Постанова

від 11.03.2021 по справі 420/6258/20

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 березня 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/6258/20

Категорія: 109020000 Головуючий в 1 інстанції: Єфіменко К.С.

Місце ухвалення: м. Одеса

Дата складання повного тексту: 09.09.2020 р.

Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Бітова А.І.

суддів - Лук`янчук О.В.

- Ступакової І.Г.

у зв`язку з поданням апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, яке ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, справа розглянута згідно п.3 ч.1 ст. 311 КАС України,

розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (далі Писарівська СР) про:

- визнання протиправним та скасування рішення сесії Писарівської СР №240-VII від 28 січня 2020 року "Про встановлення (визначення) граничного розміру площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність, громадянам України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованих на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області";

- визнання протиправним та скасування рішення сесії Писарівської СР №246-VII від 17 березня 2020 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, межами населеного пункту) гр. ОСОБА_1 ";

- зобов`язання Писарівської СР надати дозвіл ОСОБА_1 на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель комунальної власності розташованих на території Писарівської СР (за межами населених пунктів);

- стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Писарівської СР на користь позивача всі судові витрати по цій справі.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач вказувала, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №420/7657/19 визнано протиправною бездіяльність Писарівської СР та зобов`язано повторно розглянути на черговій сесії клопотання від 17 липня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Писарівської СР (за межами населеного пункту), та прийняти за результатами його розгляду розпорядчий індивідуальний правовий акт у формі рішення сільської ради, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

В результаті вказаного зобов`язання судом Писарівська СР прийняла рішення від 17 березня 2020 року №246-VII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області (за межами населеного пункту) гр. ОСОБА_1 ", позивач зазначає, що земельну ділянку видано в меншому розмірі, ніж вона просила, та зазначає, що вказане рішення мотивоване тим, що сільська рада керується рішенням №240-VII Писарівської СР від 28 січня 2020 року "Про встановлення (визначення) граничного розміру площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність, громадянам України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованих на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області" відповідно до якого у зв`язку з невеликою кількістю земель запасу та земель не наданих у власність або користування та великою кількістю жителів села у яких відсутні у власності земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, встановити граничний розмір площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність, громадянам України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованих на території Писарівської СР площею 0,50 га. Позивач не погоджується з такими рішеннями відповідача та звернулася до суду.

Відповідач своїм правом щодо надання відзиву на позов не скористався.

Справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Писарівської СР про визнання протиправним та скасування рішення сесії Писарівської СР №240-VII від 28 січня 2020 року, визнання протиправним та скасувати рішення сесії Писарівської СР №246-VII від 17 березня 2020 року та зобов`язання вчинити певні дії - відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставиться питання про скасування судового рішення в зв`язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги:

- рішення сільської ради щодо встановлення нового граничного розміру площі землі для ведення особистого селянського господарства є таким що не відповідає чинному законодавству та прийняте з перевищенням своїх повноважень;

- не зважаючи на обов`язок врахувати висновки суду, наведені у рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №420/7657/19, відповідач в межах даної справи протиправно відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га, надавши рішення на розробку проекту меншою площею 0,50 га, що явно не відповідає площі заявлені у клопотанні від 17 липня 2019 року;

- рішення Писарівської СР №246-УІІ від 17 березня 2020 року не відповідає вимогам ст. 24 Конституції України, ст.ст. 118, 121, 122 ЗК України щодо порядку виділення, та норм безоплатної передачі земельних ділянок громадянам;

- в даному випадку належним способом захисту порушеного права є саме зобов`язання Писарівської СР надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Писарівська СР не скористалася своїм процесуальним правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 , перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Обставини встановлені судом першої інстанції, підтверджені судом апеляційної інстанції та неоспорені учасниками апеляційного провадження:

29 травня 2019 року ОСОБА_1 звернулася до Писарівської СР з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована на території Писарівської СР (за межами населеного пункту).

Відповідно до листа до Писарівської СР вих.№Ш-18 від 27 червня 2019 року встановлено, що звернення позивача розглядалось на сесії 26 червня 2019 року, проте рішення не прийнято.

17 липня 2019 року ОСОБА_1 повторно звернулася до Писарівської СР з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність із земель сількогосподарського призначення комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, орієнтованою площею 2,00 га, яка розташована на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту).

Питання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради (за межами населеного пункту) громадянам України жителям с. Писарівка розглядалося 31 липня 2019 року на пленарному засіданні тридцять другої сесії Писарівської СР VII скликання (п.12 порядку денного) та згідно протоколу сесії за результатами голосування рішення не прийнято.

Листом від 16 серпня 2019 року №Ш-42 Писарівська СР повідомила ОСОБА_1 , що за результатами розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою від 17 липня 2019 року в його задоволенні було відмовлено, оскільки необхідно забезпечити правомірний підхід до раціонального використання земель та уникнення надання переваг одному громадянину перед іншим та повідомлено, що відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Писарівської сільської ради можливо після завершення інвентаризації земель для здійснення організації землеустрою відповідно до ст. 12 ЗК України та ст.ст. 25, 35 Закону України "Про землеустрій".

Після чого, ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з відповідним позовом.

28 січня 2020 року Писарівською СР прийнято рішення №240-VII "Про встановлення (визначення) граничного розміру площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність, громадянам України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованих на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області", відповідно до якого у зв`язку з невеликою кількістю земель запасу та земель не наданих у власність або користування та великою кількістю жителів села у яких відсутні у власності земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, встановити граничний розмір площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність, громадянам України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованих на території Писарівської СР площею 0,50 га.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року визнано протиправною бездіяльність Писарівської СР щодо розгляду клопотання ОСОБА_1 про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та зобов`язано Писарівську СР повторно розглянути на черговій сесії клопотання ОСОБА_1 від 17 липня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Писарівської СР (за межами населеного пункту), та прийняти за результатами його розгляду розпорядчий індивідуальний правовий акт у формі рішення сільської ради, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

На виконання рішення суду Писарівська СР прийняла рішення від 17 березня 2020 року №246-VII "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області (за межами населеного пункту) гр. ОСОБА_1 ", яким ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 0,50 га. на території Писарівської СР (за межами населеного пункту). Рішення прийнято з урахуванням рішення Писарівської СР №240-VII від 28 січня 2020 року.

Позивач вважаючи дані рішення протиправними звернулася до суду.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем правомірно прийнято рішення щодо встановлення граничного розміру площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність, громадянам України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованих на території Писарівської СР площею 0,50 га.

Також, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_1 має право в порядку ст. 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Крім того, суд першої інстанції зазначив, що рішенням Писарівської СР №246-VII від 17 березня 2020 року не позбавлено права позивача після оформлення у відповідному порядку земельної ділянки, право на розроблення проекту землеустрою їй надано, повторно звернутися до відповідного органу для надання решти належної їй по закону частки земельної ділянки.

Колегія суддів не погоджується з цими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Писарівської СР №240-VII від 28 січня 2020 року вирішено: "У зв`язку з невеликою кількістю земель запасу та земель не наданих у власність або користування та великою кількістю жителів села у яких відсутні у власності земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, встановити граничний, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованих на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області площею 0,50 га.".

Підставою прийняття даного рішення стала доповідь сільського голови - ОСОБА_2 , в якій зазначено, що: "землі комунальної власності, які не використовуються, є в невеликій кількості, тому щоб забезпечити правомірний підхід до раціонального використання земель, уникнути наданню переваг одному громадянинові перед другим нам потрібно встановити граничний розмір площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність, громадянам України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованих на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області. Пропоную встановити граничний розмір 0,50 га.".

Згідно ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як зазначено відповідачем у листі від 16 серпня 2019 року (вих. №Ш-42), рішення №240-VII від 28 січня 2020 року прийнято сільською радою для того, щоб урівняти права інших громадян з числа тих, що будуть звертатись за отриманням земельних ділянок у власність для ведення особистого селянського господарства в межах Писарівської сільської ради.

Колегія суддів вважає, що рішення Писарівської СР №240-VII від 28 січня 2020 року не містить обґрунтувань встановлення граничного розміру площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність громадянам України.

Також, не містить таких обґрунтувань і доповідь сільського голови. Зокрема, у доповіді, яка стала підставою для прийняття даного рішення, відсутня інформація щодо кількості земель на території Писарівської СР для ведення особистого селянського господарства, не наданих у власність та користування на території Писарівської СР, а також інформація про кількість жителів, які проживають на території села.

Отже, не можливо встановити, яким чином Писарівська СР дійшла висновку про необхідність встановлення граничного розміру площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність, громадянам України саме у розмірі 0,50 га.

Статтею ст. 24 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що органи місцевого самоврядування та їх посадові особи діють лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами України, та керуються у своїй діяльності Конституцією і законами України, актами Президента України. Кабінету Міністрів України, а в Автономній Республіці Крим - також нормативно-правовими актами Верховної Ради і Ради міністрів Автономної Республіки Крим, прийнятими у межах їхньої компетенції.

Нормативно-правовим актом, який регулює земельні відносини з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, є ЗК України.

Відповідно п.б ч.1 ст. 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Колегія суддів зазначає, що обов`язковою умовою визнання акта недійсним є, окрім невідповідності його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт, порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

Неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб`єктивних прав та обов`язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов`язку. Рішення суб`єкта владних повноважень є такими, що порушують права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, такі рішення прийняті владним суб`єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюванні рішення є юридично значимими, тобто такими, що мають безпосередній вплив на суб`єктивні права особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право.

Відповідно до вимог ст.ст. 21, 24 Конституції України усі люди є вільні і рівні у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними. Не може бути привілеїв чи обмежень, зокрема, за ознаками місця проживання.

Колегія суддів вважає, що в даному випадку рішенням Писарівської СР №240-VII від 28 січня 2020 року порушуються права осіб шляхом обмеження розміру (визначеного ст. 121 ЗК України) земельних ділянок, які можуть бути безоплатно передані із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської СР, що в свою чергу, свідчить про невідповідність такого рішення вимогам ст.ст. 21, 24 Конституції України, оскільки в такому випадку вбачається звуження земельних прав громадян України, які проживають на території Писарівської СР.

Таким чином, колегія суддів доходить висновку, що рішення Писарівської СР №240-VII від 28 січня 2020 року не відповідає вимогам ст. 2 КАС України, а тому позовна вимога про визнання протиправним та скасування рішення сесії Писарівської СР №240-VII від 28 січня 2020 року "Про встановлення (визначення) граничного розміру площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність, громадянам України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованих на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області"; підлягає задоволенню.

Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасувати рішення сесії Писарівської сільської рада №246-VII від 17 березня 2020 року та зобов`язання Писарівської СР надати дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель комунальної власності розташованих на території Писарівській СР (за межами населених пунктів), колегія суддів зазначає наступне.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №420/7657/19 визнано протиправною бездіяльність Писарівської СР та зобов`язано повторно розглянути на черговій сесії клопотання від 17 липня 2019 року про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтованою площею 2,00 га, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Писарівської СР (за межами населеного пункту), та прийняти за результатами його розгляду розпорядчий індивідуальний правовий акт у формі рішення сільської ради, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції, що ОСОБА_1 має право в порядку ст. 383 КАС України подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду, виходячи з наступного.

Зі змісту рішення Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №420/7657/19 вбачається, що судом встановлено наступне: "Писарівська СР не прийняла жодного передбаченого законом рішення за наслідками розгляду клопотання ОСОБА_1 , а лише надіслала позивачу лист, у якому повідомило про відсутність підстав для надання дозволу на розробку проекту землеустрою для відведення земельної ділянки у власність, такий документ не є рішенням суб`єкта владних повноважень (індивідуальним актом) у розумінні п.19 ч.1 ст.4, ч.1 ст. 19 КАС України, відтак не може бути предметом судового розгляду.

Таким чином, суд вважає, що відповідач, у даному випадку, не вчиняв дій щодо відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, натомість допустив протиправну бездіяльність, не прийнявши жодного з передбачених ст. 118 ЗК України рішень.".

Таким чином, в даних спірних правовідносинах подання позивачем заяви в порядку ст. 383 КАС України не призведе до належного захисту її прав, оскільки в рішенні Одеського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2020 року у справі №420/7657/19 не надавалась правова оцінка підставам відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства, а лише встановив процесуальні порушення Писарівською СР під час прийняття такого рішення у формі листа.

Також, судова колегія вважає помилковим висновок суду першої інстанції, що Писарівська СР не позбавляє права позивача (після оформлення у відповідному порядку земельної ділянки) повторно звернутися до відповідного органу для надання решти належної їй по закону частки земельної ділянки, оскільки такий висновок не узгоджується з вимогами ч.4 ст. 116 ЗК України, якою встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

Надаючи оцінку правомірності рішення Писарівської СР №246-VII від 17 березня 2020 року, яке позивач оскаржує внаслідок того, що відповідачем надано дозвіл на розробку проекту землеустрою на земельну ділянку площею 0,50 га, а не 2,00 га як він просив відповідно до п. б ч.1 ст. 121 ЗК України, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем, з урахуванням вимог норм ЗК України, подано відповідні документи для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, а саме: копії паспорта громадянина України, картки платника податків, викопіювання із публічної кадастрової карти України із зображенням орієнтовного місця розташування бажаної земельної ділянки.

Приписами ч.7 ст. 118, ч.3 ст. 122 ЗК України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Водночас, рішення Писарівської СР №246-VII від 17 березня 2020 року, яким клопотання позивача задоволено частково шляхом надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства площею 0,50 га, не містить жодного посилання на мотиви його прийняття та часткової відмови у клопотанні позивача.

В обґрунтування зазначеного рішення відповідач послався на приписи п.34 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст.ст. 12, 22, 116, 118, 121, 122, 123 ЗК України, Закону України "Про особисте селянське господарство", Закону України №2498-VIII від 10 липня 2018 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні", рішення Одеського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2020 року у справі №420/6861/19, рішення сесії Писарівської сільської ради №240-VII від 28 січня 2020 року "Про встановлення (визначення) граничного розміру площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність громадянам України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Писарівської сільської ради, Кодимського району Одеської області".

На підставі викладеного, суд дійшов висновку про те, що за наслідками розгляду клопотання позивача про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 2,0 га, відповідачем прийнято рішення, яке не відповідає змісту ч.7 ст. 118 та п.б ч.1 ст. 121 ЗК України.

Колегія суддів критично оцінює твердження відповідача про неможливість виділення позивачу земельної ділянки площею 2,00 га, оскільки в такому випадку землі не вистачить іншим мешканцям територіальної громади, позаяк такі твердження не узгоджуються з жодною законодавчою нормою.

Колегія суддів зазначає, що чинним законодавством не встановлено заборони надання дозволу на розроблення документації із землеустрою в межах норм безоплатної приватизації задля забезпечення розподілення земель сільської ради між усіма її мешканцями.

Суд апеляційної інстанції вважає неправомірним обмеження права позивача на безоплатне отримання у власність земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства, яке обґрунтовано відповідачем, зокрема, наявністю рішення сесії Писарівської СР №240-VII від 28 січня 2020 року "Про встановлення (визначення) граничного розміру площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність громадянам України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності, розташованих на території Писарівської сільської ради, Кодимського району Одеської області", оскільки на законодавчому рівні закріплено право громадян України на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара (п."б" ч.1 ст. 121 ЗК України).

Згідно вимог ч.7 ст. 118, ч.3 ст. 122 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування за результатом розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою приймає одне з двох рішень: надати дозвіл дозволу на розробку проекту землеустрою або відмовити у наданні цього дозволу.

Натомість, як вбачається зі змісту оскарженого рішення №246-VII від 17 березня 2020 року, Писарівська СР вирішила надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності на території Писарівської СР (за межами населеного пункту) орієнтовною площею 0,50 га, що не відповідає процедурі одержання безоплатно у власність земельної ділянки у межах норм безоплатної приватизації на підставі проекту землеустрою.

Так, відповідно до положень ч.7 ст. 118 ЗК України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст. 122 цього Кодексу, у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов`язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність (ч.9 ст. 118 ЗК України).

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду (ч.10 ст. 118 ЗК України).

Таким чином, послідовність етапів безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами не передбачає прийняття рішення про відмову або часткову відмову у наданні земельної ділянки на стадії розгляду клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Відтак, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Писарівської СР №246-VII від 17 березня 2020 року не відповідає приписам ч.2 ст. 2 КАС України, яка вимагає від суб`єктів владних повноважень прийняття рішень, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Писарівської СР №246-VII від 17 березня 2020 року "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність, для ведення особистого селянського господарства на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області (за межами населеного пункту) гр. ОСОБА_1 ", є необґрунтованим, протиправним та таким, що не відповідає приписам ст. 118 ЗК України, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Системний аналіз норм чинного законодавства свідчить, що, відповідно до вимог ст. 118 ЗК України відповідач має прийняти рішення про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або прийняти мотивоване рішення про відмову із чітким визначенням однієї з підстав, передбачених ЗК України. При цьому, отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає позитивного рішення про надання її у користування.

Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 13 грудня 2016 року в справі №815/5987/14 та Верховного Суду від 27 лютого 2018 року в справі №545/808/17, від 24 квітня 2018 року у справі №814/1961/17.

Частиною 2 ст. 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні здійснюється на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Так, Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Рисовський проти України" (№ 29979/04) визнав низку порушення п.1 ст. 6 Конвенції, ст. 1 Першого протоколу до Конвенції та ст. 13 Конвенції у справі, пов`язаній із земельними правовідносинами; в ній також викладено окремі стандарти діяльності суб`єктів владних повноважень, зокрема, розкрито елементи змісту принципу "доброго врядування".

Цей принцип, зокрема, передбачає, що у разі якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і послідовний спосіб (рішення у справах "Beyeler v. Italy" № 33202/96, "Oneryildiz v. Turkey" №48939/99, "Moskal v. Poland" № 10373/05).

Крім того, в рішеннях Європейського суду з прав людини склалася практика, яка підтверджує, що дискреційні повноваження не повинні використовуватися свавільно, а суд повинен контролювати рішення, прийняті на підставі реалізації дискреційних повноважень, максимально ефективно (рішення у справі "Hasan and Chaush v. Bulgaria" №30985/96).

Завдання адміністративного судочинства полягає в гарантуванні ефективного захисту порушених прав осіб, що звертаються до суду за захистом цих прав, з урахуванням принципу розподілу влади, за суті яким на адміністративний суд покладено обов`язок контролю легальності дій та рішень суб`єктів владних повноважень, які мають діяти у визначених законом межах та на власний розсуд при виборі одного законного рішення із кількох можливих варіантів.

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.

Суд звертає увагу, що спосіб захисту має враховувати суть порушення, допущеного суб`єктом владних повноважень - відповідачем, а тому суд має обрати спосіб захисту права, який би гарантував дотримання і захист прав, свобод, інтересів від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Колегія суддів вважає, що відповідач в межах спірних правовідносин проявив поведінку, яка свідчить про відсутність наміру прийняти обґрунтоване та законне рішення у формі, передбаченій чинним законодавством.

Верховний Суд у постанові від 18 червня 2020 року у справі №802/1827/17-а дійшов висновку, що адміністративний суд, з урахуванням фактичних обставин, зобов`язаний здійснити ефективне поновлення порушених прав, а не лише констатувати факт наявності неправомірних дій. Для цього адміністративний суд наділений відповідними повноваженнями, зокрема, ч. 4 ст. 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному п. 4 ч. 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

Верховний Суд у постанові від 24 грудня 2019 року у справі №823/59/17 сформулював правовий висновок, згідно якого повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

За таких обставин, відповідно до ч.4 ст. 245 КАС України, колегія суддів вважає, що порушене право позивача на реалізацію права на одержання безоплатно у власність земельної ділянки із земель комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі, передбаченому п.б ч.1 ст. 121 ЗК України, підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2,00 га, із земель комунальної власності, розташованих на території Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (за межами населених пунктів).

Судова колегія вирішила питання щодо розподілу судових витрат відповідно ст.ст. 139-143 КАС України.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 було сплачено судовий збір за подачу адміністративного позову в загальному розмірі 1 681,60 грн., що підтверджується квитанціями №42 та №43 від 22 червня 2020 року та за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції у розмірі 2 525 грн., що підтверджується квитанцією №0.0.1859752855 від 06 жовтня 2020 року.

Враховуючи, що судом першої інстанції порушені норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також, що висновки суду не відповідають обставинам справи, судова колегія, керуючись п.п.3, 4 ч.1 ст. 317 КАС України вважає необхідним, скасовуючи рішення суду першої інстанції, ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 .

Оскільки дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, постанова суду апеляційної інстанції відповідно до ч.5 ст. 328 КАС України в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, п.2 ч.1 ст. 315, п.п.3, 4 ч.1 ст. 317, 321, 322, 325, ч.5 ст. 328 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 вересня 2020 року скасувати.

Ухвалити нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №240-VII від 28 січня 2020 року "Про встановлення (визначення) граничного розміру площі землі для ведення особистого селянського господарства, для надання у власність, громадянам України, за рахунок земель сільськогосподарського призначення комунальної власності розташованих на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, Одеської області".

Визнати протиправним та скасувати рішення Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області №246-VII від 17 березня 2020 року "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення комунальної власності орієнтовною площею 0,50 га на території Писарівської сільської ради, Кодимського району, межами населеного пункту) гр. ОСОБА_1 ".

Зобов`язати Писарівську сільську раду Кодимського району Одеської області надати ОСОБА_1 дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 2 га, із земель комунальної власності розташованих на території Писарівської СР (за межами населених пунктів).

Стягнути з рахунку бюджетних асигнувань Писарівської сільської ради Кодимського району Одеської області (66031, Одеська обл., Кодимський р-н, село Писарівка, вул. Перемоги, 38, код ЄДРПОУ 05582121) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1 681,60 грн. (одна тисяча шістсот вісімдесят одна гривня 60 коп.) за подачу адміністративного позову та 2 525 грн. (дві тисячі п`ятсот двадцять п`ять гривень) за подачу апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків передбачених п.2 ч.5 ст. 328 КАС України.

Повне судове рішення складено 11 березня 2021 року.

Головуючий: Бітов А.І.

Суддя: Лук`янчук О.В.

Суддя: Ступакова І.Г.