Постанова

від 11.03.2021 по справі 705/4197/20

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження 22-ц/821/373/21Головуючий по 1 інстанції Справа № 705/4197/20 Категорія: 301040200 Гудзенко В. Л. Доповідач в апеляційній інстанції Вініченко Б. Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2021 року

Черкаський апеляційний суд в складі колегії:

суддів Вініченка Б.Б., Бондаренка С.І., Гончар Н.І.

за участю секретаря Чуйко А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргуОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року, постановленого під головуванням судді Гудзенко В.Л., у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту , -

в с т а н о в и в:

У жовтні 2020 року ОСОБА_2 звернулася до суду із даним позовом.

В обґрунтування якого вказувала, що є співвласником квартири АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі- продажу.

15 січня 2004 року відповідачем була приватизована земельна ділянка по АДРЕСА_2 і отримано Державний акт на право приватної власності на землю.

На даний час у багатоквартирному будинку по АДРЕСА_2 з`явились проблеми з водопостачанням через пошкодження водопроводу, який пролягає через земельну ділянку відповідача.

Вказує, що погоджуючи документи відведення земельної ділянки для реконструкції квартири під магазин відповідачу був наданий висновок Управління містобудування і архітектури щодо умов використання земельної ділянки та наявності містобудівних обмежень та обтяжень № 355 від 04 березня 2008 року, яким було накладено обмеження порядку користування земельною ділянкою, відповідно до якого відповідача зобов`язано створити та забезпечити умови вільного доступу для прокладання нових, реконструкції та експлуатації існуючих інженерних мереж та спору, що знаходяться в межах зазначеної території.

Також в погодженні Державного агентства земельних ресурсів України № 596 від 09 липня 2008 року зазначено обмеження: забезпечити підходи та під`їзди власникам суміжних ділянок для обслуговування будівель та споруд, які проходять по межі земельної ділянки.

Позивач зазначає, що зверталась до відповідача з проханням надати вільний доступ до водопроводу з метою його ремонту, проте відповідач відмовив в наданні доступ до водопроводу як їй, так і працівникам КП Уманьводоканал .

В грудні 2019 року виконуючи припис ч. 3 ст. 402 ЦК України направила відповідачу досудову вимогу, в якій просила надати вільний доступ до водопроводу.

26 грудня 2019 року отримала лист-відповідь від відповідача, в якому відповідач категорично відмовляє в задоволенні досудової вимоги.

Посилаючись на те, що через перешкоди, які чинить відповідач, порушується принцип добросусідства і позбавляє права користування трубопроводом, який забезпечує доступ води до її квартири, просила суд встановити безоплатний постійний земельний сервітут шириною в 3,00 м та довжиною 12,536 м. (загальна площею 37,606 кв.м.) через земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_2 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0371 на користь ОСОБА_2 для ремонту та обслуговування водопроводу до будинку, який розташований по АДРЕСА_3 та з подальшим доступом до даного водопроводу.

Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року позов задоволено.

Встановлено безоплатний постійний земельний сервітут шириною 3,00 м та довжиною в 12,536 м (загальною площею 37,608 кв.м) через земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0371 на користь ОСОБА_2 для ремонту та обслуговування водопроводу до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з подальшим забезпеченням доступу до даного водопроводу.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесені судові витрати на сплату судового збору в розмірі 840 грн. 80 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем доведено той факт, що право позивача у користуванні належним їй майном порушено, тому позовні вимоги підлягають задоволенню та необхідністю встановлення безоплатного постійного земельного сервітут через земельну ділянку належну відповідачу на праві власності.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вказує, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим, прийняте з неповним з`ясуванням усіх фактичних обставин справи, судом не досліджено і не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам, суд не сприяв об`єктивному та неупередженому розгляду справи, та постановлене рішення суду з неправильним застосуванням норм матеріального права, а тому просив його скасувати і направити справу для розгляду до суду першої інстанції за встановленою підсудністю.

В мотивування апеляційної скарги вказував на те, що не був обізнаний про вказаний позов, справу розглянуто без його участі, чим було порушені його права, передбачені ст. ст. 178, 180 ЦПК України.

Вказує, що згідно рішення Уманської міської ради № 4-25/24 від 16 грудня 2003 року отримав право власності на земельну ділянку 0,0224 га, кадастровий номер 7110800000:02:006:0371 по АДРЕСА_2 , цільове призначення для обслуговування житлового будинку.

Встановлення безоплатного земельного сервітут для ремонту та обслуговування водопроводу є помилковим, оскільки водопроводу не існує.

Судом не враховано, що встановлення земельного сервітут необхідне позивачу для прокладення водопроводу, а не для обслуговування.

Також суд першої інстанції оскаржуваним рішенням порушив його конституційні права громадянина України.

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відмовити апелянту в задоволенні апеляційної скарги, а рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року залишити без змін, вважаючи вимоги викладені в апеляційній скарзі необґрунтованими.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги .

Рішення суду першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального права.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_3 є співвласником квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу № 1-37 від 14 січня 2008 року.

Відповідно до Державного акту на право власності на землю № 4234 від 15 січня 2004 року ОСОБА_1 є власником земельної ділянки по АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7110800000: 02:006:0371.

Відповідно до копії висновку служби охорони культурної спадщини Черкаської ОДА по матеріалах виробу земельних ділянок для реконструкції частини житлового будинку під магазин ( без ведення земельних робіт) по АДРЕСА_2 № 456 від 03 березня 2008 року зазначено, що при обстеженні земельної ділянки 0,0100 га, встановлено на місці відводу розташований існуючий житловий будинок. Археологічна інспекція не заперечує попередньому вибору земельної ділянки для реконструкції частини житлового будинку під магазин (без ведення земельних робіт). На основі архівних даних археологічної інспекції на прилеглій території до місця відводу зареєстровані підземні споруди і будь-які земельні роботи вести після дослідження земельної ділянки та погодження з державним органом охорони культурної спадщини (а/с 6).

Згідно копії висновку управління містобудування і архітектури виконавчого комітету Уманської міської ради щодо умов використання земельної ділянки та наявності містобудівних обмежень та обтяжень № 355 від 04 березня 2008 року по АДРЕСА_2 містяться містобудівні обмеження та обтяження землекористування, а саме: створити та забезпечити умови вільного доступу для прокладання нових, реконструкції та експлуатації існуючих інженерних мереж та споруд, що знаходяться в межах зазначеної території (а/с7).

Листом Головного управління земельних ресурсів у Черкаській області № 596 від 09 липня 2008 року погоджено та визнано за можливе відвести земельну ділянку для реконструкції частини жилого будинку під магазин площею 0,0100 за по АДРЕСА_2 за рахунок земельної ділянки, що знаходиться у власності ОСОБА_1 згідно державного акту на право приватної власності на землю № 4232 від 15 січня 2004 року віднісши їх до земель іншого комерційного використання ( п.24 КВЕД), при умові дотримання вимог Земельного кодексу України, а також зазначено обмеження: забезпечити підходи та під`їзди власникам суміжних ділянок для обслуговування будівель і споруд, які проходять по межі земельної ділянки (а/с 8).

Звертаючись із вказаним позовом ОСОБА_2 посилалась на те, що відповідач не надає доступу для ремонту та обслуговування водопроводу, який проходить через земельну ділянку відповідача, який був прокладений до приватизації відповідачем земельної ділянки і на підтвердження позовних вимог надала суду генеральний план М1:550, погодження (а/с 12-13), копію висновку Служби охорони культурної спадщини, копію висновку Уманської міської ради Управління містобудування і архітектури, копію погодження Державного агентства земельних ресурсів України , копію акта вибору земельної ділянки з додатком ОСОБА_1 копію листа-відповіді про відмову у наданні вільного доступу до водопроводу.

Згідно зі статтею 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Подібні положення містяться й у статті 321 ЦК України.

Статтею 98 ЗК України визначено, що право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками).

Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Згідно із положеннями статей 91, 96 ЗК України власники земельних ділянок та землекористувачі зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон.

Земельний сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду (стаття 100 ЗК України).

Відповідно до положень статті 401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій особі, конкретно визначеній особі (особистий сервітут). Потреба встановлення сервітуту виникає у тих випадках, коли власник майна не може задовольнити свої потреби будь-яким іншим способом.

Згідно зі статтею 402 ЦК України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Статтею 404 ЦК України та статтею 99 ЗК України визначено, що право користування чужою земельною ділянкою або іншим нерухомим майном полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв`язку і трубопроводів, забезпечення водопостачання, меліорації тощо. Особа має право вимагати від власника (володільця) сусідньої земельної ділянки, а в разі необхідності - від власника (володільця) іншої земельної ділянки надання земельного сервітуту.

У пункті 22-2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ роз`яснено, що види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК України і цей перелік не є вичерпним. Встановлюючи земельний сервітут на певний строк чи без зазначення строку (постійний), суд має враховувати, що метою сервітуту є задоволення потреб власника або землекористувача земельної ділянки для ефективного її використання; умовою встановлення є неможливість задовольнити такі потреби в інший спосіб, і в рішенні суд має чітко визначити обсяг прав особи, що звертається відносно обмеженого користування чужим майном.

Отже, закон вимагає від позивача надання суду доказів на підтвердження того, що нормальне використання своєї власності неможливо без обтяження сервітутом чужої земельної ділянки. При цьому, слід довести, що задоволення потреб позивача неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частинами першою-другою статті 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення, врахувавши вказані норми матеріального права, обґрунтовано виходив із того, що позивачем доведено неможливість належного обслуговування водопроводу без обтяження сервітутом земельної ділянки відповідача.

Також судом врахувано, що саме встановлення земельного сервітуту на земельній ділянці відповідача буде найменш обтяжливим для сторін та відповідатиме принципу добросусідства.

Тому суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення.

Але постановляючи судове рішення у відсутності відповідача по справі суд першої інстанції не врахував наступне.

Згідно із статтею 211 ЦПК України розгляд судом цивільної справи відбувається в судовому засіданні. Про місце, дату і час судового засідання суд повідомляє учасників справи.

В ухвалі Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 10 грудня 2020 року про відкриття провадження у цивільній справі вказано, що розглядися справа буде за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою. Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Із матеріалів справи убачається, що позивач звертаючись до суду із позовом зазначила адресу відповідача ОСОБА_1 , АДРЕСА_4 .

Відповідно до відомостей, отриманих на запит Уманського міськрайонного суду від виконавчого комітету Уманської міської ради, ОСОБА_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_5 .

Із матеріалів справи убачається, що копію ухвали про відкриття провадження від 10 грудня 2020 року та копію позовної заяви з додатками на 13 арк. направлена відповідачу за адресою: АДРЕСА_4 , які повернулись до суду з відміткою адресат відсутній за вказаною адресою , тобто відповідачем кореспонденція отримана не була.

Також відсутні в матеріалах справи дані про повторне направлення відповідачу копію ухвали про відкриття провадження та копію позовної заяви з додатками на адресу, вказану в інформації виконавчого комітету Уманської міської ради, а саме : АДРЕСА_5 .

Суд першої інстанції, розглянувши справу у порядку письмового провадження, не вжив всі можливі та допустимі заходи щодо направлення копії ухвали про відкриття провадження у справі та позовної заяви з додатками відповідачу чим порушив його право знати заявлені до нього вимоги та вчинення відповідачем процесуальних дій, в тому числі надання відзиву.

Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо справа (питання) розглянуто судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце засідання суду (у разі, якщо таке повідомлення є обов`язковим), якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою.

Одним із обґрунтування апеляційної скарги є розгляд справи у відсутності відповідача по справі та неотримання ним позовної заяви.

Доводи апеляційної скарги щодо встановлення безоплатного земельного сервітут для ремонту та обслуговування водопроводу є помилковим, оскільки водопроводу не існує, спростовуються матеріалами справи і водопровід був прокладений до приватизації відповідачем земельної ділянки за адресою АДРЕСА_2 .

Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом не враховано, що встановлення земельного сервітуту необхідне позивачу для прокладення водопроводу, а не для обслуговування судом апеляційної інстанції не приймаються.

Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає за необхідне апеляційну скаргу задоволити частково, рішення суду першої інстанції скасувати і по справі постановити нове рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 376, 381 - 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 24 грудня 2020 року скасувати.

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення земельного сервітуту задоволити.

Встановити безоплатний постійний земельний сервітут шириною 3,00 м та довжиною в 12,536 м (загальною площею 37,608 кв.м) через земельну ділянку, що знаходиться у власності ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_3 , кадастровий номер 7110800000:02:006:0371 на користь ОСОБА_2 для ремонту та обслуговування водопроводу до будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_3 , з подальшим забезпеченням доступу до даного водопроводу.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 11 березня 2021 року

Судді: