Постанова

від 05.03.2021 по справі 826/23914/15

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 березня 2021 року

м. Київ

справа № 826/23914/15

адміністративне провадження № К/9901/38342/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Олендера І.Я.,

суддів: Гончарової І.А., Ханової Р.Ф.,

розглянув в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року (суддя Данилишин В.М.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року (судді: Твердохліб В.А. (головуючий), Костюк Л.О. , Троян Н.М.) у справі №826/23914/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Нутриція Україна до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями Нутриція Україна (далі - позивач, Товариство) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.05.2015 №0003212203, №0003222203, №0003232203 та від 28.08.2015 №0005422205, №0005432205, №0005442205.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення контролюючим органом прийнято безпідставно, оскільки висновки контролюючого органу про порушення Товариством вимог податкового законодавства є не обґрунтованими та базуються виключно на припущеннях, натомість у позивача наявні всі первинні документи, які свідчать про відсутність порушень податкового законодавства з боку позивача.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

3. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року, позов задоволено, оскаржувані податкові повідомлення - рішення визнано протиправними та скасовано.

4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що позивач правомірно сформував дані податкового обліку, на підставі якого визначив податкові зобов`язання та податкові преференції, зокрема сформував податковий кредит, з огляду на реальність здійснення господарських операцій, підтвердження таких первинними документами, натомість висновки контролюючого органу ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені належними доказами.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, контролюючий орган подав касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства в повному обсязі.

6. Касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження відповідно до ст. 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

7. Судами попередніх інстанцій встановлено, що фактичною підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень - рішень стали висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки від 28 квітня 2015 року №369/26-54-22-05-10/31810359, оформленого за результатами проведеної документальної виїзної планової перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2014, під час якої було виявлено порушення позивачем вимог:

- пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від`ємне значення об`єкта оподаткування за 2014 рік у розмірі 8138184,00 грн;

- п.198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість (ПДВ), що підлягає нарахуванню до сплати у бюджет у загальному розмірі 3661429,00 грн та завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкових зобов`язань та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду з ПДВ за грудень 2014 року у розмірі 791745,00 грн;

- пп. 141.4.2 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на доходи нерезидента, отримані з джерелом їх походження з України, за 2014 рік у розмірі 201074,00 грн.;

- порушено ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , що виявилося у ненадходженні валютних цінностей у розмірі 3554234,00 російських рублів та 32411,69 Євро по імпортним операціям з нерезидентами.

Висновки контролюючого органу щодо допущених позивачем порушень вмотивовано наступним:

- заниження позивачем ПДВ на суму 3 508 557 грн обґрунтовано тим, що бонусні та мотиваційні виплати на користь позивача контрагентами ТОВ Квазар , ТОВ Міт ЛТД, ТОВ Торгівельний дім Слобожанка , ПП Доброслав , ТОВ Юніфуд , ТОВ Домінік 777 , ТОВ Парк Інвест , ТОВ Спринтер , ТОВ Спринтер-Донецьк , ТОВ Анікс-Вінниця , ТОВ Анікс-Черкаси , ТОВ Маркет-Трейд не є постачанням послуг та не є об`єктом оподаткування ПДВ відповідно до п.185.1 ст. 185 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту, також контролюючий орган вказує, що не було надано розрахунків згідно яких можливо встановити яким чином розраховувались та виплачувались бонуси;

- завищено витрати по господарським операціям з контрагентами De Schutter Neroc (Бельгія), Bialim Belgique SA (Франція), Danone SA (Франція), ООО Нутриція (Російська Федерація), ООО Консультационний центр Меркурий (Російська Федерація), ПП Агентство Маркетингових Досліджень , ТОВ Алвікс , оскільки проведення таких операцій не підтверджено належно оформленими первинними документами, зокрема в договорах, додаткових угодах, актах прийому - передачі виконаних робіт, акти виконаних робіт (наданих послуг) відсутні печатки сторін, не зазначено посади відповідальних сторін, відсутній підпис та інші дані, що не дають змоги ідентифікувати осіб, що беруть участь у здійсненні господарської операції, відсутні деякі акти прийому - передачі робіт, не надано додатків з зазначенням вартості та термінів виконання робіт, підтверджуючих документів про затвердження оригінал - макету, звітів виконавця певні документи складено іноземною мовою (англійська), проте перекладу не надано, надані документи (графіки, діаграми, гістограми) не дають змоги пов`язати з виконанням певних видів робіт чи надання послуг та з безпосередньою господарською діяльностю, позивачем не надано документів, які б підтверджували фактичне здійснення маркетингового дослідження, осіб які були задіяні, розрахунку вартості послуг, та інше;

- ненадання позивачем довідки, яка підтверджує статус нерезидента Danone SA, як підстави звільнення від утримання та сплати податку з доходів з джерелом їх походження з України;

- ненадходження валютних цінностей на територію України за договорами з ООО Нутриция , ООО Консультационний центр Меркурий , De Schutter Neroc (Бельгія), Bialim Belgique SA (Франція), що є порушення вимог України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті вмотивовано ненадання позивачем підтверджуючі документи (акти, звіти про виконані роботи, заявки замовника, додатки з зазначенням вартості та термінів виконання), що свідчать про отримані послуги, а надані документи не містять обов`язкових реквізитів, що передбачені законодавством.

На підставі акту перевірки, вказаних висновків та результатів адміністративного оскарження контролюючим органом прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення:

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

8. У доводах касаційної скарги відповідач перелічує порушення, які на його думку допущено позивачем, та висновки, що зазначені в акті перевірки, вказує на неврахування судами доводів контролюючого органу щодо відсутності (ненадання позивачем) належних первинних документів, які підтверджують факт проведення спірних господарських операцій, а також того, що надані позивачем документи оформлені з порушенням вимог ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . Також звертає увагу, що деякі документи (звіти з повною деталізацією наданих послуг) були надані лише до суду апеляційної інстанції, проте під час перевірки таких надано не було, а отже в силу вимог п. 44.6 ст.44 Податкового кодексу України вважається, що такі документи були відсутні у платника податків на час складення податкової звітності.

9. Товариством надано відзив на касаційну скаргу, в яких позивач вказує на правильність висновків судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність тверджень контролюючого органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства та просить залишити касаційну скаргу контролюючого органу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій просить залишити без змін.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Податковий кодекс України (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

10.1. Підпункт 14.1.108 пункту 14.1 статті 14.

Маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

10.2. Пункт 44.1 статті 44.

Для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

10.3. Пункт 44.3 статті 44.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

10.4. Пункт 44.6 статті 44.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

10.5. Підпункт 134.1.1 пункту 134.1 статті 134.

Об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

10.6. Підпункт 135.4.1 пункту 135.4 статті 135.

Дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов`язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

10.7. Пункт 137.1 статті 137.

Дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар.

Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

10.8. Пункт 138.2 статті 138.

Витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Платник податку для визначення об`єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

10.9. Підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139.

Не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

10.10. Пункт 140.2 статті 140.

У разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

10.11. Пункт 160.1 статті 160.

Будь-які доходи, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Для цілей цього пункту під доходами, отриманими нерезидентом із джерелом їх походження з України, розуміються: а) проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому числі проценти за позиками та борговими зобов`язаннями, випущеними (виданими) резидентом; б) дивіденди, які сплачуються резидентом; в) роялті; г) фрахт та доходи від інжинірингу; ґ) лізингова/орендна плата, що сплачується резидентами або постійними представництвами на користь нерезидента - лізингодавця/орендодавця за договорами оперативного лізингу/оренди; д) доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України, яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва нерезидента; е) прибуток від здійснення операцій із торгівлі цінними паперами, деривативами або іншими корпоративними правами, визначений відповідно до норм цього розділу; є) доходи, отримані від провадження спільної діяльності на території України, доходи від здійснення довгострокових контрактів на території України; ж) винагорода за провадження нерезидентами або уповноваженими ними особами культурної, освітньої, релігійної, спортивної, розважальної діяльності на території України; з) брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або постійних представництв інших нерезидентів стосовно брокерських, комісійних або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним представництвом на території України на користь резидентів; и) внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні (у тому числі страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків за межами України; і) доходи, одержані від діяльності у сфері розваг (крім діяльності з проведення державної грошової лотереї); ї) доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів; й) інші доходи від провадження нерезидентом (постійним представництвом цього або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України, за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості товарів/виконаних робіт/наданих послуг, переданих/виконаних/наданих резиденту від такого нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг із міжнародного зв`язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

10.12. Пункт 186.3 статті 186.

Місцем постачання зазначених у цьому пункті послуг вважається місце, в якому отримувач послуг зареєстрований як суб`єкт господарювання або - у разі відсутності такого місця - місце постійного чи переважного його проживання. До таких послуг належать: а) надання майнових прав інтелектуальної власності, створення за замовленням та використання об`єктів права інтелектуальної власності, у тому числі за ліцензійними договорами, а також надання (передача) права на скорочення викидів парникових газів (вуглецевих одиниць); б) рекламні послуги; в) консультаційні, інжинірингові, інженерні, юридичні (у тому числі адвокатські), бухгалтерські, аудиторські, актуарні, а також послуги з розроблення, постачання та тестування програмного забезпечення, з оброблення даних та надання консультацій з питань інформатизації, надання інформації та інших послуг у сфері інформатизації, у тому числі з використанням комп`ютерних систем; г) надання персоналу, у тому числі якщо персонал працює за місцем здійснення діяльності покупця; ґ) надання в оренду (лізинг) рухомого майна, крім транспортних засобів та банківських сейфів; д) телекомунікаційні послуги, а саме: послуги, пов`язані з передаванням, поширенням або прийманням сигналів, слів, зображень та звуків або інформації будь-якого характеру за допомогою дротових, супутникових, стільникових, радіотехнічних, оптичних або інших електромагнітних систем зв`язку, включаючи відповідне надання або передання права на використання можливостей такого передавання, поширення або приймання, у тому числі надання доступу до глобальних інформаційних мереж; е) послуги радіомовлення та телевізійного мовлення; є) надання посередницьких послуг від імені та за рахунок іншої особи або від свого імені, але за рахунок іншої особи, якщо забезпечується надання покупцю послуг, перерахованих у цьому підпункті; ж) надання транспортно-експедиторських послуг.

10.13. Пункт 188.1 статті 188.

База оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов`язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв`язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

10.14. Пункт 198.1 статті 198.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема: з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

10.15. Пункт 198.2 статті 198.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов`язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов`язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

10.16. Пункт 198.3 статті 198.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

10.17. Пункт 198.6 статті 198.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

11. Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні :

11.1. Стаття 1.

11.1.1. Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

11.1.2. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

11.2. Частина 1 статті 9.

Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

11.3. Частина 2 статті 9.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

12. Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті (у редакції на час виникнення спірних правовідносин):

12.1. Стаття 2.

Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Строк та умови завершення імпортної операції без увезення товару на територію України визначаються у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України за погодженням з Національним банком України.

Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті.

12.2. Стаття 4.

Порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

13. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.

13.1. Пункт 2.4.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

13.2. Пункт 2.15.

Первинні документи підлягають обов`язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов`язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічна ув`язка окремих показників.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

14. Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування об`єктів оподаткування податком на додану вартість, податком на прибуток, з урахуванням відповідних витрат, та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

15. На підтвердження правомірності формування витрат та податкового кредиту та фактичного здійснення господарських операцій Товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які і є підставою для формування даних податкового та бухгалтерського обліку.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених відповідними первинними документами.

16. Платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Первинні документи мають містити обов`язкові реквізити, що визначені законодавством.

17. Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання вищевказаних документів, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи.

18. Платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки.

Платник податків у разі ненадання документів під час проведення перевірки не позбавлений права надання таких і після завершення такої перевірки, які мають бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення. Протягом п`яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

У разі ж якщо до закінчення перевірки або у вказаний вище термін платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

19. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

20. Маркетингові послуги, як і послуги з консультування, мерчандайзинга (просування товарів), інформаційні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут. Для формування витрат та податкового кредиту за операціями з отримання таких послуг необхідною умовою, яка надає таке право суб`єкту господарювання є доведення безпосереднього зв`язку таких операцій з господарською діяльністю платника податків та підтвердження їх (операцій) належними первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, які б засвідчували факт здійснення господарської операції.

Підтвердженням зв`язку витрат, зокрема, на маркетингові послуги з господарською діяльністю суб`єкта господарювання можуть бути наказ по підприємству про необхідність проведення таких маркетингових досліджень, час проведення, територію, межі тощо, договір на проведення маркетингових досліджень, із зазначенням виду маркетингових досліджень, мету їх проведення тощо. У підтвердження фактичного отримання маркетингових послуг можуть бути надані акт приймання-передачі послуг або інший документ, що підтверджує фактичне надання таких послуг, звіт про проведення маркетингових досліджень, у якому мають бути викладені результати таких досліджень і надані рекомендації замовнику. Розділ акта приймання-передачі послуг, у якому викладено суть господарської операції, має за змістом відповідати даним договору на надання маркетингових послуг і даним звіту про проведені маркетингові дослідження. Крім того, в актах виконаних робіт має бути конкретний перелік наданих послуг, місце і дата їх надання, а також зазначено, у чому виражено їх результат.

У звіті про проведення маркетингових досліджень повинна міститися інформація наприклад: про аналіз конкуренції між найбільшими виробниками на оптовому та роздрібному ринках продажу і оцінку рівня конкуренції, основні тенденції розвитку ринку, динаміку зміни цін, асортимент продукції (товару), політику ціноутворення, аналіз імпорту й експорту продукції (товарів) та їх вплив на ринок, потенційних споживачів і кількісні показники (місткість ринку) планованого продажу, прогнозний план продажу, оцінку ризиків, фінансовий план, аналіз ефективності проекту, прогнозний рівень рентабельності, термін окупності проекту, висновки та рекомендації за результатами проведеного дослідження. З огляду на вищенаведене, маркетингові дослідження мають являти собою: створення конкретної програми, враховуючи існуючу ситуацію на ринку; користь (ефект), яку отримує підприємство внаслідок реалізації результатів та бути підтверджені документально. Лише при дотриманні вищезазначених умов платники податку мають право віднести витрати на маркетингові послуги до складу валових витрат.

Вищевказане стосується й інших послуг, зокрема з консультування, мерчандайзинга (просування товарів), інформаційних послуг, тобто відносно тих послуг, які належать до безтоварних операцій.

21. Імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

У разі порушення встановлених строків до платника податків застосовується відповідальність у вигляді пені в визначеному розмірі, а саме 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті за кожний день прострочення.

22. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час розгляду справи судами) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції

23. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 № 460-ІХ).

24. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій в частині протиправності прийняття контролюючим органом податкового повідомлення - рішення від 26.05.2015 №0003232203, проте з інших мотивів.

Вказане податкове повідомлення - рішення було прийнято контролюючим органом за встановлене під час перевірки порушення вимог пп. 141.4.2. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України, а саме несплата позивачем до бюджету податку на доходи нерезидента отримані з джерелом їх походження з України за 2014 рік у сумі 201 074 грн, проте колегія суддів зазначає, що в редакції Податкового кодексу України у період з 01.01.2014 по 31.12.2014 відсутній пп. 141.4.2. п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України.

Згідно п. 109.1 ст. 109 Податкового кодексу України податковими правопорушеннями є протиправні діяння (дія чи бездіяльність) платників податків, податкових агентів, та/або їх посадових осіб, а також посадових осіб контролюючих органів, що призвели до невиконання або неналежного виконання вимог, установлених цим Кодексом та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Таким чином, вираховуючи відсутність у 2014 році у Податковому кодексі України норми, порушення якої, на думку контролюючого органу було допущено позивачем, на підставі якої контролюючим органом прийнято оскаржуване податкове повідомлення - рішення, колегія суддів приходить до висновку про протиправність такого податкового повідомлення - рішення.

Слід зазначити про помилковість мотиву з якого суди дійшли висновку про протиправність податкового повідомлення - рішення від 26.05.2015 №0003232203, оскільки контролюючий орган не вказував про порушення позивачем вимог ст. 160 Податкового кодексу України та зазначена норма не була підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення - рішення.

26. Вирішуючи спір та задовольняючи позовні вимоги про скасування оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, якими зменшено від`ємні значення суми податку на прибуток, ПДВ та збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ та визначено штрафні (фінансові) санкції, суди першої та апеляційної інстанцій, фактично відхилили доводи контролюючого органу про допущені позивачем порушення вимог податкового законодавства, які були виявлені під час проведення перевірки, щодо безпідставності формування даних податкового обліку за господарськими операціями, які не підтверджені належно оформленими первинними документами, оскільки такі містять недоліки в заповненні, частина документів не була надана під час проведення перевірки, а надані документи не розкривають в повній мірі суть господарських операцій та їх неможливо пов`язати до конкретних господарських операцій, оскільки вони містять узагальнюючу інформацію.

В частині правомірності формування позивачем податкового обліку за господарськими операціями з De Schutter Neroc (Бельгія), Bialim Belgique SA (Франція), Danone SA (Франція), ООО Нутриція (Російська Федерація), ООО Консультационний центр Меркурий (Російська Федерація), ПП Агентство Маркетингових Досліджень , ТОВ Алвікс , щодо надання та отримання робіт, маркетингових послуг, інформаційно - консультаційних послуг, суди дійшли висновку, що позивач правомірно відніс на витрати та сформував податковий кредит за такими операціями, оскільки такі є реальними та підтверджуються первинними документами, які повністю відповідають вимогам статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24 травня 1995 року.

Проте колегія суддів вважає такі висновки контролюючого органу передчасними.

Як вбачається з акту перевірки підставами для висновку контролюючого органу про неправомірність формування податкового обліку за операціями з отримання консультаційних, інформаційних, маркетингових послуг, окрім не підтвердження належно оформленими первинними документами, слугувало також і те, що позивачем не було надано документи, що підтверджують їх фактичне виконання та зв`язок отриманих послуг з господарською діяльністю позивача, надані акти приймання-передачі послуг нематеріального характеру (маркетингових, інформаційних, консультаційних послуг) та звіти про виконання робіт, надання послуг, фактично є ідентичними, не містять чіткої інформації стосовно змісту наданих послуг, докладного опису виконаних завдань, не розкривають змісту послуг, якісних характеристик, конкретного персонального підходу до виконання завдань та обґрунтувань формування вартості таких послуг відповідно до договірних правовідносин, в документах відсутня деталізація конкретно наданої послуги, надані документи (графіки, діаграми, гістограми) не дають змоги пов`язати такі з виконанням певних видів робіт чи надання послуг та з безпосередньою господарською діяльністю, позивачем не надано документів, які б підтверджували фактичне здійснення відповідних досліджень, опитувань, осіб які були задіяні, розрахунку вартості послуг, та інше.

Враховуючи вказане колегія суддів вважає, що судами попередніх інстанцій не надано оцінки вказаним доводам контролюючого органу та не проведено аналізу спірних операцій з урахуванням таких.

Крім того, суди лише формально зазначили, що надані первинні документи містять необхідні реквізити, що передбачені вимогами Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, а також надав оцінку відносно складення документів російською мовою без перекладу, проте, аналізу відносно того, чи містять такі документи інформацію стосовно змісту наданих послуг, опис виконаних завдань, чи розкривають змісту послуг, що обумовлений конкретним договором, яким чином формувалась вартості таких послуг судами фактично не проводилось, що вказує на недослідження зібраних у справі доказів.

Не надано також оцінки і відносно документів, які були надані позивачем в підтвердження фактичного виконання договірних зобов`язань, які були складені англійською мовою та не перекладені в офіційний спосіб на українську мову.

Поза увагою судів також залишились і доводи відносно доцільності у позивача придбавати такі послуги, непідтвердження безпосереднього зв`язку таких послуг з господарською діяльністю позивача, наявності економічного ефекту від таких послуг. Зазначеному оцінки судами взагалі не надано, проте враховуючи, що маркетингові, інформаційні, консультаційні послуги належать до безтоварних операцій і за своєю суттю є витратами на збут, встановлення і оцінка вказаних обставин є визначальними для спірних правовідносин вказаної категорії.

Судами також зроблено висновок щодо досягнутого зростання обсягів продажу продукції протягом 2014 року, а також позитивної динаміки збільшення часток на ринку дитячого харчування, проте чим такі висновки підтверджуються та на підставі яких документів вини базуються судами не зазначено.

Судами також взагалі не надано оцінки посиланням контролюючого органу на не декларування позивачем у складі доходів списаного товару у 2014 році на суму 2 089 331 грн та не задекларовано податкові зобов`язанням по списаних товарах. Таке списання товарів позивачем проведено у зв`язку з проведенням рекламних акцій асортименту товарів шляхом дегустації продукції ТМ NUTRILON та ТМ МІЛУПА в місцях продажу товарів кінцевим споживачам.

Щодо правовідносин позивача з контрагентами ТОВ Квазар , ТОВ Міт ЛТД, ТОВ Торгівельний дім Слобожанка , ПП Доброслав , ТОВ Юніфуд , ТОВ Домінік 777 , ТОВ Парк Інвест , ТОВ Спринтер , ТОВ Спринтер-Донецьк , ТОВ Анікс-Вінниця , ТОВ Анікс-Черкаси , ТОВ Маркет-Трейд , то суди вказали, що такі є реальними та підтверджуються первинними документами, також суд першої інстанції вказав, що нарахування бонусів і мотиваційних виплат позивачем дистриб`юторам здійснювались за кожен місяць на підставі актів здачі-прийняття робіт (надання послуг) за встановлених умов, а відтак такі операції класифікуються як постачання послуг та в свою чергу є об`єктом оподаткування ПДВ.

При цьому слід зазначити, що суди не надали оцінки доводам контролюючого органу щодо ненадання позивачем до перевірки розрахунків, згідно яких можливо встановити яким чином розраховувались та виплачувались бонуси та мотиваційні виплати, зокрема не надано місячних планів закупівель продукції, місячних планів продаж, тощо, а з актів наданння послуг, що були долучені позивачем до матеріалів справи фактично неможливо встановити зазначених обставин, проте такі є обов`язковими при вирішенні справи, оскільки мають безпосереднє відношення до формування сум мотиваційних виплат та бонусів, а відтак і до формування сум податкового кредиту за такими операціями.

Суди також залишили поза увагою і доводи контролюючого органу на ненадання позивачем до перевірки частини первинних документів та їх неодноразове витребування у позивача під час перевірки.

Приписи статті 44 Податкового кодексу України визначають обов`язок платника податків вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та податкових зобов`язань, а також визначають наслідки недотримання вимог щодо наявності та надання до контролюючого органу під час перевірки первинних документів, пов`язаних з обчисленням та сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Хоча вказані норми є матеріально - правовими, однак для застосування стандартів доказування при розгляді адміністративних спорів, які виникають за наслідками проведених перевірок, такі фактично впливають на визначення властивостей доказів, а саме які докази можуть вважатись допустимими.

Відтак передумовою застосування приписів процесуального закону щодо доказування в адміністративних справах по розгляду податкових спорів необхідною умовою, якщо на цьому наполягають сторони, є перевірка на дотримання норм матеріального закону, якою є, зокрема, стаття 44 Податкового кодексу України, від чого залежатиме оцінка доказів на їх допустимість для доведення фактів, що є предметом доказування.

У даній справі відповідач як на стадії проведення перевірки так в подальшому під час подання заперечень на позовну заяву, подання апеляційної та касаційної скарг, посилається на порушення Товариством приписів матеріального закону, зокрема статті 44 Податкового кодексу України. Як вбачається з акту перевірки, та на чому наголошує відповідач в касаційній скарзі, однією з підставою для висновків про порушення позивачем вимог податкового законодавства слугувало, зокрема і те, що позивачем під час перевірки не було надано первинних документів (звіти, акти, заявки, додатки, тощо), які свідчать про факт вчинення господарських операцій з контрагентами. Не досліджено і не надано оцінки доводами контролюючого органу на неодноразове витребування у позивача документів для проведення перевірки про що зазначено в акті перевірки.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суди фактично не надали належної оцінки спірним правовідносинам в зазначеному вище контексті та не дотримались принципів процесуального закону.

27. Щодо податкових повідомлень - рішень 26.05.2015 №0003212203, №0003222203, які прийняті контролюючим органом у зв`язку з порушення позивачем ст.2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті , що виявилося у ненадходженні валютних цінностей, а також п. 1 ст. 9 Декрету КМК Про систему валютного регулювання та валютного контролю , то визнання таких судами попередніх інстанцій протиправними колегія суддів вважає передчасним, оскільки, як вбачається з акту перевірки порушення позивачем вказаних нормативних актів за договорами з контрагентами ООО Нутриция , ООО Консультационний центр Меркурий , De Schutter Neroc (Бельгія), Bialim Belgique SA (Франція), вмотивовано ненаданням позивачем підтверджуючих документів (акти, звіти про виконані роботи, заявки замовника, додатки з зазначенням вартості та термінів виконання), а надані Товариством документи не містять обов`язкових реквізитів, які передбачені законодавством, відповідно контролюючий орган дійшов висновку про неотримання позивачем послуг від вказаних нерезидентів, в тому числі і в межах 180 календарних днів з моменту здійснення авансових платежів на користь вказаних нерезидентів.

Тобто фактично висновок про наявність чи відсутність в діях позивача правопорушень передбачених Законом України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті та Декрету КМК Про систему валютного регулювання та валютного контролю , залежить від встановлення судами обставин про які йшлося вище, а саме надання позивачем первинних документів, з урахуванням вимог ст. 44 Податкового кодексу України, аналізу відносно того, чи містять документи інформацію стосовно змісту наданих послуг (робіт), опис виконаних завдань, чи розкривають змісту послуг, що обумовлений конкретним договором, яким чином формувалась вартість таких послуг, чи підтверджується безпосередній зв`язк таких послуг з господарською діяльністю позивача, наявність економічного ефекту від таких послуг.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

28. За змістом частини 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен: визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі позовних вимог та заперечень; з`ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів, і вжити заходів для виявлення та витребування доказів.

29. Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

30. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частина 2 ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України).

31. Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими та електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків (ст. 72 Кодексу адміністративного судочинства України).

Докази суду надають учасники справи. Суд може пропонувати сторонам надати докази та збирати з власної ініціативи (частина третя ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

32. Вказані вище обставини справи досліджені в неповному обсязі, тому для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи суду необхідно надати належну правову оцінку кожному окремому доказу та їх сукупності, які міститься в матеріалах справи або витребовується, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, з посиланням на це в мотивувальній частині свого рішення, враховуючи при цьому відповідні норми матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Під час нового розгляду справи судам слід взяти до уваги вказане та встановити обставини пов`язані з належністю, допустимістю та достовірністю доказів, надати оцінку таким обставинам в контексті вимог ст. 46 Податкового кодексу України, дослідити письмові докази та встановити чи містять документи інформацію стосовно змісту наданих послуг (робіт), опис виконаних завдань, чи розкривають зміст послуг, що обумовлений конкретним договором, яким чином формувалась вартість таких послуг, чи підтверджується безпосередній зв`язок таких послуг з господарською діяльністю позивача, тощо.

Також судами необхідно встановити обставини справи в частині посилань контролюючого органу щодо не декларування (нарахування податкових зобов`язань) позивачем за фактом списання товару у 2014 році на суму 2 089 331 грн.

33. Згідно ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим, тобто таким, що ухвалене відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

34. Оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій вказаним вимогам не відповідають, оскільки судами не з`ясовано всі обставини справи, що мають значення для правильного її вирішення.

35. Відповідно до п. 2 частини першої ст. 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

36. За правилами ст. 353 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону, що діяв до набрання чинності Закону України від 15.01.2020 №460-ІХ) підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції в Оболонському районі Головного управління ДФС у м. Києві задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі №826/23914/15 про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 26.05.2015 №0003212203, №0003222203 та від 28.08.2015 №0005422205, №0005432205, №0005442205 скасувати, а справу в цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31 січня 2017 року у справі №826/23914/15залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіІ.Я.Олендер І.А. Гончарова Р.Ф. Ханова