Постанова

від 09.03.2021 по справі 400/2106/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/2106/20 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

суддя-доповідач: Димерлія О.О.

суддів: Єщенка О.В. , Танасогло Т.М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКОБУС" на рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року по справі № 400/2106/20 за позовом Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКОБУС" про стягнення заборгованості в сумі 53 506,61 грн., -

В С Т А Н О В И В:

У червні 2020 року Миколаївське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою, у якій просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКОБУС" заборгованість у сумі 53 506,61 грн., з яких 52 840,91 грн. - адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі, 665,70грн. - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що всупереч вимогам ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні Товариством з обмеженою відповідальністю "НИКОБУС" не виконано нормативу працевлаштування 1 особи з інвалідністю, у зв`язку з чим, до відповідача застосовано адміністративно-господарську санкцію за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів та донараховано пеню за порушення строків сплати зазначеної суми адміністративно-господарських санкцій.

Відповідач з позовними вимогами не погоджувався з підстав викладених у письмовому відзиві на позовну заяву зазначаючи, що ТОВ "НИКОБУС" своєчасно та в повному обсязі надано інформацію про попит на вакансії. Підприємством фактично вживає усіх залежних від нього передбачених законом заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення, що підтверджується наказом по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН.

Скориставшись наданим приписами чинного процесуального законодавства правом позивачем до суду подано письмову відповідь на відзив на позовну заяву, у якій зазначено, що обов`язок з вжиття заходів щодо створення необхідної кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю виникає у роботодавця з місяця у якому кількість штатних працівників становить ту чисельність при якій виникає обов`язок зі створення робочого місця, у зв`язку з чим не подання підприємством звіту форми №3-ПН з відповідною кількістю вакансій виходячи з кількості штатних працівників саме в цьому місяці, є неналежним інформуванням центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю.

У подальшому, Товариством з обмеженою відповідальністю „НИКОБУС» до суду першої інстанції подано письмові заперечення, зміст яких у повному обсязі дублює зміст відзиву на позовну заяву.

Рішенням Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2020р. по справі № 400/2106/20 позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інваліді задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „НИКОБУС» на користь Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів заборгованість у сумі 53 506,61 грн., у тому числі адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі 52 840,91 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 665,70грн.

Задовольняючи позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів суд першої інстанції виходив з того, що ТОВ „НИКОБУС» не виконано нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю. При цьому, відповідачем подано до центру зайнятості звітність форми № 3-ПН 25.03.2019р., тоді як така звітність повинна подаватися у 10-тиденний строк з дати відкриття вакансії, що свідчить про неналежне інформування центру зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів.

Не погодившись з рішенням окружного адміністративного суду Товариством з обмеженою відповідальністю „НИКОБУС» подано апеляційну скаргу у якій зазначено, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовано фактичні обставини справи, у зв`язку з чим порушено норми матеріального права, а тому відповідач просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги Товариством з обмеженою відповідальністю „НИКОБУС» не зазначено, у чому саме полягає неправильність чи неповнота дослідження доказів і встановлення обставин у справі та (або) застосування норм права, а зміст апеляційної скарги повністю дублює зміст відзиву на позовну заяву (а.с.42-46, а.с.68-71).

Скориставшись, наданим приписами чинного процесуального законодавства, правом Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів до суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому зазначено, що викладені ТОВ „НИКОБУС» в апеляційній скарзі доводи суперечать положенням чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2020р. по справі № 400/2106/20 є обґрунтованим, ухваленим з повним додержанням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду відповідають фактичним обставина справи та правовим позиціям Верховного Суду, викладеним за аналогічними обставинами справи.

В силу приписів пункту 1 частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв`язку з положеннями чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає, з урахуванням наступного.

Зокрема, колегію суддів установлено, що 27.02.2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю „НИКОБУС» до Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів подано Звіт форми № 10-ПІ про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2019 рік, за яким середньооблікова чисельність його штатних працівників складає 22 особи, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (осіб) - 0 осіб; кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні (осіб) - 1 особа; фонд оплати праці штатних працівників - 1162,5 тис. грн.; середньорічна заробітна плата штатного працівника 52840,91 грн.

Судом апеляційної інстанції з`ясовано, що 25.03.2019р. Товариством з обмеженою відповідальністю „НИКОБУС» до Миколаївського міського центру зайнятості подано звітність за формою 3-ПН "Звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії)" (затверджено Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 31.05.2013 р. №316), із зазначенням у І розділі звітності "основні дані про вакансії" про наявність однієї вакантної посади - начальник автоколони.

Аналогічна звітність Товариством з обмеженою відповідальністю „НИКОБУС» до Миколаївського міського центру зайнятості також подавалась 06.09.2019р. та 10.12.2019р.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною 1 статті 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" зобов`язано підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, самостійно розраховувати кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та забезпечувати працевлаштування інвалідів.

Відповідно до ч.1 ст.20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, які використовують найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Згідно із частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Частиною 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Зі змісту частини 2 статті 218 Господарського кодексу України убачається, що вказана норма встановлює підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій).

Отже, суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.

На виконання пункту 4 частини 3 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" Міністерством соціальної політики України винесено наказ № 316 від 31 травня 2013 року, яким затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)". В контексті положень Закону України "Про зайнятість населення" та Порядку подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Колегія суддів звертає увагу, що періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не установлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію. Тому, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)" у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

За правилами, визначеними статтею 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Із системного аналізу вищезазначених законодавчих приписів убачається, що законодавцем чітко визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані:

- виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця;

- створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації;

- забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством;

- надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів;

- звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість і працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України;

- в разі не виконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції.

Отже, на підприємство покладається обов`язок самостійного працевлаштування інвалідів шляхом створення робочих місць для працевлаштування інвалідів та інформування про таку кількість створених робочих місць органи працевлаштування інвалідів, в тому числі і центри зайнятості. В свою чергу, закон не покладає на підприємство обов`язок здійснювати самостійний пошук працівників - інвалідів.

При цьому, Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні також визначено, що працевлаштування інвалідів здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такого інваліда.

З огляду на викладене, обов`язок по працевлаштуванню інвалідів відповідно до встановленого Законом нормативу покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості. Механізм реалізації зазначеної програми працевлаштування передбачає здійснення певних заходів з боку підприємств.

Доказом, який свідчить про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для інвалідів, є наказ по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця, звіт форми №3-ПН, що подається у порядку, визначеному наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31 травня 2013 року.

Таким чином, передбачена частиною 1 статті 20 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку здійснити грошовий платіж на користь Фонду соціального захисту інвалідів має наставати або 1) в разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 18 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування перед Фондом соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів, так як саме ця бездіяльність має своїм фактичним наслідком позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування інвалідів, або 2) у разі порушення роботодавцем вимог частини третьої статті 17, частини першої статті 18, частин другої, третьої та п`ятої статті 19 Закону України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні , що полягає у безпідставній відмові у працевлаштуванні інваліда, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості.

Судом апеляційної інстанції установлено, що відповідно до наданої Головним управлінням ПФУ в Миколаївській області та наявної у матеріалах справи інформації про страхувальників, які звітували про нарахування заробітної плати та єдиного внеску за січень 2019р. середньооблікова чисельність штатних працівників облікового складу за звітний період Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКОБУС" становить 22 особи.

Отже, обов`язок створити одне робоче місце для працевлаштування особи з інвалідністю у Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКОБУС" виник, зокрема, у січні 2019р.

Водночас, колегією суддів установлено, що звітність за формою 3-ПН "Звітність інформація про попит на робочу силу (вакансії)" Товариством з обмеженою відповідальністю „НИКОБУС» до Миколаївського міського центру зайнятості подано лише 25.03.2019р., тобто з порушенням строку у три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Таким чином, відповідачем вчасно не повідомлено центр зайнятості про наявність вакантної посади для працевлаштування інвалідів, а тому застосування до нього адміністративно-господарських санкцій є цілком обґрунтованими.

Відтак, суд апеляційної інстанції вважає вірним висновок окружного адміністративного суду щодо обґрунтованості позовних вимог Миколаївського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКОБУС" заборгованість у сумі 53 506,61 грн., з яких 52 840,91 грн. - адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу з працевлаштування осіб з інвалідністю в сумі, 665,70грн. - пеня за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій.

При цьому, на думку суду, є необґрунтованими твердження скаржника відносно вжиття усіх залежних від Товариства заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення, що підтверджується наказом по підприємству стосовно створення відповідного робочого місця та звітом форми №3-ПН, оскільки означену звітність до центру зайнятості подано з порушенням строку у три робочі дні з дати відкриття вакансії.

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи відповідача, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування.

З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "НИКОБУС" залишити без задоволення, а рішення Миколаївського окружного адміністративного суду від 30.11.2020 року по справі № 400/2106/20 - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня отримання сторонами копії судового рішення.

Суддя-доповідач Димерлій О.О. Судді Єщенко О.В. Танасогло Т.М.