Постанова

від 03.03.2021 по справі 140/16020/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 140/16020/20 пров. № А/857/1019/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді - Мікули О. І.,

суддів - Курильця А. Р., Кушнерика М. П.,

з участю секретаря судового засідання - Ратушної М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області на ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі № 140/16020/20 за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Левіні" до Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України про зупинення дії рішення,-

суддя в 1-й інстанції - Волдінер Ф. А.,

час ухвалення рішення - 19.11.2020 року,

місце ухвалення рішення - м. Луцьк,

дата складання повного тексту рішення - не зазначена,

в с т а н о в и в:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Левіні" звернулося в суд з позовом до відповідачів - Головного управління ДПС у Волинській області, Державної податкової служби України в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення Комісії Головного управління ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних №9516 від 26 червня 2020 року про відповідність Товариства з обмеженою відповідальністю Левіні критеріям ризиковості платника відповідно до пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків; зобов`язати Головне управління ДПС у Волинській області виключити Товариство з обмеженою відповідальністю Левіні з переліку платників податків, які відповідають критеріям ризиковості платника податку; визнати протиправними та скасувати рішення Комісії ГУ ДПС у Волинській області, яка приймає рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних або відмову в такій реєстрації №1865019/42816803 від 25 серпня 2020 року про відмову в реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної №9 від 14 липня 2020 року; зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №9 від 14 липня 2020 року подану Товариством з обмеженою відповідальністю Левіні .

Позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26 червня 2020 року №9516 про відповідність ТзОВ Левіні пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

Ухвалою Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Левіні" про забезпечення позову задоволено. Зупинено дію рішення комісії ГУ ДПС у Волинській області з питань зупинення реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних від 26 червня 2020 року №9516 про відповідність товариства з обмеженою відповідальністю Левіні критеріям ризиковості платника податку відповідно пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою, відповідач - Головне управління ДПС у Волинській області оскаржило її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана ухвала прийнята з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню, покликаючись на те, що відсутні правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову у цій адміністративній справі, оскільки внесення контролюючим органом платника податку до переліку ризикових платників є лише діяльністю контролюючого органу з виконання своїх повноважень по збиранню та формуванню податкової інформації. Зазначає, що наслідком прийняття рішення про включення позивача до переліку ризикових платників податків є лише можливість зупинення реєстрації податкових накладних платника податків, однак судом першої інстанції не враховано наявність процедури реєстрації заблокованих податкових накладних, яка вказує на відсутність негативних наслідків для платника податків у зв`язку із зупиненням реєстрації податкових накладних та свідчить про помилковість доводів позивача про неможливість ефективного захисту або поновлення його порушених чи оспорюваних прав або інтересів. Звертає увагу, що в оскаржуваній ухвалі про забезпечення позову суд першої інстанції не наводить мотиви, за яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також не вказує ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Просить скасувати оскаржувану ухвалу, та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про вжиття заходів забезпечення позову. Вказує, що хоч забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, проте в разі невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення було б нанесено значну шкоду позивачу, так як до вирішення справи по суті реєстрація в ЄРПН податкових накладних не здійснювалася, що призвело б до відмови контрагентів від співпраці та як наслідок зупинення господарської діяльності товариства. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін.

Представник відповідача (апелянта) - Шемчук Т. В. у судовому засіданні в режимі відеоконференції підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі, вважає висновки суду першої інстанції неправильними та необґрунтованими. Просить скасувати оскаржувану ухвалу та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Представник позивача у судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду повідомлений належним чином, а тому суд вважає можливим проведення розгляду справи без його участі за наявними в справі матеріалами, та на основі наявних у ній доказів.

Заслухавши суддю-доповідача та пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзив на апеляційну скаргу в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а оскаржувану ухвалу скасувати з таких підстав.

Задовольняючи заяву про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що невжиття заходів забезпечення адміністративного позову в даному випадку може мати наслідком заподіяння шкоди правам та інтересам заявника та третіх осіб, в тому числі добросовісним платникам податків, що, враховуючи тимчасовий характер заходів забезпечення позову, може нанести значно більше шкоди для різних учасників господарських відносин ніж ймовірне недотримання заявником податкової дисципліни у відносинах з одним контрагентом. Відтак, суд дійшов висновку про співмірність вимог заяви про забезпечення позову з обставинам справи, що відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову. Крім того, у разі невжиття заходів забезпечення позову ймовірне настання негативних наслідків, для виправлення яких заявнику буде необхідно докласти значних зусиль у випадку задоволення судом адміністративного позову в подальшому. На переконання суду, невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення істотно ускладнює ефективний захист прав та інтересів заявника від порушень з боку суб`єкта владних повноважень у сфері господарської діяльності, а саме: право здійснювати самостійно без обмежень господарську діяльність. В свою чергу, забезпечення позову на час судового розгляду справи відновить право заявника на здійснення господарської діяльності як платника податку на додану вартість, дасть можливість заявнику до остаточного вирішення даного спору реалізовувати своє право на здійснення діяльності та реєстрацію податкових накладних.

Даючи правову оцінку такому висновку суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ч.1, 2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Отже забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті визначених законом заходів з метою створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

Колегія суддів звертає увагу на те, що підстави забезпечення позову, передбачені ч.2 ст.150 КАС України, є оціночними, тому суд повинен у кожному випадку, виходячи з конкретних доказів, встановити, чи є хоча б одна з названих обставин, і оцінити, чи не може застосуванням заходів забезпечення позову бути завдано ще більшої шкоди, ніж та, якій можна запобігти.

Згідно з ч.2 ст.151 КАС України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Відповідно до ч.6 ст.154 КАС України в ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання.

Таким чином, ухвала про забезпечення позову повинна бути судом вмотивована, а саме із зазначенням: 1) висновків про існування: обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі; 2) в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача.

При розгляді заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх доводів, пересвідчитись, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Розглядаючи заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суд, виходячи з конкретних доказів, повинен встановити чи наявна хоча б одна з передбачених ч.2 ст.150 КАС України обставин та оцінити чи не призведе застосований судом захід забезпечення позову до заподіяння ще більшої шкоди, ніж та, якої можна запобігти шляхом його застосування.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням комісії ГУ ДПС у Волинській області про відповідність/невідповідність платника податку на додану вартість критеріям ризиковості платника податку від 26 червня 2020 року №9516 ТОВ Левіні віднесено до ризикових платників податків на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податків.

Пункт 201.16 статті 201 ПК України передбачає, що реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних може бути зупинена в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України.

Дійсно, у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється (пункт 6 Порядку №1165).

Водночас, підпункт 3 пункту 11 Порядку №1165 передбачає, що у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначається, серед іншого, пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Таким чином, перевірка контролюючим органом на відповідність критеріям ризиковості платника податків здійснюється при реєстрації кожної податкової накладної/розрахунку коригування, незалежно від факту віднесення платника податків до переліку ризикових, та є передбаченим законом заходом контролю.

Висновок суду першої інстанції про те, що невжиття заходів щодо зупинення дії оскаржуваного позивачем рішення зумовить настання негативних та незворотних наслідків для його господарської діяльності не підтверджені будь-якими доказами. Так само суд першої інстанції не зазначив, на підставі яких саме доказів визнано підтвердженими доводи позивача, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити ефективність захисту і унеможливити поновлення порушених прав позивача.

З приводу негативних наслідків для господарської діяльності позивача, на які покликався суд першої інстанції, колегія суддів зазначає, що, безумовно, рішення чи дії суб`єктів владних повноважень справляють певний вплив на суб`єктів господарювання. Такі рішення можуть завдавати шкоди і мати наслідки, які позивач оцінює негативно. Проте відповідно до статті 150 КАС України зазначені обставини, навіть у разі їх доведення, не є безумовними підставами для застосування заходів забезпечення позову в адміністративній справі.

При цьому колегія суддів також зазначає, що віднесення певних платників податків до ризикових є по суті формою здійснення контролюючим органом податкового контролю, який, в тому числі, спрямований і на забезпечення прав та інтересів інших суб`єктів господарювання в частині правильності відображення ними результатів господарської діяльності з метою оподаткування. Водночас, за позивачем залишається право належними документами довести реальність здійснення фінансово-господарських операцій у межах своєї господарської діяльності, та у разі повноти документів по даних операціях, подальшого прийняття позитивного рішення про реєстрацію податкових накладних/розрахунків коригування. Та обставина, що надання додаткових документів та пояснень у кожному конкретному випадку вимагає значного часу та зусиль, не може сприйматися як визначена законом підстава для забезпечення позову.

Колегія суддів зазначає, що позивач у заяві не навів обґрунтованих підстав вважати, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та вжиття заходів забезпечення позову у цій адміністративній справі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є підставними та спростовують відповідні висновки суду першої інстанції з вищенаведених мотивів.

Разом з тим, суд першої інстанції не дав належної оцінки вказаним обставинам, що призвело до ухвалення помилкового рішення, у зв`язку з чим ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям постанови про відмову в задоволенні заяви позивача про забезпечення позову.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувану ухвалу суду першої інстанції необхідно скасувати як таку, що постановлена з порушенням норм процесуального права, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційна скарга підлягає до задоволення.

Керуючись ст. 242, 243, 246, 250, 264, 310, 315, 317, 320, 321, 322, 325 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Волинській області задовольнити.

Ухвалу Волинського окружного адміністративного суду від 19 листопада 2020 року про забезпечення позову у справі № 140/16020/20 скасувати та прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. І. Мікула судді А. Р. Курилець М. П. Кушнерик Повне судове рішення складено 09 березня 2021 року.