Постанова

від 23.02.2021 по справі 640/7103/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/7103/20 Суддя (судді) першої інстанції: Кузьменко А.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Федотова І.В.,

суддів: Єгорової Н.М. та Сорочка Є.О.,

за уастю секретаря Бринюк Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 р. у справі за адміністративним позовом Громадської організації "Українська асоціація розвитку дитячого та юнацького футболу" до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Громадська організація Українська асоціація розвитку дитячого та юнацького футболу (далі - позивач) звернулася до суду з позовом до Київської міської ради (далі - відповідач), в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт четвертий частини 4 статті 6 рішення Київської міської ради X сесії VIII скликання від 06 лютого 2020 року № 4/8174 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2016 року №787/1791 Про затвердження Положення про громадський бюджет міста Києва та про затвердження Параметрів громадського бюджету на 2021 рік .

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення норм матеріального та процесуального права та невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, просить його скасувати та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права розглянуто справу про скасування нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Крім того, вказує про те, що судом першої інстанції було помилково застосовано норми Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні , та залишено поза увагою принцип диференціації правового регулювання.

Також, апелянт звертає увагу, що доводи позивача про порушення прав, свобод чи інтересів є абстрактними, не містять жодного обґрунтування негативного впливу спірним рішенням Київської міської ради на його конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси та свідчать про незгоду позивача з оскаржуваним рішенням, що не є тотожним порушенню права, свободи чи інтересу. В позовній заяві та додатках до позову відсутні відомості щодо факту порушення прав позивача та факту прояву дискримінації.

Відповідно до ст.311 КАС України, апеляційну скаргу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність перейти до розгляду справи з письмового провадження у відкрите судове засідання з викликом сторін для з`ясування всіх обставин у справі.

Так, ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28 січня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні на "23" лютого 2021 року 11:50 годин.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, які з`явились в судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Відповідно до ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та свідчать матеріали справи, рішенням Київської міської ради X сесії VIII скликання від 06 лютого 2020 року № 4/8174 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2016 року № 787/1791 Про затвердження Положення про громадський бюджет міста Києва та про затвердження Параметрів громадського бюджету на 2021 рік , внесено зміни до рішення Київської міської ради від 22 грудня 2016 року № 787/1791 Про затвердження Положення про громадський бюджет міста Києва , виклавши Положення про громадський бюджет міста Києва в новій редакції, згідно з додатком 1 до цього рішення.

Відповідно до частин 1- 4 статті 6 рішення від 06 лютого 2020 року № 4/8174, ГБК формується у складі 21 організації з урахуванням можливого припинення їх участі у порядку, передбаченому цим Положенням. Формування складу ГБК відбувається щорічно шляхом проведення конкурсу із застосуванням електронної системи. Організаційне супроводження конкурсу ГБК забезпечує Міська робоча група.

Участь у конкурсі ГБК можуть брати громадські об`єднання та благодійні організації (далі - організація), що відповідають таким вимогам: 1) на день початку конкурсу ГБК організація зареєстрована у міст і Києві понад 1 рік; 2) наявність статусу неприбутковості для організацій, що мають статус юридичної особи; 3) наявність власного інформаційного ресурсу організації (вебсайт та/або публічної сторінки в соціальних мережах), яка містить інформацію про організацію, її команду, діяльність, фінансові ресурси та джерела їх походження, фінансову звітність за останній звітний період тощо; 4) мають серед своїх представників осіб, зареєстрованих в електронній системі як лідер Команди (автор проекту) станом на 1 січня року, в якому розпочинається новий цикл ГБ, та мають не менше одного проекта-переможця попередніх циклів ГБ, чи проекта, який зібрав мінімально необхідну кількість голосів, визначену Параметрами; 5) не мають у складі засновників та в керівних органах, за винятком загальних зборів організації, представників місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, депутатів Київської міської ради, помічників - консультантів та працівників громадських приймалень депутатів Київської міської ради, народних депутатів України та помічників-консультантів народних депутатів України.

Позивач не погоджуючись з вказаним рішенням в пункті 4 частині 4 статті 6 звернувся до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що приймаючи рішення Про затвердження Положення про громадський бюджет міста Києва та про затвердження Параметрів громадського бюджету на 2021 рік Київська міська рада діяла не на підставі, не у межах повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, чим порушила принцип рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; непропорційно, зокрема без дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з огляду на те, що в спірному рішенні обмежила участь всіх громадських об`єднань на участь у розвитку місцевої демократії щодо зміни міста на краще шляхом взаємодії Київської міської ради та виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) шляхом звуження учасників, які б могли брати участь у конкурсі до ГБК, вимогою про наявність не менше одного проекта-переможця попередніх циклів ГБ, чи проекта, який зібрав мінімально необхідну кількість голосів, визначену Параметрами.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно до статті 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

Громадяни України реалізують своє право на участь у місцевому самоврядуванні за належністю до відповідних територіальних громад. Будь-які обмеження права громадян України на участь у місцевому самоврядуванні залежно від їх раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, терміну проживання на відповідній території, за мовними чи іншими ознаками забороняються (стаття 2 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні ).

Місцеве самоврядування в Україні відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні здійснюється па принципах: народовладдя; законності; гласності; колегіальності; поєднання місцевих і державних інтересів; виборності; правової, організаційної та матеріально-фінансової самостійності в межах повноважень, визначених цим та іншими законами; підзвітності та відповідальності перед територіальними громадами їх органів та посадових осіб; державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування; судового захисту прав місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 59 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень. Рішення ради приймається на її пленарному засіданні після обговорення більшістю депутатів від загального складу ради, крім випадків, передбачених цим Законом. При встановленні результатів голосування до загального складу сільської, селищної, міської ради включається сільський, селищний, міський голова, якщо він бере участь у пленарному засіданні ради, і враховується його голос.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування нормативно-правового характеру набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо органом чи посадовою особою не встановлено пізніший строк введення цих актів у дію.

Акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування підлягають обов`язковому оприлюдненню та наданню за запитом відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації". Проекти актів органів місцевого самоврядування оприлюднюються в порядку, передбаченому Законом України "Про доступ до публічної інформації", крім випадків виникнення надзвичайних ситуацій та інших невідкладних випадків, передбачених законом, коли такі проекти актів оприлюднюються негайно після їх підготовки.

В актах та проектах актів органів та посадових осіб місцевого самоврядування не може бути обмежено доступ до інформації про витрати чи інше розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним чи комунальним майном, у тому числі про умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримують ці кошти або майно, а також до іншої інформації, обмеження доступу до якої заборонено законом.

Згідно статті 1 Закону України Про громадські об`єднання , громадське об`єднання - це добровільне об`єднання фізичних осіб га/або юридичних осіб приватного права для здійснення та захисту прав і свобод, задоволення суспільних, зокрема економічних, соціальних, культурних, екологічних, та інших інтересів. Громадська організація - це громадське об`єднання, засновниками та членами (учасниками) якого є фізичні особи.

Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 21 Закону України Про громадські об`єднання громадське об`єднання зі статусом юридичної особи має право брати участь у порядку, визначеному законодавством, у роботі консультативних, дорадчих та інших допоміжних органів, що утворюються органами державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування для проведення консультацій з громадськими об`єднаннями та підготовки рекомендацій з питань, що стосуються сфери їхньої діяльності.

Відповідно до Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , Закону України Про столицю України - місто-герой Київ , рішення Київської міської ради від 22.12.2015 №61/61 Про бюджет міста Києва на 2016 рік Київською міською радою прийнято рішення від 22.12.2016 № 787/1791 Про затвердження Положення про громадський бюджет міста Києва .

Відповідно до п.7 ч.11 ст.6 Положення про громадський бюджет м. Києва до повноважень громадської бюджетної комісії належить, зокрема, але не виключно, здійснення аналізу практики реалізації громадського бюджету та надання пропозицій та рекомендацій щодо вдосконалення механізму громадського бюджету.

Рішенням Київської міської ради від 06.02.2020 №4/8174 внесено зміни до рішення Київської міської ради від 22.12.2016 № 787/1791 Про затвердження Положення про громадський бюджет міста Києва та про затвердження Параметрів громадського бюджету на 2021 рік.

Як встановлено судом першої інстанції, 17 лютого 2020 року першим заступником голови КМДА ОСОБА_1 повідомлено про оголошення конкурсу па формування складу Громадської бюджетної комісії (далі - ГБК) з відповідним календарним планом, а саме: подача заявок 17 лютого 2020 року- 02 березня 2020 року (15 дн.); початок 1 туру (збір голосів) 03 березня 2020 року - 27 березня 2020 року (10 дн.); початок 2 туру (рендом) 10 квітня 2020 року; дата визначення переможців 17 квітня 2020 року.

02 березня 2020 року через інформаційний портал https://gb.kyiveity.gov.ua/gbk, керівником Громадської організації Українська асоціація розвитку дитячого та юнацького футболу Василенком В.В. подані всі необхідні документи для участі у конкурсі для вступу до Громадської бюджетної комісії.

16 березня 2020 року на електронну адресу президента Громадської організації Українська асоціація розвитку дитячого та юнацького футболу ОСОБА_2 надійшов лист від Міської робочої групи з питань Громадського бюджету з вкладеними файлами, а саме Протокол засідання міської робочої групи з питань Громадського бюджету м. Києва № 2 від 12 березня 2020 року та список прізвищ.

В Протоколі засідання міської робочої групи з питань Громадського бюджету м. Києва № 2 від 12 березня 2020 року зазначено, що станом на 23:59 02 березня 2020 року в електронній системі в порядку частини п`ятої статті 6 Положення про громадський бюджет зареєстровано 20 кандидатів до складу ГБК.

Міська робоча група в порядку частини шостої статті 6 Положення про громадський бюджет розпочала здійснювати перевірку поданих організаціями-кандидатами до складу ГБК документів на предмет повноти наданої інформації та її достовірності (за даними відкритих джерел).

В процесі перевірки Міською робочою групою з`ясовано, що з 20 організацій- кандидатів до складу ГБК учасник ГО Наукова унія не відповідає вимогам статті 6 Положення про громадський бюджет, оскільки одним із засновників організації є ОСОБА_3 , яка згідно з інформацією офіційного веб- порталу Верховної Ради України є помічником- консультантом народного депутата України ОСОБА_4 .

В процесі перевірки документів було встановлено, що електронна система через надто короткий строк з моменту опублікування нової редакції Положення до моменту початку формування ГБК не в повній мірі відповідає вимогам Положення, зокрема, розділ електронної системи, в якому учасники конкурсу ГБК повинні завантажувати документи на участь в конкурсі, не містить всіх необхідних для цього полів. Зазначене підтверджується адміністратором електронної системи.

Міською робочою групою було запропоновано: всі документи, що надійшли на електронну пошту Міської робочої групи від організацій- кандидатів до складу ГБК розмістити у відповідних розділах електронної системи, рекомендувати організаціям-кандидатам до складу ГБК у строк до 23.59 19 березня 2020 року направити на електронну пошту Міської робочої групи для подальшого розміщення в електронній системи всі неподані ними документи, зокрема інформаційну довідку про осіб, яких уповноважено представляти організацію у роботі ГБК. З урахуванням вимог до уповноважених представників, які будуть подані ГО на цей час, здійснити їх перевірку та з урахуванням результатів паралельної перевірки будь-яких фізичних та юридичних осіб прийняти рішення про допуск/недопуск уповноважених представників на участь у засіданнях ГБК на наступному засіданні Міської робочої групи.

Як зазначалося, рішенням Київської міської ради від 06.02.2020 №4/8174 внесені зміни до п.4 ч.4 ст.6 Положення про громадський бюджет міста Києва та викладено в наступній редакції 4. Участь у конкурсі ГБК можуть брати громадські об`єднання та благодійні організації (далі - організація), що відповідають, зокрема, таким вимогам:

4) мають серед своїх представників осіб, зареєстрованих в електронній системі як лідер Команди (автор проекту) станом на 1 січня року, в якому розпочинається новий цикл ГБ, та мають не менше одного проєкта-переможця попередніх циклів ГБ, чи проекта, який зібрав мінімально необхідну кількість голосів, визначену Параметрами. .

Відповідно до ч.5 ст.6 вказаного Положення, учасник конкурсу - уповноважена керівником організації на підставі довіреності особа, яку уповноважено представляти організацію у роботі ГБК, реєструється в електронній системі та завантажує наступні документи в електронну систему, а також надсилає їх на офіційну електройну адресу МРГ, що зазначена в електронній системі:

1)лист від учасника конкурсу за підписом уповноваженої особи із інформацією про організацію, зокрема, історію і досвід реалізації проектів, місцезнаходження і офіційній реквізити, наявні інформаційні ресурси тощо;

2) копії документів, що підтверджують наявність даних про учасника конкурсу в офіційних ресурсах та базах даних (надаються у формі виписки електронного витягу з реєстру, або у формі довідки):

Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та Громадських формувань;

Реєстрі неприбуткових установ та організацій;

- інших системах відкритих даних на розсуд кандидата;

3) копію звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації за останній звітний період, з відміткою про одержання контролюючого органу;

4) копію фінансової звітності організації за останній звітний період, з відміткою контролюючого органу про його прийняття;

У разі не подання до контролюючих органів звітності за останній звітний період з підстав відсутності об`єктів оподаткування або показників, які підлягають декларуванню відповідно до вимог Податкового кодексу України, учасник конкурсу надає довідку в довільній формі;

5) гарантійний лист у довільній формі щодо політичної неупередженості організації та подальшого дотримання політичної неупередженості організацією, а також її представниками, що братимуть участь у роботі в ГБК за підписом керівника;

6) інформаційну довідку у довільній формі на осіб (не менше 1 та не більше 3), яких уповноважено представляти організацію у роботі ГБК (інформація та посилання на проекти громадського бюджету, інформація про професійний досвід; досвід громадської, політичної діяльності; інформація про освіту; інформація про публічні профілі в соціальних мережах; інформація про організації чи осіб, які можуть надати рекомендації тощо та посилання на цю інформацію на сайті організації та/або публічній сторінці в соціальних мережах за підписом керівника; інформація про наявність судимостей, їх зняття, погашення; притягнення до кримінальної відповідальності та наявність адміністративних стягнень, пов`язаних з корупцією).

З наведеного вбачається, що п.6 ч.5 ст.6 Положення реалізується у взаємозв`язку із п.4 ч.4 ст.6 Положення, зокрема стосовно того, що представник громадської організації повинен мати не менше одного проєкта-переможця попередніх циклів Громадського бюджету (з 2016 року), чи проекта, який зібрав мінімально необхідну кількість голосів, визначену Параметрами.

Аналізуючи Положення та Параметри, яким повинен відповідати учасник конкурсу, колегія суддів дійшла висновку про відсутність обмежень для участі в ньому за умови відповідності такого учасника кваліфікуючим вимогам.

Крім того, відповідачем надано список осіб, які відповідають п.4 ч.4 ст.6 Положення, що збільшує шанси на участь у конкурсі тих громадських організацій, які виявили бажання увійти до складу Громадської бюджетної комісії однак не мають у своєму складі учасників, які відповідають вимогам п.4.ч.4 ст.6 Положення.

Таким чином, враховуючи викладене, посилання позивача на те, що вказаним пунктом Положення Київська міська рада та її виконавчий орган обмежила участь всіх громадських обєднань у розвитку місцевої демократії щодо зміни міста на краще, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.

Застосування судом першої інстанції в даному випадку норм Закону України Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні колегія суддів апеляційної інстанції вважає помилковою, з огляду на відсутність в спірному рішенні відповідача будь яких дискримінаційних положень.

Як вбачається зі змісту спірного рішення, усі громадські організації знаходяться в аналогічних умовах, що виключає будь яку вибірковість чи дискримінацію з боку відповідача до тієї чи іншої організації - учасника конкурсу.

Встановлені кваліфікуючі ознаки до учасників конкурсу не впливають на рівність можливостей, рівність в доступі до можливостей та рівноцінність результатів.

Посилання позивача на те, що орган місцевого самоврядування здійснив втручання в діяльність організації позивача ставлячи його перед вибором уповноваженого представника, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки жодних вказівок зобов`язального характеру стосовно прийняття чи не прийняття до складу організації позивача будь яких осіб відповідачем не надавалося.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 поняття порушене право , за захистом якого особа може звертатися до суду і яке вживається в низці законів України, має той самий зміст, що й поняття охоронюваний законом інтерес . Щодо останнього, то в цьому ж Рішенні Конституційний Суд України зазначив, що поняття охоронюваний законом інтерес означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Охоронюваний законом інтерес регулює ту сферу відносин, заглиблення в яку для суб`єктивного права законодавець вважає неможливим або недоцільним.

Отже, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Натомість, колегія суддів вважає, що доводи позивача є абстрактними, без жодного обґрунтування негативного впливу оскаржуваних дій відповідача щодо прийняття спірного рішення на конкретні реальні індивідуально виражені права, свободи чи інтереси позивача, що свідчить про відсутність предмету захисту у суді, адже позивачем не визначено права, свободи чи інтересу, які мають бути захищені (поновлені) у судовому порядку, що фактично вказує на безпредметність заявленого позову.

Верховний Суд також, при з`ясуванні статусу позивача як "потерпілого", керується практикою, напрацьованою Європейським судом з прав людини. Поняття "потерпілий" має автономне значення (не залежить від національного законодавства) і має значення лише для цілей застосування Конвенції. Водночас, підходи ЄСПЛ мають важливе методологічне значення для розвитку практики національних судів.

Суд також визнав, що заявник може вимагати статус жертви порушення Конвенції, якщо він чи вона знаходяться під дією (охоплені) законодавства, яке дозволяє вживати таємні заходи спостереження, а також, якщо відсутні засоби правового захисту (Роман Захаров проти Росії [ВП], № 47143/06, пп. 173-178, від 4 грудня 2015). Проте для того, щоб мати можливість претендувати на статус жертви в такій ситуації, заявник повинен надати обґрунтовані і переконливі докази вірогідності того, що порушення, що впливає на нього або неї особисто, буде мати місце; одних підозр або припущень недостатньо (Сенатор Лайнс GmbH проти Австрії, Бельгії, Данії, Фінляндії, Франції, Греції, Ірландії, Італії, Люксембургу, Нідерландів, Португалії, Іспанії, Швеції та Великої Британії [ВП] (ухв.), №56672/00, від 10 березня 2004 року).

З наведеного випливають такі ознаки "потерпілого" від порушення законного інтересу: а) безпосередньо йому належить законний інтерес, на захист якого подано позов; б) має місце безпосередній негативний вплив порушення на позивача або обґрунтована ймовірність негативного впливу на позивача у майбутньому. Зокрема, якщо позивач змушений змінити свою поведінку або існує ризик бути притягнутим до відповідальності; в) негативний вплив є суттєвим (зокрема, позивачеві завдано шкоду); г) існує причинно-наслідковий взаємозв`язок між законним інтересом, оскаржуваним актом та стверджуваним порушенням.

Зазначені критерії не мають застосовуватись механічно та негнучким способом. Суд повинен захищати усе розмаїття законних інтересів особи, а тому у кожній конкретній справі дослідження інтересу особи через призму наведених критеріїв буде слугувати гарантією захисту таких інтересів.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 14.08.2020 у справі 826/14568/15, та від 23.02.2021 у справі 826/3266/16.

Таким чином, встановлені у справі обставини свідчать про те, що позивач не є "потерпілим" від прийнятого відповідачем спірного рішення. Вказане рішення не спричинило негативного впливу безпосередньо на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди.

Колегія суддів звертає увагу, що особливості провадження у справах щодо оскарження нормативно-правових актів органів виконавчої влади. Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування та інших суб`єктів владних повноважень на час розгляду справи судом першої інстанції врегульовано ст. 264 КАС України.

Так, ст. 264 КАС України передбачено, що правила цієї статті поширюються на розгляд адміністративних справ щодо; 1) законності (крім конституційності) постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України, постанов Верховної Ради Автономної Республіки Крим;

2) законності та відповідності правовим актам вищої юридичної сили нормативно-правових актів міністерств, інших центральних органів виконавчої влади. Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування, інших суб`єктів владних повноважень.

Тобто, для оскарження нормативно-правових актів органу місцевого самоврядування нормами КАС України передбачена спеціальна процедура, відмінна до тієї, що передбачена для оскарження актів індивідуальної дії.

Частиною восьмою вказаної статті передбачено, що адміністративна справа щодо оскарження нормативно-правових актів вирішується за правилами загального позовного провадження.

Недотримання встановленого законом спеціального порядку розгляду спорів про визнання протиправним нормативно-правого акта є істотним порушенням процесуального права, який впливає на права та інтереси інших осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2019 року у справі № 522/22780/16-а., від 30 січня 2020 року у справі № 727/4813/16-а.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, оскільки вимога позивача у даній справі стосується визнання протиправним та скасування нормативно-правового акта органу місцевого самоврядування.

Колегією суддів також враховано позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Таким чином, доводи апеляційної скарги Київської міської ради спростовують висновки суду першої інстанції, викладені в рішенні від 22 жовтня 2020 року, та є підставами для його скасування.

Враховуючи вищевикладене та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було неповно встановлено обставини справи та ухвалено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та є підставою для його скасування.

Керуючись ст.ст. 242, 264, 308, 316, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради задовольнити.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 жовтня 2020 року скасувати та ухвалити постанову, якою у задоволенні позову Громадської організації "Українська асоціація розвитку дитячого та юнацького футболу" до Київської міської ради про визнання протиправним та скасування рішення, відмовити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст постанови виготовлено 01.03.2021 року.