Ухвала

від 04.03.2021 по справі 761/8157/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/8157/21

Провадження № 1-кс/761/5530/2021

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 ,за участюпрокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 32021100110000015, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 лютого 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України,

в с т а н о в и в:

02 березня 2021 року на адресу Шевченківського районногосуду м.Києва (зданона пошту27лютого 2021року)надійшло клопотанняпрокурора відділуОфісу Генеральногопрокурора ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна 25 лютого 2021 року під час проведення обшуку складських та виробничих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: макуху соняшникову в кількості 1624, 10 т., олію соняшникову нерафіновану в кількості 746, 80 т., шрот соняшниковий в кількості 1380, 65 т., насіння соняшнику в кількості 1, 04 т., з забороною їх відчуження, розпорядження та користування до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні.

Своє клопотання прокурор обґрунтовує тим, що слідчим управлінням Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби під процесуальним керівництвом прокурорів Офісу Генерального прокурора здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32021100110000015, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 08 лютого 2021 року, за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України.

25 лютого 2021 року на підставі ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 17 лютого 2021 року проведено обшук складських та виробничих приміщень, які використовуються службовими особами ТОВ «Санпро», розташованих за адресою: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3. В ході зазначеного обшуку виявлено та вилучено первинні фінансово-господарські документи, які входять до переліку, щодо якого прямо надано дозвіл на вилучення в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку, а також виявлено та вилучено товарно-матеріальні цінності, а саме: макуху соняшникову в кількості 1624, 10 т., олію соняшникову нерафіновану в кількості 746, 80 т., шрот соняшниковий в кількості 1380, 65 т., насіння соняшнику в кількості 1, 04 т., які не входили до переліку, щодо якого було надано дозвіл на вилучення, а відтак вказане майно, є тимчасово вилученим.

Постановою начальника четвертого ВРКП слідчого управління Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби ОСОБА_5 від 26 лютого 2021 року вилучене майно визнано речовими доказами у кримінальному провадженні №32021100110000015 від 08 лютого 2021 року.

За таких обставин, з метою забезпечення збереження речових доказів, а також з метою запобігання можливості приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження у кримінальному провадженні, в органу досудового розслідування виникла необхідність у накладенні арешту на вищевказане тимчасово вилучене майно.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 та слідчий ОСОБА_5 , клопотання підтримали та просили його задовольнити з підстав у ньому наведених.

Власник тимчасового вилученого майна, будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився, причини неявки суду не повідомив, однак враховуючи положення ст. 172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе здійснювати судовий розгляд у його відсутність.

Дослідивши клопотання та додані до нього матеріали кримінального провадження, вислухавши пояснення прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_5 , слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, при розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст. 170-173 КПК України,для прийняттязаконного,обґрунтованого тасправедливого рішення,слідчий суддяповинен з`ясуватиправову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні прокурора, та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується зі ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а тому суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

За змістом ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.

Відповідно до ч. 2 ст.173КПК України привирішенні питанняпро арештмайна слідчийсуддя,суд повиненвраховувати:1)правовупідставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; 6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст.132КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

У свою чергу, при застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти відповідно до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна з метою забезпечення збереження речових доказів для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України,повинен врахувати:існування обґрунтованоїпідозри щодовчинення кримінальногоправопорушення тадостатність доказів,що вказуютьна вчиненнякримінального правопорушення;можливість використаннямайна як доказу у кримінальному провадженні; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Разом ізцим,на переконанняслідчого судді,у клопотанніналежним чиномне доведенотой факт,що майно, на яке прокурором планується накласти арешт, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, та має значення речових доказів для кримінального провадження № 3202100110000015 від 08 лютого 2021 року.

Також, слідчий суддя звертає увагу на суто формальний характер постанови слідчого від 13 жовтня 2020 року, копія якої долучена до матеріалів клопотання, яка також не містить посилання на конкретні критерії, визначені статтею 98 КПК України, яким нібито відповідає тимчасово вилучене під час обшуку майно.

Більш того, матеріали клопотання не містять будь яких даних, які б документально підтверджували той факт, що тимчасово вилучене майно є доказом кримінального правопорушення за фактом якого здійснюється досудове розслідування.

Крім того, об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 212 КК України є встановлений законодавством порядок оподаткування юридичних і фізичних осіб, який забезпечує за рахунок надходження податків і зборів (обов`язкових платежів) формування доходної частини державного та місцевих бюджетів, а також державних цільових фондів, а відтак вилучене майно, зокрема товарно-матеріальні цінності, не є об`єктом кримінально протиправних дій, як на те посилається слідчий у своїй постанові про визнання тимчасово вилученого майна речовими доказами.

З урахуванням встановлених у судовому засіданні обставин, слідчий суддя вважає, що досягнення мети досудового слідства в рамках даного кримінального провадження не може бути компенсоване таким підходом органу досудового розслідування щодо невмотивованого ініціювання питання про накладення арешту на майно.

Також, на переконання слідчого судді, ініціювання прокурором питання про накладення арешту на вилучені товарно-матеріальні цінності у вигляді продукції, яка піддається швидкому псуванню з забороною її користування, відчуження до завершення досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні, не відповідає положенням Конституції України, вимогам кримінального процесуального закону України та практиці Європейського суду з прав людини.

Враховуючи викладене, слідчий суддя не знаходить достатніх підстав для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на майно, у кримінальному провадженні № 32021100110000015 від 08 лютого 2021 року, тимчасово вилученого 25 лютого 2021 року під час проведення обшуку складських та виробничих приміщень, якими користується ТОВ «Санпро» за адресою: АДРЕСА_1 .

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 7, 9, 98, 131-132, 169-173, 233-234, 309-310, 392-393, 395, 532 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в:

Клопотання прокурора відділу Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про арешт тимчасово вилученого майна 25 лютого 2021 року під час проведення обшуку складських та виробничих приміщень за адресою: АДРЕСА_1 , залишити без задоволення.

На ухвалу слідчого судді може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу суду постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

Слідчий суддя ОСОБА_1