Рішення

від 09.03.2021 по справі 460/9647/20

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 березня 2021 року м. Рівне №460/9647/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доУправління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій, - В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області, в якому просив:

-визнати протиправною бездіяльність відповідача, яка призвела до ненарахування та невиплати з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи";

-зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату з 17 липня 2018 року щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації як особа потерпіла від аварії на ЧАЕС 3 категорії та проживає в населеному пункті, що віднесений до зони добровільного гарантованого відселення від наслідків Чорнобильської катастрофи. Беручи до уваги Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018, згідно з яким фактично відновлено дію ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", позивач звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо відновлення нарахування та виплати йому щомісячної грошової допомоги, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої вищевказаною статтею. Однак, відповідачем на вказану заяву було повідомлено, що підстави для нарахування та виплати такої допомоги позивачеві відсутні. Просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 11.01.2021 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Встановлено строк для подання відповідачем відзиву на позовну заяву.

Відзив відповідачем не подано, а відтак у відповідності до вимог ч.6 ст.162 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справа розглядається за наявними у ній матеріалами.

З`ясувавши доводи та аргументи позивача, на яких ґрунтуються його вимоги, перевіривши їх дослідженими доказами, оцінивши у сукупності на підставі чинного законодавства, суд встановив та врахував таке.

Судом встановлено та відповідачем не заперечено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 народження, зареєстрований та проживає в місті Дубровиця Рівненської області (а.с.5-6, 10), яке відповідно до Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українською РСР від 23.07.1991 №106, віднесено до 3 зони гарантованого добровільного відселення та перебуває на обліку в управлінні соціального захисту населення.

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 , виданого 28.08.1998 Рівненською обласною державною адміністрацією, ОСОБА_1 є потерпілим від Чорнобильської катастрофи (категорія 3) (а.с.8).

Листом від 10.12.2020 за №05/01-3257, надісланим у відповідь на заяву позивача, Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації повідомило, що Законом України "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України" №76 від 28.12.2014 ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" було виключено, з огляду на що підстави для нарахування відповідної допомоги відсутні (а.с.11-12, 13).

Не погоджуючись з бездіяльністю органу соціального захисту, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Дана адміністративна справа відповідає ознакам типової справи, які визначені Верховним Судом при розгляді зразкової справи №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18), а саме: позивачами у них є пенсіонери, які мають статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи; відповідачем у них є один і той самий суб`єкт владних повноважень (Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації), на обліку якого перебувають позивачі; спір виник з аналогічних підстав у відносинах, що регулюються одними нормами права (у зв`язку з ненарахуванням та невиплатою щомісячної грошової допомоги, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"); позивачі заявили аналогічні позовні вимоги (по-різному висловлені, але однакові по суті: визнати протиправною бездіяльність та зобов`язати відповідача провести нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, встановленої статтею 37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Відповідно до ч.3 ст.291 КАС України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Відтак, при вирішенні даної справи суд враховує правові висновки, викладені в рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 21.01.2019 у зразковій справі №240/4946/18 (№Пз/9901/56/18) та постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 у цій справі, провадження №11-134заі19.

Згідно з ч.2 ст.95 Конституції України виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.

Пунктом 3 статті 116 Конституції України визначено, що до повноважень Кабінету Міністрів України належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.

Рішеннями Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011тавід 25.01.2012 №3-рп/2012підтверджена конституційність повноважень Кабінету Міністрів України щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, виходячи з фінансових можливостей держави.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначаєЗакону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 №796-XII(далі - Закон №796-XII).

Відповідно до положеньст.37 Закону №796-XII(в редакції, чинній з 09.07.2007), громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в таких розмірах: у зоні посиленого радіоекологічного контролю - 30 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні гарантованого добровільного відселення - 40 процентів від мінімальної заробітної плати; у зоні безумовного (обов`язкового) відселення - 50 процентів від мінімальної заробітної плати.

Перелік населених пунктів, жителям яких виплачується щомісячна грошова допомога, затверджується Кабінетом Міністрів України.

Ця допомога виплачується щомісячно за місцем роботи, пенсіонерам - органами, які виплачують пенсію, непрацюючим громадянам - місцевими державними адміністраціями або виконавчими органами рад за місцем проживання. Виплата за два і більше місяців забороняється.

Підпунктом 8 пункту 28розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VI "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України"текст ч.1ст.37 Закону №796-XIIвикладено в новій редакції, згідно з якою громадянам, які проживають на територіях радіоактивного забруднення, виплачується щомісячна грошова допомога у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008положення пункту 28розділу ІІ Закону України від 28.12.2007 №107-VIвизнані неконституційними.

У 2012-2014 роках на підставі законів України про Державний бюджет України на відповідні роки норми і положенняст.37 Закону №796-XIIзастосовувалися у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

01.01.2015 набрав чинностіЗакон України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України", підпунктом 7 пункту 4 розділу І якого виключено, зокрема,статтю 37 Закону №796-XII.

Рішенням Конституційного Суду України від 17.07.2018 №6-р/2018підпункт 7 пункту 4розділу І Закону України від 28.12.2014 №76-VIIIвизнаний таким, що не відповідаєКонституції України(є неконституційним).

Згідно з положеннямиКонституції України, рішення та висновки, ухвалені Конституційним Судом України, є обов`язковими, остаточними і не можуть бути оскаржені (ст.151-2 Основного Закону).

Законита інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідаютьКонституції Україниабо якщо була порушена встановленаКонституцією Українипроцедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення. Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленомузакономпорядку (ст.152 Конституції України).

Отже, вказаним Рішенням Конституційного Суду України відновлено діюст.37 Закону №796-XII, яка із 17.07.2018 є чинною.

Відповідно дост.63 Закону №796-XIIфінансування витрат, пов`язаних із його реалізацією, здійснюється за рахунок державного бюджету.

Правові засади функціонування бюджетної системи України, її принципи, основи бюджетного процесу і міжбюджетних відносин та відповідальність за порушення бюджетного законодавства визначаютьсяБюджетним кодексом України.

Згідно з пп.5 п.63розділу І Закону України від 28.12.2014 №79-VIII "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин"розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу Українидоповнено пунктом 26, відповідно до якого норми і положення, зокрема, статей20,21,22,23,30,31,37,39,48,50,51,52та54 Закону №796-XIIзастосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Вказані доповнення Конституційним Судом України в установленому порядку неконституційними не визнавалися.

Кабінет Міністрів України не визначив порядку та розміру виплати грошової допомоги, передбаченоїст.37 Закону №796-XII.

За таких обставин, за відсутності постанови Кабінету Міністрів України про порядок та розмір виплати грошової допомоги, передбаченоїст.37 Закону №796-XII, до спірних правовідносин застосуванню підлягають безпосередньо нормист.37 Закону №796-XII(у редакції, чинній з 09.07.2007).

Відтак, Рішенням Конституційного Суду України №6-р/2018 з 17.07.2018 відновлено право, зокрема, позивача, як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, та постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на щомісячну грошову допомогу у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства, передбачену ст.37 Закону №796-XII, а тому саме з цієї дати відповідач повинен був відновити виплату позивачу означеної допомоги.

Проте, поновлення виплати позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства відповідачем здійснено не було.

Відповідно до положеньст.46 Конституції Українигромадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Статтею 19 Конституції Українипередбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Частина 2 статті 2 КАС України передбачає, що у справах щодо оскарження рішень (дій, бездіяльності) суб`єктів владних повноважень, суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За наведених обставин, суд дійшов висновку, що невідновлення виплати позивачу щомісячної грошової допомоги у зв`язку з обмеженням споживання продуктів харчування місцевого виробництва та особистого підсобного господарства є протиправною бездіяльністю відповідача, яка порушує гарантоване Конституцією України право позивача як особи, що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та постійно проживає в зоні гарантованого добровільного відселення, на соціальний захист, визначене Законом №796-XII, а тому таке порушене право підлягає судовому захисту, з урахуванням правових висновків Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи №240/4946/18.

Водночас, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18 зазначено, що 01.01.2017 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06.12.2016 №1774-VІІІ. За змістом пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого на 01 січня календарного року, починаючи з 01 січня 2017 року.

Таким чином, за загальним правилом дії норм права у часі, у зв`язку з набранням чинностіЗаконом України від 06.12.2016 №1774-VІІІ, яким установлено розрахункову величину для визначення посадових окладів, заробітної плати працівників та інших виплат і заборонено застосовувати мінімальну заробітну плату після набрання чинності цимЗаконом, положенняст.37 Закону №796-XIIщодо обчислення щомісячної грошової допомоги у процентному співвідношенні до мінімальної заробітної плати застосуванню не підлягають.

Отже, правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 11.12.2019 у зразковій справі №240/4946/18, спростовано доводи органу соціального захисту в цілому.

Відповідно до п.1 ч.1ст.92 Конституції Україниправа і свободи людини і громадянина, гарантії їх здійснення та основні обов`язки повинні визначатися виключнозаконом, які приймаються на основіКонституції Україниі повинні відповідати їй.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 17.07.2018 у справі № 6-р/2018 констатував, що з 17.07.2018 виникли підстави для поновлення конституційного права особи на виплату щомісячної грошової допомоги, встановленоїст.37 Закону №796-XII, виплата якої була зупинена на підставі положень, які визнані неконституційними. Із цього часу орган соціального захисту населення повинен відновити виплату такої компенсації громадянам України, проте не виконав покладеного на нього обов`язку щодо соціального забезпечення та захисту громадян.

За таких обставин, обмеження права особи на отримання належної йому соціальної допомоги певними строками є неприпустимим. Відновлення виплати такої допомоги має проводитися з дати ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 17.07.2018 у справі № 6-р/2018 без обмеження її виплати певними строками.

З огляду на наведене у його сукупності, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав і свобод позивача є задоволення позову шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та виплати позивачу з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги та зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити з 17.07.2018 позивачу щомісячну грошову допомогу, встановлену ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", в розмірі, що дорівнює 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Відповідно до ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин у їх сукупності, позов слід задовольнити.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до вимог ст.139 КАС України.

Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.14).

Керуючись ст.241-246, 255, 263, 295 КАС України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації Рівненської області (вул. Воробинська, 14 А, м Дубровиця, Дубровицький район, Рівненська область, 34100, код ЄДРПОУ 03195352) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації, яка призвела до ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 17.07.2018 щомісячної грошової допомоги, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Зобов`язати Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації провести ОСОБА_1 з 17.07.2018 нарахування та виплату щомісячної грошової допомоги, встановленої ст.37 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у розмірі 40% від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня календарного року.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Управління соціального захисту населення Дубровицької районної державної адміністрації.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 09 березня 2021 року

Суддя С.А. Борискін