Рішення

від 04.03.2021 по справі 629/6017/20

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/6017/20

Номер провадження 2/629/328/21

РIШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області

у складі: головуючого - судді Цендра Н.В.

за участю секретаря - Торенко Ю.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Лозова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Наталія Олександрівна про визнання договору недійсним, суд,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач, звернувся до Лозівського міськрайонного суду Харківської області з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 16.03.2018 року було укладено договір міни (обміну) земельних ділянок посвідченого приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н.О., зареєстрованого в реєстрі за № 675. Згідно якого земельна ділянка 6324880500:01:000:0699, власник ОСОБА_1 , площа земельної ділянки 10,0506 га обмінюється на земельну ділянку 6324880500:01:000:0726, власник ОСОБА_2 , площа 0,0710 га. Земельні ділянки розташовані на території Аполлонівської сільської ради, Сахновщанського району Харківської області Харківської області в межах одного населеного пункту, проте на різних полях. Договір від його імені підписано уповноваженою ним особою, яка діяла на підставі довіреності від 31.10.2017 року - ОСОБА_3 . Після отримання другого примірника Договору та детального ознайомлення з ним, позивачем було встановлено не відповідність Договору вимогам чинного законодавства, а саме те що, обміну підлягають тільки земельні ділянки за схемою пай на пай та лише у випадку, передбаченому статтею 14 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) . Крім того позивач вказав, що спірний договір міни земельних ділянок укладений під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також обмін здійснений земельними ділянками відбувся не з єдиного масиву. Таким чином позивач вважає, що є підстави для визнання цього правочину недійсним з моменту укладення зі скасуванням рішення про державну реєстрацію прав за цим договором на підставі ст. 26 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень .

Не погодившись з позовом, відповідач надав до суду відзив на позовну заяву в якому просив відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 01 січня 2019 року не допускається: купівля - продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну (міни), а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам - учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами. Отже, вважає відповідач, законодавцем дозволено, як виняток, здійснення обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону. Не земельної частки (паю) на земельну частку (пай), а саме, земельної ділянки на земельну ділянку.

Відповідно договору міни від 16.03.2018 року ОСОБА_1 та я, ОСОБА_2 обмінялися сформованими земельними ділянками з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та які зареєстровані, а тому на спірні правовідносини не поширюються положення Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), дія якого поширюється на обмін розподілених між власниками, визначених у натурі земельних ділянок, але які ще незареєстровані відповідно до закону за власниками, тобто таких, які не можуть виступати об`єктом цивільних прав.

В договорі міни від 16.03.1918 року вказано, що Сторона 1 (в особі представника) міняє належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 10,0506 га у тому числі за земельними угіддями, гектарів :рілля 10,0506 га розташовану на території Аполлонівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 6224880500:01:000:0699 на належну Стороні 2 на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0710 га в тому числі за земельними угіддями, гектарів рілля 0,0710 га, розташовану на території Аполлонівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6324880500:01:000:0726.

Земельні ділянки належать сторонам: ОСОБА_1 площею 10,0506 га на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ХР №028519, виданого Аполлонівською сільською радою 18 вересня 2001 року, зареєстрованого в книзі записів державних актів на право приватної власності за №135.

Право власності на земельну ділянку площею 0.0710 га зареєстроване за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21 липня 2017 року, згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, виданого Сахновщинською районною державною адміністрацією Харківської області за № 92847997, реєстровий номер об`єкта нерухомого майна 1309799363248, номер запису про право власності 21558050.

Правовідносини, які виникли між ними внаслідок укладення договору міни не суперечать підпункту б пункту 15 розділу X Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, та відповідають приписам статей 203, 715 і 716 ЦК України.

Зміст правочину, укладеного між ними щодо міни земельними ділянками не суперечить актам чинного законодавства та не є фіктивним чи удаваним правочином у розумінні статей 234-235 Цивільного кодексу України, оскільки його умови у повному обсязі виконані сторонами договору з дотриманням чинного законодавства .

Свої обов`язки за даним договором міни земельних ділянок вони виконали у повному обсязі, а саме: ОСОБА_1 передав у мою власність земельну ділянку кадастровий номер 6324880500:01:000:0699, площею 10,0506 га, за цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництв, а я, ОСОБА_2 передав у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 0,0710 га, кадастровий номер 6324880500:01:000:0726, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Ухвалою Лозівського міськрайонного суду Харківської області від 14.01.2021 року провадження по вказаній справі було відкрито та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадженням з повідомленням (викликом) сторін.

Позивач у судовому засіданні підтримав раніше заявлені позовні вимоги, просив суд задовольнити їх у повному обсязі та врахувати позицію викладену в позові, а також зазначив, що спірний Договір був укладений обманним шляхом, оскільки були обміняні нерівнозначні земельні ділянки, разом з тим зазначив, що якщо б його син сплачував які-небудь кошти за землю, то спору і не було б.

Відповідач у судове засідання не з`явився, надав до суду заяву в якій зазначив, що позов не визнає, просив врахувати доводи та аргументи викладені у відзиві, а також просив проводити судове засідання без його участі.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Наталія Олександрівна до суду не з`явилась, про час слухання справи була повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення позивача, судом було встановлено наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Згідно Довіреності від 31 жовтня 2017 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 або ОСОБА_3 (кожен діє самостійно) бути його представником та представляти його інтереси, у тому числі у нотаріуса з питань укладення та підписання договору міни (обміну) належної йому земельної ділянки, яка розташована на території Аполлонівської сільської ради Сахновщанського району Харківської області, площею 10,05 га, яка належить йому на підставі Державного акту ІV-ХР № 028519, виданого Аполлонівською сільською радою 18 вересня 2001 року на земельну ділянку, що розташована на території Аполлонівської сільської ради Сахновщанського району Харківської області, площею 0,07 га, з правом підписання договору міни (обміну) земельних ділянок, визначаючи умови та ціну договору на свій власний розсуд. (а.с. 16)

16 березня 2018 року був укладений договір міни (обміну) земельних ділянок, посвідчений приватним нотаріусом Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Н.О., зареєстрований в реєстрі за № 675. Згідно Договору з однієї сторони ОСОБА_3 , що діє від імені ОСОБА_1 , на підставі його довіреності надалі Сторона 1 та з другої сторони - ОСОБА_2 , надалі Сторона 2 , звернулись добровільно, уклали цей договір міни земельних ділянок про наступне: Сторона 1 ( в особі представника) міняє належну йому на праві приватної власності земельну ділянку площею 10,0506 га у тому числі за земельними угіддями, гектарів :рілля 10,0506 га розташовану на території Аполлонівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, землі сільськогосподарського призначення, кадастровий номер земельної ділянки 6224880500:01:000:0699 на належну Стороні 2 на праві приватної власності земельну ділянку площею 0,0710 га в тому числі за земельними угіддями, гектарів рілля 0,0710 га, розташовану на території Аполлонівської сільської ради Сахновщинського району Харківської області, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 6324880500:01:000:0726. (а.с. 14-15)

Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право власності на землю це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками (частина перша статті 78 ЗК України).

Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них (частина друга статті 78 ЗК України).

Земельне законодавство базується на принципі не втручання держави у здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом (пункт в частини першої статті 5 ЗК України).

Тобто, власник земельної ділянки має повноваження щодо володіння, користування та розпорядження нею, а держава не повинна втручатися у здійснення громадянами свого права розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до підпункту а частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, зокрема, на підставі їх придбання за договором міни.

Згідно з пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, до набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, не допускається:

а) купівля-продаж земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності, крім вилучення (викупу) їх для суспільних потреб;

б) купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і зміна цільового призначення (використання) земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв), крім передачі їх у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб, а також крім зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Купівля-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок та земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, запроваджується за умови набрання чинності законом про обіг земель сільськогосподарського призначення, але не раніше 1 січня 2018 року, в порядку, визначеному цим законом.

Угоди (у тому числі довіреності), укладені під час дії заборони на купівлю-продаж або іншим способом відчуження земельних ділянок і земельних часток (паїв), визначених підпунктами а та б цього пункту, в частині їх купівлі-продажу та іншим способом відчуження, а так само в частині передачі прав на відчуження цих земельних ділянок та земельних часток (паїв) на майбутнє є недійсними з моменту їх укладення (посвідчення).

Відповідно до Закону України Про внесення зміни до розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо продовження заборони відчуження сільськогосподарських земель від 6 жовтня 2016 року № 1669-VIII заборона відчуження у такому ж формулюванні продовжена до 1 січня 2018 року, а згідно із Законом України Про внесення зміни до розділу Х Перехідні положення Земельного кодексу України від 7 грудня 2017 року № 2236-VIII - до 1 січня 2019 року.

Отже, заборона відчуження, встановлена пунктом 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, і яка діяла до 1 січня 2019 року, передбачає винятки, а саме:

а) можливість вилучення (викупу) земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної та комунальної власності для суспільних потреб;

б) можливість передання земельних ділянок, які перебувають у власності громадян та юридичних осіб для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельних ділянок, виділених в натурі (на місцевості) власникам земельних часток (паїв) для ведення особистого селянського господарства, а також земельних часток (паїв) у спадщину, обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону та вилучення (викупу) земельних ділянок для суспільних потреб.

в) можливість зміни цільового призначення (використання) земельних ділянок з метою їх надання інвесторам учасникам угод про розподіл продукції для здійснення діяльності за такими угодами.

Земельна ділянка, - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами (частина перша статті 79 ЗК України).

Громадяни та юридичні особи України, а також територіальні громади та держава мають право набувати у власність земельні ділянки на підставі міни, ренти, дарування, успадкування та інших цивільно-правових угод (частина перша статті 131 ЗК України). Укладення таких угод здійснюється відповідно до ЦК України з урахуванням вимог ЗК України (частина друга вказаної статті).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини перша та п`ята статті 203 ЦК України).

За договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. Договором може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості (частини перша-третя статті 715 ЦК України).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що під час укладання спірного Договору не було заборони на обмін земельними ділянками сільськогосподарського призначенняз неоднаковими нормативними грошовими оцінками.

Таким чином судом встановлено, що відповідно до вмог діючого на той час законодавства, ОСОБА_1 обміняв свою більшу за розміром земельну ділянку з цільовим призначенням для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на меншу за розміром земельну ділянку такого ж призначення, належну ОСОБА_2 . При цьому згідно п. 4 Договору, міна земельних ділянок, за домовленістю Сторін, проводилася без доплати.

Частина перша статті 14 Закону України № 899-IV від 05.06.2003 Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) (надалі Закон № 899-IV) встановлює один з випадків, коли можливий обмін земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. А саме, у разі якщо власник земельної ділянки, яка знаходиться всередині єдиного масиву, що використовується спільно власниками земельних ділянок чи іншими особами для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, виявляє бажання використовувати належну йому земельну ділянку самостійно, він може обміняти її на іншу земельну ділянку на межі цього або іншого масиву.

При цьому, відповідно до частини першої статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Отже, стаття 14 Закону № 899-IV не забороняє можливість обміну земельними ділянками, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в інших випадках, ніж той, який визначений у частині першій цієї статті, як і не забороняє можливість обміну іншими, ніж призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, земельними ділянками сільськогосподарського призначення.

Заборона відчуження, визначена у підпункті б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, та виключення з неї можливості обміну земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону стосуються не тільки земельних ділянок, що використовуються для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, а й інших земельних ділянок.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що договір міни відповідає приписам статей 203 і 715 ЦК України та не суперечить підпункту б пункту 15 розділу X Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни.

Підпункт б пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України у редакції, чинній на час укладення договору міни, гарантував можливість обміну не земельної частки (паю) на іншу земельну частку (пай), а земельної ділянки на іншу земельну ділянку відповідно до закону.

Частина перша статті 14 Закону № 899-IV не обмежувала випадки, за яких може бути проведений такий обмін, а визначала одну з можливостей обміну земельними ділянками, що використовуються їхніми власниками для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення ЄСПЛ від 22 травня 2018 року у справі Зеленчук і Цицюра проти України (Zelenchuk and Tsytsyura v. Ukraine, заяви № 846/16 і № 1075/16) не може трактуватися як спеціальний дозвіл на вільний обіг земельних ділянок сільськогосподарського призначення безвідносно до приписів нормативних актів України.

Вказані висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного суду від 15 травня 2019 року у цивільній справі № 227/1506/18 (провадження № 14-66цс19), відступивши при цьому від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеному в раніше ухвалених рішеннях Верховного Суду України (постанови: від 05 листопада 2014 року у справі № 6-172цс14, від 11 лютого 2015 року у справі № 6-5цс15, від 12 жовтня 2016 року у справі № 6-464цс16) щодо застосування пункту 15 розділу Х Перехідні положення ЗК України.

З цих же підстав суд не враховує правові позиції Верховного суду України, викладені у постанові від 12.10.2016 по справі № 6-464цс16, на які посилається позивач.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України, передбачено, що при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин, суд відхиляє доводи позивача про укладення оспорюваного договору міни в період дії заборони на відчуження земельних ділянок та його недійсність.

Преамбулою Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам часток (паїв) від 5 червня 2003 року N899-IV(далі за текстом - Закон №899) передбачено, що цей Закон визначає організаційні та правові засади виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності, а також порядок обміну цими земельними ділянками.

Статтею 14 вказаного Закону врегульовано механізм обміну виділення власникам земельних часток (паїв) земельних ділянок у натурі (на місцевості) із земель, що належали колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам на праві колективної власності

У даній справі судом встановлено, що обмін між позивачем та відповідачем відбувся сформованими земельними ділянками із наявними кадастровими номерами. Тобто дані правовідносини за своєю суттю не підпадають під правове регулювання Закону №899, оскільки останній регулює обмін розподілених між власниками, визначених в натурі земельних ділянок, але які ще не зареєстровані відповідно законодавства за власниками, тобто таких земельних ділянок, які не можуть виступати об`єктом цивільних прав згідно чинного законодавства.

На противагу цьому, сторони обміняли земельні ділянки, які зареєстровані відповідно до законодавства і виступають об`єктом цивільних прав.

З огляду на вищевказане, процедура міни вищезазначених земельних ділянок - є законним правом сторін - власників земельних ділянок та на підставі їх вільного волевиявлення може бути використане ними за їх взаємною згодою.

Що стосується доводів позивача про те, що Договір міни був укладений обманним шляхом, то судом встановлене наступне.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення, тобто природи правочину, прав та обов`язків сторін, властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням.

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману.

У постанові від 14.03.2019 у справі №755/3903/17 ВС зауважив, що стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

З Довіреності від 31 жовтня 2017 року вбачається, що позивач - ОСОБА_1 уповноважив відповідача - ОСОБА_2 або ОСОБА_3 (кожен діє самостійно) бути його представником та представляти його інтереси, у тому числі у нотаріуса з питань укладення та підписання договору міни (обміну) належної йому земельної ділянки, яка розташована на території Аполлонівської сільської ради Сахновщанського району Харківської області, площею 10,05 га, яка належить йому на підставі Державного акту ІV-ХР № 028519, виданого Аполлонівською сільською радою 18 вересня 2001 року на земельну ділянку, що розташована на території Аполлонівської сільської ради Сахновщанського району Харківської області, площею 0,07 га, з правом підписання договору міни (обміну) земельних ділянок, визначаючи умови та ціну договору на свій власний розсуд.

З викладеного видно, що позивач був не тільки обізнаний про всі обставини, які мають істотне значення, спірного Договору, а й бажав укладення Договору міни земельної ділянки площею 10,05 га, на земельну ділянку, площею 0,07 га, уповноваживши відповідача від свого імені бути його представником, в тому числі й на укладання та підписання спірного Договору. Таким чином судом не встановлено наявності факту обману та відсутності волевиявлення на укладання Договору міни, адже таке право надано згідно Довіреності.

На підставі викладеного, враховуючи, що під час укладання спірного Договору міни не було заборони на обмін земельними ділянками сільськогосподарського призначенняз неоднаковими нормативними грошовими оцінками, навпроти, обмінятися сторони мали можливість нерівнозначними ділянками і навіть без доплати. Встановивши факти, які повністю спростовують твердження позивача про ненадання відповідачем повної інформації щодо умов Договору міни і тим самим введення його в оману щодо істотних умов Договору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для визнання Договору міни від 16.03.20017 року недійсним, узв`язку з чим відмовляє у задоволенні позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 77, 81, 89, 263-265, 267 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Приватний нотаріус Лозівського міського нотаріального округу Харківської області Степанчук Наталія Олександрівна про визнання договору недійсним - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не буде подано.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 09 березня 2021 року.

Суддя Н.В.Цендра