Рішення

від 09.03.2021 по справі 160/1425/21

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року Справа № 160/1425/21

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О. С., розглянувши в порядку письмового провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ :

28.01.2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо нерозгляду поданого ОСОБА_1 у жовтні 2020 року проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки;

- зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути поданий ОСОБА_1 у жовтні 2020 року проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки та прийняти за результатами такого розгляду відповідне рішення.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, що у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області через Центр надання адміністративних послуг з клопотанням про розгляд доопрацьованого проекту про відведення їй земельної ділянки. У описі документів, що подано до ЦНАПУ, зазначена дата виконання адміністративної послуги - 03 листопада 2020 року. Приписами ч. 9 ст. 118 Земельного кодексу України встановлено, що відповідний орган у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність. Відповідач повинен був у строк до 03 листопада 2020 року розглянути поданий позивачем проект землеустрою та прийняти за наслідками цього відповідне рішення. Однак, станом на день подання позовної заяви відповідачем поданий проект не розглянуто та не прийнято рішення про його затвердження (та передачу відповідної земельної ділянки у приватну власність) або про відмову у цьому.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2021 року відкрито провадження у справі №160/1425/21 та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

22.02.2021 року судом отримано відзив Головного управління Держгеокадатру у Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що позивач звернулась до ГУ Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою від 20.10.2020 (Д-8516/1/21-20) про затвердження документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 2,0га за рахунок земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, яка знаходиться на території Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області із земель державної власності у межах норм безоплатної приватизації. До заяви були додані: оригінал Витягу з ДЗК; оригінал проекту землеустрою; агрохімічний паспорт поля. Відповідачем за результатом розгляду даної заяви прийнято рішення щодо відмови, викладене у наказі від 10.02.2021 № 4-1483/15-21-СГ Про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки . Вказаний наказ прийнято на підставі указу Президента України від 15.10.2020 № 449/2020 Про деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин , постанови Кабінету міністрів України від 16.11.2020 № 1113 Деякі заходи щодо прискорення реформ у сфері земельних відносин, розпорядження Кабінету міністрів України від 12.06.2020 № 709-р Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Дніпропетровської області та положення про Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 17.11.2018 № 308 (в новій редакції згідно з наказом Держгеокадастру від 20.11.2020 № 53).

Земельна ділянка з кадастровим номером 1221485600:01:059:0019, на яку претендує позивач, була передана з державної до комунальної власності Миколаївської сільської ради (Миколаївської сільської територіальної громади) Дніпровського району Дніпропетровської області, відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15.01.2021 № 47-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність . Станом на теперішній час спірна земельна ділянка передана до комунальної власності. Розпорядником цієї земельної ділянки є Миколаївська сільська рада Дніпровського району, а не Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області. У зв`язку з передачею спірної земельної ділянки до земель комунальної власності при зобов`язанні відповідача розпорядитися нею матиме місце перевищення повноважень юридичної особи публічного права.

Справа розглядається судом в порядку спрощеного провадження за приписами статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. При розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 20 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області із заявою про затвердження розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ.

До заяви позивачем було додано: проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ; агрохімічний паспорт земельної ділянки; витяг з Державного кадастру про земельну ділянку; наказ Головного управління Держгеокадастру.

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області № 4-1483/15-21-СГ від 10.02.2021 року ОСОБА_1 відмовлено у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на території Миколаївської сільської ради Дніпровського району Дніпропетровської області, розмір земельної 1,6000 га (кадастровий номер 1221485600:01:059:0019), із цільовим призначенням (01.03) - для ведення особистого селянського господарства та наданні цієї земельної ділянки у власність з таких підстав: відповідно до наказу Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області від 15 січня 2021 року № 7-ОТГ Про передачу земельних ділянок державної власності у комунальну власність зазначена земельна ділянка передана Миколаївській сільській раді (Миколаївській сільській територіальній громаді) Дніпровського району Дніпропетровської області у комунальну власність.

Оскільки станом на 28.01.21 року заяву ОСОБА_1 про затвердження розробленої документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення ОСГ відповідачем не було розглянуто, позивач звернулась до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам та спірним правовідносинам сторін, судом встановлено таке.

Правовідносини у сфері забезпечення права громадян на землю врегульовано Земельним кодексом України від 25.10.2001 року № 2768-III (далі - ЗК України).

За змістом частини 1, 2, 3 статті 22 ЗК України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно з абзацом 1 частини 1 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Частиною 2 статті 116 ЗК України встановлено, що набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Відповідно до частини 1 статті 117 ЗК України, передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб (частина 4 статті 122 ЗК України).

Згідно із частиною 9 статті 118 ЗК України відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Тобто, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у двотижневий строк приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення ділянки чи про відмову у його затвердженні.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що відповідну заяву з доданими до неї документами позивачем подано до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області 20.10.2020 року.

Однак, наказ про відмову у затвердженні документації із землеустрою та наданні у власність земельної ділянки відповідачем прийнято лише 10.02.2021 року, тобто з порушенням двотижневого строку, встановленого чинним законодавством для розгляду вказаного питання.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо порушення строків розгляду поданого ОСОБА_1 у жовтні 2020 року проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки - підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині зобов`язання Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області розглянути поданий ОСОБА_1 у жовтні 2020 року проект землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки задоволенню не підлягають з огляду на те, що відповідачем прийнято наказ № 4-1483/15-21-СГ від 10.02.2021 року про відмову у затвердженні документації із землеустрою.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позовна заява підлягає частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат у справі суд виходить з положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

За подання позовної заяви позивачем сплачено судовий збір у розмірі 908 грн., що підтверджено платіжним дорученням № 6 від 27 січня 2021 року

З огляду на викладене, на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області необхідно стягнути судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивачем до позовної заяви було додано договір про надання правової допомоги № 145 від 11.04.2018року

Також, до позовної заяви надано додаток №2 до договору № 145 від 11.04.2018, в якому визначено, що гонорар адвоката за надання правової допомоги складає 3500 грн., виписка з рахунку адвоката про сплату гонорару у розмірі 3500 грн.

Приписами пункту 1 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 134 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. (ч. 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України)

Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена.

Суд зазначає, що здійснені адвокатом дії, визначені в рахунках на оплату, мають бути здійснені адвокатом фактично, та дійсність їх вчинення має бути документально підтверджена.

Судом встановлено, що згідно з описом робіт, адвокатом виконано наступні роботи:

- вивчення обставин справи, норм законодавства та судової практики зі спірних правовідносин. Підготовка позовної заяви та подання їх до суду - 2 години;

- орієнтовний час участі у судових засіданнях по справі в суді першої інстанції - 2 години;

- отримання рішень та виконавчих листів по справі - 1 година.

Згідно з описом робіт вартість 1 години роботи складає 700 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат, пов`язаних з правничою допомогою, суд враховує, що адміністративна справа №160/1425/21 згідно із частиною 6 статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України є справою незначної складності, що передбачає її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Верховним Судом у постанові від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Водночас, судом встановлено, що фактично на момент складання опису робіт та розрахунку часу на їх виконання адвокат не приймав участі в судових засіданнях, оскільки справа слухається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Також, адвокат не отримував рішення та виконавчі листи.

Відповідні дії вчинені не були, а тому розрахунок часу, витраченого на вчинення вказаних дій, складений неправомірно та не відображає реально витрачений адвокатом час і, як наслідок, свідчить про неправильно визначену суму коштів, що підлягають відшкодуванню.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Судом встановлено, що визначені адвокатом дії в поданих документах є частково підтвердженими на суму 1400 грн.

Вказана сума є співмірною з вчиненими адвокатом діями та наданими послугами у цій справі.

З огляду на викладене, враховуючи, що позовну заяву задоволено частково, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у сумі 700 грн.

Керуючись ст.ст. 9, 72-77, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області щодо порушення строків розгляду поданого ОСОБА_1 у жовтні 2020 року проекту землеустрою щодо відведення їй земельної ділянки.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (вул. Філософська, 39-а, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 39835428) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 454,00 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області (вул. Філософська, 39-а, м. Дніпро, 49006, код ЄДРПОУ 39835428) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрат на правову допомогу адвоката у розмірі 700, 00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, передбачені ст. ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна