Ухвала

від 09.03.2021 по справі 642/6891/20

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

09.03.2021

Справа № 642/6891/20

Провадження № 1-кп/642/114/21

У Х В А Л А

03 березня 2021 року Ленінський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді ОСОБА_1

за участю: секретаря ОСОБА_2

сторін кримінального провадження:

прокурора ОСОБА_3

обвинуваченого ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у м. Харкові кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 4201822109000261, за обвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 191, ч.1 ст. 366, ч.2 ст. 367 та ч.5 ст.298 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

24 грудня 2020 року до Ленінського районного суду м. Харкова в порядку ст.ст. 283, 291 КПК України з Харківської місцевої прокуратури № 1 надійшов обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 , який обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366, ч. 2 ст. 367 та ч. 5 ст. 298 КК України.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Харкова від 28.12.2020 рокупризначено підготовче судове засідання.

Представник потерпілогота цивільногопозивача КНПХОР «Обласногокліничного шкірно-венерологічногодиспансеру №1» ОСОБА_6 упідготовче судовезасідання нез`явилася,про дату,час тамісце йогопроведення булаповідомлена належнимчином,надала досуду письмовузаяву зпроханням провестисудовий розглядза їївідсутністю,у зв`язкуз чимсуд,з урахуваннямдумки сторінкримінального провадженнявважає заможливе провестипідготовче судовезасідання завідсутністю представникапотерпілого .

У підготовчомусудовому засіданні сторони кримінального провадження вважали за можливе призначити судовий розгляд по даному кримінальному провадженню.

Вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши обвинувальний акт та додані до нього документи, суд приходить до висновку про необхідність призначення судового розгляду, оскільки дане кримінальне провадження підсудне Ленінському районному суду м. Харкова, обвинувальний акт складено у відповідності до вимог ст. 291 КПК України, підстав для прийняття рішень, передбачених п.п. 1-4 ч. 3 ст. 314 КПК України та закриття кримінального провадження немає.

В ході досудового розслідування у відношенні обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід не застосовувався.

Адвокатом обвинуваченого ОСОБА_5 впідготовчому судовомубуло заявленоклопотання про скасування арешту майна, який був накладений ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_7 від 02.12.2020 на частку учасника ТОВ «Рать» (код ЄДРПОУ 38159487), що належить обвинуваченому ОСОБА_4 у вигляді 100% статутного капіталу вартістю 10000 грн.

Клопотання мотивовано тим, що арешт майна може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необгрунтовано.

Статтею 60 СК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Відповідно до ст. 61 СК України об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту. Об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя. Якщо одним із подружжя укладено договір в інтересах сім`ї, то гроші, інше майно, в тому числі гонорар, виграш, які були одержані за цим договором, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Стаття 64 СК України передбачено, що дружина та чоловік мають право на укладення між собою усіх договорів, які не заборонені законом, як щодо майна, що є їхньою особистою приватною власністю, так і щодо майна, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Договір про відчуження одним із подружжя на користь другого з подружжя своєї частки у праві спільної сумісної власності подружжя може бути укладений без виділу цієї частки.

Згідно з ч. 1 ст. 167 Господарського кодексу України (далі - ГКУ) корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Внесення грошових внесків засновниками товариства є одним із джерел формування майна цього товариства і включається в його статутний капітал як внесок, а засновник, в свою чергу, з моменту вчинення зазначених дій набуває корпоративні права, які включають в себе права: на управління справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, участь у розподілі прибутку товариства і одержання відповідної його частини, а також на отримання грошових коштів у разі ліквідації товариства у відповідності до чинного законодавства та при виході, зокрема з товариства з обмеженою відповідальністю, право на виплату вартості частини майна товариства, пропорційної його частці у статутному капіталі.

У ч. 1 ст. 61 Сімейного кодексу України (далі - СКУ) передбачено, що об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

Конституційний суд України у резолютивній частині Рішення від 19 вересня 2012 року, прийнятого у справі №17-рп/2012 за конституційним зверненням приватного підприємства «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України, зазначено: « В аспекті конституційного звернення положення частини 1 статті 61 Сімейного кодексу України слід розуміти так, що статутний капітал і майно приватного підприємства є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя».

Однак, слідчим суддею під час розгляду клопотання слідчого про накладення арешту на майно, не було враховано факт, що ОСОБА_4 не є єдиним власником майна, на яке накладено арешт, тобто не враховано права та інтереси третьої особи, володільця майна - ОСОБА_8 , дружини ОСОБА_4 .

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 64-2 КПК України третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Третьою особою, щодо майна вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права і обов`язки, передбачені цим Кодексом для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів клопотання, підозра вручена лише ОСОБА_4 у даному кримінальному провадженні, а за таких обставин, ОСОБА_8 на даному етапі досудового розслідування у згаданому кримінальному провадженні бере участь у статусі третьої особи. Таким чином, статус належного ОСОБА_8 майна повинен був вирішуватись з урахуванням вимог ст. 64-2 КПК України.

З ухвали суду вбачається, що з клопотанням про арешт майна до слідчого судді звернувся слідчий, що суперечить вимогам ч. 2 ст. 64-2 КПК України, в якій чітко зазначено, що з даним клопотанням має право звертатися лише прокурор.

Слід також зазначити, що жодним висновком експертизи не встановлено суму спричиненої шкоди від кримінального правопорушення. Таким чином, станом на сьогодні чітко не визначено розмін спричиненої шкоди.

Цивільний позов від імені підписано керівником ОСОБА_6 . Відповідно до п. 7.1. Статуту КНП ХОР «ОКШВД № 1», керівник є повноважним з моменту укладення відповідного контракту. Згідно витягу з наказу про призначення ОСОБА_6 , між Харківською обласною державною адміністрацією та ОСОБА_6 з 15.03.2013 року укладено відповідний контракт № 291, до якого додатковою угодою вносились зміни 15.03.2018 року. Однак даний документ відсутній в матеріалах справи, що ставить під сумнів правомірність визнання ОСОБА_6 потерпілою особою, а також право підписання цивільного позову, оскільки до нього не було додано жодних документів на підтвердження повноважень.

Таким чином, за вищезазначених обставин вбачається, що під час розгляду клопотання, слідчим не було надано достатній даних, які б підтверджували право власності на майно лише ОСОБА_4 , в матеріалах відсутні дані про підтвердження повноважень потерпілої особи та подання цивільного позову. Розгляд питання про арешт майна було проведено за відсутності володільця майна - третьої особи.

Враховуючи вищенаведене, вважаю, що арешт, накладений на майно відповідно до ухвали суду від 07.12.2020 року, накладено не обгрунтовано.

Зазначені вище обставини свідчать про те, що подальший арешт майна за відсутністю передбачених для цього правових підстав порушує законні права осіб, як власників, на вільне використання належного їм майна, що буде суперечити загальним засадам володіння особою майном, приписам національного законодавства та вимогам ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини (зокрема, справа «Баландіна проти України, «Батрак проти України», «Панов проти України»),

Також захисник послалася на практику Європейського суду з прав людини.

Обвинувачений підтримав клопотання захисника ОСОБА_5 .

Прокурор ОСОБА_3 проти задоволення клопотання заперечував, пославшись, що ухвала слідчого судді про арешт майна є законною і обгрунтованою та підстав для її скасування на даний час не існує.

Суд, вислухавши думку учасників кримінального провадження, вважає, що клопотання захисника ОСОБА_5 задоволенню не підлягає виходячи з наступного.

Ухвала слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_7 від 02.12.2020 про арешт майна набрала законної сили та в апеляційному порядку не оскаржувалась.

Подане клопотання захисника ОСОБА_5 зводиться до незгоди з ухвалою слідчого судді від 02.12.2020 про накладання арешту на майно.

Розпоряджання спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у статті 69 Сімейного Кодексу України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а у разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (частини перша, друга статті 71Кодексу), або реалізується через виплату грошової чи матеріальної компенсації вартості його частки (частина друга статті 364ЦК України).

Статутний капітал в розмірі 10000 є власністю ТОВ «Рать» (код ЄДРПОУ 38159487). Дружина обвинуваченого не є учасником цього товариства. При «розділі» корпоративних прав ТОВ «Рать» дружина ОСОБА_4 може лише компенсувати половину вартості внеску до статутного фонду такого товариства, за умови, що такий внесок був здійснений за рахунок спільних коштів подружжя і при цьому був порушений порядок відчуження спільного майна, встановлений статтею 65 СК України.

Будь-яких судових рішень з приводу поділу, виділення частки майна в натурі між обвинуваченим ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_8 суду не надано.

Доказів того, що дружина обвинуваченого є учасником товариства та приймала участь здійсненні внесків власних коштів до статутного капіталу суду також не надано.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.174, 314-316, 371-372, 376 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Призначити судовийрозгляд кримінальногопровадження напідставі обвинувальногоакту заобвинуваченням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,у вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.191,ч.1ст.366,ч.2ст.367та ч.5ст.298КК України,у відкритомусудовому засіданніна 29 березня 2021 року на 10 год.15 хвилин в приміщенні Ленінського районного суду м. Харкова за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 20.

В задоволенні клопотання захисника ОСОБА_5 про скасування арешту майна - відмовити.

Розгляд кримінального провадження здійснювати суддею одноособово.

Про місце та час розгляду справи повідомити учасників процесу.

Ухвала оскарженню не підлягає,однак запереченняпроти цієїухвали можутьбути включеннідо апеляційноїскарги насудове рішення,передбачене ч.1ст.392КПК України.

Суддя ОСОБА_1