Постанова

від 04.03.2021 по справі 545/1883/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/1883/20 Номер провадження 22-ц/814/499/21Головуючий у 1-й інстанції Шелудяков Л. В. Доповідач ап. інст. Дряниця Ю. В.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Дряниці Ю.В.,

суддів: Кривчун Т.О., Чумак О.В.,

секретаря Ткаченко Т.І.,

за участі: адвоката Гайтоти І.М., позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Акціонерного товариства Альфа-Банк адвоката Луньової Анни Геннадіївни на рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року у справі за позовом адвоката Гайтоти Ірини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Альфа-Банк , третя особа - державний реєстратор комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенко Руслан Миколайович про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію та запису про реєстрацію права власності на нерухоме майно та поновлення становища, що існувало до порушення,-

в с т а н о в и в :

У липні 2020 року адвокат Гайтота І.М., яка діє в інтересах ОСОБА_1 , звернулась до суду із вищевказаним позовом, зазначивши, що 13 листопада 2007 року між АКБ ТАС-Комерцбанк , правонаступником якого є АТ Альфа-Банк , та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір на купівлю нерухомості, який був забезпечений іпотечним договором, укладеним між тими ж сторонами й той же день. Представник позивача зазначила, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року було задоволено позов ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та стягнуто на користь банку заборгованість за вказаним кредитним договором. В подальшому, у зв`язку з набранням рішення законної сили, ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ Альфа-Банк для вирішення питання стосовно розстрочки по сплаті заборгованості за кредитним договором, але останнім повідомлено, що належний йому будинок з господарськими будівлями та земельною ділянкою перейшов у власність АТ Альфа Банк в рахунок погашення заборгованості по кредиту за договором іпотеки від 13 листопада 2007 року, про що 22 лютого 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради, Полтавської області Онищенком Русланом Миколайовичем внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказувала, що внесення згаданого запису відбулося з порушенням чинного законодавства про реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, що, зокрема, підтверджується листом Міністерства юстиції України від 19 грудня 2019 року про результати камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Онищенко Руслана Миколайовича.

За наведених обставин просила суд скасувати вищенаведене рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності за АТ Альфа-Банк на житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 104 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1603 га, кадастровим номером 5324087703:03:001:0043, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Скасувати відповідний реєстраційний запис та поновити в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на згаданий житловий будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку площею 0,1603 га, за ОСОБА_1 .

Рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року позов задоволено.

Скасовано рішення та реєстраційний запис № 30414383 від 19 лютого 2019 року державного реєстратора комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенко Руслана Миколайовича про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45650200 від 22 лютого 2019 року, яким проведено державну реєстрацію права власності за Акціонерним товариством Альфа-Банк на житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 104 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 0,1603 га з кадастровим номером 5324087703:03:001:0043, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Поновлено в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на вказане майно за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. за реєстровим номером 4155. Вирішено питання судових витрат.

Рішення оскаржила представник відповідача, яка в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення і ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Вказує, що з огляду на положенням Іпотечного договору, оскарження реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем допускається лише у випадку повного виконання боржником основного зобов`язання, проте, враховуючи не повне повернення ОСОБА_1 боргу за кредитним договором, то в нього відсутнє право на оскарження відповідного реєстраційного запису. Крім того, зазначає, що до спірних відносин не підлягають застосуванню положення Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті . Також скаржник посилається на необґрунтованість висновку місцевого суду про відсутність доказів повідомлення позивача про звернення стягнення на предмет іпотеки. Вважає, що лист Міністерства юстиції України від 19 грудня 2019 року про результати камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - не є належним доказом у справі та не мав братися судом першої інстанції до уваги.

До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу адвоката Гайтоти Ірини Миколаївни, в інтересах ОСОБА_1 , в якій остання не погодилась із доводами апеляційної скарги, вважаючи її безпідставною. Зазначає, що лист Міністерства юстиції України від 19 грудня 2019 року про результати камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно є належним доказом, який підтверджує факт поршень державного реєстратора при внесенні спірного реєстраційного запису. Також, наполягає на правильності застосування судом першої інстанції положень Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2021 року справу призначено до розгляду на 09 годину 40 хвилин 04 березня 2021 року у залі судового засідання № 3 Полтавського апеляційного суду, повідомлено осіб, що беруть участь у справі про час і місце розгляду вказаної справи.

04 березня на електронну пошту суду надійшло клопотання представника Акціонерного товариства Альфа-Банк адвоката Луньової Анни Геннадіївни про відкладення судового засідання, призначеного на 04 березня 2021 року на іншу дату та проведення призначеного судового засідання в режимі відеоконференції.

Однак, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення вказаного клопотання, з огляду на наступне.

Частина 5 статті 128 ЦПК України визначає, що судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.

Згідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 2 статті 123 ЦПК України, визначено, як підставу для відкладення судового розгляду першу неявку в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Звертаючись до суду із клопотанням про відкладення судового розгляду, заявник вказує, що він є зайнятим у іншому судовому засіданні, проте, не надає суду підтверджень її фактичної зайнятості у іншому судовому процесі, і не наводить конкретизуючих даних, що дали б можливість перевірити відповідність її тверджень дійсності, а також не пояснює його пріоритетного значення перед розглядом даної цивільної справи у Полтавському апеляційному суді.

За таких обставин, колегія суддів не вбачає підстав для визнання вказаних причин неявки поважними.

Так само, на думку судової колегії, заявником не обґрунтовано поважність неявки к судове засідання через значну віддаленість суду та обмежувальні карантинні заходи.

Згідно до ч.ч. 1, 2 ст. 212 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Учасник справи подає заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду не пізніше ніж за п`ять днів до судового засідання. Копія заяви в той самий строк надсилається іншим учасникам справи.

Так, як вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення повістка на судове засідання, призначене на 04 березня 2021 року, була вручена ОСОБА_4 25 лютого 2021 року.

Наведене свідчить, що повістка була вручена заявнику у межах строку, визначеного ч. 2 ст. 212 ЦПК України, що уповноважувало її на звернення до суду із клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції, у разі наявності перешкод, повязаних із віддаленістю суду та обмежувальними карантинними заходами, у можливості дістатися до суду.

Цивільний процесуальний кодекс України зобов`язує учасників судового процесу та їхніх представників добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Разом з тим, клопотання про проведення судового засідання у режимі відеоконференції подано заявником електронною поштою лише в день судового розгляду, що не свідчить про добросовісність користування ним своїми процесуальними правами.

Відповідно до § 23 рішення ЄСПЛ від 06 вересня 2007 року, заява № 3572/03 у справі Цихановський проти України національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати, чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також, чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого Гуржій проти України , заява № 326/3, 01 квітня 2008 року, Олександр Шевченко проти України , № 8771/02, § 27, 26 квітня 2007 року). Вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, в рішенні від 07 липня 1989 року у справі Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії зазначено, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З огляду на зазначене колегія суддів враховує, що представник Акціонерного товариства Альфа-Банк адвокат Луньова Анна Геннадіївна, отримала судову кореспонденцію під розписку, була належним чином проінформована про призначення до розгляду її апеляційної скарги, однак не проявляла належну увагу в захисті своїх інтересів та не вживала необхідних заходів для прискорення процедури слухання, зокрема, шляхом вчасної подачі заяви про розгляд справи у режимі відеоконференції.

Беручи до уваги, що належним чином повідомлений учасник справи не з`явився до судового засідання з підстав, що визнані судом неповажними - колегія суддів не вбачає підстав для вікладення розгляду справи, що призведе до невиправданої затримки у провадженні та вважає за можливе провести судовий розгляд без участі представника відповідача.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, з підстав, передбачених п.п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, рішенням Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року по справі № 554/14716/14-ц в задоволенні позову ПАТ Альфа-Банк до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та в зустрічному позові ОСОБА_1 до ПАТ Альфа-Банк про захист прав споживача та визнання недійсним кредитного договору відмовлено за безпідставністю.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року задоволено апеляційну скаргу ПАТ Альфа-Банк , рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 11 квітня 2018 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог ПАТ Альфа-Банк та ухвалено нове, яким позов ПАТ Альфа-Банк задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитом в сумі 244 759,76 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_3 на користь ПАТ Альфа-Банк заборгованість за кредитом в сумі 244 759,76 грн. В іншій частині рішення залишено без змін.

12 квітня 2019 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ Альфа-Банк для вирішення питання стосовно розстрочки по сплаті заборгованості за постановою Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2018 року, по справі № 545/14716/14-ц, на що йому було повідомлено, що будинок з господарськими будівлями та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 (майно передане в іпотеку) перейшов у власність ПАТ Альфа-Банк в рахунок погашення заборгованості по кредиту.

Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно державним реєстратором 19 лютого 2019 року здійснено державну реєстрацію права власності на зазначене іпотечне майно за ПАТ Альфа-Банк (запис про право власності № 30414383). Підставами виникнення права власності вказано договір іпотеки від 13 листопада 2007 року, а внесення запису - Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 45650200 від 22.02.2019 року 09:47:18, Онищенко Руслан Миколайович, Комунальне підприємство Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради, Полтавська область.

Від імені позивача ОСОБА_1 його представником на адресу Міністерства юстиції України було направлено скаргу на незаконні дії державного реєстратора комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Полтавської області Онищенка Р.М. від 14 серпня 2019 року про проведення перевірки реєстраційних справ вказаного державного реєстратора щодо реєстрації речового права, зокрема права власності на житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 104 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1603 га з кадастровим номером: 5324087703:03:001:0043, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) індексний номер 45650200, за ПАТ Альфа-Банк на підставі договору іпотеки від 13 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. 13 листопада 2007 року та зареєстрованому в реєстрі за № 4160, вчинену у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень державним реєстратором комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради, Полтавської області Онищенком Р.М .

Від Міністерства юстиції України ОСОБА_1 отримав лист за № 47962/ПІ-С-2068/19.3.2 від 19 грудня 2019 року про результати перевірки, до якого додано Довідку за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Онищенко Руслана Миколайовича від 09 жовтня 2019 року та Наказ від 21 жовтня 2019 року за № 3210/5 Про тимчасове блокування доступу державного реєстратора комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Онищенка Р.М. до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до Довідки за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Онищенка Р.М. від 09 жовтня 2019 року комісією встановлено, що під час перевірки реєстраційних дій державного реєстратора Онищенка Р.М. виявлені порушення вимог законодавства у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно.

Під час камеральної перевірки встановлено, що 19 лютого 2019 року до державного реєстратора Онищенка Р.М. звернувся Волощук Олександр Миколайович в інтересах АТ Альфа-Банк із заявою про державну реєстрацію права власності щодо об`єкта нерухомого майна - житлового будинку з господарськими будівлями, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (далі - будинок), який знаходиться на земельній ділянці з кадастровим номером 5324087703:03:001:0043 (далі - земельна ділянка), зареєстрованою у базі даних заяв Державного реєстру прав за № 32759276 (далі - заява № 32759276) із документами.

Під час перевірки документів, поданих для державної реєстрації права власності встановлено, що рекомендоване повідомлення від 18 грудня 2018 року було повернуто відправнику, про що свідчить довідка про його повернення відправнику на конверті.

У ході камеральної перевірки встановлено порушення державним реєстратором Онищенком Р.М. вимог статей 3, 10, 18, 23 Закону, пунктів 14, 18, 61 Порядку № 1127, пунктів 4, 21 Порядку № 1141 за заявою № 32759276, оскільки за зазначеною заявою державним реєстратором Онищенком Р.М. проведено державну реєстрацію права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки без документа, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем письмової вимоги іпотекодержателя та інших поданих заявником документів.

Крім того, за заявою № 32759276 встановлено порушення державним реєстратором Онищенком Р.М. вимог статей 3, 18, 24 Закону, пунктів 12, 18 Порядку № 1127, оскільки за наявності підстав для відмови у державній реєстрації, проведено державну реєстрацію права власності на підставі поданих документів, які не дають змоги встановити набуття прав ПАТ Альфа-Банк на земельну ділянку. Відповідно до даних Державного реєстру прав та Державного земельного кадастру, відомості про зареєстровані речові права ОСОБА_1 на земельну ділянку, відсутні, а згідно з відомостями ДЗК право власності на земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_6 на підставі державного акта від 07 вересня 2004 року серії ПЛ № 035103.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено факт порушення його права власності на спірний будинок з господарськими будівлями та земельну ділянку, а тому позовні вимоги про застосування таких способів захисту порушеного права як скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію права власності на спірне майно, є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з такими висновками місцевого суду.

Відповідно до статті 1 Закону України Про іпотеку , іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. До іпотеки, яка виникає на підставі закону або рішення суду, застосовуються правила щодо іпотеки, яка виникає на підставі договору, якщо інше не встановлено законом (стаття 3).

Згідно з частиною першою статті 35 Закону України Про іпотеку у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положеннями частини першої статті 37 Закону України Про іпотеку (у редакції, чинній на час укладення договору іпотеки) визначено, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, який передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки.

Із внесенням змін до цієї норми згідно із Законом України від 25 грудня 2008 року Про запобігання впливу світової фінансової кризи на розвиток будівельної галузі та житлового будівництва , норми статті 37 Закону України Про іпотеку передбачають, що іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

Стаття 36 Закону України Про іпотеку (у редакції, яка діяла на час укладення договору іпотеки), передбачала, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, який підлягає нотаріальному посвідченню і може бути укладений у будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Після внесення змін до статті 36 Закону України Про іпотеку її нормами передбачено, зокрема, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим відповідно до пункту 61 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року № 1127, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Так, в матеріалах справи відсутні докази про вручення боржнику рекомендованого відправлення з повідомленням про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В апеляційній скарзі представник відповідача звертає увагу суду на положення абз. 3 ч. 11 Іпотечного договору від 13 листопада 2007 року, згідно якого сторони за взаємною згодою встановили, що тридцятиденний строк з дня отримання іпотекодавцем письмової вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки слід відраховувати з дати, що зазначена на квитанції, яка надається Іпотекодержателем відділенням зв`язку при відправленні іпотекодавцю листа із вимогою.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, датована 16 квітня 2018 року квитанція з відділення зв`язку свідчить про відправлення відповідачем ОСОБА_1 певного листа, зміст якого неможливо встановити /т. 1 а.с. 77/, оскільки долучений представником АТ Альфа-Банк реєстр рекомендованих поштових відправлень від 16 квітня 2018 року не містить опису найменувань відправлень /т. 1 а.с. 76/.

Також, слід зазначити, що узгодження сторонами у іпотечному договорі відмінного від встановленого у Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень факту підтвердження повідомлення особи про звернення стягнення на предмет іпотеки - не зумовлює виникнення у державного реєстратора права вчинення реєстраційних дій за умовами договору, а не у порядку, визначеному спеціальною правовою нормою.

Вказані обставини також підтверджуються висновками камеральної перевірки Міністерства юстиції України від 09 жовтня 2019 року у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Онищенко Руслана Миколайовича.

Колегія суддів критично оцінює доводи апеляційної скарги, що результати вказаної перевірки не можуть бути належним доказом у справі, оскільки довідка, складена за результатами проведення камеральної перевірки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державного реєстратора комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Онищенка Р.М. від 09 жовтня 2019 року, є чинною, сторонами не оскаржувалась. Висновки, викладені у вказаній довідці не спростованні.

Також колегія суддів не погоджується із доводами апеляційної скарги щодо неможливості застосування до існуючих правовідносин положень Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , керуючись наступним.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України Про заставу та/або предметом іпотеки, якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року Про захист прав споживачів (у редакції, чинній на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті , передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України Про іпотеку звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону).

Отже, згідно із Законом України Про іпотеку договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а (провадження № 11-474апп19), від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18 (провадження № 14-45цс20).

З урахуванням наведеного, суд першої інстанцій дійшов вірного висновку про те, що на спірну квартиру, яка використовується як місце постійного проживання позивача та є предметом іпотеки на забезпечення вимог кредитного договору від 13 листопада 2007 року, укладеного в іноземній валюті, не може бути звернуто стягнення шляхом реєстрації права власності за іпотекодержателем, у зв`язку із дією Закону України Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті .

Посилання скаржника на ту обставину, що спірний житловий будинок не є місцем постійного проживання позивача, а також, що в його власності є інше житлове приміщення не підтверджене матеріалами справи.

Так, як вбачається з копії паспортного документу ОСОБА_1 , довідку виконкому Щербанівської сільської ради Полтавського району Полтавської області від 21 жовтня 2020 року, останній зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

Вказівки скаржника на ту обставину, що рекомендоване поштове відправлення на адресу АДРЕСА_1 було повернуто з відміткою: Адресат не проживає - не є належним та достатнім доказом, у розумінні ст.ст. 77, 80 ЦПК України, який може спростувати достовірність даних, наведених у вищезазначених документах, які підтверджують фактичне проживання позивача за зазначеною адресою.

Доводи скаржника про перебування у власності ОСОБА_1 іншого житла за адресою: АДРЕСА_2 , - є безпідставними, оскільки об`єкти незавершеного будівництва, в розумінні ЦК України взагалі не об`єктом нерухомого майна, тим більше не мають статусу житла.

Наведені у апеляційній скарзі доводи щодо безумовного права іподекодержателя зареєструвати право власності на предмет іпотеки виходячи зі змісту договору іпотеки незалежно від претензій іпотекодавця, оскільки рішення про реєстрацію права власності на предмет іпотеки може бути оскаржене лише у випадку доведеності факту повного виконання своїх зобов`язань боржником за кредитним договором, ґрунтуються на власному довільному тлумаченні закону.

За таких обставин колегія судді погоджується з висновком місцевого суду, що позивачем було доведено факт протиправного внесення запису про реєстрацію права власності на нерухоме за відповідачем, а тому вказаний запис підлягає скасуванню.

Разом з тим, відповідно до висновку ВП ВС висловленим у постанові від 20 листопада 2019 року справа № 802/1340/18-а, рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію. Тому належним способом захисту права або інтересу позивача у такому разі є не скасування рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав, а скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності (частина друга статті 26 Закону України від 1 липня 2004 року Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень ).

Таким чином, ефективним способом захисту порушеного права позивача є скасування оскаржуваного реєстраційного запису. Враховуючи, що позовна вимога про скасування реєстраційного запису була заявлена і задоволена судовим рішенням, то скасування рішення державного реєстратора у даній справі - не є належним способом захисту порушеного права і позов у вказаній частині задоволенню не підлягає.

Що стосується вимоги про поновлення запису про право власності на нерухоме майно, судова колегія зауважує наступне.

За змістом статей 15 та 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень , у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом а пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав.

Поновлення запису про право власності за своєю правовою природою не є спором про відновлення майнових прав позивача, оскільки вчинення такої реєстраційної дії не пов`язане з виникненням або припиненням права на це майно, а є наслідком скасуванням запису/рішення про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Зокрема, відповідно до пункту 51 Порядку ведення Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 жовтня 2011 року № 1141 (з відповідними змінами), внесення записів про скасування державної реєстрації прав здійснюється за заявою особи, заінтересованої у внесенні відповідних записів, а також у порядку, передбаченому статтею 37 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Таким чином, у Державному реєстрі прав під час внесення записів про скасування державної реєстрації прав за допомогою програмних засобів його ведення автоматично поновлюються записи про речові права, їх обтяження, що існували до проведення державної реєстрації прав, що скасована, у разі їх наявності в Державному реєстрі прав.

Наведене свідчить, що, у разі скасування останнього внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно реєстраційного запису про право власності на майно, передбачене автоматичне поновлення права власності за його попереднім власником. Отже, у задоволенні позовної вимоги про поновлення права приватної власності на спірно майно за ОСОБА_1 слід відмовити, оскільки такі дії не мають юридичних наслідків.

За таких обставин, судова колегія вважає, що заявлені позовні вимоги є доведеними в частині вимог про скасування реєстраційного запису № 30414383 від 19 лютого 2019 року, однак, у задоволенні позову в іншій частині слід відмовити.

Таким чином, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги приходить висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, скасування судового рішення у вказаній частині і ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Керуючись ст.ст. 367, 374 ч. 1 п. 2, 376 ч. 1 п. 3, 4, 381, 384 ЦПК України, апеляційній суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства Альфа-Банк адвоката Луньової Анни Геннадіївни задовольнити частково.

Рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року скасувати в частині задоволення позовних вимог адвоката Гайтоти Ірини Миколаївни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , до Акціонерного товариства Альфа-Банк , третя особа - державний реєстратор комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенко Руслан Миколайович, про скасування рішення про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно та поновлення становища, що існувало до порушення.

Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог про скасування рішення державного реєстратора комунального підприємства Реєстр нерухомого майна та бізнесу Бричківської сільської ради Полтавського району Полтавської області Онищенко Руслана Миколайовича про державну реєстрацію прав та обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер 45650200 від 22 лютого 2019 року та позовних вимог про поновлення в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно право приватної власності на житловий будинок з господарськими будівлями загальною площею 104 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , та земельну ділянку площею 0,1603 га з кадастровим номером: 5324087703:03:001:0043, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 13 листопада 2007 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В.А. за реєстровим номером 4155.

В іншій частині рішення Полтавського районного суду Полтавської області від 14 грудня 2020 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з часу її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Суддя-доповідач Ю. В. Дряниця

Судді: Т.О. Кривчун

О. В. Чумак