Постанова

від 04.03.2021 по справі 640/8490/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/8490/20 Суддя (судді) першої інстанції: Балась Т.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Кучми А.Ю.,

суддів Аліменка В.О., Безименної Н.В.

за участю секретаря Островської О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року (дата складання повного тексту - 15.12.2020) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Комерційні системи України до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 24.12.2019,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю Комерційні системи України звернулося з позовом до суду, в якому просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві форми Р № 0280050304 від 24.12.2019.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки акту перевірки є суперечливими та абсурдними, оскільки послуги з розробки програмного забезпечення, які не призвели до створення програми, не є нематеріальним активом та не можуть бути поставлені на баланс, а суми понесені у зв`язку із такими отриманими послугами відображаються у складі витрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву вказав, що позивачем, в порушення пп. 44.2, 44.3, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п. 7 П (с) БО 15 Дохід не відображено суму доходів в розмірі 2 927 388 грн; згідно поданих до ДПІ фінансових звітів суб`єктів малого підприємництва - відсутня наявність у ТОВ Комерційні системи України на балансі нематеріальних активів чи витрат пов`язаних з їх створенням, а також відсутня дебіторська/кредиторська заборгованість по взаємовідносинам із контрагентами, тобто ТОВ Комерційні системи України проведено реалізацію товарів (нематеріальних активів) без її відображення у податковій звітності підприємства, що слугувало висновком про заниження податку на прибуток у сумі 526 929,84 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року адміністративний позов задоволено.

Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.

Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин у справі. Апелянт вказує, що позивачем не надано усі необхідні первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій. Крім того, наданий позивачем висновок експерта №02/04-20 від 24.04.2020 не є належним доказом та не спростовує висновки акту перевірки. Висновками перевірки повністю правомірні, а позивачем не доведено реальність спірних операцій.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому вказано про безпідставність доводів апеляційної скарги, відсутність підстав для її задоволення та відсутність підстав для скасування рішення суду першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.

Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, у період з 07.11.2019 по 13.11.2019 Головним управлінням ДПС у м. Києві було проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Комерційні системи України , за результатами перевірки складено акт від 20.11.2019 № 63/1-26-15-05-03-04/36159375 (том 1 а.с. 39-66; том 2 а.с 238-250).

З урахуванням розгляду заперечень ТОВ Комерційні системи України від 11.12.2019 (рішення про результати розгляду заперечення № 67346/10/26-15-05-03-04 від 29.12.2019) висновки акту від 20.11.2019 викладено в редакції, за якими перевіркою встановлені порушення:

- пп. 16.1.12, п. 16.1 ст. 16, п.44.1, 44.2, п. 44.3, п. 44.6 п. 7 ст. 9, 10 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні не надано статистичної звітності, банківських документів, договорів укладених з контрагентами, інших документів, з питань обчислення і сплати податків, зборів;

- п. 44.2, 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід , занижено податок на прибуток в періоді, що перевірявся, на загальну суму 526 929,84 грн, в т. ч. у 2016 рік на 118 521,18 грн, у 2017 році на 250 458,84 грн, у 2018 році - 157 949,82 грн.

На підставі зазначених висновків акту перевірки від 20.11.2019 № 63/1-26-15-05-03-04/36159375, Головним управлінням ДПС у м. Києві було прийнято податкове повідомлення-рішення від 24.12.2019 № 0280050304, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств 658 663 грн, в тому числі за податковим зобов`язанням 526 930 грн, 131 733 грн за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с.90-91).

Як убачається зі змісту акта перевірки, податкові зобов`язання з податку на прибуток зазначеним податковим повідомленням-рішенням були визначені позивачеві у зв`язку з тим, що в перевіряємому періоді встановлено придбання ТОВ Комерційні системи України послуг з консультування та розробки програмного забезпечення на загальну суму 2 927 388 грн, тоді як згідно поданих до ДПІ фінансових звітів суб`єктів малого підприємництва - відсутня наявність у ТОВ Комерційні системи України на балансі нематеріальних активів чи витрат пов`язаних з їх створенням, а також відсутня дебіторська/кредиторська заборгованість по взаємовідносинам із контрагентами, тобто згідно з позицією податкового органу ТОВ Комерційні системи України проведено реалізацію товарів (нематеріальних активів) без її відображення у податковій звітності підприємства, що стало підставою для донарахування податку на прибуток у сумі 526 929,84 грн.

За результатами оскарження податкового повідомлення-рішення в адміністративному порядку Державною податковою службою України прийнято рішення № 11356/6/99-00-08-05-01-06 від 27.03.2020, яким скаргу товариства залишено без задоволення.

Позивач, не погоджуючись з вищевказаним податковим повідомленням-рішенням, вважаючи його протиправним, прийнятим з порушенням норм податкового законодавства, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що в ході судового розгляду справи не були надані докази, які б свідчили про порушення позивачем п. 44.2, 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід у зв`язку з чим прийняте податкове повідомлення-рішення від 24.12.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Згідно з пп. 134.1.1 п. 134.1 статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України), прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Пунктом 138.1 статті138 ПК України встановлено, що витрати, що враховуються при обчисленні об`єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті, інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно з пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 ПК України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, відповідно до пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Якщо результатом розрахунку об`єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від`ємне значення, то сума такого від`ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об`єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від`ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від`ємного значення (п. 150.1 статті 150 ПК України).

Від`ємне значення як результат розрахунку об`єкта оподаткування, отриманий від ведення діяльності, яка підлягає патентуванню, не враховується для цілей абзацу першого цього пункту та відшкодовується за рахунок доходів, отриманих у майбутніх податкових періодах від такої діяльності.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, формування валових витрат обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів.

При цьому згідно з ч. 2 ст. 3 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 44.1 ст. 44 ПК України, для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 3 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 №87, фінансова звітність - це бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства/установи за звітний період.

Звіт про фінансові результати - це звіт про доходи, витрати і фінансові результати діяльності підприємства/установи.

Пунктом 4 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 3 Звіт про фінансові результати , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31.03.1999 № 87 передбачено, що витрати - це зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками) за звітний період.

З матеріалів справи вбачається виконання фізичними особами-підприємцями робіт (надання послуг) на користь ТОВ Комерційні системи України з консультування та розробки програмного забезпечення відповідно до умов договорів:

- про надання консультування з питань інформатизації та розробки комп`ютерного програмного забезпечення № 07/170918 від 17.09.2018 (ФОП ОСОБА_1 );

- про надання послуг на розробку комп`ютерного програмного забезпечення №01/010516 від 01.05.2016 (ФОП ОСОБА_2 );

- про надання послуг на розробку комп`ютерного програмного забезпечення №02/030417 від 03.04.2017 (ФОП ОСОБА_3 ).

Сторонами зазначених угод були складені та підписані рахунки-акти здавання-приймання виконаних робіт; вартість наданих послуг у загальній сумі 2 927 388 грн сплачена виконавцям, що підтверджено наданими до справи банківськими виписками за період з 05.01.2016 по 19.08.2019 (т.1 а. с. 196 - 250; т.2 а.с. 1-173).

З посиланням на п. 10 ПСБО 8 Нематеріальні активи , за яким, придбані (створені) нематеріальні активи зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю, податковим органом в акті перевірки зазначено, що програмне забезпечення - це нематеріальний актив, витрати на створення такого активу відображаються за дебетом 154 Придбання (створення) нематеріальних активів , а за кредитом даного рахунку відображається їх зменшення (введення в дію, прийняття в експлуатацію придбаних або створених нематеріальних активів тощо); введений в експлуатацію нематеріальний актив відображається за дебетом 12 рахунку Нематеріальні активи .

Правомірність відображення понесених позивачем витрат в обліку підприємства, зокрема в податковому обліку при формуванні фінансового результату до оподаткування (згідно національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку) заперечується податковим органом через відсутність у ТОВ Комерційні системи України на балансі нематеріальних активів чи витрат пов`язаних з їх створенням, а також при відсутності дебіторської/кредиторської заборгованості по взаємовідносинам із контрагентами.

Натомість, відповідно до п. 7-8 зазначеного ПСБО 8 Нематеріальні активи :

- нематеріальний актив, отриманий в результаті розробки, слід відображати в балансі за умов, якщо підприємство має:

- намір, технічну можливість та ресурси для доведення нематеріального активу до стану, у якому він придатний для реалізації або використання;

- можливість отримання майбутніх економічних вигод від реалізації або використання нематеріального активу;

- інформацію для достовірного визначення витрат, пов`язаних з розробкою нематеріального активу.

- якщо нематеріальний актив не відповідає вказаним критеріям визнання, то витрати, пов`язані з його придбанням чи створенням, визнаються витратами того звітного періоду, протягом якого вони були здійснені без визнання таких витрат у майбутньому нематеріальним активом.

За висновком експерта № 02/04-20 від 24.04.2020 (т.2 а.с. 204-205) представлені на дослідження матеріали не свідчать про отримання ТОВ Комерційні системи України від ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , та ФОП ОСОБА_1 у 2016-2018 роках відповідного продукту, який ідентифікований як нематеріальний актив, та, відповідно, підлягає оприбуткуванню в бухгалтерському обліку ТОВ Комерційні системи України на відповідному рахунку.

Методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначено Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 15 Доходи, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 року №290.

Відповідно до п.п.5, 7 ПСБО 15, дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов`язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

Згідно з пп. 10-14 ПСБО 15 Дохід, пов`язаний з наданням послуг, визнається, виходячи зі ступеня завершеності операції з надання послуг на дату балансу, якщо може бути достовірно оцінений результат цієї операції. Результат операції з надання послуг може бути достовірно оцінений за наявності всіх наведених нижче умов: можливості достовірної оцінки доходу; імовірності надходження економічних вигод від надання послуг; можливості достовірної оцінки ступеня завершеності надання послуг на дату балансу; можливості достовірної оцінки витрат, здійснених для надання послуг та необхідних для їх завершення. Оцінка ступеня завершеності операції з надання послуг проводиться: вивченням виконаної роботи; визначенням питомої ваги обсягу послуг, наданих на певну дату, у загальному обсязі послуг, які мають бути надані; визначенням питомої ваги витрат, яких зазнає підприємство у зв`язку із наданням послуг, у загальній очікуваній сумі таких витрат. Сума витрат, здійснених на певну дату, включає тільки ті витрати, які відображають обсяг наданих послуг на цю саму дату. Якщо послуги полягають у виконанні невизначеної кількості дій (операцій) за визначений період часу, то дохід визначається шляхом рівномірного його нарахування за цей період (крім випадків, коли інший метод краще визначає ступінь завершеності надання послуг). Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно визначений, то він відображається в бухгалтерському обліку в розмірі визначених витрат, що підлягають відшкодуванню. Якщо дохід (виручка) від надання послуг не може бути достовірно оцінений і не існує імовірності відшкодування зазнаних витрат, то дохід не визнається, а зазнані витрати визнаються витратами звітного періоду. Якщо надалі сума доходу буде достовірно оцінена, то дохід визнається за такою оцінкою.

З матеріалів справи вбачається відсутність у перевіряємому періоді на балансі товариства нематеріальних активів чи витрат пов`язаних з їх створенням, оскільки визнання об`єкта нематеріальним активом здійснюється лише за можливості його ідентифікування, виходячи з визначених критеріїв та на підставі відповідного первинного документу; тоді як за договорами № 07/170918 від 17.09.2018, № 01/010516 від 01.05.2016, № 02/030417 від 03.04.2017 у 2016-2018 роках програмне забезпечення чи авторські права позивачу не передавалися.

Згідно з проведеним експертним дослідженням (висновок судового експерта № 02/04-20 від 24.04.2020) за наданими на дослідження матеріалами не вбачається реалізація ТОВ Комерційні системи України будь-якого нематеріального активу в період 2016-2018 роки, яке засвідчено у відповідному первинному документі, що не підтверджує отримання ТОВ Комерційні системи України у 2016-2018 роках відповідного нематеріального активу та подальшу його реалізацію.

Зміст наданих рахунків-актів здавання-приймання виконаних робіт по договорам: про надання консультування з питань інформатизації та розробки комп`ютерного програмного забезпечення № 07/170918 від 17.09.2018 (ФОП ОСОБА_1 ); про надання послуг на розробку комп`ютерного програмного забезпечення № 01/010516 від 01.05.2016 (ФОП ОСОБА_2 ), про надання послуг на розробку комп`ютерного програмного забезпечення № 02/030417 від 03.04.2017 (ФОП ОСОБА_3 ), свідчить про виконання робіт, які оплачені позивачем з відображенням сум понесених витрат у обліку товариства.

Суд першої інстанції вірно встановив, що у перевіряємому періоді при виконанні зазначених договорів не мало місця введення в експлуатацію, постановки на баланс нематеріального активу, оскільки розробка його не була завершена і такий не був придатний для використання, що не дає підстав вважати сплачені кошти на користь виконавців платою за придбання відповідного нематеріального активу.

Під час розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій відповідач не спростував обставини підтверджені первинними документами щодо правомірності віднесення до витрат поточного періоду витрат понесених позивачем у перевіряємому періоді за договорами про надання послуг на розробку комп`ютерного програмного забезпечення № 07/170918 від 17.09.2018, № 01/010516 від 01.05.2016, № 02/030417 від 03.04.2017.

Разом із тим, суми сплачені позивачем за вказаними договорами кваліфіковані податковим органом як дохід підприємства, у зв`язку із нібито отриманням права власності на нематеріальні активи (що прирівнюється до постачання товарів), саме тому вважаючи суму витрат сумою доходу підприємства яка не була останнім відображена у податковій звітності, відповідачем здійснено донарахування податку на прибуток в розмірі 526929,84 грн, в т. ч. у 2016 рік на 118521,18 грн, у 2017 році на 250458,84 грн, у 2018 році - 157949,82 грн.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо неправомірності визначення бази до оподаткування за непрямим методом на підставі суми понесених витрат, а висновки податкового органу про те, що виявлені порушення податкового законодавства призвели до заниження податку на прибуток за податковим зобов`язанням на суму 526929,84 грн визнаються необґрунтованими.

Також, у суді апеляційної інстанції було допитано свідка ФОП ОСОБА_1 , відповідно до показань якого, програмний продукт, що ним розроблявся на користь позивача завершений не був через відсутність фінансування. Тобто дана обставина додатково підтверджує помилковість висновків податкового органу щодо отримання позивачем прибутку чи готового продукту або прав на цей продукт.

Контролюючим органом взагалі не надано будь-яких доказів виготовлення відповідного продукту, який є об`єктом оподаткування, його реалізація, руху коштів по рахункам позивача (отримання прибутку).

Крім того, апеляційна скарга не містить доводів на спростування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача на користь позивача витрат на проведення експертизи, тому відповідно до приписів статті 308 КАС України, колегія суддів не переглядає рішення суду першої інстанції в цій частині.

За таких обставин враховуючи, що відповідачем не були надані докази, які б свідчили про порушення позивачем п. 44.2, 44.3 ст. 44, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, п. 5, п.7 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 Дохід у зв`язку з чим прийняте за висновками акту перевірки від 20.11.2019 №63/1-26-15-05-03-04/36159375 податкове повідомлення-рішення від 24.12.2019 є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .

Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи

Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення

Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Враховуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, надав належну оцінку дослідженим доказам та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У зв`язку з цим колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м.Києві - залишити без задоволення , а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року - без змін .

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 09.03.2021.

Головуючий суддя: А.Ю. Кучма

В.О. Аліменко

Н.В. Безименна