Постанова

від 10.03.2021 по справі 5/92б (905/355/20)

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" березня 2021 р. Справа № 5/92б (905/355/20)

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пушай В.І., суддя Барбашова С.В., суддя Стойка О.В.

секретар судового засідання Євтушенко Є.В.

за участю представників:

від позивача - арбітражний керуючий Стоян М.М.;

від відповідача-1 - не з`явився;

від відповідача-2 - не з`явився;

від відповідача-3 - не з`явився;

від відповідача-4 - не з`явився;

від відповідача-5 - не з`явився;

від відповідача-6 - Катранжи Д.М. (адвокат), за ордером та свідоцтвом;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 , м. Дніпро вх. № 117 Д/З на рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2020 р. у справі № 5/92б (905/355/20) (суддя - Чорненька І.К., повний текст складено та підписано 10.12.2020 р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Спрінг , м. Донецьк

до

1. Товарної біржі Всеукраїнський торгівельний центр , м. Харків

2. Приватного нотаріуса Шиманського Івана Юрійовича, м. Добропілля

3. Товариства з обмеженою відповідальністю Донецька інвестиційна компанія , м. Донецьк

4. ОСОБА_2 , м. Дніпро

5. ОСОБА_3 , м. Дніпро

6. ОСОБА_1 , м. Дніпро

про визнання аукціону таким, що не відбувся, визнання результатів публічних торгів (аукціону) недійсними, скасування протоколу аукціону, скасування свідоцтва про придбання майна з аукціону, витребування майна з чужого незаконного володіння, повернення його у власність позивача та визнання права власності на спірне майно

ВСТАНОВИЛА:

14.02.2020 р. Товариство з обмеженою відповідальністю Спрінг (далі - ТОВ Спрінг , позивач) в особі ліквідатора Стоян М.М. звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до Товарної біржі Всеукраїнський торгівельний центр (далі - ТБ Всеукраїнський торгівельний центр , відповідач-1), приватного нотаріуса Шиманського Івана Юрійовича (далі - приватний нотаріус Шиманський І.Ю., відповідач-2), Товариства з обмеженою відповідальністю Донецька інвестиційна компанія (далі - ТОВ Донецька інвестиційна компанія , відповідач-3), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , відповідач-4) про:

- визнання аукціону, проведеного 19.03.2013 р. на ТБ Всеукраїнський торгівельний центр (протокол аукціону № 1 від 19.03.2013 р.), з продажу об`єкту нерухомого майна - нежитлової будівлі магазину загальною площею 1532,4 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_1 таким, що не відбувся, та визнання результатів публічних торгів (аукціону) з продажу цього майна недійсними;

- скасування протоколу аукціону № 1 від 19.03.2013 р. з продажу об`єкту нерухомого майна - зазначеної нежитлової будівлі магазину;

- скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справах про банкрутство від 17.10.2013 р. про придбання спірного нерухомого майна;

- витребування з чужого незаконного володіння відповідача-4 та повернення у власність позивача об`єкт нерухомого майна;

- визнання права власності на цей об`єкт за позивачем.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що після проведення аукціону договір купівлі-продажу між банкрутом та переможцем аукціону укладений не був, а після продажу майна грошові кошти за придбане майно на рахунок ТОВ Спрінг не надходили, тому переходу права власності на спірне майно не було, у зв`язку з чим передача спірного майна у власність відповідача-4 є незаконною.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 24.06.2020 р. залучено до участі у справі ОСОБА_3 у якості відповідача-5.

Іншою ухвалою суду першої інстанції від 24.06.2020 р., серед іншого, накладено арешт на будівлю магазину, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 1532,4 кв.м. Дана ухвала суду мотивована тим, що відповідачем-4 після звернення позивача з даним позовом до суду відчужене спірне майно на користь ОСОБА_3

17.08.2020 р. позивач звернувся до місцевого господарського суду з клопотанням про визнання причин пропуску позовної давності поважними та поновлення пропущеної позовної давності, в обґрунтування якого посилається на те, що:

- у зв`язку з проведенням АТО на території Донецької області, справа № 5/92б за заявою ПАТ Аваль в особі Донецької обласної дирекції про порушення справи про банкрутство ТОВ Спрінг була втрачена; ухвалою суду від 27.02.2019 р. відновлені окремі матеріали справи № 5/92б, у т.ч. в частині кредиторських вимог АТ Альфа-Банк ;

- тільки після передання колишнім ліквідатором Патериловим В.В. за актом приймання-передачі від 15.04.2019 р. новопризначеному ліквідатору Стоян М.М. документації та печатки банкрута стали відомі обставини, покладені в підстави означеного позову.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 19.08.2020 р. залучено до участі у справі ОСОБА_1 у якості відповідача-6.

Рішенням господарського суду Донецької області від 01.12.2020 р. позов задоволено частково:

- визнано недійсними результати аукціону, проведеного 19.03.2013 р. на ТБ Всеукраїнський торгівельний центр (протокол аукціону №1 від 19.03.2013 р.), з продажу об`єкта нерухомого майна ТОВ Спрінг - нежитлової будівлі магазину загальною площею 1532,4 кв.м.;

- скасовано свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справах про банкрутство від 17.10.2013 р. про придбання нерухомого майна - нежитлової будівлі магазину загальною площею 1532,4 кв.м.;

- витребувано з чужого незаконного володіння відповідача-5 та повернуто у власність позивача нежитлову будівлю магазину загальною площею 1532,4 кв.м.;

- визнано право власності на об`єкт нерухомого майна - нежитлову будівлю магазину загальною площею 1532,4 кв.м.;

- в іншій частині позовних вимог відмовлено;

- стягнуто з кожного з відповідачів на користь ТОВ Спрінг по 2 154,33 грн. судового збору;

- скасовано заходи забезпечення позову у справі № 5/92б (905/355/20), визначені ухвалою ГСДО від 24.06.2020 р., після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду мотивоване, зокрема, з тих підстав, що:

- матеріали справи не містять доказів перерахування грошових коштів покупцем за придбане на аукціоні майно, у порядку визначеному в протоколі № 1 проведення аукціону від 19.03.2013 р., що свідчить про незадоволення вимог кредиторів за рахунок реалізації майна боржника та є порушенням, яке стосується оформлення кінцевих результатів аукціону;

- договір купівлі-продажу за результатом проведеного аукціону в строки, встановлені Законом України Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом (далі - Закон про банкрутство), сторонами укладений не був;

- майно ТОВ Спрінг було відчужено ТОВ Донецька інвестиційна компанія , яка не мала права на вчинення дій відносно розпорядження таким майном через те, що до неї право власності на спірне майно не перейшло;

- з огляду на відсутність оплати придбаного майна, вибуття такого майна з володіння боржника відбулося не з власної волі;

- керуючись ч. 5 ст. 267 ЦК України суд першої інстанції дійшов висновку щодо поважності та об`єктивності причин пропущення позивачем позовної давності щодо заявлених позовних вимог, у зв`язку з чим визнав порушене право таким, що підлягає захисту.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення суду скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ Спрінг у задоволенні позовних вимог з підстав необґрунтованості позову та спливу позовної давності.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права.

Скаржник стверджує, що:

- судом першої інстанції невірно застосовано ст. 20 Закону про банкрутство, оскільки дана норма регулює зовсім іншу процедуру у рамках справи про банкрутство, коли за відповідною заявою сторін у справі виноситься відповідна ухвала;

- у даному випадку відбулася відплатна угода і, як встановлено судом, вартість майна була частково сплачена, тому цю угоду неможна вважати безоплатною, що додатково свідчить про неможливість застосування ст. 20 Закону про банкрутство до спірних правовідносин;

- при прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції не встановлено ні порушення самого порядку проведення аукціону, ні правил, які стосуються оформлення кінцевих результатів аукціону;

- оскільки договір купівлі-продажу не укладено, відсутня будь-яка можливість встановити строк сплати вартості придбаного майна і 3-денний строк для скасування аукціону організатором;

- скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі майна в провадженні у справах про банкрутство від 17.10.2013 р. є безпідставним у зв`язку з тим, що діючим на дату видачі свідоцтва про придбання майна законодавством не передбачалася його видача за наявності договору купівлі-продажу майна;

- ліквідатор ТОВ Спрінг Патерилов В.В., виконуючи свої обов`язки, виступив замовником торгів на біржі, що підтверджує факт його волевиявлення щодо продажу майна; на дату проведення аукціону лише у ліквідатора Патерилова В.В. було право відчужувати спірне майно, що ним і зроблено;

- будівля магазину була реалізована в рамках судової справи про банкрутство та придбана скаржником за відплатним договором, вартість якої сплачена скаржником (за його доводами) у повному обсязі, тому заявник апеляційної скарги вважає себе добросовісним набувачем, який у подальшому мав право відчужувати спірне майно, відповідно, всі наступні угоди є законними і всі наступні власники є добросовісними набувачами.

Не погоджуючись із визнанням причин пропуску позовної давності поважними скаржник вважає, що не існувало об`єктивних перешкод для своєчасного звернення ліквідатора Патерилова В.В. з вимогою про захист порушеного права, а втрата та подальше відновлення матеріалів справи № 5/92б не впливало на можливість звернення Патерилова В.В. за захистом порушеного права.

У визначений ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 11.01.2021 р. строк (враховуючи її отримання ліквідатором 21.01.2021 р.), від ліквідатора Стоян М.М. надійшов відзив на апеляційну скаргу.

10.03.2021 р. через канцелярію суду від ліквідатора Стоян М.М. отримані письмові пояснення.

Представник позивача у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечив за доводами, викладеними у відзиві на апеляційну скаргу, з урахуванням наведених пояснень.

Представник відповідача-6 у судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу у повному обсязі.

Представники інших відповідачів у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи сторони повідомлені належним чином.

Частинами 1-2 статті 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія Східного апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою господарського суду Донецької області від 19.05.2010р. за заявою Публічного акціонерного товариства "Райффайзен Банк Аваль" в особі Донецької обласної Дирекції порушено справу №5/92б про банкрутство ТОВ "Спрінг" на підставі ст.ст. 1, 6, 7, 8, 11, 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", введено процедуру розпорядження майном та призначено розпорядника майна.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 23.09.2010р. за результатами попереднього засідання затверджено реєстр вимог кредиторів.

Постановою господарського суду від 29.09.2011р. ТОВ "Спрінг" визнано банкрутом, відкрита ліквідаційна процедура та ліквідатором призначено арбітражного керуючого Березуцького Євгена Юрійовича.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 17.07.2012р. припиненні повноваження ліквідатора Березуцького Є.Ю. та ліквідатором ТОВ "Спрінг" призначено арбітражного керуючого Патерилова Віталія Вікторовича.

Справа №5/92б перебувала на стадії ліквідаційної процедури, а у зв`язку з проведенням антитерористичної операції на території Донецької області була втрачена.

Ухвалою господарського суду від 27.02.2019р. у справі №5/92б відновлено окремі матеріали втраченої справи №5/92б про банкрутство ТОВ "Спрінг", в частині наявних матеріалів та судових рішень, у тому числі в частині кредиторських вимог Акціонерного товариства "Альфа-Банк"; усунуто арбітражного керуючого Патерилова Віталія Вікторовича від виконання повноважень ліквідатора ТОВ "Спрінг".

Ухвалою господарського суду від 03.04.2019р. призначено ліквідатором у справі №5/92б про банкрутство ТОВ "Спрінг" арбітражного керуючого Стоян Марину Миколаївну.

15.04.2019 р. Патериловим В.В. передано новопризначеному ліквідатору Стоян М.М. документацію та печатку товариства відповідно до акту приймання-передачі.

Після вивчення переданої документації банкрута, ліквідатором Стоян М.М. виявлено, що 19.03.2013р. на ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" проведено аукціон, оформлений протоколом №1 від 19.03.2013р., з продажу майна банкрута - ТОВ "Спрінг" (будівлі магазину загальною площею 1532,4кв.м, за адресою: Донецька область, м.Добропілля, м. Білозерське, вул. Комсомольська, буд.3), переможцем якого визнано ТОВ "Донбаська інвестиційна компанія".

В протоколі проведення аукціону №1 від 19.03.2013р., з продажу майна банкрута - ТОВ "Спрінг", оформленого ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр", наведені наступні відомості:

"Номер лоту: 1

Назва лоту: будівля магазину загальною площею 1532,4кв.м

Місцезнаходження майна: Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул.Комсомольська. буд.3

Власник майна: ТОВ "Спрінг" (код ЄДРПОУ 24644439)

Стартова (початкова ціна): 245184,00грн. без ПДВ

Відомості про учасників аукціону:

Учасник №1: ТОВ "Донбаська інвестиційна компанія", в особі директора Соловей В.М., що діє на підставі статуту на наказу від 03.09.2011р.

Учасник №2: Гуськов В.О., в особі Немашкалова В.М., що діє на підставі довіреності від 18.03.2013р., посвідченої приватним нотаріусом Донецького міського нотаріального округу Малихіною М.М., зареєстрованої в реєстрі за №558

Пропозиції учасників: Учасник №1: 245184,00грн.; Учасник №2: пропозиція відсутня.

Ціна запропонована переможцем аукціону: 245184,00грн. без ПДВ

Переможець аукціону: ТОВ "Донбаська інвестиційна компанія", в особі директора Соловей В.М., що діє на підставі статуту на наказу від 03.09.2011р.

Реквізити або паспортні данні: р/р НОМЕР_1 в ПУМБ м. Донецьк, МФО 334851, код 35833694

Юридична або домашня адреса: 86104, Донецька обл., м. Макіївка, вул. Панченко, буд. 27-А

Кошти в розмірі 24518,40грн., без ПДВ, внесені переможцем, як гарантійний внесок, на р/р ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр" № НОМЕР_2 в ПАТ "БТА БАНК", МФО 321723, код 37875935, зараховуються в рахунок сплати вартості придбаного майна і в подальшому розподіляються наступним чином:

- 4000,00грн. без ПДВ - винагорода біржі за організацію аукціону та проведення аукціону;

- 20518,40грн. без ПДВ - перераховуються на р/р ТОВ "Спрінг" № НОМЕР_3 в ПАТ "Альфа-Банк" у м. Києві, МФО 300346, код 24644439.

Кошти в розмірі 220 665,60грн. без ПДВ сплачуються переможцем, як сплата за придбане майно, на р/р ТОВ "Спрінг" № НОМЕР_3 в ПАТ "Альфа-Банк" у м.Києві, МФО 300346, код 24644439 в момент укладання договору купівлі-продажу".

17.10.2013р. приватним нотаріусом Шиманським І.Ю. видано ТОВ "Донбаська інвестиційна компанія" Свідоцтво про придбання нерухомого майна на аукціоні при продажі в провадженні у справах про банкрутство, яким посвідчено придбання майна - будівлі магазину, що знаходиться за адресою: Донецька обл., м. Добропілля, м. Білозерське, вул. Комсомольська, 3, загальною площею 1532,4 кв.м.

Свідоцтво було видане на підставі акта про передання права власності на куплене майно від 19.03.2013р. та протоколу про проведення аукціону №1 від 19.03.2013р., складеного ТБ "Всеукраїнський торгівельний центр".

У подальшому спірне нерухоме майно неодноразово відчужувалося, а саме:

- 24.10.2013р. за договором купівлі-продажу спірне нерухоме майно продано продавцем - ТОВ "Донбаська інвестиційна компанія", покупцю - ОСОБА_1 ;

- 15.09.2015р. за договором дарування спірне нерухоме майно подаровано дарувальником - ОСОБА_1 обдаровуваному - ОСОБА_2 ;

- 21.04.2020р. за договором дарування спірне нерухоме майно подаровано дарувальником - ОСОБА_2 обдаровуваному - ОСОБА_3

16.04.2014р. попередній ліквідатор ТОВ "Спрінг" Патерилов В.В. звернувся до директора ТОВ "Донбаська інвестиційна компанія" ОСОБА_6 з претензією №01-17/387 на суму 220 665,60грн., згідно з якою вартість придбаного на проведеному 19.03.2013р. аукціоні майна банкрута ТОВ "Спрінг" в розмірі 220 665,60грн. переможцем аукціону - ТОВ "Донбаська інвестиційна компанія" не сплачена, та просив останнього протягом двох календарних днів з моменту отримання даної претензії перерахувати суму заборгованості в розмірі 220 665,60грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Спрінг" № НОМЕР_3 в ПАТ "Альфа-Банк" у м.Києві, МФО 300346, код 24644439.

22.05.2014 р. ліквідатор Патерилов В.В. листом № 01-17/481 звертався до ТБ Всеукраїнський торгівельний центр з вимогою про визнання аукціону таким, що не відбувся, оскільки грошові кошти від ТОВ Донбаська інвестиційна компанія не надходили.

Як зазначає позивач, ці документи не були вручені адресату підприємством поштового зв`язку - листи повернулися за зворотною адресою.

Згідно з випискою АТ "Альфа-Банк" по особовому рахунку ТОВ "Спрінг" № НОМЕР_4 за період з 19.03.2013р. по 24.01.2020р., загальний розмір грошових коштів, що надійшли на рахунок ТОВ "Спрінг" за реалізоване майно згідно з протоколом №1 проведення аукціону від 19.03.2013р. без ПДВ становить 29 018,40грн., з яких:

- 20.03.2013 - 20518,40грн.;

- 12.11.2013 - 5000,00грн.;

- 17.12.2013 - 500,00грн.;

- 27.12.2013 - 3000,00грн., - тобто, сплачена сума у розмірі 29 018,40 грн. не свідчить про оплату придбаного відповідачем-3 на аукціоні майна.

При цьому, судовою колегією встановлено, що платником у платежі від 20.03.2013 р. на суму 20 518,40 грн. визначена ТБ ВТЦ , у платежі від 12.11.2013 р. на суму 5 000,00 грн. - Транзит_счет по бездоговор. юрлиц , від 17.12.2013 р. на суму 500,00 грн. - Транзит_счет по бездоговор. юрлиц , від 27.12.2013 р. на суму 3 000,00 грн. - ПАТ КБ Промекономбанк .

Отже, доказів перерахування ТОВ "Донбаська інвестиційна компанія" грошових коштів у розмірі 220 665,60грн. на розрахунковий рахунок ТОВ "Спрінг" (№ НОМЕР_3 в ПАТ "Альфа-Банк" у м.Києві, МФО 300346, код 24644439) матеріали справи не містять.

У зв`язку з неперерахуванням ТОВ "Донбаська інвестиційна компанія" грошових коштів за придбане на аукціоні 19.03.2013р. (протокол №1 від 19.03.2013р.) майно банкрута ТОВ "Спрінг", позивач звернувся з даним позовом до господарського суду в межах частково відновленої справи про банкрутство ТОВ Спрінг .

За приписами ст. 61 Кодексу України з процедур банкрутства та ст. 41 Закону про банкрутство, ліквідатор подає до суду заяви про визнання недійсними правочинів (договорів) боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 20 Закону про банкрутство (в редакції від 18.01.2013 р., яка була чинною на момент проведення оспорюваного аукціону - 19.03.2013 р.), правочини (договори) або майнові дії боржника, які були вчинені боржником після порушення справи про банкрутство або протягом одного року, що передував порушенню справи про банкрутство, можуть бути відповідно визнані недійсними або спростовані господарським судом у межах провадження у справі про банкрутство за заявою арбітражного керуючого або конкурсного кредитора, серед іншого, з таких підстав:

- боржник безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без відповідних майнових дій іншої сторони, відмовився від власних майнових вимог.

У разі визнання недійсними правочинів (договорів) або спростування майнових дій боржника на підставах, передбачених частиною першою цієї статті, кредитор зобов`язаний повернути в ліквідаційну масу майно, яке він отримав від боржника, а у разі неможливості повернути майно в натурі - відшкодувати його вартість у грошових одиницях за ринковими цінами, що існували на момент здійснення правочину або вчинення майнової дії.

Згідно з ст. 55 Закону про банкрутство, аукціон визнається таким, що не відбувся, у разі:

відсутності учасників або наявності на торгах лише одного учасника;

коли жоден з учасників не запропонував ціну, вищу за стартову (початкову вартість);

несплати в установлений строк переможцем належної суми за придбане майно.

Рішення про визнання аукціону таким, що не відбувся, приймається організатором у триденний строк після виникнення підстави для такого визнання.

Результати аукціону анулюються організатором у п`ятиденний строк з моменту його проведення у разі відмови переможця від укладення договору купівлі-продажу чи підписання протоколу із зазначенням результатів аукціону.

Рішення про анулювання результатів аукціону може бути оскаржено до господарського суду.

Результати аукціону, проведеного з порушенням вимог закону, можуть бути визнані в судовому порядку недійсними.

Визнання результатів аукціону недійсними тягне за собою визнання недійсним укладеного з переможцем договору купівлі-продажу.

Продаж майна на аукціоні оформлюється договором купівлі-продажу, який укладається власником майна чи замовником аукціону з переможцем торгів.

Обов`язковими умовами договору купівлі-продажу майна є:

відомості про майно, його склад, характеристика;

ціна продажу майна;

порядок і строк передачі майна покупцю;

відомості про наявність або про відсутність обтяжень стосовно майна;

інші умови, передбачені законодавством України

На аукціоні не може бути використано переважне право купівлі майна, крім випадків, передбачених законом.

Укладений на аукціоні договір купівлі-продажу нерухомого майна підлягає обов`язковому нотаріальному посвідченню.

Статтею 71 Закону про банкрутство визначений порядок сплати ціни, зокрема:

- протягом п`яти днів з дати підписання цього протоколу замовник аукціону надсилає переможцеві торгів пропозицію щодо укладення договору купівлі-продажу майна разом з проектом цього договору відповідно до поданої переможцем торгів пропозиції щодо встановлення ціни цього майна;

- переможець торгів повинен протягом п`яти днів з дня одержання проекту договору підписати його та перерахувати кошти за придбане майно на зазначений у протоколі номер банківського рахунка;

- строк оплати може бути продовжено за згодою організатора аукціону, але не довше ніж на десять календарних днів, за умови сплати переможцем торгів не менш як 50 відсотків ціни продажу майна.

Як свідчать матеріали справи, на підставі протоколу № 1 проведення аукціону від 19.03.2013 р. договору купівлі-продажу між ліквідатором та переможцем аукціону оформлено не було, що сторонами визнається та не заперечується, що є порушенням зазначених вимог Закону про банкрутство щодо процедури проведення аукціону в межах справи про банкрутство.

Наведені у банківській виписці оплати не можуть вважатися оплатами переможцем аукціону - ТОВ Донбаська інвестиційна компанія спірного майна, оскільки в графі Платник містяться інші відомості, аніж посилання на дане товариство. Наприклад, у платіжному документі від 20.03.2013 р. платником значиться ТБ ВТЦ і розмір грошових коштів у сумі 20 518,40 грн. відповідає розміру гарантійного внеску учасника аукціону.

Таким чином, відповідачами до матеріалів справи не надано доказів на підтвердження оплати придбаного відповідачем-3 майна, що свідчить про здійснення банкрутом безоплатного відчуження майна, відповідно, судом першої інстанції обґрунтовано визнано недійсними результати аукціону, проведеного 19.03.2013 р.

Оскільки визнання аукціону таким, що не відбувся приписами ст. 55 Закону про банкрутство віднесено до компетенції організатора, у задоволенні позовної вимоги про визнання оспорюваного аукціону таким, що не відбувся та скасування протоколу проведення аукціону № 1 від 19.03.2013 р. місцевим господарським судом правомірно відмовлено.

Враховуючи, що вимога ліквідатора Стоян М.М. про скасування свідоцтва про придбання нерухомого майна на аукціоні від 17.10.2013 р. є похідною від основної вимоги про визнання результатів аукціону недійсними, тому дана вимога задоволена місцевим господарським судом на законних підставах і доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 наведеного не спростовують.

Укладання договору купівлі-продажу за результатами аукціону передбачено імперативними нормами Закону про банкрутство, тому видача приватним нотаріусом такого свідоцтва сама по собі є неправомірною (в т.ч. з огляду на наявність порушень оформлення кінцевих результатів аукціону), а посилання відповідачів на окремі положення, що регулюють порядок вчинення нотаріальних дій даного висновку суду апеляційної інстанції не спростовують.

Щодо позовних вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 (з урахуванням уточнень, заявлених ліквідатором під час розгляду справи місцевим господарським судом), повернення у власність позивача спірного майна та визнання за позивачем права власності на це майно, а також доводів скаржника про те, що він є добросовісним набувачем, враховується наступне.

За приписами ст. 202 ЦК України, правочин - це дія особи, яка спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 328 названого Кодексу, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів; право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно із ст.ст. 319, 321, 658 ЦК України, власник володіє, користується та розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним; ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні; право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові.

Відповідно до ст.ст. 12, 15, 16, 20 ЦК України, особа здійснює свої цивільні права, в тому числі право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права, на власний розсуд. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

Порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи до суду за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

Цивільний кодекс України передбачає, зокрема, такий самостійний спосіб захисту права власності та інших речових прав, як витребування майна із чужого незаконного володіння - віндикацію (ст. 388 ЦК України), у тому числі й від добросовісного набувача.

Власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним (ст. 387 ЦК України).

Віндикацією є речово-правовий спосіб захисту цивільних прав та інтересів власника майна чи особи, що має речове право на майно (титульний володілець), який полягає у відновленні становища, що існувало до порушення, шляхом повернення об`єкта права власності у володіння власника (титульного володільця) з метою відновлення права використання власником усього комплексу його правомочностей.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і таке майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.

В ході розгляду віндикаційного позову позивач має підтвердити право власності на витребуване майно, факт вибуття майна з його володіння, наявність майна у незаконному володінні відповідача, відсутність у відповідача правових підстав для володіння майном. На підтвердження наявності у позивача суб`єктивного права на витребуване майно, позивач повинен надати суду відповідні докази.

Право власника на витребування майна від добросовісного набувача, на підставі ч. 1 ст. 388 ЦК України, пов`язується з тим, у який спосіб майно вибуло із його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача.

Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі виключає можливість його витребування від добросовісного набувача.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі судової палати для розгляду справ про банкрутство від 23.04.2019 у справі №Б-19/207-09.

Верховним Судом у постанові від 27.11.2018 у справі №904/6495/13 викладено наступну правову позицію: у процедурі банкрутства майно боржника вибуває з володіння власника (органу управління боржником) в момент введення ліквідаційної процедури та з призначенням ліквідатора до нього переходять права органу управління боржником.

За висновком Верховного Суду, вибуття майна з володіння власника (банкрута) відбувається не за його волевиявленням, а в силу прямої вказівки спеціального закону. Обмежуючи таким чином права власника на володіння майном, законодавець одночасно зобов`язує ліквідатора діяти добросовісно, розсудливо, обґрунтовано, у межах та у спосіб що передбачені Конституцією та законодавством про банкрутство.

Встановлення порушення порядку підготовки та проведення аукціону та визнання в судовому порядку недійсним правочину з продажу майна боржника у ліквідаційній процедурі очевидно підтверджує вихід ліквідатора за межі принципів добросовісності та законності, передбачених Законом про банкрутство, та означає порушення ним тих повноважень розумного власника, якими наділив його законодавець в момент введення ліквідаційної процедури.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 17.12.2014 у справі №6-140цс14, за положеннями ст.ст. 330, 387, 388 ЦК України власник майна може витребувати належне йому майно від будь-якої особи, яка є останнім набувачем майна та яка набула майно з незаконних підстав, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене попередніми набувачами, та без визнання попередніх угод щодо спірного майна недійсними.

Як спосіб захисту порушених прав особи, що вважає себе власником майна, яке було неодноразово відчужене, законодавець визначає пред`явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених ст.ст. 387 та 388 ЦК України.

Відповідно до положень ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Отже, з системного аналізу вказаних вище норм законодавства слідує, що добросовісність набувача не виключає можливості витребування у нього майна власником, статус набувача майна як добросовісного у разі витребування власником майна з його володіння не змінюється.

При цьому, колегія суддів зауважує, що здійснення ліквідатором - арбітражним керуючим права власності, зокрема розпорядження майном не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених Законом про банкрутство, не є вираженням волі власника майна - в даному випадку ТОВ Спрінг , на вибуття такого майна з володіння банкрута (аналогічний висновок про застосування норм права викладений у постановах Верховного Суду від 21.06.2018 у справі №927/939/17 та від 01.08.2018 у справі №908/431/14).

Отже, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що спірне майно вибуло з володіння товариства не з його волі й іншим шляхом, а викладені в апеляційній скарзі заперечення щодо цієї обставини суперечать висновкам Верховного Суду та Верховного Суду України, відповідно, відхиляються судовою колегією.

Враховуючи відсутність укладеного ліквідатором та відповідачем-3 договору купівлі-продажу, а також відсутність доказів на підтвердження оплати придбаного ним нерухомого майна - приміщення магазину, слід дійти висновку про те, що право власності на цей магазин до відповідача-3 не перейшло, відповідно, він не мав правових підстав відчужувати таке майно за договором купівлі-продажу від 24.10.2013 р. покупцеві - ОСОБА_1 .

При цьому, судовою колегією встановлено, що копії договору купівлі-продажу від 24.10.2013 р. двічі надавалися до матеріалів справи - ОСОБА_2 в якості додатку до відзиву на позов та ліквідатором ТОВ Спрінг Стоян М.М. як додаток до уточненої позовної заяви.

Обидві копії цього договору не містять відомостей про його нотаріальне посвідчення, що свідчить про його укладання у простій письмовій формі, що, в свою чергу, суперечить вимогам ст. 657 ЦК України (в ред. від 11.10.2013 р.), згідно з якою договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Доказів про те, що даний магазин перебував у податковій заставі сторонами до матеріалів справи не надано, відтак означений правочин не підпадає під виключення, наведене у цій статті.

Відповідно до ст. 640 ЦК України (в ред. від 11.10.2013 р.), договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення.

З огляду на відсутність нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 24.10.2013 р., у розумінні приписів ст. 640 ЦК України він не є укладеним, відповідно, викладені в п. 2.2 цього договору обставини про сплату покупцем готівкою вартості нерухомого майна, що є предметом договору, не можуть прийматися судовою колегією до уваги як обставини дійсної оплати реальними грошовими коштами, що виключає можливість визнання скаржника добросовісним набувачем майна.

Оскільки ОСОБА_1 не доведено того, що він є добросовісним набувачем майна, тому його твердження щодо законності подальших правочинів, спрямованих на відчуження спірного магазину іншим особам, не відповідають наведеним вимогам ЦК України та спростовуються матеріалами справи, у зв`язку з чим судом першої інстанції на законних підставах задоволені позовні вимоги ліквідатора ТОВ Спрінг про витребування нежитлової будівлі магазину у ОСОБА_3 та повернення її у власність банкрута, а також визнання на неї права власності за позивачем.

Під час розгляду справи судом першої інстанції відповідачами -4, -2, -5 та -6 заявлено про застосування позовної давності.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 256, ст. 257 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі "Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства"; пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою у справі "ВАТ "Нафтова компанія "Юкос" проти Росії").

За приписами ч. 1 ст. 261, ст. 262 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Заміна сторін у зобов`язанні не змінює порядку обчислення та перебігу позовної давності.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач.

Для визначення моменту виникнення права на позов важливими є як об`єктивні (сам факт порушення права), так і суб`єктивні (особа довідалася або повинна була довідатись про це порушення) чинники. Аналіз стану поінформованості особи, вираженого дієсловами "довідалася" та "могла довідатися" у статті 261 Цивільного кодексу України, дає підстави для висновку про презумпцію можливості та обов`язку особи знати про стан своїх майнових прав, а тому доведення факту, через який позивач не знав про порушення свого цивільного права і саме з цієї причини не звернувся за його захистом до суду, недостатньо (пункти 7.9-7.11 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

Позивач повинен також довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого цивільного права, що також випливає із загального правила, встановленого статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Відповідач, навпаки, мусить довести, що інформацію про порушення можна було отримати раніше (пункт 7.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16).

У застосуванні зазначених положень слід враховувати правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №907/50/16, в якій зазначено, що це правило пов`язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про такі обставини.

Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів (статті 15, 16, 20 Цивільного кодексу України), за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права.

Відповідно до ч. 5 ст. 267 ЦК України, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

За змістом статті 267 Цивільного кодексу України, сплив позовної давності сам по собі не припиняє суб`єктивного права кредитора, яке полягає в можливості одержання від боржника виконання зобов`язання як у судовому порядку, так і без використання судового примусу.

Закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском позовної давності, відтак дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" зробив висновок про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід`ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об`ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У рішенні Європейського Суду з прав людини у справі "Іліан проти Туреччини", зазначено правило встановлення обмежень доступу до суду у зв`язку з пропуском строку звернення, яке повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Практика Європейського суду з прав людини при застосуванні положень пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує кожному право на звернення до суду, акцентує увагу на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Жоффр де ля Прадель проти Франції" від 16.12.1992).

В обґрунтування поважності причин пропуску позовної давності ліквідатор Стоян М.М. посилається на те, що:

- вона не мала можливості звернутися з даним позовом в межах позовної давності, оскільки її призначено ліквідатором банкрута ухвалою ГСДО від 03.04.2019 р.;

- про наявність допущених порушень Закону про банкрутство при проведенні аукціону від 19.03.2013 р. їй стало відомо лише після вивчення переданої Патериловим В.В. документації та печатки товариства за актом приймання-передачі від 15.04.2019 р.;

- у зв`язку з проведенням з 14.04.2014р. атитерористичної операції на тимчасово окупованій території, справа №5/92б про банкрутство ТОВ "Спрінг" була втрачена та відновлена частково на стадії ліквідаційної процедури в частині наявних матеріалів та судових рішень ухвалою суду від 27.02.2019р., що підтверджує наявність об`єктивних перешкод для своєчасного звернення позивача в особі ліквідатора Стоян М.М. з вимогою про захист порушеного права.

З огляду на втрату у 2014 році господарської справи, доводи апеляційної скарги про те, що попередній ліквідатор ТОВ Спрінг Патерилов В.В. мав можливість звернутися до суду в межах трирічної позовної давності відхиляються за безпідставністю та недоведеністю, оскільки ця обставина об`єктивно унеможливила таке звернення.

Отже, наведені ТОВ Спрінг в особі ліквідатора Стоян М.М. обставини пропуску позовної давності правомірно визнані судом першої інстанції поважними, що мало наслідком захист порушеного права позивача.

Інші доводи апеляційної скарги спростовуються наявними матеріалами справи та зводяться до власної суб`єктивної оцінки скаржника висновків господарського суду Донецької області, викладених в оскаржуваному рішенні, а також наведених в мотивувальній частині даної постанови вимог Закону про банкрутство.

Враховуючи викладене, судова колегія дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду ґрунтується на повному і всебічному дослідженні всіх обставин справи, прийнято з дотриманням норм матеріального та процесуального права, є законним та обґрунтованим, а тому, підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Донецької області від 01.12.2020 р. у справі № 5/92б (905/355/20) залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, віднести на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 11.03.2021 р.

Головуючий суддя В.І. Пушай

Суддя С.В. Барбашова

Суддя О.В. Стойка