Постанова

від 24.02.2021 по справі 520/9277/2020

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 лютого 2021 р.Справа № 520/9277/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Подобайло З.Г.,

Суддів: Бартош Н.С. , Григорова А.М. ,

за участю секретаря судового засідання Щеглової Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами ФОП ОСОБА_1 , Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року, повний текст складено 21.10.20 року та за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року , повний текст складено 30.11.20 , головуючий суддя І інстанції: Шляхова О.М., м. Харків, по справі № 520/9277/2020

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області третя особа Харківська міська рада

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, третя особа - Харківська міська рада, в якому просить суд: визнати протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо застосування сукупного коефіцієнту Км3 розміром 1,37 при формуванні витягу №2947 від 02.04.2020 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137900:09:006:0009, та зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Харківській області видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137900:09:006:0009, із застосуванням сукупного коефіцієнту Км3 розміром 0,7546; стягнути з відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо застосування сукупного коефіцієнту Км3 розміром 1,37 при формуванні витягу №2947 від 02.04.2020 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137900:09:006:0009. Скасовано витяг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2947 від 02.04.2020 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137900:09:006:0009. Зобов`язано Головне управління Держгеокадастру у Харківській області видати фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137900:09:006:0009, із застосуванням сукупного коефіцієнту Км3 (локальні фактори), який розрахувати з урахуванням всіх показників, особливостей та властивостей земельної ділянки, які були враховані при формуванні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.03.2015 року №472/15, у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489, з урахуванням висновків суду по даній справі. У задоволенні іншої частини вимог - відмовлено. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, буд. 21, 8-9 пов., м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ39792822) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати у розмірі 2102 грн. (дві тисячі сто дві гривні).

Додатковим рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року заяву представника позивача про відшкодування позивачу судових витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката, задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 2 під., 8, 9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) у розмірі 10000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Харківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що рішенням Харківської міської ради від 27.02.2019 року №1474/19 затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року. Плата за землю на підставі даних Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2018 вводиться в дію з 01.01.2020 року. Стверджує, що позивач у даній справі обрав неналежний спосіб захисту своїх прав, оскільки визнання протиправними дій відповідача щодо застосування у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки локального коефіцієнту, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони (Км3) у розмірі 1,37, не вплине на обсяг прав та обов`язків позивача, зокрема, не змінить фактичне значення коефіцієнта, що застосований під час здійснення нормативної грошової оцінки землі, так само як і самого значення нормативної грошової оцінки землі, оскільки правомірність застосування саме такого коефіцієнта перевіряється (підтверджується або спростовується) під час проведення державної експертизи землевпорядної документації, а не судом. Вказує, що суд першої інстанції не врахував той факт, що технічна документація з нормативно грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2018 року (складовою яких є спірна земельна ділянка) пройшла державну експертизу, про що було зроблено відповідний позитивний висновок (від 05.12.2018 року №3334-18). Щодо правових підстав застосування сукупного коефіцієнту, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони (Км3) 1,37 при формуванні та видачі ФОП ОСОБА_1 витягу від 02.04.2020 року за №2947 з технічної документації про нормативну грошову оцінку, зазначає, що розрахунок значення коефіцієнтів Км3 (локальні фактори) при наданні витягу з нормативної грошової оцінки окремих земельних ділянок у місті Харкові здійснюється в автоматизованому режимі, що є використанням ГІС-технологій, а тому Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не розраховує в ручному режимі та не впливає на значення зазначеного коефіцієнту. Вказує, що Положенням про Головне управління Держгеокадастру у Харківській області не передбачено повноваження відповідачів змінювати або встановлювати дані та показники технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок у межах населених пунктів, яка відповідно до ст.23 Закону України Про оцінку земель затверджується відповідною міською радою. Вважає, що посилання суду першої інстанції стосовно того, що надаючи оскаржуваний витяг, відповідач зобов`язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням всіх факторів, а не лише за автоматичними даними, є безпідставним та не відповідає діючому законодавству. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 28.07.2020 року у справі №817/1783/17, від 10.09.2020 року у справі №817/1793/17, від 30.09.2020 року у справі №817/1779/17.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу Харківської міської ради на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року, вважає, доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині без змін. Вказує, що з висновку державної експертизи землевпорядної документації від 05.12.2018 року №3334-18, на який здійснено посилання в апеляційній скарзі, вбачається, що технічна документація з НГО земель м. Харкова 2018 року не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання (п. 11 Висновку експертизи). Іншого висновку державної експертизи НГО земель м. Харкова, - з позитивною оцінкою, ані відповідачем, ані третьою особою до матеріалів справи не надано. Зазначає, що серед нормативно-правових актів, яким не відповідає розроблена Технічна документація, у висновку експерта вказано також і наказ Мінагрополітики від 25.11.2016 року №489 Про затвердження Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів . Саме у цьому нормативно-правовому акті на всеукраїнському рівні визначено застосування діапазону значень коефіцієнтів Км3, які в оспорюваному витязі з НГО безпідставно та неправомірно застосовані виключно у максимальному значенні. Вважає, що доводи апеляційної скарги третьої особи з посиланням на встановлення відповідності законодавству Технічної документації на підставі висновку державної експертизи, мають бути відхилені судом. У матеріалах справи позитивний висновок експертизи відсутній. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30.01.2020 року у справі №820/1804/16, стверджує, що формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства. Зазначає, що ані відповідачем, ані третьою особою не доведено належними та допустимими доказами правомірність вибору максимальних значень щодо кожного критерія, що визначають сукупний коефіцієнт Км3, тому суд першої інстанції прийняв законне та обґрунтоване рішення в частині задоволення заявлених позовних вимог.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Держгеокадастру у Харківській області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року та ухвалити постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що розрахунок значення коефіцієнтів Км3 (локальні фактори) при наданні витягу з нормативної грошової оцінки окремих земельних ділянок у місті Харкові здійснювався при видачі витягу №2021/14 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 17.11.2014 року за №5108/08 із застосуванням програмного комплексу Нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2013 в автоматизованому режимі, що є використанням ГІС-технологій, тому відповідач на той час не розраховував та не впливав на значення коефіцієнту. Вказане підтверджує постановою Харківського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 року у справі №820/18338/14, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 14.04.2015 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.07.2015 року. Стверджує, що Головне управління Держгеокадастру у Харківській області здійснює розрахунок нормативної грошової оцінки земельних ділянок міста Харкова в автоматичному режимі та не має можливості впливати на значення локальних коефіцієнтів. Вказує, що локальні фактори, зазначені у спірному витязі, повністю відповідали значенням локальних факторів, що визначені у додатку 7 до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Враховує, що сукупний коефіцієнт локальних факторів Км3 у спірному витязі встановлений на рівні 1,37, що відповідає граничним значенням коефіцієнту, передбачених п.10 Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року за №489. Вважає, що висновки суду першої інстанції про необґрунтованість завищення локальних коефіцієнтів в спірному витязі не ґрунтуються на нормах законодавства.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала до суду відзив на апеляційну скаргу Головного управління Держгеокадастру у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року, вважає, доводи та обґрунтування апеляційної скарги помилковими та безпідставними, рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог вважає законним та обґрунтованим, просить суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в цій частині без змін. Вказує, що автоматизація процесу не виключає можливість помилки чи зловживання та не гарантує формування беззаперечно правомірного документа. Зокрема, помилки в алгоритмах, які закладені у програмне забезпечення, будуть формувати показники, які не відповідають вимогам законодавства, тому посилання відповідача на формування спірного витягу в автоматичному режимі не є належним та допустимим доказом правомірності визначеного у такому витязі значення коефіцієнту Км3. Стверджує, що оспорюване значення Км3, застосоване відповідачем, дійсно формально відповідає межам, встановленим Порядком, проте фактично за своїм змістом та підходом до визначення порушує ідею диференціації розміру нормативної грошової оцінки, визначену Порядком, та право позивача на адекватний розмір орендної плати за договором оренди.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року в частині відмови у задоволенні позову та ухвалити постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що використаний судом першої інстанції спосіб захисту порушеного права позивача не забезпечує його ефективного поновлення. Вказує, що судом першої інстанції не надано правової оцінки доказу, долученому представником третьої особи до відзиву, а саме Висновку державної експертизи землевпорядної документації, в якому надано Підсумкову оцінку наданій на експертизу технічній документації: Технічна документація з НГО земель м. Харкова 2018 року не в повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства України, встановленим нормам і правилам, повертається на доопрацювання (п. 11 Висновку експертизи). З урахуванням положень ч.17 ст.186 ЗК України, абз.12 ч.1 ст.9 Закону України Про державну експертизу землевпорядної документації , вважає, що технічна документація, яка не отримала позитивного висновку державної експертизи, не може бути погоджена та застосована. Стверджує, суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог в частині визначення чіткого значення коефіцієнту Км3, який підлягає застосуванню при формуванні відповідачем нового витягу з технічної документації про НГО земельної ділянки, яка перебуває у користуванні позивача, не врахував той факт, що зміст чинного у 2015 року Порядку 2006 року та чинного у 2020 року Порядку 2016 року в частині, яка підлягає застосуванню до спірних правовідносин, є ідентичним. Перелік локальних факторів, діапазон допустимих значень коефіцієнтів та порядок їх застосування є абсолютно однаковим. Вказує, що земельна ділянка, якою користується позивач, не змінила жодних своїх просторових та комунікаційних характеристик, при незмінності нормативних вводних даних (Порядок 2006 року та Порядок 2016 року), значення коефіцієнтів локальних факторів у 2015 року та у 2020 року має бути однаковим, а отже формула розрахунку Км3, наведена представником позивача у позові, є обґрунтованою.

ФОП ОСОБА_1 подала до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року, в яких посилається на Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, та зазначає, що суд першої інстанції, маючи повноваження на ефективний юридичний захист прав позивача, не звернув увагу на тотожність значень коефіцієнтів локальних факторів у Порядку 2006 року та Порядку 2016 року та відмовив у задоволенні вимоги із чітким визначенням правильного коефіцієнту - 0,7546, абстрактно зобов`язавши відповідача самостійно перевірити його розрахунки. Вважає, що є реальні підстави побоюватися подальшого, нічим необґрунтованого, свавільного визначення відповідачем значення спірного коефіцієнту, що формально буде означати виконання рішення суду, проте по факту не усуватиме порушення права позивача. Відтак, позивач буде змушений повторно звертатися до суду, що не узгоджується з принципом ефективного засобу юридичного захисту, і як наслідок зі ст.13 Конвенції. Вказує, що судом першої інстанції порушено принцип належного врядування . Вважає, що для реального та ефективного захисту прав позивача у відповідності до ст.13 Конвенції виникає необхідність ухвалення рішення, яким відповідача буде зобов`язано видати новий витяг з технічної документації про нормативно грошову оцінку земельної ділянки із застосуванням сукупного коефіцієнту Км3 розміром 0,7546.

Не погодившись з додатковим рішенням суду першої інстанції, фізична особа-підприємець ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а також неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, просить суд апеляційної інстанції змінити додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року в частині розміру стягнутих витрат на професійну правничу допомогу та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 33131,40 грн. В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції, незважаючи на відсутність у матеріалах справи контррозрахунку та будь-яких обґрунтованих заперечень проти розміру судових витрат зі сторони відповідача, дійшов висновку про їх зменшення. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15, вказує, що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 08.04.2019 року у справі №922/691/18, стверджує, що відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу виключає можливість суду самостійно (без вказаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Вважає, що порушуючи вказані засади судового процесу, суд першої інстанції вийшов за межі своїх повноважень та на власний розсуд визначив суму судових витрат без жодної ініціативи іншої сторони по справі. Зазначає, що КАС України не містить вимог щодо зазначення кількості часу, витраченого на кожну окремо надану послугу. Так само і Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , окрім порядку обчислення гонорару у формі погодинної оплати, передбачає також і можливість визначення гонорару у фіксованому розмірі (ч.2 ст.30 Закону). Саме такий порядок розрахунків (у фіксованій сумі) передбачили Клієнт та АО Кролевецький та партнери у договорі. Відтак, висновок суду першої інстанції в цьому аспекті вважає безпідставним. Щодо складності справи та досвіду адвоката у аналогічних спорах, стверджує, що спеціалізація адвоката не повинна мати наслідком зменшення вартості його послуг, а також у матеріалах справи відсутні докази здійснення представництва адвокатом у аналогічних спорах, відтак відповідний висновок суду є безпідставним (не ґрунтується на належних та допустимих доказах, досліджених у ході розгляду заяви). Щодо складання заяви про відшкодування витрат на правничу допомогу, що на думку суду першої інстанції не входить до складу судових витрат та не стосується безпосередньо предмету розгляду у цій справі, вказує, що правова допомога є багатоаспектною та полягає не лише у безпосередній участі представника судових засіданнях. До правової допомоги належать і консультації та роз`яснення з правових питань; складання заяв, скарг та інших документів правового характеру; представництво у судах тощо. Вважає, що позивачем надані належні докази сплати адвокатських послуг з надання правничої допомоги, що підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

ФОП ОСОБА_1 подала надійшли до суду додаткові пояснення до апеляційної скарги на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року, в яких позивач зазначає про безпідставність висновку суду першої інстанції щодо відсутності детального зазначення кількості наданих послуг погодинно, оскільки ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність регламентовано дві можливі альтернативи визначення порядку обчислення розміру гонорару - фіксований розмір або погодинна оплата, що обумовлюється принципом свободи договору. Вважає, що суд першої інстанції не мав повноважень переходити до оцінки співмірності розміру витрат, заявлених до стягнення, за відсутності відповідного обґрунтованого клопотання зі сторони відповідача. Посилається на правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 28.12.2020 року у справі №640/18402/19.

Представник позивача в судовому засіданні підтримував доводи власних апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції та заперечував проти задоволення апеляційних скарг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Харківської міської ради, просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні.

Представник відповідача підтримував доводи власної апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції та заперечував проти задоволення апеляційних скарг позивача на рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, просив суд апеляційної інстанції відмовити у їх задоволенні.

Згідно з ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін у судовому засіданні, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази у їх сукупності, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги на рішення суду першої інстанції не підлягають задоволенню, апеляційна скарга позивача на додаткове рішення підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що 06.11.2015 року між ФОП ОСОБА_1 та Харківською міською радою укладено договір оренди землі, на підставі якого позивач здійснює використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:09:006:0009, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , для експлуатації та обслуговування належної ФОН ОСОБА_1 нежитлової будівлі.

Пунктом 9 Договору визначено розмір орендної плати за земельну ділянку на рівні 3% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка станом на дату укладення Договору складала 3554507 грн. (визначена на підставі витягу №472/15, вих. №495/6-15 від 23.03.2015 року.

29.11.2019 року позивач у порядку, передбаченому Законом України Про оренду землі , звернувся до Харківської міської ради з листом-повідомленням про поновлення договору оренди землі.

Як вказував позивач, на даний час питання укладення додаткової угоди знаходиться на розгляді Харківської міської ради, а позивач продовжує використання землі зі сплатою належних платежів.

На підтвердження відсутності заборгованості з орендної плати позивачем надано довідку від 02.03.2020 року станом на 28.02.2020 року, яка видана ГУДПС в Харківській області.

Харківською міською радою 03.07.2013 року прийнято рішення №1209/13, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013 року, в якому визначено базову вартість одного квадратного метру земель міста Харкова та розміри коефіцієнтів Км2 та Км3. Вказане рішення було чинне на час формування Витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.03.2015 року №472/15.

Харківською міською радою 27.02.2019 року прийнято рішення №1474/19, яким затверджено технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року, відповідно до якого оновлена нормативна грошова оцінка земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року застосовується з 01.01.2020 року. При цьому, як вказував позивач, жодних показників та коефіцієнтів оприлюднено не було.

18.12.2019 року рішенням Харківської міської ради №1908/19 затверджено порядок впровадження нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 року та встановлено, що плата за землю на підставі оновленої нормативної грошової оцінки вводиться в дію з 01.01.2020 року, що є підставою для внесення змін до договорів оренди землі.

Для розрахунку орендної плати позивачем отримано витяг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2947 від 02.04.2020 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер 6310137900:09:006:0009.

Вважаючи протиправними дії відповідача щодо застосування сукупного коефіцієнту Км3 розміром 1,37 при формуванні витягу №2947 від 02.04.2020 року, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позову в частині визнання протиправними дій відповідача щодо застосування сукупного коефіцієнту Км3 розміром 1,37 при формуванні витягу №2947 від 02.04.2020 року, оскільки формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому необґрунтованих розмірів коефіцієнтів, які порушують права позивача. При цьому, суд першої інстанції дійшов висновку, що інші позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб зобов`язання відповідача видати позивачу новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, який розрахувати з урахуванням всіх показників, особливостей та властивостей земельної ділянки, які були враховані при формуванні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.03.2015 № 472/15, у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затверджений наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Щодо поданої заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, враховуючи наявність документального підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, дійшов висновку, що заява позивача підлягає частковому задоволенню у загальній сумі 10000,00 грн.

Колегія суддів частково погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

На виконання ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.

Частиною 2 ст.2 КАС України встановлено, що у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Правовідносини у сфері забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель врегульовано Земельним кодексом України (далі по тексту - ЗК України).

Відповідно до ст.206 ЗК України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Згідно зі ст.201 ЗК України грошова оцінка земельних ділянок визначається на рентній основі. Залежно від призначення та порядку проведення грошова оцінка земельних ділянок може бути нормативною і експертною. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру земельного податку, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель тощо. Експертна грошова оцінка використовується при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок. Грошова оцінка земельних ділянок проводиться за методикою, яка затверджується Кабінетом Міністрів України.

З наведеного вбачається, що оцінка землі є складовою ефективного використання земельних ресурсів держави, яка забезпечує встановлення платежів за землю.

Правові засади проведення оцінки земель, професійної оціночної діяльності у сфері оцінки земель в Україні та спрямований на регулювання відносин, пов`язаних з процесом оцінки земель, забезпечення проведення оцінки земель, з метою захисту законних інтересів держави та інших суб`єктів правовідносин у питаннях оцінки земель, інформаційного забезпечення оподаткування та ринку земель визначає Закон України Про оцінку земель .

Частиною 1 ст.1 Закону України Про оцінку земель визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок - капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами; рентний дохід (земельна рента) - дохід, який можна отримати із землі як фактора виробництва залежно від якості та місця розташування земельної ділянки.

Відповідно до ч.5 ст.5 Закону України Про оцінку земель нормативна грошова оцінка земельних ділянок використовується для визначення розміру, зокрема, земельного податку, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

Згідно з ч.ч.1-2 ст.15 Закону України Про оцінку земель підставою для проведення оцінки земель (бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок) є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок може проводитися також на підставі договору, який укладається заінтересованими особами в порядку, встановленому законом.

Статтею 18 Закону України Про оцінку земель встановлено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться відповідно до норм, правил, а також інших нормативно-правових актів на землях усіх категорій та форм власності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться: розташованих у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років; розташованих за межами населених пунктів земельних ділянок сільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 5-7 років, а несільськогосподарського призначення - не рідше ніж один раз на 7-10 років. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України "Про землеустрій".

Статтею 20 Закону України Про оцінку земель визначено, що за результатами бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок складається технічна документація, а за результатами проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок складається звіт. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації з нормативної грошової оцінки земель. Розробники технічної документації з бонітування ґрунтів, економічної оцінки земель та нормативної грошової оцінки земельних ділянок, а також звітів про проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок зобов`язані безоплатно передавати копії матеріалів у Державний фонд документації із землеустрою. Користування матеріалами Державного фонду документації із землеустрою здійснюється в порядку, встановленому законодавством України.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.23 Закону України Про оцінку земель витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки видається центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Рішення рад, зазначених у цій статті, щодо технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок набирають чинності у строки, встановлені відповідно до пункту 271.2 статті 271 Податкового кодексу України.

Пунктом 271.2 ст.271 Податкового кодексу України передбачено, що рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Процедура проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів визначена Порядком нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженим наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року №489 (далі по тексту - Порядок №489).

Згідно з розд. І Порядку №489 цей Порядок визначає процедуру проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів. Нормативна грошова оцінка земель населених пунктів проводиться відповідно до Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23 березня 1995 року № 213 (із змінами). Інформаційною базою для нормативної грошової оцінки земель населених пунктів є затверджені генеральні плани населених пунктів, плани зонування територій і детальні плани територій, відомості Державного земельного кадастру, дані інвентаризації земель та державної статистичної звітності. Нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться юридичними особами, які є розробниками документації із землеустрою відповідно до Закону України Про землеустрій .

Відповідно до п.п. 1-3 розд. ІІ Порядку№489 в основі нормативної грошової оцінки земель населених пунктів лежить капіталізація рентного доходу, що отримується залежно від місця розташування населеного пункту в загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва та розселення, облаштування його території та якості земель з урахуванням природно-кліматичних та інженерно-геологічних умов, архітектурно-ландшафтної та історико-культурної цінності, екологічного стану, функціонального використання земель. Населені пункти включають землі всіх категорій за основним цільовим призначенням, які розташовуються в їх адміністративних межах. Нормативна грошова оцінка всіх категорій земель та земельних ділянок населених пунктів (за винятком земель сільськогосподарського призначення та земельних ділянок водного фонду, що використовуються для риборозведення) визначається згідно з формулою Цн= В х Нп/Нк х Кф х Км, де Цн - нормативна грошова оцінка квадратного метра земельної ділянки (у гривнях); В - витрати на освоєння та облаштування території з розрахунку на квадратний метр (у гривнях); Нп - норма прибутку (6%); Нк - норма капіталізації (3%); Кф- коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки; Км - коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки. Індексація нормативної грошової оцінки земельних ділянок здійснюється відповідно до статті 289 Податкового кодексу України.

Пунктом 6 розд. ІІ Порядку№489 визначено, що коефіцієнт, який характеризує місце розташування земельної ділянки (Км), обумовлюється трьома групами рентоутворювальних факторів регіонального, зонального та локального характеру і обчислюється за формулою: Км= Км1 х Км2 х Км3, де Км1 - регіональний коефіцієнт, який характеризує залежність рентного доходу від місцеположення населеного пункту у загальнодержавній, регіональній і місцевій системах виробництва і розселення; Км2 - зональний коефіцієнт, який характеризує містобудівну цінність території в межах населеного пункту (економіко-планувальної зони); Км3 - локальний коефіцієнт, який враховує місце розташування земельної ділянки в межах економіко-планувальної зони.

Відповідно до п.8 розд. ІІ Порядку №489 у межах населеного пункту середня (базова) вартість одного квадратного метра земель диференціюється за економіко-планувальними зонами, які встановлюються на основі економічної оцінки території населеного пункту, з урахуванням таких факторів: неоднорідність функціонально-планувальних якостей території; доступність до центру населеного пункту, місць концентрації трудової діяльності, центрів громадського обслуговування, масового відпочинку; рівень інженерного забезпечення та благоустрою території; рівень розвитку сфери обслуговування населення; екологічна якість території; привабливість середовища: різноманітність місць докладання праці, наявність історико-культурних та природних пам`яток тощо.

Згідно з п.10 розд. ІІ Порядку №489 значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці. Встановлення частки площі здійснюється переважно шляхом використання ГІС-технологій та електронних цифрових карт масштабу не менше ніж 1:10000 - для міст з чисельністю населення понад 100 тис. осіб, та 1:5000 - для інших населених пунктів. Для обчислення Км3 враховуються локальні фактори, наведені в додатку 7, при цьому добуток пофакторних оцінок не має бути нижче 0,50 і вище 1,50.

Пунктом 1 розд. ІІІ Порядку №489 визначено, що за результатами нормативної грошової оцінки земель складається технічна документація. Дані про нормативну грошову оцінку окремої земельної ділянки оформляються за заявою зацікавленої особи (додаток 8) як витяг із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки (додаток 9).

Згідно з п.2-1 Методики нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.1995 року №213, дані за результатами проведення нормативної грошової оцінки земельної ділянки оформляються як витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земель, що видається територіальним органом Держгеокадастру за місцезнаходженням земельної ділянки у строк, що не перевищує трьох робочих днів з дати надходження відповідної заяви.

Отже, вимоги до проведення нормативної грошової оцінки земель населених пунктів та допустимі значення застосовуваних коефіцієнтів визначаються на державному рівні.

Так, у вказаному додатку 7 встановлено значення локальних коефіцієнтів земельної ділянки, та відповідні дані витягу відносно наведених показників визначені, окрім одного, в числових граничних нормах максимуму та відповідають Порядку №489.

Зазначене вбачається в наступному:

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки у зоні магістралей підвищеного містоформувального значення нормативно визначено 1,05-1,2, у спірному витязі 1,2, тобто, нормативний максимум;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності швидкісного міського та зовнішнього пасажирського транспорту нормативно визначено 1,04-1,15, у спірному витязі 1,15, тобто, нормативний максимум;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки у зоні пішохідної доступності до національних природних, регіональних ландшафтних, зоологічних та дендрологічних парків, парків - пам`яток садово-паркового мистецтва, ботанічних садів, заказників, заповідних урочищ, біосферних та природних заповідників, пам`яток природи, курортів, парків, лісопарків, лісів, зелених зон, пляжів нормативно визначено 1,04-1,15, у спірному витязі 1,15 тобто, нормативний максимум;

- показник локального фактору незабезпечення земельної ділянки централізованим газопостачанням нормативно визначено 0,90-0,95, у спірному витязі 0,95 тобто, нормативний максимум;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки на ґрунтах з несучою спроможністю менше 1,0 кг/см кв. при потужності понад два метри нормативно визначено 0,85-0,95, у спірному витязі 0,95 тобто, нормативний максимум;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки у зоні залягання ґрунтових вод менше 3 м нормативно визначено 0,90-0,95, у спірному витязі 0,95 тобто, нормативний максимум;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки у межах території рекреаційного призначення нормативно визначено 1,05-1,09, у спірному витязі 1,05;

- показник локального фактору місцезнаходження земельної ділянки у санітарно-захисній зоні нормативно визначено 0,80-0,96, у спірному витязі 0,96 тобто, нормативний максимум.

Загалом, Км3 становить 1,37.

Як вказував позивач у позові та апеляційній скарзі, у спірному витязі неправомірно завищено розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки за рахунок збільшення сукупного коефіцієнта (Км3), а збільшення сукупного коефіцієнту (Км3) здійснено за рахунок безпідставного застосування локальних коефіцієнтів на рівні максимальних граничних розмірів локальних коефіцієнтів визначених законодавчо.

Водночас, позивачем надано до суду Витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.03.2015 року №472/15, який отримував позивач в 2015 році, з якого вбачається, що сукупний Коефіцієнт Км3 нормативної грошової оцінки земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0009 станом на 23.03.2015 року складав 0,79431, а станом на 02.04.2020 року такий складає 1,37, що тягне за собою суттєве збільшення нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач вважає , що при визначенні нормативної грошової оцінки земельної ділянки локальні фактори та відповідні їм коефіцієнти не враховані, або враховані у значенні, що призводить до подальшого суттєвого завищення розміру орендної плати та зазначав, що витяг із технічної документації з нормативної грошової оцінки від №2947 від 02.04.2020 року складено з порушенням вимог чинного законодавства, отже, такий не може слугувати підставою для визначення нового розміру орендної плати. Всі показники земельної ділянки залишились у 2020 році порівняно з 2015 роком без змін, така ділянка знаходиться на тій самій відстані від магістралей підвищеного містоформувального значення, у тій самі зоні пішохідної доступності тощо. Розрахунок коефіцієнту Км3 приводить на рівні 0,7546 та вказує про застосування, при такому обчисленні, коефіцієнтів локальних факторів у значенні 2015 року.

Крім того, позивач направляв до відповідача запити з метою встановлення обставин, чим саме керувався останній, визначаючи локальні фактори витягу на рівні максимуму, однак з матеріалів справи вбачається, що у відповідях на ці запити лише зазначено про використання ним засобів програмного забезпечення при формуванні спірного витягу.

Відповідач та третя особа у відзивах на позов на апеляційних скаргах вказували, що розрахунок значення коефіцієнтів Км3 (локальні фактори) при наданні витягу з нормативної грошової оцінки здійснюється в автоматизованому режимі, що є використанням ГІС-технологій, а тому відповідач не розраховує в ручному режимі та не впливає на значення коефіцієнту.

Колегія суддів критично оцінює доводи відповідача та третьої особи щодо неможливості впливати на показники коефіцієнтів Км3 у зв`язку з наданням витягу із застосуванням програмного забезпечення в автоматизованому режимі, з огляду на наступне.

Згідно з п.4 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року № 1051 (далі по тексту - Порядок №1051), ведення Державного земельного кадастру здійснює Держгеокадастр та його територіальні органи. Держателем Державного земельного кадастру є Держгеокадастр. Функції адміністратора Державного земельного кадастру виконує визначене Держгеокадастром за погодженням з Мінагрополітики державне підприємство, яке належить до сфери управління Держгеокадастру.

Відповідно до п.5 Порядку №1051 до складу Держгеокадастру та його територіальних органів входять державні кадастрові реєстратори, які здійснюють внесення відомостей до Державного земельного кадастру і надання таких відомостей в межах повноважень, визначених Законом України Про Державний земельний кадастр та цим Порядком. Державний кадастровий реєстратор має доступ до всіх відомостей Державного земельного кадастру, самостійно приймає рішення про внесення відомостей до нього, надання таких відомостей, а також відмову у внесенні або наданні відомостей.

Згідно з пп.1 п.6 Порядку №1051 до повноважень державних кадастрових реєстраторів Держгеокадастру та його територіальних органів належить внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них), індексної кадастрової карти кадастрової зони за межами адміністративно-територіальних одиниць (змін до неї) та відомостей про кадастрове зонування земель в межах території України (змін до них).

Відповідно до п.10 розд. ІІ Порядку №489 значення коефіцієнта Км3 визначається щодо кожного населеного пункту, виходячи з його особливостей. Значення локального коефіцієнта для окремої земельної ділянки можливо встановлювати на основі визначення частки площі, яку займає цей фактор на земельній ділянці.

Таким чином, внесення до Державного земельного кадастру геодезичної, картографічної основи та відомостей про них (змін до них), індексних кадастрових карт (планів) відповідних адміністративно-територіальних одиниць (змін до них) входить до компетенції державного кадастрового реєстратора, який, у свою чергу входить до складу Держгеокадастру та його територіальних органів, що спростовує доводи відповідача про неможливість внесення до бази даних певних змін щодо території розташування земельної ділянки, які стосуються саме цієї земельної ділянки.

Судом встановлено, що витяг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області №2947 від 02.04.2020 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0009, сформував державний кадастровий реєстратор Плужник Олена Борисівна (т.1 а.с.24).

Отже, надаючи оскаржуваний витяг за підписом посадової особи Головного управління Держгеокадастру у Харківській області, відповідач зобов`язаний був перевірити правомірність та обґрунтованість вказаних в ньому даних, які впливають на вартість грошової оцінки земельної ділянки.

При цьому, формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому розмірів коефіцієнтів, які не відповідають вимогам чинного законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 30.01.2020 року у справі №820/1804/16.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо застосування сукупного коефіцієнту Км3 розміром 1,37 при формуванні витягу №2947 від 02.04.2020 року, оскільки формування витягу в автоматичному режимі не може бути підставою для встановлення в ньому необґрунтованих розмірів коефіцієнтів, які порушують права позивача.

Відповідачем не надано жодних обґрунтувань, чим він керувався, визначаючи при формуванні спірного витягу у 2020 році показників локальних факторів на рівні максимуму, при незмінності властивостей земельної ділянки, хоча, вчиняючи у 2015 році аналогічні дії, такий максимум не застосовував.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позову в частині визнання протиправними дій Головного управління Держгеокадастру у Харківській області щодо застосування сукупного коефіцієнту Км3 розміром 1,37 при формуванні витягу №2947 від 02.04.2020 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0009, та скасування спірного витягу.

Доводи апеляційних скарг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Харківської міської ради не спростовують висновків суду першої інстанції в цій частині позовних вимог. Жодних інших обґрунтувань та аргументів, які б доводили правомірність дій відповідача при формуванні витягу №2947 від 02.04.2020 року з технічної документації про нормативну грошову оцінку вказаної земельної ділянки в апеляційних скаргах не наведено. Суд зазначає , що доводи апеляційних скарг Головного управління Держгеокадастру у Харківській області та Харківської міської ради є ідентичними тим, які були висловлені в суді першої інстанції та з урахуванням яких суд першої інстанції вже надав оцінку встановленим обставинам справи, інших обґрунтувань в апеляційних скаргах наведено не було.

Щодо позовних вимог про зобов`язання відповідача видати позивачу новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0009, із застосуванням сукупного коефіцієнту Км3 розміром 0,7546, колегія суддів зазначає, що вчинення дій щодо застосування у витязі з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки певного коефіцієнта функціонального використання земельної ділянки належить до повноважень Головного управління Держгеокадастру в Харківській області. Вказані дії є частиною процесу реалізації повноважень, наданих відповідачу чинним законодавством, а саме повноважень щодо визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Суди не вправі втручатися в діяльність державних органів, що застосовують надані їм у межах закону повноваження на власний розсуд, без необхідності узгодження в будь-якій формі своїх дій з іншими суб`єктами. Втручання в дискреційні повноваження суб`єкта влади виходить за межі завдань адміністративного судочинства.

Відповідно до ч.4 ст.245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

На законодавчому рівні поняття дискреційні повноваження суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими слід розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Пунктами 1.6, 2.4 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 23 червня 2010 року № 1380/5 передбачено, що дискреційні повноваження - сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта.

Поряд з викладеним, колегія суддів звертає увагу на те, що ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Європейський суд з прав людини у п.50 рішення від 13.01.2011 року (остаточне) по справі Чуйкіна проти України (case of Chuykina v. Ukraine) (Заява № 28924/04) зазначив, що суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов`язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює право на суд , в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів (див. рішення від 21.02.1975 у справі Голдер проти Сполученого Королівства (Golder v. The United Kingdom), пп. 2836, Series A № 18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє усіх вимог п. 1 ст. 6 Конвенції. Ціль Конвенції гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати вирішення спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для п. 1 ст. 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені (див. рішення у справах Мултіплекс проти Хорватії (Multiplex v. Croatia), заява № 58112/00, п. 45, від 10.07.2003, та Кутіч проти Хорватії (Kutic v. Croatia), заява № 48778/99, п. 25, ECHR 2002-II).

Аналіз наведених норм у їх сукупності дає підстави для висновку про те, що завданням судочинства є вирішення судом спору з метою ефективного захисту порушеного права.

Статтею 90 КАС України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оскільки наявність передумов для застосування сукупного коефіцієнту Км3 розміром 0,7546 при формуванні витягу достовірно не встановлена, колегія суддів не вбачає за можливе зобов`язати відповідача видати позивачу новий витяг із застосуванням саме такого сукупного коефіцієнту Км3.

Беручи до уваги дискреційні повноваження відповідача на формування і видачу витягу на підставі нормативної грошової оцінки земель та технічної документації, враховуючи обставини справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних правовідносинах є саме зобов`язання відповідача видати позивачу новий витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, розташованої за адресою: Харківська обл., м. Харків, вул. Чуваська, 8, кадастровий номер 6310137900:09:006:0009, із застосуванням сукупного коефіцієнту Км3 (локальні фактори), який розрахувати з урахуванням всіх показників, особливостей та властивостей земельної ділянки, які були враховані при формуванні витягу із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки від 23.03.2015 року № 472/15, у відповідності до Порядку нормативної грошової оцінки земель населених пунктів, затвердженого наказом Міністерство аграрної політики та продовольства України від 25.11.2016 року № 489, з урахуванням висновків суду по даній справі.

Доводи апеляційної скарги позивача про визначення належного коефіцієнту Км3 розміром 0,7546, розрахованого, у тому числі, на підставі тих показників локальних факторів, які нормативно визначались наказом Державного комітету України по земельних ресурсах, Міністерства аграрної політики України, Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України, Української академії аграрних наук від 27.01.2006 року №18/15/21/11, відхиляються колегією суддів, оскільки зазначений наказ, станом на час виникнення спірних правовідносин, втратив чинність.

Щодо посилань позивача в апеляційній скарзі на те, що при винесенні судом першої інстанції рішення у справі порушено норми процесуального права та не в повному обсязі з`ясовано обставини, що мають значення для справи, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

В цьому випадку справу вирішено вірно.

Крім того, колегія суддів зазначає, що зазначені позивачем обставини не можуть бути підставою для прийняття рішення про задоволення позову в оскаржуваній частині.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб`єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно із ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 2 ст.77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Будь-яке рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, мати під собою конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно зі ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain), серія A, 303-A, п. 29).

Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Під час апеляційного провадження, колегія суддів не встановила таких порушень судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи по суті, які були предметом розгляду і заявлені в суді першої інстанції.

Таким чином, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є обґрунтованим, прийняте на підставі з`ясованих та встановлених обставинах справи, які підтверджуються доказами, та ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому залишає апеляційні скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Доводи апеляційних скарг не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Стосовно апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року, колегією суддів встановлено наступне.

Приймаючи додаткове рішення про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 10000,00 грн , суд першої інстанції , враховуючи предмет спірних правовідносин та наявність значного обсягу судової практики з цього питання, здійснення представництва адвокатом у аналогічних спорах та можливість використання у своїй діяльності раніше напрацьованих матеріалів та шаблонних документів, які застосовуються при розгляді судових справ даної категорії, дійшов висновку, що витрати, які підлягають відшкодуванню за підготовку та складання позовної заяви, слід зменшити, та співмірною сумою відшкодування є сума понесених витрат в розмірі 10000,00 грн.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (ч.1 ст. 132 КАС України).

Згідно з ч.1 ст.134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката (ч.2 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 1, 2 ч.3 ст.134 КАС України для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підстав доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.4 ст.134 КАС України).

Згідно з п.п. 6, 7 ст.134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

З аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов`язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника інтересів сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у частині п`ятій статті 134 КАС України. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, питання розподілу судових витрат пов`язане із суддівським розсудом (дискреційні повноваження).

Згідно з п.4 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 19 цього Закону визначено такі види адвокатської діяльності як надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Таким чином, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо, а договір про надання правової допомоги укладається на такі види адвокатської діяльності як захист, представництво та інші види адвокатської діяльності.

Представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні (п.9 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Відповідно до ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до ч.7 ст.139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч.9 ст.139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що на підтвердження надання правової допомоги необхідно долучати, у тому числі, розрахунок погодинної вартості правової допомоги, наданої у справі, якщо він передбачений договором про надання правової допомоги, та може міститися в акті приймання-передачі послуг за договором.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 01 жовтня 2018 року у справі № 569/17904/17.

З матеріалів справи вбачається, що в підтвердження розміру витрат на правничу допомогу позивач надав такі документи:

- копію договору про надання правової допомоги №01/05-07/18 від 05.07.2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та Адвокатським об`єднанням Кролевецький та партнери , відповідно до якого Виконавець надає Замовнику правову допомогу у порядку та на умовах, зазначених даним Договором. Пунктами 3.3-3.5 Договору визначено, що обсяг наданої правової допомоги (послуг) визначається у відпрацьованому часі (годинах), який Виконавець розраховує виходячи з принципу розумності. До складу відпрацьованого часу включається час, витрачений кожним з працівників Виконавця на безпосереднє надання правової допомоги. До цього часу не включається час, витрачений на малозначні дії, зокрема на разові чи короткі телефонні розмови, надсилання електронної кореспонденції, факсів тощо; час витрачений на дорогу в межах міста Харкова, інші незначні дії. На кожну повну відпрацьовану годину Виконавець вправі додатково відводити до 0,3 годин часу на підготовчі дії: ксерокопіювання, телефонні розмови, надсилання кореспонденції, завантаження інформації тощо. Цей додатковий час може включатися до складу відпрацьованого. Час, пов`язаний з понаднормовим очікуванням судових засідань, тривалим очікуванням транспорту у зв`язку з відрядженням тощо включаються до відпрацьованого часу повністю або частково за погодженням із Замовником. Вартість відпрацьованого в інтересах Замовника часу в процесі надання правової допомоги, яка надається на умовах абонентного юридичного обслуговування, визначається сторонами в Додатку №1 до Договору з розрахунку за кожну відпрацьовану годину і сплачується як гонорар за відпрацьований час щомісячно не пізніше 5-ти календарних днів, що настають за останнім днем місяця, у якому було надано послуги. Інший порядок визначення вартості та порядок нарахування та оплати правової допомоги може бути узгоджений сторонами шляхом укладення додаткових угод до цього Договору (т. 1 а.с. 194-198);

- копію додаткової угоди №2 до договору про надання правової допомоги №01/05-07/18 від 05.07.2018 року, відповідно до п.3 якої перелік послуг, що надається Об`єднанням клієнту за даною угодою, включає: формування правової позиції, збір доказів, підготовка позовної заяви та подання її до суду; представництво інтересів клієнта під час розгляду справи судом першої інстанції, що включає складання необхідних процесуальних документів, участь адвоката, визначеного Об`єднанням, у судових засіданнях, якщо розгляд справи судом здійснюватиметься із викликом (повідомленням) сторін. Згідно з п.5 додаткової угоди гонорар сплачується Клієнтом Об`єднанню у наступному порядку: 50% гонорару сплачується протягом 3 днів з дня укладення цієї додаткової угоди; інші 50% гонорару сплачуються протягом 1 місяця з дня укладення цієї додаткової угоди (т.1 а.с.199);

- детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 26.10.2020 року, що включає наступні послуги: складання запитів до ГУ Держгеокадастру у Харківській області, Харківської міської ради про надання інформації, а саме копій документів з повним переліком використовуваних даних, на підставі яких під час формування витягів про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, розташованих на території міста Харкова, визначаються коефіцієнти Км2 та Км3; складання повторного запиту до Харківської міської ради із письмовим обґрунтуванням відсутності підстав для віднесення запитуваної інформації до службової таємниці; аналіз отриманих відповідей; складання запиту до ДП "ХАРКІВСЬКИЙ НАУКОВО-ДОСЛІДНИЙ ТА ПРОЕКТНИЙ ІНСТИТУТ ЗЕМЛЕУСТРОЮ" про надання інформації, а саме копій документів з повним переліком використовуваних даних, на підставі яких під час формування витягів про нормативну грошову оцінку земельних ділянок, розташованих на території міста Харкова, визначається коефіцієнт КмЗ; складання запиту до ГУ Держгеокадастру у Харківській області - яким чином (за допомогою яких програм, методик, розрахунків тощо) у 2020 році Відділом у м. Харкові ГУ Держгеокадастру у Харківській області здійснюється формування витягів про нормативну грошову оцінку окремих земельних ділянок, розташованих на території міста Харкова; порівняння значень коефіцієнтів КмЗ, застосованих у витягах про НГО земельної ділянки, що перебуває у користуванні Клієнта, станом на 2015 та 2020 р., визначення різниць. Формування правової позиції щодо захисту прав Клієнта. Пошук та аналіз судової практики у спорах про оскарження коефіцієнтів, застосованих при визначенні НГО окремих земельних ділянок; складання позовної заяви, заяви про витребування доказів, формування пакету документів для звернення до суду; складання заяви про розгляд справи за правилами загального позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та інших учасників справи та подання її до суду; ознайомлення зі змістом відзиву на позов, наданого Харківською міською радою; складання відповіді на цей відзив (пояснення третьої особи), направлення учасникам справи та до суду; ознайомлення зі змістом відзиву на позов, наданого ГУ Держгеокадастру у Харківській області, складання відповіді на цей відзив, направлення учасникам справи та до суду; отримання інформації в суді у телефонному режимі щодо надходження витребуваних доказів; складання клопотання про ознайомлення з матеріалами справи; ознайомлення з матеріалами справи у суді; складання заяви про визнання обставин, для з`ясування яких витребовувались докази; отримання інформації у суді у телефонному режимі щодо результатів розгляду справи; складання заяви про стягнення на користь позивача понесених нею судових витрат на професійну правничу допомогу, формування пакету документів, направлення копій учасникам справи та подання до суду (т.1 а.с.191);

- копію рахунку-фактури №93 від 02.06.2020 року на суму 16090,86 грн (юридичні послуги - кількість 2) (т.1 а.с.200);

- копію платіжного доручення №1 від 09.09.2020 року на суму 16090,86 грн. (т.1 а.с.201);

- копію рахунку-фактури №125 від 06.10.2020 року на суму 17040,54 грн (юридичні послуги - кількість 2) (т.1 а.с.202);

- копію платіжного доручення №6 від 22.10.2020 року на суму 17040,54 грн. (т.1 а.с.203);

- копію акту здачі - приймання наданих послуг №204 від 26.10.2020 року, зі змісту якого вбачається, що у період з 23.03.2020 року по 26.10.2020 року виконавцем (АО "Кролевецький та партнери") належним чином надані, а замовником ( ОСОБА_1 ) прийняті послуги за додатковою угодою №2 від 23.03.2020 року до договору №01/05-07/18 від 05.07.2018 року у кількості 2 юридичні послуги загальною вартістю 33131,40 грн. (т.1 а.с.204).

Разом з тим, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19.

При визначені відшкодування витрат на суму гонорару адвоката, суд виходить з реальності адвокатських витрат (чи мали місце ці витрати, чи була в них необхідність) а також розумності їх розміру. Такі критерії застосовує Європейській суд з прав людини. У справі "East/West Allianse Limited" суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових витрат, тільки якщо буде доведено, що такі витрати фактично мали місце, були неминучі, а їх розмір є обґрунтованим.

Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 року у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04).

У рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Вищевказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного суду, висловленою в постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, яка була викладена в постанові від 02.09.2020 року у справі №826/4959/16 вирішенню питання про розподіл судових витрат передує врахування судом, зокрема, обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору, значення справи для сторін. При цьому, принципи обґрунтованості та пропорційності розміру таких витрат до предмета спору повинні розглядатися у тому числі через призму принципу співмірності, який, як вже було зазначено вище, включає у себе такі критерії: складність справи та виконаних робіт (наданих послуг); час, витрачений на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих послуг та виконаних робіт; ціна позову та (або) значення справи для сторони.

Колегія суддів, з урахуванням вищенаведеного та враховуючи часткове задоволення позовних вимог , дійшла висновку , що в даному випадку підлягає відшкодуванню розмір витрат на оплату послуг АО "Кролевецький та партнери" з професійної правничої допомоги в сумі 16567,70 грн.

Крім того, суд апеляційної інстанції зазначає , що складання заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу не є послугою, яка в розумінні процесуального законодавства входить до складу витрат на правничу допомогу, зазначена послуга не стосується безпосередньо предмету розгляду у цій справі. Послуга з ознайомлення зі змістом відзиву на позов, наданого Харківською міською радою; ознайомлення зі змістом відзиву на позов, наданого ГУ Держгеокадастру у Харківській області; отримання інформації в суді у телефонному режимі щодо надходження витребуваних доказів поглинаються послугою ознайомлення з матеріалами справи у суді, послуга з отримання інформації у суді у телефонному режимі щодо результатів розгляду справи є безпідставною, оскільки про результати розгляду справи, позивач повідомляється судом шляхом надіслання засобами поштового зв`язку рішення , прийнятого за результатами розгляду даного спору.

Таким чином, переглядаючи висновки суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, враховуючи співмірність витрат позивача на правову допомогу із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, значенням справи для сторони, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 16567,70 грн.

Відповідно до ч.1 ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку щодо задоволення апеляційної скарги фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та скасування додаткового рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року з прийняттям нового додаткового рішення про стягнення з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області за рахунок бюджетних асигнувань витрат на професійну правничу допомогу на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 у розмірі 16567,70 грн.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційні скарги на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21.10.2020 року по справі № 520/9277/2020 залишити без змін.

Апеляційну скаргу на додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року задовольнити.

Додаткове рішення Харківського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року № 520/9277/2020 скасувати.

Прийняти нове , яким стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Харківській області (вул. Космічна, 21, 2 під., 8, 9 поверх, м. Харків, 61145, код ЄДРПОУ 39792822) за рахунок бюджетних асигнувань витрати на професійну правничу допомогу на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ІПН НОМЕР_1 ) у розмірі 16567,70грн.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя (підпис)З.Г. Подобайло Судді (підпис) (підпис) Н.С. Бартош А.М. Григоров Повний текст постанови складено 09.03.2021 року