доставку та інші витрати до кордону України. Разом із тим у поданому до митного оформлення інвойсі від 07.03.2019 № 006532 та інших документах такі числові складові не зазначено, а отже неможливо виділити числові складові вартості самого товару.

- наданий Товариством висновок експерта від 25.03.2019 № 20-49/03-2019 ТОВ Одеський аукціонний центр враховано митним органом, проте цей висновок не підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки визначає саме ринкову, а не митну вартість товару.

На підставі положень ч.2-3 ст.53 та ч.5 ст.54 Митного кодексу України, митний орган надіслав товариству електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

У зв`язку з неподанням декларантом усіх запитуваних митницею додаткових документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2019 року №UA100110/2019/000055/2, в якому визначив митну вартість оцінюваних товарів за резервним методом, та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 березня 2019 року № UA100110/2019/00503.

21.03.2019 року з метою митного оформлення товариство подало електронну митну декларацію №UА100110/2019/168392 на товари: білизна нижня, трикотажна, для жінок, з 100% бавовни; одяг жіночий, трикотажний, з 100% бавовни; комбінація спідня жіноча трикотажна, з 100% бавовни в асортименті різних розмірів та кольорів; білизна нижня, трикотажна, для чоловіків, з 100% бавовни; одяг трикотажний, 65% бавовни та 35% поліестер: піжама чоловіча в асортименті різних розмірів та кольорів. Загальна ціна товару склала 15 875,16 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення позивач разом із митною декларацією подав наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 28.02.2019 №TUR/SAN/02-UA19; рахунок-фактуру (інвойс) від 07.03.2019 №ISK2019000000079; пакувальний лист від 07.03.2019 № ISK2019000000079; договір (контракт) про перевезення від 07.03.2019 № 01; автотранспортну накладну від 08.03.2019 № 0804; книжку МДП від 06.03.2019 № РХ.82182619; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 12.03.2019 №221; документ, що підтверджує вартість перевезення товару від 12.03.2019 №12/03; сертифікат про проходження товару форми А № С0571287 від 08.03.2019; копію митної декларації країни відправлення від 08.03.2019 №19341300ЕХ155242.

Також декларант надав висновок експерта від 25.03.2019 № 20-50/03-2019 ТОВ Одеський аукціонний центр .

Під час здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів відповідач встановив, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- згідно з пунктом 2.1 контракту від 28.02.2019 № TUR/SAN/02-UA19 поставка задекларованого товару здійснюється на умовах FОВ, а згідно з інвойсом від 07.03.2019 № ISK2019000000079 - на умовах СFR-Київ, проте відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) умови поставки FОВ та СFR застосовуються лише при перевезенні товарів морським або внутрішнім водним транспортом. Водночас поставка імпортованого позивачем товару здійснена автомобільним транспортом;

- у декларації митної вартості та довідці про транспортні витрати не вказано витрати, понесені покупцем на навантаження товару на основний транспорт згідно з вимогами статті 267 Митного кодексу України;

- відповідно до пункту 1 контракту від 28.02.2019 № ТUR/SAN/02-UA19 у вартість товару включені витрати на маркування, пакування, страхування, навантаження та інші витрати. Разом із тим, у поданому до митного оформлення інвойсі від 07.03.2019 № ISK2019000000079 такі числові складові не зазначено, а отже неможливо виділити числові складові вартості самого товару.

- наданий Товариством висновок експерта від 25.03.2019 №20-50/03-2019 ТОВ Одеський аукціонний центр враховано митним органом, проте цей висновок не підтверджує заявлену митну вартість товару, оскільки визначає саме ринкову, а не митну вартість товару.

На підставі положень ч.2-3 ст.53 та ч.5 ст.54 Митного кодексу України, митний орган надіслав товариству електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

У зв`язку з неподанням декларантом усіх запитуваних митницею додаткових документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2019 року №UА100110/000056/2, в якому визначив митну вартість оцінюваних товарів за резервним методом, та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 27 березня 2019 року №UА100110/2019/00504.

28.03.2019 року з метою митного оформлення Товариство подало електронну митну декларацію № UA100110/2019/173782 на товари: одяг трикотажний, з 100% бавовни, в асортименті різних розмірів та кольорів; білизна нижня, трикотажна, для жінок, з 100% бавовни; одяг трикотажний, 95% бавовни та 5% еластан: топи жіночі в асортименті різних розмірів та кольорів; білизна нижня, трикотажна, для чоловіків: труси-шорти для хлопців з 95% бавовни та 5% еластан; комбінація спідня жіноча (панталони), трикотажна, з 100% бавовни в асортименті різних розмірів та кольорів. Загальна ціна товару склала 15 453,61 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення позивач разом із митною декларацією подав наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 28.02.2019 №TUR/SAN/02-UA19; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 11.03.2019 № 1 та від 24.04.2019 № 2; рахунок-фактуру (інвойс) від 07.05.2019 № ISK2019000000149; пакувальний лист від 07.05.2019 № ISK2019000000149; коносамент від 10.05.2019 № AD1901103022-01; автотранспортну накладну від 23.05.2019 № 0330/1; навантажувальний документ від 14.05.2019 № 1331; сертифікат про проходження товару форми А № С0854614 від 08.05.2019; копію митної декларації країни відправлення від 08.05.2019 №19343100ЕХ112971.

Під час здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів відповідач встановив, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- пункт 1 контракту від 28.02.2019 № TUR/SAN/02-UA19 передбачає включення до ціни товару витрат на маркування, пакування, страхування, навантаження та інших витрат, але такі складові митної вартості не вказані в жодному комерційному документі до цієї поставки;

- у пункті 2.1 додаткової угоди від 24.04.2019 № 2 до контракту від 28.02.2019 №TUR/SAN/02-UA19 не вказано конкретного документу, в якому будуть передбачені умови поставки оцінюваних товарів (Інкотермс 2010) по кожній партії товару;

- у митній декларації країни відправлення від 08.05.2019 № 19343100ЕХ112971 не вказано номер комерційного інвойсу, відповідно до якого здійснюється зовнішньоекономічна операція з оцінюваними товарами (від 07.05.2019 №ISК2019000000149). В умовах поставки (графа 20) не вказано конкретної географічної назви місця доставки, що впливає на складові митної вартості;

- заповнення графи 20 митної декларації країни відправлення від 08.05.2019 №19343100ЕХ112971 може містити можливі ознаки підробки (розмір, нахил, жирність шрифту відрізняються від шрифту, яким заповнені всі інші графи митної декларації).

На підставі положень ч.2-3 ст.53 та ч.5 ст.54 Митного кодексу України, митний орган надіслав товариству електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

У зв`язку з неподанням декларантом усіх запитуваних митницею додаткових документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 28.05.2019 року №UA100110/000075/2, в якому визначив митну вартість оцінюваних товарів за резервним методом, та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 28 травня 2019 року №UA100110/2019/00702.

28.05.2019 року з метою митного оформлення товариство подало електронну митну декларацію №UA100110/2019/173918 на товари: одяг трикотажний, з 100% бавовни, в асортименті різних розмірів та кольорів; білизна нижня, трикотажна, для чоловіків, з 100% бавовни: труси-шорти чоловічі в асортименті різних розмірів та кольорів. Загальна ціна товару склала 80 620,80 доларів США.

На підтвердження обґрунтованості заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення позивач разом із митною декларацією подав наступні документи: зовнішньоекономічний договір від 28.02.2019 №TUR/SAN/03-UA19; доповнення до зовнішньоекономічного договору від 11.03.2019 № 1 та від 24.04.2019 № 2; рахунок-фактуру (інвойс) від 07.05.2019 № 006533; пакувальний лист від 07.05.2019 № 006533; коносамент від 10.05.2019 № AD1901103022; автотранспортну накладну від 23.05.2019 № 0330; навантажувальний документ від 14.05.2019 № 1331; декларацію про проходження товару від 08.05.2019 № С0466919; копію митної декларації країни відправлення від 08.05.2019 № 19343100ЕХ113419.

Під час здійснення контролю правильності визначення декларантом митної вартості товарів відповідач встановив, що подані документи містять розбіжності та не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а саме:

- пункт 1 контракту від 28.02.2019 № TUR/SAN/03-UA19 передбачає включення до ціни товару витрат на маркування, пакування, страхування, навантаження та інших витрат, але такі складові митної вартості не вказані в жодному комерційному документі до цієї поставки;

- у митній декларації країни відправлення від 08.05.2019 № 19343100ЕХ113419 не вказано номер комерційного інвойсу, відповідно до якого здійснюється зовнішньоекономічна операція з оцінюваними товарами (від 08.05.2019 №19343100ЕХ113419). В умовах поставки (графа 20) не вказано конкретної географічної назви місця доставки, що впливає на складові митної вартості.

На підставі положень ч.2-3 ст.53 та ч.5 ст.54 Митного кодексу України, митний орган надіслав товариству електронне повідомлення про необхідність подання додаткових документів.

У зв`язку з неподанням декларантом усіх запитуваних митницею додаткових документів, відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів від 29.05. 2019 року №UA100110/000077/2, в якому визначив митну вартість оцінюваних товарів за резервним методом, та склав картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 29 травня 2019 року №UA100110/2019/00707.

Не погодившись з вищезазначеними рішеннями, позивач з їх оскарженням звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України), є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню (частина друга статті 52 МК України).

Відповідно до статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначений у частині другій цієї статті.

При цьому, частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи відповідно до переліку, наведеному в даній нормі.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 МК України (частина третя статті 54 МК України).

Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

За положеннями статті 57 МК України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за основним методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору.

Якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу (методи визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів та щодо подібних (аналогічних) товарів). У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз змісту вищенаведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товарів покладається на декларанта. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. При цьому в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви в їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів від 27.03.2019р. №UA100110/2019/000055/2, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, однією із підстав для коригування заявленої позивачем митної вартості товарів стало те, що за умовами зовнішньоекономічного договору від 28.02.2019 № TUR/SAN/03-UA19 поставка товару здійснюється на умовах CFR-Київ (Інкотермс 2010), які застосовуються лише при перевезенні товарів морським або внутрішнім водним транспортом, проте поставка імпортованого позивачем товару здійснена автомобільним транспортом.

Суд зазначає, що Інкотермс, офіційні правила Міжнародної торгової палати для тлумачення торговельних термінів, полегшують ведення міжнародної торгівлі. Посилання на Інкотермс у договорі купівлі-продажу чітко визначає відповідні обов`язки сторін та зменшує ризик юридичних ускладнень. Сфера дії Інкотермс обмежується питаннями, пов`язаними з правами та обов`язками сторін договору купівлі-продажу відносно поставки товарів.

Тобто, Інкотермс поширюються виключно на відносини між продавцями та покупцями в рамках договору купівлі-продажу та лише в аспектах визначення основних обов`язків сторін договору купівлі-продажу, розподілу витрат, порядку переходу ризиків від однієї сторони до іншої.

Відповідно до Інкотермс-2010 термін CFR (вартість і фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Пунктом 2.1 контракту від 28.02.2019 року №TUR/SAN/03-UA19 сторони обумовили, що поставка товару здійснюється на умовах CFR (Київ) для морських перевезень чи для перевезень іншими видами транспорту або змішаних перевезень (Інкотермс 2010).

Згідно листа від 07.03.2019 року №12, на який посилався позивач та яким компанія EZGI CAMASIRLARI VE TEKSTIL INSAAT SAN.VE TIC. LTD. STI. повідомила ТОВ САНІЕЛЬ про те, що у найближчі два тижні немає можливості завантажити контейнер із вантажем на судно у зв`язку з відсутністю місць та перенесенням букіровок на невизначений час. У цьому ж листі контрагент позивача запропонував здійснити доставку вантажу автомобільним транспортом та взяти на себе всі витрати та відповідальність із перевезення.

Отже, враховуючи непередбачувані обставини, сторони контракту узгодили, що поставка товару здійснюватиметься автомобільним транспортом, що не заперечується відповідачем та підтверджується документами, які подавалися під час митного оформлення імпортованого товару (зокрема міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від 08.03.2019 № 0805, книжкою МДП від 06.03.2019 № РХ.82182619).

За таких обставин, зважаючи на те, що Інкотермс поширюються виключно на відносини між продавцем та покупцем у рамках договору купівлі-продажу, суд вважає, що зміна виду транспорту доставки товару у разі такої необхідності сама по собі не може свідчити про недостовірність визначення декларантом митної вартості товарів за ціною договору, якщо за умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу визначено обсяг обов`язків сторін, зокрема щодо перевезення товару та розподілу витрат.

Так, відповідно до п.1 контракту від 28.02.2019 року №TUR/SAN/03-UA19 у вартість товару включені витрати на маркування, пакування, доставку та інші витрати до кордону України, що узгоджується з визначеними в пункті 2.1 цього контракту умовами поставки - CFR-Київ (Інкотермс 2010).

Щодо доводів митного органу про те, що в поданому до митного оформлення інвойсі від 07.03.2019 №006532 та інших документах такі числові складові не зазначено, а отже неможливо виділити числові складові вартості самого товару, то суд вважає їх необґрунтованими з огляду на наступне.

Згідно з частиною десятою ст.58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; витрати на страхування цих товарів.

З урахуванням того, що за умовами контракту від 28.02.2019 року №TUR/SAN/03-UA19, а також визначеними в ньому умовами поставки (CFR згідно з Інкотермс 2010) витрати на маркування, пакування, транспортування оцінюваних товарів вже є включеними до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (фактурної вартості товарів), то такі витрати не додаються при визначенні митної вартості товарів, а відтак не потребують підтвердження додатковими документами.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд, зокрема, в постановах від 05.05.2020 року у справі №825/56/17, від 12.12.2019 року у справі №815/4215/17, від 10.12.2019 року у справі №820/2003/17.

Щодо рішення про коригування митної вартості товарів від 27 березня 2019 року №UA100110/2019/000056/2, суд зазначає наступне.

У вказаному рішення митний орган посилається на те, що згідно з пунктом 2.1 контракту від 28.02.2019 №TUR/SAN/02-UA19 поставка задекларованого товару здійснюється на умовах FОВ, а згідно з інвойсом від 07.03.2019 № ISK2019000000079 - на умовах СFR-Київ. Відповідно до Офіційних правил тлумачення торговельних термінів Міжнародної торгової палати (ІНКОТЕРМС) умови поставки FОВ та СFR застосовуються лише при перевезенні товарів морським або внутрішнім водним транспортом, проте поставка імпортованого позивачем товару здійснена автомобільним транспортом.

Як вбачається із матеріалів справи, сторони контракту від 28.02.2019 року №TUR/SAN/02-UA19 погодили, що поставка товару здійснюється на умовах FOB (порт відправлення) для морських перевезень чи для перевезень іншими видами транспорту або змішаних перевезень (Інкотермс 2010).

Вказані умови поставки вказані в митній декларації країни відправлення від 08.03.2019 №19341300ЕХ155242 та митній декларації від 21.03.2019 №UА100110/2019/168392, поданих під час митного оформлення оцінюваних товарів.

Поставка товару, як і в попередньому випадку (за митною декларацією від 20.03.2019 № UА100110/2019/168301), здійснена автомобільним транспортом у зв`язку з відсутністю місць на судні у цей проміжок часу.

Відповідно до Інкотермс-2010 термін FOB (франко-борт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження. Це означає, що з цього моменту усі витрати й ризики втрати чи пошкодження товару повинен нести покупець.

Тобто витрати на перевезення товару за умовами поставки FOB несе покупець.

Так, на підтвердження понесених витрат на транспортування товару позивач під час митного оформлення подав наступні документи: заявка-договір про перевезення від 07.03.2019 № 01; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця від 12.03.2019 № 221; документ, що підтверджує вартість перевезення товару - довідку від 12.03.2019 № 12/03; міжнародну товарно-транспорту накладну (CMR) від 08.03.2019 № 0804; книжку МДП від 06.03.2019 № РХ.82182619.

Таким чином, сума витрат на транспортування оцінюваних товарів належним чином підтверджена. Зауважень щодо документального підтвердження транспортної складової митної вартості товарів, а також розбіжностей у поданих до митного оформлення транспортних документах відповідач у спірному рішенні про коригування митної вартості не зазначив.

За таких обставин, враховуючи що за умовами зовнішньоекономічного договору купівлі-продажу визначено обсяг обов`язків сторін та документально підтверджено понесені покупцем витрати на перевезення товарів, зміна виду транспорту доставки товарів у даному випадку не вплинула на правильність визначення декларантом митної вартості за ціною договору.

Щодо посилання митного органу на відсутність у декларації митної вартості та довідці про транспортні витрати витрат, понесених покупцем, на навантаження товару на основний транспорт згідно з вимогами статті 267 МК України, то такі, на думку суду, є безпідставними.

По-перше, за змістом пункту 1 контракту від 28.02.2019 року №TUR/SAN/02-UA19 витрати, зокрема, на навантаження включені у ціну товару, тому у контексті ч.10 ст.58 МК України не підлягають включенню до митної вартості товарів. По-друге, ст.267 МК України визначає особливості декларування товарів значної кількості найменувань, які надійшли однією партією, та не містить вимоги щодо обов`язково зазначення у вказаних документах витрат, понесених покупцем, на навантаження товару на основний транспорт.

За аналогічних підстав суд не бере до уваги доводи митного органу щодо не зазначення у поданому до митного оформлення інвойсі від 07.03.2019 №ISK2019000000079 числових складових витрат на маркування, пакування, страхування, навантаження та інших витрат, що унеможливлює виділення числових складових вартості самого товару.

Так, як зазначено вище, за змістом пункту 1 контракту від 28.02.2019 року №TUR/SAN/02-UA19 витрати на маркування, пакування, страхування, як і навантаження, включені у ціну товару, тому у контексті ч.10 ст.58 МК України не підлягають включенню до митної вартості товарів. При цьому щодо витрат на страхування, то в матеріалах справи відсутні відомості про те, що у межах цієї поставки страхування товару взагалі здійснювалося; а митницею зворотнього під час здійснення митного оформлення товару не встановлено.

Щодо рішень про коригування митної вартості товарів від 28 травня 2019 року №UA100110/000075/2 та від 29 травня 2019 року № UA100110/000077/2, суд зазначає наступне.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення, однією із підстав для коригування митної вартості товарів визначено те, що пункт 1 контрактів від 28.02.2019 року №TUR/SAN/02-UA19 та № TUR/SAN/03-UA19 передбачає включення до ціни товару витрат на маркування, пакування, страхування, навантаження та інших витрат, але такі складові митної вартості не вказані в жодному комерційному документі до цих поставок.

Суд зазначає, що поставки за митними деклараціями від 28.05.2019 року №UA100110/2019/173782 та №UA100110/2019/173918 здійснені на умовах поставки CFR-Київ (Інкотермс 2010) морським транспортом, що підтверджується відповідними коносаментами.

Відповідно до Інкотермс-2010 термін CFR (вартість і фрахт) означає, що поставка є здійсненою продавцем, коли товар перейшов через поручні судна в порту відвантаження. Продавець зобов`язаний понести витрати та оплатити фрахт, необхідні для доставки товару до названого порту призначення, проте ризик втрати чи пошкодження товару, а також будь-які додаткові витрати, спричинені подіями, що виникають після здійснення поставки, переходять з продавця на покупця.

Тобто за вказаними умовами поставки витрати на транспортування товару несе продавець, а відтак вони включаються до фактурної вартості товарів та не додаються при визначенні митної вартості товарів.

Разом із цим, за умовами контрактів від 28.02.2019 року №TUR/SAN/02-UA19 та №TUR/SAN/03-UA19 витрати на маркування, пакування, страхування, навантаження також включені до ціни товару (фактурної вартості товарів), тому у розумінні частини десятої статті 58 МК України не додаються при визначенні митної вартості товарів, а відтак не потребують додаткового підтвердження. Зазначене, як вже вище вказувалося, відповідає правовій позиції Верховного Суду.

Щодо доводів митного органу відносно відсутності в митних деклараціях країни відправлення номерів комерційних інвойсів в якості підстав, що свідчать про недостовірність заявленої товариством митної вартості товарів, суд зазначає наступне.

У митній декларації країни відправлення від 08.05.2019 року №19343100ЕХ113419 зазначено як номер та дата комерційного інвойсу (№006533 від 07.05.2019), так і відомості про номер контейнеру (BLSU4800330) та кількість товару (377 мішків).

Водночас, митна декларація країни відправлення від 08.05.2019 року №19343100ЕХ112971 дійсно не містить номер комерційного інвойсу, проте в ній вказана його дата, а також номер контейнеру (BLSU4800330) та кількість товару (54 мішків), що дає можливість чітко ідентифікувати товар, задекларований позивачем у митній декларації від 28.05.2019 року №UA100110/2019/173782.

Доводи відповідача з приводу того, що у поданих митних деклараціях країни відправлення в умовах поставки (графа 20) не вказано конкретної географічної назви місця доставки також є неприйнятними, оскільки у спірних рішеннях не наведено обґрунтування щодо наявності взаємозалежності між фактом відсутності зазначення географічного пункту переходу обов`язків у митних деклараціях країни відправлення та визначенням числових значень митної вартості імпортованих позивачем товарів у контексті встановлених вище обставин щодо умов поставки. До того ж в усіх інших документах, які подавалися товариством під час митного оформлення товарів, зазначено як умови поставки, так і конкретна географічна назва місця доставки.

Не заслуговують на увагу також доводи митного органу про те, що заповнення графи 20 митної декларації країни відправлення від 08.05.2019 року №19343100ЕХ112971 може містити можливі ознаки підробки (розмір, нахил, жирність шрифту відрізняється від шрифту, яким заповнені всі інші графи митної декларації), оскільки це є лише припущенням.

Таким чином, беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що позивач під час митного оформлення надав усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об`єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованих товариством товарів та протиправність оскаржуваних рішень.

Крім того, суд зазначає, що митниця, приймаючи спірні рішення про коригування митної вартості імпортованих позивачем товарів за резервним методом, не вказала, яким чином митна вартість товарів визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, не навела порівняння характеристик оцінюваних товарів та характеристик товарів, ціна яких взята за основу для коригування митної вартості за резервним методом, що свідчить про порушення відповідачем частини другої статті 55 МК України щодо обґрунтованості прийнятих рішень.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21 лютого 2020 року у справі № 813/1229/16, від 09 квітня 2020 року у справі № 826/3100/16.

За таких обставин, оскаржувані рішення, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської міської митниці ДФС - є протиправними та підлягають скасуванню.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч.1 та ч. 2 ст. 6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Відповідно до положень ст. 9 Конституції України та ст.17, ч.5 ст.19 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу належного урядування. Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах Беєлер проти Італії [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, Онер`їлдіз проти Туреччини [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, Megadat.com S.r.l. проти Молдови (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і Москаль проти Польщі (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах Лелас проти Хорватії (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і Тошкуце та інші проти Румунії (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Суд зазначає, що відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірність своїх дій. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 09.12.1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

З огляду не те, що позовні вимоги були задоволені в повному обсязі, судовий збір, сплачений позивачем за подачу адміністративного позову до суду, в розмірі 13288,81 грн. підлягає стягненню з Київської митниці Держмитслужби за рахунок бюджетних асигнувань.

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України, датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 9, 73-78, 90, 139, 241 - 246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100110/2019/000056/2 від 27.03.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00504 від 27.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100110/2019/000075/2 від 28.05.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00702 від 28.05.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100110/2019/000055/2 від 27.03.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00503 від 27.03.2019 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської митниці ДФС про коригування митної вартості №UA100110/2019/000077/2 від 29.05.2019 року.

Визнати протиправною та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні виписку чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100110/2019/00707 від 29.05.2019 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю САНІЕЛЬ (пр-т Богдана Хмельницького, буд.180, м.Дніпро, 49057; код ЄДРПОУ 41736078) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 13288,81 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Держмитслужби (б-р Вацлава Гавела, буд.8-А, м.Київ, 03124; код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Д.В. Сидоренко