Постанова

від 03.03.2021 по справі 640/11827/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/11827/19 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Перша Українська Лізингова Компанія до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

01.07.2019 товариство з обмеженою відповідальністю Перша Українська Лізингова Компанія (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 00004161402 від 28.03.2019, яким ТОВ Перша Українська Лізингова Компанія зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 51300,00 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року позов задоволено повністю.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Також в апеляційній скарзі заявлено клопотання про заміну ГУ ДФС у м. Києві її правонаступником ГУ ДПС у м. Києві та допит в якості свідка ОСОБА_1 з метою з`ясування обставин виконання спірних договірних відносин та підтвердження або спростування факту ведення фінансово-господарської діяльності від імені директора ТОВ Оніксстор .

06.01.2021 до апеляційного суду надійшов відзив позивача, в якому просить суд відмовити ГУ ДПС у м. Києві в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.06.2021 залишити без змін. Також вказано, що при прийнятті рішення виклику та допиту у якості свідка ОСОБА_1 , викликати та допитати в якості свідків ОСОБА_2 (учасника та директора ТОВ Оніксстор у період з 04.01.2013 по 02.11.2016) та ОСОБА_3 (менеджера, що передав обладнання), участь яких буде забезпечена позивачем.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх учасників справи про розгляд справи за їх участю.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Вирішуючи клопотання відповідача щодо заміни ГУ ДФС у м. Києві її правонаступником ГУ ДПС у м. Києві , колегія суддів виходить з наступного.

Згідно ст. 52 Кодексу адміністративного судочинства України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.

Постановою Кабінету Міністрів України від 19 червня 2019 року № 537 Про утворення територіальних органів Державної податкової служби утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 1. Реорганізовано деякі територіальні органи Державної фіскальної служби шляхом їх приєднання до відповідних територіальних органів Державної податкової служби за переліком згідно з додатком 2.

Відповідно до Переліку територіальних органів Державної податкової служби, що утворюються утворено Головне управління ДПС у м. Києві, а відповідно до Переліку територіальних органів Державної фіскальної служби, що реорганізуються, до Головного управління ДПС у м. Києві приєднано Головне управління ДФС у м. Києві.

До Єдиного державного реєстру юридичних, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесений запис № 1 074 102 0000 086626 від 30.07.2019 про державну реєстрацію Головного управління ДПС у м. Києві.

Згідно із розпорядженням Кабінету Міністрів України № 682-р від 21.08.2019 функції і повноваження Державної фіскальної служби з реалізації державної податкової політики, державної політики із адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, державної політики у сфері боротьби із правопорушеннями під час застосування податкового законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та законодавства з інших питань припинено, а контроль за дотриманням таких функцій та повноважень покладено на Державну податкову службу згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 6 березня 2019 р. N 227 "Про затвердження положень про Державну податкову службу України та Державну митну службу України" (Офіційний вісник України, 2019 р., N 26, ст. 900).

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для заміни Головного управління ДФС у м. Києві на Головне управління ДПС у м. Києві в порядку правонаступництва.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи посадовими особами відповідача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю Перша Українська Лізингова Компанія з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з товариством з обмеженою відповідальністю Оніксстор за листопад 2016 року.

За результатами перевірки складено акт від 11.03.2019 № 167/26-15-14-02-05/37241308 Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Перша Українська Лізингова Компанія (код 37241308) з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з ТОВ Оніксстор (код 37788649) за листопад 2016 року, що містяться у податковій декларації з податку на додану вартість та показників фінансової звітності з їх відображенням в декларації з податку на прибуток підприємства за 2016 рік .

Перевіркою встановлено порушення ТОВ Перша Українська Лізингова Компанія п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.2, п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 та п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого завищено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на загальну суму 51 300,00 грн., в т.ч. по періодам: листопад 2016 року у сумі 51 300,00 грн.

28.03.2019 Головним управлінням ДФС у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 00004161402, яким виявлено суму завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у сумі 51 300,00 грн.

Не погоджуючись із законністю винесення спірного податкового повідомлення-рішення та не скасувавши його у адміністративному порядку, позивач звернувся з позовом до Окружного адміністративного суду м. Києва.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції прийшов до висновку, що господарські операції з постачання товару фактично мали реальний характер, поставка товару фактично відбулась і предмет договору поставки № 23/02 від 23.02.2015 почав використовуватися ТОВ Перша Українська Лізингова Компанія у його господарській діяльності, до того ж, відбулися і зміни у майновому стані платника податків ТОВ Перша Українська Лізингова Компанія (сплата коштів за предмет договору поставки № 23/02 від 23.02.2015, що підтверджується банківськими виписками по рахунку ТОВ Перша Українська Лізингова Компанія від 02.11.2016 та 03.11.2016). Також суд зазначив, що факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Відповідно до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні .

Згідно з визначенням наведеним у ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже у відповідності до наведеної норми первинний документ містить дві обов`язкові ознаки: відомості про господарську операцію і підтвердження її реального (фактичного) здійснення.

Відповідно до пп.14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до ст. 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку, при цьому для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Аналогічну позицію сформував і Верховний Суд, що, зокрема, відображено у його постанові від 31.07.2018 у справі № 808/2549/17 .

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України Про електронний цифровий підпис , або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Судом встановлено, що на час проведення перевірки позивач був зареєстрований у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.08.2010 за № 1 070 102 0000 040827, що підтверджується випискою від 28.08.2018.

Предметом перевірки стали господарські взаємовідносини позивача з ТОВ Оніксстор . Перевірку проведено на підставі наказу ГУ ДФС у м. Києві від 20.02.2019 №2254.

Між ТОВ Перша Українська Лізингова Компанія та ТОВ Оніксстор укладено договір № 23/02 поставки продукції від 23.02.2015.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.3 договору № 23/02 поставки продукції від 23.02.2015 предметом поставки є устаткування для автоматичної обробки інформації, обладнання. Постачальник зобов`язується передати у власність покупцю продукцію для використання у його господарській діяльності, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити продукцію на умовах цього договору. Найменування, кількість, ціна продукції наводяться у виставлених рахунках на оплату, що є невід`ємною частиною договору.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань №1001636268 від 02.11.2016 учасником ТОВ Оніксстор був ОСОБА_2 , а керівником з 01.11.2016 - ОСОБА_1 .

На підтвердження здійснення вказаної господарської операцій, позивачем надано рахунки від 01.11.2016 № ОС-0001815, від 02.11.2016 № ОС-0001816, від 03.11.2016 № ОС-0001828 та № ОС-0001829, які підписані ОСОБА_2 , видаткові накладні від 03.11.2016 № ОС-11/0019, від 04.11.2016 № ОС-11/0031, № ОС-11/0030 та № ОС-11/0026,які підписані ОСОБА_3 , яким відповідно до наказу №19 від 01.11.2016 були призначеними особами, яким надано право підпису первинних бухгалтерських документів.

Податкові накладні №17 від 02.11.2016,№14 від 03.11.2016, №25 та №26 від 03.11.2016 складені та підписані за допомогою електронного цифрового підпису ОСОБА_1 .

В рахунок оплати вищевказаних замовлень позивачем було перераховано кошти ТОВ Оніксстор відповідно до платіжних доручень № № 326, 330, 331, 332.

У подальшому зазначений товар позивачем було оприбутковано за бухгалтерським обліком для використання у господарській діяльності.

Співставлення змісту первинних документів та доказів підтвердження фактичного здійснення господарських операцій вказує, що спірні господарські операції є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Доказів на підтвердження зворотного відповідачем не надано

Судом встановлено, встановлені контролюючим органом порушення позивачем податкового законодавства ґрунтуються на висновках щодо відсутність факту реальності господарських операцій з постачання товарів від ТОВ Оніксстор . При цьому, в обґрунтування таких доводів податкових орган посилається на наявність протоколу допиту свідка від 23.10.2018, у якому ОСОБА_1 зазначив, що ТОВ Оніксстор (код 37788643) йому невідоме, він його не реєстрував та не являвся його директором.

Даючи оцінку таким доводам, суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до частини першої статті 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини першої статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Законом, який визначає порядок отримання показань під час досудового слідства та порядок їх фіксації у протоколі допиту, є Кримінальний процесуальний кодекс України.

Відповідно до частин першої, другої статті 23 КПК суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.

Частина четверта статті 95 КПК України визначає, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

Відповідно до частини шостої статті 78 КАС України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

А тому колегія суддів вважає посилання апелянта на відомості щодо контрагентів, отримані в межах досудового розслідування, як на підставу порушення позивачем норм податкового законодавства необґрунтованими, оскільки вищезазначені відомості не є вироком суду в розумінні статті 369 Кримінального процесуального кодексу України, яким встановлюються визнані судом доведеними фактичні обставин із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків кримінального правопорушення, форми вини і мотивів кримінального правопорушення.

До винесення вироку в рамках кримінального провадження, протокол допиту досудового розслідування чи інші матеріали досудового розслідування, а також ухвали слідчого судді про надання дозволу на проведення окремих слідчих дій, не можуть вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постанові від 06 листопада 2018 року у справі №822/551/18.

Як встановлено судом з матеріалів справи, ні на момент проведення податкової перевірки та фіксації її наслідків, ні станом на час розгляду даної справи, інформація стосовно винесення вироку щодо посадових осіб ТОВ Оніксстор відсутня.

Отже, сам факт порушення кримінального провадження до винесення судом обвинувального вироку в рамках такого провадження не може вважатись належним доказом в адміністративному судочинстві.

До того ж, факт порушення кримінальної справи та отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках такої кримінальної справи, не є беззаперечним фактом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків всіх господарських операцій проведених позивачем та його контрагентами.

Аналогічного висновку дійшов і Верховний Суд у своїх постановах від 17.12.2018 у справі № 826/14217/15, від 19.03.2019 у справі № 826/3740/17 , від 09.04.2019 у справі № 2а-1929/12/0970 .

Додаткового варто звернути увагу і на те, що в матеріалах справи № 640/11827/19 наявна світлокопія протоколу допиту свідка без зазначення в акті перевірки про надання дозволу слідчого на розголошення даних досудового розслідування. Натомість, сам по собі факт порушення кримінальної справи не доводить складу податкового правопорушення.

Зазначеної позиції притримується і Верховний Суд, яка відображена у його постанові від 26.06.2018 у справі № 826/5522/14 .

Саме тому, як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали досудового розслідування за кримінальним провадженням № 4201710104 від 20.09.2017 не можуть бути враховані як доказ фіктивності ТОВ Оніксстор .

Щодо посилань відповідача у акті перевірки на інформацію з ІС Податковий блок варто зазначити, що така інформація сприймається судом критично, оскільки така інформація сама по собі не спростовує реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ Оніксстор . Натомість, така інформація стосується виключно ТОВ Оніксстор і не вказує на протиправні дії позивача.

Натомість, позивач як платник податку не має обов`язку та повноважень здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог законодавства щодо здійснення господарської діяльності, дотримання вимог податкового законодавства тощо і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит чи бюджетне відшкодування за можливу неправомірну діяльність будь-кого з контрагентів. Отже, платник податків, який придбав товар та або/послуги в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом або постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання.

Отже, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку, право особи на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто, якщо контрагент порушив податкове законодавство, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому дані порушення не можуть бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 808/1593/17 (адміністративне провадження № К/9901/48159/18).

Так, у рішенні по справі Булвес АД проти Болгарії від 22.01.2009 (2009 рік, заява № 3991/03) Європейським судом зазначено, що платник податків не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, колегія суддів звертає увагу, що судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв`язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на включення сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

Щодо клопотань відповідача про виклик та допит у якості свідка ОСОБА_1 , яке заявлено в апеляційній скарзі, та позивача про допит ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яке заявлено у відзиві на апеляційну скаргу, то в їх задоволенні слід відмовити з огляду на відсутність обставин у цій справі, які можуть бути підтверджені виключно показами зазначених вище осіб.

При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів, які підтверджують фактичне проведення відображених у податковому обліку господарських операцій, суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень, якщо він заперечує проти позову.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вони не спростовують висновків суду першої інстанції, яким повно встановлено обставини справи та правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Таким чином, судова колегія дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст.ст.310, 311, 315, 317, 321, 322, 325,329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 червня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст.329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді: