Рішення

від 22.02.2021 по справі 559/5/20

ДУБЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 559/5/20

Провадження № 2/559/80/2021

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2021 року Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

секретаря судового засідання Остапчук О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання правочину недійсним, про визнання свідоцтва на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, про визнання права на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В:

В обґрунтування позовних вимог позивачка покликається на те, що її батько ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Заповіту на спадкове майно ОСОБА_5 не складав. Позивачка і її мати ОСОБА_4 подали заяви про вступ у спадщину, як спадкоємиці за законом. Для визначення, яке майно буде належати кожній із спадкоємців померлого, між ними було укладено договір про поділ спадкового майна, посвідчений приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Коником Б.М. 29.05.2017 року за реєстровим №1246. Згодом на підставі Договору про поділ спадщини кожна із спадкоємиць отримала свідоцтво про спадщину за законом.

Позивачка вважає, що складений Договір про поділ спадщини є таким, який укладений під впливом помилки, що призвело до порушення її прав і з цих підстав звернулася до суду про визнання його недійсним. Відповідно, визнанню недійсним підлягає свідоцтво про спадщину та, з цих підстав, підлягають скасуванню реєстрації прав власності на нерухоме спадкове майно, проведені на підставі свідоцтва про спадщину, а право на спадщину за законом поновленню.

Зазначає, що в Договорі про поділ спадкового майна істотною його умовою є те, що учасники Договору є спадкоємицями ОСОБА_5 першої черги спорідненості: ОСОБА_3 - дочка, а ОСОБА_4 - його дружина і мати ОСОБА_3 .

Тому ОСОБА_3 сприймала укладення вказаного договору, як формальність, яка ні на що не впливає і нічого не міняє лише спрощує реєстраційну процедуру, порядок оплати і тому подібне.

Через непомірно високі комунальні тарифи, проблеми у їх сплаті, необхідність в отриманні субсидій, зважаючи, що для пенсіонерів отримання субсидії є простішим, ніж для працездатних осіб, ОСОБА_3 , сподіваючись і будучи впевненою, що укладений Договір і подальша реєстрація права власності на будинок, в якому вона (а згодом і її сім`я,) проживає усе життя, на її маму, не змінить їх спільного користування будинком та спростить тягар оплати комунальних послуг.

На час оформлення Договору про поділ спадкового майна, мати ОСОБА_6 (03.03.2003 року) мала у своїй власності 2-х кімнатну квартиру, була в ній зареєстрована та жила окремо від сім`ї Позивачки. Ця обставина, у тому числі, підтверджувала переконання Позивачки, що житло її мамі не потрібне і не має принципового значення на кого що із спадкового майна оформлене.

Факт проживання Позивачки в будинку АДРЕСА_1 від дня народження по даний час підтверджується довідкою Гірницької сільської ради №758 від 10.12.2019. Її чоловік та донька також фактично проживають за вказаною адресою.

При цьому, чоловік Позивачки зареєстрований за місцем проживання своїх батьків за адресою: АДРЕСА_2 в будинку, який належить на праві власності його батьку ОСОБА_7 . Проте, ні ОСОБА_8 , ні з недавнього часу зареєстрована з ним дружина ОСОБА_3 , за місцем реєстрації не проживають.

Ні на момент укладення Договору про розподіл спадкового майна, ні станом на даний час, сім`я ОСОБА_9 не має ніякого іншого житла, аніж батьківський будинок, в якому Позивачка прожила усе своє життя та де проживає її сім`я з часу реєстрації шлюбу.

Зазначає, що, якби вона не помилялася щодо істотних умов Договору про поділ майна, то повинна була розуміти і її внутрішньою волею мала бути готовність виселитися з будинку одразу після переходу права власності на нього до ОСОБА_4 .

Проте, такої внутрішньої волі ОСОБА_3 не мала, її сім`я до теперішнього часу продовжують жити в успадкованому будинку. Виключно для оформлення субсидії на комунальні послуги, ОСОБА_3 лише 28.09.2018 року виписалася з будинку, де фактично проживає та зареєструвалася за місцем реєстрації чоловіка, де він немає житла, а зареєстрований в будинку батьків. 11.07.2017 Відповідачка зареєструвалася у спадковому будинку, виписавшись з власної квартири АДРЕСА_3 , де була зареєстрована з 11.03.2003 року і в якій проживає і досі.

Позивачка не мала наміру виселятися з будинку, де вона проживала усе життя, а з часу створення сім`ї - проживає з сім`єю, не виселилася з нього і продовжує в ньому проживати.

Укладання правочину про поділ спадкового майна помилково сприймала, як формальність в оформленні, яка не зменшить обсягів її фактичних прав у вказаному будинку. Зрозумівши свою помилку щодо природи правочину та його наслідків для її прав, не маючи в момент укладення правочину власної внутрішньої волі на укладання саме такого роду правочину, оскільки не має жодного іншого житла. Позивачка змушена звернутися до суду для відновлення своїх прав, порушення яких сталося внаслідок помилки.

Просить визнати недійсним договір про поділ спадкового майна ОСОБА_5 , укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений 29.05.2017 року приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Коником Б.М. за реєстровим №1246. Визнати недійсними свідоцтва про спадщину за законом, посвідчені приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріально округу Коником Б.М. 29.05.2017 року видані на ім`я ОСОБА_4 та ОСОБА_3 . Скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку площею 0,25 гектара, кадастровий номер - 5621681600:01:001:0166, розташовану в АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за ОСОБА_4 ; земельну ділянку площею 2,9149 гектара, кадастровий номер - 5621683500:04:002:0026, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Малосадівської сільської ради, Дубенського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537685656216; земельну ділянку площею 0,4426 гектара, кадастровий номер - 5621683500:04:009:0144, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Малосадівської сільської ради, Дубенського району, Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537828856216 за ОСОБА_3 . Також просить повернути статус спадкового майна на ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивачка та її представник - адвокат Лук`янова М.Л. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю, з підстав, зазначених у позовній заяві. Позивачка, зокрема, зазначила, що у до жовтня 2019 року відносини з матір`ю у неї були нормальні. У будинку по АДРЕСА_1 вона проживала з часу його побудови. Іншого житла не має. Відмовилась від цього житла помилково, оскільки довіряла матері. Тому, щоб не ділити будинок погодилась щоб він був оформлений на матір. Була впевнена, що і надалі буде жити в будинку. У нотаріуса при укладанні договору була особисто, приносила необхідні документи. Договір про поділ спадкового майна підписувала особисто. Зміст договору був узгоджений з матір`ю та зрозумілий. Сварка між ними виникла 24.10.2019. У будинку проживає разом зі своєю сім`єю. Доказів щодо вимоги з боку матері про виселення з будинку немає, лише на словах. У неї була воля щодо укладення даного договору, проте вона помилилась юридичних наслідків, оскільки після сварки виявилось, що мати претендує на будинок. Якби цим не порушувались її права, то вона не зверталася б до суду.

Відповідачка та її представник - адвокат Жуковський О.В. позов не визнали, показали, що до смерті спадкодавця, чоловіка відповідачки, в житловому будинку АДРЕСА_1 проживали спадкодавець і внучка (дочка позивачки) - ОСОБА_10 , але вона навчалась в м. Харкові у Національному юридичному університеті імені Ярослава Мудрого. Позивачка не могла знайти доброзичливих стосунків із батьком (спадкодавцем), а тому вона вирішила зняти квартиру в м.Дубно, де проживала там разом із свою сімє`ю протягом семи років. В подальшому власник квартири, яку вони орендували, попросив їх звільнити квартиру у зв`язку із її відчуженням. Після цього позивачка разом із своєю дочкою попросили відповідачку дозволити проживати у квартирі у АДРЕСА_4 , яка належить їй на праві приватної власності, на що отримала згоду від відповідачки, де вони проживала протягом чотирьох років. Натомість відповідачка повністю переїхала проживати в житловий будинок АДРЕСА_1 .

Коли спадкодавець не був хворий на онкозахворювання, відповідачка була за кордоном на заробітках в Італії, а її чоловік проживав у будинку в с. Злинець сам. Усі зароблені кошти за кордоном відповідачка спрямовувала на ремонт будинку в с. Злинець. У 2014 році у спадкодавця лікарі виявили рак легенів, а відтак відповідачка змушена була приїхати з Італії та регулярно займатись його лікуванням в м. Рівне, в м. Києві. Усі витрати, пов`язані з лікуванням, були оплачені лише відповідачкою, позивачка кошти не надавала, не допомагала, не брала будь якої участі. Два роки відповідачка доглядала спадкодавця і разом проживала з ним в житловому будинку в с. Злинець. Коли спадкодавець помер, відповідачка знову поїхала за кордон щоб погашати борги, які були витрачені на лікування її чоловіка. Через пів року відповідачка повернулась за кордону для того, щоб оформити спадщину. Відповідачка з відома позивачки самостійно зібрала усі документи та сама звернулась до нотаріуса.

Перед оформленням спадщини між позивачкою та відповідачкою була домовленість, що спадщину, яка належала ОСОБА_5 в с. Великі Сади, оформити на позивачку, а будинок в с. Злинець оформити на відповідачку, так як це спадок саме відповідачки. Ця домовленість була озвучена нотаріусу, який і склав договір про поділ спадкового майна. Відповідачкою було оплачено усі витрати, пов`язані з укладенням договору та оформленням спадщини. Будь яких непорозумінь чи незгоди щодо поділу спадкового майна на момент укладення оскаржуваного договору нотаріусу чи в подальшому позивачка не заявляла.

З 2017 року по теперішній час в житловому будинку в с. Злинець проживає позивачка разом із свою сімє`ю. Відповідачка часто хворіє, перенесла досить важкі операції і на теперішній час проживає у своїй квартирі АДРЕСА_4 , потребує стороннього догляду. Проживати відповідачці разом в будинку в с. Злинець не є можливим через постійні скандали, лайки, погрози від сім`ї позивачки. Зазначає, що коли відповідачка була лежача більше пів року її доглядали чужі люди, ніхто до неї з рідних не прийшов, не телефонував, не допомагав. Коли відповідачка не дала згоду позивачці і внучці щодо переоформлення житлового будинку в с. Злинець, фактично сім`я позивачки від відповідачки відмовились . Станом на теперішній час стосунки між позивачкою та відповідачкою не змінились.

Укладення сторонами договору спадкового майна від 29.05.2017, позивачка та відповідачка підтвердили, що попередньо ознайомлені із вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, здійснюють правочин за доброю волею, без будь-яких погроз, примусу чи насильства, як фізичного, так і морального. Крім того, сторони стверджували, що договір не укладається під впливом тяжких для них обставин; вони не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними; укладення договору відповідає їх інтересах; волевиявлення є вільним, усвідомленим і відповідає їх внутрішній волі; володіють українською мовою, що дало їм можливість прочитати цей договір та правильно зрозуміти його сутність; умови договору їм зрозумілі і відповідають реальній домовленості сторін; договір не приховує іншого правочину, не носить характеру уявного чи удаваного правочину і спрямований на реальне настання наслідків, які обумовлені у ньому.

Враховуючи зміст договору, представник відповідача вважає, що, укладаючи договір про поділ спадкового майна, позивачка не могла не розуміти, що йдеться саме про поділ спадкового майна після смерті ОСОБА_5 . Доводи про те, що вона укладала договір під впливом помилки є надуманими та необгрунтованими, оскільки жодних доказів на підтвердження цих обставин позивачкою суду не надано. Підстави про визнання договору про поділ спадкового майна недійсним, на які посилається позивачка є надуманими, необґрунтованими, безпідставними та такими, які не ґрунтуються на положеннях закону.

Заслухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, перевіривши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Матеріалами справи встановлено, що батьками позивачки, яка після одруження змінила прізвище на ОСОБА_9 , зазначені: ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с. 13, 14).

29 травня 217 року Між Позивачкою та Відповідачкою укладено договір про поділ спадкового майна, посвідчений приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Коником Б.М. за реєстровим №1246. У змісті вказаного Договору зазначено: 1. Ми, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , спадкоємці за законом першої черги, майна, що залишилося після смерті нашого чоловіка і батька ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 і постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 , спадщину прийняли, так як подали заяви про прийняття спадщини. 12 серпня 2016 року приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Коником Б.М. заведена спадкова справа за №78, зареєстрована у Спадковому реєстрі за №59360210.

2.Відповідно до ст. 1267 Цивільного кодексу України наші частки в спадковому майні є рівними.

3. Спадкове майно, що залишилося після смерті ОСОБА_5 складається з: - житлового будинку АДРЕСА_1 , цегляного, загальною площею 101,1 кв.м., житловою площею 58,0 кв.м., який належав ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок з господарськими будівлями від 28.02.2000 року, виданого виконкомом Гірницької сільської ради Дубенського району, на підставі рішення від 28.02.2000 року №14, зареєстрованого Державним комунальним малим підприємством Архітектор м. Дубно Рівненської області, 29.01.2003 року в реєстровій книзі №1, за реєстровим номером: 118-118.

- земельної ділянки площею 0,25 (нуль цілих двадцять п`ять сотих) гектара, кадастровий номер - 5621681600:01:001:0166, розташованої в АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 34872790, виданого державним реєстратором Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області Цимбалюком О.О., 13.03.2015 року;

- 1/2 (одної другої) частки житлового будинку

АДРЕСА_5 , з дерева, загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 44,4 кв.м., яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори Хомич О. С., 23.12.2014 року, за реєстровим №1-1546, право власності зареєстроване державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори Хомич О.С., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.12.2014 року, номер запису про право власності: 8205846, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537328156216;

- земельної ділянки площею 2,9149 (дві цілих дев`ять тисяч сто сорок дев`ять десятитисячних) гектара, кадастровий номер - 5621683500:04:002:0026, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Малосадівської сільської ради, Дубенського району, Рівненської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори Хомич О.С., 24.12.2014 року, за реєстровим №1- 1548, право власності зареєстроване державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори Хомич О. С., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.12.2014 року, номер запису про право власності: 8210784, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537685656216;

- земельної ділянки площею 0,4426 (нуль цілих чотири тисячі чотириста двадцять шість десятитисячних) гектара, кадастровий номер - 5621683500:04:009:0144, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Малосадівської сільської ради, Дубенського району, Рівненської області, яка належала ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори Хомич О.С., 24.12.2014 року, за реєстровим №1-1550, право власності зареєстроване державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори Хомич О.С., в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 24.12.2014 року, номер запису про право власності: 8212785, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537828856216;

- грошових вкладів з нарахованими відсотками і компенсаційними виплатами в Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні ПАТ Державний ощадний банк України № НОМЕР_1 , на рахунку № НОМЕР_2 у сумі 1270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн. 57 коп., та на рахунку № НОМЕР_3 у сумі 3091 (три тисячі дев`яносто одна) грн. 46 коп.; загальна вартість майна, згідно довідки Дубенського територіально відокремленого безбалансового відділення ПАТ Державний ощадний банк України №10017/087 №65 від 20 квітня 2017 року, становить 4362 (чотири тисячі триста шістдесят дві) грн. 03 копійки.

Згідно договору про поділ спадкового майна ОСОБА_4 перейшло право власності на: житловий будинок АДРЕСА_1 , цегляний, загальною площею 101, 1 кв.м., житловою площею 58,0 кв.м.; земельну ділянку площею 0,25 гектара, кадастровий номер - 5621681600:01:001:0166, розташовану в АДРЕСА_1 , призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); грошові вклади з нарахованими відсотками і компенсаційними виплатами в Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні ПАТ Державний ощадний банк України № НОМЕР_1 , на рахунку № НОМЕР_2 у сумі 1270 (одна тисяча двісті сімдесят) грн. 57 коп., та на рахунку № НОМЕР_3 у сумі 3091 (три тисячі дев`яносто одна) грн. 46 коп.

ОСОБА_3 перейшло право власності на: 1/2 (одну другу) частку житлового будинку АДРЕСА_5 , з дерева, загальною площею 70,7 кв.м., житловою площею 44,4 кв.м.; земельну ділянку площею 2,9149 (дві цілих дев`ять тисяч сто сорок дев`ять десятитисячних) гектара, кадастровий номер - 5621683500:04:002:0026, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Малосадівської сільської ради, Дубенського району, Рівненської області; земельну ділянку площею 0,4426 (нуль цілих чотири тисячі чотириста двадцять шість деся титисячних) гектара, кадастровий номер - 5621683500:04:009:0144, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Малосадівської сільської ради, Дубенського району, Рівненської області (а.с. 15-18).

На підставі вищезазначеного договору про поділ спадкового майна видані свідоцтва про право на спадщину за законом (а.с. 19-22).

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, ОСОБА_4 є власником квартири АДРЕСА_4 , на підставі договору дарування від 03.03.2003. За цією ж адресою ОСОБА_4 зареєстрована, про що свідчить відмітка у її паспорті громадянина України (а.с. 23, 24).

ОСОБА_4 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 88290624 від 29.05.2017, та земельної ділянки площею 0, 25 га за тією ж адресою (а.с. 59-60-64).

Відповідно до довідки Гірницької сільської ради №758 від 10.12.2019, ОСОБА_3 , ОСОБА_8 , ОСОБА_10 проживають за адресою: будинок АДРЕСА_1 (а.с. 25).

Згідно довідки виконавчого комітету Гірницької сільської ради Дубенського району Рівненської області №433 від 12.08.2016, останнім місцем проживання та реєстрації спадкодавця ОСОБА_5 на день смерті було АДРЕСА_1 і разом з ним були зареєстровані та проживали дочка ОСОБА_3 та внучка ОСОБА_10 (а.с. 26).

Як свідчить довідка Семидубської сільської ради № 1089 від 10.12.2019, ОСОБА_8 зареєстрований разом з дружиною ОСОБА_3 в АДРЕСА_2 , у житловому будинку, власником якого є його батько ОСОБА_7 . За місцем реєстрації не проживають (а.с. 27).

Свідок ОСОБА_11 в суді показав, що є сусідом позивачки ОСОБА_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Будинок належав її батькові ОСОБА_5 , з яким він перебував у дружніх відносинах. Позивачка разом зі своїм чоловіком ОСОБА_12 , як молода сім`я вкладали кошти у ремонт будинку. Покійний ОСОБА_13 розповідав, що кошти на ремонт давав зять ОСОБА_14 . Будинок належав ОСОБА_5 , він жив в одній половині будинку, а в іншій жила позивачка з сім`єю. ОСОБА_5 розповідав, що він з відповідачкою ОСОБА_4 був розлучений і сплатив їй гроші, у неї є квартира, а будинок мав залишитись дочці та внучці. Ремонт у будинку тривав з 2006 по 2010 рік. Був період, що позивачка з сім`єю жила в м. Дубно на квартирі, але вони обробляли город, тримали господарство. В листопаді 2019 року ОСОБА_4 поміняла на гаражі, де котельня, замки. Казала, що продасть хату, а дочці нічого не буде.

Свідок ОСОБА_10 в суді показала, що в будинку на АДРЕСА_1 вона проживає з народження. Будинок належав її покійному дідусю. Після його смерті її батьки викладали бруківку, встановлювали відеокамери. Про те, що будинок був переписаний на бабусю ОСОБА_4 мама їй не казала. Були випадки, що бабуся викидала їхні речі, а її особисто запитувала, коли вона випишеться з будинку. З бабусею не спілкується.

Згідно статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Частиною першою статті 4 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.

Статтею 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 203 ЦК України встановлені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (стаття 215 ЦК України).

Правові наслідки недійсності правочину визначені статтею 216 ЦК України.

Згідно ч. 1 ст. 229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Згідно п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від об листопада 2009 року № 9 Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним.

Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

Отже, правочин, вчинений під впливом помилки, є оспорюваним і у разі встановлення судом певних обставин може бути визнаний недійсним. Водночас при вирішенні такого спору слід ураховувати, що обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та має істотне значення.

У разі якщо сторона спірного правочину була обізнана або не могла не бути обізнана стосовно обставин, щодо яких стверджує про наявність помилки, це виключає застосування наведених норм статті 229 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 911/1171/18, від 04.06.2019 у справі № 910/9070/18.

Статтею 627 ЦК України закріплено принцип свободи договору, у відповідності до якого сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір про поділ спадкового майна від 29.05.2017 року укладений сторонами у письмовій формі та посвідчений приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Коником Б.М., зареєстровано в реєстрі за №1246.

Укладення сторонами цього договору позивачка та відповідачка підтвердили, що попередньо ознайомлені із вимогами чинного законодавства щодо недійсності правочинів, здійснюють правочин перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам`яті та діючи добровільно, усвідомлюючи значення своїх дій, без будь-якого до того примушення, як фізичного так і морального. Сторони підтверджують, що укладення цього договору відповідає дійсним намірам сторін і вони розуміють наслідки цього договору. Особи сторін встановлено, їх дієздатність перевірено.

Сторони договору про поділ спадкового майна зареєстрували у встановленому законом порядку своє право власності на належні їм об`єкти нерухомості.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Позивачка не довела належними та допустимими доказами наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення. Тому правових підстав, передбачених нормами статей 203, 209, 215, 216 ЦК України, для задоволення позовних вимог ОСОБА_3 про визнання недійсними договору про поділ спадкового майна немає. Укладення договору про поділ спадкового майна між позивачкою та відповідачкою відбулось без порушення прав та інтересів сторін правочину та з дотриманням чинного законодавства. Посилання позивачки на те, що спірний договір про поділ спадкового майна укладений нею всупереч її волі, оскільки вона помилялася щодо обставин, які мають істотне значення, а тому вказаний договір має ознаки недійсності, є безпідставним та необґрунтованими.

Вимоги позивачки про визнання недійсними свідоцтва про спадщину за законом та скасування державної реєстрації права власності на майно на підставі вказаних свідоцтв за відповідачкою є похідними від вимог про скасування оспорюваного договору про поділ спадкового майна від 29.05.2016 року та можуть бути задоволенні лише у разі задоволення основної частини позову.

Згідно з ч.1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.1-2, 4, 5, 10, 11-13, 19, 43, 49, 76-82, 133, 137, 141, 258-259, 263-264, 265 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні позову ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ) до ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання: АДРЕСА_6 ) про визнання правочину недійсним, про визнання свідоцтва на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, про визнання права на спадщину за законом - відмовити.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до апеляційного суду Рівненської області протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 05.03.2021.

Суддя: Р.В. Ралець