Постанова

від 25.02.2021 по справі 621/492/20

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 лютого 2021 року

м. Харків

справа № 621/492/20

провадження №22-ц/818/1016/21

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді - Тичкової О.Ю.,

суддів - Маміної О.В., Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря - Супрун Я.С.,

сторони справи:

позивач - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Зміївського району Харківської області,

відповідач - ОСОБА_1 ,

третя особа - Служба у справах дітей Зміївської районної державної адміністрації Харківської області, Комунальний заклад Зміївський районний центр соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді Зміївської районної ради Харківської області,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2020 року ухвалене у складі судді Шахової В.В.,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2020 року Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Зміївського району Харківської області звернувся до суду із позовом, у якому просив позбавити ОСОБА_1 батьківських прав відносно неповнолітніх і малолітніх дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Позов мотивовано тим, що з 2012 року у Комсомольській селищній раді перебуває на обліку як сім`я, що опинилася в скрутних життєвих обставинах, родина ОСОБА_1 , яка має п`ятеро неповнолітніх і малолітніх дітей. Відповідачка не приділяє достатньої уваги вихованню своїх дітей, внаслідок чого діти не ночують дома, мають девіантну поведінку, не вміють підтримувати дружні стосунки з ровесниками, не знають суспільних моральних норм, пропускають заняття у Слобожанському ліцеї № 1, вчиняють крадіжки та хуліганські дії відносно інших дітей та дорослих. Через неприпустиму поведінку на уроках ОСОБА_2 та ОСОБА_3 адміністрація ліцею вимушена була перевести на індивідуальне навчання (сімейну форму здобуття освіти) з січня 2020 року, щоб забезпечити нормальний навчальний процес для інших учнів. З ОСОБА_1 проводяться бесіди щодо належного ставлення до процесу виховання дітей працівниками виконавчого комітету Комсомольської селищної ради, працівниками Служби у справах дітей Зміївської райдержадміністрації , працівниками Зміївського районного центру соціальних служб для сім`ї, дітей та молоді , вчителями Слобожанського ліцею № 1. До ОСОБА_1 зверталися батьки дітей, з якими навчаються і спілкуються її діти, скаржилися на те, що її діти ображають інших дітей, і ці образи носять жахливий характер, просили вплинути на дітей, пояснити їм норми суспільної поведінки, навчити їх ставитися з повагою до оточуючих. На поради і вмовляння вона не реагує ніяк або реагує агресивно, перестає спілкуватися зі вчителями, уникає зустрічей з фахівцями. Позитивного впливу на дітей з боку матері немає, відсутній контроль за їх навчанням, спілкуванням, вчинками, поведінкою. ОСОБА_1 неодноразово була притягнута до адміністративної відповідальності за неналежне виконання своїх батьківських обов`язків - Зміївським відділом поліції та Зміївським районним судом у 2017 - 2019 роках. Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Зміївського району Харківської області вважає, що є потреба у захисті інтересів дітей шляхом позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 , оскільки той вплив, який вона має на дітей, не допомагає їх адаптації у суспільстві, не сприяє їх позитивному розвитку та становленню як особистості.

Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2020 року позовні вимоги задоволені. Позбавлено батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , відносно дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Судове рішення мотивоване тим, що в судовому засіданні доведено свідоме ухилення ОСОБА_1 від виховання неповнолітніх дітей: ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , які допускають девіантну поведінку. Вжиті до ОСОБА_1 заходи адміністративного впливу результатів не дали. Висновком Зміївської районної державної адміністрації Харківської області від 17.12.2019 визнано доцільним позбавлення відповідачки батьківських прав відносно п`яти дітей, оскільки вона не піклується про фізичний та духовний розвиток дітей, їх навчання та підготовку до самостійного життя, ухиляється від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей. Оскільки позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов`язків суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано доказів, які б давали підстави вважати сім`ю особливо непридатною чи явно неблагополучною. Крім того, відсутні докази, які б характеризували її, як мати, що здатна становити загрозу для дітей, їх здоров`ю та психічного розвитку. Вказує на те, що вона ніколи не ухилялась від виконання своїх обов`язків по вихованню дітей, поганих звичок не має, діти завжди нагодовані та вдягнуті. Відповідач піклується про фізичний і духовний розвиток дітей, не вчиняла відносно дітей будь-яких неправомірних дій. Позбавлення батьківських прав несе в собі негативний вплив на свідомість дитини, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

У відзиві на апеляційну скаргу орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Чугуївського району Харківської просить рішення суду залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що відповідач не виконує свої батьківські обов`язки. Вважає, що до відповідача слід застосувати крайній захід та позбавити її батьківських прав щодо власних дітей.

Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників справи, які з`явилися в судове засідання, дослідивши наявні у справі докази, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 367 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до п.п. 2,4 ч.1, ч.2 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

Як установлено судовим розглядом та вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 є матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (а.с. 30 - 34).

Діти проживають разом з нею за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно з ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України (надалі СК України) мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

У статті 9 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року встановлено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Відповідно до п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 20 березня 2007 року № 3 Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав (далі - Постанова) позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Вирішуючи питання про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 суд взяв до уваги висновок Зміївської районної державної адміністрації (надалі РДА) Харківської області від 17.12.2019 № 01-32/ 3175, дані листа Зміївської РДА Харківської області від 20.12.2019 за №01-36/3221 про неодноразові бесіди з ОСОБА_1 стосовно неналежного виховання нею неповнолітніх ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , скарги батьків учнів 6-В класу та численні листи директора Слобожанського ліцею №1 стосовно негативної поведінки ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , які були переведені на сімейну форму навчання, відомості про неодноразове притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу по ч.2 ст.184 КУпАП за невиконання належним чином обов`язку щодо виховання синів ОСОБА_2 та ОСОБА_7 , дані листа начальника Зміївського ВП ГУНП в Харківській області від 21.08.2019 про те, що ОСОБА_1 не виконує своїх обов`язків стосовно виховання неповнолітніх ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , на виклики до поліції не реагує, при виїзді за місцем мешкання родини ОСОБА_9 двері ніхто не відчиняє. Також судом враховані показання свідків: ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та дані актів обстеження житлових умов відповідачки.

Відповідно до частин 2,3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Згідно з матеріалами справи ОСОБА_1 не була належним чином повідомлена про час та місце розгляду справи, справу було розглянуто за її відсутності, доказів належного повідомлення відповідачки про час та місце судового розгляду матеріали справи не містять. Тому колегія суддів Харківського апеляційного суду враховує пояснення ОСОБА_1 та докази, надані нею до суду апеляційної інстанції.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 пояснила, що виховує дітей сама, офіційно ніде не працює. Має дохід від отримання соціальної допомоги на дітей та роботи прибиральницею у м. Зміїв. Вона постійно дбає та піклується про своїх дітей, купує їм одяг, пере та готує їжу. ОСОБА_13 та ОСОБА_14 відвідують Слобожанський ліцей №1, наймолодша дитина - ОСОБА_15 заклад освіти ще не відвідує. Старші діти ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,дійсно мають девіантну поведінку. Зазначена поведінка не пов`язана з її винними діями, вона вчила їх тільки доброму і робила все можливе, щоб виховати їх нормальними людьми. Але вона нажаль не має відповідного авторитету та впливу відносно їх поведінки.

Допитана в судовому засіданні неповнолітня ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , пояснила , що проживає разом з матір`ю, братами та сестричкою. Дуже любить свою маму, яка постійно турбується про неї та інших дітей: готує їжу, купує одяг та іграшки, створює умови для навчання. ОСОБА_14 з молодшим братиком відвідує Слобожанський ліцей № 1, вони добре вчаться. ОСОБА_14 спить разом з ОСОБА_19 на дивані. Мама дуже старається їм у всьому допомогти та підтримати. Вона її дуже любить.

Зазначені показання дитини підтверджені наданими суду апеляційної інстанції письмовими доказами: характеристиками дітей ОСОБА_19 та ОСОБА_14 з місця навчання ( а.с. 166, 167), грамотами на ім`я ОСОБА_4 , подякою ОСОБА_1 за виховання дитини ( а.с. 168 - 172).

Згідно з даними акту про обстеження житлових умов від 23.05.2019 діти не мають свого окремого ліжка, тому що квартира замала, у квартирі знаходиться один стіл для навчання ( а.с. 61). Проте зазначений акт не містить висновків щодо відсутності умов для проживання дітей у квартирі, які б могли загрожувати їх фізичному та психічному здоров`ю, нормальному розвитку.

Жодного обґрунтування доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дітей ОСОБА_14 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 висновок Зміївської РДА Харківської області від 17.12.2019 № 01-32/ 3175 не містить (а.с. 7).

Наданий позивачем лист Зміївського відділу поліції ГУ НП в Харківській області № 10589/119-89/03/20-2020 від 15.10.2020 та копія заяви ОСОБА_21 не враховуються Харківським апеляційним судом для оцінки правильності рішення суду першої інстанції. Лист від 15.10.2020 позивачем до суду першої інстанції не надавався, а лист ОСОБА_23 складений 18.01.2021, тобто після ухвалення рішення суду від 16.10.2020.

Судова колегія вважає, що суд першої інстанції неповно встановив обставини у справі, не встановив винної поведінки ОСОБА_1 щодо ухилення від виконання нею своїх батьківських обов`язків відносно дітей ОСОБА_14 , ОСОБА_19 та ОСОБА_20 .

Тому рішення суду про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно неповнолітніх дітей ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 є незаконним та необґрунтованим.

Судова колегія також не погоджується з висновком суду стосовно наявності підстав для позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно ОСОБА_2 та ОСОБА_7 .

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Згідно з даними постанов Зміївського районного суду Харківської області від 17.12.2018, 26.02.2019 ОСОБА_1 визнано винною у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.184 КУпАП , а саме, ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_8 , вчинене повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення ( а.с. 71,72).

Відповідно до частини 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність винної поведінки ОСОБА_1 відносно ухилення від належного виконання своїх обов`язків по вихованню ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Разом з тим, позбавлення батьківський прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав. Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Вказані висновки викладені в постановах Верховного Суду від 06.05.2020 у справі № 753/2025/19, від 06.05.2020 у справі № 641/2867/17-ц.

Матеріали справи не містять даних про порушення ОСОБА_1 громадського порядку, зловживання спиртними та ( або) наркотичними засобами, негативну характеристику її особистих якостей та способу життя. Заперечення нею проти позову про позбавлення її батьківських прав, подання нею апеляційної скарги свідчить про інтерес ОСОБА_1 до неповнолітніх дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 .

Ухвалюючи рішення про позбавлення відповідачки батьківських прав відносно дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , суд не врахував, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, необхідність застосування якого за обставинами цієї справи не доведена. Належних та допустимих доказів неможливості зміни поведінки ОСОБА_1 стосовно виховання дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , які б могли бути законною підставою для позбавлення її батьківських прав відносно дітей, позивачем не надано.

З огляду на вищезазначене судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволені позову.

Згідно з абз. 2 п. 18 Постанови, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Відмовляючи у задоволенні позову про позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав відносно дітей ОСОБА_8 та ОСОБА_7 суд апеляційної інстанції вважає за необхідне попередити відповідачку про необхідність зміни ставлення до виховання синів.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 16 жовтня 2020 року скасувати.

У задоволенні позову Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Слобожанської селищної ради Зміївського району Харківської області про позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відмовити.

Попередити ОСОБА_1 про необхідність зміни ставлення до виховання дітей: ОСОБА_22 , ОСОБА_3 .

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови виготовлено 05 березня 2021 року.

Головуючий О.Ю. Тичкова

Судді О.В. Маміна

Н.П. Пилипчук