Постанова

від 04.03.2021 по справі 815/4150/17

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року

м. Київ

справа №815/4150/17

адміністративне провадження №К/9901/58739/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Пасічник С.С.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Південний електротехнічний завод на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року (головуючий суддя Бітов А.І., судді: Лук`янчук О.В., Ступакова І.Г.) у справі №815/4150/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Південний електротехнічний завод до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Південний електротехнічний завод (надалі - позивач, підприємство, товариство, платник податків) звернулось до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган), в якому просило (з урахуванням уточненого адміністративного позову) визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року №0022841208, податкової вимоги від 14 серпня 2017 року №13825-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 14 серпня 2017 року.

Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю спірного податкового повідомлення-рішення з огляду на те, що податковим органом порушено 30-ти денний строк для проведення камеральної перевірки, при цьому саме право на проведення камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних надано контролюючим органам з 1 січня 2017 року, тоді як відповідачем проведено таку перевірку за період листопад 2015 року - лютий 2016 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року №0022841208, податкову вимогу від 14 серпня 2017 року №13825-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 14 серпня 2017 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що термін реєстрації податкових накладних не є об`єктом, який підлягає вивченню податковим органом шляхом проведення камеральної перевірки, оскільки не є даними податкової звітності. Право проведення перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в межах камеральної перевірки надано контролюючому органу лише з 1 січня 2017 року. Податковим органом перевірку проведено з порушенням вимог пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

Одеський апеляційний адміністративний суд постановою від 17 липня 2018 року скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове рішення, яким відмовив у задоволенні адміністративного позову.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що питання своєчасності реєстрації податкових накладних може бути предметом камеральної перевірки. Також суд апеляційної інстанції зазначив, що 30-денний термін проведення камеральної перевірки передбачений для перевірки даних податкової декларації, а не своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі. Суд дійшов висновку про помилковість висновку суду першої інстанції про те, що право проводити камеральні перевірки щодо дотримання термінів реєстрації податкових накладних контролюючий орган набув лише з 1 липня 2017 року.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, товариством подана касаційна скарга, в якій позивач, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення Одеського окружного адміністративного суду від 8 лютого 2018 року.

Касаційна скарга мотивована тим, що право на проведення перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в межах камеральної перевірки було надано контролюючим органам лише з 1 січня 2017 року. Вважає, що невиконання контролюючим органом вимог закону щодо порядку призначення та проведення перевірок призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої. Зазначає про відсутність підстав у податкового органу для прийняття податкової вимоги з огляду на неузгодженість податкового боргу. Вважає, що судом апеляційної інстанції безпідставно поновлено строк на апеляційне оскарження. Зазначає, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги та прийняв рішення на підставі недопустимих доказів.

Відзив на касаційну скаргу від відповідача у справі не надходив, що не перешкоджає розгляду справи по суті.

Верховний Суд, переглянувши рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що податковим органом проведено перевірку своєчасності реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, дата виписки яких припадає на листопад 2015 року - лютий 2016 року, за результатами якої складено акт від 6 липня 2017 року №3796/15-32-12-08/33455588 (надалі - акт перевірки).

Перевіркою встановлено порушення граничних термінів реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних протягом строків, визначених пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасно зареєстровано податкові накладні в Єдиному реєстрі податкових накладних за листопад 2015 року, лютий 2016 року на загальну суму податку на додану вартість 291265,46 грн.

На підставі акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року № 0022841208, яким за затримку реєстрації податкових накладних нараховано штраф в загальному розмірі 48054,69 грн.

Акт перевірки отримано підприємством 15 липня 2017 року засобами поштового зв`язку. Позивач 20 липня 2017 року звернувся до податкового органу із запереченнями до акту перевірки, вимагаючи його скасувати. Під час розгляду заперечень, призначених на 31 липня 2017 року, підприємство повідомлено про прийняття податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року №0022841208.

Податковим органом прийняті та направлені на адресу позивача податкова вимога від 14 серпня 2017 року №13825-17 та рішення про опис майна у податкову заставу від 14 серпня 2017 року, які у подальшому скасовані податковим органом до розгляду справи судом першої інстанції.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів зазначає про таке.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена протягом 15 календарних днів, наступних за датою виникнення податкових зобов`язань, відображених у відповідних податкових накладних та/або розрахунках коригування. У разі порушення цього терміну застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.

Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 Податкового кодексу України порушення платниками податку на додану вартість граничних термінів реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі:

10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів;

20 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 16 до 30 календарних днів;

30 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 31 до 60 календарних днів;

40 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації від 61 до 365 календарних днів.

Верховний Суд не погоджується з твердженням скаржника, що право проводити камеральні перевірки щодо дотримання термінів реєстрації податкових накладних контролюючий орган набув лише з 01 липня 2017 року з таких підстав.

Відповідно до підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час проведення перевірки відповідачем) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального.

Об`єктом камеральної перевірки за положеннями цієї норми є серед іншого дані Єдиного реєстру податкових накладних, аналізуючи дані якого у ході проведення камеральної перевірки податковим органом встановило порушення позивачем граничних термінів реєстрації податкових накладних за листопад 2015 року та лютий 2016 року, що і стало підставою для накладення штрафу.

Метою камеральної перевірки є виявлення в поданій звітності, інших даних систем електронного адміністрування, зокрема Єдиного реєстру податкових накладних, арифметичних та/або методологічних помилок, або інших відомостей, які призвели до заниження/завищення податкових зобов`язань або свідчать про допущені платником податків порушення термінів, порядку реєстрації податкових накладних, акцизних накладних або про неподання (несвоєчасне подання) податкової звітності, за що передбачена відповідальність статтями 120, 120-1, 120-2 Податкового кодексу України.

За приписами статті 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Вчинення платниками податків, їх посадовими особами та посадовими особами контролюючих органів порушень законів з питань оподаткування та порушень вимог, встановлених іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, тягне за собою відповідальність, передбачену цим Кодексом та іншими законами України.

Отже, для можливості накладення штрафних санкції на підприємство, які передбачені статтею 120-1 Податкового кодексу України, обов`язковим є встановлення вчинення ним податкового правопорушення, як це зазначено у статті 109 Податкового кодексу України.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що порушення платником терміну реєстрації податкових накладних, встановленого у абзацу 11 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, є підставою для притягнення його до відповідальності, передбаченої пунктом 120-1 статті 120 цього Кодексу.

Як встановлено судами та підтверджується матеріалами справи, позивач не дотримався податкової дисципліни в частині своєчасності реєстрації податкових накладних в єдиному Реєстрі, чим допустив податкове правопорушення, за яке відповідачем було застосовано штраф, розмір якого не оскаржується в даній справі. Факт несвоєчасної реєстрації податкових накладних не спростовується доводами касаційної скарги.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком апеляційного суду про правомірність застосування штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних у Єдиному державному реєстрі податкових накладних.

Колегія суддів не приймає посилання скаржника на недослідження контролюючим органом документів платника податків, оскільки виявлення контролюючим органом наведеного вище порушення не потребує наявності будь-яких документів платника податку або необхідності витребувати такі в останнього, достатніми є дані Єдиного реєстру податкових накладних, дані податкових декларацій та дані системи електронного адміністрування податку на додану вартість.

Абзацом другим підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України (доповненим з 1 січня 2017 року) визначено, що предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.

Таким чином, твердження скаржника про те, що право на проведення перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в межах камеральної перевірки було надано контролюючим органам лише з 1 січня 2017 року не ґрунтується на вимогах вище наведених норм Податкового кодексу України та є помилковим.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про правомірність спірного податкового повідомлення-рішення від 25 липня 2017 року №0022841208.

Враховуючи, що оскаржувані податкова вимога та рішення про опис майна у податкову заставу були скасовані податковим органом до розгляду справи судом першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню, оскільки відсутній предмет спору.

Суд критично ставиться до посилань скаржника про безпідставність поновлення судом апеляційної інстанції строку на апеляційне оскарження з огляду на їх необґрунтованість, оскільки це право суду.

Верховний суд не приймає доводи скаржника про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі доводів апеляційної скарги та прийняв рішення на підставі недопустимих доказів, оскільки наведене не підтверджується матеріалами справи.

Враховуючи вищенаведене, Суд касаційної інстанції погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, не спростованою доводами касаційної скарги, про наявність законних підстав для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною першою статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції визнає, що суд апеляційної інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суд повно встановив обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надав їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Південний електротехнічний завод залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 17 липня 2018 року у справі №815/4150/17 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва С.С. Пасічник