Рішення

від 05.03.2021 по справі 171/1549/20

АПОСТОЛІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 171/1549/20

2/171/147/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" березня 2021 р. м. Апостолове

Апостолівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючої судді - Кодрян Л.І.

за участю секретаря судового засідання - Ровної Н.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Апостолове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до виконавчого комітету Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Апостолівського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Апостолівського району Дніпропетровської області про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

В обґрунтування позову посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_3 , яка не залишила заповіту чи будь-якого розпорядження на спадкування належного їй майна.

Вказує, що у його бабусі був син, його батько - ОСОБА_4 , який помер до смерті бабусі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто спадкоємців першої черги немає.

Позивач зазначає, що його мати, дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 , перебувала у шлюбі з його батьком ОСОБА_4 та їй було присвоєно прізвище ОСОБА_6 , проте шлюб в подальшому був розірваний.

07.03.1981 року його мати уклала шлюб з ОСОБА_7 , після реєстрації шлюбу їй було присвоєно прізвище ОСОБА_8 . Вказує, що його мати на майно ОСОБА_3 не претендувала, після смерті батька - ОСОБА_4 спадщину не приймала.

Позивач вказує, що з квітня 2005 року по 26 травня 2010 року він проживав разом зі своєю бабусею ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , здійснював догляд за бабусею до дня її смерті, вели спільний бюджет, займались спільно господарством, після її смерті він організував та здійснив її поховання.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мар`янської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області, площею 3,8136 га, яка належала ОСОБА_3 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ДП № 031052, виданого Мар`янською сільською радою 28.03.2005 року, кадастровий номер земельної ділянки, що належала ОСОБА_3 1220385500:02:012:0343.

Зазначає, що оригінал Державного акту на право приватної власності на землю втрачено, є тільки його копія, проте після смерті бабусі він фактично користувався вказаним нерухомим майном, таким чином прийнявши спадщину.

У зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу - Державного акту на право приватної власності на землю ДП № 031052 та розбіжностями в документах, що підтверджують родинний зв`язок між ним та спадкодавцем, він не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Зазначає, що на даний час він не може сплатити земельний податок на землю, хоча фактично користується земельною ділянкою ОСОБА_3 .

Крім того, вказує, що в Державному акті на право приватної власності на землю ДП № 031052, прізвище власника зазначено ОСОБА_6 , а у його свідоцтві про народження російською мовою зазначено ОСОБА_9 , проте під час видачі паспорта з російської мови не вірно було здійснено переклад на українську мову, внаслідок чого паспорт був виданий на прізвище ОСОБА_1 замість вірного ОСОБА_6 .

В зв`язку з викладеним в позасудовому порядку позивач позбавлений можливості оформити право власності на спадкове майно та вимушений звернутися за захистом права до суду.

Позивач просить встановити юридичний факт, що ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його бабусею; встановити юридичний факт спільного проживання однією сім`єю його з бабусею ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , з квітня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до дня смерті бабусі; визнати право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1220385500:02:012:0343 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,8136 га, що розташована на території Мар`янської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом, після смерті бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою суду від 10.09.2020 року відкрито загальне позовне провадження по справі та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11.11.2020 року залучено у даній цивільній справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 .

Ухвалою суду від 11.01.2021 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні 08.02.2021 року позов підтримав з підстав заявлених у позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні 08.02.2021 року позов підтримав, обґрунтовуючи доводами викладеними в позовній заяві, просив позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

05.03.2021 року позивач та представник позивача в судове засідання не з`явилися, представник позивача подав до суду заяву про подальший розгляд справи у його відсутності та відсутності позивача.

Представник відповідача 05.03.2021 року в судове засідання не з`явився, належним чином повідомлений про день і час розгляду справи, надав до суду клопотання в якому просить при прийнятті рішення по справі взяти до уваги інформацію, що відображена в домовій книзі № 61 по Мар`янській сільській раді, погосподарській книзі № 13 на 2006-2010 роки та в довідці № 154 від 19 лютого 2021 року.

Третя особа ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, неодноразово повідомлявся про день і час розгляду справи шляхом надіслання на його адресу судової повістки.

Суд, заслухавши пояснення позивача, представника позивача, свідків, з`ясувавши дійсні обставини справи, дослідивши зібрані по справі докази, приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_11 08 лютого 2021 року в судовому засіданні пояснив, що проживає в АДРЕСА_1 . За вказаною адресою він проживав також у 2010 році. Йому відомо, що бабуся позивача по батьковій лінії, яка на даний час померла, проживала на сусідній вулиці - Вишнева. Він знає, що до неї позивач приходив, доглядав або проживав, оскільки він часто бачив його на вказаній вулиці та звертався до нього за допомогою. Вказав, що підвозив позивача до будинку його бабусі, при цьому бачив, що у нього був пакет, тому думає, що він там проживав. В який період проживав позивач з бабусею він не пам`ятає. Коли бабуся померла позивач переїхав проживати на сусідню вулицю. Бабусю позивача він знав, оскільки вона працювала фельдшером. Зазначив, що йому не відомо хто здійснював поховання бабусі.

Свідок ОСОБА_12 18 лютого 2021 року в судовому засіданні пояснила суду, що позивач є її сином, а померла ОСОБА_3 є її колишньою свекрухою. Вона перебувала в шлюбі із сином померлої ОСОБА_3 . У неї також було вказане прізвище, проте вона не пам`ятає правильне його написання у її паспорті громадянина України. Їй не відомо як було написано прізвище свекрухи, проте відомо, що при написанні прізвища свекрухи були якісь помилки. Вона стосунки зі свекрухою не підтримувала, а позивач підтримував відносини з бабусею, навідувався до неї, носив їй їжу. Коли ОСОБА_3 хворіла позивач жив з бабусею, допомагав їй. Проживав син окрему у будинку, який вони йому купили по АДРЕСА_1 .

Свідок пояснила, що у ОСОБА_3 було четверо дітей, які померли до 26.05.2010 року. ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_3 .

Свідок ОСОБА_13 18 лютого 2021 року в судовому засіданні пояснив суду, що він проживає в АДРЕСА_1 , по сусідству, де раніше проживала ОСОБА_3 . Йому відомо, що позивач приходив до своєї бабусі постійно, бо він часто бачив його та бачив як позивач допомагав бабусі по господарству. Пояснив, що у позивача був батько, його прізвище ОСОБА_14 , який помер. Пояснив, що йому не відомо коли бабуся позивача померла. Оскільки він часто бачив, що позивач приходив до бабусі, то вважає, що ОСОБА_1 проживав з нею. В будинок, де проживала померла свідок не заходив.

Як вбачається з копії паспорту серії НОМЕР_1 , виданого 24.01.2001 року, паспорт виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).

Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20 грудня 1975 року встановлено, що ОСОБА_9 (російською мовою) народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьком є ОСОБА_4 (російською мовою), матір`ю ОСОБА_15 (російською мовою) (а.с.9).

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_3 від 27 травня 2010 року (а.с.10).

З державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №031052 вбачається, що земельна ділянка площею 3,8136 га, що розташована на території Мар`янської сільської ради, Апостолівського району Дніпропетровської області, за кадастровим номером 1220385500:02:012:0343, належала ОСОБА_3 . Вказаний державний акт видано на підставі розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 610-р-03 від 30.09.2003 року, дата видачі державного акту 28 березня 2005 року (а.с.11).

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 1220385500:02:012:0343, площею 3,8136 га, що розташована на території Мар`янської сільської ради, Апостолівського району Дніпропетровської області, належала ОСОБА_3 (а.с.15).

Відповідно до акту обстеження про фактичне місце проживання ОСОБА_1 від 27 липня 2020 року встановлено, що комісія в складі депутата Зеленодольської міської ради ОСОБА_16 , у присутності свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 , вказаним актом підтверджують, що ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , в період з квітня 2005 року по 26 травня 2010 року проживав разом зі своєю бабусею ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , де доглядав її до дня смерті (а.с.14).

Позивачем на підтвердження заявлених позовних вимог надано ксерокопію фотографії, яка містить зображення людей, де позначено ОСОБА_19 , ОСОБА_3 (а.с. 16).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00028148520 від 13.10.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьком є ОСОБА_4 , матір`ю ОСОБА_20 , відомості про видане свідоцтво серія НОМЕР_2 від 20 грудня 1975 року внесені 20 грудня 2010 року (а.с.39-40).

Відповідно до дослідженої копії спадкової справи № 141/2020 до майна померлої ОСОБА_3 (а.с.51-65) встановлено, що 30.07.2020 року ОСОБА_2 подав в нотаріальну контору заяву в якій зазначає, що спадщину після смерті баби ОСОБА_3 не прийняв та просить видати йому постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій з метою звернення до суду для встановлення додаткового строку для спадкування (а.с.52).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00027225977 від 30 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.56).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради від 24 липня 2020 року № 612, встановлено, що ОСОБА_3 , 1931 року народження, була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 , з 1995 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала одна (а.с.57).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 61122014 встановлено, що в реєстрі наявна інформація про заповідача ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (а.с.63).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 61122183 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 заведена 30.07.2020 року приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Богомоловим В.І., номер у спадковому реєстрі 66191594, номер у нотаріуса 141/2020 (а.с.64).

З постанови приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Богомолова В.І. від 30 липня 2020 року встановлено, що у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , за заявою ОСОБА_2 відмовлено, оскільки спадкоємець у встановлений строк для спадкування не звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини та не проживав постійно на момент смерті зі спадкодавцем (а.с.65).

Відповідно до довідки про укладення шлюбу № 46, виданої відділом ЗАГС Лепельського райвиконкому Вітебської області Республіки Білорусь 09.11.2005 року за № 484 встановлено, що в архіві відділу є запис акта про шлюб № 15 від 06 червня 1974 року, укладеного ОСОБА_4 зі ОСОБА_5 (а.с.91).

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 1980 року шлюб між ОСОБА_20 та ОСОБА_4 розірвано (а.с.92).

Зі свідоцтва про укладення шлюбу від 07 березня 1981 року серія НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_20 уклала шлюб з ОСОБА_7 07 березня 1981 року, при укладенні шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_8 (а.с.90).

Відповідно до довідки Апостолівського районного відділу ДРАЦС Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 24.02.2021 року № 178/20.1-32 встановлено, що актового запису про народження, складеного відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , не виявлено (а.с.102).

Згідно домової книги № 61 по Мар`янській сільській раді Апостолівського району Дніпропетровської області, погосподарської книги № 13 на 2006-2010 роки та довідки виконавчого комітету Зеленодольської міської ради № 154 від 19 лютого 2021 року встановлено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті проживала одна. Онук ОСОБА_21 вибув з домогосподарства та з 22.03.2006 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с.104-110).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

За змістом ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.

Статті 1216, 1217 ЦК України визначають, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Згідно зі ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч.1 ст.1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

На підставі ч. 3, 5 ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини (ч.1 ст.1269 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1 ст. 1221 ЦК України, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.

Згідно зі ст.1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

За приписами ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч.ч.1,5,6 ст.81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. . Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

За приписами ст.ст.77-80 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно п.26 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 від 12.06.2009 року Про застосування норм процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції роз`яснено, що під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовуються заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Достатність доказів їх належність та допустимість, встановлюється при розгляді справи по суті, відсутність достатніх належних та допустимих доказів є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.

Що стосується позовних вимог про встановлення факту родинних відносин слід зазначити наступне.

На підтвердження вказаного факту за клопотанням позивача допитано свідків, надано ксерокопію фотографії, яка містить зображення людей, де позначено ОСОБА_19 , ОСОБА_3 , копію свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 20 грудня 1975 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого є ОСОБА_4 (російською мовою), матір`ю ОСОБА_15 (російською мовою), повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00028148520 від 13.10.2020 року відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , батьком якого є ОСОБА_4 , матір`ю ОСОБА_20 .

Суд не може прийняти в якості належних доказів ксерокопію фотографії, яка містять зображення людей, оскільки такі письмові матеріали не підтверджують обставин, що мають значення для встановлення факту родинних відносин, не є належними доказами в розумінні ст. 77 ЦПК України.

Показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , на підтвердження факту родинних відносин, є недостатніми доказами для встановлення обставин, що мають значення для справи, оскільки до матеріалів справи позивачем не надано свідоцтво про народження ОСОБА_4 або ОСОБА_4 , який згідно копії свідоцтва про народження ОСОБА_1 та повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_1 зазначений батьком позивача. Встановлення даного факту не може бути доведено виключно показаннями свідків, оскільки такі показання є недопустимими доказами в розумінні ст.78 ЦПК України, так як обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Що стосується позовних вимог про встановлення юридичного факту спільного проживання позивача однією сім`єю з ОСОБА_3 суд виходить з наступного.

На підтвердження вказаного факту за клопотанням позивача допитано свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та надано акт обстеження про фактичне місце проживання ОСОБА_1 від 27 липня 2020 року.

Суд враховує, що саме на позивача покладений обов`язок доказування факту спільного проживання належними, достовірними, достатніми та допустимими доказами.

Дослідивши вищевказані докази, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 та його представником не надано належних, допустимих, достатніх та достовірних доказів на підтвердження факту проживання позивача з ОСОБА_3 на час відкриття спадщини.

Так, показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 не доведено факт спільного проживання позивача з ОСОБА_3 , що передбачає сумісний побут та ведення спільного господарства.

Таким чином, заявником не надано доказів на підтвердження вказаних вимог, оскільки факт ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та витрат з ОСОБА_3 , піклування та підтримки один одного не доведений.

Свідки вищезазначених пояснень на підтвердження факту постійного спільного проживання позивача з ОСОБА_3 , на час її смерті, суду не повідомили.

Що стосується акту обстеження про фактичне місце проживання ОСОБА_1 від 27 липня 2020 року де встановлено, що комісія в складі депутата Зеленодольської міської ради ОСОБА_16 , у присутності свідків ОСОБА_17 та ОСОБА_18 вказаним актом підтверджують, що ОСОБА_1 в період з квітня 2005 року по 26 травня 2010 року проживав разом зі своєю бабусею ОСОБА_3 в АДРЕСА_1 , де доглядав її до дня смерті, то суд не приймає до уваги його в якості достовірного доказу, оскільки в акті відсутні відомості на підставі яких підтверджено факт проживання позивача за вказаною адресою однією сім`єю з ОСОБА_3 , а свідки, які зазначені в акті не допитувалися в судовому засіданні, оскільки клопотання про їх допит в якості свідків позивачем не заявлялося. Також в акті відсутня інформація щодо первинних документів на підставі яких комісія вказує на родинні відносини позивача з ОСОБА_3 .

Крім того, слід зазначити, що основним позасудовим способом оформлення права власності на майно в порядку спадкування за законом є отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріуса.

Згідно роз`яснень викладених у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України Про судову практику у справах спадкування №7 від 30.05.2008 року, якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.

Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

У постанові від 23 вересня 2019 року по справі №641/4101/16-ц Верховний Суд зробив висновок про те, що якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є виключним способом захисту прав спадкоємця, який може застосовуватися лише у випадку об`єктивної відсутності умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку та неможливості усунення обставин, які створюють відсутність таких умов.

Застосування іншого підходу призведе до того, що суд фактично перебере на себе функції нотаріуса у тих спадкових справах, де нотаріус не вирішував питання про видачу свідоцтва про право на спадщину або неможливість його видачі.

Як встановлено судом у даній справі позивач з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 до нотаріуса не звертався.

Також, позивачем та його представником не було надано доказів наявності постанови нотаріуса про відмову у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про право на спадщину.

Отже, позивачем не було доведено відсутні умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

За вищевказаних обставин та норм чинного законодавства суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Апостолівського району Дніпропетровської області про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом слід відмовити.

Питання щодо судових витрат слід вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.4,5,12,13,76-82,89,95,247,258-259,264-265,273, 319, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Апостолівського району Дніпропетровської області, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2 , про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги. Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду через Апостолівський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено 05.03.2021 року.

СуддяЛ. І. Кодрян