Постанова

від 15.06.2021 по справі 559/5/20

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2021 року

м. Рівне

Справа № 559/5/20

Провадження № 22-ц/4815/719/21

Головуючий в Дубенському міськрайонному суді

Рівненської області: суддя Ралець Р.В.

Рішення суду першої інстанції проголошено

(вступна і резолютивна частини):

о 16 год. 48 хв. 22.02.2021 у м. Дубно

Рівненської області

Повний текст рішення складено: 05.03.2021

Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ

головуючий: суддя Хилевич С.В.

судді: Ковальчук Н.М., Шимків С.С.

секретар судового засідання: Пиляй І.С.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2 ;

представники учасників справи:

позивача - адвокат Лук`янова Марія Леонідівна;

відповідача - адвокат Жуковський Олег Васильович;

за участі: сторін та їх представників,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину та свідоцтва про спадщину недійсними, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відновлення становища спадкового майна,

в с т а н о в и в:

У січні 2020 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, визнання свідоцтва на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відновлення становища спадкового майна. Мотивуючи вимоги, вказувалося, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько та чоловік відповідача - ОСОБА_3 . З метою визначення спадкового майна кожному зі спадкодавців між сторонами було укладено договір про його поділ, який був посвідчений приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу 29 травня 2017 року за реєстровий №1246. На підставі оспорюваного договору сторони отримали свідоцтва про спадщину за законом.

Вважає, що даний правочин укладено під впливом помилки, оскільки сприймала його як формальність, яка не створює фактичних зобов`язань, а навпаки - спрощує реєстраційну процедур та порядок оплати. Однак вона не розуміла, що право на житловий будинок АДРЕСА_1 , де проживала з дня свого народження, після укладення оспорюваного договору перейшло до відповідача. Тобто повинна бути готовність до того, щоби у будь-який момент залишити це житлове приміщення. Натомість внутрішньої волі на це позивач не мала. Іншого житла не має.

Тому просила визнати недійсним договір про поділ спадкового майна, укладений між сторонами і посвідчений 29 травня 2017 року приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу за реєстровим №1246; визнати недійсним свідоцтва про спадщину за законом, посвідчені приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу 29 травня 2017 року, що видані на ім`я ОСОБА_2 і ОСОБА_1 ; скасувати державну реєстрацію права власності на житловий будинок АДРЕСА_1 ; земельну ділянку у АДРЕСА_1 , площею 0, 25 га, кадастровий номер: 56216835600:04:002:0026, що призначена для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) за відповідачем; земельну ділянку площею 2, 9149 га, кадастровий номер: 5621683500:04:002:0026, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537685656216; земельну ділянку площею 0, 4426 га, кадастровий номер: 5621683500:04:009:0144, що призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, на території Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537828856216, за позивачем, а також повернути статус спадкового майна на ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року ОСОБА_1 відмовлено в позові до ОСОБА_2 про визнання правочину та свідоцтва про спадщину недійсними, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відновлення становища спадкового майна .

У поданій апеляційній скарзі позивач покликається на незаконність і необґрунтованість рішення суду, які полягали у невідповідності висновків суду обставинам справи, неповноті з`ясування обставин, що мають значення для справи, порушенні норм процесуального права і неправильному застосуванні норм матеріального права, що призвело до помилкового вирішення справи.

На її обґрунтування зазначалося про неврахування судом того, що довідкою Гірницької сільської ради Дубенського району №758 від 10.12.2019, довідкою виконавчого комітету Гірницької сільської ради Дубенського району №433 від 12.08.2016, довідкою Семидубської сільської ради Дубенського району №1089 від 10.12.2019 встановлено, що позивач разом із сім`єю проживають у АДРЕСА_1 , де на день смерті був зареєстрований та проживав і спадкодавець, ОСОБА_1 зареєстрована, хоча там і не мешкає, у АДРЕСА_2 . З показань свідків ОСОБА_4 , ОСОБА_5 видно, що позивач разом з чоловіком за час спільного проживання поліпшили стан житлового будинку АДРЕСА_1 , грошові кошти на ремонт надавав зять спадкодавця, а ОСОБА_3 проживав у одній із двох частин будинку. Станом на виникнення та існування спірних відносин сім`я ОСОБА_1 не має іншого житла.

Вважає, що судом було встановлено, що у позивача не було жодної підстави для справжнього і реального волевиявлення на укладення оспорюваного договору, адже внаслідок цього її сім`я позбавляється права на будинок АДРЕСА_1 . Однак суд зробив протилежний висновок.

Звертає увагу на те, що для виникнення помилки щодо справжнього змісту правочину і його наслідків у позивача були наявні причини - це те, що вона довіряла своїй матері, яка мала на час укладення договору двохкімнатну квартиру у м. Дубно, де й мешкала й була зареєстрована. Сама відповідач переконувала її у тому, що договір носить формальний характер і не впливатиме на місце та умови проживання її та сім`ї. Ці обставини залишилися судом без урахування.

Щодо помилкового застосування норм матеріального права, то вважає, що до спірних відносин слід було застосувати норму ст.ст. 203, 209, 215, 216 ЦК України, внаслідок чого зроблено висновки, які суперечать обставинам справи, а саме, що при укладенні оспорюваного договору мала місце - неправильне сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення та має істотне значення.

З наведених міркувань просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухваливши нове - про задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання правочину недійсним, визнання свідоцтва на спадщину недійсним, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, а також відновлення становища спадкового майна.

У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача - адвокат Жуковський О.В., вважаючи оскаржуване рішення законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а подану апеляційну скаргу - відхилити. При цьому посилався на підставність та вмотивованість висновків суду про залишення вимог позивача без задоволення, оскільки за обставинами справи та вимогами закону суб`єктивні цивільні права ОСОБА_1 не є порушеними і тому не підлягають судовому захисту.

Заслухавши суддю-доповідача, думку осіб, які беруть участь у справі і з`явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення.

Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції правильно виходив із відсутності належних і допустимих доказів на підтвердження того, що позивач при укладенні оспорюваного договору діяла під впливом помилки, що полягало у неправильному сприйнятті ОСОБА_1 фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення. Тому передбачених ст.ст. 203, 209, 215, 216 ЦК України правових підстав для задоволення позову встановлено не було, а відтак укладення договору про поділ спадкового майна між сторонами відбулося без порушення їхніх прав та інтересів та з додержанням вимог закону.

З огляду на те, що посилання ОСОБА_1 на укладення оспорюваного договору всупереч її волі через помилку в обставинах, які мають істотне значення для справи, внаслідок чого цей правочин має ознаки недійсності, визнано необґрунтованими, суд відмовив позивачу у позові.

Як з`ясовано судом, ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 , що сторонами не заперечується і підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_1 , виданим 01.06.1978 Гірницькою сільською радою Дубенського району Рівненської області.

Не оспорюється і те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 батько позивача і чоловік відповідача - ОСОБА_3 помер. Сторони після відкриття спадщини прийняли її шляхом подання відповідних заяв, про що приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу 12 серпня 2016 року заведено спадкову справу №78, зареєстровано у Спадковому реєстрі за №59360210.

В подальшому, 29 травня 2017 року, між сторонами укладено договір про поділ спадкового майна після смерті ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області за реєстраційним №1246. Цим договором передбачено:

- рівність часток кожної зі сторін у спадковому майні;

- спадкове майно, що залишилося після смерті спадкодавця, складається з:

1.) житлового будинку АДРЕСА_1 , цегляного, загальною площею 101, 1 м 2 , житловою площею 58 м 2 , який належав ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 28.02.2000, виданого виконавчим комітетом Гірницької сільської ради Дубенського району, на підставі рішення від 28 лютого 2000 року №14, зареєстрованого Державним комунальним малим підприємством "Архітектор" м. Дубно Рівненської області, 29 січня 2003 року в реєстровій книзі №1, за реєстровим №118-118;

2.) земельної ділянки площею 0, 25 га, кадастровий номер: 5621681600:01:001:0166, в АДРЕСА_1 , призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 34872790, виданого реєстратором Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області 13 березня 2015 року;

3.) Ѕ частки житлового будинку АДРЕСА_3 , з дерева, загальною площею 70, 7 м 2 , житловою площею 44, 4 м 2 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори 23 грудня 2014 року, реєстровий №1-1546, право власності зареєстроване державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 грудня 2014 року, номер запису про право власності: 8205846, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537328156216;

4.) земельної ділянки площею 2, 9149 га, кадастровий номер: 5621683500:04:002::0026, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори 24 грудня 2014 року за реєстрованим №1-1548, право власності зареєстроване державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори 23 грудня 2014 року, номер запису про право власності: 8210784, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537685656216;

5.) земельної ділянки площею 0, 4426 га, кадастровий номер: 5621683500:04:009:0144, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори 24 грудня 2014 року за реєстрованим №1-1550, право власності зареєстроване державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори 23 грудня 2014 року, номер запису про право власності: 8212785, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537828856216;

6.) грошових вкладів з нарахованими відсотками і компенсаційними виплатами в Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні ПАТ "Державний ощадний банк України" №10017/093, на рахунку № НОМЕР_2 у сумі 1 270, 57 гривень та на рахунку № НОМЕР_3 у сумі 3 091, 46 гривень; загальна вартість майна згідно з довідкою Дубенського територіального відокремленого безбалансового відділення ПАТ "Державний ощадний банк України" №10017/087 №65 від 20 квітня 2017 року складає 4 362, 03 гривні.

29 травня 2017 року між сторонами укладено договір про поділ спадкового майна ОСОБА_3 , який тоді ж посвідчено приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу. За його умовами, до ОСОБА_2 перейшло право власності на:

- житловий будинок АДРЕСА_1 , цегляний, загальною площею 101, 1 м 2 , житловою площею 58 м 2 , який належав ОСОБА_3 відповідно до свідоцтва про право власності на житловий будинок від 28.02.2000, виданого виконавчим комітетом Гірницької сільської ради Дубенського району, на підставі рішення від 28 лютого 2000 року №14, зареєстрованого Державним комунальним малим підприємством "Архітектор" м. Дубно Рівненської області, 29 січня 2003 року в реєстровій книзі №1, за реєстровим №118-118; земельну ділянку площею 0, 25 га, кадастровий номер: 5621681600:01:001:0166, в АДРЕСА_1 , яка призначена для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, індексний номер: 34872790, виданого реєстратором Реєстраційної служби Дубенського міськрайонного управління юстиції Рівненської області 13 березня 2015 року; грошові вклади з нарахованими відсотками і компенсаційними виплатами в Територіальному відокремленому безбалансовому відділенні ПАТ "Державний ощадний банк України" №10017/093, на рахунку № НОМЕР_2 у сумі 1 270, 57 гривень та на рахунку № НОМЕР_3 у сумі 3 091, 46 гривень; загальна вартість майна згідно з довідкою Дубенського територіального відокремленого безбалансового відділення ПАТ "Державний ощадний банк України" №10017/087 №65 від 20 квітня 2017 року складає 4 362, 03 гривні.

Щодо ОСОБА_1 , то до неї перейшло право власності на:

- Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_3 , з дерева, загальною площею 70, 7 м 2 , житловою площею 44, 4 м 2 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори 23 грудня 2014 року, реєстровий №1-1546, право власності зареєстроване державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 грудня 2014 року, номер запису про право власності: 8205846, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537328156216; земельну ділянку площею 2, 9149 га, кадастровий номер: 5621683500:04:002::0026, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, що належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори 24 грудня 2014 року за реєстрованим №1-1548, право власності зареєстроване державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори 23 грудня 2014 року, номер запису про право власності: 8210784, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537685656216; земельну ділянку площею 0, 4426 га, кадастровий номер: 5621683500:04:009:0144, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Малосадівської сільської ради Дубенського району Рівненської області, яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори 24 грудня 2014 року за реєстрованим №1-1550, право власності зареєстроване державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори 23 грудня 2014 року, номер запису про право власності: 8212785, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 537828856216.

29 травня 2017 року приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу сторонам видано свідоцтва про право на спадщину за законом на відповідне майно.

Спірні правовідносини виникли між сторонами з приводу недійсності договору про поділ спадкового майна з тих міркувань, що його було укладено під впливом помилки, оскільки ОСОБА_1 неправильно сприйняла фактичні обставини правочину, що вплинуло на ї волевиявлення. Як наслідок, недійсність правочину повинна призводити до визнання виданих свідоцтв про спадщину за законом недійсними, скасування державної реєстрації права власності на спадкове майно з відновленням попереднього статусу спадкового майна.

Вважаючи, що її суб`єктивні цивільні права порушуються оспорюваним договором, у січні 2020 року в суд звернулася ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину та свідоцтв про спадщину недійсними, скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, відновлення становища спадкового майна.

Повно і правильно з`ясувавши обставини справи та встановивши, що при вирішенні спірних відносин до застосування не підлягають норми матеріального права, на застосуванні яких наполягала позивач, суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні позову до ОСОБА_2 .

Щодо доводів апеляційної скарги про неповноту з`ясування обставин, що мають значення для справи, то колегія суддів з ними погодитися не може, виходячи з того, що оскаржуване рішення відображає усі факти та обставини, на які посилаються сторони, а також судом оцінено наявні в матеріалах справи докази у їх сукупності.

Не заслуговують на увагу і аргументи ОСОБА_1 про те, що у житловому будинку АДРЕСА_1 вона проживає з народження і разом із чоловіком здійснювали та здійснюють ремонтно-будівельні роботи на його поліпшення, тоді як відповідач, яка є власником цього житла, може в будь-який момент може припинити їхнє право користування. Наведені позивачем обставини жодним чином не вказують про хибність висновків суду, оскільки не свідчать про її переважне речове право на будинок та про наявність її помилки при укладенні оспорюваного договору.

Згідно з ч.1 ст. 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

Постановою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 522/9562/16-ц висловлено правову позицію про таке. Частиною першою статті 203 ЦК України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до частини третьої статті 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Згідно з частинами першою, третьою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до частини першої статті 229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, установлених законом.

Пунктом 19 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними" від 06 листопада 2009 року № 9 роз`яснено, що правочин, учинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент учинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення. Помилка, допущена внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін, не є підставою для визнання правочину недійсним.

Правочини, вчинені внаслідок помилки належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений. Для визнання правочину недійсним як укладеного під впливом помилки необхідно, щоб помилка мала істотне значення. Під помилкою, що має істотне значення, розуміється помилка щодо, зокрема, природи правочину, прав та обов`язків сторін.

За правилами ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як убачається з оспорюваного договору, сторони підтвердили, що попередньо ознайомлені з вимогами законодавства про недійсність праовчинів, укладають правочин, перебуваючи при здоровому розумі, ясній памяті та діючи добровільно, усвідомлюючи значення своїх дій, без будь-якого примусу - як фізичного, так і морального. Підтвердили, що його укладення відповідає дійсним намірам сторін і вони розуміють наслідки цього договору.

Тим більше, як позивач, так і відповідач зареєстрували своє право власності на виділені їм частки у спадковому майні, що свідчить про безспірну згоду із умовами договору та реальні задуми на його виконання.

Оскільки неправильне сприйняття фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення позивача, не є і не може бути помилкою в розумінні ст. 229 ЦК України, тому судом правильно не було встановлено підстав для задоволення позову.

Поготів, норми статей 12, 81 ЦПК України вказують, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між тим, таких засобів доказування, що свідчили би про наявність помилки при укладенні оспорюваного договору, заявником представлено не було.

Не згодна колегія суддів з твердженнями заявника про відсутність іншого житла. Так, відповідно до умов договору про поділ спадкового майна ОСОБА_1 перейшло право власності на Ѕ частку житлового будинку АДРЕСА_3 , з дерева, загальною площею 70, 7 м 2 , житловою площею 44, 4 м 2 , яка належала спадкодавцю на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим державним нотаріусом Другої Дубенської державної нотаріальної контори 23 грудня 2014 року, реєстровий №1-1546.

З приводу доводів автора апеляційної скарги про порушення судом норм процесуального права, то вони є необґрунтованими. Так, згідно з абз. другим ч. 2 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.

Проте будь-яких доказів про існування таких процесуально-правових дефектів позивачем надано не було, матеріали справи не містять, а судом не було здобуто.

Не встановлено апеляційним судом підстав для застосування норми ч. 3 ст. 376 ЦПК України, де наведено повний і вичерпний перелік обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судового рішення.

Решта доводів апеляційної скарги також визнаються необґрунтованими та з огляду на це апеляційним судом відхиляються.

Справедливість, добросовісність та розумність відповідно до п. 6 ст. 3 ЦК України є одними із загальних засад цивільного законодавства.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абз. десятий п. 9 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп\2003).

Тому доводи заявника про необхідність та вимушеність захисту її прав, порушуючи тим самим права відповідача, є неприйнятними для апеляційного суду.

Перегляд судового рішення у суді апеляційної інстанції забезпечує виконання головного завдання appelatio - дати новим судовим розглядом додаткову гарантію справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист. Ця гарантія полягає в тому, що сам факт другого розгляду дозволяє уникнути помилки, що могла виникнути при першому розгляді. Апеляція, по суті, є надання новим судовим розглядом додаткової гарантії справедливості судового рішення, реалізації права на судовий захист.

Підставою для прийняття постанови про відхилення апеляційної скарги відповідно до ст. 375 ЦПК України є додержання судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.

Керуючись ст. ст. 368, 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Дубенського міськрайонного суду Рівненської області від 22 лютого 2021 року- без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено: 15.06.2021

Головуючий : С.В. Хилевич

Судді: Н.М.Ковальчук

С.С.Шимків