Постанова

від 11.03.2021 по справі 300/1597/20

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 рокуЛьвівСправа № 300/1597/20 пров. № А/857/1070/21

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Заверухи О.Б.,

суддів Гінди О.М., Ніколіна В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі за позовом Приватного сільськогосподарського підприємства Рідна Земля до Управління Держпраці в Івано-Франківській області про визнання протиправною та скасування постанови,-

суддя (судді) в суді першої інстанції - Микитин Н.М.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Івано-Франківськ,

дата складання повного тексту рішення - не зазначено,

В С Т А Н О В И В:

03 липня 2020 року ПСП Рідна земля звернулося в суд з адміністративним позовом до Управління Держпраці в Івано-Франківській області, в якому просило визнати протиправною та скасувати постанову №ІФ7293/1677/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25 березня 2020 року.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що актом перевірки не заперечується належне працевлаштування ПСП Рідна Земля продавця продовольчих товарів ОСОБА_1 , а навпаки, фіксується такий факт. Вважає, що несвоєчасне повідомлення територіального органу ДПС про прийняття працівника ОСОБА_1 не свідчить про неналежне оформлення такого працівника. Так, висновки відповідача про порушення позивачем ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України зроблено у зв`язку з відсутністю повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування. Проте, абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України не передбачає застосування штрафу до суб`єкта господарювання у зв`язку з відсутністю такого повідомлення та не свідчить про те, що між працівником та роботодавцем не оформлено трудовий договір, оскільки законодавець не пов`язує чинність трудового договору із наявністю відповідного повідомлення. Зауважує, що постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області посадову особу підприємства притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП, як за інші порушення законодавства про працю , а не за ч. 3 ст. 41 КУпАП, яка передбачає відповідальність за фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту). Вказує, що після втрати чинності постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2017 року № 295, тобто з 14 травня 2019 року, використання акта інспекційного відвідування та постанови про накладення штрафу у формах, затверджених наказом № 1338, не ґрунтується на законі. Також зазначає, що відповідач не повідомив позивача про розгляд справи щодо застосування такого акту, та оскаржувану постанову винесено без участі повноважного представника підприємства, що свідчить про порушення права позивача бути присутнім під час здійснення заходів державного нагляду (контролю), надавати пояснення щодо суті правопорушень та застосованого штрафу, скористатись правовою допомогою.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року адміністративний позов задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано постанову Управління Держпраці в Івано-Франківській області №ІФ7293/1677/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25 березня 2020 року про накладення штрафу уповноваженими особами на приватне сільськогосподарське підприємство «Рідна Земля» штрафу в розмірі 47230,00 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем у даному випадку помилково притягнуто позивача до відповідальності на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України за несвоєчасне повідомлення органів ДФС про працевлаштування ОСОБА_1 , що є підставою для скасування постанови №ІФ7293/1677/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25 березня 2020 року про накладення на позивача штрафу в сумі в сумі 47 230, 00 грн. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь приватного сільськогосподарського підприємства Рідна Земля сплачений судовий збір в розмірі 2102,00 грн. Стягнено за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці в Івано-Франківській області на користь приватного сільськогосподарського підприємства Рідна Земля витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Управління Держпраці в Івано-Франківській області подало апеляційну скаргу, в якій просило скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення є незаконним та необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Зокрема, зазначає, що згідно з абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення. Оскільки позивачем допущено до роботи без належного оформлення трудових відносин одну найману працівницю, то відповідачем оскаржувана постанова прийнята у відповідності до норм чинного законодавства. Крім цього, судом першої інстанції у даній справі перевищено строк розгляду справи(142 календарних дні), що є порушенням норм процесуального права. Також, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю такої справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, а тому присуджена судом першої інстанції сума витрат на професійну правничу допомогу є необгрунтованою та завищеною в порівнянні із складністю даної справи та виконаних адвокатом робіт.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому зазначено, що позивач був позбавлений можливості захищати свої права при винесенні спірної постанови з причин не повідомлення відповідачем про час та місце розгляду справи про накладення фінансових санкцій за порушення норм законодавства про працю. З усіма працівниками позивача укладено трудові договори, фізичні особи є належно оформленими (працевлаштованими).

Суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи(в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін(у порядку письмового провадження) (п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України).

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції, 16 січня 2020 року до Управління Держпраці в Івано-Франківській області звернулася ОСОБА_2 із заявою, в якій вказала, що з 30 вересня 2012 року по 18 жовтня 2018 року вона неофіційно працювала на посаді продавця продовольчих товарів у ПСП Рідна Земля та просила провести перевірку такого підприємства з метою зобов`язання останнього сплатити ЄСВ та ПДФО для зарахування вказаного періоду до трудового стажу(а.с.53).

У період з 14 лютого 2020 року по 17 лютого 2020 року, на підставі п.п. 1 п. 5 Порядку 834, відповідно до наказу від 05 лютого 2020 року № 166-Д Про проведення інспекційного відвідування ПСП Рідна Земля та направлення №997 від 05 лютого 2020 року, Управлінням Держпраці в Івано-Франківській області проведено інспекційне відвідування ПСП Рідна Земля (а.с.56,57).

Також, 13 лютого 2020 року відповідач сформував вимогу № ІФ7293/1677/ПД про надання позивачем документів у строк до 09:00 год. 17 лютого 2020 року, яку вручено уповноваженому представнику підприємства 14 лютого 2020 року (а.с.59).

За результатами здійсненої перевірки складено акт № ІФ7293/1677/АВ від 17 лютого 2020 року, відповідно до якого, інспекторами праці виявлено порушення позивачем законодавства про працю, а саме, в порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України та постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу , ПСП Рідна Земля повідомлення про прийняття працівника на роботу надіслано до територіального органу ДФС не до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором, а після приступлення працівником до виконання своїх обов`язків. Так, під час проведення позапланового інспекційного відвідування встановлено, що ПСП Рідна Земля прийнявши на роботу ОСОБА_1 на посаду продавця продовольчих товарів з 03 лютого 2020 року згідно наказу № 10 від 31 січня 2020 року, повідомлення про прийняття працівника на роботу до ГУ ДПС в Івано-Франківській області(Галицький район) надіслала 17 лютого 2020 року, тобто пізніше дня допуску працівника до роботи. Зазначений акт 17 лютого 2020 року підписано уповноваженою особою позивача з відміткою Зауважень до акту немає та підтвердженням про отримання одного примірника акту(а.с.60-63).

Відповідно до наданих 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 пояснень така приступила до роботи продавцем у ПСП Рідна Земля 03 лютого 2020 року(а.с.58)

17 лютого 2020 року надано письмові пояснення головного бухгалтера ПСП Рідна Земля в яких, вказано, що ОСОБА_1 прийнято на роботу продавцем продовольчих товарів з 03 лютого 2020 року, однак повідомлення про прийняття працівника на роботу нею подано із запізненням 17 лютого 2020 року через завантаженість у зв`язку із подачею річної звітності (а.с.65).

Також, директором та головним бухгалтером ПСП Рідна Земля надано письмові пояснення від 17 лютого 2020 року в яких вказано про не перебування ОСОБА_2 у трудових відносинах із підприємством (а.с.64,66).

Цього ж дня, 17 лютого 2020 року позивачу винесено припис про усунення виявлених порушень № ІФ 7293/1677/АВ/П, яким зобов`язано усунути виявлене під час інспекційного відвідування порушення законодавства про працю у строк 27 лютого 2020 року(а.с.70-71).

17 лютого 2020 року інспектором управління Держпраці в Івано-Франківській області складено протокол про адміністративне правопорушення № ІФ 7293/1677/АВ/П/ПТ, згідно якого ОСОБА_3 , директор ПСП Рідна Земля , вчинив адміністративне правопорушення вимог законодавства про працю, зокрема, ч. 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови КМУ № 413 від 17 червня 2015 року(а.с.73-74).

Листом за № 04-12/15-10/1544 від 20 лютого 2020 року направлено справу про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, відносно директора ПСП Рідна Земля ОСОБА_3 до Тисменицького районного суду Івано-Франківської області (а.с.75).

Постановою Тисменицького районного суду Івано-Франківської області від 18 березня 2020 року № 352/503/20 ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 41 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 30 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становило 510 грн. Цим рішенням суду директора ПСП Рідна Земля ОСОБА_3 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 41 КУпАП, оскільки він допустив порушення вимог законодавства про працю, викладені в акті інспекційного відвідування № ІФ 7293/1677/АВ від 17 лютого 2020 року(а.с.76).

13 березня 2020 року Управління Держпраці в Івано-Франківській області направило позивачу повідомлення № 05-07/15-10/2262 від 12 березня 2020 року, в якому вказано, що уповноваженою особою Управління Держпраці отримано акт інспекційного відвідування від 17 лютого 2020 року № ІФ7293/1677/АВ та інші матеріали інспекційного відвідування, під час якого встановлено факт використання праці неоформлених працівників, що є підставою для накладення штрафних санкцій відповідно до ч. 2 ст. 265 КЗпП України. Також, повідомлено про те, що справа про накладення штрафу розглядається у 45-денний строк з дня, що настає за днем одержання уповноваженою особою Управління вищезазначених документів(а.с.77).

Таке повідомлення було надіслано на адресу ПСП Рідна Земля , вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: с. Дитятин, Галицький район, рекомендованим листом з повідомленням про вручення, та вказане поштове відправлення за штриховим ідентифікатором 7601865456998 вручено позивачу 14 березня 2020 року(а.с.78-79)

За результатами розгляду справи про накладення штрафу, на підставі акта інспекційного відвідування № ІФ7293/1677/АВ від 17 лютого 2020 року та доданих до нього матеріалів, за порушення законодавства про працю, а саме: ч. 3 ст. 24 КЗпП України, Постанови Кабінету Міністрів України від 17 червня 2015 року № 413, відповідальність за які передбачена абз. 2 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, начальником Управління Держпраці винесено постанову №ІФ7293/1677/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25 березня 2020 року про накладення штрафу на ПСП Рідна Земля в розмірі 47230,00 грн (а.с.27).

Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції прийшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Згідно із ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

З наявного в матеріалах справи акту перевірки слідує, що в порушення вимог ч. 3 ст. 24 Кодексу законів про працю України ПСП Рідна Земля здійснено фактичний допуск працівника ОСОБА_1 до роботи без повідомлення територіального органу ДПС про прийняття працівника.

Згідно наказу ПСП Рідна Земля № 10 від 31 січня 2020 року ОСОБА_1 прийнято на роботу з 03 лютого 2020 року продавцем продовольчих товарів (а.с.69).

Також, факт прийняття на роботу 03 лютого 2020 року підтверджується і наявними в матеріалах справи письмовими поясненнями від 14 лютого 2020 року ОСОБА_1 (а.с.58).

17 лютого 2020 року ПСП Рідна Земля повідомила про прийняття на роботу ОСОБА_1 ДПС в Івано-Франківській області (Галицький район), що підтверджується відповідним повідомленням та квитанцією № 2 про прийняття пакету із зазначенням дати - 17 лютого 2020 року та часу 14:37 (а.с.68).

З наведеного слідує, що повідомлення про прийняття на роботу до територіального органу ДПС направлено після початку роботи ОСОБА_1 .

Згідно із п. 1 та п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу відповідно до частини третьої статті 24 Кодексу законів про працю України Кабінет Міністрів України постановляє установити, що повідомлення про прийняття працівника на роботу подається власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом (особою) чи фізичною особою до територіальних органів Державної фіскальної служби за місцем обліку їх як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за формою згідно з додатком до початку роботи працівника за укладеним трудовим договором одним із таких способів: засобами електронного зв`язку з використанням електронного цифрового підпису відповідальних осіб відповідно до вимог законодавства у сфері електронного документообігу та електронного підпису; на паперових носіях разом з копією в електронній формі; на паперових носіях, якщо трудові договори укладено не більше ніж із п`ятьма особами. Інформація, що міститься у повідомленні про прийняття працівника на роботу, вноситься до реєстру страхувальників та реєстру застрахованих осіб відповідно до Закону України Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування .

Отже, вказаним нормативним актом встановлено обов`язок подання повідомлення про прийняття працівника на роботу до територіальних органів Державної фіскальної служби, за формою згідно з Додатком до Постанови №413.

Аналізуючи вищенаведені норми права та фактичні обставини справи, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що позивачем порушено вимоги постанови Кабінету Міністрів України № 413 від 17 червня 2015 року Про порядок повідомлення Державної фіскальної служби та її територіальних органів про прийняття працівника на роботу .

З оскаржуваної постанови № ІФ7293/1677/АВ/П/ПТ/ТД-ФС від 25 березня 2020 року слідує, що штраф на позивача накладено відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Відповідно до абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, щодо якого скоєно порушення.

При цьому, як правильно зазначив суд першої інстанції, абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України не передбачено застосування штрафу до суб`єкта господарювання за несвоєчасне повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування при прийнятті працівника на роботу.

Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, яка викладена в постановах від 23 квітня 2020 року у справі №440/45/19 та від 24 вересня 2020 року у справі № 200/929/19-а.

В абз. 8 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України визначена відповідальність за неповідомлення територіального органу Державної фіскальної служби про прийняття працівника на роботу у вигляді штрафу у розмірі мінімальної заробітної плати.

Проте, з матеріалів справи слідує, що до такого виду відповідальності позивача не притягнуто.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки не встановлено порушень трудового законодавства, яке полягало в допуску позивачем працівника ОСОБА_1 до роботи без оформлення трудового договору для накладення на позивача штрафу у відповідності до вимог абз. 2 ч. 2 ст. 265 Кодексу законів про працю України.

Щодо доводів апеляційної скарги про порушення судом першої інстанції строків розгляду справи, що є порушенням норм процесуального права, то колегія суддів зазначає, що таке порушення не спростовує висновків суду першої інстанції по суті розгляду справи та не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Також, колегія суддів відхиляє доводи відповідача про те, що сума витрат на професійну правничу допомогу є необгрунтованою, оскільки відповідачем не надано жодних доказів на спростування такої суми, а лише зазначено про її завищення. Також, з матеріалів справи слідує, що відповідач клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу не заявляв. Тому, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що з урахуванням складності справи та наданих позивачем доказів понесення витрат на професійну правничу допомогу, які є співмірними виконаним адвокатом роботам (наданим послугам), часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до умов договору про надання правничої/правової допомоги від 23 червня 2020 року № РЗ/20-05, сума витрат є обґрунтованою.

Колегія суддів також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Також згідно позиції Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформованої, зокрема у справах Салов проти України (заява № 65518/01; пункт 89), Проніна проти України (заява № 63566/00; пункт 23) та Серявін та інші проти України (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі Руїс Торіха проти Іспанії (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи.

За наведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ч. 1 ст. 321, ст. 322, ст. 325 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Управління Держпраці в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 300/1597/20 - без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя О. Б. Заверуха судді О. М. Гінда В. В. Ніколін Повне судове рішення складено 11 березня 2021 року.