Рішення

від 03.03.2021 по справі 468/1538/20-ц

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 468/1538/20-ц

2/468/34/21

БАШТАНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

56101 Миколаївська область м. Баштанка вул. Полтавська 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2021 року Баштанський районний суд Миколаївської області в складі: головуючого - судді Муругова В.В., за участю секретаря судового засідання - Рижньової О.В., представника позивача ОСОБА_1 , відповідача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Баштанка в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу №468/1538/20-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення грошових коштів. В тексті позову вказав, що 25.08.2020 року уклав з відповідачем, адвокатом Заливчим Я.В., договір про надання професійної правової допомоги для подання останнім в інтересах позивача позовів про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя, згідно з п. 6 якого загальна сума оплати послуг відповідача за вказаним договором орієнтовно становить 100000 грн, яку позивач повністю сплатила відповідачу того ж дня в якості передоплати за майбутні послуги. На виконання умов вказаного договору відповідач 26.08.2020 року подав до суду позов про розірвання шлюбу та заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів (за якою відмовлено у видачі судового наказу), 27.08.2020 року подав позов про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку та ІНФОРМАЦІЯ_1 - позов про стягнення аліментів на утримання позивача після отримання ухвали про відмову у видачі судового наказу. Таким чином, відповідач штучно збільшив обсяг наданих позивачу послуг, які підлягають оплаті останнім, та при укладенні договору повідомив неправдиву інформацію про обсяг та складність виконуваної роботи.

28.09.2020 року відповідач надав позивачу акти приймання-передачі виконаних робіт, серед яких акт № АП-0022 про сплату 1576,50 грн за підготовку та подачу до суду заяви про видачу судового наказу, з оплатою якого позивач не погодився.

01.10.2020 року відповідно до п. 11 укладеного між сторонами договору позивач звернувся до відповідача із заявою про розірвання договору та вимагав повернення залишку сплачених ним в якості передоплати грошових коштів, оскільки адвокат ОСОБА_2 неякісно представляв інтереси позивача у спорі з колишнім чоловіком.

Листом від 09.10.2020 року відповідач відмовився повернути грошові кошти, обґрунтовуючи свою вимогу тим, що на підставі ст. 6 Правил адвокатської етики він віддав частину отриманих від позивача грошових коштів адвокатам Лемешку О.В. в сумі 31530 грн та ОСОБА_4 в сумі 22071 грн, а решту в сумі 32896,30 грн залишив собі. Вказані дії відповідача суперечать умовам укладеного між ними договору, та вона не надавала відповідачу повноважень на передачу грошових коштів іншим адвокатам..

Після розірвання договору відповідач 10.10.2020 року надіслав позивачу проект позовної заяви про поділ майна подружжя, в якій були викладені неузгоджені та неприйнятні для позивача варіанти поділу майна, та вартість витрат на підготовку вказаної заяви в сумі 10510 грн включив до рахунку-фактури.

Згідно із складеним відповідачем рахунком-фактурою № 5/20 від 06.10.2020 року останній включив до нього наступні роботи: ознайомлення з документами та формування правової позиції - 8 годин на суму 8408 грн; консультування клієнта з приводу можливих шляхів вирішення конфліктної ситуації - 4 години на суму 84204 грн; підготовка та подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу - 2 години на суму 2102 грн; оплата судового збору за позовну заяву про розірвання шлюбу в сумі 840,80 грн; підготовка та подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів - 1,5 години на суму 1576,5 грн; підготовка позовної заяви про стягнення аліментів на дитину - 2 години на суму 2102 грн; підготовка та подання позовної заяви про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку - 2 години на суму 2102 грн; отримання в суді та відправка відповідачу пакету документів про стягнення аліментів - 1 година на суму 1051 грн; підготовка проектів позовної заяви про поділ майна подружжя - 10 годин на суму 10510 грн.

При цьому позивач визнав надання відповідачем послуг, пов`язаних із складенням позовної заяви про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на дитину та дружину, загальна вартість яких становить 6306 грн та витрати на сплату судового збору за подання позову про розірвання шлюбу в сумі 840,80 грн, а решту послуг не визнає, оскільки відповідач їх не надавав або надав неякісно.

У зв`язку з цим, позивач просила стягнути з відповідача на її користь 92854 грн, а також витрати на правову допомогу та на сплату судового збору.

Процесуальні дії у справі та заяви сторін:

Позовна заява надійшла до суду 27.10.2020 року.

02.11.2020 року позовну заяву залишено без руху.

12.11.2020 року від позивача надійшла уточнена позовна заява.

17.11.2020 року відкрите провадження у справі за вказаним позовом.

08.12.2020 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні, оскільки на виконання умов укладеного 25.08.2020 року між сторонами договору відповідач надав передбачені договором послуги, що підтверджується рахунком-фактурою від 06.10.2020 року № 05/20. Крім того, позивач 25.08.2020 року уклала також договори про надання правової допомоги з адвокатами Лемешком О.В. та ОСОБА_4 , які містили аналогічні умови та предмет послуг. Опис наданих послуг та обсяг витраченого часу по виконанню вказаних договорів зазначений у рахунках-фактурах від 06.10.2020 року № 003 та від 06.10.2020 року № 007. Перед укладанням договору з ним позивач вела перемовини з адвокатом Лемешком О.В., який порадив позивачу укласти договори з декількома адвокатами, оскільки її доручення стосувалося позовів, які стосувалися різних предметів та підлягали подачі в різні суди. При укладенні договору сторони погодили між собою, що внесена позивачем грошова сума, що вказана у п. 6 договору, буде розподілена між відповідачем та адвокатами Лемешком О.В. і ОСОБА_4 пропорційно до виконаної роботи. Також заперечив свою некомпетентність та намагання збільшити обсяги наданих послуг, оскільки причиною відмови у видачі судового наказу стала несталість судової практики щодо розгляду заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів.

При вирішенні питання щодо поділу майна позивача та її чоловіка проводилася робота, направлена на задоволення інтересів позивача та стосувалася значного обсягу майна та майнових прав подружжя, зокрема, нерухомості в іншому місті, майнових прав за договорами купівлі-продажу деривативу та майнових прав. Для вирішення вказаного питання адвокатами витребовувалися різні правовстановлюючі документи, а також робився акцент на мирне врегулювання спору між подружжям на прохання позивача.

Вказав на безпідставність стягнення з нього грошових коштів, оскільки він правомірно розподілив між собою та адвокатами ОСОБА_5 і ОСОБА_4 отримані від позивача грошові кошти в якості гонорару за фактично виконану ними роботу на підставі пункту 9 укладеного між ним та позивачем договору та ст. 9 Правил адвокатської етики. Також зазначив, що розмір гонорару був узгоджений між ним та позивачем і остання добровільно погодилася на його розмір. При виконанні договору були надані адвокатські послуги саме на ту суму, яку сплатила позивач, та вказана сума була оговорена сторонами при укладенні договору між ними.

Також зазначив, що позивач оскаржувала його дії з приводу надання адвокатських послуг за вказаним договором до КДКА Миколаївської області, рішенням якої була закрита дисциплінарна справа щодо відповідача через відсутність дисциплінарного проступку.

Крім того, відповідач заперечив понесення позивачем витрат на правову допомогу за подання вказаного позову в розмірі 7000 грн, оскільки такі витрати не доведені жодними доказами.

17.12.2020 року від позивача надійшла відповідь на відзив, згідно з якою позивач вказує, що здійснення позивачем оплати вартості наданих відповідачем адвокатських послуг має відбуватися на підставі рахунку, а не наданого останнім рахунку-фактури, а також відсутній акт прийому-передачі виконаних адвокатом послуг. Також ОСОБА_3 вказала, що адвокати ( ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ) діяли всупереч її інтересам при вирішення питання щодо поділу майна подружжя, оскільки пропонували варіанти поділу, за яких вартість її майна була значно меншою, ніж чоловіка. Позивач наголосила на тому, що внесені нею грошові кошти в сумі 100000 грн не є гонораром, а є орієнтовним загальним розміром плати за укладеним між нею та відповідачем договором. Фактично відповідач виконав роботи на загальну суму 7143 грн, що підтверджується актами приймання-передачі наданих послуг. Позивач зазначив, що розрахунок витрат на правову допомогу з актом виконаних робіт та описом виконаних послуг буде надано до суду.

Ухвалою суду від 04.02.2021 року до участі у справі в якості третіх осіб за клопотанням відповідача залучені ОСОБА_4 та ОСОБА_5

02.03.2021 року від третьої особи ОСОБА_5 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких третя особа вважає позов необґрунтованим, оскільки через специфіку спірних правовідносин позивач доручила одразу трьом адвокатам (відповідачу та третім особам) вести її справи у спорі з чоловіком позивача. Сплачені позивачем кошти в сумі 100 000 грн були внесені в якості авансу за надані адвокатами послуги. Частину з вказаної суми в розмірі 31530 грн. відповідач ОСОБА_2 сплатив третій особі на підставі рахунку від 06.10.2020 року, оскільки так в телефонній розмові з третьою особою розпорядилась позивач, що передбачає ст. 6 Правил адвокатської етики. Також третя особа вважала безпідставними вимоги про стягнення витрат на правову допомогу, які не підтвердженні доказами, та витрат, пов`язаних із прибуттям сторони позивача до суду, які мають відшкодовуватись в порядку, визначеному Постановою КМУ №590 від 27.04.2006 року Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави .

03.03.2021 року від третьої особи ОСОБА_4 надійшли письмові пояснення, відповідно до яких третя особа вважає позов необґрунтованим, оскільки позивач одночасно уклала договори з трьома адвокатами та в день укладення сплатила гонорар в сумі 100 000 грн, яку відповідач ОСОБА_2 правомірно відповідно до ч.2 ст. 902 ЦК України та ст. 6 Правил адвокатської етики розподілив між адвокатами вказані кошти відповідно до наданих адвокатами послуг, відповідно до позиції позивача щодо необхідності вирахування годин роботи кожного з адвокатів із загальної суми. Що стосується залишку гонорару в сумі 13503 грн., то третя особа вважає, що спір щодо вказаної суми відсутній, оскільки відповідач повідомляв позивача про готовність переказу вказаної суми на рахунки позивача, але вказані повідомлення позивач ігнорує, що свідчить про прострочення кредитора і можливість відстрочення виконання зобов`язання відповідно до ч.2 ст. 613 ЦК України.

В судовому засіданні представники позивача підтримали позов та просили його задовольнити.

Відповідач заперечив проти задоволення позову з підстав вказаних у відзиві.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши наявні у справі матеріали (копію договору про надання професійної правової (правничої) допомоги, укладеного 25.08.2020 року між адвокатом Заливчим Я.В. та ОСОБА_3 ; копію квитанції до прибуткового касового ордеру № 18 від 25.08.2020 року; копії актів приймання-передачі наданих послуг від 26.08.2020 року № АП-0021, № АП-0022, № АП-0023; копію ухвали Заводського районного суду Миколаївської області від 08.09.2020 року по справі № 487/4856/20; копію заяви ОСОБА_3 на ім`я адвоката Заливчого Я.В. від 01.10.2020 року; копію рахунку-фактури № 5/20 від 06.10.2020 року; копію листа ОСОБА_3 на ім`я адвоката Заливчого Я.В. від 07.10.2020 року; копію повідомлення адвоката Заливчого Я.В. на адресу ОСОБА_3 від 09.10.2020 року; копію опису вкладення у цінний лист В/з-17; копію договору № 128 про надання юридичних послуг від 02.10.2020 року з додатком № 2; копію електронного листа позивача від 27.07.2020 року на адресу ОСОБА_6 ; копію договору про надання професійної правової (правничої) допомоги, укладеного 25.08.2020 року між адвокатом Лемешком О.В. та ОСОБА_3 ; копію договору про надання професійної правової (правничої) допомоги, укладеного 25.08.2020 року між адвокатом Ремешевським Є.А. та ОСОБА_3 ; копію позовної заяви про розірвання шлюбу між ОСОБА_3 та ОСОБА_7 ; копію квитанції № РЕЕ9-МС33-РХР2-368К від 26.08.2020 року про сплату судового збору; копію ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.10.2020 року по справі № 487/4807/20; копію заяви від 26.08.2020 року про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_7 аліментів на користь ОСОБА_3 ; копії ухвал з Єдиного державного реєстру судових рішень; копію позовної заяви від 27.08.2020 року про стягнення з ОСОБА_7 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання дружини до досягнення дитиною трирічного віку; копію ухвали Заводського районного суду м. Миколаєва від 08.09.2020 року по справі № 487/4856/20; копію судової повістки на ім`я ОСОБА_3 від 16.09.2020 року; копію фіскального чеку від 22.09.2020 року; копію позовної заяви від 14.09.2020 року про стягнення з ОСОБА_7 аліментів на користь ОСОБА_3 на утримання ОСОБА_8 ; копію ухвали Заводського районного суду Миколаївської області від 22.09.2020 року № 487/5251/20; копію Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 222143871 від 31.08.2020 року; копію договору купівлі-продажу квартири від 29.01.20120 року; копію договору купівлі-продажу деривативу №82303-А від 23.04.2019 року з копіями додаткових угод; копію довідки ТОВ Компанія з управління активами Ейві Інвестмент № 1194 від 24.12.2019 року; копії квитанцій про оплату за деривативи; копію договору №450/1ФС купівлі-продажу майнових прав від 23.04.2019 року; копії квитанцій про оплату за договором купівлі-продажу майнових прав; копію листа позивача копію електронного листа позивача від 04.09.2020 року; копію договору про тимчасове комерційне використання Веб-терміналу при організації, наданні доступу та проведенні електронних аукціонів та реєстрації їх наслідків від 04.09.2020 року; копію регламенту з організації та проведення на Електронному майданчику ТОВ Аукціонний дім Перспектива-Коммодіті відкритих (публічних) аукціонів з продажу форвардних контрактів (деривативів) на поставку майнових прав на об`єкти нерухомого майна; копію рахунку-фактури № СФ-0000008 від 04.09.2020 року; копію додаткової угоди № 2 до договору купівлі-продажу майнових прав № 52/мб1 від 03.07.2019 року; копію додаткової угоди № 3 до договору купівлі-продажу деривативу № 85155-А від 03.07.2019 року; копії проектів договорів купівлі-продажу майнових прав та деривативу; проект однокімнатної квартири у ЖК Метрополіс ; проекти позовної заяви про поділ майна подружжя; копію заяви про визначення місця проживання дитини; копію відповіді на звернення служби у справах дітей адміністрації Заводського району № К-125 від 01.10.2020 року; відомості щодо ТОВ Секвоя Плюс ; копії рахунків-фактур від 06.10.2020 року № 5/20, № 003 та № 007; копії квитанцій до прибуткового касового ордеру від 06.10.2020 року № 3 та № 14; скрін-шот листування у месенджері Вайбер ; скрін-шот електронного листування ОСОБА_9 ; копії заяв ОСОБА_3 від 01.10.2020 року про дострокове розірвання договорів з адвокатами ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ; копії описів вкладення у цінний лист; копію скарги ОСОБА_3 до КДКА Миколаївської області на ОСОБА_2 від 16.10.2020 року; копію рішення КДКА Миколаївської області № 39 від 26.11.2020 року; скрін-шот листування у месенджері Вайбер ; копію титульного листа позовної заяви про визнання протиправним та скасування рішення; копію позовної заяви про поділ майна подружжя; копію ухвали про відкриття провадження від 14.12.2020 року по справі №361/7131/20; скрін-шот сторінки вхідних повідомлень з електронної пошти ОСОБА_6 ; скрін-шот листування у месенджері Вайбер ; копію повідомлення адвоката Заливчого Я.В. від 06.01.2021 року; копію фіскального чека від 06.01.2021 року), суд, розглянувши спір між сторонами в межах заявлених позовних вимог, приходить до висновку про можливість часткового задоволення позову.

Відповідно до статей 901, 902, 903, 907 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі шляхом односторонньої відмови від договору, в порядку та на підставах, встановлених цим Кодексом, іншим законом або за домовленістю сторін.

Згідно зі статтями 6, 24, 28 Правил адвокатської етики адвокат може ділити свій гонорар з іншими особами, якщо це не заборонено актами законодавства про адвокатуру та адвокатську діяльність. За бажанням клієнта або за погодженням з ним допускається прийняття одного доручення декількома адвокатами. В цьому випадку мають бути визначені засади розподілу обов`язків та повноважень адвокатів, що сумісно виконуватимуть доручення, а також їх відповідальності перед клієнтом. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом.

Відповідно до статей 26, 27, 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

В судовому засіданні встановлено, що 25.08.2020 року між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем адвокатом Заливчим Я.В. був укладений договір про надання професійної правової (правничої) допомоги, відповідно до п. 1 якого адвокат взяв на себе зобов`язання про надання допомоги по справах за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ спільного майна подружжя та інших судових справ, які могли виникнути зі спірних правовідносин. Термін дії договору був визначений до 25.08.2023 року.

Відповідно до пунктів 5 та 6 договору про надання професійної правової (правничої) допомоги сторони погодили, що вартість послуг адвоката, що надаються за цим договором становить 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину, що становить 1051 грн. Загальна сума плати за цим договором залежить від фактичної кількості робочого часу, витраченого адвокатом, переліку та обсягу наданих послуг. Орієнтовний загальний розмір плати за цим договором складає 100000 грн.

25.08.2020 року позивач сплатив відповідачу 100000 грн, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 18 від 25.08.2020 року.

Відповідно до складених відповідачем актів приймання-передачі наданих послуг від 26.08.2020 року № АП-0021, № АП-0022 та № АП-0023 відповідач надав позивачу послуги щодо підготовки та подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу на суму 2102 грн, заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини на суму 1576,50 грн та позовної заяви про стягнення аліментів на утримання матері, з якою проживання дитина, до досягнення нею трьох років, на суму 2102 грн. Вказані обставини визнаються сторонами з тим виключенням, що позивач відмовляється оплачувати послуги адвоката по складенню заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину, оскільки судом відмовлено у видачі судового наказу.

01.10.2020 року відповідно до пункту 11 договору про надання професійної правової (правничої) допомоги позивач подав відповідачу заяву про дострокове розірвання укладеного між ними договору та повернення залишку коштів з урахуванням наданих йому правових послуг.

Після розірвання договору відповідач надав позивачу рахунок-фактуру № 5/20 від 06.10.2020 року, відповідно до якого ним були надані позивачу наступні послуги: ознайомлення з документами та формування правової позиції - витрачено 8 годин на суму 8408 грн; консультування клієнта з приводу можливих шляхів вирішення конфліктної ситуації - 4 години на суму 4204 грн; підготовка та подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу - 2 години на суму 2102 грн; оплата судового збору за позовну заяву про розірвання шлюбу в сумі 840,80 грн; підготовка та подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів - 1,5 години на суму 1576,5 грн; підготовка позовної заяви про стягнення аліментів на дитину - 2 години на суму 2102 грн; підготовка та подання позовної заяви про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку - 2 години на суму 2102 грн; отримання в суді та відправка відповідачу пакету документів про стягнення аліментів - 1 година на суму 1051 грн; підготовка проектів позовної заяви про поділ майна подружжя - 10 годин на суму 10510 грн.

При цьому твердження відповідача про надання позивачу послуг у виді отримання в суді та відправки відповідачу пакету документів про стягнення аліментів - 1 година на суму 1051 грн є недоведеними, оскільки не підтверджені жодними належними доказами, оскільки наявна в матеріалах справи копія фіскального чеку 0092198 0051629 від 22.09.2020 року, як доказ надання вказаних послуг, не містить відомостей про особу, яка відправляла поштове відправлення ОСОБА_7 та про те, які саме документи були направлені останньому.

Крім того, системний аналіз положень ст. 190, 272 ЦПК України вказує на те, що копія ухвали про відкриття провадження у справі разом з копією позовної заяви та копіями доданих документів направляється учасникам справи саме судом, та відповідачем не спростовано та не підтверджено належними доказами, що саме він направляв ОСОБА_7 копії документів у справі про стягнення аліментів. Зокрема, не додано будь-яких доказів про отримання ним у суді копії ухвали про відкриття провадження про стягнення аліментів з копіями позовної заяви та доданих документів для вручення/пересилання іншому учаснику справи.

Оцінюючи твердження позивача про те, що відповідач не надавав їй на належному рівні послуги з приводу вирішення спору про поділ спільного майна подружжя, суд приходить до таких висновків.

З наявних в матеріалах справи письмових доказів вбачається, що з метою складення та подання до суду позову про поділ спільного майна подружжя адвокатом були витребувані відповідні відомості (копії документів), які підтверджують/встановлюють факт наявності у подружжя ОСОБА_10 рухомого та нерухомого майна, а також майнових прав. Також з копії проекту позовної заяви про поділ майна вбачається, що вона датована 30.09.2020 року, тобто в період дії між сторонами договору про надання професійної правової (правничої) допомоги. Крім того, з наявних в матеріалах справи відомостей з месенджеру Вайбер вбачається, що позивачу надавалися консультації, здійснювався пошук можливих варіантів поділу її майна, що спростовує її доводи про ненадання адвокатом послуг щодо поділу спільного майна подружжя. Тому реальність надання відповідачем більшої частини вказаних у рахунку-фактурі № 5/20 від 06.10.2020 року послуг підтверджується матеріалами справи.

З приводу невизнання та відмови позивачем здійснити оплату послуг за складення та подання до суду заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину через відмову судом у його видачі, суд зазначає, що ні умовами укладеного між сторонами договору, ні Правилами адвокатської етики та іншими нормативними актами не передбачено, що за наслідком складеної та поданої адвокатом до суду в інтересах клієнта заяви має бути обов`язкове прийняття судом відповідного процесуального рішення про її задоволення. Сам факт відмови судом у видачі судового наказу не може вказувати про неналежне надання адвокатом послуг клієнтові, оскільки суд приймає рішення у конкретній справі, виходячи із принципу законності та за своїм внутрішнім переконанням.

При цьому сторони визнали, що відповідач дійсно надавав позивачу послуги із складення та подання до суду заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину.

Таким чином, із переліку вказаних у рахунку-фактурі послуг № 5/20 від 06.10.20 року необхідно виключити послуги щодо отримання в суді та відправки відповідачу пакету документів про стягнення аліментів - 1 година на суму 1051 грн, у зв`язку з чим загальна вартість наданих ОСОБА_3 послуг адвокатом Заливчим Я.В. становить 31845,30 грн при витраченому часу роботи у 29,5 годин. У зв`язку з цим, решта отриманих відповідачем від позивача грошових коштів в сумі 68154,70 грн (100000 грн - 31845,30 грн) підлягає стягненню на користь останнього.

З приводу тверджень відповідача, що отримані ним від позивача грошові кошти в сумі 100000 грн були розподілені між ним та адвокатами ОСОБА_4 та ОСОБА_5 відповідно до положень ст. 6 Правил адвокатської етики, оскільки вони виконували доручення одного клієнта, то суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до укладеного між адвокатом Заливчим Я.В. та позивачем ОСОБА_3 договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25.08.2020 року вбачається, що саме адвокат Заливчий Я.В. взяв на себе зобов`язання щодо надання ОСОБА_3 послуг по справах за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_7 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ спільного майна подружжя. Вартість послуг адвоката погоджена сторонами та становить 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину роботи, що складає 1051 грн. Загальна сума плати за договором залежить від фактичної кількості робочого часу, витраченого адвокатом, переліку та обсягу наданих послуг. Оплата наданих адвокатом послуг здійснюється виходячи із вартості послуги, вказаної у пунктах 5-7 цього договору, та фактичного обсягу наданих послуг, зазначених адвокатом у рахунку (пункти 1, 5, 6, 9).

При цьому, умовами вищевказаного договору не передбачена можливість та порядок розподілу сплачених позивачем (клієнтом) грошових коштів адвокату в якості орієнтовного загального розміру плати за укладеним між ними договором між відповідачем та адвокатами ОСОБА_5 і ОСОБА_4 .

Також з договорів про надання професійної правової (правничої) допомоги, укладених між адвокатами Лемешком О.В., ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , які містять ідентичні положення, слідує, що кожен договір окремо визначає вартість послуг кожного адвоката за цими договорами без посилань один на один та без посилань на укладений між позивачем та відповідачем договір.

При цьому ст. 6 Правил адвокатської етики лише декларує право адвоката ділити власний гонорар з іншими особами, але, по-перше, не вказує на можливість поділу адвокатом гонорару або іншої плати, яка йому повністю не призначена, по-друге, - не визначає порядку та способу такого поділу.

Натомість можливість такого поділу отриманої адвокатом плати та його порядок має визначатись договором, проте жоден з наданих суду договорів про надання професійної правової (правничої) допомоги таких положень не містить.

При цьому, предметом судового розгляду є питання виконання та оплати саме договору від 25.08.2020 року, укладеного між позивачем ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 .

Отже, ні договором про надання професійної правової (правничої) допомоги, укладеним між адвокатом Заливчим Я.В. та ОСОБА_3 , ні договорами про надання професійної правової (правничої) допомоги, укладеними між адвокатами Лемешком О.В., ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , не передбачено розподілення між вказаними адвокатами грошових коштів в сумі 100000 грн, сплачених ОСОБА_3 адвокату Заливчому Я.В. в якості орієнтовного загального розміру плати за укладеним договором між позивачем та відповідачем.

Суд не погоджується із запереченнями відповідача про те, що отримані ним від позивача грошові кошти в сумі 100000 грн є гонораром в контексті положень ст. 28 Правил адвокатської етики, оскільки, як було встановлено судом вище, вказані грошові кошти були сплачені позивачем безпосередньо в день укладення договору про надання професійної правової (правничої) допомоги та перед виконанням всього обсягу робіт, який на той час не був та не міг бути відомий, в якості орієнтовного загального розміру плати. Загальна ж сума плати (гонорару) за цим договором розраховується, виходячи із фактичної кількості витраченого робочого часу, переліку та обсягу наданих послуг, які підтверджуються передбаченими в договорі документами, та в даному випадку складає 31845,30 грн.

При цьому, як вказувалось вище згідно з ч. 3 ст. 6 Правил адвокатської етики адвокат може ділити з іншими особами саме свій гонорар, який в даному випадку, виходячи із фактичної кількості витраченого ним робочого часу, переліку та обсягу наданих послуг за вище вказаним договором, становить 31845,30 грн.

Не змінюють висновки суду щодо цього і посилання третьої особи ОСОБА_9 на те, що в даному випадку, розподіливши отримані 100000 грн., відповідач діяв у відповідності до ч.2 ст. 902 ЦК України, з огляду на наступне.

Так відповідно до ст. 902 ЦК України виконавець повинен надати послугу особисто. У випадках, встановлених договором, виконавець має право покласти виконання договору про надання послуг на іншу особу, залишаючись відповідальним в повному обсязі перед замовником за порушення договору.

Тобто право виконавця доручити надання послуги іншій особі має бути передбачене у відповідному договорі, чого у випадку, який є предметом судового розгляду, не було обумовлено в укладеному між позивачем та відповідачем договорі.

Суд також не погоджується з позицією відповідача та третіх осіб, щодо того, що розподіл отриманих відповідачем коштів був здійснений на підставі вказівки позивача, яку вона висловила в письмовій переписці у відповідній групі месенджеру Вайбер .

По-перше, вказана переписка здійснювалась між учасниками вже після укладення договору від 25.08.2020 року, тому умови щодо можливості розподілу отриманих відповідачем коштів, принципів та порядку такого розподілу мав бути викладений в тексті такого договору або у відповідних підписаних в належній формі сторонами додаткових угодах або змінах до укладеного договору.

По-друге, дійсно ч.1 ст. 528 ЦК України передбачає можливість виконання обов`язку боржника іншою особою (в даному випадку обов`язку клієнта по сплаті визначеної договором про надання правової допомоги плати), вказуючи, що виконання обов`язку може бути покладено боржником на іншу особу, якщо з умов договору, вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства або суті зобов`язання не випливає обов`язок боржника виконати зобов`язання особисто, у цьому разі кредитор зобов`язаний прийняти виконання, запропоноване за боржника іншою особою.

При цьому, обов`язковою умовою такого виконання обов`язку боржника іншою особою є вказівка про це самого боржника іншій особі про необхідність виконання обов`язку останнього перед кредитором.

В даному випадку з наданої учасниками переписки у відповідній групі месенджеру Вайбер слідує, що позивач ОСОБА_3 не надавала будь-якої вказівки щодо оплати ОСОБА_2 сум, які вона була винна за надані ОСОБА_4 та ОСОБА_5 послуги, а лише вказала про необхідність вирахування ОСОБА_4 та ОСОБА_5 годин їх роботи по поданим позовам та наданим консультаціям і про необхідність надання ОСОБА_3 відповідних рахунків (а.с. 165-171).

Суд також не може погодитись з позицією третьої особи ОСОБА_9 щодо того, що нерозподілений залишок отриманої ОСОБА_2 плати в сумі 13503 грн. є простроченням кредитора ОСОБА_3 та виконання по поверненню вказаної суми має бути відстроченим, тому вимоги щодо стягнення вказаної суми не можуть бути задоволені судом.

Відповідно до ст. 613 ЦК України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов`язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених часиною четвертою статті 545 цього Кодексу. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов`язок, виконання зобов`язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов`язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

При цьому, по-перше, суду не надані докази того, що дійсно позивач відмовився від прийняття виконання від відповідача та того, що таке виконання було належним (з врахуванням наявного між сторонами спору щодо суми грошових коштів, які підлягають поверненню) та що без заявлених відповідачем дій, які повинен був вчинити позивач - виконання зобов`язання було об`єктивно неможливим. По-друге, визначене даною нормою прострочення кредитора, в першу чергу, стосується звільнення боржника від обов`язку відшкодування шкоди та сплати процентів за грошовим зобов`язанням протягом періоду прострочення кредитора, але не звільняє боржника від обов`язку належного виконання самого зобов`язання та не може бути підставою для відмови кредитору в судовому захисті його цивільних прав та інтересів, з врахуванням того, що спір стосується не тільки вказаної частини грошових коштів.

Суд також не погоджується з позицією відповідача та третіх осіб щодо того, що обов`язок замовника з оплати послуг пов`язаний з фактом їх надання виконавцем, а не фактом передачі послуг на підставі відповідного акту.

Дійсно факт надання послуги виконавцем є безумовно необхідним, але недостатнім для визначення розміру плати за таку послугу, оскільки порядок її оплати відповідно до ч.1 ст. 903 ЦК України визначається саме договором.

При цьому, відповідно до п. 2, 9, 10 укладеного між сторонами договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25.08.2020 року оплата послуг має здійснюватись в розмірах, які вказані в актах приймання-передачі та/або рахунках і залежить від кількості витраченого часу на надання кожної послуги. Аналогічна процедура визначення розміру та порядку оплати послуг адвокатів визначені і в укладених окремо ОСОБА_3 та третіми особами ОСОБА_5 і ОСОБА_4 договорах.

За такого, відповідно до умов укладеного між позивачем та відповідачем договору про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25.08.2020 року обов`язковою умовою оплати наданих послуг є факт їх надання та розрахунок витраченого на них часу, від якого залежить вартість таких послуг, та які мають бути зазначені у відповідних актах та/або рахунках.

Таким чином комплекс встановлених обставин вказує на те, що відповідач ОСОБА_2 безпідставно сплатив грошові кошти адвокатам Лемешку О.В. в сумі 31530 грн та ОСОБА_11 - в сумі 22071 грн із загальної суми отриманих ним від позивача ОСОБА_3 грошових коштів, яка складає 100000 грн, помилково вважаючи їх своїм гонораром та без достатніх на те підстав, визначених договором або законом.

Не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову також твердження відповідача про те, що умовами укладеного між сторонами договору не передбачена можливість повернення сплаченого гонорару або його частини, оскільки, позивачем були внесені грошові кошти авансом в якості орієнтовної плати за договором, натомість виконавцем надані послуги на меншу суму, аніж була внесена замовником, тому різниця має бути повернута виконавцем замовнику незалежно від того, чи визначена процедура такого повернення умовами договору.

Розглядаючи інші аргументи сторін з приводу спору, суд зазначає, що виходячи із практики ЄСПЛ, яка відповідно до ст. 17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини застосовується судами при розгляді справ та є джерелом права, суд не вбачає підстав для надання відповіді на кожен аргумент сторін по справі. Так, згідно з позицією ЄСПЛ, викладеною у п. 58 Рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.05.2011 року Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п. 29). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя .

За такого, суд зазначає, що ним достатньо та належним чином обґрунтовано підстави прийняття рішення у вказаній справі та наведено відповідні мотиви його ухвалення, у зв`язку з чим суд не вбачає підстав для надання детальної відповіді на кожен аргумент сторін.

Таким чином, встановлені судом обставини вказують на можливість часткового задоволення позову та необхідність стягнення з відповідача на користь позивача грошових коштів в сумі 68154,70 грн.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, тому згідно зі ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача понесені останнім витрати на оплату судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Суду до закінчення судового розгляду справи стороною позивача надані копія договору №128 про надання юридичних послуг від 02.10.2020 року, копію додатку №2 від 20.10.2020 року до договору №128 про надання юридичних послуг від 02.10.2020 року, якими підтверджується сплата позивачем адвокату 7000 грн. за надання правової допомоги. При цьому, відповідно до ст. 137 ЦПК України до вказаних витрат відносяться як суми, що сплачені, так і суми, що підлягають сплаті відповідною стороною на користь адвоката.

З наданого суду детального опису виконаних робіт за даним договором та акту виконаних робіт від 02.03.2021 року слідує, що вказана сума в розмірі 7000 грн. отримана адвокатом у зв`язку з тим, що він загалом витратив 23 години, з яких для підготовки та участі в даній справі витратив 17 годин (що становить 65% від загального часу), натомість 6 годин витрачені на підготовку та участь в розгляді скарги до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури, тобто вказані послуги не стосувались безпосередньо розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів.

Натомість відповідно до п.1 ч.3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує чи пов`язані ці витрати з розглядом справи.

Оскільки частина витрат на професійну правничу допомогу безпосередньо не пов`язана з підготовкою та розглядом Баштанським районним судом Миколаївської області цивільної справи за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів, то сума понесених позивачем саме в даній справі витрат на професійну правничу допомогу становить 4550 грн. (7000 грн. х 65%).

Інші вказані в детальному описі та акті виконаних робіт витрати на пересилання позовної заяви, на прибуття представника до суду та на оплату судового збору є самостійними витратами та відповідно до ст. 137 ЦПК України до витрат на професійну правничу допомогу не відносяться, отже докази про їх фактичну сплату мають бути надані суду.

Натомість суду надані докази сплати 374,55 грн на придбання пального 04.02.2021 року, 53 грн. на пересилання до Баштанського районного суду поштового відправлення 22.10.2020 року. Вказані витрати, пов`язані з розглядом справи та з явкою представників позивача до суду, тому мають бути розподілені між сторонами.

Крім того суду надані докази сплати судового збору в сумі 928,60 грн та комісії за його оплату в сумі 10,50 грн. При цьому, відповідно до положень ст. 133, 141 ЦПК України розподілу між сторонами підлягають лише витрати по сплаті судового збору, а витрати по оплаті комісії за прийняття такого платежу до судових витрат не відносяться.

За такого, загалом відповідними доказами підтверджене понесення позивачем в дані справі судових витрат на загальну суму 5906,15 грн. (928,60 грн. судового збору; 4550 грн. витрат на професійну правничу допомогу; 53 грн. поштових витрат; 374,55 грн. витрат, пов`язаних з явкою представників позивача до суду).

Суд при цьому не погоджується з позицією відповідача щодо того, що витрати представників позивача, що пов`язані з явкою до суду, не підлягають розподілу судом та мають компенсовуватись відповідно до Постанови КМУ від 27.04.2006 року №590 Про граничні розміри компенсації витрат, пов`язаних з розглядом цивільних, адміністративних та господарських справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави , оскільки, по-перше, позивач не ставить питання про компенсацію за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять, по-друге, вказаний нормативний акт передбачає розмір компенсації витрат за рахунок держави, коли обидві сторони у цивільній або адміністративній справі звільнені від оплати судових витрат, що не стосується даної справи.

Оскільки позов стосувався стягнення грошових коштів в розмірі 92854 грн., а до стягнення підлягають 68154,70 грн., що становить 73% від ціни позову, то з відповідача на користь позивача слід стягнути 4311,49 грн. в рахунок відшкодування судових витрат (5906,15 грн. х 73%).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12; 13; 81; 264; 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 суму надміру сплачених грошових коштів за договором про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25.08.2020 року в розмірі 68154 (шістдесят вісім тисяч сто п`ятдесят чотири) гривні 70 копійок.

В частині задоволення позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення надміру сплачених грошових коштів за договором про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25.08.2020 року в більшому розмірі - відмовити.

Стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 4311 (чотири тисячі триста одинадцять) гривень 49 копійок в рахунок відшкодування судових витрат пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана Миколаївському апеляційному суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 );

Відповідач: ОСОБА_2 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 );

Треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору:

ОСОБА_5 ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий);

ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків невідомий).

Повне судове рішення складене 09.03.2021 року.

суддя: