Постанова

від 09.03.2021 по справі 200/10535/19-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2021 року

м. Київ

справа № 200/10535/19-а

адміністративне провадження № К/9901/18505/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду :

судді-доповідача - Блажівської Н.Є.,

суддів: Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області

на постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року (головуючий суддя: Блохін А.А., судді: Гаврищук Т.Г., Сіваченко І.В.)

у справі позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Завод кольорових металів

до Головного управління ДФС у Донецькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Донецькій області)

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю Завод кольорових металів (надалі також - Позивач, ТОВ Завод кольорових металів ) звернулось до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Донецькій області (правонаступник Головне управління ДПС у Донецькій області; надалі також - Відповідач, скаржник) від 5 червня 2019 року №0004381403 про застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) у сумі 976 000 грн.

Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року позов задоволено.

Додатковим рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року задоволено заяву представника позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнуто з Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод кольорових металів витрати на правничу допомогу в сумі 20021 грн.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 28 травня 2020 року рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року та додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року залишено без змін.

4 червня 2020 року Позивач звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційних скарг.

Постановою Першого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року, задоволено частково заяву представника Позивача про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу та стягнуто з Головного управління ДФС у Донецькій області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Завод кольорових металів витрати на правничу допомогу в сумі 4000 грн.

2. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ОСКАРЖЕНОЇ ПОСТАНОВИ СУДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи рішення про відшкодування Позивачу витрат на професійну правничу допомогу суд апеляційної інстанції виходив з того, що в матеріалах справи наявні документи, які підтверджують витрати Позивача на надання правової допомоги при розгляді справи в апеляційній інстанції та участь адвоката при розгляді справи. З урахуванням обсягу (пропорційності) задоволених позовних вимог, дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи, а також розумності їхнього розміру, тобто, фактичного та обґрунтованого понесення витрат, суд дійшов висновку про обґрунтованість відшкодування Позивачу витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 4000 грн.

3. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ВИМОГ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ВІДЗИВУ НА НЕЇ

У касаційній скарзі Відповідач просить скасувати спірну постанову суду апеляційної інстанції та залишити заяву Позивача про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу без задоволення.

Вказує на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та вирішення питання розподілу витрат на правничу допомогу без урахування усіх обставин, що мають значення для вирішення питання розподілу судових витрат. Зазначає, що висновки суду апеляційної інстанції не відповідають критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин у справі. Звертає увагу на відсутність обґрунтованого розрахунку цих витрат (розрахунків/калькуляції вартості правничої допомоги), тому вважає розмір присуджених до відшкодування витрат на правничу допомогу завищеним та не співмірним зі складністю справи.

У відзиві на касаційну скаргу Позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржену постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Стверджує, що розмір заявлених до відшкодування за рахунок скаржника судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції підтверджено належними документами та є обґрунтованим і співмірним зі складністю справи та наданими послугами, часом, витраченим адвокатом на виконання обумовлених сторонами завдань та їх обсягом.

4. ОБҐРУНТУВАННЯ ЗАЯВИ ПРО ВІДШКОДУВАННЯ ВИТРАТ НА ПРОФЕСІЙНУ ПРАВНИЧУ ДОПОМОГУ ТА ДОКАЗИ НА ПІДТВЕРДЖЕННЯ ЇХ ПОНЕСЕННЯ .

Суд апеляційної інстанції встановив, що 9 вересня 2019 року між Товариством з обмеженою відповідальністю Завод кольорових металів та Адвокатським об`єднанням Тауер укладено Договір №1/09 про надання правової допомоги.

24 січня 2020 року між Позивачем та Адвокатським об`єднанням Тауер укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги № 1/09 (надалі - Додаткова угода), умовами якої передбачено домовленість сторін про те, що за надання Об`єднанням правової допомоги за Договором про надання правової допомоги № 1/09 від 9 вересня 2019 року встановлюється оплата у вигляді фіксованої ставки за участь (представництво) в кожному судовому засіданні у суді апеляційної інстанції - 4000,00 грн та погодинної плати за надання інших видів правової допомоги. Погодинна оплата встановлюється з розрахунку: розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50 відсотків прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.

1 червня 2020 року сторони за Договором №1/09 про надання правової допомоги підписали Акт наданих послуг (правової допомоги), відповідно до якого вартість наданих послуг складає 9255,00 грн.

Зазначений Акт наданих послуг (правової допомоги) містить опис виконаних робіт, а саме: складання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДФС у Донецькій області на додаткове рішення Донецького окружного адміністративного суду від 9 грудня 2019 року по справі №200/10535/19-а; складання відзиву на апеляційну скаргу ГУ ДФС у Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2019 року по справі №200/10535/19-а; участь у судовому засіданні Першого апеляційного адміністративного суду (в режимі відеоконференції) у справі №200/10535/19-а з виконанням прав та обов`язків позивача відповідно до норм Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, надання усних та письмових пояснень, доводів, міркувань щодо питань, які виникають під час судового розгляду, та погодинну тарифікацію наданих послуг.

Зазначені послуги у сумі 9255 грн були оплачені Позивачем, що підтверджується платіжним дорученням №14254 від 10 червня 2020 року.

В матеріалах справи наявні вищезазначені документи, які підтверджують витрати Позивача на надання правової допомоги при розгляді справи в апеляційній інстанції, участь адвоката при розгляді справи підтверджується протоколом судового засідання від 28 травня 2020 року тривалістю 15 хв.

4 червня 2020 року Позивач звернувся до Першого апеляційного адміністративного суду з заявою про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Відповідача судових витрат на професійну правничу допомогу при розгляді апеляційних скарг у розмірі 9255 грн.

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI Про адвокатуру та адвокатську діяльність (далі - Закон № 5076-VI) встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом частин сьомої, дев`ятої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Аналіз вищенаведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Відповідно до частини шостої статті 134 КАС України у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. А згідно з частиною сьомою цієї ж статті КАС України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.

Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до КАС України законодавцем принципово по новому визначено роль суду при вирішенні питання розподілу судових витрат, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами, та не може діяти на користь будь-якої із сторін.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.

Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони.

Це означає, що Відповідач, як особа, яка заперечує зазначений Позивачем розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язаний навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України.

Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19.

Вказане не враховано судом апеляційної інстанції при вирішенні питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу за заявою Позивача.

Варто зауважити, що у судовому засіданні Відповідач заявив про необґрунтованість та не співмірність заявлених до відшкодування витрат на професійну правничу допомогу. При цьому, жодних обґрунтувань таких доводів Відповідачем наведено не було, як і не подано клопотання у порядку статті 134 КАС України щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката з доказами необґрунтованості понесених Позивачем витрат.

Верховний Суд зауважує, що при визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України , від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України , від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України , від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України , заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Суд констатує, що апеляційний суд в оскарженій постанові, перелічивши надані Позивачем докази у підтвердження витрат на правничу допомогу та зазначаючи про наявність цих документів в матеріалах справи, не надав оцінки цим документам на предмет їх належності, допустимості та достатності щодо понесених витрат на професійну правничу допомогу. Зокрема, апеляційний суд не досліджував обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, зазначений в тому числі в акті наданих послуг (правової допомоги), складність та якість складених документів, співмірність розміру витрат витраченому адвокатом часу, ціні позову.

Суд апеляційної інстанції обмежився загальними висновками, що витрати на правничу допомогу у розмірі 4000 грн підлягають присудженню з урахуванням обсягу (пропорційності) задоволених позовних вимог, дійсності та необхідності проведеної адвокатом роботи, а також розумності їхнього розміру, жодним чином не обґрунтовуючи ці висновки.

Разом з тим, відповідно до умов Додаткової угоди №2 до Договору про надання правової допомоги №1/09 оплата за участь (представництво) адвоката у кожному судовому засіданні у суді апеляційної інстанції встановлюється у вигляді фіксованої ставки та складає 4000 грн. Отже, сторонами погоджено фіксований розмір оплати участі адвоката за представництво Позивача у суді з розрахунку 4000 грн за окреме судове засідання, тобто цей вид оплати не змінюється ані в залежності від обсягу послуг, ані від витраченого адвокатом часу.

В контексті встановлених обставин та у взаємозв`язку із наведеними вище нормами права Верховний Суд вважає висновки суду апеляційної інстанції в оскарженому рішенні помилковими, оскільки вони зроблені за формального підходу до вирішення питання обґрунтованості понесених Позивачем витрат на правничу допомогу та не ґрунтуються на всебічно та повно досліджених доказах, наявних в матеріалах справи.

З огляду на те, що в матеріалах справи наявні документи, які апеляційний суд фактично не досліджував під час вирішення питання про відшкодування витрат на правову допомогу, як наслідок, визначена судом апеляційної інстанції сума компенсації витрат, понесених Позивачем на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн не є належним чином обґрунтованою.

4.2. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Встановлені частиною другою статті 341 КАС України межі касаційного перегляду справи позбавляють суд касаційної інстанції права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

Таким чином, оскаржене судове рішення апеляційного суду підлягає скасуванню, а справа - направленню на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 353, 355, 356 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Донецькій області задовольнити частково.

Постанову Першого апеляційного адміністративного суду від 30 червня 2020 року скасувати, а справу в частині вирішення питання розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції направити на новий розгляд до Першого апеляційного адміністративного суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді І.Л. Желтобрюх

М.М. Яковенко