Постанова

від 18.05.2021 по справі 468/1538/20-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.05.21

22-ц/812/895/21

Провадження 22-ц/812/895/21 Доповідач апеляційного суду Кушнірова Т.Б.

Постанова

Іменем України

18 травня 2021 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі:

головуючого Кушнірової Т.Б.,

суддів: Лівінського І.В., Коломієць В.В.,

із секретарем Біляєвою В.М.,

за участю:

представників позивачки ОСОБА_1 , Білова І.В.,

третьої особи ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області, ухваленого 03 березня 2021 року, вступна та резолютивна частини якого проголошені о 12 год. 05 хв., повний текст складений 09 березня 2021 року, під головуванням судді Муругова В.В., в приміщенні цього ж суду, у цивільній справі №468/1538/20-ц, за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 , ОСОБА_2 про стягнення грошових коштів,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2020 року ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_3 про стягнення коштів.

Позовна заява мотивована тим, що 25 серпня 2020 року вона уклала із адвокатом ОСОБА_3 договір про надання професійної (правничої) допомоги для подання останнім в її інтересах позовів до суду про розірвання шлюбу, стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Відповідно п. 6 вказаного договору загальна сума оплати послуг відповідача орієнтовано становить 100 000 грн. За пропозицією відповідача вона того ж дня внесла вказану суму в якості передоплати за майбутні послуги, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру № 18 від 25 серпня 2020 року.

На виконання умов вказаного договору, 26 серпня 2020 року ОСОБА_3 подав до суду від її імені позовну заяву про розірвання шлюбу, а також заяву про видачу судового наказу про стягнення аліментів на дитину.

27 серпня 2020 року адвокатом складено та подано до суду позовну заяву від її імені про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку.

На думку позивачки, внаслідок ненадання кваліфікованої правової допомоги, Заводським районним судом м. Миколаєва у видачі судового наказу про стягнення аліментів на дитину їй було відмовлено.

Після чого, ОСОБА_3 підготував від її імені позовну заяву про стягнення на її користь аліментів на утримання дитини, яку подав до суду 15 вересня 2020 року.

Але з моменту підписання договору про надання правової допомоги, протягом тривалого часу адвокатом не було проведено ніяких дій для подачі до суду позову про поділ майна подружжя.

Вважає, що при укладенні договору 25 серпня 2020 року відповідач надав їй неправдиву інформацію про обсяг та складність робіт, які підлягають виконанню за договором та штучно збільшив обсяг наданих їй послуг.

Вказувала, що під час спілкування з адвокатом щодо поділу майна набутого за час шлюбу, останній пропонував варіанти поділу, які надавали перевагу лише її чоловікові без урахування пропозицій позивачки. Внаслідок такої поведінки відповідача вона припустила, що ОСОБА_3 не представляє її інтереси, а намагається завдати їм шкоди, тому вирішила відмовитися від послуг адвоката.

У зв`язку з чим, 01 жовтня 2020 року на підставі п. 11 договору звернулась до відповідача з заявою про розірвання договору про надання правової допомоги та вимагала повернути залишок сплачених нею грошових коштів, в якості передоплати.

У відповідь на заяву відповідач повідомив, що за роботу, яка була виконана, частину сплаченого нею гонорару на підставі ст. 6 Правил адвокатської етики він віддав адвокатам Лемешку О.В. в сумі 31530 грн та ОСОБА_2 в сумі 22071 грн, решту - 32896,30 грн залишив собі, та запропонував повернути лише частину невикористаних коштів в сумі 13 503 грн.

Також відповідач надав рахунки - фактури від 06 жовтня 2020 року, в якому зазначив перелік виконаних ним робіт, роботи, виконані адвокатами ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Із переліку послуг, що були виконані безпосередньо адвокатом Заливчим Я.В., вона визнає лише складання позовних заяв про розірвання шлюбу, про стягнення аліментів на дитину та дружину (6 год), на суму 6306 грн, а також витрати на сплату судового збору в сумі 840 грн, а всього на суму 7146 грн.

Вказує, що відповідач незаконно розподілив сплачений нею в якості попередньої виплати гонорар іншим адвокатам за виконану ними роботу, оскільки такої згоди та повноважень ОСОБА_3 вона не надавала, а його дії суперечать умовам укладеного між ними договору.

Посилаючись на зазначені обставини, а також на те, що через неналежне виконання умов угоди від 25 серпня 2020 року, вона не отримала кваліфікованої юридичної допомоги з боку відповідача, просила суд стягнути із ОСОБА_3 на її користь 92854 грн (100 000 грн - 7 146 грн) та 9928 грн 60 коп. судових витрат.

Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 04 лютого 2021 року залучено до участі в розгляді справи в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2021 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Стягнуто із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 суму надміру сплачених грошових коштів за договором про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25 серпня 2020 року в розмірі 68154 грн 70 коп.

В частині задоволення позову ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення надміру сплачених грошових коштів за договором про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25 серпня 2020 року в більшому розмірі відмовлено.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що доказами у справі підтверджено, що адвокатом Заливчим Я.В. надавались позивачці послуги вказані у рахунку - фактурі № 5/20 від 06 жовтня 2020 року (т.1 а.с.133).

Сам по собі факт відмови судом у видачі судового наказу не може вказувати про неналежне надання адвокатом послуг клієнту, оскільки ані умовами договору від 25 серпня 2020 року, ані Правилами адвокатської етики, ані будь - якими іншими нормативно - правовими актами не передбачено, що за наслідком складеної та поданої адвокатом до суду в інтересах клієнта заяви має бути обов`язково ухвалено судом рішення на користь клієнта.

Суд вважав, що із загального переліку послуг, вказаних у рахунку - фактурі № 5/20 від 06 жовтня 2020 року, мають бути виключені послуги на суму 1051 грн, про відправку адвокатом іншій стороні у справі - ОСОБА_6 копій документів, оскільки копіями фіскального чеку на вказану суму, не підтверджено, що саме адвокатом Заливчим Я.В. надсилалися вказані документи. В той час як із системного аналізу положень ст. ст. 190, 272 ЦПК України такий обов`язок покладається на суд.

Суд першої інстанції також виходив з того, що відповідач безпідставно сплатив грошові кошти адвокатам Лемешку О.В. в сумі 31 530 грн та ОСОБА_2 - 22071 грн. із загальної суми отриманої відповідачем орієнтовного розміру плати за договором про надання професійної правової (правничої) допомоги від 25 серпня 2020 року, оскільки ні вказаним договором, ні договорами, укладеними між позивачкою та адвокатами Лемешком О.В. та ОСОБА_2 не передбачено розподілення вказаним особам сплачених ОСОБА_4 адвокату Заливчому Я.В. 100 000 грн орієнтовного загального розміру плати послуг за надання правничої допомоги.

Оскільки адвокатом Заливчим Я.В. взяті на себе зобов`язання за угодою від 25 серпня 2020 року, з урахуванням витраченого часу роботи, було виконано на суму 31 845 грн 30 коп., стягненню з останнього на користь ОСОБА_4 підлягають 68 154 грн 70 коп., сплачених позивачкою в якості попередньої виплати гонорару.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині стягнення з нього на користь ОСОБА_4 надміру сплачених коштів в сумі 68 154 грн 70 коп. й 4311 грн 49 коп. судових витрат та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, ОСОБА_3 посилався на те, що суд безпідставно відхилив доводи відповідача про надання позивачці послуг на суму 1051 грн в частині отримання ним в суді та відправлення іншому учаснику справи копії ухвали про відкриття провадження у справі та копії позовної заяви.

Крім того, суд помилково не прийняв до уваги, що крім нього, позивачка того ж дня уклала тотожні договори про надання правової допомоги з адвокатами Ремешевським Є.А. та ОСОБА_5 .

За цими договорами вони втрьох прийняли одне доручення від клієнта, виконували один і той же обсяг робіт, розподіливши між собою обов`язки. Укладення окремих договорів обумовлювало можливість діяти кожному адвокату окремо під час представництва інтересів позивачки, і таке не суперечить ст. 24 Правил адвокатської етики.

Сплачені позивачкою 100 000 грн, в якості попередньої виплати призначалися для всіх 3- х виконавців. Опис наданих позивачці послуг кожним із адвокатів, їх вартість та обсяг витраченого ними часу зазначено у рахунках фактурі.

ОСОБА_4 приймала виконання послуг кожним із адвокатів, тобто надавала таку згоду на їх виконання і жодних заперечень не висловлювала.

Тому суд помилково вважав, що відповідач неправомірно передав частину отриманого ним гонорару ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , не застосувавши до спірних правовідносин положення ч. 2 ст. 902 та ч.1 ст. 528 ЦК України та не давши правової оцінки наявним у матеріалах справи доказам, які підтверджують згоду позивачки на розподіл суми отриманого ним гонорару між особами, за спільне виконання тотожного доручення.

Апеляційна скарга також містить посилання на те, що суд не прийняв до уваги, що грошові кошти в сумі 13 503 грн ніяким чином не розподілялися та підлягають поверненню позивачці, а оскільки остання відмовилася від їх отримання, суд мав відмовити у стягненні вказаної суми у примусовому порядку.

Перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню із наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, який полягає у визначенні за суб`єктом цивільного права можливості укладати договір або утримуватися від його укладення, а також визначати його зміст на свій розсуд відповідно до досягнутої з контрагентом домовленості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 ЦК України).

Відповідно до ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Судом першої інстанції встановлено і таке вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_3 є адвокатом, з 2019 року здійснює адвокатську діяльність.

25 серпня 2020 року між ОСОБА_4 та адвокатом Заливчим Я.В. був укладений договір про надання професійної правової (правничої) допомоги.

Сторони у договорі обумовили, що: виконавець зобов`язується надати замовнику правову (правничу) допомогу, яка полягає в представництві інтересів ОСОБА_4 у справах за її позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ спільного майна подружжя та інших судових справ, які могли виникнути зі спірних правовідносин.

Відповідно до п.2 умов договору клієнт зобов`язався здійснити оплату послуг за вказаним договором в повному обсязі в порядку та на умовах, визначеному договором, у розмірі вказаному в Актах приймання - передачі наданих послуг.

Пунктами 5, 6 та 9 умов договору сторони погодили, що вартість послуг адвоката, що надаються за цим договором становить 50 відсотків розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за одну годину, що станом на дату укладення договору становить 1051 грн. Загальна сума плати за цим договором залежить від фактичної кількості робочого часу, витраченого адвокатом, переліку та обсягу наданих послуг. Орієнтовний загальний розмір плати за цим договором складає 100 000 грн.

Оплату наданих адвокатом послуг, клієнт зобов`язався здійснити виходячи із вартості послуг, вказаних в п.п.5-7 Договору, та фактичного обсягу наданих послуг, зазначених адвокатом в рахунку.

Договором сторони передбачили орієнтовну кількість робочого часу, протягом якого надаються окремі послуги та визначили їх мінімальну вартість (п.7 договору).

Згідно з п. 11 термін дії договору сторони визначили до 25 серпня 2023 року та передбачили можливість дострокового його розірвання в односторонньому порядку за письмовою вимогою будь-якої зі Сторін.

ОСОБА_4 передала відповідачу ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 100 000 грн, в якості орієнтовного загального розміру плати за вказаним договором, на підтвердження чого ОСОБА_3 видав квитанцію від 25 серпня 2020 року.

Обставини щодо сплати клієнтом адвокату згаданої суми коштів за надані юридичні послуги сторонами не заперечуються.

Із матеріалів справи також вбачається, що ОСОБА_5 та ОСОБА_2 теж є адвокатами та здійснюють адвокатську діяльність.

В той же день, тобто 25 серпня 2020 року, ОСОБА_4 уклала ще два договори про надання професійної правової (правничої) допомоги із адвокатами Лемешком О.В. та ОСОБА_2 .

Предмет вказаних договорів та їх умови є аналогічними за змістом та обсягом доручення, що і у договорі, укладеному із адвокатом Заливчим Я.В.

Зокрема, адвокати Лемешко О.В. та ОСОБА_2 теж зобов`язалися надавати позивачці правову (правничу) допомогу, яка полягає в представництві її інтересів у справах за її позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ спільного майна подружжя та інших судових справ, які могли виникнути зі спірних правовідносин.

Пунктами 2, 5, 6 та 9 умов договорів сторони погодили порядок оплати послуг, вартість послуг адвокатів, загальну суму плати у такий же спосіб, що і у договорі, укладеному із адвокатом Заливчим Я.В., але орієнтовний загальний розмір плати сторони встановили у 1051 грн.

Як зазначив відповідач, оскільки доручення ОСОБА_4 стосувалося подачі до суду декількох позовних заяв (стягнення аліментів на дитину, стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку, визначення місця проживання дитини, розірвання шлюбу, поділ майна подружжя, який підлягав розгляду за правилами виключної підсудності, тобто у Броварському суді Київської області), а також отримання консультацій у поділі корпоративних прав, тому з метою більш ефективного отримання правової допомоги, укладаючи договір 25 серпня 2020 року з ним, ОСОБА_4 одночасно уклала договори з адвокатами Лемешком О.В. та ОСОБА_2 .

Під час укладання договорів, шляхом усних домовленостей було досягнуто згоди, що оплата послуг кожного із адвокатів буде здійснена в межах гонорару, виплаченого адвокату Заливчому Я.В., саме тому п. 6 умов договорів, укладених із ОСОБА_5 та ОСОБА_2 передбачав мінімальний орієнтовний загальний розмір плати послуг в сумі 1051 грн.

Ці обставини під час слухання справи в судах першої та апеляційної інстанції спростовані не були.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати те, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ст. 81 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з частиною 1 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Повнота оцінки доказів означає, що суд зобов`язаний дослідити й оцінити всі зібрані у справі докази, які є допустимими. Результат оцінки доказів, який наводиться в судовому рішенні, полягає в мотивації прийняття чи відмови у прийнятті доказів, що подані особами, які беруть участь у справі, з метою обґрунтування своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи підтверджено, що за трьома договорами про надання правової допомоги від 25 серпня 2020 року послуги надавалися клієнту трьома адвокатами, які вчиняли конкретні дії, пов`язані із виконанням доручення позивачки. Адвокатами між собою були розподілені обов`язки та повноваження і таке не суперечить п. 24 Правилам адвокатської етики, як один з основних професійних обов`язків адвоката, дотримання яких передбачає Закон України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Зокрема, адвокати займалися вивченням справ, врегульовували спірні питання з ОСОБА_6 щодо поділу майна, набутого подружжям під час шлюбу, пропонували та обговорювали з клієнтом варіанти поділу, займалися збором правоустановчих документів на майно, набуте подружжям під час шлюбу, надавали консультації з приводу спору щодо визначення місця проживання дитини, займалися підготовкою та подачею позовів про стягнення аліментів на утримання дитини, стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку, обговорювали аспекти ведення справи у суді та вносили один після одного певні корективи, тобто фактично виконували одну і ту ж саму роботу.

Позивачка не лише була обізнана про виконання послуг трьома адвокатами, а й фактично схвалювала їх дії, погоджувала та в подальшому приймала виконання.

Наведене підтверджується документами, що містяться в матеріалах справи (т.1 а.с.67 - 132), та листуванням позивачки із адвокатами ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 у месенджері Вайбер , де між ними була створена група і обговорювалися питання, які виникали під час представництва її інтересів (т.1 а.с.137-170), а також листуванням з позивачкою у електронній пошті (т.2 а.с.12-34).

01 та 07 жовтня 2020 року ОСОБА_4 направила на адресу ОСОБА_3 , лист про відмову від договору про надання правової допомоги та повернення залишку коштів, сплачених в якості попередньої оплати за договором від 25 серпня 2020 року.

02 жовтня 2020 року ОСОБА_4 надіслала заяви про розірвання договорів про надання професійної правової допомоги на адресу адвокатів Лемешка О.В. та ОСОБА_2

09 жовтня 2020 року позивачка отримала відповідь в якій не заперечувалося про розірвання договору, але відповідач погодився повернути частину платежу, мотивуючи це тим, що від суми отриманого ним орієнтовного загального розміру плати (100000 грн), позивачка крім нього, зобов`язана оплатити послуги адвокатам Лемешку О.В. та Ремешевському Є.А., за всю виконану ними роботу.

Одночасно ОСОБА_3 надав позивачці акти приймання-передачі наданих ним послуг від 26 серпня 2020 року № АП-0021, № АП-0022 та № АП-0023, відповідно до яких позивачці були надані послуги щодо підготовки та подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу на суму 2102 грн, заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів на утримання дитини на суму 1576,50 грн та позовної заяви про стягнення аліментів на утримання матері, з якою проживає дитина до досягнення нею трьох років, на суму 2102 грн.

Вказані обставини визнаються сторонами.

Також відповідач надав рахунок -фактуру № 5/20 від 06 жовтня 2020 року, згідно якої адвокатом Заливчим Я.В. надані послуги: ознайомлення з документами та формування правової позиції - витрачено 8 годин на суму 8408 грн; консультування клієнта з приводу можливих шляхів вирішення конфліктної ситуації - 4 години на суму 4204 грн; підготовка та подання до суду позовної заяви про розірвання шлюбу - 2 години на суму 2102 грн; оплата судового збору за позовну заяву про розірвання шлюбу в сумі 840 грн 80коп.; підготовка та подання заяви про видачу судового наказу про стягнення аліментів - 1,5 години на суму 1576 грн 50 коп.; підготовка позовної заяви про стягнення аліментів на дитину - 2 години на суму 2102 грн; підготовка та подання позовної заяви про стягнення аліментів на утримання матері до досягнення дитиною трирічного віку - 2 години на суму 2102 грн; отримання в суді та відправка відповідачу пакету документів про стягнення аліментів - 1 година на суму 1051 грн; підготовка проектів позовної заяви про поділ майна подружжя - 10 годин на суму 10510 грн. Всього на суму 32 896 грн 30 коп.

Крім цього, адвокатом Лемешком О.В. складено рахунок - фактуру №003 від 06 жовтня 2020 року, згідно якої надано ОСОБА_4 наступні послуги: ознайомлення з документами та формування правової позиції - 8 годин на суму 8408 грн; консультування клієнта з приводу можливих шляхів вирішення конфліктної ситуації, з`ясування позиції та вимог клієнта -9 годин на суму 9459 грн; підготовка та подання заяви про визначення місця проживання дитини - 4 години на суму 4204 грн; вивчення матеріалів та консультування клієнта з приводу можливого продажу майнових прав у ЖК Автограф - 4 години на суму 4204 грн; вивчення матеріалів та консультування клієнта з приводу корпоративних прав у ТОВ Секвоя - 2 години на суму 2102 грн; відвідування та перемовини з працівниками служби у справах дітей Заводської РДА м. Миколаєва - 3 години на суму 3153 грн. Всього на суму 31 530 грн.

Адвокатом Ремешевським Є.А. також надано рахунок - фактуру №007 від 06 жовтня 2020 року, згідно якої адвокатом ОСОБА_4 надано такі послуги: ознайомлення з документами та формування правової позиції - 8 годин на суму 8408 грн; консультування клієнта з приводу можливих шляхів вирішення конфліктної ситуації, з`ясування позиції та вимог клієнта - 4 годин на суму 4204 грн; розробка проектів мирової угоди та варіантів врегулювання спірних правовідносин. Підготовка загального плану врегулювання та його погодження з клієнтом - 7 годин на суму 7357 грн; перемовини з ОСОБА_6 та його адвокатом з приводу погодження варіантів мирової угоди - 2 години на суму 2102 грн. Всього на суму 22071 грн.

ОСОБА_4 не спростувала належність та допустимість зазначених доказів, лише стверджувала про непогодження з деякими видами робіт, їх недоцільність та неякісне виконання, а також завищення вартості послуг.

Про намір розірвати з адвокатами договори про надання правових послуг, позивачка повідомила останніх 01 жовтня 2020 року і шляхом листування у месенджері Вайбер та одночасно запропонувала відрахувати надані ними послуги з урахуванням виконаних робіт та кількості робочого часу (т.1 а.с.168).

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом частини першої статті 901, частини першої статті 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Правові засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність .

Згідно із Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність , договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Також вищевказаний Закон визначає, що видами правової допомоги - є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складання заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення.

Відповідно до положень статті 29 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність дія договору про надання правової допомоги припиняється його належним виконанням.

Водночас договір про надання правової допомоги може бути достроково припинений за взаємною згодою сторін або розірваний на вимогу однієї із сторін на умовах, передбачених договором. При цьому клієнт зобов`язаний оплатити адвокату (адвокатському бюро, адвокатському об`єднанню) гонорар (винагороду) за всю роботу, що була виконана чи підготовлена до виконання, а адвокат (адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язаний (зобов`язане) повідомити клієнта про можливі наслідки та ризики, пов`язані з достроковим припиненням (розірванням) договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність ).

Аналогічні вимоги містяться у статті 28,31 Правил адвокатської етики, затверджених з`їздом адвокатів України 09 червня 2017 року.

Зазначаючи, що в період дії між сторонами договору про надання професійної правової (правничої) допомоги лише адвокат Заливчий Я.В. вчиняв дії, спрямовані на його виконання, суд першої інстанції не проаналізував наведені вище докази в їх сукупності, які свідчать про те, що за погодженням та одне дорученням ОСОБА_4 було прийнято та виконувалося трьома адвокатами - ОСОБА_3 , ОСОБА_5 та ОСОБА_2 .

Вказані особи надавали один і той же вид послуг, розподіливши між собою обов`язки, які полягали у представництві інтересів позивачки у справах за її позовом до ОСОБА_6 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів, поділ спільного майна подружжя та інших судових справ, які могли виникнути зі спірних правовідносин, а орієнтовний загальний розмір плати, сплачений позивачкою в сумі 100 000 грн стосувався всіх адвокатів за надання юридичних послуг у зазначених вище спорах.

Відтак, висновок суду про те, що сума отриманих адвокатом Заливчим Я.В. коштів була безпідставно розподілена між іншими адвокатами Лемешком О.В. та ОСОБА_2 з посиланням на відсутність таких зостережень у письмових договорах про укладення правової допомоги, є помилковим, враховуючи положення ст. 205 ЦК України.

Отже, у позивачки виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своїм адвокатам, виходячи із критерію фактичної кількості робочого часу, витраченого ними, переліку та обсягу наданих послуг, розумності їхнього розміру, а також виходячи з конкретних обставин справи.

Обґрунтовуючи визначений розмір коштів, який підлягає поверненню ОСОБА_3 позивачці за ненадані послуги, колегія враховує, що згідно квитанції № 18 від 25 серпня 2020 року, сплачений позивачкою орієнтовний загальний розмір плати склав 100 000 грн, а згідно рахунків - фактур №5/20, №003, №007 від 06 жовтня 2020 року адвокатами Заливчим Я.В., ОСОБА_5 та ОСОБА_2 фактично понесені витрати у розмірі 85 446 грн 30 коп.

Тому, позивачці підлягають поверненню залишок сплачених нею коштів у розмірі 14553 грн 70 коп.

Посилання суду першої інстанції на те, що грошові кошти внесені позивачем є авансовим платежем, є помилковими, з огляду на таке.

Законом України Про адвокатуру та адвокатську діяльність формою винагороди адвоката є гонорар.

Чинним законодавствомне врегульовано питання повернення попередньої оплати за договором про надання послуг, гонорару та правового механізму їх повернення.

Частиною 1 статті 8 Цивільного кодексу України визначено, що у разі якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону).

У зв`язку з чим, до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України за аналогією закону.

Згідно з частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В силу вимог частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Однак, помилковий висновок суду першої інстанції не вплинув на правильність вирішення спору по суті щодо правових підстав для повернення коштів.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 про те, що суд помилково вважав такою, що не підлягає стягненню, зазначену в рахунку - фактурі №5/20 від 20 жовтня 2020 року вартість послуг на отримання в суді на відправку іншій стороні пакету документів про стягнення аліментів на суму 1051 грн, є безпідставними, оскільки такий вид послуг не відносяться до правових у розумінні ст. 19 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність та п. 1 договору.

Посилання ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на неможливість виконання ним зобов`язань щодо повернення ОСОБА_4 залишку коштів в розмірі 13 503 грн, у зв`язку з ненаданням останньою реквізитів, є необґрунтовані, оскільки у разі відсутності кредитора у місці виконання зобов`язання або ухилення ним від прийняття виконання або в разі іншого прострочення з його боку боржник мав право виконати свій обов`язок шляхом внесення належних з нього кредиторові грошей у депозит нотаріуса, нотаріальної контори (пункти 1, 2 частини першої статті 537 ЦК України).

За наведених обставин, оскаржуване судове рішення відповідно до положень п.п.1,3,4 ст. 376 ЦПК України слід змінити.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 пропорційно задоволеним позовним вимогам підлягає стягненню 292 грн судового збору за подачу апеляційної скарги.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів

п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 03 березня 2021 року змінити.

Стягнути із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (ІПН НОМЕР_1 ), кошти внаслідок розірвання договору про надання професійної (правничої) допомоги у розмірі 14 553 грн. 70 коп.

Стягнути із ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 292 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту.

Головуючий

Судді:

Повний текст судового рішення виготовлено 20.05.2021 р.