Рішення

від 02.02.2021 по справі 761/861/20

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/861/20

Провадження № 2/761/1349/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

02 лютого 2021 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Фролової І.В.,

секретаря судового засідання - Мехеди А.В.,

за участю:

представника позивача - Демченка В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві у порядку загального позовного провадження в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сіфудс Груп до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

09 січня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Сіфудс Груп звернулися до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди.

У своїй позовній заяві позивач просить суд стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 1 537 788,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що ТОВ Сіфудс Груп 28.05.2015 року отримало від ТОВ Інтерфлот помилковий платіж на суму в 1 537 788,00 грн., та відразу повідомило листом №28/05-1 від 28.05.2015 року ПАТ КБ Стандарт про здійснення помилкового платежу та просило повернути грошові кошти. На запити банка ПАТ КБ Стандарт листами № 242 від 29.05.2015 р. та № 246 від - 06.2015 р. банк платника - ПАТ БАНК АВАНГАРД - підтвердив банку ПАТ КБ Стандарт інформацію про звернення ТОВ ІНТЕРФЛОТ про здійснення помилкового платежу та просив повернути помилково перераховані грошові кошти. 17.06.2015року ПАТ КБ СТАНДАРТ дав згоду на повернення помилкового платежу, в особі ОСОБА_2 . Керуючись ст. 35 ЗУ Про платіжні системи та переказ коштів в України ТОВ Сіфудс Груп протягом трьох робочих днів від дати надходження повідомлення, ініціював переказ коштів ТОВ ІНТЕРФЛОТ . Погоджений платіж підприємство повинно було отримати не пізніше 19.06.2015року. Але платіж на протязі 24 годин (2 днів) так і не був перерахований. Мотивуючи правомірність обмеження вказаної операції, Уповноваженою особою вказано, що на виконання пункту 3 частини другої статті 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженою особою затверджено черговість проведення платежів в період дії тимчасової адміністрації та регламент здійснення платежів, який повинен виконуватись при отриманні клієнтських платежів, що оформлено наказами №122-ОД від 25.02.2015 та №122/1-ОД від 25.02.2015. Таким чином, головним бухгалтером ОСОБА_3 та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Комерційний банк Стандарт ОСОБА_2, на якого станом на момент виникнення спірних правовідносин було покладено обов`язки з виконання повноважень органів управління банку та органів контролю, були відсутні законодавчо мотивовані підстави для обмеження у проведенні операції з перерахування грошових коштів за платіжним дорученням ТОВ Сіфудс груп від 28.05.2015 №207. Як наслідок, бездіяльність Відповідачів з невиконання платежу позивача та перерахування за його платіжним дорученням від 28.05.2015 №207 грошових коштів є протиправною яка позбавила Позивача можливості розпоряджатися належними йому коштами. Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду із відповідним позовом.

Ухвалою від 06 травня 2020 року по справі відкрито провадження.

Ухвалою суду від 15 жовтня 2020 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про дату місце та час судового розгляду була повідомлена належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею (ч. 1 ст. 223 ЦПК України).

Суд, керуючись вимогами ст. ст. 223, 280 ЦПК України, вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи на підставі наявних в справі доказів, ухваливши заочне рішення, оскільки: останні належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти заочного вирішення справи; підстави для відкладення розгляду справи відсутні.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши матеріали справи доказами, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

За змістом ч.ч.1, 2, 3,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Відповідно до ч.ч. 1, 5-6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що 28 травня 2018 року ТОВ Сіфудс Груп отримало від ТОВ Інтерфлот платіж на суму в 1 537 788,00 грн., що підтверджується копією платіжного доручення №207 від 28.05.2015р.

На запити банка ПАТ КБ Стандарт листами № 242 від 29.05.2015 р. та № 246 від - 04.06.2015 р. банк платника - ПАТ БАНК АВАНГАРД - підтвердив банку ПАТ КБ Стандарт інформацію про звернення ТОВ ІНТЕРФЛОТ про здійснення помилкового платежу та просив повернути помилково перераховані грошові кошти.

Спірні правовідносини між позивачем та відповідачами виникли під час процедури тимчасової адміністрації в ПАТ КБ Стандарт .

Мотивуючи правомірність обмеження вказаної операції, Уповноваженою особою вказано, що на виконання пункту 3 частини другої статті 37 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб Уповноваженою особою затверджено черговість проведення платежів в період дії тимчасової адміністрації та регламент здійснення платежів, який повинен виконуватись при отриманні клієнтських платежів, що оформлено наказами №122-ОД від 25.02.2015 та №122/1-ОД від 25.02.2015.

Так, вказаними наказами встановлено регламент здійснення платежів у ПАТ КБ Стандарт , згідно з яким головною умовою здійснення таких платежів є факт надходження коштів, які підлягають перерахуванню, після запровадження тимчасової адміністрації у банку.

Відповідно до наказу №122/1-ОД від 25.02.2015 року про черговість проведення платежів, був встановлений порядок проведення платежів в період дії тимчасової адміністрації. Так підпунктом 6 пункту 1 передбачено здійснення операцій з переказу коштів фізичних та юридичних осіб, що надійшли на їхні рахунки, починаючи з наступного дня після запровадження процедури тимчасової адміністрації.

В пункті 2 зазначається відповідальних осіб, а саме: головному бухгалтеру ПАТ КБ СТАНДАРТ ОСОБА_3 забезпечити виконання даного наказу.

Відповідно до п.3. Контроль за виконанням наказу залишався за ОСОБА_2 , який даний наказ підписам.

Згідно регламенту ПАТ КБ СТАНДАРТ всі платежі повинні бути погодженні з тимчасовою адміністрацією, а саме с ОСОБА_2 та на протязі 24 годин, як що останній погоджує платіж ( ОСОБА_2 ) головний бухгалтер ОСОБА_1 проводить погоджений платіж.

Таким чином, головним бухгалтером ОСОБА_3 та уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації ПАТ Комерційний банк Стандарт ОСОБА_2, на якого станом на момент виникнення спірних правовідносин було покладено обов`язки з виконання повноважень органів управління банку та органів контролю, були відсутні законодавчо мотивовані підстави для обмеження у проведенні операції з перерахування грошових коштів за платіжним дорученням ТОВ Сіфудс груп від 28.05.2015 №207.

Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння особи, яке містить такі складові: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв`язок між поведінкою та шкодою; вина особи

Так, згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Положеннями ч.1 ст. 16 ЦК України визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є:1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода) (ч. 2 ст. 22 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Аналіз положень ст. 1166 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, винне діяння заподіювана шкоди (цивільне правопорушення), яке містить такі складові: протиправна поведінка особи, настання шкоди, причинний зв`язок між ними та вина заподіювана шкоди.

Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

У зазначеній нормі встановлюються загальні правила відшкодування юридичною або фізичною особою потерпілій стороні шкоди, завданої їх працівником або іншою особою.

Це один із випадків, коли суб`єктом відшкодування виступає юридична або фізична особа, яка шкоди потерпілій стороні безпосередньо не завдавала. Тобто, особливістю цих зобов`язань є те, що закон відмежовує особу, яка безпосередньо завдала потерпілій стороні шкоди, від особи, яка повинна цю шкоду відшкодувати.

У цивільному праві під діями юридичної особи визнаються: дії органу, її представників, а також її членів або інших учасників (працівників і службовців). Діями фізичної особи (фізичної особи - підприємця) визнаються дії працівників (службовців), якщо їх вчинено на виконання трудових (службових) обов`язків.

Безпосередній заподіювач шкоди (працівник) юридично втілює волю осіб, з якими він пов`язаний трудовим договором (контрактом), а тому його вина визнається виною роботодавця.

Причинно-наслідковий зв`язок у цьому виді зобов`язань може мати складний характер, тобто треба доводити не тільки те, що шкоди завдано внаслідок протиправного діяння, а й те, що це протиправне діяння виникло внаслідок неналежного виконання чи невиконання працівником (службовцем) або іншою особою покладених на нього трудових (службових) чи інших обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 22 червня 2017 року у справі № 638/11853/15-ц та від 27 лютого 2019 року у справі № 158/812/15-ц.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2020 року у справі № 910/3501/18.

За правилами статтей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонам матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 1173 ЦК передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

З пункту 5 постанови пленуму Верховного Суду України Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди № 6 від 27.03.1992 вбачається, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Таким чином для вирішення питання про відшкодування матеріальної шкоди у даній справі необхідно встановити: наявність шкоди, протиправність дій відповідача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача. Кожна із цих складових є обов`язковою умовою для відшкодування завданої шкоди. При цьому, враховуючи специфіку адміністративних правовідносин, відповідно до 1173 ЦК вина органу місцевого самоврядування як обов`язкова підстава відповідальності виключається.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України (надалі - Конвенція), та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини неодноразово визнавав правомірні очікування особи майном в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції. При цьому, Суд зазначав, що необхідно, щоб правомірне очікування мало більш конкретний характер, ніж просто надія, в його основі повинні знаходитися норма права чи правовий акт, наприклад, рішення суду (п. 75 постанови Великої палати Європейського суду з прав людини від 13.12.2016 року по справі Белане Надь проти Угорщини , скарга №53080/13, п. 31, 32 рішення Суду від 09.01.2007 року у справі Інтерсплав проти України заява N803/02).

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, втручання у право на мирне володіння майном не становитиме порушення вимог статті 1 Першого протоколу Конвенції, якщо суд встановить наявність підстав виправданості втручання. Зокрема таке втручання має бути згідно із законом . Під законом Конвенція розуміє нормативний акт, що має бути доступним (accessible) та передбачуваним (foreseeable). Якщо Суд встановить, що втручання відбулось згідно із законом , суд досліджує чи переслідує втручання легітимну мету , тобто, чи вчинене в інтересах суспільства. Встановивши наявність легітимної мети , суд перевіряє чи дотримано пропорційність вжитих державою заходів щодо обмеження прав, тобто, чи забезпечено справедливу рівновагу між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини (п. 38 - 40 рішення суду від 10.02.2010 року по справі Серявін та інші проти України заява №4909/04, п.50, 51 рішення суду від 14.10.2010 по справі Щокін проти України заяви №23759/03 та №37943/06, рішення у справі Беєлер проти Італії ).

Також, Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав про те, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням справедливого балансу між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. Умови надання компенсації згідно з положеннями відповідного законодавства є значущими для оцінки того, чи оскаржуваний захід зберігає необхідний справедливий баланс, та особливо для визначення того, чи покладає такий захід непропорційний тягар на заявників. Суд неодноразово встановлював, що позбавлення власності без сплати суми її вартості становитиме непропорційне втручання та що відсутність будь-якого відшкодування може бути виправданою відповідно до пункту 1 статті 1 Першого протоколу лише за виключних обставин (п. 55 - 57 рішення Суду від 22.11.2007 року по справі Україна-Тюмень проти України , заява №22603/02, рішення Суду по справі Святі Чоловічі Монастирі проти Греції від 09.12.1994 року).

Таким чином, матеріалами справи підтверджується заподіяння позивачу шкоди (понесення збитків) на суму 1 537 788,00 грн. внаслідок протиправної бездіяльності ОСОБА_1 , ОСОБА_2 За таких обставин, суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог, а відтак позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати, понесені останнім, які складаються з судового збору в розмірі 23 066,82 грн.

Керуючись ст.ст. 22, 23, 1166, 1173 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 5, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 13, 17, 76-81, 141, 223, 258, 262, 264, 265, 268, 273, 280, 352 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Сіфудс Груп до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про відшкодування шкоди - задовольнити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіфудс Груп грошові кошти в розмірі 1 537 788,00 грн.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сіфудс Груп судовий збір у розмірі 23 066,82 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Шевченківський районний суд міста Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю Сіфудс Груп , адреса місця знаходження - 03680, м. Київ, вул. Столичне шосе, буд. 100, код ЄДРПОУ 36555556,

ОСОБА_1 , адреса місця проживання - АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,

ОСОБА_2 , адреса місця проживання - АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ,

Суддя: