Рішення

від 02.03.2021 по справі 460/4549/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

02 березня 2021 року м. Рівне №460/4549/20 Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представники Журавель Жанна Євгенівна , Дибач Вікторія Юріївна , Костюк Вікторія Анатоліївна,

відповідача: представник Юхименко Тетяна Валентинівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Приватного акціонерного товариства "Рівне-Авто" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство "Рівне-Авто" (далі - ПрАТ Рівне-Авто , позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі - відповідач), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 00003110501 від 13.03.2020, № 00003090504 від 13.03.2020 та № 00003100504 від 13.03.2020.

В обґрунтування позовних вимог ПрАТ Рівне-Авто зазначило, що відповідач ставить у провину позивачу порушення податкового законодавства, які фактично не мали місця в його господарській діяльності. Зазначив, що контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення за відсутності достатніх на те правових підстав та за умови хибного тлумачення обставин здійснених платником податків господарських операцій.

Ухвалою суду від 30.06.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання. Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відповідачем, у строк встановлений судом, подано відзив на позовну заяву з додатками. В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що оспорюванні податкові повідомлення-рішення є правомірними та такими, що прийняті в межах повноважень, наданих чинним законодавством, з підстав наведених у висновках акту перевірки. Враховуючи викладене, просить суд в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Ухвалою суду від 22.07.2020 відкладено підготовче засідання у справі № 460/4549/20 до 23.09.2020.

Ухвалою суду від 23.09.2020 закрито підготовче засідання та призначено розгляд справи по суті на 28.10.2020.

Ухвалою суду від 28.10.2020, за обґрунтованим клопотанням представника відповідача, відкладено розгляд справи до 02.12.2020.

У зв`язку із перебуванням головуючого судді у щорічній відпустці, судове засідання було перенесено на 30.12.2020.

Протокольною ухвалою суду від 30.12.2020 у судовому засіданні оголошено перерву до 15.02.2021.

Ухвалою суду від 15.02.2021, за обґрунтованим клопотанням представника відповідача, відкладено розгляд справи до 02.03.2021.

У судовому засіданні 02.03.2021 представники позивача підтримали аргументи та доводи позову, просили задовольнити позовні вимоги шляхом прийняти рішення, яким визнати протиправними та скасувати оспорюванні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області.

В судовому засіданні 02.03.2021 представник відповідача, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, проти задоволення позову заперечувала, просила у його задоволенні відмовити повністю.

В судовому засіданні 02.03.2021 проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Заслухавши думку представників сторін, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ПрАТ "Рівне-Авто" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 05391175), основною діяльністю якого є технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів. Позивач у встановленому законом порядку зареєстрований платником податку на додану вартість.

На підставі наказу від 26.12.2019 № 1008 Головним управлінням ДПС у Рівненській області з 13.01.2020 по 24.01.2020 проведено планову виїзну документальну перевірку ПрАТ "Рівне-Авто" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, валютного законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, з питань єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, іншого законодавства за період з 01.10.2016 по 30.09.2019, за наслідками якої складено акт № 324/17-00-05-01/05391175 від 14.02.2020 (далі - Акт перевірки).

Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення позивачем, зокрема:

п. 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пп. а п.198.1, п.198.3, п. 198.5 ст. 198, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України (далі - ПК України) в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 625652 грн., а саме: березень 2017 року в сумі 32492 грн., квітень 2017 року в сумі 10884 грн., червень 2017 року в сумі 23554 грн., липень 2017 року в сумі 11777 грн., вересень 2017 року в сумі 21771 грн., листопад 2017 року в сумі 27965 грн., грудень 2017 року в сумі 12653 грн., січень 2018 року в сумі 14703 грн., лютий 2018 року в сумі 14703 грн., березень 2018 року в сумі 14703 грн., квітень 2018 року в сумі 14703 грн, травень 2018 року в сумі 14703 грн,, липень 2018 року в сумі 185359 грн., серпень 2018 року в сумі 14703 грн., вересень 2018 року в сумі 14703 грн., жовтень 2018 року в сумі 14703 грн., листопад 2018 року в сумі 14703 гри., грудень 2018 року в сумі 13158 грн., січень 2019 року в сумі 18600 грн., березень 2019 року в сумі 34110 грн., травень 2019 року в сумі 34110 грн., червень 2019 року в сумі 17055 грн., липень 2019 року в сумі 17055 грн., вересень 2019 року в сумі 32782 гри. та завищнено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (переноситься до рядка 16.1 декларації наступного звітного (податкового) періоду) за вересень 2019 року на суму 1328 грн.;

п. 201.1, п. 201.10 ст. 201 ПК України, ПрАТ Рівне-Авто не складено та не зареєстровано в єдиному державному рестрі податкових накладних по занижених податкових зобов`язаннях на загальну суму ПДВ 471027 грн.

Користуючись наданим п. 86.7 ст. 86 ПК України правом, позивач 28.02.2019 подало до Головного управління ДПС у Рівненській області заперечення на Акт перевірки.

11.03.2020 року за участі уповноважених осіб ПрАТ Рівне-Авто вказані заперечення було розглянуто Головним управлінням ДПС у Рівненській області. 16 березня 2020 року на адресу позивача надійшов лист Головного управління ДПС у Рівненській області № 2713/10/17-00-05-01 від 12.03.2020 про результати розгляду заперечення, яким заперечення залишено без задоволення, а висновки Акту перевірки - без змін.

На підставі висновків Акту перевірки відповідачем було прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, якими:

- донараховано/збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 782065,00 грн., з яких за основним платежем на суму 625652,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) на суму 156413,00 грн. (ППР форми "Р" № 00003090504 від 13.03.2020 р.);

- за порушення граничних строків реєстрації податкових накладних застосовано штраф у розмірі 235514,00 грн. (ППР форми Н № 00003110501 від 13.03.2020);

- зменшено від`ємне значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду за вересень 2019 року на суму 1328,00 грн. (ППР форми В4 № 00003100504 від 13.03.2020).

Позивач, не погодившись із зазначеними податковими повідомленнями-рішеннями, скористався процедурою адміністративного оскарження, за результатами якої Державна податкова служба України рішенням від 15.05.2020 № 16283/6/99-00-08-05-01-06 залишила скаргу ПрАТ "Рівне-Авто" без задоволення, а спірні податкові повідомлення-рішення - без змін, тому позивач звернувся за захистом порушеного права до суду із вищевказаними позовними вимогами.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам судом встановлено наступне.

Так, підставами для донарахування податкового зобов`язання з податку на додану вартість слугували висновки відповідача про те, що позивач у перевіряємому періоді отримав послуги охорони від АТ Українська автомобільна корпорація в особі філіалу Рубіж-Авто , всього на суму 2 826 162,00 грн., в тому числі ПДВ - 471 027,00 грн. Суми податку на додану вартість по послугах охорони були віднесені до складу податкового кредиту у відповідних періодах.

Як зазначено в Акті перевірки, позивач в перевіряємому періоді надавав наступні види послуг:

- послуги з відповідального зберігання автомобілів;

- послуги по здаванню в оренду майна (приміщення, земельні ділянки);

- послуги з гарантійного обслуговування автомобілів.

Згідно наказів про облікову політику ПрАТ Рівне-Авто № 1а від 03.01.2018, № 1г від 02.01.2019р., суму витрат на комунальні витрати, витрати на охорону та амортизацію в виробничих приміщеннях, в яких площі надані в оренду, на яких працюють крім виробничого персоналу співробітники адміністративного персоналу, персоналу збуту та іншого персоналу розраховують у процентному відношенні з урахуванням площі, яку вони займають.

Далі в Акті перевірки зазначено про те, що Умови з охорони об`єктів не закріплені в істотних умовах договору оренди, наведених у ч. 1 ст. 284 Господарського кодексу України. Витрати орендодавця на охорону зданих приміщень будуть пов`язані насамперед із необхідністю забезпечення безпечного функціонування офісів, що здаються в оренду. А в такому випадку витрати за послугами охорони об`єкта нерухомості (будівлі), що здається в оренду, здійснені підприємством - орендодавцем, слід вважати прямими витратами, пов`язаними з наданням такого об`єкта в операційну оренду (із наданням) послуг та мали б бути включені до собівартості наданих послуг (п.п. 11, 14 П (С) БО 16 Витрати ).

Проте, всі витрати з послуг охорони, наданих АТ Українська автомобільна корпорація в особі філіалу Рубіж-Авто для ПАТ Рівне-АВТО в повному обсязі списані на рахунок витрат на збут, а саме:

Кт 685 Дт 93 - списано отримані послуги охорони на Витрати на збут - 2 286 162 грн. (в т.ч. ПДВ - 471 027 грн.).

Кт 93 Дт 79 - списано витрати на Фінансовий результат - 2 355 135 грн.

Тобто дані види послуг з охорони в подальшому не брали участі у господарській діяльності ПАТ Рівне-АВТО … (стор. 6 Акту перевірки).

Так, визначення господарської діяльності відображене в п.14.1.36 ст.14 ПК України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-XIV від 16.07.1999 року із змінами та доповненнями (далі за текстом - Закон №996), на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність.

Так, відповідно до п. 18 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 Витрати , що затверджений наказом Міністерства фінансів України № 318 від 31.12.1999 (далі за текстом - П(С)БО 16 Витрати ), до адміністративних витрат відносяться загальногосподарські витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, у тому числі витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів загальногосподарського використання (операційна оренда, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона).

Згідно з п. 19 П(С)БО 16 Витрати витрати на збут включають витрати, пов`язані з реалізацією (збутом) продукції (товарів, робіт, послуг), у тому числі витрати на утримання основних засобів, інших матеріальних необоротних активів, пов`язаних зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг (операційна оренда, страхування, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, охорона).

Отже, витрати з охорони майна пов`язаного зі збутом продукції, товарів, робіт, послуг, - відносяться до витрат на збут (рахунок 93 Витрати на збут ).

Пунктом 44.1 ст.44 ПК України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з абзацом 5 ст. 1 Закону № 996, господарська операція - дія, або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з абзацу 11 ст. 1 Закону № 996, первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої ст. 9 Закону № 996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

З системного аналізу вказаних норм права суд дійшов висновку, що господарські операції для визначення податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами.

З урахуванням викладеного, господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети).

За правилами підпункту 14.1.231 пункту 14.1 ст.14 ПК України, розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Економічний ефект передбачає приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Отже зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов`язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту, тобто на приріст (збереження) активів платника (їх вартість), а так само створення умов для такого приросту (збереження в майбутньому).

В той же час, не обов`язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об`єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі.

Такі правові висновки щодо застосування зазначених норм права викладені у постанові Верховного Суду від 23.07.2019 по справі № 802/2386/14а, які відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС Украни враховуються судом при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.

Крім того, одним з основних видів діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля новими й уживаними автотранспортними засобами (КВЕД 2010 - 45.11).

У відповідності до Дилерського договору поставки автомобілів № 42-к/п від 01 серпня 2016 року з ТОВ Фалькон-АВТО , ПрАТ Рівне-АВТО виконує функції Дилера автомобілів на відповідній території.

Тобто, господарська діяльність ПрАТ Рівне-Авто , пов`язана з реалізацією товарів та спрямована на отримання доходу саме через роздрібну торгівлю і відповідно, складовою частиною такої діяльності є отримання низки послуг, в тому числі пов`язаних з необхідністю утримання об`єктів нерухомості (наприклад отримання послуг з охорони з метою зберігання автомобілів тощо).

Так, у відповідності до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організацій, що затверджена наказом Міністерства фінансів України № 291 від 30.11.1999, на рахунку 93 "Витрати на збут" ведеться облік усіх витрат, що пов`язані з роздрібною торгівлею.

Щодо деталізації обліку витрат на збут, то підприємства торгівлі до рахунку 93 Витрати на збут , відносять витрати на операційну оренду основних засобів; на опалення, освітлення, водопостачання, каналізацію та інші; на послуги, пов`язані із забезпеченням пожежної, відомчої та позавідомчої охорони; інших господарських витрат на утримання торгових приміщень.

Вибір бази розподілу зазначених витрат на збут обумовлюється особливостями організації та технології виробництва і встановлюється підприємством самостійно, в наказі про облікову політику.

Так, відповідно до п. 135 наказу ПрАТ Рівне-Авто Про облікову політику підприємства на 2018 рік № 1а від 03.01.2018 року, передбачено, що до витрат на збут відносяться витрати, які не включаються у виробничу собівартість та пов`язані зі збутом (реалізацією, продажем) продукції, товарів, робіт, послуг. У цьому переліку передбачено в т.ч. витрати з охорони.

Наказом про облікову політику № 3 від 08.01.2019 року, ПрАТ Рівне-АВТО передбачено повний перелік витрат, які відносяться до складу витрат на збут (рахунок 93 Витрати на збут). У цьому переліку передбачено і витрати з охорони.

Щодо твердження відповідача зазначеного в Акті перевірки, а саме: Суму витрат на комунальні витрати, витрати охорону та амортизацію виробничих приміщень, в яких площі надані в оренду розраховують у процентному співвідношенні з урахуванням площі, яку вони займають , то суду слід зазначити наступне.

Так, відповідно до вимог абзацу 10 ч. 1 ст. 1 Закону № 996, облікова політика - сукупність принципів, методів і процедур, що використовуються підприємством для ведення бухгалтерського обліку, складання та подання фінансової звітності.

Тобто, такий розрахунок потрібний, але лише для обґрунтування та формування планової ціни для орендарів у випадку, якщо що на позивача, як орендодавця, покладений обов`язок стосовно забезпечення охорони зданих приміщень згідно відповідних договорів оренди.

Судом встановлено, що відповідно до Договору № 10/07 Про надання послуг з охорони власності та забезпечення перепускного режиму на підприємстві від 01.11. 2007 (далі за текстом - Договір №10/07) надаються послуги з охорони об`єктів в цілому.

Відповідно до умов п. 2.1 Договору №10/07 передбачено, що під об`єктами охорони (або об`єктами) в цьому Договорі розуміється відокремлена територія, з розташованими на ній адміністративними, виробничими та іншими приміщеннями замовника, або окреме приміщення де здійснюється господарська діяльність замовника, або інших осіб, що знаходиться на цій території (будівлі, приміщенні). Пунктом 2.2. вищевказаного Договору №10/07, передбачено, що охорона об`єкту це комплекс передбачених Договором організаційних дій та заходів, що здійснюється виконавцем за погодженням з замовником, метою яких є попередження та припинення дій, спрямованих на здійснення крадіжок, пошкодження та привласнення майна на території об`єкту, а також заходів, спрямованих на попередження та припинення дій, що метою яких є незаконне проникнення на територію об`єкту охорони, заходи з дотримання встановленого на підприємстві пропускного режиму, а також окремі заходи, спрямовані на дотримання протипожежного режиму на об`єкті.

Відповідно до умов пункту 1.1 Договору № 10/07, виконавець забезпечує охорону об`єктів за адресами, зазначеними в Додатку № 1. Так, зокрема в Додатку № 1 до Договору зазначені наступні адреси об`єктів, що охороняються:

- м. Рівне, вул. Київська, 110-А, за вищевказаною адресою знаходиться Автоцентр ПРАТ РІВНЕ_АВТО , як уже зазначалось вище, компанія займається реалізацією автомобілів, запасних частин, а також надає послуги з сервісного обслуговування легкових та вантажних автомобілів всіх марок.

- м. Рівне, вул. Відінська, 9-А,за вищевказаною адресою знаходиться Автосалон.

При укладенні вищевказаного Договору №10/07, сторонами було досягнуто усіх істотних умов, вони спрямовані на реальне настання правових наслідків, відповідають економічному змісту та чинному законодавству, послуги з охорони об`єктів придбавались з метою їх подальшого використання у господарській діяльності позивача.

Таким чином, судом встановлено, що податковий орган опрацювавши накази позивача про облікову політику підприємства № 1а від 03.01.2018 та № 3 від 08.01.2019 невірно застосував їх окремі норми, без аналізу діяльності підприємства в цілому, дійшов помилкового висновку, що послуги охорони об`єкта нерухомості будуть пов`язані насамперед із необхідністю забезпечення безпечного функціонування офісів, що здаються позивачем в оренду.

Також суд відхиляє твердження відповідача, щодо віднесення витрат по охороні на собівартість послуг операційної оренди.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.180 Господарського кодексу України (далі за текстом - ГК України), передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 180 ГК України, істотними умовами будь-якого господарського договору є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням його індексації), строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань, відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу.

Отже, з урахуванням вищевказаних норм ГК України, умови з охорони об`єктів оренди не відносяться до істотних умов договору.

Таким чином, з урахуванням вищевикладених норм законодавства, орендодавець та орендар можуть дійти згоди, згідно з якою охорона об`єктів буде покладена на орендодавця і закріпити цю умову в договорі, як обов`язок орендодавця.

У випадку, якщо на орендодавця згідно з умовами договору оренди покладено обов`язок стосовно забезпечення охорони зданих приміщень, а для орендаря не передбачено відшкодування таких витрат, тоді витрати орендодавця на охорону зданих приміщень будуть пов`язані насамперед із необхідністю забезпечення безпечного функціонування офісів, що здаються в оренду. Лише в такому випадку витрати за послугами охорони об`єкта нерухомості (будівлі), що здається в оренду, здійснені підприємством- орендодавцем, слід вважати прямими витратами, пов`язаними з наданням такого об`єкта в операційну оренду (із наданням послуг) та повинні включатись до собівартості наданих послуг (п.п. 11, 14 П(С)БО 16 Витрати ).

З урахуванням наведеного суд дійшов висновку, що облік витрат на охорону зданих в оренду приміщень залежить, зокрема, від умов договору оренди.

Як зазначалось судом, в Акті перевірки не зазначено, які саме договори досліджувались відповідачем при проведенні перевірки, зокрема, на підставі яких договорів оренди податковий орган встановив, що на позивача, як орендодавця, покладений обов`язок стосовно забезпечення охорони зданих приміщень.

Оскільки відповідачем в Акті перевірки наводяться висновки не з аналізу суті та наслідків господарських операцій позивача, які мали місце у перевіряємому періоді, суд дійшов висновку, що твердження відповідача щодо не взяття участі даними видами послуг у подальшій господарській діяльності позивача, є необґрунтованим та таким, що суперечать вимогам чинного законодавства України.

Відповідно до вимог п. 198.1 ст. 198 ПК України, до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 ст. 198 ПК України).

Відповідно до вимог п. 201.10 ст. 201 ПК України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, судом встановлено, що суми податку на додану вартість, сплачені позивачем у зв`язку з придбанням послуг з охорони підтверджені зареєстрованими АТ Українська автомобільна корпорація в особі філіалу Рубіж-Авто в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними, що підтверджено витягом з реєстру податкових накладних та відповідними податковими накладними.

Таким чином суд дійшов висновку, що наявність своєчасно зареєстрованих податкових накладних по господарським операціям, що перевірялися, а також наявність відповідних документів, дані яких враховані та відображені у бухгалтерському та податковому обліку позивача, повністю підтверджують законність нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 471 027, 00 грн. та безпідставності висновків податкового органу щодо заниження позивачем грошового зобов`язання з податку на додаву вартість на вказану суму.

Відповідно до частини другої ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, вимоги якої відповідачем не виконано.

Зважаючи на викладене, суд вважає неправомірним збільшення позивачу грошового зобов`язання з податку на додану вартість в сумі 235514 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (50% від суми вказаної в податковихз накладних) за повідомленням - рішенням форми "Н" № 00003110501 від 13.03.2020.

Щодо позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 00003090504 від 13.03.2020, яким збільшено грошове зобов`зання за платежем з ПДВ на загальну суму 782 065 грн. (625 652,00 грн. основного зобов`язання та 156 413,00 грн. штрафних санкцій) та податкового повідомлення-рішення № 00003100504 від 13.03.2020 року, яким зменшено від`ємне значення, що переноситься до складу податкового кредиту наступного періоду за вересень 2019 року в сумі 1328,00 грн., суду слід зазначити наступне.

Так, в Акті перевірки зазначено про заниження позивачем податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету на суму 625 652 грн., по наступним періодам: березень 2017 року в сумі 32 492 грн., квітень 2017 року в сумі 10 884 грн., червень 2017 року в сумі 23 554 грн., липень 2917 року в сумі 11 777 грн., вересень 2017 року в сумі 21771 грн., листопад 2017 року в сумі 27 965 грн., грудень 2017 року в сумі 12 653 грн., січень 2018 року в сумі 14 703 грн., лютий 2018 року в сумі 14 703 грн., березень 2018 року в сумі 14 703., квітень 2018 року в сумі 14 703 грн., травень 2018 року в сумі 14 703 грн., липень 2018 року в сумі 185 359 грн., серпень 2018 року в сумі 14 703 грн., вересень 2018 року в сумі 14703 грн., жовтень 2018 року в сумі 14 703 грн., листопад 2018 року в сумі 14 703 грн., грудень 2018 року в сумі 13 158 грн., січень 2019 року в сумі 18 600 грн., березень 2019 року в сумі 34 110 грн., травень 2019 року в сумі 34 110 грн., червень 2019 року в сумі 17 055 грн., липень 2019 року в сумі 17 055 грн., вересень 2019 року в сумі 32 782 грн.

Вказане заниження грошового зобов`язання з ПДВ пов`язано із заниженням позивачем грошового зобов`язання з податку на додану вартість по отриманих послугах оренди в сумі 471027,00 грн. та завищенням податкового кредиту з ПДВ за червень 2018 року на суму 155953,00 грн. по господарських відносинах з контрагентом ТОВ Еліт-Україна , що відповідно привело до завищення від`ємного значення, що переноситься до складу податкового кредиту наступного періоду за вересень 2019 року в сумі 1328,00 грн.

Щодо заниженням позивачем грошового зобов`язання з податку на додану вартість по отриманих послугах оренди в сумі 471027,00 грн. судом вже сформовано правові висновки при вирішенні позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення № 00003110501 від 13.03.2020

Разом з тим, в частині позовних вимог щодо висновків податкового органу про завищення ПрАТ Рівне-Авто податкового кредиту з ПДВ за червень 2018 року на суму 155953,00 грн. по господарських відносинах з контрагентом ТОВ Еліт-Україна , суду слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

- придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи);

- ввезенням товарів та/або необоротних активів на митну територію України.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.5. ст.198 ПК України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами, придбаними/виготовленими з податком на додану вартість (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися.

Так, в Акті перевірки зазначено, що у зв`язку з відсутністю господарських відносин з контрагентом ТОВ ЕЛІТ УКРАЇНА (код 20454393) та відсутністю зареєстрованих податкових накладних/розрахунків коригування в ЄРПН, позивачем в порушення п.п. а п.198.1 п.198.3 ст.198 п.201.10 ст.201 ПКУ завищено податковий кредит за червень 2018 року на суму ПДВ 155 953 грн.

Разом з тим, відповідно до абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Так, 20.07.2018 року ПрАТ Рівне-Авто була подана податкова декларація з ПДВ за червень 2018 року, реєстраційний номер 9150378243, з помилкою у ідентифікаційних кодах підприємств в 1 додатку до декларації з ПДВ, а саме:

відповідно до зареєстрованих розрахунків коригування до податкового кредиту від ТОВ Фалькон-Авто іпн. 364252626554.

№2123 від 26.06.2018р реєстраційний номер 9141985753 на суму ПДВ мінус -77368,20грн.;

№2124 до податкового кредиту від 26.06.2018 р. реєстраційний номер 9141999343 на суму ПДВ мінус -608,40грн;

розрахунок коригування за червень 2018р. по контрагенту ТОВ Фалькон-Авто іпн.364252626554 на суму мінус -77368,20грн.

ПрАТ Рівне-Авто помилково включено в декларацію розрахунок коригування по контрагенту ТОВ "ЕЛІТ-Україна" іпн. 204543926654 на суму мінус -77368,20грн.

Виконуючи передбачений законодавством обов`язок щодо надання уточнюючих розрахунків при виявленні помилок, позивачем в подальшому подавало уточнюючі розрахунки до податкової декларації з ПДВ за червень 2018.

Так, зокрема було подано уточнюючий розрахунок 22.01.2019, реєстраційний номер 9002824678, а також поданий уточнюючий розрахунок, реєстраційний номер 9002879990. Після того, 02.02.2019 ПрАТ Рівне-Авто подало уточнюючий розрахунок, реєстраційний номер 9011001211.

Всі виправлення помилок стосувались одного звітного періоду - червня 2018 року.

В регістрах бухгалтерського обліку дані операції відображені вірно, що підтверджується картками рахунків 63 і 6442, банківськими виписками.

У Податковій декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року - липень 2018 року та в уточнюючому розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок на суму Податкового кредиту у декларації з податку на додану вартість Розділу III. Розрахунки за звітний період у рядку 18 Позитивне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 9 - рядок 17 декларації) (позитивне значення), яке сплачується до державного бюджету та у рядку 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (рядок 17 - рядок 9 декларації) (позитивне значення) також на суму коригування податкового кредиту у рядку 14 до декларації з податку на додану вартість за червень 2018 року - липень 2018 року дана помилка не вплинула.

В декларації з ПДВ за червень 2018 року включено по контрагенту ТОВ Фалькон-Авто податковий кредит в сумі 6025629,78 грн. в т.ч. ПДВ 1205125,95 грн. згідно зареєстрованих податкових накладних, що відображається в додатку 5 до декларації та реєстрі податкових накладних.

Крім того, суду слід зазначити, що розбіжності згідно автоматизованого співставлення податкових зобов`язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України можуть містити лише висновки щодо порушень при заповненні відповідної податкової звітності з ПДВ, однак не підтверджують наявність чи відсутність господарських відносин між суб`єктами господарювання, які оформляються первинними бухгалтерськими документами відповідно до вимог частини першої ст. 9 Закону № 996.

Оскільки розбіжності у податковій звітності були усунуті позивачем відповідно до вимог абз. 1 п. 50.1 ст. 50 ПК України, а жодних первинних бухгалтерських документів щодо господарської операції позивача та ТОВ Еліт-Україна відповідач у ході перевірки не витребовував та оцінки їм не надавав, то висновки Головного управління ДПС у Рівненській області щодо відсутності у ПрАТ Рівне-Авто господарських відносин з контрагентом ТОВ Еліт-Україна є необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, оцінюючи в сукупності вищевикладене, враховуючи не підтвердження в судовому засіданні обставин, якими податковий орган обґрунтував свої твердження про порушення позивачем вимог п. 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пп. а п.198.1, п.198.3, п. 198.5 ст. 198 Податкового кодесу України, а відтак й покладених в основу прийнятого податкового повідомлення-рішення від 13.03.2020 № 00003090504 щодо збільшення сум грошових зобов`язань з ПДВ на загальну суму 782065,00 грн., заявлений позивачем позов є обгрунтованим, через що підлягає задоволенню в цій частині.

Оскільки суд дійшов висновку про скасування податкового повідомлення-рішення форми "Р" № 00003090504 від 13.03.202, то оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення форми "В4" № 00003100504 від 13.03.2020, що є наслідком безпідставного збільшення грошового зобов`язання з ПДВ на суму 626980,00 грн. (471027,00 грн. + 155953,00 грн. = збільшення грошового зобов`язання на суму 625652,00 грн. та зменшення від`ємного значення на суму 1328,00 грн.), також підлягає скасуванню.

Отже податкові повідомлення-рішення від 13.03.2020 форми "Р" № 00003090504 та форми "В4" № 00003100504 не відповідають критеріям правомірності, встановленим в ст. 2 КАС України та порушують права та законні інтереси платника податків, які підлягають до судового захисту шляхом визнання протиправними та скасування спірних податкових повідомлень-рішень відповідача в повному обсязі.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім того, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, а суд згідно ст. 90 зазначеного Кодексу оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, позивач довів суду обґрунтованість позовних вимог. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатні та беззаперечні докази в обґрунтування обставин, на яких ґрунтується його відзив, і не довів правомірність його дій.

Отже, при зазначених обставинах, відзив відповідача відхиляється судом як безпідставний і такий, що суперечить чинному законодавству та фактичним обставинам справи.

Частиною 1 ст. 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Оскільки факт наявності у позивача порушеного права знайшов своє підтвердження у ході розгляду справи, то поданий позов необхідно задовольнити повністю.

За правилами ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Як встановлено судом з матеріалів справи, позивачем за подання даного позову сплачено судовий збір в сумі 15283,61 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 6213 від 16.06.2020 року.

Відтак, судові витрати позивача в частині сплаченого судового збору в зазначеній сумі підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області.

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов Приватного акціонерного товариства "Рівне-Авто"(33027, вул. Київська, 110А, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 05391175) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 43142449) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Рівненській області № 00003110501, № 00003090504 та № 00003100504 від 13.03.2020.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства "Рівне-Авто"(33027, вул. Київська, 110А, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 05391175) за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, вул. Відінська, 12, м. Рівне, Рівненська область, код ЄДРПОУ 43142449) судові витрати на суму 15283 (п`ятнадцять тисяч двісті вісімдесят три) грн. 61 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 05 березня 2021 року

Суддя Д.П. Зозуля