Постанова

від 20.09.2021 по справі 533/879/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

20 вересня 2021 року

м. Київ

справа №533/879/20

провадження №61-9674св21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Висоцької В. С. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В.,

розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою за касаційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Козельщинського районного суду Полтавської області

від 04 березня 2021 року у складі судді Козир В. П. та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Пилипчук Л. І., Абрамова П. С., Бондаревської С. М.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

представник позивача - ОСОБА_3 ,

відповідач - ОСОБА_2 ,

представник відповідача - ОСОБА_4 ,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до ОСОБА_2 з позовом, у якому просив зобов`язати останню усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою кадастровий номер 5322085500:00:001:0157, площею 0,7102 га, яка розташована на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, шляхом видалення із земельної ділянки багаторічних плодових дерев у кількості 20 штук.

Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_2 , суміжний землекористувач, на належній йому на праві приватної власності земельній ділянці, шляхом самозахвату, здійснила насадження плодових дерев.

На усні вимоги їх прибрати ОСОБА_2 не реагувала.

06 липня 2020 року він звернувся до Мальцівського сільського голови із заявою про створення тимчасової комісії з обстеження цієї земельної ділянки, якою встановлено, що на ній знаходяться насадження плодових дерев у кількості 20 штук, орієнтовною площею 0,04 га, а також накатана польова дорога орієнтовною шириною 4 метри та довжиною 40 метрів, площа складає 0,0160 га.

Листами від 15 липня 2020 року позивач звертався до Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області щодо перевірки фактичного використання (з проведенням обмірів) указаної земельної ділянки та до Козельщинського відділення поліції Кобеляцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області - щодо перевірки факту незаконного використання земельної ділянки, встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності.

У відповідь на звернення отримав роз`яснення про судовий порядок вирішення земельного спору, в той час, як невідомі особи намагалися знищити його межові знаки, а правоохоронні органи не вбачали в цій події ознак кримінального правопорушення.

Посилаючись на те, що відповідач у добровільному порядку не бажає усувати перешкоди, на пропозиції досудового врегулювання спору не реагує, позивач просив позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень суду першої інстанції

Рішенням Козельщинського районного суду Полтавської області

від 04 березня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, що належить ОСОБА_1 , шляхом видалення із земельної ділянки багаторічних плодових дерев в кількості 20 штук. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач довів фактичне використання відповідачем частини належної йому на праві приватної власності земельної ділянки площею 0,0400 га та вчинення перешкод у її використанні власником, права якого підлягають захисту шляхом зобов`язання відповідача усунути перешкоди та видалити багаторічні плодові дерева у кількості 20 штук із земельної ділянки позивача.

Місцевий суд відхилив клопотання сторони відповідача про застосування строку позовної давності з посиланням на те, що негаторний позов може бути пред`явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення. Суд першої інстанції послався на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 08 липня 2020 року у справі №686/16196/15-ц.

Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції

Постановою Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення. РішенняКозельщинського районного суду Полтавської області від 04 березня 2021 року залишено без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У касаційній скарзі, поданій у червні 2021 року, ОСОБА_2 просить скасувати ухвалені у справі судові рішення, провадження у справі закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права .

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що судом застосовано положення частини першої статті 107 ЗК України без урахування висновку щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладеного Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 20 березня 2019 року у справі

№ 350/67/15ц, провадження №14-652цс18 , відповідно до якого встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) не є компетенцією суду. Суд розглядає справи про відновлення меж земельної ділянки, тобто спір про відновлення меж земельної ділянки, спір про відновлення права, яке існувало в разі його можливого порушення.

Суди не дослідили зібрані у справі докази, оскільки не прийняли, як доказ графічні матеріали, надані ОСОБА_2 . Не враховано відсутність доказів на підтвердження того, що дерева ростуть на земельній ділянці позивача ОСОБА_1 .

Суди неповно встановили фактичні обставини справи, не вказали точні розміри частини земельної ділянки, на яку претендує ОСОБА_1 , не вирішено, що робити з частиною паркану, який знаходиться по периметру між земельними ділянками сторін. Судовими рішеннями протиправно зменшено розмір присадибної ділянки відповідача на користь паю позивача ОСОБА_1 .

Крім того не було прийнято до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ , відповідно до якої відповідачами по даній категорії справ повинні бути не тільки власники суміжних земельних ділянок, але й органи місцевого самоврядування, на території яких знаходяться ці ділянки.

Для вирішення питання по суті необхідно було звернутись до землевпорядної організації та замовити виготовлення документації

Доводи інших учасників справи

У відзиві ОСОБА_1 заперечив проти доводів касаційної скарги, просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Посилається на те, що судові рішення мотивовані, об`єктивні, відповідають нормам права та обставинам справи . У свою чергу, доводи касаційної скарги є надуманими та такими, що не заслуговують на увагу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Згідно державного акту на право приватної власності на землю

від 04 липня 2003 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 3,47 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Чапаєвської (Мальцівської) сільської ради. Згідно плану зовнішніх меж земельної ділянки передана ОСОБА_1 у власність земельна ділянка складається фактично із двох земельних ділянок площею 2,76 га та 0,71 га.

Право приватної власності на земельну ділянку кадастровий номер 5322085500:00:001:0157 зареєстровано за ОСОБА_1 23 березня

2015 року, що підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 08 січня 2021 року державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 5322085500:00:001:0157 здійснена на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), виготовленої 01 січня 2013 року ДП Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою , дата державної реєстрації земельної ділянки -

13 березня 2015 року.

Відповідно до пояснювальної записки технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва ОСОБА_1 на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, так як державні акти на право власності на земельні ділянки громадянам на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району видані з точністю до 0,01 га, в тому числі земельні ділянки (паї) ОСОБА_1 на загальну площу 3,47 га, з них на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,76 га та земельну ділянку № НОМЕР_2 площею 0,71 га по координатах з точністю до 0,001 га, складає 3,4733 га, з них на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 2,7631 га та земельна ділянка № НОМЕР_2 площею 0,7102 га, що по правилу округлення до 0,01 га відповідає площі акту.

Межі приватизованих земельних ділянок погоджено із суміжними землевласниками (землекористувачами), про що складено акти звірки та погодження меж земельної ділянки. На підставі одержаних геодезичних даних складено кадастровий план земельних ділянок, на якому показані межові знаки в кількості 11 штук, розмір і місце розташування земельних ділянок.

Згідно акту встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 22 березня 2013 року, який є складовою частиною технічної документації із землеустрою, на підставі рішення 14 сесії 23 скликання Чапаєвської сільської ради Козельщанського району Полтавської області від 16 вересня 2001 року землевпорядником ДП Полтавський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою Вовченко М. С. за участю: начальника відділу Держземагенства у Козельщинському районі Полтавської області Дробаха Т. М., власника ОСОБА_1 , суміжних землевласників (землекористувачів) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , встановлено в натурі та погоджено межі земельної ділянки, переданої у власність ОСОБА_1 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розміщена на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району, площа земельної ділянки у визначених межах становить 0,7102 га. Межі земельної ділянки погоджені з суміжними землевласниками, землекористувачами, зауваження відсутні.

Відповідно до актів приймання-передачі межових знаків на зберігання від 22 березня 2013 року, ОСОБА_1 прийняв під нагляд на збереження 6 та 5 межових знаків із закріпленням меж земельної ділянки в натурі.

Рішенням п`ятої сесії Чапаєвської сільської ради сьомого скликання від 16 травня 2016 року № 14 ОСОБА_2 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею

1,11 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Чапаєвської сільської ради Козельщинського району Полтавської області в межах села Улинівка; зобов`язано ОСОБА_2 подати погоджений проект землеустрою до сесії сільської ради для затвердження; здійснити в установленому законодавством порядку реєстрацію земельної ділянки у Державному земельному кадастрі.

Згідно довідки виконавчого комітету Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області від 04 червня 2019 року №256, за даними погосподарської книги №4, номер погосподарського обліку 02-0002-1 за ОСОБА_2 рахуються земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею - 0,25 га; для ведення особистого селянського господарства площею - 1,11 га.

Відповідно до листа Мальцівської сільської ради від 20 жовтня

2020 року № 10, наданого на письмове звернення ОСОБА_2 , згідно статті 46 Закону України Про землеустрій , для встановлення меж розробляється проект землеустрою щодо встановлення (зміни) меж відповідних адміністративно-територіальних утворень. На даний час проект землеустрою в сільській раді відсутній, тому встановити межі

села Улинівка не має можливості.

Згідно викопіровки земельної ділянки, яка виділяється ОСОБА_2 для ведення особистого селянського господарства, № кварталу 43,

№ земельної ділянки а , орієнтовна площа 1,11 га, яка знаходиться у межах села Улинівка, межовиком такої земельної ділянки від точки В до Г є ОСОБА_1 .

06 липня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 зверталися із заявою до Мальцівського сільського голови про створення тимчасової комісії з обстеження належних їм земельних ділянок кадастровий номер 5322085500:00:001:0201 та 5322085500:00:001:0157, площею 3,4729 га та 0,7102 га, які знаходяться на території сільської ради та призначені для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, з метою встановлення факту неправомірного посіву та користування частиною належних їм земельних ділянок.

Листом Мальцівської сільської ради від 08 липня 2020 року № 8

ОСОБА_1 повідомлено про створення тимчасової комісії та проведення обстеження земельних ділянок, про що складено акт

від 07 липня 2020 року.

Згідно вказаного акту комісія виявила, що на земельній ділянці, яка належить ОСОБА_1 та має кадастровий номер 5322085500:00:001:0157, площею 0,7102 га, суміжним користувачем якої являється

ОСОБА_2 , знаходяться насадження плодових дерев у кількості

20 штук. Орієнтовно площа засадженої земельної ділянки 0,04 га, а також на даній земельній ділянці накатана польова дорога орієнтовною шириною 4 метри та довжиною 40 метрів, площа якої згідно підрахунків складає 0,0160 га.

15 липня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області та управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській із заявою про проведення перевірки фактичного використання (з проведенням обмірів) належних їм земельних ділянок.

Листом від 03 серпня 2020 року №1168/6-20 Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області надано відповідь на звернення ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , згідно якої за відомостями Державного земельного кадастру земельна ділянка площею 0,7102 га кадастровий номер 5322085500:00:001:0157, перебуває у приватній власності

ОСОБА_1 , наявність підписаних актів приймання-передачі межових знаків зберігання свідчить про відсутність претензій та зауважень до існуючих меж; роз`яснено порядок відновлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та рекомендовано звернутися до суду.

15 липня 2020 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 звернулися до Козельщинського відділення поліції Кобеляцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області зі зверненням щодо проведення перевірки по факту незаконного використання земельних ділянок, встановлення осіб, які неправомірно їх використовують та притягнення порушників до юридичної відповідальності.

Листом Козельщинського відділення поліції Кобеляцького відділу поліції Головного управління Національної поліції в Полтавській області

від 07 серпня 2020 року №5345/115/124/01-2020 ОСОБА_1 повідомлено про проведення перевірки, за результатами якої встановлено, що у даній події відсутні ознаки кримінального правопорушення, тому підстав для внесення повідомлення до Єдиного реєстру досудових розслідувань та відкриття кримінального провадження не має; роз`яснено можливість вирішення даного питання в судовому порядку.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції

в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення

від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду

та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті,

є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Згідно зі статтею 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Верховний Суд зазначає, що стандарт доказування є важливим елементом змагального процесу. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведення.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов`язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.

Метою доказування є з`ясування дійсних обставин справи, обов`язок доказування покладається на сторони, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним із найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивач ОСОБА_1 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 5322085500:00:001:0157 площею 0,7102 га. Право власності позивача підтверджується державним актом на право приватної власності на землю та витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Земельна ділянка позивача сформована із 2015 року та її межі встановлені, що підтверджується витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку та технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості).

Правомірність набуття позивачем права власності на спірну земельну ділянку не спростована.

Відповідач ОСОБА_2 є власником суміжної із позивачем земельної ділянки. За нею рахуються земельні ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд площею - 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею - 1,11 га.

Належні сторонам на праві власності земельні ділянки не перетинаються (не накладаються).

Звертаючись з позовом, ОСОБА_1 просив усунути перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкою кадастровий номер 5322085500:00:001:0157, площею 0,7102 га, яка розташована на території Мальцівської сільської ради Козельщинського району Полтавської області, шляхом видалення із земельної ділянки багаторічних плодових дерев у кількості 20 штук.

Факт висадження дерев на земельній ділянці позивача з кадастровим номером 5322085500:00:001:0157 установлено комісією у складі сільського голови, депутатів Мальцівської сільської ради та землевпорядника, а також результатами проведеного заходу державного контролю Управління з контролю за використанням та охороною земель Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області.

Крім того відповідач визнає, що дерева висаджені її родиною до набуття права власності на суміжну із позивачем земельну ділянку.

Відповідно до статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Згідно зі статтею 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Відповідно до частини першої, другої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них.

Статтею 91 ЗК України встановлено, що власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, а також дотримуватися правил добросусідства.

Згідно з статтею 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

Статтею 212 ЗК України передбачено, що самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

Установивши, що відповідач порушує права позивача на користування земельною ділянкою за кадастровим номером 5322085500:00:001:0157, площею 0,7102 га, що належить позивачу ОСОБА_1 на праві власності, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, дійшов правильного висновку про усунення ОСОБА_1 перешкод у користуванні зазначеною земельною ділянкою, шляхом видалення із земельної ділянки багаторічних плодових дерев в кількості 20 штук, оскільки наданими позивачем доказами підтверджується порушення його прав, які у розумінні статті 319 ЦК України, підлягають судовому захисту.

Верховний Суд відхиляє доводи заявника про те, що оскаржувані судові рішення у справі ухвалені без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 20 березня 2019 року

у справі № 350/67/15ц, провадження № 14-652цс18, оскільки, висновки, зазначені у цій справі та у справі, яка переглядається, а також встановлені судами фактичні обставини, що формують зміст правовідносин, є різними, суд виходив із конкретних обставин справи та фактично - доказової бази з урахуванням наданих сторонами доказів, оцінюючи їх у сукупності.

Посилання в касаційній скарзі на те, що суди неповно встановили фактичні обставини, невірно дали оцінку доказам зводиться до необхідності переоцінки доказів та встановлення обставин, знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції згідно з вимогами статті 400 ЦПК України.

ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.

Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Рішення Козельщинського районного суду Полтавської області

від 04 березня 2021 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 19 травня 2021 року залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

А. І. Грушицький

І. В. Литвиненко