Постанова

від 10.03.2021 по справі 420/996/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/996/20

Головуючий в 1 інстанції: Андрухів В.В.

П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Скрипченка В.О.,

суддів Косцової І.П. та Осіпова Ю.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року (суддя Андрухів В.В., м. Одеса, повний текст рішення складений 26 жовтня 2020 року ) по справі за адміністративним позовом Приватного підприємства ВКП БЛОК до Одеської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,-

В С Т А Н О В И В:

10 лютого 2020 року ПП ВКП БЛОК звернулось до Одеського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Одеської митниці Держмитслужби, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000160/2 від 05.12.2019 року.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року адміністративний позов ПП ВКП БЛОК був задоволений. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000160/2 від 05.12.2019 року.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням Одеська митниця Держмитслужби подала апеляційну скаргу, у якій, посилаючись порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неповне з`ясування обставин справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ПП ВКП БЛОК .

При цьому апелянт зазначає, що суд першої інстанції не врахував, що оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці ДФС разом з митною декларацією (МД) №UA500010/2019/034644, містились розбіжності та були відсутні всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларантом та його уповноваженою особою не було надано до митниці витребувані додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови органу доходів і зборів у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Позивач відзив на апеляційну скаргу не надіслав.

Справа розглянута судом першої інстанції в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Апеляційним судом справа розглянута в порядку письмового провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, яким передбачено, що суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов таких висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 24.06.2019 року між ПП ВКП БЛОК як покупцем, та Jinan Yu Rui Industry and Trade Co, Ltd (Китай) як продавцем, було укладено контракт №10570R про купівлю-продаж товару (а.с. 26-30).

Згідно з абз. 1 п. 1 цього контракту Продавець продає, а Покупець купує товари на умовах СРТ Київ у відповідності до Інвойсів, які є невід`ємною частиною даного Контракту.

Відповідно до абз. 1 п.6 контракту Продавець вказує кількість та ціну Покупцю у відповідності з його замовленням у інвойсі. Ціна може бути змінена за взаємною домовленістю. Ціна включає вартість транспортування, тари, пакування і маркування.

Продавець надав (виставив) позивачеві інвойс №10570R-7681 від 16.10.2019 року на наступну партію товару, яка включала товар легкосплавні диски у загальній кількості 480 шт., вагою нетто 4763, 56 кг, вагою брутто 5530 кг, у сумі 17 958, 68 дол. США (а.с. 31).

Вказаний товар легкосплавні диски з такими ж характеристиками, ціною, кількістю та вагою (у загальній кількості 480 шт., вагою нетто 4763,56 кг, вагою брутто 5530 кг, вартістю 17958,68 дол. США) було зазначено і в товарній експортній митній декларації КНР №424720190000004535 від 22.10.2019 року, і в пакувальному листі №10570R-768I від 16.10.2019 року, і в специфікації до інвойсу №10570R-7681 від 16.10.2019 року, і в прайс-листі виробника (продавця) за період 01.10.2019 р. - 31.12.2019 р. (а.с. 32-34, 40)

Безпосереднє перевезення (транспортування) даного товару для відправки в Україну здійснювалося за рахунок Jinan Yu Rui Industry and Trade Co, Ltd (Китай) як продавця, вартість якого було включено до ціни товару, яку мав оплатити позивач, що підтверджується пунктами 1, 6 контракту, а також коносаментом №WMS19101239 від 22.10.2019 року (а.с. 35).

30.11.2019 року представник позивача (декларанта, одержувача товару) подав митну декларацію №UA500010/2019/034644, в якій було заявлено для переміщення через митний кордон України вищевказаний товар легкосплавні диски у загальній кількості 480 шт., вагою нетто 4763,56 кг, вагою брутто 5530 кг, у сумі 17958, 68 дол. США під номером 1/1 (а.с. 125-126).

05.12.2019 року посадова особа Одеської митниці ДФС прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UА500010/2019/000160/2, яким було збільшено суму митної вартості товарів легкосплавні диски з 17958, 68 дол. США до 29210,15 дол. США. Підставами для коригування митної вартості цих товарів, як вбачається з оскаржуваного рішення було: 1) незазначення декларантом такої складової митної вартості товару, як вартість перевезення (транспортування) та фрахту; 2) відсутність підписів на інвойсі та пакувальному листі; 3) наявність різної щільності друку та різних шрифтів і наданих декларантом документів (а.с. 24).

Не погоджуючись з таким рішенням відповідача позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Задовольняючи адміністративний позов ПП ВКП БЛОК суд першої інстанції виходив з того, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів, а факт відхилення митної вартості товару, вказаний у митних деклараціях №UA500010/2019/034644 від 30.11.2019 року (у прийнятті якої було відмовлено) та №UА500010/2019/035129 від 05.12.2019 року (яку було прийнято відповідачем), від митної вартості товару, вказаної у іншій митній декларації №UА100110/2019/793830 від 25.11.2019 року не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, витребування у декларанта додаткових документів та доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, та надаючи правову оцінку його висновкам і встановленим обставинам справи, виходить з наступного.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно статті 248 МК України, митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до положень статті 318 МК України митний контроль передбачає виконання органами доходів та зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Статями 49, 50 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.

Система визначення митної вартості товарів ґрунтується на загальних принципах митної оцінки, прийнятих у міжнародній практиці. Міжнародно-правовим стандартом, на який зорієнтоване українське митне законодавство, є угоди по застосуванню статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (далі - ГААТ).

Згідно з частиною другою статті VII ГААТ оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито, або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Частинами 4, 5 ст. 58 МК України також передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно статті 51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом. При цьому, декларант зобов`язаний: заявляти митну вартість, визначену ним самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; подавати з органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Згідно статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)), та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 2 статті 53 МК України визначено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною третьою статті 53 МК України передбачено, що у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, з аналізу частин 1, 2 ст. 53 МК України вбачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів та зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Зазначене також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011р. №3018-VI Про внесення змін до Закону України Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур , якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Частиною 4 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Частиною п`ятою статті 53 МК України чітко та імперативно установлено, що митним органом забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

У разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Системний аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку про те, що орган доходів та зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України, адже такі вади не дозволяють органу доходів та зборів законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Таким чином суд першої інстанції вірно зазначив, що з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митниці при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судами 1-ї і 2-ї інстанцій встановлено, що документи, передбачені ч. 2 ст. 53 МК України, які були подані позивачем відповідачу, а саме: митна декларація №UА500010/2019/034644 від 30.11.2019 року, контракт №1057011 від 24.06.2019 року, інвойс №10570К-7681 від 16.10.2019 року, специфікація до інвойсу №1057011-7681 від 16.10.2019 року, прайс-лист виробника товару за період 01.10.2019 р. - 31.12.2019 р. не мають жодних розбіжностей.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що документи, передбачені ч. 3 ст. 53 МК України подаються виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Як вбачається з висновку експертного дослідження товару №1673/19 від 03.12.2019 року, вартість товару (країна походження Китай, умови поставки СРТ-Київ, переміщеного згідно з контрактом №10570R від 24.06.2019 року, коносаменту №WMS19101239 від 22.10.2019 року, інвойсу №10570R-7681 від 16.10.2019 року, в контейнері №CAIU2919293, при перетині митного кордону України, на основі наданих документів складає: Код товару УКТ ЗЕД 8708705090: Легкосплавні диски: 3.77 дол. США за 1 кг: Виробник: Jinan Yu Rui Industry and Trade Co, Ltd Китай, торгова марка Jinan. (а.с. 36-38).

Крім того, позивачем було подано відповідачу товарну експортну митну декларацію КНР №424720190000004535 від 22.10.2019 року, переклад якої було здійснено перекладачем, особу та кваліфікацію якої було встановлено і справжність підпису засвідчено приватним нотаріусом (а.с.39-41).

Аналіз товарної експортної митної декларації КНР №424720190000004535 від 22.10.2019 року дає можливість дійти висновку, що всі вказані в ній дані щодо товару легкосплавні диски (зокрема загальна кількість 480 шт., вага нетто 4763,56 кг, вага брутто 5530 кг, ціна 17958,68 дол. США, відправник та одержувач), повністю відповідають даним, зазначеним у митній декларації №UA500010/2019/034644 від 30.11.2019 року, у прийнятті якої було відмовлено.

Таким чином суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що розбіжності або неточності в поданих декларантом митному органу документах відсутні, з чим погоджується апеляційний суд.

Надані декларантом до митного оформлення серед інших документів інвойс та пакувальний лист містять усі необхідні реквізити, а тому апеляційний суд вважає безпідставними доводи апелянта/відповідача щодо недоліків у їх оформленні.

Як правильно зауважив суд першої інстанції, умови поставки товару СРТ (за ІНКОТЕРМС-2010) означає, що фрахт/перевезення оплачені до ... (назва місця призначення). Тобто умови поставки СРТ Київ означають, що продавець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення до зазначеного пункту призначення. Таким чином, вартість витрат на перевезення (транспортування) товару сплачені продавцем та включені в ціну товару. Отже позивач не зобов`язаний був надавати будь-які документи, що підтверджують вартість перевезення та фрахту. Наданий позивачем коносамент підтверджує той факт, що транспортування товару було здійснено перевізником ААА China Limited за рахунок продавця (відправника) товару (а.с.35).

Також, апеляційний суд відхиляє аргумент апеляційної скарги про те, що різна щільність друку, наявність різних шрифтів в наданих документах можуть свідчити про підробку документів, оскільки, як правильно зазначено судом першої інстанції, відповідачем зроблено припущення про підробку документів, проте навіть не зазначено, про який саме документ йдеться, і чим підтверджуються такі припущення.

На думку колегії суддів, суд першої інстанції вірно зауважив, що позивач не подавав відповідачеві додаткові документи, передбачені ч. 4 ст. 53 МК України (п. 1-3), оскільки в органу доходів і зборів не було обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, протилежної інформації позивачу не повідомлялося відповідачем, письмових вимог від нього не надходило, а в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару така інформація відсутня.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі №814/1647/16. Зокрема у вказаній постанові Верховним Судом зазначено, що ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, декларанту не обов`язково подавати митному органу всі документи, що передбачені в ч. 2-4 ст. 53 МК України для того, щоб митний орган не відмовив у митному оформленні товару, адже достатньо всіх наявних в нього документів, які в сукупності спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості з посиланням всього на одну митну декларацію (МД) №UA100110/2019/793830 від 25.11.2019 року зазначено, що з метою забезпечення повноти оподаткування було проведено аналіз баз даних АСМО Інспектор та ЄАІС Держмитслужби України та встановлено, що рівень митної вартості товарів, час експорту яких є максимально наближеним до експорту оцінюваних товарів, є більшим товар 1 - МД від 25.11.2019 року №UA100110/2019/793830 становить 6,123 дол. США/кг (ніж заявлено декларантом 3,77 дол. США/кг).

Отже, я правильно встановив суд першої інстанції, основним і єдиним доказом, на підставі яких відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів №UA500010/2019/000160/2 від 05.12.2019 року, є митна декларація (МД) №UA100110/2019/793830 від 25.11.2019 року.

При цьому слід підкреслити, що в оскаржуваному рішенні про коригування зазначені виключно реквізити (дата і номер) цієї іншої митної декларації.

Будь-яких інших конкретних даних (вага нетто товару, кількість товару, постачальник товару, кількість місць для товару, країна виробництва товару, торгівельна марка товару), які мали бути зазначені у митній декларації (МД) №UA100110/2019/793830 від 25.11.2019 року або доданих до них документах, відповідачем в оскаржуваному рішенні не зазначається.

Так, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів.

У рішенні про коригування зазначено лише дату та номер митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, що не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини другої статті 55 МК України.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05 березня 2019 року по справі №810/4296/16.

Колегія суддів також погоджується з висновком суду першої інстанції, що факт відхилення митної вартості товару, вказаний у митних деклараціях №UA500010/2019/034644 від 30.11.2019 року (у прийнятті якої було відмовлено) та №UА500010/2019/035129 від 05.12.2019 року (яку було прийнято відповідачем), від митної вартості товару, вказаної у іншій митній декларації №UА100110/2019/793830 від 25.11.2019 року, не може бути підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару, витребування у декларанта додаткових документів та доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури.

При цьому, митна декларація (МД) №UA100110/2019/793830 від 25.11.2019 року, яка стосується інших суб`єктів господарювання, не є взагалі доказом у справі, у якій провадяться адміністративні (митні) процедури щодо позивача, а тому вірно не взята до уваги судом.

Відповідно до вимог ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, який є суб`єктом владних повноважень, свою позицію не довів та не обґрунтував.

Решта доводів апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Серявін та інші проти України зазначив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

За таких обставин колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову ПП ВКП БЛОК .

Підсумовуючи наведене колегія суддів дійшла висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, оскаржуване рішення прийняте відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відтак, апеляційна скарга Одеської митниці Держмитслужби задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 292, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Одеської митниці Держмитслужби залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 26 жовтня 2020 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 6 ст. 12, ст. 257 та ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя-доповідач В.О.Скрипченко

Суддя І.П.Косцова

Суддя Ю.В.Осіпов