Рішення

від 11.03.2021 по справі 533/879/20

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11.03.2021 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/879/20

Провадження № 2/533/11/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2021 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання Кругловецького Ю.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Марченка В.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідча - адвоката Мізіна В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном,

У С Т А Н О В И В :

25 вересня 2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Козельщинського районного суду Полтавської області з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 , у якій просить зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 5322085500:00:001:0157, площею 0,7102 га, що належить ОСОБА_1 , яка розташована на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, шляхом видалення із земельної ділянки багаторічних плодових дерев у кількості 20 штук.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322085500:00:001:0157 площею 0,7102, яка розташована на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Дана земельна ділянка належить йому на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право приватної власності на землю серії IV-ПЛ №045953 від 04 липня 2003 року, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23 березня 2015 року, номер запису про право власності 9140229. Позивач стверджував, що наявність кадастрового номеру земельної ділянки свідчить, що земельна ділянка визначена як об`єкт цивільних прав, при формуванні якого визначено його площу, межі та внесена інформація про земельну ділянку до Державного земельного кадастру. Межі земельної ділянки закріплені межовими знаками. Громадянка ОСОБА_2 , яка є суміжним землевласником, шляхом самозахвату на належній йому земельній ділянці здійснила насадження плодових дерев та не бажає їх видаляти у добровільному порядку, що і стало підставою для позову.

Ухвалою суду від 19 жовтня 2020 року відкрито провадження у цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено справу до розгляду у підготовчому судовому засіданні на 24.11.2020.

24 листопада 2020 року протокольною ухвалою суду було відкладено підготовче судове засідання у справі на 14.12.2020, за заявою відповідача.

14 грудня 2020 року протокольною ухвалою суду було відкладено підготовче судове засідання у справі на 14.01.2021, за заявою відповідача.

У судове засідання 14.01.2021 відповідач утретє не з`явилася, відзив на позовну заяву не подала, подала заяву про відкладення розгляду справи. Протокольною ухвалою від 14.01.2021 вирішено проводити підготовче судове засідання за відсутності відповідача, яка тричі не з`являлася у судове засідання з різних причин, доказів на підтвердження підстав, з яких вона була відсутня, суду не надала. Чергову заяву про відкладення підготовчого судового засідання суд відхилив, так як відповідачка мала достатньо часу з дати відкриття провадження у справі (19.10.2020) по дату чергового судового засідання у межах підготовчого провадження звернутися за правовою допомогою та обґрунтувати власну позицію у справі.

Ухвалою суду від 14 січня 2021 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Представник позивача - адвокат Марченко В.В. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав та прохав їх задовольнити. Надав пояснення, аналогічні тим, що викладені у позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову. Не заперечуючи факт висадження нею дерев на спірній земельній ділянці, пояснила, що вважає, що ця земельна ділянка належить їй, а не позивачу, а ще раніше належала її батькам. Повідомила, що у неї відсутній правовстановлюючий документ на земельну ділянку, якою вона фактично користується, кадастровий номер належній їй земельній ділянці не присвоєно; проект землеустрою, на виготовлення якого їй надано дозвіл, не затверджено, так як існує накладка з земельною ділянкою позивача; не заперечувала факт того, що є суміжним землекористувачем по відношенню до земельної ділянки позивача. Вважала, що земельна ділянка передана у власність позивачу незаконно, оскільки з нею як із суміжним землевласником не погоджували її межі.

Представник відповідача - адвокат Мізін В.М. безпосередньо перед судовим засіданням надав письмовий відзив на позовну заяву, у якому просив позовну заяву залишити без задоволення з тих підстав, що відповідно до земельного акту, виданого ОСОБА_1 , в описі меж не вказано, що надана йому земельна ділянка межує зі земельною ділянкою, наданою ОСОБА_2 у користування; при виділенні земельної ділянки відповідачка не була присутня при обмірах та згідно вимог ст. 123 Земельного кодексу України не надавала заяву, завірену нотаріусом, на зміну меж наданої відповідачці земельної ділянки; у відповідачки не вилучалась земельна ділянка, або її частина, як того вимагає ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України; в матеріалах справи відсутні графічні матеріали бажаного місця розташування земельної ділянки ОСОБА_1 з підписами зацікавлених осіб.

У судовому засіданні представник надав пояснення, відповідно до яких, на його думку, позовні вимоги не можуть бути задоволенні, оскільки відповідачка не є суміжним землевласником по відношенню до земельної ділянки, належної позивачу, нотаріально посвідчений дозвіл на виділення земельної ділянки позивачу відповідачка не надавала; державний акт на право власності на земельну ділянку позивача є недійсним, таким, що суперечить закону, оскільки площа та цільове призначення земельної ділянки позивача не відповідають нормам, визначеним у ст. 121 Земельного кодексу України для безоплатної передачі земельних ділянок громадянам; а також з тих підстав, що на даний час не встановлені межі села Улинівка, що не дозволяє, на думку представника відповідача, взагалі передавати у власність земельні ділянки громадянам.

01.03.2021 представником відповідачки - адвокатом Мізіним В.М. подано клопотання, у якому він просив позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 залишити без задоволення з тих підстав, що один з межових знаків, який, нібито, визначає межі земельної ділянки ОСОБА_1 , встановлений на території огороду домоволодіння ОСОБА_3 , який обнесений парканом. Зазначав, що зазначена частина земельної ділянки належить відповідачці, у відповідності до вимог ст. 381 ЦК України є частиною її садиби та не підлягає розпаюванню. Повторював, що земельний акт позивача не відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема, п. 6 ст. 5, ст. 7 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв) , ст. 26, п. г ч. 2 ст. 27, ст. 28, п. 2, 4 ст. 49 Закону України Про землеустрій , та, на думку представника відповідача, є нікчемним.

Протокольною ухвалою суду від 04.03.2021 на підставі ч. 8 ст. 83 ЦПК України судом було відмовлено представнику відповідача у прийнятті клопотання про залишення позову без задоволення, поданого безпосередньо перед судовим засіданням через канцелярію суду, та відмовлено у прийнятті додаткових доказів, поданих разом з таким клопотанням.

Крім того, у судових дебатах представник відповідача просив суд застосувати до спірних правовідносин строк позовної даності, посилаючись на те, що позивач знав про порушення його прав з боку позивачки ще з 2016 року, але протягом трьох років до суду не звернувся, чим пропустив трирічний строк позовної давності, про продовження якого клопотання до суду не подавав.

Суд, вивчивши та дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників справи, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

З Державного акту на право приватної власності на землю від 04 липня 2003 року серії IV-ПЛ № 045953, зареєстрованого в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 3524, вбачається, що ОСОБА_1 передано у приватну власність земельну ділянку площею 3,47 гектарів для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Чапаєвської (Мальцівської) сільської ради Козельщинського району Полтавської області (а.с. 8).

Згідно опису меж у плані зовнішніх меж земельної ділянки, передана у власність земельна ділянка складається фактично з двох земельних ділянок площею 2,76 га та 0,71 га.

Право власності на земельну ділянку площею 0,71 га (кадастровий номер 5322085500:00:001:0157) зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.03.2015, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 23.03.2015 , індексний номер витягу 35305085 (а.с. 9).

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08.01.2021 № НВ-5317404532021 (а.с. 46) державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5322085500:00:001:0157 здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої 01.01.2013 ДП Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , дата державної реєстрації земельної ділянки - 13.03.2015.

Відповідно до пояснювальної записки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва гр. ОСОБА_1 на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, так як державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району видані з точністю до 0.01 га, в тому числі земельні ділянки (паї) гр. ОСОБА_1 на загальну площу 3,47 га, з них на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,76 га та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,7102 га, що по правилу округлення до 0,01 га відповідає площі акту (а.с. 122). Межі приватизованих земельних ділянок погоджено із суміжними землевласниками (землекористувачами), про що складено акти звірки та погодження меж земельної ділянки. На підставі одержаних геодезичних даних складено кадастровий план земельних ділянок, на якому показані межові знаки в кількості 11 штук, розмір і місце розташування земельних ділянок (а.с. 123).

Згідно акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки у натурі (на місцевості) від 22.03.2013 (а.с. 127), який є складовою частиною технічної документації із землеустрою, на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Чапаєвської сільської ради Козельщанського району Полтавської області від 16 вересня 2001 землевпорядником ДП Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою ОСОБА_4 за участю, у тому числі, громадянина ОСОБА_1 , суміжних землевласників (землекористувачів) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , встановлено в натурі та погоджено межі земельної ділянки, переданої у власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розміщена на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району, площа земельної ділянки у визначених межах становить 0,7102 га, межі земельної ділянки погоджені з суміжними землевласниками, землекористувачами, зауваження відсутні.

Підпис відповідачки на зазначеному акті як суміжного землевласника або землекористувача відсутній.

У відповідності до акту прийомки-передачі межових знаків на зберігання від 22.03.2013 ОСОБА_1 під нагляд на збереження передано 6 межових знаків із закріпленням меж земельної ділянки в натурі, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 128) та 5 межових знаків із закріпленням меж земельної ділянки в натурі, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а.с. 129).

Рішенням Полтавської обласної ради від 08.09.2016 відповідно до Закону України "Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки", Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Чапаєвська сільська рада Козельщинського району рішенням перейменована на Мальцівську сільську раду.

Зі сторони відповідача ОСОБА_2 будь-яких доказів на підтвердження її права власності на земельну ділянку, що межує зі земельною ділянкою позивача, суду не надано.

Згідно рішення п`ятої сесії сільської ради сьомого скликання від 16.05.2016 № 14 громадянці ОСОБА_2 жительці села Улинівка надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,11 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області в межах села Улинівка; зобов`язано ОСОБА_2 подати погоджений проект землеустрою до сесії сільської ради для затвердження; здійснити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі (а.с. 116).

Доказів виготовлення проекту землеустрою, його затвердження та реєстрації земельної ділянки, її розмір, площу та розташування відповідачка та її представник до суду не надали. Згідно усних пояснень відповідачки такий проект землеустрою нею нещодавно виготовлений, але не затверджений, оскільки існують накладення меж її земельної ділянки та земельної ділянки позивача.

Також згідно довідки Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 04 червня 2019 року № 256, згідно погосподарської книги № 4, номер погосподарського обліку 02-0002-1, за ОСОБА_2 числяться земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею - 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства площею - 1,11 га (а.с. 112).

Відповідно до листа Мальцівської сільської ради від 20.10.2020 № 10, наданого на письмове звернення ОСОБА_2 , згідно ст. 46 Закону України Про землеустрій для встановлення меж розробляється проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. На даний час проект землеустрою в сільській раді відсутній, тому встановити межі села Улинівка не має можливості (а.с. 113).

Згідно викопіровки земельної ділянки, яка виділяється ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, № кварталу 43, № земельної ділянки а , орієнтовна площа 1,11 га, яка знаходиться в межах села Улинівка, межовиком такої земельної ділянки від точки В до Г є ОСОБА_1 (а.с. 117).

Отже, набуття відповідачкою права власності на земельну ділянку, суміжну із земельною ділянкою позивача, а також її розмір, площу, конфігурацію, місце її розташування та її межі, судом під час судового розгляду справи не встановлено.

У той же час, на підставі пояснень учасників справи та вищевказаних доказів, у тому числі викопіровки земельної ділянки, право власності на яку має намір оформити відповідачка, судом встановлено, що земельна ділянка позивача та земельна ділянка, якою фактично без правовстановлюючих документів користується відповідачка, є суміжними.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався для вирішення земельного спору, що виник між ним та відповідачкою, до органів поліції та місцевого самоврядування, а також до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Так, 06.07.2020 ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зверталися із заявою до Мальцівського сільського голови про створення тимчасової комісії з обстеження належних їм земельних ділянок кадастровий номер 5322085500:00:001:0201 та 5322085500:00:001:0157, площею 3,4729 га та 0,7102 га, які знаходяться на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з метою встановлення факту неправомірного посіву та користування частиною належних їм земельних ділянок (а.с. 10).

Мальцівською сільською радою було створено тимчасову комісію, яка провела обстеження земельних ділянок та склала відповідний акт обстеження (а.с. 11).

Згідно Акту обстеження земельних ділянок кадастровий номер 5322085500:00:001:0201 та 5322085500:00:001:0157 на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 07 липня 2020 року (а.с. 12) комісія провела обстеження земельних ділянок, та у результаті проведеного огляду комісія виявила, що на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 , і має кадастровий номер 5322085500:00:001:0157, площею 0,7102 га, яка знаходиться на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, суміжним користувачем якої являється гр. ОСОБА_2 , знаходяться насадження плодових дерев у кількості 20 штук. Орієнтовно площа засадженої земельної ділянки 0,04 га, а також на даній земельній ділянці накатана польова дорога орієнтовною шириною 4 метри та довжиною 40 метрів, площа якої згідно підрахунків складає 0,0160 га.

На звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та управління з контролю за використанням та охорони земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області від 15 липня 2020 року з проханням провести перевірку в частині фактичного використання (з проведенням обмірів) ОСОБА_1 та ОСОБА_5 земельних ділянок за кадастровими номерами 5322085500:00:001:0201 та 5322085500:00:001:0157 відповідно, які розташовані на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, та вжити відповідних заходів (а.с. 13), Головним управлінням Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь від 03.08.2020 № 1168/6-20 (а.с. 14) згідно якої за відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,7102 га кадастровий номер 5322085500:00:001:0157, категорія земель - землі сільськогосподарського призначення, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, перебуває у приватній власності гр. ОСОБА_1 , наявність підписаних актів приймання-передачі межових знаків зберігання свідчить про відсутність претензій та зауважень до існуючих меж; роз`яснено порядок відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та рекомендовано звернутися до суду.

15.07.2020 ОСОБА_1 звертався до Козельщинського відділення поліції Кобеляцького ВП ГУ НП у Полтавській області з прохання провести перевірку по факту незаконного, на його думку, використання земельних ділянок, у тому числі за кадастровим номером 5322085500:00:001:0157, та встановити осіб, які неправомірно використовують частини належних їм на праві власності земельних ділянок та притягнути порушників до юридичної відповідальності (а.с. 15).

У відповідь Козельщинське ВП Кобеляцького ВП ГУ Національної поліції в Полтавській області від 07.08.2020 № 5345/115/124/01-2020 на звернення ОСОБА_1 повідомило про відсутність ознак кримінального правопорушення в події та відмовило у реєстрації кримінального провадження (а.с. 16), після чого позивач звернувся до суду з відповідною позовною заявою.

Станом на дату розгляду справи спір між сторонами не вирішено, на мирне врегулювання спору сторони не погодилися.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України (ЦК України) власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Частиною другою статті 152 Земельного кодексу України (ЗК України) передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Згідно з пунктом б частини третьої статті 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав.

Відповідно до вимог статті 96 ЗК України землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з частиною першою статті 103 ЗК України власники та землекористувачі земельних ділянок повинні обирати такі способи використання земельних ділянок відповідно до їх цільового призначення, при яких власникам, землекористувачам сусідніх земельних ділянок завдається найменше незручностей...

Відповідно до положень статті 391 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння.

Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача.

Судом установлено, що позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322085500:00:001:0157. Право власності позивача підтверджується Державним актом на право приватної власності на землю та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Земельна ділянка позивача є сформованою та її межі встановлені, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (а.с. 46-47) та технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) (а.с. 118-134).

Згідно п. 2 акту встановлення меж земельної ділянки від 22.05.2020, який складений власниками земельних ділянок часток (паїв) ОСОБА_1 , ОСОБА_5 , сільським головою ОСОБА_7 , депутатами сільської ради ОСОБА_14, ОСОБА_8 , у присутності власників (землекористувачів) суміжних земельних ділянок ОСОБА_9 , ОСОБА_2 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , акт складено про те, що межі земельної частки (паю) за кадастровим номером 5322085500:00:001:0157, яка знаходиться на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області загальною площею 0,7102 га, що належить гр. ОСОБА_5 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, були встановлені в натурі (на місцевості). Межі встановлені ФОП ОСОБА_12 за допомогою GPS приймача RTK GNSS S660P (а.с. 115).

Даний акт відповідачкою не підписувався, оскільки вона не погодилася з встановленими ним межами земельної ділянки.

Суд критично ставиться до такого акту встановлення меж земельної ділянки від 22.05.2020, оскільки у ньому зазначено, що власником земельної частки (паю) за кадастровим номером 5322085500:00:001:0157 є ОСОБА_5 , а не ОСОБА_1 , та суду не надано будь-яких доказів на підтвердження факту володіння ФОП ОСОБА_12 , яка встановлювала межі за допомогою GPS приймача, необхідним технічним і технологічним забезпеченням, та не надано доказів на підтвердження того, що ФОП ОСОБА_12 є сертифікованим інженером-землевпорядником, відповідальним за якість робіт із землеустрою, як того вимагає ст. 26 Закону України Про землеустрій , а також цей акт не скріплено підписом інженера-землевпорядника, яким установлювалися межі двох земельних ділянок.

Разом з тим іншими дослідженими у судовому засіданні доказами у їх сукупності підтверджується факт встановлення меж земельної ділянки позивача.

Так, під час судового засідання, встановлено, що відповідачка ОСОБА_2 користується суміжною земельною ділянкою, зареєстрованого права власності на яку не має. Станом на дату розгляду справи земельна ділянка відповідачки не є сформованою, доказів присвоєння їй кадастрового номеру та встановлення її меж суду надано не було.

Частина земельної ділянки позивача приблизною площею 0,04 га засаджена деревами у кількості 20 штук. Відповідачка визнала, що дерева були висаджені саме нею, оскільки вона вважає цю земельною ділянку своєю, але доказів належності такої земельної ділянки саме їй до суду не подала.

Суд не приймає до уваги надане відповідачкою для спростування позовних вимог рішення п`ятої сесії сільської ради сьомого скликання від 16.05.2016 № 14 Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства , оскільки надання дозволу на розробку проекту землеустрою не гарантує особі отримання земельної ділянки. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року у справі № 815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року у справі № 545/808/17, від 24 квітня 2018 року у справі № 814/1961/17.

Крім того, суд зазначає, що відповідачка отримала дозвіл на розробку проекту землеустрою пізніше, ніж виникло право власності на суміжну земельну ділянку у позивача.

Сам проект землеустрою відповідачкою до суду надано не було. Як встановлено судом з пояснень відповідачки та її представника, такий проект не затверджувався у встановленому законом порядку, кадастровий номер земельній ділянці не присвоювався, право власності або право користування на неї у встановленому законом порядку не зареєстроване.

Посилання відповідачки та її представника на той факт, що відповідачка не погоджувала межі, не підписувала заяву, справжність підпису на якій би посвідчувалася нотаріально, на зміну меж наданої їй у користування земельної ділянки, як на підставу для відмови у задоволенні позову, суд вважає безпідставними, оскільки відповідачкою не надано суду жодного доказу на підтвердження факту отримання нею у користування земельної ділянки та визначення її меж.

З цих самих підстав суд не бере до уваги ствердження представника відповідачки, викладені ним у клопотанні від 01.03.2021, що частина земельної ділянки, на якій встановлено один з межових знаків земельної ділянки позивача, належить відповідачці та є садибою у розумінні ст. 381 ЦК України, яка не підлягала розпаюванню. Суд звертає увагу, що висновки суду не можуть ґрунтуватися припущеннях (ч. 6 ст. 81 ЦПК), а відповідачкою та її представником а ні під час підготовчого судового провадження, а ні під час судового розгляду справи не надано суду жодного доказу на підтвердження права власності відповідачки на садибу чи земельну ділянку суміжну із земельною ділянкою, що належить на праві власності позивачу.

Не приймає суд також до уваги відсутність погодження з боку відповідачки меж земельної ділянки позивача під час виготовлення позивачем технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок, оскільки відповідачкою не надано доказів того, що у 2003 чи 2013 році станом на дату погодження (відновлення) меж земельної ділянки у натурі на місцевості відповідачка була суміжним землевласником чи землекористувачем, та, відповідно, існував би такий обов`язок погоджувати з нею такі межі. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що станом на дату видачі Державного акту на право приватної власності на землю (04.07.2003, а с. 8) та станом на дату погодження меж (22.03.2013, а.с. 127) суміжними землевласниками були ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та Чапаєвська сільська рада.

Посилання представника відповідачки на відсутність доказів того, що земельна ділянка відповідачки межує з земельною ділянкою позивача, суд відхиляє, оскільки у судовому засіданні відповідачка надала пояснення та підтвердила факт суміжності двох земельних ділянок. Той факт, що у позивача право власності оформлене належним чином, а у відповідача, перебуває у стадії оформлення, не є підставою для спростування факту суміжності земельних ділянок, навколо яких йде даний спір.

Посилання відповідачки та її представника на ст. 121, 123, ч. 6 ст. 118 Земельного кодексу України, ст. 5, 7 Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок (паїв) , ст. 27, 28, 49 Закону України Про землеустрій як на підставу для відмови в задоволенні позовних вимог суд не приймає до уваги, оскільки наведені норми матеріального права не стосуються предмета позову, не врегульовують спірні правовідносини, а відсутність доказів у справі на підтвердження укладення позивачем оплатних договорів з розробником технічної документації із землеустрою не стосується предмета доказування у даній справі, який полягає у встановлені наявності перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача з боку відповідача, або їх спростуванні.

Відсутність проекту землеустрою щодо встановлення (зміни) меж села Улинівка як адміністративно-територіальної одиниці, на виконання вимог ст. 46 Закону України Про землеустрій , не є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки позивач вже набув право власності на земельну ділянку, а посилання представника відповідача на неможливість набуття у власність земельних ділянок за відсутності проекту землеустрою села є хибними та не ґрунтуються на законі.

Посилання відповідача та її представника на незаконність Державного акту на право приватної власності на землю, що належить позивачу, суд відхиляє, оскільки станом на дату розгляду справи такий акт є дійсним, жодною особою у судовому порядку не оспорений, право власності позивача належним чином зареєстроване, та, відповідно, законність такого права власності позивача презюмується, допоки не буде доведено зворотне у судовому порядку.

Доводи представника відповідача про нікчемність Державного акту на право приватної власності на землю позивача, на думку суду, є також помилковими.

Суд зазначає, що нікчемним є той правочин, недійсність якого встановлена законом і для визнання його недійсним не вимагається рішення суду (ч. 2 ст. 215 ЦК України). Нікчемність правочину конструюється за допомогою текстуальної недійсності, оскільки вона існує тільки у разі прямої вказівки закону. З позицій юридичної техніки така пряма вказівка може втілюватися, зокрема, в термінах нікчемний , є недійсним .

Судом не встановлено під час судового розгляду справи норм закону, які б визначали умови, за яких Державний акт на право приватної власності на землю є нікчемним, не послався на такі норми й представник відповідача. Положення Закону України Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власниками земельних часток (паїв) (п. 6 ст. 5), Закону України Про землеустрій (ст. 26, 27, 46), на які посилався представник позивача, вважаючи Державний акт нікчемним, не містять вказівок, за наявності яких такий акт вважається нікчемним.

Суд не досліджує та не перевіряє законність процедури видачі Державного акту на право приватної власності на землю позивачеві, оскільки відповідачка такі самостійні вимоги не заявляла, із відповідним зустрічним позовом до позивача не зверталася.

Установивши, що позивачем надано докази, якими встановлено фактичне використання відповідачкою належної позивачу на праві власності частини земельної ділянки площею 0,0400 га та вчинення відповідачкою перешкод у користуванні цією частиною земельної ділянки, суд дійшов висновку про необхідність захисту прав позивача шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди у користуванні частиною земельної ділянки шляхом видалення багаторічних плодових дерев у кількості 20 штук.

Вказаний висновок суду відповідає правовим позиціям Верховного Суду у справі № 345/4434/18 від 28.01.2021.

Висновки Верховного Суду у справі № 458/1046/15-ц (постанова від 24.02.2020), на яку посилався представник позивача під час судових дебатів, суд не застосовує, оскільки обставини даної справи та справи № 458/1046/15-ц не є релевантними. Так, у справі № 458/1046/15-ц суди відмовили позивачеві у захисті з тих підстав, що ним не було подано до суду будь-якого правовстановлюючого документа на земельну ділянку - державного акта про право власності, договору оренди, витягу про реєстрацію, який би посвідчував право власності або право користування земельною ділянкою, а також документа, який би засвідчував місце розташування земельної ділянки, а також у матеріалах справи були відсутні будь-які відомості, які б свідчили про те, що на момент звернення до суду з позовом та на момент розгляду справи судом першої інстанції відповідач захопив частину земельної ділянки позивача, чи в інший спосіб порушує, не визнає або оспорює права позивача на належну йому земельну ділянку. Між тим, у даній справі матеріали справи місять належний правовстановлюючий документ на земельну ділянку позивача, а відповідач визнала, що саме нею здійснювалися насадження дерев на спірній земельній ділянці, яку вона вважає своєю власністю, а також цей факт підтверджується актом обстеження земельної ділянки позивача (а.с. 12).

Щодо заявленого представником відповідача ОСОБА_13 клопотання про застосування строку позовної давності, суд зазначає, що до позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном (ст. 391 ЦК України) позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення, що відповідає висновкам ВС/КЦС у справі № 686/16196/15-ц у постанові від 08.07.2020.

Керуючись статтями 259, 265, 268 ЦПК України, нормами матеріального права, наведеними у мотивувальній частині рішення, та правовими висновками Верховного Суду, суд

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні майном, - задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою за кадастровим номером 5322085500:00:001:0157, площею 0,7102 га, що належить ОСОБА_1 , яка розташована на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, шляхом видалення із земельної ділянки багаторічних плодових дерев в кількості 20 штук.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840 гривень 80 копійок.

Рішення суду може бути оскаржене до Полтавського апеляційного суду шляхом подання через Козельщинський районний суд Полтавської області апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строку на апеляційне оскарження на нього не буде подано апеляційну скаргу, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_4 ).

Повне рішення складено 11.03.2021

Суддя В.П. Козир