Постанова

від 10.03.2021 по справі 580/646/20

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/646/20 Суддя (судді) першої інстанції: А.В. Руденко

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Глущенко Я.Б.,

суддів Собківа Я.М., Файдюка В.В.,

секретаря Ткаченка В.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - адвокат Хорошун О.В.,

від відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Пострейд до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, за апеляційною скаргою Державного підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю Пострейд на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року, -

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю Пострейд (далі - позивач, ТОВ Пострейд ) звернулось у суд з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Черкаській області (далі - відповідач, ГУ ДПС у Черкаській області) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, якими визначено суму грошового зобов`язання з податка на прибуток, додану вартість та зменшено суму від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредита наступного звітного (податкового) періода.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що належним чином оформленими первинними документами підтверджено реальне виконання договірних відносин між позивачем та його контрагентом, а тому висновки про нереальність господарських операцій є необґрунтованими.

Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року в позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення про збільшення суми грошового зобов`язання з податка на прибуток у розмірі 185625 грн. В решті позову відмовлено.

Не погоджуючись із рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначає, що висновки місцевого суду ґрунтуються на висновках, що викладені в акті перевірки, які базуються на припущеннях. До того ж, допущення контрагентом позивача порушень вимог Податкового кодексу України не може бути підставою для висновку про безтоварність договірних відносин. Операції купівлі-продажу оформлені належним чином складеними первинними документами, а тому підстави для збільшення грошових зобов`язань з податка на прибуток та додану вартість і зменшення суми від`ємного значення такого податка, відсутні. Наголошує, що суд безпідставно розглянув справу за відсутності представника позивача, з огляду на те, що позивач не був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового засідання та подав клопотання про відкладення розгляду справи.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів уважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасувати, з таких підстав.

Судом установлено, що посадовими особами відповідача у період з 29 листопада по 05 грудня 2019 року проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податка на додану вартість за грудень 2018 року - січень 2019 року по взаємовідносинам з ТОВ Юкка опт , податку на прибуток за 2018 рік та їх відображення в показниках фінансової звітності по взаємовідносинах з ТОВ Юкка опт .

За наслідками перевірки 12 грудня 2019 року складено акт, яким зафіксовано порушення:

пунктів 44.1, 44.2, 44.6 статті 44, підпункта 134.1.1 пункта 134.1 статті 134 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток підприємств за 2018 рік на загальну суму 148500,00 грн.;

пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198, що призвело до заниження податка на додану вартість на загальну суму 51215,00 грн., у т. ч. за грудень 2018 року на суму 18152 грн, за січень 2019 року на суму 33063 гри. та завищено від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредита на 113785 грн.

14 січня 2020 року відповідачем прийнято податкові повідомлення - рішення:

№0000340506 про збільшення суми грошового зобовязання за платежем податок на прибуток на суму 185625,00 грн., з яких: 148500,00 грн. - за основним зобов`язанням та 37125,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000360506 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість на суму 64019,00 грн., з яких: 51215,00 грн. - за основним зобов`язанням та 12803,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями;

№0000350506 про зменшення суми від`ємного значення, що враховується до складу податкового кредита наступного звітного (податкового) періода за січень 2019 року на 113785,00 грн.

Уважаючи податкові повідомлення - рішення необґрунтованими, платник податків звернувся з відповідним позовом до суду.

Постановляючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що господарська операція з поставки насіння кукурудзи позивачу від ТОВ Юкка опт фактично не здійснювалась. Такого висновку суд дійшов з огляду на те, що у товарно-транспортній та видатковій накладній відсутні дані про місце завантаження та розвантаження товара, у жодному первинному документів не вказані ознаки, які ідентифікують товар, а саме: вказано насіння кукурудзи у мішках, проте якісні характеристики насіння кукурудзи, вага мішків не зазначені. Також, суд взяв до уваги письмові пояснення директора та головного бухгалтера ТОВ Юкка опт ОСОБА_1 , згідно яких вона жодного відношення до господарської діяльності цього товариства не має, що підтверджується даними з Державного реєстра фізичних осіб - платників податку, за якими ОСОБА_1 заробітну плату у зазначеному товаристві не отримувала.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам колегія суддів приходить до наступного.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Податковий кодекс України, у редакції на час виникнення спірних правовідносин (далі - ПК України), регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (стаття 1 Податкового кодексу України).

Оцінюючи висновки податкового органу про заниження позивачем грошових зобов`язань по податку на прибуток та додану вартість, колегія суддів уважає за необхідне зазначити наступне.

Як убачається із акта, перевіркою встановлено документально задекларовані взаємовідносини позивача з ТОВ Юкка опт у грудні 2018 року- січні 2019 року. Сума, оплачена позивачем у зв`язку з такими відносинами, включена до складу витрат та податкового кредита. По цим взаємовідносинам позивачем надано договора, видаткові, податкові та товарно-транспорті накладні.

За результатами вивчення наведених документів, відповідачем встановлено, що такі документи оформлені із порушенням вимог Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні . У ході перевірки проведено аналіз господарської діяльності контрагента позивача та встановлено відсутність у такого можливості виконати укладений з позивачем правочин. Також особа, яка згідно реєстраційних документів є керівником ТОВ Юкка опт , у період виконання договора не підтверджує реальне його виконання.

У зв`язку з наведеним, контролюючий орган дійшов висновку про відсутність реальності здійснення позивачем господарських операцій з цим контрагентом.

Надаючи оцінку реальності вчинення господарських операцій, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до підпункта 14.1.36 пункта 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - це діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами підпункта 134.1.1 пункта 134.1. статті 134 Податкового кодексу України (далі - ПК України) об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до Національного положення (стандарту) бухгалтерського обліку 1 Загальні вимоги до фінансової звітності , затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.02.2013 № 73 (далі - П(С)БО 1), витрати - зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов`язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілення власниками).

Основним документом, який регулює формування витрат у бухгалтерському обліку, є Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 Витрати (П(С)БУ16), затверджене наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318.

Згідно з пунктом 4 П(С)БУ 16 об`єкт витрат - продукція, роботи, послуги або вид діяльності підприємства, які потребують визначення пов`язаних з їх виробництвом (виконанням) витрат.

Витратами звітного періоду визнаються або зменшення активів, або збільшення зобов`язань, що призводить до зменшення власного капіталу підприємства (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілу власниками), за умови, що ці витрати можуть бути достовірно оцінені (пункт 6 П(С)БУ 16).

Згідно з пунктом 7 П(С)БУ 16 витрати визнаються витратами певного періоду одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які неможливо прямо пов`язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені.

Відповідно до П(С)БО 1 фінансова звітність - бухгалтерська звітність, що містить інформацію про фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства за звітний період.

Фінансова звітність складається з балансу (звіту про фінансовий стан), звіту про фінансові результати (звіту про сукупний дохід) (далі - звіт про фінансові результати), звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до фінансової звітності.

У Звіті про фінансові результати розкривається інформація про доходи, витрати, прибутки і збитки, інший сукупний дохід та сукупний дохід підприємства за звітний період.

Джерелом відомостей для заповнення Звіту про фінансові результати є дані регістрів бухгалтерського обліку, що містять інформацію про доходи, витрати, прибуток, збитки та сукупний дохід.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні від 16 липня 1999 року №996-ХІV з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин (далі по тексту - Закон України №996-ХІV), підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Згідно зі статтями 1 та 3 цтого Закону первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку. Первинні документи по відображенню господарських операцій являються основою і для податкового обліку.

Тому, будь-які документи (у тому числі договори, акти виконаних робіт, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку (частина 3 статті 9 Закон України №996-ХІV).

Згідно з визначенням, закріпленим у статті 1 Закону України №996-ХІV, господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За приписами пункта 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

За правилами пункта 198.6 цієї правової норми не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

З аналізу наведених норм убачається, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Відповідно, якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Таким чином, наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, і вказана обставина є визначальною для дослідження судами під час вирішення цієї справи.

Отже, правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкового кредиту та витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

Водночас, наведені вище норми податкового законодавства у взаємозв`язку з приписами законодавства з питань бухгалтерського обліку та звітності визначають окремі випадки, за яких неможливе формування податкового кредиту та витрат, зокрема, це: не пов`язаність здійсненої операції (понесених витрат) з господарською діяльністю покупця (придбання товарів/послуг без мети їх використання у господарській діяльності); фіктивність операцій/нездійснення оподатковуваних операцій; видача податкової накладної особою, яка не є платником податку на додану вартість; відсутність у платника податків юридично значимих первинних документів.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на відображення у податковому обліку господарської операції є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та/або послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

Варто зазначити, що обов`язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого витрат та податкового кредита первинними документами покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб`єктом, який використовує при обчисленні кінцевої суми податку, що підлягає сплаті до бюджету, суму податкового кредиту з податку на додану вартість, визначену постачальником, та зменшує оподатковуваний дохід на вартість товарів (робіт, послуг), визначену продавцем.

Подані платником документи повинні достовірно підтверджувати реальність господарських операцій та інші обставини, з якими законодавець пов`язує право платника на податкову вигоду.

Податкова вигода може бути визнана необґрунтованою, зокрема, у випадках, якщо для цілей оподаткування операції обліковані не у відповідності з їх дійсним економічним змістом або враховані операції, що не обумовлені розумними економічними або іншими причинами (цілями ділового характеру).

У разі ж надання податковим органом достатньо переконливих доводів та доказів відносно того, що насправді господарські операції контрагентами не здійснювалися, а схема взаємодії учасників господарської операції свідчить про їх недобросовісність, суд не повинен обмежуватися перевіркою формальної відповідності поданих платником документів вимогам податкового законодавства, а має оцінити усі докази у справі у сукупності та взаємозв`язку з ціллю виключення внутрішніх протиріч та суперечливостей між ними у процесі перевірки реального руху активів між заявленими учасниками операції.

Як убачається з матеріалів перевірки, відповідачем зроблено висновок про заниження позивачем податку на прибуток та на додану вартість за результатами господарських операцій із ТОВ Юкка опт .

05 грудня 2018 року між позивачем (покупець) та ТОВ Сквадер (постачальник) укладено договір поставки №05-12П, згідно умов якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця насіння кукурудзи українського походження (далі - товар) насипом, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов договора.

Кількість товара визначається у видаткових накладних на товар, які є невід`ємною частиною даного договора.

Відповідно до розділа 3 договора право власності на товар переходить до покупця в момент 100% оплати за поставлений товар, передача якого покупцеві здійснюється згідно видаткових накладних. Датою постачання товара вважається дата, зазначена у видатковій накладній.

Одночасно з прийняттям товара покупець зобов`язаний передати постачальнику довіреність, а постачальник одночасно з відвантаженням товара - рахунок-фактуру, видаткову та податкову накладу.

Відповідно до пункта 4.2 договора оплата товара здійснюється покупцем на підставі виставленого постачальником рахунка - фактури.

Аналіз наведених положень не дає можливості встановити коли саме покупець набуває право власності на товар за умовами договора, оскільки зазначена у видатковій накладній дата може відрізнятися від дати фактичної поставки та оплати товара.

06 та 10 грудня 2018 року позивачем здійснено оплату ТОВ Сквадер вартості насіння кукурудзи у розмірі 825000,30 грн.

10 грудня 2018 року позивачем (кредитор), ТОВ Сквадер (первісний боржник) та ТОВ Юкка опт (новий боржник) підписано договір про переведення боргу, за умовами якого первісний боржник переводить на нового боржника борг щодо поставки товара, насіння кукурудзи у кількості 300 мішків на суму 825000,00 грн., що виник на підставі пунктів 2 та 4 основного договора (договір поставки №05-12П).

Тут слід наголосити, що ТОВ Сквадер рахунки-фактури на оплату товара не виставляло, з огляду на що колегія суддів приходить до висновку, що підстави для укладення договору про переведення боргу були відсутні, оскільки жодними документами не підтверджується виникнення у ТОВ Сквадер зобов`язання з поставки насіння кукурудзи.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що поставка насіння кукурудзи ТОВ Юкка опт здійснювалась не на підставі зазначених вище договорів.

Згідно наявних у матеріалах справи документів ТОВ Юкка опт поставило позивачу насіння кукурудзи у загальній кількості 350 мішків. Натомість позивач оплатив цьому контрагенту лише вартість 50 мішків.

Водночас, як вірно встановлено місцевим судом, факт оплати позивачем коштів ТОВ Сквадер та ТОВ Юкка опт підтверджується платіжними дорученнями та виписками з банка, що підтверджує витрати позивача у зазначеному розмірі. Також під час перевірки встановлено наявність на обліку у позивача насіння кукурудзи у кількості 350 мішків без встановлення його походження.

Відтак, виходячи із суті вчинених позивачем дій, колегія суддів уважає правильним висновок місцевого суду про відсутність підстав для збільшення грошових зобов`язань з податка на прибуток, оскільки виявлені під час перевірки витрати по перерахуванню коштів відповідають вартості безоплатно отриманого насіння кукурудзи.

Проте, позивачем під час розгляду справи не надано доказів на підтвердження реального виконання ТОВ Юкка опт зобов`язань по поставці насіння кукурудзяного, оскільки надані ним первинні документи містять недоліки, які свідчать про відсутність реального характера договірних відносин.

Колегія суддів ураховує, що директор ТОВ Юкка опт ОСОБА_1 04 червня 2019 року надала пояснення як свідок, будучи попереджена про кримінальну відповідальність за дачу неправдивих свідчень, в яких повідомила, що жодних документів, пов`язаних з діяльністю даного товариства, як директор ніколи не підписувала та господарською діяльністю не займалась.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що особа, підпис якої міститься у договорах, укладених з позивачем, а також у первинних документах, складених на виконання таких, не підтвердила факт підписання зазначених документів.

Так, у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі №826/2822/15, від 25 січня 2019 року у справі № 8825/1733/17, від 19 травня 2020 року у справі №813/2488/14 викладено правову позицію, згідно якої первинні документи не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважною особою, та як наслідок не можуть визнаватися такими, що посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, у випадку надання особою, підпис якої міститься у таких документах, показів у якості свідка, попередженого про кримінальну відповідальність за завідомо неправдиве показання, про непричетність до фінансово-господарської діяльності юридичної особи, а тому віднесення сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним. При цьому, також сформульовано наступний висновок: статус фіктивного підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, навіть за формального підтвердження її первинними документами .

Отже, податкові накладні, які стали підставою для формування податкового кредиту, так само як і договір, підписані від імені особи, яка заперечує свою участь у створенні та діяльності контрагента платника податків, зокрема, й у підписанні будь-яких первинних документів, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг.

Суд виходить із того, що статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю. Господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд уважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з постачання товарів саме згаданим контрагентом позивача фактично не мали реального характера, оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Також, колегія суддів уважає за необхідне зазначити, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов`язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності. Установлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов`язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв`язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

У зв`язку з вищенаведеним, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, з якими Податковий кодекс України у взаємозв`язку з положеннями Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні пов`язує виникнення у позивача права на врахування сум податка на додану вартісь на підставі складених ТОВ Юкка опт податкових накладних у податковому обліку.

Отже, висновки акта перевірки про порушення позивачем норм Податкового кодексу України є обґрунтованими та не спростовуються матеріалами справи, тому збільшення суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість та зменшення суми від`ємного значення такого податка є правомірним, а позовні вимоги про протиправність податкових повідомлень - рішень від 14 січня 2020 року № 0000360506 та №0000350506 документально не підтверджуються.

Разом з тим, відповідно до пункта 3 частини 3 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Як убачається із матеріалів справи, у суді першої інстанції представництво інтересів позивача здійснював адвокат Сіромаха М.А., повноваження якого підтверджені копією договора про надання правової допомоги від 28 грудня 2019 року та ордером від 17 лютого 2020 року.

30 вересня 2020 року позивачем до суду подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що він повістку про дату та час судового розгляду не отримував, а представник позивача самоусунувся від повноважень представника, що зумовлює необхідність укладення нового договора про надання правової допомоги з іншим представником.

Зазначене клопотанням місцевим судом не розглянуто та йому не надано жодної правової оцінки.

Відповідно до положень пункта 1 частини 2 статті 205 Кодексу адміністративного судочинства України суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання.

У матеріалах справи відсутні докази направлення позивачу за його місцезнаходженням повістки у судове засідання, призначене на 01 жовтня 2020 року.

Відповідно до пункта 2 означеної вище правової норми суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Проте, судом не надано правову оцінку клопотанню позивача.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що місцевим судом справу розглянуто за відсутності позивача, який не повідомлений належним чином про дату, час і місце судового засідання, що є безумовною підставою для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 33, 34, 242-244, 308, 310, 317, 321, 322, 325, 328, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Пострейд задовольнити частково.

Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2020 року скасувати .

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Пострейд задовольнити частково .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Черкаській області №0000340506 від 14 січня 2020 року.

У решті позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС України у Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Хрещатик, 235, код ЄДРПОУ 43142920) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Пострейд (18002, м. Черкаси, бул. Шевченка, 150, кв. 92, код ЄДРПОУ 41346356) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 2784 (дві тисячі сімсот вісімдесят чотири) гривні 38 копійок.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя Я.Б. Глущенко

Судді Я.М. Собків

В.В. Файдюк

(Повний текст постанови складений 10 березня 2021 року.)