Постанова

від 09.03.2021 по справі 240/17615/20

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/17615/20

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Липа В.А.

Суддя-доповідач - Драчук Т. О.

09 березня 2021 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Драчук Т. О.

суддів: Ватаманюка Р.В. Полотнянка Ю.П. ,

за участю:

секретаря судового засідання: Охримчук М.Б.,

представника позивача: Мазуренко Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби України на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." до Київської митниці Держмитслужби України про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2020 року позивач ТОВ "Г.Т.Д." звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Київської митниці Держмитслужби України про визнання протиправними та скасування Рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/300230/2 від 24.09.2020 та Картки відмови у митному оформленні №UA100530/2020/00644 від 24.09.2020.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, а також суд першої інстанції не в повній мірі дослідив обставини справи та надав неповну оцінку доказам наявним в матеріалах справи.

03.03.2021 до суду надійшов відзив від позивача, в якому останній просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник позивача в судовому засіданні заперечила щодо задоволення апеляційної скарги, просила залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Відповідач в судове засідання не з`явився, повноважного представника не направив, хоча був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч.1 ст.205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч.2 ст.313 КАС України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши суддю-доповідача, представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення у даній справі в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до частини 1 статті 308 КАС України, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи, та не заперечується сторонами у справі, 21 вересня 2020 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Г.Т.Д." ("Господарський Торговий Дім") шляхом електронного декларування було подано Київській митниці Держмитслужби для митного оформлення в режимі Імпорт-40 Електронну митну декларацію UA100530/2020/045863, за якою на адресу позивача надійшов товар - посуд столовий кухонний із зміцненого скла в асортименті, з країни виробника - Китай, виробник - XIANNING НІЛМЕША INDUSTRY AND TRADE CO., LTD .

На виконання приписів ч.2 ст.53 Митного кодексу України, одночасно з вищевказаною ЕМД позивачем було подано документи на підтвердження митної вартості товару, а саме: пакувальний лист від 27.07.2020, рахунок-фактуру (інвойс) HMD-20-CH01 від 27.07.2020, рахунок-проформа від 18.05.2020, коносамент WMS20074307 від 28.07.2020, автотранспортна накладна (CMR) №3657 від 19.09.2020 року, довідка про транспортні витрати SIE V0004734 від 16.09.2020, платіжні доручення про оплату товару №27 від 20.05.2020 на суму 9390,00 доларів США та №34 від 19.08.2020 на суму 23282,32, специфікацію HMD- 20-СН01 від 18.05.2020, Контракт №20/06/2019 від 20.06.2019 та доповнення №1 до нього від 25.11.2019, Договір на перевезення SC-586 від 05.12.2013.

Крім того, на вимогу, згідно ч.3 ст.53 Митного кодексу України, позивач додатково надав відповідачу експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №В-1718 від 21.09.2020, копію експортної митної декларації країни відправлення №3471420200000041334 від 28.07.2020, рахунок №UА00034169 від 16.09.2020, заявку на організацію перевезення та експедирування вантажів №SІЕV0004734 від 23.07.2020, рахунок на оплату морського перевезення №UА00034169 від 16.09.2020, прайс-лист виробника та сертифікат про його справжність, калькуляцію виробника, бухгалтерські документи - накладні про оприбуткування позивачем аналогічного товару за попередніми поставками, видаткові та податкові накладні про відвантаження товару покупцям.

Розрахована декларантом митна вартість товару склала 986368,72 грн., а сума митних платежів - 315637,99 грн., які були сплачені позивачем.

24.09.2020 відповідачем винесене Рішення про коригування митної вартості №UА 100000/2020/300230/2 за ЕМД №UА 100530/2020/045863, з якого вбачалось, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору, оскільки не надано документи, які підтверджують всі складові митної вартості товарів, не усунуто розбіжності та не спростовано сумніви у правильності задекларованої митної вартості. Митна вартість визначена відповідачем склала 1368033,88 грн.

24.09.2020 у зв`язку з прийняттям Рішення про коригування митної вартості, митним органом винесено Картку відмови у митному оформленні №UA 100530/2020/00644 та вказано на необхідність подання належним чином оформленої ЕМД відповідно до рішення про коригування митної вартості та сплатити митні платежі у повному обсязі.

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості та картку відмови протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся із вказаним позовом до суду.

Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що митну вартість імпортованого товару було визначено позивачем у розмірі 986368,72 грн. на підставі поданих документів: контракту №20/06/2019 від 20.06.2019 та доповнення №1 до нього від 25.11.2019, пакувального листа від 27.07.2020, рахунку-фактури (інвойс) HMD-20-CH01 від 27.07.2020, рахунку-проформи від 18.05.2020, коносаменту WMS20074307 від 28.07.2020, автотранспортної накладної (CMR) №3657 від 19.09.2020, довідки про транспортні витрати SIE V0004734 від 16.09.2020, платіжних доручень про оплату товару №27 від 20.05.2020 на суму 9390,00 доларів США та №34 від 19.08.2020 на суму 23282,32 гривень, специфікації HMD- 20-СН01 від 18.05.2020, договору на перевезення SC-586 від 05.12.2013.

Крім того, на вимогу митного органу, позивач додатково надавав експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №В-1718 від 21.09.2020, копію експортної митної декларації країни відправлення №3471420200000041334 від 28.07.2020, рахунок №UА00034169 від 16.09.2020, заявку на організацію перевезення та експедирування вантажів №SІЕV0004734 від 23.07.2020, рахунок на оплату морського перевезення №UА00034169 від 16.09.2020, прайс-лист виробника та сертифікат про його справжність, калькуляцію виробника, бухгалтерські документи - накладні про оприбуткування позивачем аналогічного товару за попередніми поставками, видаткові та податкові накладні про відвантаження товару покупцям.

Однак, 24.09.2020 відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості №UА 100000/2020/300230/2 за ЕМД №UА 100530/2020/045863, з підстав того, що митна вартість не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, подані для митного оформлення, містять розбіжності, не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар, а саме:

- у розділі 5 Контракту № 20/06/2019 від 20.06.2019 сторони визначили, що оплата за товар здійснюється банківськими платежами на рахунок продавця, який визначений у розділі 5 даного контракту. У поданій до митного оформлення рахунок-проформі від 18.05.2020 зазначено, що перший платіж здійснюється у розмірі 30%, що становить 9390,0 доларів США. Тоді як згідно із відомостями, що містяться у платіжному дорученні № 27 від 20.05.2020 за товар сплачено 9801,7 доларів США, що не відповідає порядку (розмірам) розрахунків, що визначений сторонами контракту;

- додатково надані рахунок на оплату транспортних послуг, заявка на організацію перевезення вантажу, платіжні доручення в іноземній валюті за оплату товару попередніх митних оформлень не містять підписів уповноважених осіб, що створюють сумніви щодо дійсності даних документів;

- додатково надана бухгалтерська документація не може бути використана для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів, оскільки не містить інформацію стосовно товарів, що імпортуються за декларацією UA100530/2020/045863 від 21.09.2020; вартість перевезення подібного товару, митне оформлення якого відбулось за МД UA 00530/2020/013443 від 05.03.2020, вагою 21 306 кг з порту Wuhan до митного кордону України перевізником ТОВ ДСВ ЛОГІСТИКА склала 78 319,15 грн., натомість, вартість перевезення оцінюваного товару вагою 26 128 кг тим самим перевізником, за тим самим маршрутом слідування складало 65 930,66 грн.

У зв`язку з чим, відповідачем зроблено висновок про неможливість визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) та визначено її за резервним методом, яка ґрунтується на раніше визнаній (визначеній) митним органом митній вартості товарів за митною декларацією UAl 10130/2020/26360 від 17.09.2020 та складає 0,90S/шт, або 2,05 S/кг (країна виробництва - CN). Митна вартість, визначена відповідачем, склала 1368033,88 гривень.

З цього приводу, суд першої інстанції зазначив, що в частині невідповідності 30% оплати загальної суми поставки, що відповідає розділу 5 Контракту № 20/06/2019 від 20.06.2019, - дана обставина не вплинула на кінцеву суму заявленої вартості товару, оскільки згідно платіжних доручень про оплату товару №27 від 20.05.2020 на суму 9390,00 доларів США та №34 від 19.08.2020 на суму 23282,32 доларів США, які було надано митному органу, було сплачено за товар 32672,32 доларів США.

Щодо сумнівів митного органу у достовірності додатково наданих рахунку на оплату транспортних послуг, заявки на організацію перевезення вантажу, платіжних доручень в іноземній валюті за оплату товару попередніх митних оформлень, що вони не містять підписів уповноважених осіб, суд першої інстанції зазначив, що рахунок на оплату сформований перевізником за допомогою його програмного комплексу та містить індивідуальне штрих- кодування, яке дає можливість ідентифікувати рахунок та платника в базі перевізника, та отриманий позивачам засобами електронного зв`язку. Інформація про відсутність підпису уповноважених осіб у заявці на організацію перевезення та експедирування вантажів №SIEV0004734 від 23.07.2020 не відповідає дійсності, оскільки документ підписаний уповноваженими особами та скріплений печатками сторін.

Щодо доводів відповідача, що додатково надана бухгалтерська документація, не могла бути використана для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів, оскільки вона не містить інформацію стосовно товарів, що імпортуються за декларацією №UA100530/2020/045863 від 21.09.2020, то суд першої інстанції вказує, що вказана документація не стосується зазначеної декларації, однак містить інформацію про аналогічний товар поставлений тим же постачальником, на тих же умовах, у тому ж асортименті та за такими ж цінами, який був ввезений позивачем на митну територію України та розмитнений відповідачем за аналогічними документами без будь-яких зауважень.

З приводу доводів митного органу про те, що вартість перевезення подібного товару, митне оформлення якого відбулось за МД UA 00530/2020/013443 від 05.03.2020, вагою 21 306 кг з порту Wuhan до митного кордону України перевізником ТОВ ДСВ ЛОГІСТИКА склала 78 319,15 грн., натомість, вартість перевезення оцінюваного товару вагою 26 128 кг тим самим перевізником, за тим самим маршрутом слідування складало 65 930,66 грн., то суд звертає увагу, що дані відносини із перевезення носять договірний характер і сторони вправі самостійно визначати вартість перевезення.

Тобто, у відповідності з п.4.1 Договору на транспортно-експедиторське обслуговування SC-586 від 05.12.2013, укладеного між позивачем та ТОВ ДСВ Логістика , вартість, ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг обговорюються сторонами в Заявках.

Відповідно до Заявки на організацію перевезення та експедирування вантажів SIEV0004734 від 23.07.2020 вартість перевезення складає 2350,00 доларів, що відповідає сумі, зазначеній в довідці перевізника від 16.08.2020 року (курс НБУ долара США на 16.09.2020 року - 28,0556 гривен х 2350,00 доларів = 65930,66 гривен).

Крім того, 16.09.2020 перевізником - ТОВ ДСВ Логістик було виставлено на адресу позивача рахунок на оплату морського перевезення № UA00034169 на суму 65930,66 грн, в якому чітко зазначено маршрут перевезення, реквізити домашнього коносаменту, № контейнера та зроблене посилання на Заявку на організацію перевезення та експедирування вантажів SIEV00047340 від 23.07.2020.

Отже, вартість морського перевезення підтверджена достатніми доказами, а саме: Заявкою на організацію перевезення та експедирування вантажів SIEV0004734 від 23.07.2020, рахунком на оплату морського перевезення №UA00034169 на суму 65930,66 грн, довідкою про вартість перевезення до митного кордону України від 16.09.2020.

Вартість морського перевезення у сумі 65930,66 грн сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями №3615 та № 3617 від 07 жовтня 2020 року.

Таким чином, у відповідача були відсутні обґрунтовані сумніви вважати митну вартість товару заниженою.

На підставі вказаного, суд першої інстанції дійшов висновку, що декларантом при митному оформленні товару було подано усі необхідні документи для визначення митної вартості товару за основним методом.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що митним органом безпідставно прийнято Рішення про коригування митної вартості №UA100000/2020/300230/2 від 24.09.2020 та Картку відмови у митному оформленні №UA100530/2020/00644 від 24.09.2020, що є підставою для визнання їх протиправними та скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до вимог ч.1 ст.5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Згідно з вимогами ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Апеляційна скарга містить доводи щодо не згоди з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.2 ст.1 Митного кодексу України відносини, пов`язані із справлянням митних платежів, регулюються цим Кодексом, Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування.

Відповідно до п.23, 24, 29 ч.1 ст.4 МК України, митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку; митні формальності - сукупність дій, що підлягають виконанню відповідними особами і органами доходів і зборів з метою дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до ч.1 ст.246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Згідно з ч.1 ст.248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Відповідно до ч.6 ст.257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 Митного кодексу України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.4, 5 ст.58 Митного кодексу України також митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Згідно з ст.53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення, а саме: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч.1 ст.368 Митного кодексу України для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Відповідно до ч.5 ст.53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Зазначена норма кореспондується з положеннями ч.3 ст.318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI "Про внесення змін до Закону України "Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур", якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Статтею 8 Митного кодексу України визначені принципи здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі; заохочення доброчесності.

Відповідно до ч.3 ст.53 Митного кодексу України в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з ч.1 ст.54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.6 ст.4 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до ч.1 ст.55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно з ч.2 ст.54 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, які повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, тощо.

Відповідно до ч.7 ст.54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Приписи вказаних статей зобов`язують митний орган чітко зазначити обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, та обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей із зазначенням документів, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.

Також, витребовувати контролюючий орган має ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, та жодним чином не всі, котрі передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №826/18258/13-а.

Тобто, необхідність витребування додаткових документів передусім є способом упевнитися у тому, що декларант правильно визначив митну вартість.

Таким чином, правовою підставою для прийняття митним органом рішення про коригування заявленої декларантом митної вартості товару за резервним методом є наявність сукупності наступних умов:

1) подання суб`єктом господарювання до митного оформлення не повного пакету документів, перелік яких закріплено у статті 53 Митного кодексу України;

2) ненадання на вимогу контролюючого органу додаткової уточнюючої документації на підтвердження саме числового значення заявленої митної вартості;

3) виявлення митним органом розбіжностей у поданій документації, які унеможливлюють визначення безпосередньо митної вартості товару за основним методам (за ціною договору);

4) обґрунтування причин неможливості визначення митної вартості товару за жодним із методів, що передують резервному.

Наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Також, відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Тобто, методи визначення митної вартості товарів можуть бути підрозділені на: а) основний; б) другорядні. Крім того, митним законодавством передбачена система другорядних методів. Під час визначення митної вартості товарів учасник митних відносин може застосувати тільки один із різновидів методів - основний метод або ж конкретний другорядний метод. Застосування методу визначення вартості товарів повинно бути обґрунтованим.

Однак, пріоритетним до застосування є саме основний метод. Це, відповідно, обумовлює необхідність, у випадку наявності достатніх підстав, застосовувати в першочерговому порядку основний метод визначення митної вартості товару. Тільки у випадку відсутності необхідних умов для застосування основного методу повинні застосовуватися методи, закріплені положеннями п. 2 ч. 1 ст. 57 МК України, які застосовуються у субсидіарному порядку - учасник митних відносин обирає один із системи другорядних методів.

Згідно з ч.1 ст.58 МК України основний метод визначення митної вартості товарів застосовується у випадку дотримання наступних умов: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

При цьому основний метод не застосовується у наступних випадках: а) якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні; б) відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні (відповідно до ч. 2 ст. 58 МК України). Кожен із вище означених випадків може бути як самостійною підставою для незастосування основного методу, так й розглядатися в їх сукупності.

Відповідно до ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.

Згідно з ч.3 ст.58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, митну вартість імпортованого товару було визначено позивачем у розмірі 986368,72 грн на підставі поданих документів: контракту №20/06/2019 від 20.06.2019 та доповнення №1 до нього від 25.11.2019, пакувального листа від 27.07.2020, рахунку-фактури (інвойс) HMD-20-CH01 від 27.07.2020, рахунку-проформи від 18.05.2020, коносаменту WMS20074307 від 28.07.2020, автотранспортної накладної (CMR) №3657 від 19.09.2020, довідки про транспортні витрати SIE V0004734 від 16.09.2020, платіжних доручень про оплату товару №27 від 20.05.2020 на суму 9390,00 доларів США та №34 від 19.08.2020 на суму 23282,32 гривень, специфікації HMD-20-СН01 від 18.05.2020, договору на перевезення SC-586 від 05.12.2013.

Крім того, на вимогу митного органу, позивач додатково надавав експертний висновок Житомирської торгово-промислової палати №В-1718 від 21.09.2020, копію експортної митної декларації країни відправлення №3471420200000041334 від 28.07.2020, рахунок №UА00034169 від 16.09.2020, заявку на організацію перевезення та експедирування вантажів №SІЕV0004734 від 23.07.2020, рахунок на оплату морського перевезення №UА00034169 від 16.09.2020, прайс-лист виробника та сертифікат про його справжність, калькуляцію виробника, бухгалтерські документи - накладні про оприбуткування позивачем аналогічного товару за попередніми поставками, видаткові та податкові накладні про відвантаження товару покупцям.

У відповідності з п.4.1 Договору на транспортно-експедиторське обслуговування SC-586 від 05.12.2013, укладеного між позивачем та ТОВ ДСВ Логістика , вартість, ставки та тарифи виконуваних експедитором послуг обговорюються сторонами в Заявках.

Відповідно до Заявки на організацію перевезення та експедирування вантажів SIEV0004734 від 23.07.2020 вартість перевезення складає 2350,00 доларів, що відповідає сумі, зазначеній в довідці перевізника від 16.08.2020 року (курс НБУ долара США на 16.09.2020 - 28,0556 гривень х 2350,00 доларів = 65930,66 гривен).

Крім того, 16.09.2020 перевізником - ТОВ ДСВ Логістик було виставлено на адресу позивача рахунок на оплату морського перевезення № НОМЕР_1 на суму 65930,66 грн, в якому чітко зазначено маршрут перевезення, реквізити домашнього коносаменту, № контейнера та зроблене посилання на Заявку на організацію перевезення та експедирування вантажів SIEV00047340 від 23.07.2020.

Отже, вартість морського перевезення підтверджена достатніми доказами, а саме: Заявкою на організацію перевезення та експедирування вантажів SIEV0004734 від 23.07.2020, рахунком на оплату морського перевезення №UA00034169 на суму 65930,66 грн, довідкою про вартість перевезення до митного кордону України від 16.09.2020.

Вартість морського перевезення у сумі 65930,66 грн сплачена позивачем у повному обсязі, що підтверджено платіжними дорученнями №3615 та № 3617 від 07 жовтня 2020 року.

Щодо доводів відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками колегія суддів зазначає, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі органу доходів і зборів більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19 лютого 2019 року у справі № 805/2713/16-а.

Разом з тим, ч.2 ст.77 КАС України вказано, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про те, що у подані декларантом документи містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена за товар, та підтверджують можливість визначення митної вартості за основним методом.

Також, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товарів; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

Наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товарів та ініціювання повної її перевірки, але така інформація не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Враховуючи вказане колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів звертає увагу, що ЄСПЛ у п.36 по справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 1 липня 2003 року зазначив, що хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

Рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (див. п.30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року).

Судова колегія зазначає, що згідно з практикою ЄСПЛ, зокрема, в рішенні по справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, п. 29).

Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини, та повністю спростовуються встановленими у справі обставинами.

У відповідності з ст.242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції надав належну оцінку наявним у справі доказам та зробив вірний висновок щодо задоволення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі вищевикладеного колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а відтак рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26.11.2020 слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу Київської митниці Держмитслужби України залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 26 листопада 2020 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття. Порядок касаційного оскарження передбачений ст.ст.328, 329 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі 10 березня 2021 року.

Головуючий Драчук Т. О. Судді Ватаманюк Р.В. Полотнянко Ю.П.