Рішення

від 04.03.2021 по справі 550/1440/20

ЧУТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 550/1440/20

Провадження № 2/550/22/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2021 року смт. Чутове

Чутівський районний суд Полтавської області

в складі головуючого судді Антонова А.А., за участю секретаря судового засідання Бондаренко Т.В., представника позивача адвоката Урбанської О.В., представника відповідача адвоката Коваленка Р.Й., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

в с т а н о в и в :

25.11.2020 ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця, в якому просив стягнути з ОСОБА_2 , як спадкоємниці ОСОБА_3 , по боргових розписках за укладеними з останньою договорами позики грошові кошти на загальну суму 14 500 доларів США, а також понесені судові витрати по сплаті судового збору. Свій позов позивач обґрунтовував тим, що він передав у позику ОСОБА_3 7 000 доларів США за борговою розпискою від 24.03.2016 та 7 500 доларів США за борговою розпискою від 31.01.2017, а всього 14 500 доларів США, зі строком повернення за вимогою позивача. Позичені грошові кошти ОСОБА_3 йому не повернула та ІНФОРМАЦІЯ_1 померла. Про відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 він дізнався 16.09.2020 від спадкоємниці померлої ОСОБА_2 , яка 18.08.2020 отримала свідоцтва про право на спадщину на спадкове майно - земельні ділянки. 25.09.2020 позивач звернувся до відповідача з вимогою про повернення грошових коштів за борговими розписками, яка її отримала 26.09.2020, але на неї не відреагувала і грошові кошти не повернула. Після цього позивач звернувся до Чутівської державної нотаріальної контори (далі - Чутівська ДНК) з претензією про повернення грошових коштів за борговими розписками. 17.11.2020 отримав від ОСОБА_2 повідомлення про розгляд нею вимоги про повернення грошових коштів, що надійшла до неї від Чутівської ДНК, в якій та заперечила отримання від нього претензії про повернення грошових коштів, а також повідомила, що його право вимоги до спадкоємця припинено у зв`язку із пропуском строків пред`явлення кредиторських вимог. Зазначає, що відповідач успадкувала нерухоме майно на загальну суму 470 786 грн. 70 коп. Просив позов задовольнити.

Відповідач надала відзив на позовну заяву, в якій позов не визнала, просила у задоволенні позовних вимог відмовити та свою позицію обґрунтовував тим, що вона дійсно є спадкоємцем ОСОБА_3 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка своїм заповітом від 13.01.2018 заповіла їй усе своє майно. Позивач знав про смерть ОСОБА_3 та про відкриття спадщини після померлої, але у встановлений законом строк не пред`явив вимоги до спадкоємців померлої. Зазначає, що позивачем, який є кредитором, пропущений строк пред`явлення своїх вимог до спадкоємця, а сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців позбавляє права вимоги та привела свої доводи щодо цього твердження. Крім того, відповідач у відзові на позов зазначила попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених нею по справі, у розмірі 27 000 грн.

Позивач у відповіді на позовну заяву зазначив, що твердження відповідача стосовно того, що позивач, який є кредитором, пропустив строк пред`явлення своїх вимог до спадкоємця, є помилковим, і привів свої доводи щодо цього.

У своєму запереченні на відповідь на позовну заяву відповідач підтримала свою позицію, викладену у відзові на позовну заяву.

В судове засідання позивач та відповідач не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи були належним чином повідомлені.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримала та просила його задовольнити з підстав, викладених у позовній заяві та у відповіді на позовну заяву.

Представник відповідача позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, які викладені у відзові на позов та у запереченні на відповідь на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Статтею 12 ЦПК України закріплений принцип змагальності сторін в цивільному судочинстві, відповідно до якого учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 13 ЦПК України визначено принцип диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

24.03.2016 ОСОБА_3 за договором позики отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США, які зобов`язувалась повернути на першу вимогу, про що видала останньому відповідну розписку від 24.03.2016.

24.03.2016 ОСОБА_3 склала заповіт, яким належну їй земельну ділянку площею 5, 7302 га з кадастровим номером 5325480700:00:001:0304 заповіла ОСОБА_1

ОСОБА_3 31.01.2017 за договором позики отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 7 500 доларів США, які зобов`язувалась повернути на першу вимогу протягом 3 календарних днів, про що видала позивачу розписку від 31.01.2017.

31.01.2017 ОСОБА_3 склала заповіт, яким належну їй земельну ділянку площею 5, 73 га з кадастровим номером 5325480700:00:001:0310 заповіла ОСОБА_1

13.01.2018 ОСОБА_3 склала заповіт, яким усі її права та обов`язки на усе її майно, де б воно не було та з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що їй буде належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_2 .

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла.

24.04.2018 ОСОБА_1 звернувся до Чутівської ДНК із заявою від 23.02.2018 про прийняття спадщини за заповітами від 24.03.2016 та від 31.01.2017 після померлої ОСОБА_3 та зазначив, що йому про борги спадкодавця невідомо.

26.07.2018 ОСОБА_4 , представник ОСОБА_1 , подав до Чутівської ДНК заяву, в якій просив не видавати свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 у зв`язку із зверненням до суду спадкоємця ОСОБА_1 для оспорювання заповіту.

02.08.2018 ОСОБА_2 звернулась до Чутівської ДНК із заявою, в якій просила не видавати свідоцтво про право на спадщину після померлої ОСОБА_3 у зв`язку із зверненням нею, як спадкоємцем за заповітом, до суду щодо надання їй додаткового строку на прийняття спадщини.

11.09.2018 ОСОБА_2 звернулась до Чутівської ДНК із заявою, в якій просила зупинити нотаріальні дії щодо видачі свідоцтв про право на спадщину спадкоємцям після померлої ОСОБА_3 до вирішення судової справи за її позовом про надання їй додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини та набранням рішенням суду законної сили.

Рішенням Чутівського районного суду Полтавської області від 16.10.2018 ОСОБА_2 визначений додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини після померлої ОСОБА_3 терміном 3 місяці з дня набрання рішенням суду законної сили. Дане рішення набрало законну силу 22.11.2018.

29.11.2018 ОСОБА_2 подаладо Чутівської ДНК заяву про прийняття спадщини за заповітом від 13.01.2018 після померлої ОСОБА_3

18.08.2020 ОСОБА_2 звернулась до Чутівської ДНК із заявою про видачу на її ім`я свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 13.01.2018 після померлої ОСОБА_3 на перелічене в заяві майно. Одночасно ОСОБА_2 в заяві зазначила, що про борги померлої та наявність будь-яких її зобов`язань перед кредиторами невідомо і що зміст ст.ст. 1281 та 1282 ЦПК України, згідно з якими вона, як спадкоємець померлої, відповідаю по боргам спадкодавця, їй роз`яснені.

18.08.2020 в.о. завідувача Чутівської ДНК на ім`я ОСОБА_2 видані свідоцтва про право на спадщину за заповітом на земельні ділянки з кадастровими номерами 5325480700:00:001:0303 та 5325480700:00:001:0304 площею по 5, 7032 га кожна.

25.09.2020 ОСОБА_1 направив ОСОБА_2 вимогу про повернення грошових коштів за борговими розписками, в якій вказав, що йому стало відомо, що ОСОБА_2 успадкувала після померлої ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами 5325480700:00:001:0303 та 5325480700:00:001:0304 площею по 5, 7032 га кожна. ОСОБА_3 позичила у нього по борговій розписці від 24.03.2016 - 7 000 доларів США, а від 31.01.2017 - 7 500 доларів США, та вимагав щоб ОСОБА_2 , як спадкоємець померлої ОСОБА_3 , повернула йому позичені останньою грошові кошти протягом 3 календарних днів. Дана вимога була отримана ОСОБА_2 26.09.2020.

22.10.2020 Чутівська ДНК отримала від ОСОБА_1 претензію про повернення грошових коштів по боргових розписках від 15.10.2020, в якій позивач повідомив, що 16.09.2020 йому стало відомо, що ОСОБА_2 успадкувала після померлої ОСОБА_3 земельні ділянки з кадастровими номерами 5325480700:00:001:0303 та 5325480700:00:001:0304 площею по 5, 7032 га кожна, та що ОСОБА_3 позичила у нього 14 500 доларів США, про що написала боргові розписки. Зазначив, що ОСОБА_2 , як спадкоємець померлої ОСОБА_3 , повинна повернути йому позичені останньою грошові кошти протягом 3 календарних днів.

22.10.2020 за № 499/01-16 Чутівська ДНК повідомила ОСОБА_2 про надходження претензії від ОСОБА_1 про повернення грошових коштів по боргових розписках від 22.10.2020.

01.12.2020 до Чутівської ДНК від ОСОБА_2 надійшло повідомлення про розгляд вимоги про повернення грошових коштів за борговими розписками, адресоване ОСОБА_1 та Чутівській ДНК, в якому вона зазначила, що право вимоги ОСОБА_1 до спадкоємців станом на 25.09.2020 втрачено (припинено) у зв`язку з пропуском строків пред`явлення кредиторських вимог, встановлених ст. 1281 ЦК України, а тому такі вимоги не можуть підлягати задоволенню.

12.01.2021 ОСОБА_2 звернулась до Чутівської ДНК із заявою про видачу на її ім`я свідоцтв про право на спадщину за заповітом від 13.01.2018 після померлої ОСОБА_3 на перелічене в заяві майно. Одночасно ОСОБА_2 в заяві зазначила: "Про борги померлої та наявність будь-яких її зобов`язань перед кредиторами невідомо і що зміст ст.ст. 1281 та 1282 ЦПК України, згідно з якими вона, як спадкоємець померлої, відповідає за борги спадкодавця, їй роз`яснені. Претензії кредитора ОСОБА_1 від 22.10.2020".

12.01.2021 в.о. завідувача Чутівської ДНК на ім`я ОСОБА_2 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом на земельну ділянку площею 5, 73 га з кадастровим номером 5325480700:00:001:0310.

Отже, ОСОБА_2 прийняла спадщину за заповітом від 13.01.2018 після померлої ОСОБА_3 .

В суді факт отримання ОСОБА_3 від ОСОБА_1 грошових коштів по боргових розписках за договорами позики не оспорювався.

Згідно зі ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України .

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 3 ст. 46 цього Кодексу).

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України).

Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України "Здійснення права на спадкування") та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України "Оформлення права на спадщину").

Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

У ч. 5 ст. 1268 ЦК України визначено, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Однак відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому ч. 2 цієї норми.

Так, згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

Разом з тим положення зазначеної норми застосовуються у випадку дотримання кредитором норм ст. 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців. Недотримання цих строків, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 08.04.2015 у справі № 6-33цс15.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання щодо повернення позики входять до складу спадщини, то застосуванню підлягають норми ст. 1282 ЦК України щодо обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора.

Саме на підставі норм ст.ст. 1281 і 1282 ЦК України позивач заявив вимоги до спадкоємця.

Спірні правовідносини між сторонами виникли 22.01.2018, тобто до введення в дію Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення кредитування" від 03.07.2018 № 2478-VIII, яким внесено зміни до ст.ст. 1281 та 1282 ЦК України. Тобто до зазначених правовідносин підлягають застосуванню норми ст.ст.1281 та 1282 ЦК України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, та яка діяла до 04.02.2019.

Згідно ст. 1282 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Положення зазначеної статті застосовуються у випадку дотримання кредитором вимог ст. 1281 ЦК України щодо строків пред`явлення ним вимог до спадкоємців.

На час смерті ОСОБА_3 та до 04.02.2019 ст. 1281 ЦК України діяла в наступній редакції: "Спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом 6 місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом 1 року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені ч. 2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги".

Отже, встановлені ст. 1281 ЦК України строки - це строки, у межах яких кредитор, здійснюючи власні активні дії, може реалізувати своє суб`єктивне право.

Сплив визначених ст. 1281 ЦК України строків пред`явлення кредитором вимоги до спадкоємців має наслідком позбавлення кредитора права вимоги за зобов`язанням, а також припинення такого зобов`язання.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі № 14-53цс18.

Статтею 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не встановлено певного порядку пред`явлення вимог кредиторів. Пред`являння вимог може відбуватися як безпосередньо спадкоємцю, так і через нотаріуса.

Позивач 24.04.2018 подав до Чутівської ДНК заяву від 23.02.2018 про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 за заповітами від 24.03.2016 та від 31.01.2017.

Таким чином, судом встановлено, що станом на 23.02.2018 ОСОБА_1 знав про смерть ОСОБА_3 та відкриття спадщини після неї.

25.09.2020 ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з вимогою про повернення грошових коштів за борговими розписками, а 22.10.2020 Чутівська ДНК отримала від позивача претензію про повернення грошових коштів спадкоємцем померлої ОСОБА_3 по боргових розписках.

При цьому суд звертає увагу на те, що на відміну від пред`явлення вимоги безпосередньо до спадкоємця, кредитор, скеровуючи претензію до нотаріуса, не зобов`язаний зважати на факт прийняття спадщини, оскільки нотаріус повинен прийняти відповідну заяву незалежно від того, чи прийняв спадщину хоча б один із спадкоємців і чи встановлені спадкоємці взагалі.

Позивач, звернувшись 24.04.2018 до Чутівської ДНК із заявою про прийняття спадщини за заповітом після померлої ОСОБА_3 , мав можливість, в межах строку, передбаченого ч. 2 ст. 1281 ЦК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), скористатися своїм правом подати вимогу кредитора.

Строки пред`явлення кредиторами спадкодавця вимог до спадкоємців є обмежувальними (преклюзивними), ці строки не призупиняються, не перериваються й не поновлюються.

Таким чином, позивачем пропущений строк пред`явлення кредитором спадкодавця вимоги до спадкоємця, встановлений ст. 1281 ЦК України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на те, що він лише 16.09.2020 дізнався від ОСОБА_2 про відкриття спадщини після померлої ОСОБА_3 та що вона є спадкоємцем після останньої, до якої він може пред`явити вимогу про сплату боргу по боргових розписках за договорами позики, оскільки закон пов`язує настання строку пред`явлення вимоги до спадкоємців з моментом обізнаності про відкриття спадщини, а не з моменту обізнаності про прийняття чи неприйняття спадкоємцями спадщини.

На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 2, 10-13, 76-83, 89, 258, 259, 263-265 ЦПК України, ст.ст. 1216, 1218, 1220, 1268, 1281, 1282, 1296 ЦК України, суд,

у х в а л и в :

В задоволенні позову відмовити.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, копію судового рішення надіслати протягом 2 днів з дня його складення у повному обсязі.

Учасники справи мають право оскаржити рішення суду до Полтавського апеляційного суду через Чутівський районний суд Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги на рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , номер та серія паспорту невідомі, РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , паспорт НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 09.03.2021.

Суддя А. А. Антонов