Рішення

від 23.02.2021 по справі 640/8300/20

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 лютого 2021 року м. Київ № 640/8300/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Катющенка В.П., за участю секретаря судового засідання Рябого І.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромфлот" допро Головного управління ДПС у Миколаївській областівизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

за участю:

від позивача - Демченко В.М.;

від відповідача - не з'явився

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтерпромфлот" (далі - ТОВ "Інтерпромфлот") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.12.2019:

- № 00007930501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1064546,25 грн, у тому числі: 851637,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 212909,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00007940501 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 914509,00 грн за податковими зобов'язаннями та 228627,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

- № 00007950501 в частині визначеної суми штрафу в розмірі 457254,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що висновки контролюючого органу про реалізацію останнім обладнання Ferry Box є безпідставними. Пояснив, що вказане обладнання перебуває на борту судна РКТС "Море Содружества" і є власністю позивача, а факт знаходження вказаного обладнання на чужому судні обумовлений договором про науково-технічне співробітництво, укладеним між ТОВ "Інтерпромфлот" та ТОВ "ІКФ". Стверджує, що факт використання у господарській діяльності обладнання Ferry Box не тільки відображено у бухгалтерській документації, але й є публічно доведеним згідно проведених переговорних процедур. Наголошує на тому, що обладнання Ferry Box зберігає на власному накопичувальному пристрої всю зібрану інформацію, тому немає необхідності в обробці такої інформації безпосередньо працівниками ТОВ "Інтерпромфлот".

Ухвалою суду від 21.04.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі № 640/8300/20 та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження у підготовче судове засідання на 11.06.2020.

12.05.2020 до суду від представника відповідача Черно К.А. надійшов відзив на позовну заяву, за змістом якого остання просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Пояснила, що у наданому до перевірки дозволі, виданому ТОВ "ІКФ", вказано, що даний суб'єкт господарювання є фрахтувальником судна РКТС "Море Содружества", при цьому, ТОВ "Інтерпромфлот" не надано жодних документів, які б підтверджували факт фрахтування судна РКТС "Море Содружества" фірмою ТОВ "ІКФ". Також, позивачем не було надано жодного документа, який би підтверджував встановлення та роботу обладнання Ferry Box на борту судна РКТС "Море Содружества". Звернула увагу і на те, що згідно акта введення в експлуатацію основних засобів від 02.01.2019 обладнання Ferry Box введено в експлуатацією комісією ТОВ "Інтерпромфлот", проте, позивачем не надано підтвердних документів про відрядження членів комісії та перебування останніх на борту судна РКТС "Море Содружества". Також, звертає увагу і на те, що капітан судна РКТС "Море Содружества" не має можливості підтвердити, що обладнання Ferry Box є приватною власністю ТОВ "Інтерпромфлот". Пояснила, що ТОВ "Інтерпромфлот" не надано до перевірки жодних документів, на підставі яких власником судна надано дозвіл на встановлення на борту будь-якого обладнання, з огляду на зміну власника судна у 2018 році. Також звертає увагу, що позивачем не надано жодного доказу використання у власній господарській діяльності обладнання Ferry Box. Враховуючи наявність договору на передачу обладнання Ferry Box компанії ТОВ "ІКФ", відсутність будь-якого дозволу судновласника на встановлення обладнання на судно, відсутність відображення інтелектуальної власності, авторські права на дослідження, проведені за допомогою обладнання Ferry Box, контролюючий орган дійшов висновку про невідображення ТОВ "Інтерпромфлот" у складі доходу суми доходу від реалізованого основного засобу Ferry Box.

Також 12.05.2020 до суду від представника відповідача Черно К.А. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 15.05.2020 задоволено клопотання представника відповідача.

21.05.2020 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Пояснив, що за умовами контракту поставка обладнання здійснювалась за межами митної території України. Так, на підтвердження факту виконання поставки та отримання ТОВ "Інтерпромфлот" обладнання Ferry Box надано рапорт капітана РКТС "Море Содружества" про встановлення на борту судна РКТС "Море Содружества" обладнання Ferry Box від 15.11.2018, акт прийому-передачі товарів по контракту № 07/09, підписаний на підставі рапорту капітана РКТС "Море Содружества" керівниками ТОВ "Інтерпромфлот" та PECH OU. Звернув увагу і на формальний характер вимоги контролюючого органу про забезпечення присутності під час проведення інвентаризації основних засобів, позаяк остання не містить вказівки на період часу, коли посадові особи контролюючого органу мають змогу відвідати порт міста Кейптаун.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у підготовчому судовому засіданні 11.06.2020, на підставі статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України допущено заміну первинного відповідача його правонаступником, витребувано додаткові докази та оголошено перерву у справі до 28.07.2020.

17.06.2020 до суду від представника відповідача Черно К.А. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

19.06.2020 до суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Ухвалою суду від 30.06.2020 задоволено клопотання представника відповідача.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 28.07.2020, закрито підготовче провадження в адміністративній справі № 640/8300/20 та призначено справу до розгляду по суті у судове засідання на 29.09.2020.

14.08.2020 до суду від представника відповідача Черно К.А. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 08.09.2020 задоволено клопотання представника відповідача.

Ухвалою суду від 29.09.2020 позовну заяву ТОВ "Інтерпромфлот" залишено без руху та встановлено позивачеві строк для усунення недоліків.

01.10.2020 до суду від позивача надійшло документи на виконання вимог ухвали від 29.09.2020.

Ухвалою суду від 05.10.2020 вирішено продовжити розгляд адміністративної справи № 640/8300/20 у судовому засіданні 03.11.2020.

26.10.2020 до суду від представника відповідача Черно К.А. надійшло клопотання про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 27.10.2020 задоволено клопотання представника відповідача.

У судовому засіданні 03.11.2020 оголошено перерву до 24.11.2020.

Зважаючи на перебування судді Катющенка В.П. на лікарняному, 24.11.2020 адміністративну справу № 640/8300/20 знято з розгляду та призначено наступне судове засідання на 23.02.2021.

01.02.2021 до суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з пропуском строку звернення до суду.

15.02.2021 до суду від позивача надійшли заперечення проти клопотання відповідача про залишення позову без розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні 23.02.2021 позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання 23.02.2021 не прибув, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Ухвалою суду, постановленою без виходу до нарадчої кімнати у судовому засіданні 23.02.2021, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у зв'язку з його необґрунтованістю та зверненням позивача у межах місячного строку з дня отримання рішень контролюючого органу за результатами розгляду скарг позивача, що підтверджується матеріалами справи.

На підставі частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 23.02.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, вислухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

У період з 26.09.2019 по 17.10.2019 посадовими особами Головного управління ДПС у Миколаївській області проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Інтерпромфлот", за результатами якої складено акт від 24.10.2019 № 154/14-29-05-01/32229380 (том 1 а.с. 8-83).

Актом перевірки з питань, що оскаржуються позивачем, зафіксовано порушення ТОВ "Інтерпромфлот" вимог:

- пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 851637,00 грн, в тому числі по періодах: І квартал 2019 року на суму 799688,00 грн; півріччя 2019 року на суму 851637,00 грн, в тому числі за ІІ квартал 2019 року на суму 51949,00 грн;

- пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 188.1 статті 188, пункту 200.1, пункту 200.2 статті 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 942073,00 грн, в тому числі по періодах: листопад 2018 року - 27564,00 грн, січень 2019 року - 874652,00 грн, лютий 2019 року - 22768,00 грн, березень 2019 року - 17089,00 грн;

- пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2755-VI зі змінами та доповненнями, в результаті чого не складено та не зареєстровано у Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні у наступних періодах: листопад 2018 року на суму 27564,00 грн; січень 2019 року на суму 914509,00 грн.

На підставі виявлених порушень, 04.12.2019 Головним управлінням ДПС у Миколаївській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

- № 00007930501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на 1064546,25 грн, у тому числі: 851637,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 212909,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 84);

- № 00007940501 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 1177591,25 грн, у тому числі: 942073,00 грн - за податковими зобов'язаннями та 235518,25 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (том 1 а.с. 86);

№ 00007950501 про накладення штрафу у розмірі 471036,50 грн (том 1 а.с. 88).

Не погодившись з рішеннями контролюючого органу, позивач розпочав процедуру їх адміністративного оскарження, проте рішеннями ДПС України від 06.03.2020 № 8709/6/99-00-08-05-05-06 та № 8706/6/99-00-08-05-01-06 скарги ТОВ "Інтерпромфлот" залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.12.2019 № 00007930501, № 00007940501, № 00007950501 - без змін (том 1 а.с. 91-98).

Вважаючи протиправними зазначені вище податкові повідомлення-рішення, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Перевіряючи податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.12.2019 № 00007930501 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Підставою для прийняття вказаного рішення став висновок контролюючого органу про:

1. Заниження фінансового результату до оподаткування внаслідок невідображення доходу по реалізації обладнання на суму 4572547,00 грн.

2. Завищення збитку на суму 193000,00 грн в результаті невідображення доходу по реалізації обладнання.

3. Заниження різниці, які виникають відповідно до Податкового кодексу України, в результаті відображення суми амортизаційних відрахувань у лютому-червні 2019 року на загальну суму 158769,00 грн.

Вказаний висновок ґрунтується на тому, що наявність договору на передачу обладнання Ferry Box компанії ТОВ "ІКФ", відсутність будь-якого дозволу судновласника на встановлення обладнання на судно, відсутність відображення інтелектуальної власності, авторські права на дослідження, проведені за допомогою обладнання Ferry Box, свідчать про невідображення ТОВ "Інтерпромфлот" у складі доходу суми доходу від реалізованого основного засобу Ferry Box.

Надаючи правову оцінку доводам відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до пунктів 44.1, 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платники податків мають право вносити відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.

Для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається:

зменшення від'ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку);

збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначені Законом України від 16.07.1999 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон N 996-XIV).

Відповідно до частини другої статті 3, частини першої статті 11 Закону N 996-XIV бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, грунтуються на даних бухгалтерського обліку. Підприємства зобов'язані складати фінансову звітність на підставі даних бухгалтерського обліку.

Частинами першою - четвертою статті 9 Закону N 996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку. Операції в іноземній валюті відображаються також у валюті розрахунків та платежів по кожній іноземній валюті окремо.

Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на кінець останнього дня кожного місяця.

Права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформленої первинним документом відповідно до вимог цього Закону, не залежать від факту відображення її в регістрах та на рахунках бухгалтерського обліку.

Регістри бухгалтерського обліку повинні мати назву, період реєстрації господарських операцій, прізвища і підписи або інші дані, що дають змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у їх складанні.

Згідно з частиною п'ятою вказаної статті Закону N 996-XIV господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Частиною другою статті 6 Закону N 996-XIV передбачено, що регулювання питань методології бухгалтерського обліку та фінансової звітності здійснюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері бухгалтерського обліку, затверджує національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку, національні положення (стандарти) бухгалтерського обліку в державному секторі, інші нормативно-правові акти щодо ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності.

Так, методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про доходи підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 15 "Дохід", затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 N 290, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 14.12.1999 за N 860/4153 (далі - НП(С)БО № 15, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до пунктів 5 - 7 НП(С)БО № 15 дохід визнається під час збільшення активу або зменшення зобов'язання, що зумовлює зростання власного капіталу (за винятком зростання капіталу за рахунок внесків учасників підприємства), за умови, що оцінка доходу може бути достовірно визначена.

Критерії визнання доходу, наведені в цьому Положенні (стандарті), застосовуються окремо до кожної операції. Проте ці критерії потрібно застосовувати до окремих елементів однієї операції або до двох чи більше операцій разом, якщо це випливає із суті такої господарської операції (операцій).

Не визнаються доходами такі надходження від інших осіб: сума податку на додану вартість, акцизів, інших податків і обов'язкових платежів, що підлягають перерахуванню до бюджету й позабюджетних фондів; сума надходжень за договором комісії, агентським та іншим аналогічним договором на користь комітента, принципала тощо; сума попередньої оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума авансу в рахунок оплати продукції (товарів, робіт, послуг); сума завдатку під заставу або в погашення позики, якщо це передбачено відповідним договором; надходження, що належать іншим особам; надходження від первинного розміщення цінних паперів; сума балансової вартості валюти.

Визнані доходи класифікуються в бухгалтерському обліку за такими групами: дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); чистий дохід від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг); інші операційні доходи; фінансові доходи; інші доходи.

За змістом пункту 8 НП(С)БО № 15 дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, інших активів) визнається в разі наявності всіх наведених нижче умов:

покупцеві передані ризики й вигоди, пов'язані з правом власності на продукцію (товар, інший актив);

підприємство не здійснює надалі управління та контроль за реалізованою продукцією (товарами, іншими активами);

сума доходу (виручка) може бути достовірно визначена;

є впевненість, що в результаті операції відбудеться збільшення економічних вигод підприємства, а витрати, пов'язані з цією операцією, можуть бути достовірно визначені.

Таким чином, для визнання доходу господарська операція повинна відповідати умовам, визначеним пунктом 8 НП(С)БО № 15.

Контролюючий орган у акті перевірки стверджує, що основний засіб Ferry Box був реалізований ТОВ "Інтерпромфлот".

Поряд з цим, доводи відповідача спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Так, 28.09.2018 між Марісско Фішінг Лімітед (Судновласник) та ТОВ "ІКФ" (Фрахтувальник) укладено договір фрахтування судна "Море Содружества" на період з 28.09.2018 по 28.09.2023 (том 1 а.с. 195-201).

Згідно свідоцтва про право плавання під державним прапором України СВ № 000665 ТОВ "ІКФ" дозволяється на строк дії договору бербоут чартера до 28.09.2020 плавання під Державним прапором України (том 1 а.с. 105-106).

Відповідно до статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України за договором чартеру (фрахтування) судна на певний час судновласник зобов'язується за обумовлену плату (фрахт) надати судно фрахтувальнику для перевезення пасажирів, вантажів та для інших цілей торговельного мореплавства на певний час

Надане фрахтувальнику судно може бути укомплектоване екіпажем (тайм-чартер) або не споряджене і не укомплектоване екіпажем (бербоут-чартер).

Згідно з положеннями статті 204 Кодексу торговельного мореплавства України договір чартеру (фрахтування) судна на певний час повинен бути укладений у письмовій формі.

Наявність і зміст договору чартеру (фрахтування) судна на певний час можуть бути доведені виключно письмовими доказами.

Виходячи з наведених положень статті 203 Кодексу торговельного мореплавства України обов'язком судновласника є надання судна фрахтувальнику. Під цим, перш за все, розуміється передача фрахтувальнику права володіння та користування судном від власного імені. Судно надається фрахтувальнику тимчасово, тобто на обумовлений договором строк зі спливом якого фрахтувальник зобов'язаний повернути судновласнику судно. Цей строк може становити від декількох місяців до декількох років або час, необхідний для виконання одного або декількох рейсів. У свою чергу, зафрахтоване на певний час судно може використовуватися для перевезення пасажирів або вантажів, так і для інших цілей торговельного мореплавства. Зокрема, це може бути розвідка та добування корисних копалин, лоцманська та криголамна проводка, здійснення науково-дослідних робіт тощо.

За визначенням статті 1 Кодексу торговельного мореплавства України під торговельним мореплавством у цьому Кодексі розуміється діяльність, пов'язана з використанням суден для перевезення вантажів, пасажирів, багажу та пошти, рибних та інших морських промислів, розвідки та видобування корисних копалин, виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій, прокладання кабелю, також для інших господарських, наукових і культурних цілей.

Таким чином, на період строку дії договору фрахтування судна "Море Содружества" (з 28.09.2018 по 28.09.2023) ТОВ "ІКФ" як фрахтувальник судна "Море Содружества" має право використовувати таке судно у цілях торговельного мореплавства.

Статтею 2 Кодексу торговельного мореплавства України передбачено, що діяльність, що входить у поняття "торговельне мореплавство", відповідно до статті 1 цього Кодексу можуть провадити суб'єкти господарювання за наявності в них відповідної ліцензії, якщо її отримання передбачено законом.

Згідно ліцензії серії АЕ № 195799, виданої Державним агентством рибного господарства України, ТОВ "ІКФ" надано дозвіл на провадження господарської діяльності з промислового вилову водних біоресурсів за межами юрисдикції України (том 1 а.с. 190).

07.09.2018 між компанією Pech Ou (Продавець) та ТОВ "Інтерпромфлот" (Покупець) укладено контракт купівлі-продажу № 07/09, за умовами якого Продавець продає, а Покупець придбає на умовах СРТ - РКТС "Море Содружества", Кейптаун, Південно-Африканська Республіка (том 1 а.с. 169-172).

Розділом 6 вказаного контракту передбачено, що Продавець відповідальний за виконання робіт по переміщенню товару на судно, установки, пуско-налагоджувальні роботи та введення обладнання в експлуатацію.

Згідно акта прийому-передачі від 12.11.2018 сторони контракту засвідчили передачу обладнання Ferry Box (том 1 а.с. 179-183).

Таким чином, з 12.11.2018 позивач став власником обладнання Ferry Box.

Одночасно, з матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Інтерпромфлот" (Сторона 1) та ТОВ "ІКФ" (Сторона 2) 27.09.2018 укладено договір про науково-технічне співробітництво № 1, за умовами якого Сторони здійснюють співробітництво у галузі біологічних досліджень, зокрема, досліджень популяцій антарктичного крилю в районі дії Договору про Антарктику.

Пунктами 2.1, 2.2 вказаного договору передбачено, що Сторона 1 надає для встановлення науково-технічного обладнання Ferry Box на борту РКТС "Море Содружества" для проведення досліджень Стороною 1. Сторона 2 надає дозвіл на установку обладнання Ferry Box на борту РКТС "Море Содружества" та зобов'язується надавати можливість представникам Сторони 1 здійснювати поточний контроль за роботою Ferry Box (том 1 а.с. 185-186).

Встановлені обставини спростовують висновок контролюючого органу про відсутність у позивача дозволу на розміщення обладнання Ferry Box на борту РКТС "Море Содружества". При цьому, відсутність дозволу судовласника у даному випадку пояснюється тим, що у вказаному періоді фрахтувальником судна є ТОВ "ІКФ".

Згідно додаткової угоди від 21.11.2018 до договору про науково-технічне співробітництво № 1 Сторони доповнили договір пунктом 2.3, згідно якого Сторона 2 щорічно до 1 грудня обчислює видатки, пов'язані з роботою обладнання Ferry Box на борту РКТС "Море Содружества" та пред'являє до компенсації Стороні 1. Сторона 1 зобов'язується компенсувати суму видатків, які понесла Сторона 2 у зв'язку з роботою обладнання Ferry Box на борту РКТС "Море Содружества" (том 1 а.с. 187).

Як було встановлено під час перевірки, з січня 2019 року позивачем було введено в експлуатацію обладнання Ferry Box.

Позивач пояснив, що вказане обладнання було введено в експлуатацію на підставі рапорту капітана судна РКТС "Море Содружества", яким засвідчено установку обладнання.

У свою чергу, відповідач вважає, що капітан судна не є працівником ТОВ "Інтерпромфлот" та не може стверджувати про установку такого обладнння.

З даного приводу, суд звертає увагу на положення частин першої та другої статті 58 Кодексу торговельного мореплавства України, якими передбачено, що на капітана судна покладається управління судном, у тому числі судноводіння, вжиття всіх заходів, необхідних для забезпечення безпеки плавання, запобігання забрудненню морського середовища, підтримання порядку на судні, запобігання завданню будь-якої шкоди судну, людям і вантажу, що перебувають на ньому.

Капітан судна внаслідок свого службового становища визнається представником судновласника і вантажовласника щодо дій, викликаних потребами судна, вантажу або плавання, а також позовів, що стосуються довіреного йому майна, якщо на місці немає інших представників судновласника або вантажовласника.

Таким чином, капітан судна є уповноваженим представником ТОВ "ІКФ", відповідно, надана останнім інформація не може ставитись контролюючим органом під сумнів за відсутності проведеної зустрічної звірки ТОВ "ІКФ".

Суд акцентує увагу, що висновок контролюючого органу про реалізацію обладнання Ferry Box є необґрунтованим та не підтверджений жодним доказом. Натомість, факт перебування обладнання Ferry Box у власності позивача засвідчено актом прийому-передачі від 12.11.2018.

Використання результатів досліджень у власній господарській діяльності підтверджена листом ДУ "НАНЦ" від 20.12.2019 № 323, у якому останній повідомляє, що в рамках укладених договорів між ТОВ "Інтерпромфлот" та ДУ "НАНЦ" про закупівлю послуг за державні кошти від 16.10.2018 № 16/10-18, від 24.12.2018 № 24/12-18, від 28.02.2019 № 04/19-1, співробітникам ДУ "НАНЦ" було надано можливість отримувати наукові дані за допомогою програмно-апаратного комплексу Ferry Box по всьому маршруту руху судна "Море Содружества" в Південному океані (том 1 а.с. 109).

Суд акцентує увагу на тому, що висновки акта перевірки є формальними, позаяк відповідачем не враховано ні умов поставки обладнання та його установки, ні умов подальшого використання результатів досліджень.

За наведених обставин, суд дійшов висновку про необґрунтованість доводів контролюючого органу про заниження ТОВ "Інтерпромфлот" фінансового результату до оподаткування та завищення збитку у перевіреному періоді.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 ПК України фінансовий результат до оподаткування зменшується:

на суму розрахованої амортизації основних засобів та/або нематеріальних активів відповідно до пункту 138.3 цієї статті;

на суму залишкової вартості окремого об'єкта основних засобів або нематеріальних активів, визначеної з урахуванням положень цієї статті Кодексу, у разі ліквідації або продажу такого об'єкта;

на суму дооцінки основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат уцінки відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму вигід від відновлення корисності основних засобів або нематеріальних активів у межах попередньо віднесених до витрат втрат від зменшення корисності основних засобів або нематеріальних активів відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності;

на суму первісної вартості придбання або виготовлення окремого об'єкта невиробничих основних засобів та/або невиробничих нематеріальних активів та витрат на їх ремонт, реконструкцію, модернізацію або інші поліпшення, у тому числі віднесених до витрат відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, у разі продажу такого об'єкта невиробничих основних засобів та/або нематеріальних активів, але не більше суми доходу (виручки), отриманої від такого продажу.

Згідно з пунктом 138.3 статті 138 ПК України розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2 - 138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку.

Враховуючи, що контролюючим органом не ставиться під сумнів правильність розрахунку позивачем амортизації обладнання Ferry Box, та зважаючи на те, що вказане обладнання перебуває у власності позивача, суд дійшов висновку, що у відповідача не було правових підстав для зняття амортизаційних відрахувань зі складу витрат перевіреного періоду.

За наведених обставин суд дійшов висновку, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.12.2019 № 00007930501 не ґрунтується на вимогах чинного законодавства, а також суперечить встановленим у справі обставинам, є протиправним та підлягає скасуванню, що є правовою підставою для задоволення позовних вимог у цій частині.

Перевіряючи податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.12.2019 № 00007940501 та № 00007950501 на відповідність вимогам частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає наступне.

Позивач оскаржує вказані податкові повідомлення-рішення в частині, а саме:

№ 00007940501 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість на 914509,00 грн за податковими зобов'язаннями та 228627,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 00007950501 в частині визначеної суми штрафу в розмірі 457254,50 грн.

Підставою для прийняття останніх став висновок контролюючого органу про реалізацію позивачем обладнання Ferry Box, що стало наслідком заниження податкових зобов'язань та нескладання податкової накладної.

За змістом пункту 185.1 статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з:

постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу;

ввезення товарів на митну територію України;

вивезення товарів за межі митної території України;

постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Пунктом 187.1 статі 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи, що судом встановлено відсутність факту реалізації позивачем обладнання Ferry Box, у останнього не виникло підстав для визначення податкових зобов'язань з суми балансової вартості такого обладнання.

Пунктом 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Згідно з пунктом 120-1.2 статті 120-1 ПК України відсутність реєстрації протягом граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції з постачання товарів/послуг, що звільняються від оподаткування податком на додану вартість; податкової накладної / розрахунку коригування, складеної на операції, що оподатковуються за нульовою ставкою, податкової накладної, складеної відповідно до пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу у разі здійснення операцій, визначених підпунктами "а" - "г" пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної, складеної відповідно до статті 199 цього Кодексу, та розрахунку коригування, складеного до такої податкової накладної, податкової накладної складеної відповідно до абзацу одинадцятого пункту 201.4 статті 201 цього Кодексу), що зазначена в податковому повідомленні-рішенні, складеному за результатами перевірки контролюючого органу, - тягне за собою накладення на платника податку штрафу в розмірі 50 відсотків суми податкових зобов'язань з податку на додану вартість, зазначеної у такій податковій накладній та/або розрахунку коригування до податкової накладної, або від суми податку на додану вартість, нарахованого за операцією з постачання товарів/послуг, якщо податкову накладну на таку операцію не складено.

Враховуючи відсутність операції з реалізації позивачем обладнання Ferry Box, у останнього відсутній обов'язок складати податкову накладну.

В той же час, варто зазначити, що оскаржувані рішення у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України - є індивідуальними актами.

Так, загальною рисою, яка відрізняє індивідуальні акти є їх виражений правозастосовний характер.

Головною рисою таких актів є їхня конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктами адміністративного права, які видають такі акти; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; чітка визначеність адресата, конкретної особи або осіб; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.

Натомість, оскаржувані рішення контролюючого органу не відповідають критеріям чіткості та зрозумілості індивідуального акта, та породжує його неоднозначне трактування, що в свою чергу впливає на можливість реалізації права або виконання обов'язку платником податків виконати юридичне волевиявлення суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом, зокрема: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для скасування податкових повідомлень-рішень Головного управління ДПС у Миколаївській області від 04.12.2019 № 00007940501 та № 00007950501 у повному обсязі.

Відповідно до положень статті 9 Конституції України та статей 17, 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Європейський Суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що в разі коли йдеться про питання загального інтересу, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (див. рішення у справах "Беєлер проти Італії" [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п. 120, ECHR 2000, "Онер`їлдіз проти Туреччини" [ВП] (Oneryэldэz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п. 128, ECHR 2004-XII, "Megadat.com S.r.l. проти Молдови" (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява № 21151/04, п. 72, від 8 квітня 2008 року, і "Москаль проти Польщі" (Moskal v. Poland), заява № 10373/05, п. 51, від 15 вересня 2009 року). Також, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах "Лелас проти Хорватії" (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п. 74, від 20.05.2010 року, і "Тошкуце та інші проти Румунії" (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п. 37, від 25.11.2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах.

Крім того, ЄСПЛ у своєму рішенні по справі Yvonne van Duyn v.Home Office зазначив, що "принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов`язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов`язання містяться в законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії". З огляду на принцип юридичної визначеності, держава не може посилатись на відсутність певного нормативного акта, який би визначав механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституції чи інших актах. Така дія названого принципу пов`язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає в тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов`язань для запобігання відповідальності. Захист принципу обґрунтованих сподівань та юридичної визначеності є досить важливим у сфері державного управління та соціального захисту. Так, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію своєї політики чи поведінки, така держава чи такий орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки щодо фізичних та юридичних осіб на власний розсуд та без завчасного повідомлення про зміни у такій політиці чи поведінці, позаяк схвалення названої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у названих осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.

Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Такий підхід узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини. Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 у справі "Компанія "Вестберґа таксі Актіеболаґ" та Вуліч проти Швеції" Суд визначив, що "… адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління".

Відповідно до пункту 30 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27.09.2001 рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 9, 14, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромфлот" (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, ідентифікаційний код 32229380) задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Миколаївській області від 04.12.2019 № 00007930501, № 00007940501, № 00007950501.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Миколаївській області (54001, м. Миколаїв, вул. Лягіна, 6, ідентифікаційний код 43144729) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтерпромфлот" (01103, м. Київ, вул. Німанська, 10, ідентифікаційний код 32229380) 21020,00 грн сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону № 2147-VIII).

Суддя В.П. Катющенко

Повний текст рішення складено та підписано 09 березня 2021 року.