Рішення

від 04.03.2021 по справі 657/617/19

КАЛАНЧАЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 657/617/19

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.03.2021 Каланчацький районний суд Херсонської області

у складі:

головуючого судді Максимович І. В.

за участі

секретаря судового засідання: Боровинської С.В.,

ОСОБА_1

представників позивача: ОСОБА_2 , ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу №657/617/19 за позовом

Позивач: ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 .

Відповідач:Каланчацька селищна рада, місце знаходження: Херсонська область, Каланчацький район, смт. Каланчак, вул. Херсонська, буд.1, ЄДРПОУ: 04401003.

Предмет позову: про скасування рішень органу місцевого самоврядування.

В с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом, в якому просить:

- скасувати рішення ХVIII сесії V скликання №147 від 19 жовтня 2007 року Про списання житлових будинків , в частині списання та зняття з реєстраційного обліку житлового будинку, який належить позивачці ОСОБА_5 , розташованого в АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення 8 сесії VI скликання №84 від 18 квітня 2011 року Про припинення права користування земельними ділянками , в частині припинення права користування земельними ділянками: 1.1. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - ОСОБА_5 , 0,25 га, та 1.2. для ведення особистого селянського господарства - ОСОБА_5 , 0,18 га., в АДРЕСА_1 .

Свої вимоги позивач ОСОБА_5 мотивує тим, що вона, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка смт. Каланчак, Каланчацького району Херсонської області у 1989 році уклала шлюб з громадянином ОСОБА_6 . Від даного шлюбу є шестеро дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ; ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

В 2002 році шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6 офіційно розірвано, що підтверджується відомостями, відображеними в її паспорті. Після припинення шлюбу їй залишено шлюбне прізвище ОСОБА_13 .

Також позивач ОСОБА_5 в позові зазначила, що є власником житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Привільської сільської ради № 39 від 20.09.2000 року, зареєстрованого в БТІ за № 77 від 05.01.2001 року.

Рішенням ХVІІІ сесії V скликання № 147 від 19.10.2007 року Про списання житлових будинків сільською радою вирішено списати та зняти з реєстраційного обліку вказаний житловий будинок в зв*язку з тим, що позивач розібрала належний їй будинок і на момент прийняття вказаного рішення зазначеного будинку фактично не було.

Однак, позивач наполягає, що це не відповідає дійсності, оскільки будинок був в наявності, проте потребував капітального ремонту і до БТІ з заявою про руйнацію житлового будинку, про внесення змін в технічну документацію не зверталась і відповідна інформація в техничну документацію не вносилась.

Згідно технічного паспору, складеного БТІ, спірний житловий будинок обліковується, акт руйнації будинку не складався, відповідної заяви про припинення права власності позивачем не надавався, а отже спірне рішення про списання житлових будинків, як вважає позивач, - є незаконним. Крім того, як зазначає ОСОБА_5 , їй було надано в користування земельні ділянки 0,43 га. із них: 0.25 га, для обслуговування будинку та 0,18 га для ведення особистого селянського господарства, які знаходяться в АДРЕСА_1 .

ОСОБА_5 визнає, що її усно повідомлено про припинення права користування вказаними земельними ділянками в зв*язку зі зверненням позивача з заявою про припинення права користування вказаними земельними ділянками.

Однак, до 2002 року, тобто до набуття чинності новим Земельним кодексом України , набуте до 2002 року нерухоме майно необхідно було зареєструвати. Отже, громадяни, які отримали у власність, у тимчасове користування, в тому числі на умовах оренди земельні ділянки у розмірах, які були передбачені раніше діючим законодавством, зберігають права на ці ділянки. Крім того, позивач зазначає, що про спірні рішення сільської ради та про порушення своїх прав позивач дізналася лише в 2017 році в ДВС Каланчацького РУЮ, коли ОСОБА_5 стало відомо про накладення арешту на будинок, який їй належить.

Ухвалою судді від 08.04.2019 року відкрито провадження по справі та призначено справу до розгляду. Ухвалою судді від 19.11.2019 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду. Ухвали суду від 16.07.2019 року; 10.10.2019 року про витрубування доказів. Ухвала суду від 10.10.2019 року . Будь-яких інших процесуальних дій по справі не вчинялося.

Позивач ОСОБА_5 в судове засідання не з`явилась, причину неявки суду не повідомила. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник позивача ОСОБА_2 в судове засідання не з`явилась, причину неявки суду не повідомила. Про час, дату та місце розгляду справи повідомлялась належним чином.

Представник позивача Ставрост Р.Ю. (діє згідно ордеру серія ХС №159651 від 15.07.2019 року) в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити з підстав, заявлених в позові, в заяві про зміну підстав позову та в заяві про відмову від позовної вимоги, поданої до суду 01.02.2021 року (в частині скасування рішення 8 сесії VI скликання №84 від 18 квітня 2011 року Про припинення права користування земельними ділянками , в частині припинення права користування земельними ділянками: 1.1. для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд - ОСОБА_5 , 0,25 га, та 1.2. для ведення особистого селянського господарства - ОСОБА_5 , 0,18 га., в АДРЕСА_1 ).

Представник відповідача - Каланчацької селищної ради Шендрик О.Л. (діє згідно довіреності на право представництва від 04.01.2021 року) в судовому засіданні позовні вимоги, заявлені позивачем не визнала та пояснила, що ОСОБА_5 особисто написала заяву та звернулась з цією заявою до Привільської сільської ради Каланчацького району про припинення права користування земельними ділянками, розташованими по АДРЕСА_1 .

Спірне рішення ХVІІІ сесії V скликання № 147 від 19.10.2007 року Про списання житлових будинків та рішення ХVІІІ сесії VІ скликання № 84 від 18.04.2011 року Про припинення права користування земельними ділянками були оприлюднені у відповідності до вимог чинного на той час законодавства, а саме: біля будівлі сільської ради виставлені на стенді. Вважає, що позивач була повідомлена про наявність вказаних вище рішень, однак звернулася до суду лише в 2017 році, що є порушенням строку зверення до суду, який передбачено ст. 257 ЦК (чинного на момент виникнення спірних правовідносин), а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються вимоги, оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та відповідні їм правовідносини, приходить до наступних висновків.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Статтею 41 Конституції України закріплено право кожного громадянина України володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.

Відповідно до частини 1 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

У відповідності до вимог, передбачених частиною 1 статті 321 вказаного Кодексу право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до статті 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном

Згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Привільської сільської ради № 39 від 20.09.2000 року, зареєстрованого в БТІ за № 77 від 05.01.2001 року, позивачу ОСОБА_5 належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

19.10.2007 року Привільською сільською радою Каланчацького району Херсонської області прийняте рішення ХVІІІ сесії V скликання № 147 Про списання житлових будинків , відповідно до якого списано та знято з реєстраційного обліку житловий будинку, який належить позивачці ОСОБА_5 (свідоцтво від 05.01.2001 року про право власності, видане на підставі рішення виконкому Привільської сільської ради від 20.09.2000 р. № 39) та розташований по АДРЕСА_1 .

Передувало прийняттю вказаного вище рішенню комісійне обстеження житлового будинку ОСОБА_5 , за результатами якого 14.09.2007 року, комісією в складі сільського голови ОСОБА_14 , секретаря сільської ради Ковш П.В., спеціаліста із земельних питань Крупцепової О.М., бухгалтера сільської ради ОСОБА_15 був складений акт, в якому комісія зазначила, що в будинку АДРЕСА_1 ніхто не проживає. Зазначений будинок зруйнований, не придатний для проживання та відновлення. Відповідно до висновку комісії будинок АДРЕСА_1 слід списати та зняти з обліку житлового фонду у статистичному управлінні.

Статтею 346 Цивільного кодексу України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника.

Відповідно до статті 349 ЦК України , право власності на майно припиняється у разі його знищення. У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Статтею 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , передбачені делеговані повноваження виконавчого комітету в питаннях стосовно обліку відповідно до закону житлового фонду, а також здійснення контролю за його використанням.

Таким чином, рішення про списання будинку приймається виконавчими комітетами місцевих рад відповідно до порядків, затверджених рішенням цих виконавчих комітетів.

Для здійснення процедури списання виконкомом місцевої ради має бути утворена комісія для обстеження будинку та складання акту обстеження. Комісія формується з членів виконкому. Як правило це секретар виконкому, депутат міської ради, землевпорядник. В ході обстеження комісія має встановити, що будинок зруйнований, не придатний для проживання, тривалий час як житло не використовувався, ремонту та відновленню не підлягає.

Також, в акті комісія має право висловити припущення про доцільність списання житлового будинку. На основі акту виконком місцевої ради приймає рішення про списання житлового будинку.

Отримавши рішення про списання житлового будинку, саме власник будинку повинен вирішити питання про те, щоб будинок був виключений з реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень, якщо він туди внесений, знятий з інвентаризаційного обліку, виключений з усіх інших документів та реєстрів.

Але встановлений законом порядок процедури списання будівлі (будинку) не було дотримано, що підтверджуються матеріалами справи та поясненнями свідків.

Так допитаний в судовому засіданні ОСОБА_14 (працював з 2007 року по 18.10.2020 року), який на той час був в.о. старости с. Привілля, пояснив, що позивач ОСОБА_5 проживала в с. Привілля та була зареєстрована по АДРЕСА_1 та проживала з ним по сусідству. В селі проживає всього 450 чоловік. Вся інформація та рішення с/р розміщувались на стенді біля сільської ради та в холі с/р, зберігались в папці в приймальній сільської ради. Рішенням Привільської сільської ради списано та знято з реєстраційного обліку житловий будиноку, який належав позивачу ОСОБА_5 , розташований по АДРЕСА_1 . Вказане рішення прийнято на підставі акту обстеження житлового будинку, при цьому самого будинку не було, а була лише купа сміття із залишків будинку. Про факт списання житлового будинку позивач знала, так як в 2011 році зверталася до сільської ради з питанням про взяття її на квартирний облік. Будинкову книгу ОСОБА_5 віддала йому разом з заявою та пояснила, що вони їй не потрібні.

Допитані в якості свідків: ОСОБА_16 ( працювала землевпорядником Привільської сільської ради з 1992 року по 01.02.2021 року) та ОСОБА_17 (працювала до 2016 року секретарем Привільської сільської ради) надали аналогічні пояснення.

Допитані в якості свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 в залі судового засідання не змогли надати будь-яких пояснень про умови відсутності оригіналів заяв ОСОБА_5 та оригінала зазначеного вище акта обстеження її будинку.

В матеріалах справи відсутня будь-яка інформація на підтвердження обізнаності позивача про прийняття Привільською сільською радою рішення про списання житлового будинку, що належить ОСОБА_5 , розташованого по АДРЕСА_1 . Встановлена судом обставина підтверджує заяву ОСОБА_18 про відсутність у неї намірів на звернення до суду за захистом права власності на зазначений вище будинок.

Факт звернення ОСОБА_5 до Привільської сільської ради з заявою про постановку її на квартирний облік та передачу будинкової книги на власний будинок ОСОБА_14 - в.о. старости с. Привілля Каланчацького району - такий факт не маже прийматися судом як беззастережний доказ позбавлення або припинення права власності на житло ОСОБА_5 .

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на піставі та в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Повноваження сільських, селищних, міських рад визначені главою1 розділу 11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні , а саме стаття 25 визанчає їхню загальну компетенцію, а ст. 26 виключну компетенцію.

Стаття 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні містить вичерпний перелік питань, які відносяться до компетенції сільських, селищних, міських рад і вирішуються на їхніх пленарних засіданнях.

Питання про списання житлових будинків або пов`язане з цим відсутнє в переліку питань, які відносяться до компетенції сільських, селищних, міських рад.

Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 року №7/5 затверджено Тимчасове положення про порядок реєстраціїх прав власності на нерухоме майно, який діяв на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно методичним рекомендаціям з питань технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.09.2003 року №146, які деталізують порядок та методику проведення технічної інвентаризації збудованих (реконструйованих) будинків, господарських будівель та споруд щодо обмірів і підрахунку їх площ та об`ємів, обстеження і оцінки тезнічного стану, визначення вартості об`єктів, передбачено наступне:

-технічний стан кожного елемента будинку визначається щляхом ретельного огляду всією конструкціїю (п. 7.7 Методичних рекомендацій);

- оцінка господарських будівель та споруд здійснюється в оцінювальному акті п. 7.20 Методичних рекомендацій);

-знесенні частини будинку та інженерного обладнання на плані перекреслюються (п. 8.1.2 Методичних рекомендацій):

При знесенні частини будинку, а також прибудов здійснюється обстеження на місці ескіз і виконується повне чи часткове закреслення навзрест червоною (зеленою) тушшю знесеної частини (прибудови) або його частин. Аналогічно виконується внесення змін у інвентаризаційних бланках шляхом закреслення червоною (зеленою) тушшю під лінійку знесених частин будинків (прибудов) ( п. 8.1.7 Методичних рекомендацій).

Враховуючи означені процедуру і порядок огляду та оцінювання технічного стану знищених (зруйнованих) об`єктів нерухомого майна, суд констатує, що компетентними особами (архітектором, техніком, інженером) з обов`язковою участю власника майна ретельний огляд та оцінювання технічного стану житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами АДРЕСА_1 не проводився, факт його часткового або повного знищення не встановлювався. В технічному паспорті житлового будинку зображення об`єктів нерухомого майна не закреслені.

Судом встановлено, що власник майна - позивач ОСОБА_5 відповідно до ч.2 ст. 349 ЦК України заяву не писала, в зв`язку з чим відповідні зміни у державний реєстр органом БТІ про припинення права власності позивачки на нерухоме майно не вносилися.

Крім того судом встановлено, що Привільска сільська рада, приймаючи рішення від 19.10.2007 року №147 в частині списання та зняття з реєстраційного обліку житлового будинку АДРЕСА_1 , який належить на праві приватної вланості ОСОБА_19 , діяла поза межами своїх повноважень, що передбаченні главою 1 розділу 11 Закону України Про місцеве самовлрядування в Україні , чим допустила порушення ч. 2 ст. 19 Конституції України, оскільки сільська рада, на відміну від органів БТІ, на той час взагалі не була органом, який вносить зміни до державного реєстру про припинення права власноті на нерухоме майно.

Суд критично ставиться до доводів відповідача про те, що Привільська сільська рада прийняла рішення в частині списання та зняття з реєстрації зазначеного вище нерухомого майна на підставі вимог житлового законодавства за результатами обстеження комісією житлового будинку АДРЕСА_1 без порушення процедури обстеження та процедури доведення рішення до зацікавлених осіб.

З такими доводами відповідача суд не може погодитися, оскільки умовами для припинення права власності на знищене, зруйноване нерухоме майно згідно з вимогами ст. 349 ЦК України є наявність встановленого факту знищення майна, а також відповідної заяви власника майна про внесення змін до державного реєстру.

Документами, які підтверджують знищення майна можуть бути матеріали технічної інаентарізації, що засвідчують факт знищення, довідки та протоколи органів МВС України, акт про пожежу, офіційні висновки інших установ або організацій, які відповідно до законодавства та своїх повноважень у встановленому законодавством порядку засвідчили факт знищення майна.

У цій справі суд звернув увагу на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту повного знищення домоволодіння ОСОБА_5 , а наявність в матеріалах копій її заяв про припинення права власності на будинок та про припинення права користування земельними ділянками (котрі, до речи, не підлягають читанню) суд не може визнати належними доказами, оскільки суду не надано оригінали зазначених заяв. Копії цих заяв не містять відміток про їх прийняття секретаріатом (канцелярією) Привільської сільської ради, або будь-якою посадовою особою, а також відсутні відповіді на вказані заяви.

Крім того, на виконання ухвали суду від 10.10.2019 року про витребування доказів, суду не надано оригінали заяв позивачки, на котрі посилається відповідач, як на підставу проведення обстеження її будинку; суду не надано оригінал акту обстеження від 14.09.2007 року домоволодіння ОСОБА_5 .

За схожих обставин та з таким застосуванням норм матеріального права Касаційний цивільний суд ВС України дійшов висновку у задоволенні позову міської ради до фізичних осіб - співвласників про припинення права власності на житловий будинок та скасування державної реєстрації права власності на це майно (постанова від 17.01.2019 року у справі № 708/254/18.

Основною метою ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном.

При цьому в своїх рішеннях Європейський Суд з прав людини постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю дотримання фундаментальних прав окремої людини.

Необхідність забезпечення такої рівноваги відображено у статті 1 Першого Протоколу, зокрема, вказано на необхідність дотримання обґрунтованої пропорційності між застосованими заходами та переслідуваною метою, якої намагаються досягти шляхом позбавлення особи її власності.

Європейський Суд з прав людини у ряді випадків вбачав порушення ст. 1 Протоколу навіть тоді, коли не було юридичного позбавлення права власності на майно, але через ті або інші обставини людина була позбавлена практичної можливості користуватися своєю власністю.

В рішенні по справі Онер`їлдіз проти Туреччини Європейський суд висловився наступним чином: Справжнє, ефективне здійснення права, що охороняється цією нормою, не залежить від одного обов`язку держави не втручатися і може вимагати забезпечення позитивних заходів щодо захисту, особливо, якщо існує позитивний зв`язок між заходами, здійснення яких заявник вправі очікувати від державних органів, і ефективним користуванням його майном...

Під час розгляду справи представником відповідача - селищним головою Зінчуком В.К. подано до суду заяву про закриття справи, оскільки позивачем пропущено позовний строк на звернення до суду.

Аналіз змісту статей 256 та 261 Цивільного кодексу України засвідчує, що початок перебігу позовної давності - це фактично момент виникнення в особи ( ОСОБА_5 ) права на судовий позов.

Пункт 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Тобто він втілює право на суд , яке, згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, включає в себе не тільки право ініціювати провадження, але й право розпочати провадження в суді за цивільним позовом та отримати його вирішення (наприклад, п. 25 рішення у справі Кутіч проти Хорватії , п. 50 рішення у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , п. 52 рішення у справі Меньшакова проти України ).

Виходячи з аналізу прецедентної практики Європейського суду з прав людини щодо застосування пункту 1 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в аспекті права на суд , системного тлумачення статей 256, 261 Цивільного кодексу України та статей 175, 185 Цивільного процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що початок перебігу позовної давності слід обчислювати від дня, коли ОСОБА_5 довідалася або могла довідатися про обидві обставини: і про порушення свого права, і про особу, яка його порушила. Ці обставини стати відомі позивачу одночасно під час прибуття позивача за викликом до ДВС Каланчацького РУЮ, де ОСОБА_5 ознайомилася з рішенням Привільської сільської ради, що оскаржується.

Суд вважає, що початок перебігу позовної давності слід обчислювати від дня, коли ОСОБА_5 довідалася або могла довідатися про другу з підстав, якою зазвичай є відомості про особу порушника її прав. Що ж до першої обставини, то вона завжди є обов`язковою, адже без порушення права позивача в нього не виникає і права на позов з метою його судового захисту. Наявність у позивача відомостей лише про одну з цих обставин - як правило, це обізнаність про сам факт порушення його права - не призводить до початку перебігу позовної давності.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_5 ще в 2002-2003 роках знала, що її будинок не придатний для проживання з дітьми, але вона не була обізнана про те, що спірним рішенням сесії порушено її права. До 2017 року вона уяви не мала про особу, яка порушила її права.

Досліджуючи це питання початку перебігу позовної давності, суд не може оминути увагою підхід Європейського суду з прав людини щодо завдань позовної давності, який зводиться до того, що позовна давність покликана не лише сприяти захисту порушеного права позивача, але і забезпечувати юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав потенційних відповідачів, які можуть статися в разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними із плином часу (наприклад, п. 51 рішення у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства , п. 570 рішення у справі ВАТ Нафтова компанія ЮКОС проти Росії ).

Суд не може прийняти до уваги зазначену вище заяву Каланчацького селищного голови Зінчук В.К., оскільки він не надав до суду доказів, які б підтвердили його право на подання до судду данної заяви (його статус адвоката або прокурора). Тому подана ним заява про застосування позовної давності не підлягає розгляду та задоволенню, як така що подана особою, що не має повноважень представляти Каланчацьку селищну раду, як орган місцевого всамоврядування в суді та суперечить встановленим судом обставинам.

Такі висновки суду не суперечать підходу Європейського суду з прав людини, адже такий підхід Страсбурзький суд сформував у справах, за обставинами яких позивачі звернулися до суду за захистом порушеного права після спливу позовної давності, хоча про особу порушника їм було відомо своєчасно.

Захисту потенційних відповідачів від несправедливого притягнення до відповідальності сприяють і встановлені в статті 3 Цивільного кодексу України такі загальні засади цивільного законодавства, як справедливість, добросовісність та розумність. Відповідно до цих принципів, якщо судом буде встановлено, що позивачу було відомо, або за обставинами справи він мав можливість раніше довідатися про особу порушника своїх прав, але не зробив цього через власне недбальство чи з причини зловживання своїм правом на позов, то за таких обставин суд повинен стати на бік відповідача. До такого висновку наштовхують положення частини третьої статті 16 та частини третьої статті 13 Цивільного кодексу України, відповідно до яких суд може відмовити у захисті порушеного права особи у разі зловживання своїм правом, що є недобросовісною поведінкою такої особи. У системному взаємозв`язку це правило узгоджується з частинами четвертою та п`ятою статті 267 Цивільного кодексу України, згідно з якими сплив позовної давності без поважних причин на її пропущення є підставою для відмови в позові.

В данному випадку недобросовісної поведінки позивача встановлено не було, тому суд повинен захистити його порушене право. Суд приходить до висновку, що саме таке тлумачення і застосування статті 261 Цивільного кодексу України призведе до більш ефективного захисту порушеного права позивача.

Представник позивача ОСОБА_3 в судовому засіданні звернувся до суду з заявою про зміну підстав позову та з заявою про відмову від позовної вимоги.

Даючи цим обставинам оцінку, суд прийшов до висноку, що зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається.

В Постанові Пленуму Верховного Суду України Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду від 12.06.2009 року за № 5, визначення терміну предмет позову полягає у визначенні конкретних вимог позивача, підстава позову - чим він обґрунтовує свої вимоги і зміст вимоги - спосіб захисту свого права, який вын обрав.

З огляду на викладене вище, можна зробити висновок, що предмет позову - це певні вимоги позивача, як майнового так і немайнового характеру, а підстави позову - обставини, якими він обґрунтовує свої вимоги, які включають фактичні обставини справи та нормативно-правове обґрунтування цих обставин.

Тому зміну позивачкою (її представником) підстав позову, відмову від позовної вимоги, суд, враховувуючи судову практику, яка склалася за певними категоріями справ, приймає зазначені вище заяви.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Частиною 1 ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

Нормами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Враховуючи складність справи, розмір позовних вимог та розмір задоволених вимог, керуючись встановленими законом принципами виваженості та розумності, суд вважає можливим задовольнити вимоги про стягнення витрат з оплати правової допомоги у розмірі 13000,00 грн.

Крім того, відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1536,80 грн.

Відповідно до ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення суду приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Як встановлено ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України.

Урахувавши наведені вимоги процесуального закону та оцінивши докази, що були досліджені в судовому засіданні, які були подані сторонами як на підставу своїх вимог так і заперечень, суд дійшов висновку про відсутність необхідності обґрунтування інших підстав, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги.

Керуючись статтями 141, 137, 258-259, 263-265, 268, 273 ЦПК України , суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_5 до Каланчацької селищної ради про скасування рішення органу місцевого самоврядування - задовольнити.

Скасувати рішення ХVIII сесії V скликання №147 від 19 жовтня 2007 року Про списання житлових будинків , в частині списання та зняття з реєстраційного обліку житлового будинку, який належить позивачці ОСОБА_5 , розташований в АДРЕСА_1

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Каланчацької селищної ради Хероснської області (Код ЄДРПОУ: 04401003, місцезнаходження:Хероснська область, смт. Каланчак, вул. Херсонська, буд. 1) на корсить ОСОБА_5 (ІПН- НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі1536,80 грн.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Каланчацької селищної ради Хероснської області (Код ЄДРПОУ: 04401003, місцезнаходження:Хероснська область, смт. Каланчак, вул. Херсонська, буд. 1) на корсить ОСОБА_5 (ІПН- НОМЕР_1 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ) судові витрати на надання правничої допомоги адвокатом у сумі 13000,00 грн..

Рішення може бути оскаржено до Херсонського апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Повний текст рішення виготовлено 11.03.2021 року

Суддя: Максимович І. В.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: ОСОБА_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ; місцезнаходження: АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_1 .

Відповідач: Каланчацька селищна рада, адреса: 75800, Херсонська область, Каланчацький район, смт. Каланчак, вул. Херсонська, б.1, Код ЄДРПОУ: 04401003.