Постанова

від 29.06.2021 по справі 171/1549/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5454/21 Справа № 171/1549/20 Суддя у 1-й інстанції - Кодрян Л. І. Суддя у 2-й інстанції - Зубакова В. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 червня 2021 року м.Кривий Ріг

Справа № 171/1549/20

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Зубакової В.П.,

суддів - Барильської А.П., Бондар Я.М.,

секретар судового засідання: Євтодій К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Виконавчий комітет Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Апостолівського району Дніпропетровської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження,апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кудлюк Олександр Іванович, на рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2021 року , яке ухвалене суддею Кодрян Л.І. у місті Апостолове Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 05 березня 2021 року -,

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Виконавчого комітету Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Апостолівського району Дніпропетровської області про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Позов мотивовано тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його бабуся - ОСОБА_2 , яка не залишила заповіту чи будь-якого розпорядження на спадкування належного їй майна.

Вказує, що у його бабусі був син, його батько - ОСОБА_3 , який помер до смерті бабусі, а саме ІНФОРМАЦІЯ_2 , тобто спадкоємців першої черги немає. Шлюб між його батьками був розірваний.

Вказує, що його мати на майно ОСОБА_2 не претендувала, після смерті батька - ОСОБА_3 мати спадщину не приймала.

Позивач зазначає, що з квітня 2005 року по 26 травня 2010 року він проживав разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , здійснював догляд за бабусею до дня її смерті, вони вели спільний бюджет, займались спільно господарством, після її смерті він організував та здійснив її поховання.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Мар`янської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області, площею 3,8136 га, яка належала ОСОБА_2 на підставі Державного акту на право приватної власності на землю ДП № 031052, виданого Мар`янською сільською радою 28.03.2005 року, кадастровий номер земельної ділянки, що належала ОСОБА_2 1220385500:02:012:0343.

Зазначає, що оригінал Державного акту на право приватної власності на землю втрачено, є тільки його копія, проте, після смерті бабусі він фактично користувався вказаним нерухомим майном, таким чином, на його думку, прийняв спадщину.

У зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу - Державного акту на право приватної власності на землю ДП № 031052 та розбіжностями в документах, що підтверджують родинний зв`язок між ним та спадкодавицею, він не звертався до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини.

Зазначає, що на даний час він не може сплатити земельний податок на землю, хоча фактично користується земельною ділянкою ОСОБА_2 .

Крім того, вказує, що в Державному акті на право приватної власності на землю ДП № 031052, прізвище власника зазначено ОСОБА_4 , а у його свідоцтві про народження російською мовою зазначено ОСОБА_5 , проте, під час видачі паспорта з російської мови не вірно було здійснено переклад на українську мову, внаслідок чого паспорт був виданий на прізвище ОСОБА_1 , замість вірного ОСОБА_4 .

В зв`язку з викладеним, в позасудовому порядку позивач позбавлений можливості оформити право власності на спадкове майно та вимушений звернутися за захистом права до суду.

Позивач просив встановити юридичний факт, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є його бабусею; встановити юридичний факт спільного проживання однією сім`єю його з бабусею ОСОБА_2 , за адресою: АДРЕСА_1 , з квітня 2005 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 , тобто до дня смерті бабусі; визнати право власності на земельну ділянку за кадастровим номером 1220385500:02:012:0343 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,8136 га, що розташована на території Мар`янської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом, після смерті бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2021 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Апостолівського району Дніпропетровської області, третя особа - ОСОБА_6 , про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом - відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кудлюк О. І., ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що стало відомо під час підготовки позову до суду та розгляду справи по суті, спадкова справа після смерті бабусі позивача вже була відкрита і необхідності заведення іншої справи не було, як і не передбачено нормами ЦПК та правилами ведення нотаріальних дій.

Вважає, що суд не прийняв до уваги положення п.7 Постанови Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 року Про судове практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення .

Вважає, що суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кудлюка О.І., який наполягав на доводах апеляційної скарги та просив її задовольнити , перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволення, з наступних підстав.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що відповідно до паспорту позивача серії НОМЕР_1 , виданого 24.01.2001 року, паспорт виданий на ім`я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.8).

Згідно копії свідоцтва про народження, серії НОМЕР_2 від 20 грудня 1975 року встановлено, що ОСОБА_5 (російською мовою) народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьком є ОСОБА_3 (російською мовою), матір`ю ОСОБА_7 . (російською мовою) (а.с.9).

Відповідно до довідки про укладення шлюбу № 46, виданої відділом РАГС Лепельського райвиконкому, Вітебської області, Республіки Білорусь 09.11.2005 року за № 484 встановлено, що в архіві відділу є запис акта про шлюб № 15 від 06 червня 1974 року, укладеного ОСОБА_3 зі ОСОБА_8 (а.с.91).

Рішенням Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 17 жовтня 1980 року шлюб між ОСОБА_9 та ОСОБА_3 розірвано (а.с.92).

Згідно свідоцтва про укладення шлюбу від 07 березня 1981 року серія НОМЕР_3 ОСОБА_9 уклала шлюб з ОСОБА_10 07 березня 1981 року, при укладенні шлюбу їй присвоєно прізвище ОСОБА_11 (а.с.90).

Відповідно до довідки Апостолівського районного відділу ДРАЦС Південно-Східного управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) від 24.02.2021 року № 178/20.1-32 встановлено, що актового запису про народження, складеного відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , не виявлено (а.с.102).

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_4 від 27 травня 2010 року ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.10).

З державного акту на право приватної власності на землю серії ДП №031052 вбачається, що земельна ділянка, площею 3,8136 га, що розташована на території Мар`янської сільської ради, Апостолівського району, Дніпропетровської області, за кадастровим номером 1220385500:02:012:0343, належала ОСОБА_2 . Вказаний державний акт видано на підставі розпорядження голови Апостолівської районної державної адміністрації № 610-р-03 від 30.09.2003 року, дата видачі державного акту 28 березня 2005 року (а.с.11).

Відповідно до інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку встановлено, що земельна ділянка за кадастровим номером 1220385500:02:012:0343, площею 3,8136 га, що розташована на території Мар`янської сільської ради, Апостолівського району Дніпропетровської області, належала ОСОБА_2 (а.с.15).

Згідно Акту обстеження про фактичне місце проживання ОСОБА_1 від 27 липня 2020 року, комісією в складі депутата Зеленодольської міської ради ОСОБА_12 , у присутності свідків ОСОБА_13 та ОСОБА_14 встановлено, що ОСОБА_1 , який зареєстрований в АДРЕСА_2 , в період з квітня 2005 року по 26 травня 2010 року проживав разом зі своєю бабусею ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 , де доглядав її до дня смерті (а.с.14).

З повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00028148520 від 13.10.2020 року вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 , його батьком є ОСОБА_3 , матір`ю ОСОБА_9 , відомості про видане свідоцтво серія НОМЕР_2 від 20 грудня 1975 року внесені 20 грудня 2010 року (а.с.39-40).

Згідно копії спадкової справи № 141/2020 щодо майна померлої ОСОБА_2 (а.с.51-65) встановлено, що 30.07.2020 року ОСОБА_6 подав в нотаріальну контору заяву в якій зазначає, що спадщину після смерті баби ОСОБА_2 не прийняв та просить видати йому постанову про відмову у вчиненні нотаріальних дій з метою звернення до суду для встановлення додаткового строку для спадкування (а.с.52).

Згідно повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть № 00027225977 від 30 липня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.56).

Відповідно до довідки, виданої виконавчим комітетом Зеленодольської міської ради від 24 липня 2020 року № 612, ОСОБА_2 , 1931 року народження, була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 , з 1995 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживала одна (а.с.57).

Відповідно до інформаційної довідки зі Спадкового реєстру № 61122014, в реєстрі наявна інформація про заповідача ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.63).

Згідно витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 61122183 вбачається, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 заведена 30.07.2020 року приватним нотаріусом Апостолівського районного нотаріального округу Богомоловим В.І., номер у спадковому реєстрі 66191594, номер у нотаріуса 141/2020 (а.с.64).

Постановою приватного нотаріуса Апостолівського районного нотаріального округу Богомолова В.І. від 30 липня 2020 року відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , за заявою ОСОБА_6 , оскільки спадкоємець у встановлений строк для спадкування не звернувся до нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини та не проживав постійно на момент смерті зі спадкодавцем (а.с.65).

Згідно домової книги № 61 по Мар`янській сільській раді Апостолівського району Дніпропетровської області, погосподарської книги № 13 на 2006-2010 роки та довідки виконавчого комітету Зеленодольської міської ради № 154 від 19 лютого 2021 року встановлено, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , була зареєстрована та проживала за адресою АДРЕСА_1 по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент смерті проживала одна. Онук ОСОБА_15 вибув з домогосподарства та з 22.03.2006 року зареєстрований за адресою АДРЕСА_3 (а.с.104-110).

Звертаючись до суду з позовом про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, позивач ОСОБА_1 посилався на те, що зі своєю бабусею ОСОБА_2 проживав разом з квітня 2005 року та до дня її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після її смерті відкрилась спадщина на земельну ділянку, якою він фактично користується, в зв`язку з чим вважав, що прийняв спадщину, до нотаріуса не звертався, оскільки наявні розбіжності в написанні прізвищ у документах та відсутності оригіналу правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог про встановлення факту родинних відносин та встановлення юридичного факту спільного проживання позивача однією сім`єю з ОСОБА_2 . Щодо позовних вимог про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом суд зазначив, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є виключним способом захисту прав спадкоємця, який може застосовуватися лише у випадку об`єктивної відсутності умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку та неможливості усунення обставин, які створюють відсутність таких умов. Застосування іншого підходу призведе до того, що суд фактично перебере на себе функції нотаріуса у тих спадкових справах, де нотаріус не вирішував питання про видачу свідоцтва про право на спадщину або неможливість його видачі. Позивач з заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_2 до нотаріуса не звертався, ним не було доведено відсутність умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину.

Проте, з такими мотивами відмови в задоволенні позовних вимог суду першої інстанції колегія суддів не може повністю погодитись з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до частини першої статті 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно принципу диспозитивності цивільного судочинства суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Відповідно до ч.1 ст.15 та ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За приписами ч. 2 ст. 51 ЦПК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем не закриваючи провадження у справі.

Отже, за приписами закону позивач самостійно визначається з колом осіб, які є відповідачами у справі.

Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц).

У постанові від 18 грудня 2019 року в справі № 265/6868/16-ц Верховний Суд вказав, що у справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який прийняли спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог через неналежний суб`єктний склад.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_6 , який залучений ухвалою суду першої інстанції від 11 листопада 2020 року у цій цивільній справі, в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, звернувся 30 липня 2020 року з заявою до приватного нотаріуса щодо видачі йому постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій з метою звернення до суду для встановлення додаткового строку для спадкування після смерті його баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 30.07.2020 року приватний нотаріус Апостолівського районного нотаріального округу Богомолов В.І. відмовив ОСОБА_6 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки спадкоємець, у встановлений строк для спадкування не звернувся до нотаріальної контори/приватного нотаріуса з відповідною заявою про прийняття спадщини за законом та не проживав постійно на момент смерті зі спадкодавцем.

Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач, скориставшись своїм правом, визначив відповідачем у даній справі Виконавчий комітет Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Апостолівського району Дніпропетровської області.

Однак, порушуючи питання визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом не залучає до участі у справі в якості відповідача ОСОБА_6 , який звернувся до нотаріуса до приватного нотаріуса щодо видачі йому постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій з метою звернення до суду для встановлення додаткового строку для спадкування після смерті його баби ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , і рішення суду у даній справі впливатиме на його права.

Встановивши вказані обставини, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв рішення за неналежного суб`єктного складу учасників справи.

При цьому позивач не позбавлений права з метою вирішення спору щодо прав на спадкове майно після смерті ОСОБА_2 звернутись до суду із відповідним позовом до належного відповідача (відповідачів).

Розглянувши справу за вищевказаним позовом, суд першої інстанції неправильно визначився із суб`єктним складом у вказаних правовідносинах.

На стадії апеляційного провадження Цивільним процесуальним кодексом України не передбачено залучення до участі у справі належних відповідачів.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану, колегія суддів не бере до уваги, суд першої інстанції відмовив в зазначених позовних вимога з підстав недоведеності цих позоних вимог, а не в зв`язку з можливістю вирішенням цього питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану, оскаржуване судове рішення посилання на ці підстави не містить.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є виключним способом захисту прав спадкоємця, який може застосовуватися лише у випадку об`єктивної відсутності умов для отримання свідоцтва про право на спадщину в нотаріальному порядку та неможливості усунення обставин, які створюють відсутність таких умов.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України, від 30.05.2008 року №7 Про судову практику у справах про спадкування роз`яснено, що при розгляді цих справ слід перевіряти наявність у матеріалах справи обґрунтованої постанови про відмову нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії, зокрема відмови у видачі свідоцтва про право на спадщину.

Отже, зверненню позивача до суду з вказаним позовом, мало передувати вирішення питання щодо отримання ним у нотаріуса свідоцтва про право на спадщину, що у випадку відмови у вчиненні нотаріальної дії - видачі цього свідоцтва, вказувало б на наявність підстав для вирішення питання про порушення або невизнання його права у судовому порядку.

За відсутності звернення до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини і його відмови у видачі свідоцтва про права на спадщину, вирішення спору в судовому порядку є неможливим. У разі, якщо відсутність умов для одержання у нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину не підтверджена належними доказами, а саме відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, це може бути підставою для відмови у позові.

Такий правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного суду у постанові від 19.12.2019 року у справі № 638/16691/17, що в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України , підлягає врахуванню судами.

Доводи апеляційної скарги про те, що позивачу стало відомо під час підготовки позову до суду та розгляду справи по суті, що спадкова справа після смерті бабусі позивача вже була відкрита і, на його думку, необхідності заведення іншої справи не було, як і не передбачено нормами ЦПК та правилами ведення нотаріальних дій, колегія суддів не бере до уваги, в зв`язку з вищевикладеним.

Отже, позивач не надав суду доказів факту прийняття ним спадщини, в тому числі, шляхом постійного проживання на час відкриття спадщини з спадкодавицею, звернення його до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини і відмови останнього у вчиненні нотаріальної дії по видачі свідоцтва про право на спадщину. У матеріалах справи відсутня постанова державного нотаріуса про відмову ОСОБА_1 у вчиненні нотаріальних дій з видачі свідоцтва про право на спадщину за законом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджуючись з висновками суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Зеленодольської міської об`єднаної територіальної громади Апостолівського району Дніпропетровської області про встановлення юридичних фактів та визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом, а саме на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, вважає за необхідне змінити мотиви відмови у задоволенні цих позовних вимог, у зв`язку з чим частково задовольняє апеляційну скаргу, а рішення суду, на підставі п.1, п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, та невірним застосуванням норм матеріального права, змінює в частині мотивів відмови у задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, п. 1, п.4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381, 382 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 , від імені та в інтересах якого діє адвокат Кудлюк Олександр Іванович , - задовольнити частково.

Рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 05 березня 2021 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 05 липня 2021 року.

Головуючий:

Судді: