Постанова

від 01.03.2021 по справі 908/1053/17

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.03.2021 року м.Дніпро Справа № 908/1053/17

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

при секретарі судового засідання Михайловій К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 (прийняте колегією суддів у складі: головуючого судді Проскурякова К.В., суддів Зінченко Н.Г., Корсун В.Л., повне судове рішення складено 25.03.2019) у справі № 908/1053/17

за позовом Військового прокурора Запорізького гарнізону Південного регіону України в інтересах держави в особі:

позивача-1 - Міністерства оборони України

позивача-2 - Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 )

до

відповідача-1 - Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області

відповідача-2- Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ"

про визнання договору оренди землі від 24.01.2007 № 90 недійсним та повернення земельної ділянки

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог.

Військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України звернувся до Господарського суду Запорізької області в інтересах держави в особі позивачів: 1 - Міністерства оборони України, 2 - Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ) до відповідачів: 1 - Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області, 2 - Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" про визнання договору оренди землі від 24.01.2007 р. № 90 недійсним та повернення земельної ділянки.

Заявлені позовні вимоги мотивовані незаконною передачею земельної ділянки площею 1 га Кирилівською селищною радою в оренду ТОВ "Грін-Тур-АГ" за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони, що встановлено рішеннями судів у справах №908/2808/13 та №908/2846/13.

Рішенням господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 у справі №908/1053/17 позов задоволено, визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007р. реєстраційний №90, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037); зобов`язано товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку площею 1,0 га (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037), передану Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007р. № 90.

Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 у справі №908/1053/17 апеляційну скаргу ТОВ "Грін-Тур-АГ" залишено без задоволення, рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 24.04.2018 касаційну скаргу ТОВ "Грін-Тур-АГ" задоволено, постанову Донецького апеляційного господарського суду від 14.12.2017 р. та рішення господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 р. у справі №908/1053/17 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Запорізької області.

Скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду зазначив наступне: "Обмежившись посиланням на незаконність передачі селищною радою в оренду відповідачеві спірної земельної ділянки державної форми власності, яка за категорією належить до земель оборони, господарські суди попередніх інстанцій достеменно не дослідили та не з`ясували обставин щодо дійсного місця розташування земельної ділянки, яка є предметом спору у цій справі, визначення її фактичних меж, конфігурації, координат поворотних точок; належним чином не встановили, чи накладається/не накладається спірна земельна ділянка та чи входить/не входить вона до складу земель оборони, а саме земельної ділянки, яка згідно з державним актом на право постійного користування землею від 1981 року серії Б № 012923 раніше надавалася у постійне користування попередникові ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод", а отже достеменно не з`ясували і меж порушеного чи навпаки права позивачів оспорюваним договором, що у даному випадку має суттєве значення для вирішення цього спору з огляду на предмет і підстави заявленого позову.

Як убачається із матеріалів справи, ТОВ "Грін-Тур-АГ" упродовж усього розгляду спору наголошувало на тому, що права позивачів у справі не порушено укладенням оспорюваного договору, оскільки під час розробки технічної документації із землеустрою при наданні в оренду спірної земельної ділянки її розробником було допущено помилку в частині визначення координат поворотних точок, між якими визначалися (прокладалися) межі двох земельних ділянок; спірна земельна ділянка розташована поза межами та не входить до складу земельної ділянки, яка згідно з державним актом на право постійного користування землею від 1981 року серії надавалася у постійне користування попередникові ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод", що зокрема підтверджується інформацією із Публічної кадастрової карти України. Однак наведені доводи у повному обсязі судами оцінено не було.

Отже, господарським судам попередніх інстанцій для повного і об`єктивного розгляду спору необхідно достеменно встановити наявність чи відсутність законних підстав для користування відповідачем орендованою спірною земельною ділянкою; наявність чи відсутність порушення прав позивачів у спірних правовідносинах; перевірити та з`ясувати, чи входить спірна земельна ділянка до складу земель, які у 1981 році передавалася у постійне користування 402 військовому заводу ГСП-161, м. Запоріжжя, правонаступником якого наразі є ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (позивач)".

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

При новому розгляді позову рішенням Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 у справі № 908/1053/17 позов задоволено;

- визнано недійсним договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007р. реєстраційний №90, укладений між Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області та Товариством з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" щодо земельної ділянки площею 1,0 га, яка знаходиться в межах смт. Кирилівка Якимівського району Запорізької області по вул. Коса Пересип (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037).

- зобов`язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" повернути Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі земельну ділянку площею 1,0 га (кадастровий номер 2320355400:01:004:0037), передану Кирилівською селищною радою Якимівського району Запорізької області за договором оренди земельної ділянки від 24.01.2007 р. № 90;

- стягнуто з Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на користь військової прокуратури Південного регіону України витрати зі сплати судового збору в сумі 1 600, 00 грн.

- стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" на користь військової прокуратури Південного регіону України витрати зі сплати судового збору в сумі 1 600, 00 грн.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, місцевий господарський суд виходив з наступних обставин.

Факт відсутності повноважень у Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на розпорядження спірною земельною ділянкою встановлений рішенням суду у справі №908/2808/13. Встановленим фактом також є належність спірної земельної ділянки до земель державної власності, зокрема, земель оборони.

Рішення Кирилівської селищної ради №16 від 26.12.2006 про передачу в оренду земельної ділянки кадастровий номер 2320355400:01:004:0037 визнано недійсним. Нове рішення про передачу земельної ділянки з кадастровим номером 2320355400:01:004:0037 із земель комунальної власності не приймалось.

Невід`ємною частиною договору оренди землі від 24.01.2007 є план, акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), акт приймання-передачі об`єкта в оренду, кадастровий план та проект відведення земельної ділянки, з яких чітко вбачається місцезнаходження переданої в оренду ТОВ "Грін-Тур-АГ" земельної ділянки: безпосередньо на земельній ділянці ДП "ЗАРЗ".

Отже, відповідно до умов договору оренди землі від 24.01.2007 Кирилівська селищна рада передала ТОВ "Грін-Тур-АГ" земельну ділянку площею 1 га з числа земель ДП "ЗАРЗ", межі та місце розташування якої були чітко визначені у проекті землеустрою, затвердженого рішенням селищної ради від 26.12.2006 № 16, що і посвідчує до теперішнього часу спірний договір.

Після виявлення у 2017 році розробником проекту землеустрою (ПП "Науково впроваджувальна фірма "Кадастр") помилки щодо визначення поворотних точок меж вказаної земельної ділянки та здійснення її виправлення шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру щодо меж земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037, будь-які зміни до проекту землеустрою (затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16) та до договору оренди землі від 24.01.2007, не вносилися.

З наданої ПП "Науково-впроваджувальна фірма "Кадастр" документації щодо виправлення помилки під час розроблення технічної документації з землеустрою не вбачається факту погодження зміни меж земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037 з власниками суміжних земельних ділянок, оскільки жодної письмової згоди Кирилівської селищної ради, суміжних власників, землекористувачів вказана документація не містить.

Тобто, Кирилівською селищною радою, як власником переданих в оренду ТОВ "Грін-Тур-АГ" земель комунальної власності, після внесення 2017 року вказаних змін до Державного земельного кадастру, технічної документації з землеустрою щодо місцезнаходження та меж спірної земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037, не підтверджено та не погоджено нове місце розташування вказаної земельної ділянки.

Суд прийшов до висновку, що виявлення та виправлення помилки розробника технічної документації із землеустрою щодо визначення координат поворотних точок переданої в оренду ТОВ "Грін-Тур-АГ" земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037, внесення змін до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки не впливає на зміст, затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16, проекту землеустрою та договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007, укладеного між Кирилівською селищною радою та ТОВ "Грін-Тур-АГ".

Враховуючи скасування рішення Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області від 26.12.2006 №16 на підставі якого було укладено договір від 24.01.2007 та те, що договір оренди земельної ділянки від 24.01.2007, укладений між відповідачами є таким, що суперечить положенням ч. 1 ст. 317 ЦК України, ч.5 ст. 20, ч. 5 ст. 116 ЗК України, ст.ст. 1, 4 Закону України "Про використання земель оборони", ст. 4 Закону України "Про оренду землі", ч. 2 ст. 203 ЦК України, позовна вимога прокурора про визнання його недійсним визнана судом такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Враховуючи висновки суду про визнання недійсним договору оренди землі від 24.01.2007, суд вважає, що наявні фактичні та правові підстави для задоволення позовної вимоги щодо застосування наслідків недійсності договору шляхом зобов`язання ТОВ "Грін-Тур-АГ" повернути земельну ділянку Міністерству оборони України зі складанням акту прийому-передачі.

Щодо клопотання відповідача-2 про застосування строку позовної давності, суд зазначив, що на дату розгляду справи №908/2846/13 та прийняття у тій справі відповідних судових рішень (рішення Господарського суду Запорізької області від 20.02.2014, залишеного без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 31.03.2014 по справі № 908/2846/13), прокурор та позивачі не могли знати, що рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 №16, на підставі якого укладений вищезазначений договір оренди земельної ділянки буде визнано недійсним відповідно до рішення господарського суду Запорізької області від 27.01.2015, залишеного без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 у справі № 908/2808/13. Таким чином, саме факт відсутності повноважень у Кирилівської селищної ради Якимівського району Запорізької області на розпорядження спірною ділянкою став відомий прокурору та позивачам після набрання законної сили рішенням господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 р. у справі №908/2808/13, а саме: після винесення Харківським апеляційним господарським судом постанови від 01.04.2015 у справі №908/2808/13 про залишення без змін рішення суду першої інстанції.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" подало апеляційну скаргу, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Апелянт зазначає, що хоча на час звернення прокурора до суду із даним позовом земельна ділянка площею 1,0000 га кадастровий № 2320355400:01:004:0037 знаходилась в межах земельної ділянки позивачів, натомість до часу прийняття Господарським судом Запорізької області рішення від 31.07.2017, межі земельної ділянки кадастровий № 2320355400:01:004:0037 були приведені у відповідність із вимогами законодавства шляхом виправлення координат її поворотних точок у Державному земельному кадастрі.

Виправлення координат поворотних точок земельної ділянки було здійснено уповноваженою особою Держгеокадастру у відповідності до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17 жовтня 2012 року № 1051 (про що і видано відповідний витяг з ДЗК), та не потребувало будь-яких дій щодо внесення змін до проекту землеустрою (затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16) та до договору оренди землі від 24.01.2007 так як у іншому випадку, враховуючи презумпцію правомірності дій державних органів та їх посадових осіб, Державний кадастровий реєстратор не вчинив би дій (не прийняв би рішення) направлених на виправлення помилки у застосуванні систем координат поворотних точок.

Окрім того, а ні сам договір оренди, а ні додатки до нього не містять ознак земельної ділянки як нерухомої речі передбачених ст. 79 ЗК України (координати поворотних точок її меж за відповідною системою - визначені межі), такі ознаки містяться виключно у Державному земельному кадастрі шляхом зазначення числових показників відповідних координат поворотних точок, а типова форма договору оренди, що затверджена постановою КМУ від 03 березня 2004 р. № 220, у зв`язку із набуттям чинності з 01.01.2013 Закону України "Про державний земельний кадастр", не містить жодних додатків. Такі додатки з нього були виключені з підстав запровадження єдиної інформаційної системи ДЗК, як єдиної державної геоінформаційної системи відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель. їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

На час прийняття рішення Господарського суду Запорізької області від 31.07.2017 та від 13.03.2019, межі земельної ділянки площею 1,0000 га кадастровий № 2320355400:01:004:0037 фізично та юридично розташовувались у зовсім іншому місці в межах смт. Кирилівка, а ніж під час розгляду спорів у справах № 908/2808/13 та № 908/2846/13, на рішення у яких посилався прокурор на обґрунтування своїх позовних вимог.

Судом безпідставно було відхилено висновки експерта № 2426 за результатами проведення земельно-технічної експертизи у справі № 908/1053/17 складеного 17.09.2018, згідно якого порушення меж або накладення земельних ділянок площею 4,0 га, які відповідно до Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року раніше надавалась в постійне користування 402 воєнному заводу ГСП-161 та земельної ділянки площею 1,0 га кадастровий номер №2320355400:01:004:0037, яка перебуває в користуванні ТОВ "Грін - Тур АГ", не встановлено.

Отже, за доводами апелянта, порушення прав позивача на земельні ділянки загальною площею 4,0000 га (зокрема її складової частини площею 3,0000 га) з боку відповідачів не існує.

Виключно дані Державного земельного кадастру є тими достовірними та єдиними даними, якими суд повинен був керуватися при ухваленні рішення, встановлюючи наявність чи відсутність порушення прав позивачів на земельну ділянку площею 3.0000 га кадастровий № 2320355400:10:003:0473 наявністю відповідного договору оренди.

Отже, земельна ділянка щодо якої і виник спір - площею 3,0000 га, яка є землями оборони, має кадастровий номер 2320355400:10:003:0473 та перебуває у користуванні позивачів відповідно до Державного акту на право користування землею державної власності Б № 012923 від 1981 року, є земельною ділянкою, що відмінна від земельної ділянки площею 1,0000 га кадастровий номер 2320355400:01:004:0037, яка відповідно до договору оренди № 040726400136 від 24.01.2007 року перебуває в користуванні ТОВ "Грін-Тур-АГ", та розташовані фізично та юридично в різних місцях.

Окрім того, задовольняючи позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача - 2 повернути Міністерству оборони України земельну ділянку загальною площею 1,0 га (кадастровий номер 2320355400:10:004:0037), суд не врахував, що виконання такої частини рішення суду першої інстанції призведе до безпідставного збільшення загальної площі земельної ділянки МО України, яка на відміну від Державного акту на право користування землею серії Б № 012923 від 1981 року буде складати не 4,0 га а загалом 5,0 га. Тобто призведе до незаконного набуття права користування додатковою земельною ділянкою площею 1,0 га та збільшення загальної площі їх користування.

Факт попереднього скасування в судовому порядку рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16, яким було передано у користування відповідачу - 2 земельну ділянку площею 1,0 га кадастровий номер 2320355400:10:004:0037 також не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки сам лише факт такого скасування (визнання нечинним або недійсним) не може вважатися достатньою підставою для задоволення відповідних позовів про визнання недійсними правочинів без належного дослідження господарським судом обставин, пов`язаних з моментом вчинення правочину та з його можливою зміною сторонами з метою приведення у відповідність із законодавством.

В даному ж випадку був приведений у відповідність до вимог діючого законодавства навіть не сам правочин, який йому не суперечить, а родові ознаки його предмету - земельної ділянки площею 1,0 га кадастровий номер 2320355400:10:004:0037.

25.01.2021 від апелянта надійшло клопотання про залучення в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача Квартирно - експлуатаційного відділу міста Запоріжжя; про закриття провадження у справі 908/1053/17 у зв`язку із відсутністю предмету спору.

В обґрунтування клопотання апелянт зазначає, що йому стало нещодавно відомо,що 01.12.2020. право власності та право постійного користування на земельну ділянку площею 3,0 га кадастровий номер 2320355400:10:003:0473, що відповідно до Державного акту на право користування землею державної власності Б № 012923 від 1981 року передавалася у постійне користування 402 військовому заводу ГСП- 161, м. Запоріжжя, правонаступником якого наразі є ДП "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (позивач), було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме:

-право власності було зареєстроване за Якимівською районною державною адміністрацією Запорізької області;

-право постійного користування було зареєстроване за Квартирно - експлуатаційним відділом м. Запоріжжя.

Тобто, здійснена у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державна реєстрація прав на земельну ділянку площею 3,0 га кадастровий номер 2320355400:10:003:0473, беззаперечно підтверджує відсутність порушення прав позивачів на неї з боку відповідачів. Земельна ділянка площею 3,0 га кадастровий номер 2320355400:10:003:0473, є відмінною та розташована (юридично та фізично) в іншому місці від земельної ділянки площею 1,0 га кадастровий номер 2320355400:01:004:0037, яка на підставі договору оренди перебуває у користуванні ТОВ "Грін - Тур Аг".

Всі ці обставини існували на час подання позову та продовжують існувати на даний час.

На час подання позову існував не факт порушення прав позивачів на земельну ділянку, а факт помилки розробника документації із землеустрою перенесений до даних Державного земельного кадастру, які за відсутності спільного проведення топографо-геодезичних робіт з метою встановлення дійсного місця розташування земельних ділянок, дали помилкове (хоча і обґрунтоване) уявлення позивачам про факт порушення їх прав на земельну ділянку з боку відповідачів, що і призвело до звернення ними до суду із відповідним позовом.

Тобто, на час пред`явлення позову існувала помилка у електронних даних Державного земельного кадастру в частині невірно внесеної до нього інформації про межі земельних ділянок, але виходячи із суб`єктивного складу сторін, предмет юридичного спору був відсутній.

Така технічна помилка була виправлена адміністратором Державного земельного кадастру за заявою розробника документації із землеустрою під час розгляду спору (докази наявні в матеріалах справи).

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Військовий прокурор Запорізького гарнізону Південного регіону України проти задоволення апеляційної скарги заперечує.

Рішенням Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16 затверджено проект землеустрою щодо відведення 2-ох земельних ділянок площами по 1 га кожна, а всього 2 га (з числа раніше вилучених у ДП МОУ "ЗАРЗ" земель), ТОВ "Грін-Тур-АГ" для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування; змінено їх цільове призначення на землі житлової та громадської забудови; надано вказані земельні ділянки ТОВ "Грін-Тур-АГ" у довгострокову оренду на 49 років.

Вказане рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16 прийняте з перевищенням наданих повноважень, є незаконним, а тому воно було скасоване у судовому порядку (постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015 рішення Господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі № 908/2808/13 залишено без змін).

Відповідно до умов договору оренди землі від 24.01.2007 Кирилівська селищна рада передала ТОВ "Грін-Тур-АГ" земельну ділянку площею 1 га з числа земель ДП МОУ "ЗАРЗ", межі та місце розташування якої були чітко визначені у проекті землеустрою, затвердженого рішенням селищної ради від 26.12.2006 № 16, що і посвідчує на цей час спірний договір.

Водночас, після виявлення у 2017 році розробником проекту землеустрою (ПП "Наукововпроваджувальна фірма "Кадастр") помилки щодо визначення поворотних точок меж вказаної земельної ділянки та здійснення її виправлення шляхом внесення змін до Державного земельного кадастру щодо меж земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037, будь- які зміни до проекту землеустрою (затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16) та до договору оренди землі від 24.01.2007, не вносилися.

Тобто, Кирилівською селищною радою, як власником переданих в оренду ТОВ "Грін-Тур-АГ" земель комунальної власності, після внесення 2017 року вказаних змін до Державного земельного кадастру, технічної документації з землеустрою щодо місцезнаходження та меж спірної земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037, не підтверджено та не погоджено нове місце розташування вказаної земельної ділянки.

У зв`язку з цим, виявлення та виправлення помилки розробника технічної документації із землеустрою щодо визначення координат поворотних точок переданої в оренду ТОВ "Грін-Тур-АГ" земельної ділянки за кадастровим номером 2320355400:01:004:0037, внесення змін до Державного земельного кадастру щодо вказаної земельної ділянки жодним чином не впливає на зміст, затвердженого рішенням Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16, проекту землеустрою та договору оренди земельної ділянки від 24.01.2007, укладеного між Кирилівською селищною радою та ТОВ "Грін-Тур-АГ".

Як вже було зазначено вище та вірно встановлено судом першої інстанції, відповідно до додатків до спірного договору Кирилівська селищна рада передала ТОВ "Грін-Тур-АГ" земельну ділянку площею 1 га з числа земель ДП МОУ "ЗАРЗ", межі та місце розташування якої були чітко визначені у проекті землеустрою, затвердженого рішенням селищної ради від 26.12.2006 № 16, що і посвідчує на цей час спірний договір.

Відносно клопотання про застосування строків позовної давності прокурор зазначає, що оскільки рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16, на виконання якого був укладений оскаржуваний договір оренди земельної ділянки, скасовано рішенням Господарського суду Запорізької області від 27.01.2015 у справі № 908/2808/13, яке залишено без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 01.04.2015, то саме з цього моменту (набрання рішенням законної сили) слід обраховувати строк позовної давності, який у даному спорі не пропущено.

26.01.2021 від прокурора надійшли пояснення, в яких останній додатково зазначає підстави для звернення з позовом в інтересах позивачів у справі. Так, прокурор зазначає, що під час розгляду Господарським судом Запорізької області справи № 908/1053/17 Міністерству оборони України та ДП МОУ "ЗАРЗ" стало достеменно відомо про порушення інтересів держави та, відповідно, необхідність вжиття подальших (після розгляду зазначеної справи) відповідних заходів представницького та позовного характеру, спрямованих на повернення спірної земельної ділянки. Позивачі з 01.04.2015 зобов`язані були вжити заходи щодо повернення спірної земельної ділянки без відповідного повідомлення прокуратури, оскільки вказаним компетентним органам вже було відомо про порушення своїх законних прав. З урахуванням позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 912/2385/18, прокуратура виконала вимоги, передбачені ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", та мала підстави для представництва (обґрунтувала та довела бездіяльність компетентних органів (нездійснення захисту інтересів держави) а також надала можливість суб`єктам владних повноважень відреагувати на згадані порушення інтересів держави) інтересів держави в особі Міністерства оборони України та ДП МОУ "ЗАРЗ" в суді, зокрема, щодо звернення з позовом у даній справі.

Позивач-1 - Міністерство оборони України, позивач-2 - Державне підприємство Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ), відповідач-1 - Кирилівська селищна рада Якимівського району Запорізької області відзив на апеляційну скаргу не надали, про розгляд справи обізнані.

02.03.2021 від прокурора надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України, якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в електронній формі, такі документи скріплюються електронним цифровим підписом учасника справи (його представника).

Враховуючи, що клопотання надійшло електронною поштою, однак не засвідчене електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", тобто подане з недотриманням форми та з порушенням встановленого порядку передбачених процесуальним законом для подачі документів в електронній формі, апеляційний господарський суд відмовляє у його задоволенні.

Також, 02.03.2021 від апелянта надійшло клопотання про відкладення розгляду справи мотивоване відсутністю належного повідомлення усіх учасників справи про судове засідання.

Колегія суддів не вбачає підстав для задоволення зазначеного клопотання, оскільки апеляційний розгляд даної справи триває значний час, та як встановлено з матеріалів справи усі учасники справи обізнані про її розгляд.

6.Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 09.04.2019 (колегія суддів у складі: головуючий суддя Коваль Л.А., судді: Пархоменко Н.В., Чередко А.Є.) відкрито апеляційне провадження у справі № 908/1053/17; розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 23.04.2019 о 11:30 год.

В судовому засіданні 23.04.2019 розгляд апеляційної скарги відкладено в судове засідання на 23.05.2019 о 10:30 год.

Згідно розпорядження керівника апарату суду № 511/19 від 20.05.2019 у зв`язку з перебуванням у відпустці члена колегії - судді Пархоменко Н.В., призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 908/1053/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.05.2019 для розгляду справи № 908/1053/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач), суддів Білецької Л.М., Чередка А.Є.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.05.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 у справі №908/1053/17 прийнято до свого провадження вищезазначеним складом суду.

У судовому засіданні 23.05.2019 оголошено вступну та резолютивну частини ухвали про зупинення апеляційного провадження у справі до розгляду Великою Палатою Верховного Суду справи № 587/430/16-ц.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.09.2020 поновлено апеляційне провадження у справі № 908/1053/17 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ"; призначено розгляд апеляційної скарги в судове засідання на 02.11.2020.

Судове засідання, призначене на 02.11.2020 о 14:00 год. не відбулося у зв`язку з незапланованою відпусткою члена колегії у справі головуючого судді Коваль Л.А.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 10.11.2020 призначено розгляд апеляційної скарги в судове засідання на 07.12.2020 о 15:00 год.

Згідно розпорядження керівника апарату суду № 2270/20 від 07.12.2020 у зв`язку з перебуванням у відпустці судді Чередка А.Є. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 908/1053/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2020 для розгляду справи № 908/1053/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Білецької Л.М., Кузнецова В.О.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.12.2020 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-Аг" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 у справі № 908/1053/17 прийнято до свого провадження означеним вище складом суду.

В судовому засіданні 07.12.2020 розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання до 26.01.2021 о 15:00 год.

В судовому засіданні 26.01.2021 розгляд апеляційної скарги відкладено у судове засідання до 02.03.2021 о 15:00 год.

Згідно розпорядження керівника апарату суду № 321/21 від 02.03.2021 у зв`язку з перебуванням на лікарняному суддів Білецької Л.М., Кузнецова В.О. призначено проведення автоматичної зміни складу колегії суддів у судовій справі № 908/1053/17.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.03.2021 для розгляду справи № 908/1053/17 визначено колегію суддів у складі головуючого судді Коваль Л.А., суддів Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

В судовому засіданні 02.03.2021 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7.Встановлені судом обставини справи.

В обґрунтування позову прокурор посилався на наступні обставини.

Відповідно до державного акту на право користування землею серії В № 012923 від 1981 року 402 військовому заводу ГСП-161, правонаступником якого на даний час є ДП МОУ "ЗАРЗ", виконавчим комітетом Якимівської районної ради депутатів трудящих у 1981 році були надані в безстрокове та безоплатне користування земельні ділянки, загальною площею 4 га, з яких 3 га надано для розміщення спортивного комплексу, 1 га-для бази відпочинку.

Розпорядженням Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 № 20 вищезазначений Державний акт серії В № 012923 від 1981 року скасовано; вилучено земельну ділянку площею 3 га та переведено її до земель запасу Кирилівської селищної ради; державному підприємству надано земельну ділянку площею 1,2436 га під розміщення бази відпочинку "Дельфін" у постійне користування.

Судовими рішеннями у справі № 908/2846/13, в частині вилучення у Міністерства оборони України земельної ділянки площею 3.0 га та скасування державного акту 1981 року, розпорядження Якимівської районної державної адміністрації Запорізької області від 21.01.2004 № 20 визнано недійсним.

Рішенням Кирилівської селищної ради № 16 затверджено проект землеустрою щодо відведення 2-ох земельних ділянок площами по 1 га кожна, а всього 2 га (з числа раніше вилучених у ДП МОУ "ЗАРЗ" земель) ТОВ "Грін-Тур-АГ" для розміщення майнового комплексу з надання готельних, торгових, розважальних послуг та розміщення підприємства громадського харчування; змінено їх цільове призначення на землі житлової га громадської забудови; надано дані земельні ділянки ТОВ "Грін-Тур-АГ" у довгострокову оренду на 49 років.

Проте, рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16 прийняте з перевищенням наданих повноважень порушує права держави як власника наведених земель в особі Міністерства оборони України як належного землекористувача, є незаконним, а тому воно було скасоване у судовому порядку у справі № 908/2808/13.

На виконання рішення Кирилівської селищної ради від 26.12.2006 № 16 між селищною радою та ТОВ "Грін-Тур-АГ" укладено договір оренди земельної ділянки (зареєстрований у Якимівському районному відділі Державного підприємства "Центр земельного кадастру при Державному комітеті по земельних ресурсах України" 23.04.2007 за № 040726400136, кадастровий номер земельної ділянки 232035:5400:01:004:00 37).

Водночас, зазначений договір оренди земельної ділянки, за доводами прокурора, суперечить вимогам Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", іншим актам цивільного законодавства та підлягає визнанню недійсним, оскільки земельну ділянку загальною площею 1 га незаконно передано Кирилівською селищною радою в оренду ТОВ "Грін-Тур-АГ" за рахунок земель державної власності, які належать за цільовим призначенням до земель оборони, що встановлено рішеннями судів у справах № 908/2808/13 та № 908/2846/13.

Згідно з вимогами ст. ст. 9, 14 Закону України "Про Збройні Сили України" землі, закріплені за військовими частинами та установами Збройних Сил України, є державною власністю та належать їм на праві оперативного управління.

Поряд із цим відповідно до ст. 3 Закону України "Про Збройні Сили України" та п. 1 "Положення про Міністерство оборони України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2014 № 671, п. 44 "Положення про порядок надання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування наданими землями" і "Керівництва з обліку земель (земельних ділянок) в органах квартирно-експлуатаційної служби Збройних Сил України", затверджених наказом Міністра оборони України №483 від 22.12.1997, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади, яке зокрема, здійснює в установленому порядку відчуження військового майна, передачу його до сфери управління центральних чи місцевих органів виконавчої влади, інших органів, уповноважених управляти державним майном, самоврядним установам та організаціям, які провадять діяльність в інтересах національної безпеки і оборони, та в комунальну власність, готує пропозиції щодо зміни цільового призначення земельних ділянок Збройних Сил України, надає згоду на вилучення земельних ділянок, які не використовуються Збройними Силами України. Як центральний орган виконавчої влади Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Безпідставне укладення будь-яких господарських угод, прийняття рішень органами виконавчої влади відносно земельних ділянок, що належать до земель оборони, завдає шкоду інтересам держави та порушує права держави в особі Міністерства оборони України.

На порушення вимог п.п. 4, 10 "Загального положення про юридичну службу міністерства, іншого органу виконавчої влади, державного підприємства, установи та організації", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.11.2008 № 1040, Міністерством оборони України, державним підприємством Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" заходи представницького характеру з питань захисту інтересів держави на частину земель державного підприємства, розташованих на території смт. Кирилівка, не вжито.

На виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" військовою прокуратурою Запорізькою гарнізону Південного регіону України повідомлено суб`єкта владних повноважень - Міністерство оборони України про необхідність представництва військовою прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства оборони України, у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.

З огляду на викладене, за висновком прокурора, наразі виникла необхідність представництва військовим прокурором Запорізького гарнізону Південного регіону України в господарському суді інтересів держави в особі Міністерства оборони України, ДП МОУ "Запорізький автомобільний ремонтний завод" у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Статтею 6 Конституції України передбачено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 1311 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Водночас апеляційний господарський суд наголошує, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже, аналіз частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Для представництва у суді інтересів держави прокурор за законом має визначити та описати не просто передумови спору, який потребує судового вирішення, а й виокремити ті ознаки, за якими його можна вважати винятком, повинен зазначити, що відбулося порушення або є загроза порушення економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

З огляду на викладене необхідно зазначити, що закон не передбачає права прокурора на представництво інтересів суспільства загалом, у цілому.

Процесуальні та матеріальні норми, які регламентують порядок здійснення прокурором представництва у суді, чітко й однозначно визначають наслідки, які настають і можуть бути застосовані у разі, якщо звернення прокурора відбулося із порушенням установленого законом порядку.

При цьому захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимог закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

Більше того, саме лише посилання в позовній заяві на те, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження, для прийняття заяви до розгляду недостатньо.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Аналогічні правові висновки викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції зазначив, що цей позов прокурором заявлено на захист інтересів держави, в особі позивачів, з огляду на відсутність жодних заходів з боку Міністерства оборони України та Державного підприємства "Запорізький автомобільний ремонтний завод", як землекористувача за державним актом серії Б № 012923 від 1981 року, щодо захисту інтересів держави на частину земель державного підприємства, розташованих на території смт. Кирилівка. У свою чергу, Міністерство оборони України є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а Запорізький автомобільний ремонтний завод (військова частина НОМЕР_1 ) є державним підприємством, заснованим на державній власності і підпорядкованим Міністерству оборони України в силу п. 1.1. його Статуту.

Проте, з вказаними висновками не погоджується колегія суддів апеляційного господарського суду.

Саме лише посилання прокурора у позовній заяві на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження захисту державних інтересів, не достатньо для прийняття судом рішення в такому спорі по суті, оскільки за змістом абз. 2 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва (відповідний висновок викладено у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 15.05.2019 у справі № 911/1497/18).

У цій справі місцевим господарським судом не встановлено, а прокурором не доведено обставин, які б давали підстави для висновку про невиконання або неналежне виконання Міністерством оборони України, яке є самостійною юридичною особою з повним обсягом процесуальної дієздатності, своїх функцій щодо захисту майнових інтересів держави. Відсутні докази невиконання або неналежного виконання і Державним підприємством Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ) своїх функцій щодо захисту своїх майнових інтересів.

Сама по собі обставина незвернення позивача з позовом протягом певного періоду, без з`ясування фактичного стану правовідносин між сторонами спору не свідчить про неналежне виконання таким органом своїх функцій із захисту інтересів держави.

Дійшовши висновку, що нереагування позивачем на допущені відповідачами порушення вимог чинного законодавства, зокрема, не звернення до суду з відповідним позовом, є не здійсненням своїх владних повноважень, суд першої інстанції не врахував, що бездіяльність позивача не можна вважати встановленою за умов відсутності будь-яких звернень прокурора до позивача до подання позову з метою надання останньому можливості відреагувати протягом розумного строку на стверджуване прокурором порушення інтересів держави.

Господарський суд повинен дослідити дотримання прокурором вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру", зокрема відповідно до частини четвертої вказаної статті прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень.

Прокурор у позові посилався, що на виконання вимог ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" військовою прокуратурою Запорізькою гарнізону Південного регіону України повідомлено суб`єкта владних повноважень - Міністерство оборони України про необхідність представництва військовою прокуратурою інтересів держави в особі Міністерства оборони України, у формі звернення до суду з цим позовом та участі в його розгляді.

Проте таке повідомлення з доказами його направлення Міністерству оборони України не надано до матеріалів справи.

Про завчасне повідомлення Державного підприємства Міністерства оборони України "Запорізький автомобільний ремонтний завод" (військова частина НОМЕР_1 ) про свій намір звернутися з відповідним позовом до суду прокурор не посилається.

Отже, прокурором не доведено, що ним виконано імперативні вимоги вказаної норми закону в частині повідомлення позивачів про намір здійснювати представництво у суді інтересів держави.

Обставини дотримання прокурором встановленої ч. ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" процедури, яка повинна передувати зверненню до суду з відповідним позовом, підлягають з`ясуванню незалежно від того, чи має місце факт порушення інтересів держави у конкретних правовідносинах, оскільки недотримання такої процедури унеможливлює розгляд заявленого прокурором позову по суті. У той же час відповідний уповноважений орган держави (за його наявності), виконуючи свої функції, не позбавлений можливості самостійно звернутись до суду з метою захисту інтересів держави.

На підставі викладеного суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що прокурором не обґрунтовано наявності визначених законодавством підстав для здійснення представництва інтересів держави в суді, зокрема не доведено, що уповноважений орган, в інтересах якого він звернувся з позовом, не здійснює або неналежним чином здійснює свої повноваження щодо захисту інтересів держави, при цьому прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом та не може бути альтернативним суб`єктом звернення до суду і фактично замінювати відповідний уповноважений на захист інтересів держави орган.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 дійшла висновку про те, що якщо суд установить відсутність підстав для представництва прокурором інтересів держави вже після відкриття провадження у справі, то позовну заяву прокурора слід вважати такою, що підписана особою, яка не має права її підписувати. І в таких справах виникають підстави для застосування положень пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України (залишення позову без розгляду). Такого ж висновку щодо застосування наведеної норми процесуального права дійшов і Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду в постанові від 19.02.2019 у справі №925/226/18.

Колегія суддів апеляційного суду вказує про відсутність у даному випадку законних підстав для представництва інтересів держави, що є підставою для залишення позову без розгляду відповідно до пункту 2 частини першої статті 226 ГПК України.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи прокурора щодо відсутності необхідності надіслання повідомлення позивачам у порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" про намір прокуратури звернутися в їх інтересах до суду, оскільки позивачам достеменно відомо про порушення інтересів держави та, відповідно, необхідність вжиття подальших (після розгляду попередніх судових справ, з 01.04.2015) відповідних заходів представницького та позовного характеру, спрямованих на повернення спірної земельної ділянки.

Всупереч вимогам частини 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор не з`ясував взагалі чи здійснює повноважний орган захист інтересів держави. Апеляційний господарський суд встановив, що до позовної заяви не додано жодного документа, який направлявся завчасно, до подання позовної заяви, до позивачів для з`ясування чи вчиняє зазначений орган заходи для відновлення своїх прав у спірних правовідносинах, що є порушенням частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

При цьому, для вирішення питання та перевірки обґрунтованості доводів наявності обставин, які перешкоджають здійсненню захисту прав та інтересів позивачами особисто, слід враховувати необхідність дотримання прокурором обов`язкової процедури, передбаченої абзацом 3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру", відповідно до якої прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень (позивача) та дотриматися розумності строку для відповідного реагування компетентним органом.

Наведені прокурором доводи, що позивачам було достеменно відомо про порушення інтересів держави після розгляду справ № 908/2808/13 та № 908/2846/13, не звільняють прокурора від обов`язку дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" - певних процедур, які передують його зверненню до суду з відповідним позовом в інтересах держави, з метою надання органу, уповноваженому державою, здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Оскільки прокурором не дотримано порядку звернення до суду з відповідним позовом та не доведено неможливості реалізації захисту інтересів держави безпосередньо органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, поданий позов підлягає залишенню без розгляду.

Не підлягає задоволенню клопотання апелянта про залучення до участі у справі третьої особи Квартирно - експлуатаційного відділу міста Запоріжжя та про закриття провадження у справі у зв`язку із відсутністю предмету спору, оскільки колегія суддів не розглядає по суті заявлені позовні вимоги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню (оскільки нею оскаржується рішення з інших підстав), а оскаржуване рішення підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про залишення позову без розгляду.

10. Судові витрати.

У зв`язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 278, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ" на рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 у справі № 908/1053/17 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Запорізької області від 13.03.2019 у справі № 908/1053/17 скасувати.

Позов залишити без розгляду.

Витрати з оплати судового збору за подання апеляційної скарги віднести на Товариство з обмеженою відповідальністю "Грін-Тур-АГ".

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 09.03.2021

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко