Постанова

від 18.03.2010 по справі 2а-574/10

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

 КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

                                                                              Справа № 2а-574/10/1070 (2а-6075/09/1070)

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

18 березня 2010 року  у м. Києві Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Спиридонової В.О.,

за участю секретаря судового засідання Пономаренка Б.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні  адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Вишгородському районі Київській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Укрвторметпостач» про стягнення податкового боргу в сумі 261 грн.,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2009 року ДПІ у Вишгородському районі Київській області (далі – позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом про стягнення з ТОВ «Завод «Укрвторметпостач» (далі – відповідач) податковий борг перед Державним бюджетом України в сумі в сумі 261 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує наявністю у відповідача податкового боргу через несвоєчасне подання податкової звітності по податку на додану вартість, який в добровільному порядку не погашено.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю та просив суд адміністративний позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з’являвся, хоча був належним чином повідомлений відповідно до вимог ст. ст. 35, 37 Кодексу адміністративного судочинства України. Заперечень проти позову до суду не надавав,   заяв чи клопотань щодо розгляду справи за його відсутності до суду не надсилав, тричі у судові засідання не з'являвся, про розгляд справ був повідомлений належним чином. Враховуючи вимоги ч. 6 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Вислухавши представника позивача, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

Пунктом 11 статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» передбачено, що до функцій державних податкових інспекцій належить звернення в суди з позовами до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.

Отже, виходячи зі змісту п. 7 ч. 1 ст. 3 КАС України та п. 11 ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», державна податкова інспекція як орган державної влади, який, звертаючись із відповідним судовим позовом, здійснює владні управлінські функції та виступає суб'єктом владних повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований Вишгородською районною державною адміністрацією Київської області, як суб’єкт підприємницької діяльності з 31.07.2006 року (свідоцтво серія А01 № 06297) та включений до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (код ЄДРПОУ 34508991).

Судом встановлено, що працівниками позивача 14 липня 2008 року було проведено перевірку ТОВ «Завод «Укрвторметпостач» щодо своєчасності подання платіжних доручень до установ банку. На підставі проведеної перевірки було складено Акт № 325/15-217 від 14.07.2008 року, згідно з яким позивачем було встановлено порушення строків сплати уточнюючого документу № 1998 від 13.02.2008 року на 113 днів.

14 липня 2008 року відповідачу належним чином було надіслано податкове повідомлення-рішення № 0003551502/0, згідно з яким сума податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями по податку на додану вартість за сплату з затримкою складає 372,52 грн.

Після надіслання першого податкового повідомлення-рішення позивачем 4 вересня 2008 року було виставлено першу податкову вимогу № 1/769 із зазначенням суми податкового боргу у розмірі 261 грн., що складається з суми нарахованої згідно з податковим повідомленням-рішенням № 0003551502/0 від 14.07.2008 року (372,52 грн.) за мінусом переплати по особовому рахунку (111,52 грн.).

28 жовтня 2008 року виставлена друга податкова вимога № 2/895, згідно з якою сума податкового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями становить 261 грн.

Таким чином, сума податкового боргу відповідача перед Державним бюджетом України  становить 261 грн.

Пунктом 1.3 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» встановлено, що податковий борг (недоїмка) визначається, як податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому  порядку,  але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Згідно з пп. 5.4.1 п. 5.4 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» узгоджена сума податкового зобов’язання, не сплачена платником податків у строки, визначені статтею 5 вказаного Закону, визнається сумою податкового боргу платника податків.

Оскільки податкові зобов’язання відповідача не були сплачені в установлені строки, такі зобов’язання визнаються судом податковим боргом.

Відповідно до п. 3.1.1 ст. 3 Закону України «Про порядок погашення зобов‘язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» активи платника податків можуть бути примусово стягнені в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент розгляду справи судом податковий борг відповідачем до Державного бюджету України не сплачено.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Оскільки спір вирішено на користь суб’єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) згідно ч. 4 ст. 94 КАС України стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись ст. ст. 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159 - 163, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Завод «Укрвторметпостач» на користь Державного бюджету України податковий борг в сумі 261 (двісті шістдесят одна) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, протягом десяти днів з дня її складання у повному обсязі шляхом подання через Київський окружний адміністративний суд заяви про апеляційне оскарження з наступним поданням протягом двадцяти днів апеляційної скарги. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                 В.О. Спиридонова

Постанову складено у повному обсязі 23.03.2010 року.