Ухвала

від 04.03.2021 по справі 509/11/17

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

04 березня 2021 року

м. Київ

справа № 509/11/17

провадження № 61-268ск21

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Крата В. І. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року у справі:

за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; Таїровська селищна рада Овідіопольського району Одеської області, про знесення самочинно збудованого майна;

за позовом ОСОБА_11 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; товариство з обмеженою відповідальністю Арт-Ніка , про приведення приміщень у первісний стан, шляхом знесення самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна;

за позовом ОСОБА_12 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , треті особи: Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області; товариство з обмеженою відповідальністю Арт-Ніка , про усунення перешкод у здійснені права користування та розпорядження своїм майном шляхом перебудови самовільно збудованих об`єктів нерухомого майна;

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , Державного реєстратора Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції Одеської області Васильковської Євгенії Валеріївни та Державного реєстратора Центру надання адміністративних послуг Овідіопольської районної державної адміністрації Одеської області Марущак Юлії Валеріївни, про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання договорів купівлі-продажу нежитлових приміщень недійсними,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року позови ОСОБА_3 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Постановою Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позовів відмовлено.

ОСОБА_1 24 грудня 2020 року засобами поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року.

Ухвалою Верховного Суду від 22 січня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків. Особою, яка подала касаційну скаргу, на виконання ухвали Верховного Суду від 22 січня 2021 року ці недоліки було усунуто та надано уточнену касаційну скаргу.

У уточненій касаційній скарзі ОСОБА_1 однією з підстав касаційного оскарження зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постанові Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 520/8695/18.

Касаційна скарга підлягає поверненню у цій частині з таких мотивів.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні . У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України Про доступ до судових рішень суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37, 38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Про повернення касаційної скарги постановляється ухвала (частина шоста статті 393 ЦПК України).

Оскаржена постанова Одеського апеляційного суду ухвалена 07 жовтня 2020 року. Постанова Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 520/8695/18, на яку посилається у касаційній скарзі ОСОБА_1 , оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень 15 грудня 2020 року. Тому посилання на постанову Верховного Суду не може бути підставою касаційного оскарження судового рішення і згідно пункту 4 частини четвертої статті 394 ЦПК України, касаційна скарга у цій частині підлягає поверненню.

Керуючись статтями 260, 389, 392, 393, 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 30 листопада 2018 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 жовтня 2020 року в частині посилання у касаційній скарзі на постанову Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 520/8695/18 повернути.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. І. Крат