Постанова

від 03.06.2021 по справі 657/617/19

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХЕРСОНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Єдиний унікальний номер справи: 657/617/19 Головуючий в І інстанції Максимович І.В.

Номер провадження 22-ц/819/984/21 Доповідач Полікарпова О.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2021 року м. Херсон

Херсонський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого суддіПолікарпової О.М. суддівВоронцової Л.П. Ігнатенко П.Я. секретарЛитвиненко В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні апеляційну скаргу Каланчацької селищної ради Херсонської області на рішення Каланчацького районного суду Херсонської області у складі судді Максимовича І.В. від 04 березня 2021 року за позовом ОСОБА_1 до Каланчацької селищної ради про скасування рішень органу місцевого самоврядування,

в с т а н о в и в

У квітні 2019 року позивач звернулася до суду з позовом, в якому просила:

- скасувати рішення ХVIII сесії V скликання №147 від 19 жовтня 2007 року Про списання житлових будинків в частині списання та зняття з реєстраційного обліку житлового будинку, який належить їй, розташованого в АДРЕСА_1 ;

- скасувати рішення 8 сесії VI скликання №84 від 18 квітня 2011 року Про припинення права користування земельними ділянками в частині припинення права користування ОСОБА_1 земельними ділянками: 1.1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, площею 0,25 га, та 1.2 для ведення особистого селянського господарства, площею 0,18 га., які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначила, що вона є власником житлового будинку, розташованого у АДРЕСА_1 .

Рішенням ХVІІІ сесії Привільської сільської ради V скликання № 147 від 19.10.2007 року Про списання житлових будинків вирішено списати та зняти з реєстраційного обліку вказаний житловий будинок в зв`язку з тим, що позивач його розібрала і на момент прийняття вказаного рішення будинку фактично не було.

Однак позивач це заперечує та стверджує, що будинок на той час був в наявності, лише потребував капітального ремонту. До БТІ з заявою про руйнацію житлового будинку та про внесення змін в технічну документацію вона не зверталась і відповідна інформація в технічну документацію не вносилась.

Згідно технічного паспорту, складеного БТІ, спірний житловий будинок до цього часу перебуває на обліку, акт руйнації будинку не складався, відповідної заяви про припинення права власності вона не подавала, а тому рішення про списання її житлового будинку позивач вважає незаконним.

Крім того зазначає, що за адресою вказаного домоволодіння їй було надано в користування земельну ділянку 0,43 га., із них: 0,25 га, для обслуговування будинку та 0,18 га для ведення особистого селянського господарства. За її особистою заявою рішенням сесії Привільської сільської ради Каланчацького району від 18 квітня 2011 року припинено право користування вказаними земельними ділянками. А у 2016 році земельну ділянку площею 0,25 га передано ОСОБА_2 у власність, а земельну ділянку площею 0,1382 га надано останній в оренду. Вважає рішення про припинення її права користування земельною ділянкою незаконним, так як належне їй домоволодіння не може існувати без земельної ділянки.

Під час розгляду справи представник позивача ОСОБА_3 підтримав вимоги щодо визнання незаконним рішення про списання будинку з балансу, просив їх задовольнити з підстав, заявлених в заяві про зміну підстав позову.

Від позовної вимоги про скасування рішення 8 сесії VI скликання №84 від 18 квітня 2011 року Про припинення права користування земельними ділянками , в частині припинення права користування ОСОБА_1 земельними ділянками, які знаходяться по АДРЕСА_1 : 1.1 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га та 1.2 для ведення особистого селянського господарства площею 0,18 га представник позивача відмовився.

Про прийняття відмови представника позивача від позовної вимоги суд першої інстанції окремо ухвали не постановляв, а в оскаржуваному рішенні зазначив, що приймає заяву про відмову від позовної вимоги.

Позовну вимогу, яку представник позивача підтримав рішенням суду першої інстанції від 04 березня 2021 року задоволено.

Скасовано рішення ХVIII сесії Привільської сільської ради V скликання №147 від 19 жовтня 2007 року Про списання житлових будинків в частині списання та зняття з реєстраційного обліку житлового будинку, який належить позивачу ОСОБА_1 і який розташований в АДРЕСА_1 , стягнуто з Каланчацької селищної ради Херсонської області на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в сумі 1536,80 грн. та витрати по наданню правничої допомоги у сумі 13000 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням, Каланчацька селищна рада подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати і постановити нове, яким у задоволенні позову відмовити. Апелянт вказує, що суд першої інстанції, зазначаючи про те, що строк позовної давності ОСОБА_1 не пропущений, не встановив конкретний час та обставини, коли позивач дізналась про існування рішення про припинення її права користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 . Також суд, вирішуючи питання про прийняття заяви про застосування строку позовної давності від керівника установи відповідача, неправильно застосував норми процесуального права, зазначивши про відсутність у останнього повноважень на представництво установи, та відповідно на подачу вказаної вище заяви.

Апелянт вважає, що суд дав неправильну оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, оскільки оскаржуване рішення сесії V скликання №147 від 19 жовтня 2007 року Про списання житлових будинків в частині списання та зняття з реєстраційного обліку житлового будинку, розташованого в АДРЕСА_1 , який належить позивачу, не припиняє її право власності, а стосується лише зняття будинку з балансу. На підставі оспорюваного рішення будинок позивача лише списано та знято з реєстраційного обліку житлового фонду в статистичному управлінні, що жодним чином не порушує права позивача.

В апеляційній скарзі йдеться й про те, що висновок суду про відсутність у відповідача повноважень на списання майна з балансу не ґрунтується на законі, оскільки таких обмежень для органу місцевого самоврядування законом не встановлено. Разом з тим, статтею 30 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні передбачені делеговані повноваження виконавчого комітету стосовно обліку житлового фонду та контролю за його використанням.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач її доводи не визнає, просить залишити без змін оскаржуване рішення. Вважає, що не встановлення судом точного часу, з якого почався перебіг строку позовної давності та немотивованість висновку суду про відмову в задоволенні клопотання щодо застосування строку позовної давності не впливає на законність судового рішення, оскільки заяву про застосування строку позовної давності подано неповноважною особою.

Також у відзиві на апеляційну скаргу позивач не погоджується з доводами апелянта про те, що оскаржуване рішення сесії про списання житлового будинку, який належав ОСОБА_1 не порушує її право власності, так як на її думку, сама фраза який належав свідчить про те, що її право власності на спірний будинок припинено.

Вважає, що висновок суду про відсутність у відповідача повноважень на списання будинку з балансу є достатньо арґументованим, до того ж суд встановив і порушення порядку списання житлових будинків з балансу, що стало самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Представник позивача ОСОБА_3 подав до суду апеляційної інстанції клопотання про закриття апеляційного провадження у справі з підстав підписання апеляційної скарги неповноважною особою. Колегією суддів вказане клопотання залишено без задоволення, оскільки у відповідності до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_4 , яка підписала апеляційну скаргу від імені Каланчацької селищної ради є її керівником та уповноважена діяти від імені установи.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення підлягає скасуванню як таке, що постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження факту повного знищення домоволодіння позивача та волевиявлення власника майна на внесення змін до державного реєстру прав власності. Перед списанням огляд будинку не проводився, факт його часткового або повного знищення не встановлювався. В технічному паспорті житлового будинку зображення об`єктів нерухомого майна не закреслені. Крім того суд вважав, що питання про списання житлових будинків не відноситься до компетенції сільських, селищних, міських рад і на час прийняття оскаржуваного рішення сільська рада не була тим органом, який вносить зміни до державного реєстру про припинення права власності на нерухоме майно.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд дав неправильну оцінку встановленим у справі обставинам.

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що згідно свідоцтва про право власності, виданого на підставі рішення виконкому Привільської сільської ради Каланчацького району № 39 від 20.09.2000 року, зареєстрованого в БТІ за № 77 від 05.01.2001 року, позивачу належить житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

14.09.2007 року комісією в складі сільського голови, секретаря сільської ради, спеціаліста із земельних питань, бухгалтера сільської ради був складений акт, в якому комісія зазначила, що в будинку по АДРЕСА_1 ніхто не проживає. Зазначений будинок зруйнований, не придатний для проживання та відновлення. Відповідно до висновку комісії зазначений будинок підлягає списанню та зняттю з обліку житлового фонду у статистичному управлінні. Але встановлений законом порядок процедури списання будівлі (будинку) не було дотримано.

19.10.2007 року Привільською сільською радою Каланчацького району Херсонської області прийняте рішення ХVІІІ сесії V скликання № 147 Про списання житлових будинків , відповідно до якого списано та знято з реєстраційного обліку житловий будинок, розташований по АДРЕСА_1 , який належить ОСОБА_1

27.07.2017 року Привільську сільську раду Каланчацького району Херсонської області реорганізовано, правонаступником всіх прав та обов`язків її є Каланчацька селищна рада.

Розглядаючи спір, суд першої інстанції посилався на ст.346 Цивільного кодексу, яка регулює підстави припинення права власності, а також на ст.349 ЦК України, в якій закріплено, що право власності на майно припиняється у разі його знищення.

У разі знищення майна, права на яке підлягають державній реєстрації, право власності на це майно припиняється з моменту внесення за заявою власника змін до державного реєстру.

Разом з тим, суд не звернув уваги, що оскаржуване позивачем рішення органу місцевого самоврядування не тягне за собою припинення належного позивачу права власності на належний їй житловий будинок, оскільки така подія може мати місце лише з волі власника будинку.

Позивач і на даний час є власником будинку по АДРЕСА_1 , про що свідчить інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (а.с.5).

Відповідно положень ст. 15, 16 ЦК України кожній особі гарантується захист свого права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, шляхом звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільного права та інтересу може бути визнання права, визнання незаконними рішень про припинення права або застосування інших способів захисту, встановлених законом.

За змістом положень указаних норм права суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права й охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються. Розпорядження своїм правом на захист є приписом цивільного законодавства і полягає в наданні особі, яка вважає свої права порушеними, невизнаними або оспорюваними, можливості застосувати способи захисту, визначені законом або договором.

Установивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, про захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорення і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу в захисті, встановивши безпідставність та (або) необґрунтованість заявлених вимог.

За загальними положеннями ЦПК України на суд покладено обов`язок під час ухвалення рішення вирішити, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги позивача та якими доказами вони підтверджуються; перевірити наявність чи відсутність певних обставин за допомогою доказів шляхом їх оцінки; оцінити подані сторонами докази та дійти висновку про наявність або відсутність певних юридичних фактів.

Завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб порушення, про яке стверджує позивач, було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Зазначений захист має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача. Такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 .

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно встановити чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду з позовом.

Проаналізувавши обставини, встановлені у даній справі, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване позивачем рішення Привільської сільської ради про списання будинку, який є особистою власністю позивача з балансу сільської ради не має ніякого правового значення, не потягло за собою реальних наслідків та не порушує право власності позивача на вказаний будинок. За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність порушеного права позивача, яке підлягає судовому захисту в обраний позивачем спосіб.

З цих підстав рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову.

Крім того, відповідно до положень ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову, то і частині стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат рішення суду підлягає скасуванню.

Керуючись ст. 374, 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в

Апеляційну скаргу Каланчацької селищної ради Херсонської області задовольнити.

Рішення Каланчацького районного суду Херсонської області від 04 березня 2021 року скасувати і постановити нове, яким в задоволенні позову ОСОБА_1 до Каланчацької селищної ради про скасування рішень органу місцевого самоврядування, стягнення судових витрат та витрат на правничу допомогу відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ О.М. Полікарпова

Судді: _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ Л.П. Воронцова

_ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ _ П.Я. Ігнатенко

Повний текст постанови складено 08.06.2021 року.

Суддя О.М. Полікарпова