Постанова

від 01.03.2021 по справі 308/3891/18

ЗАКАРПАТСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 308/3891/18

П О С Т А Н О В А

Іменем України

01 березня 2021 року м. Ужгород

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах Закарпатського апеляційного суду в складі:

головуючого Собослой Г.Г.

суддів: Кондор Р.Ю.,Мацунич М.В.,

секретаря: Терпай С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2019 року у справі №308/3891/18 (Головуючий: Данко В.Й.) ,

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2018 року ТзОВ Магазин Тканини звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , за участю третьої особи без самостійних вимог - виконавчого комітету Ужгородської міської ради, Державної реєстраційної служби м. Ужгород про витребування майна та скасування запису про державну реєстрацію права власності на підвальні приміщення.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ТОВ Магазин Тканини та ОСОБА_3 є власниками нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 . Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 15.12.2015 року за апеляційною скаргою голови ТОВ Магазин Тканини Мельзаковської К.І. скасовано рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24 січня 2012 року про визнання права власності на підвальні приміщення площею 72,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які вказані на схематичному плані як позначені 1-1, 1-3 за ОСОБА_4 . Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 10.03.2016 року рішення апеляційного суду Закарпатської області від 15.12.2015 року залишено без змін.

Голова ТОВ Магазин Тканини ОСОБА_5 звернулася із заявою до державного реєстратора про скасування державної реєстрації права власності на вказані підвальні приміщення, що виникло на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду №2-7442/11 від 24.01.2012 року у ОСОБА_4 розділу Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, відкритого на об`єкт нерухомого майна за реєстраційним номером 808415321101. Державним реєстратором прав на нерухоме майно було відмовлено у скасуванні запису про державну реєстрацію права власності на вказані підвальні приміщення у зв`язку з тим, що згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно за №116821899 від 13.03.2018 року встановлено, що 01.03.2012 року прийнято рішення про закриття права власності на підставі відчуження за Договором купівлі - продажу за №179 від 20.02.2012 року посвідченого приватним нотаріусом Смірновою С.М. та право власності на зареєстровано за новим набувачем ОСОБА_2 17.12.2015 року це право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинено у зв`язку із відчуженням новому набувачу ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі - продажу №1729 від 17.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К. право власності №12592205.

Таким чином, право власності ОСОБА_4 на вказані підвальні приміщення, що виникло на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду №2-744/11 від 24.01.2012 року закрито.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив витребувати майно, а саме підвальні приміщення площею 72,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 які вказані на схематичному плані як позначені 1-1, 1-3 та належать ТОВ Магазин Тканини ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, як приміщення загального користування від ОСОБА_1 , переданих їй на підставі Договору купівлі - продажу №1729 від 17.12.2015 року, а також скасувати запис про державну реєстрацію права власності на підвальні приміщення.

Заочним рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2019 року позов задоволено.

Витребувано майно з чужого незаконного володіння, а саме підвальні приміщення площею 72,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які вказані на схематичному плані як позначені 1-1, 1-3 та належать ТОВ Магазин Тканини , ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності, як приміщення загального користування від ОСОБА_1 , переданих їй на підставі Договору купівлі - продажу №1729 від 17.12.2015 року.

Скасовано запис про державну реєстрацію права власності на підвальні приміщення площею 72,3 кв.м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , які вказані на схематичному плані як позначені 1-1, 1-3, що виникло на підставі Договору купівлі - продажу№1729 від 17.12.2015 року, індексний номер 27204683 від 17.12.2015 року, реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 808415321101 та належить ОСОБА_1 .

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Магазин Тканини сплачений позивачем судовий збір в розмірі 1535,00 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій ставилися питання про скасування рішення суду, як таке, що постановлене з порушенням норм процесуального та матеріального права, оскільки підстав передбачених чинним законодавством для задоволення позовних вимог відсутні, так як вона є добросовісним набувачем даного майна, набула таке за визнаним договором в особи, яка не мала права його відчужувати, про що не знала і не могла знати, що вказує на відсутність підстав витребувати від неї майно. Позивачі ніколи не були та не є власниками спірного нерухомого майна, то вони не наділені правом заявляти вимоги щодо витребування майна. Суд першої інстанції помилково не звернув увагу на те, що позивачі не надали жодних належних та допустимих документів, що підтверджують, що спірні приміщення є допоміжними та призначені для забезпечення експлуатації даного будинку та побутового обслуговування його мешканців. Дані приміщення є нежитловими і не відносяться до допоміжних, оскільки вони не призначені для забезпечення експлуатації будинку і побутового обслуговування його мешканців,що спростовує факт перебування даних приміщень у спільній сумісній власності мешканців будинку та слугує підставою для відмови у задоволенні позову. Жоден із позивачів не уповноважений представляти інших співвласників квартир багатоквартирного будинку, а створене на базі цього будинку ОСББ "Корзо-4", як балансоутримувач і управитель багатоквартирного будинку, обов `язком якого є забезпечення і захист прав його членів та дотримання їхніх обов`язків, питання про порушення прав членів об`єднання, самого об`єднання у зв`язку з належністю спірного майна ОСОБА_1 і витребування такого на користь співвласників будинку не ставить.

Заслухавши пояснення представника ТОВ "Магазин "Тканини" - Росоха Т.Й., яка просить рішення суду залишити без змін, перевіривши матеріали справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що справа за апеляційною скаргою ОСОБА_1 була призначена до розгляду в суді апеляційної інстанції на 9.00 к.ч. на 16 грудня 2020 року і за заявою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_6 справа розглядом була відкладена у зв`язку з участю його в іншому судовому засіданні. Справа була повторно призначена до розгляду на 27 січня 2021 року на 09.00 к.ч. і від ОСОБА_1 надійшла заява про відкладення розгляду справи на інший день у зв`язку з її хворобою, так як не має можливості взяти участь у даній справі і просила не розглядати та надати можливість реалізувати процесуальні права, що надані законом. Справа була відкладена розглядом на 01 березня 2021 року на 09.00 к.ч. і від ОСОБА_1 повторно надійшла заява аналогічного змісту про відкладення розгляду справи у зв`язку з хворобою, підтверджуючих документів про хворобу нею не надано, а представник ОСОБА_6 взагалі не з`явився у судове засідання і судова колегія вважає, що сторона зловживає своїми процесуальними правами і справу слід розглянути без її участі у відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України на підставі наявних доказів, які містяться в матеріалах справи.

Встановлено, що позивачі ТОВ Магазин Тканини та ОСОБА_3 є ТОВ Магазин Тканини та ОСОБА_3 є власниками нежитлових приміщень у будинку АДРЕСА_1 .

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 24 січня 2012 року у цивільні справі №2/7442/11ухвалено визнати за ОСОБА_4 право власності на підвальні приміщення загальною площею 72,3 кв.м., вказані на схематичному плані буд. АДРЕСА_1 , як позиція 1-1 площею 43.9 кв.м. та позиція 1-3 площею 28,4 кв.м.

Рішенням апеляційного суду Закарпатської області від 15 грудня 2015 року рішення Ужгородського міськрайонного суду від 24.01.2012 року було скасовано, у позові ОСОБА_4 до КП БТІ м. Ужгород про визнання права власності на підвальні приміщення відмовлено.

Дане рішення від 15 грудня 2015 року залишено без змін ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справі від 10 березня 2016 року.

Відповідно до ст.1 ЗУ Про приватизацію державного житлового фонду у процесі приватизації громадяни набувають право власності на квартири та допоміжні приміщення багатоквартирного будинку, які призначені для забезпечення його експлуатації та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери, та інші технічні приміщення).

Нежилі приміщення у жилому будинку, які призначені для торговельних, побутових та інших потреб непромислового характеру і є самостійним об`єктом цивільно - правових відносин, до житлового фонду не входять і у результаті приватизації квартир такого будинку їх мешканцями право власності в останніх на ці приміщення не виникає.(ч.3 ст.4 ЖК Української РСР).

У рішення Конституційного Суду України у справі №4-рп/2004 від 02 березня 2004 року вказано, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладочки, горища, колясочні і інші) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно із приватизацією ними квартир.

Тобто право володіння, користування і розпорядження допоміжними приміщеннями мають усі співвласники житлового будинку, а відтак, і визначають порядок користування спільною власністю.

Крім того, частина приміщення належить ТОВ Магазин Тканини , тобто існує і спільна часткова власність.

Дані обставини встановлені в ухвалі ВССУ від 10.03.2016 року і відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України не доказуються при розгляді іншої справи. у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, позивачі в силу закону є співвласниками нежитлових приміщень підвалу у будинку за вказаною адресою.

Відповідно до ч.2 ст.382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Позивачі разом з іншими власниками та користувачами квартир у будинку за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до вищезгаданих вимог Цивільного кодексу України, Закону України Про приватизацію державного житлового фонду , рішень Конституційного Суду України є співвласниками допоміжних приміщень у будинку, тому числі і підвальних приміщень, які віднесено до неподільного майна, що не може бути відчужено.

Із матеріалів справи вбачається. що рішенням Державного реєстратора прав на нерухоме майно було відмовлено у заяві Голови ТОВ Магазин Тканини ОСОБА_5 про скасування запису про державну реєстрацію права власності на підвальні приміщення у зв`язку з тим, що згідно інформації з Державного реєстру прав на нерухоме майно за №1168211899 від 13.03.2018 року встановлено, що 01.03.2012 року прийнято рішення про закриття права власності на підставі відчуження за Договором купівлі - продажу за №179 від 20.02.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Смірновою С.М. та право власності на зареєстровано за новим набувачем ОСОБА_2 17.12.2015 року це право власності зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та припинено у зв`язку із відчуженням новому набувачу ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі - продажу №1729 від 17.12.2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Ужгородського міського нотаріального округу Деяк К.К. право власності №12592205.

Право власності ОСОБА_4 на вищезазначені підвальні приміщення, що виникло на підставі рішення Ужгородського міськрайонного суду №2-744/11 від 24.01.2012 року закрито.

Згідно до ст.330 ЦК України якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до ст.388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Відповідно до ст.387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Стаття 388 ЦК України передбачає право власника на витребування майна від добросовісного набувача.

Положення статті 388 ЦК України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Вибуття майна з володіння власника на підставі судового рішення, ухваленого щодо цього майна, але в подальшому скасованого, вважається таким, що вибуло з володіння власника поза його волею.

Така позиція викладена у правовому висновку ВСУ від 21.12.2016 року №6-2233.

При постановленні рішення, суд першої інстанції встановивши правовідносини сторін, які випливають із встановлених обставин, яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини, докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення, надавши мотивовану оцінку кожному аргументу, наведеного учасниками справи обгрунтовано задовольнив позовні вимоги.

Рішення суду є законним та обгрунтованим і підстав для його зміни чи скасування не має.

Доводи апеляційної скарги, колегія до уваги не приймає, так як вони не грунтуються на вимогах закону та фактичних обставинах справи і не спростовують висновки суду першої інстанції, так як цим доводам дана належна оцінка у рішенні суду.

Керуючись ст. ст. 374, 376, 381-384 ЦПК України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Заочне рішення Ужгородського міськрайонного суду від 31 травня 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови суду складено - 09 березня 2021 року .

Головуючий

Судді