ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
УХВАЛА
"04" березня 2021 р. Справа № 918/1048/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:
Головуючого судді Олексюк Г.Є.
судді Петухов М.Г.
судді Гудак А.В.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши справу за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2020 р. у справі № 918/1048/20 (суддя Андрійчук О.В., повний текст рішення складено 07.12.2020 р.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжнародний завод бетонного устаткування"
до Рівненського кооперативного економіко - правового коледжу
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Рівненської обласної спілки споживчих товариств
про визнання договору укладеним
за участю представників сторін:
скаржника - Таборовець О.П., Таборовець А.П.;
позивача - Лук`янчук С.М.;
відповідача - не з`явився;
третьої особи - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
У листопаді 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний завод бетонного устаткування" звернулося до Господарського суду Рівненської області із позовною заявою до Рівненського кооперативного економіко - правового коледжу про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна від 04.11.2020 р. укладеним.
Позовні вимоги з посиланнями на положення ст. ст. 15, 16, 638 ЦК України, ст. ст. 20, 179, 180, 181, 184, 185, 187 ГК України обґрунтовані тим, що позивач, за результатами проведеного 08.09.2020 р. аукціону з продажу майна - будівлі виробничого корпусу № 3, загальною площею 433,4 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 10, став його переможцем, що підтверджується протоколом № 14 від 08.09.2020 р. та сплатив вартість вказаного майна, тому з метою оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна звернувся до відповідача з пропозицією укласти договір купівлі-продажу у запропонованій ним редакції. Однак, відповідач дій, пов`язаних із укладанням договору купівлі-продажу не вчинив, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду із позовом до суду про визнання укладеним договору купівлі-продажу у відповідній редакції.
Рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.12.2020 р. у справі № 918/1048/20 позов задоволено.
Приймаючи рішення, суд першої інстанції, беручи до уваги ст. ст. 179, 181, 184, 185 ГК України, ст. ст. 334, 641-643, 646, 650, 657 ЦК України, положення ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", дійшов висновку визнати договір купівлі - продажу нерухомого майна від 04.11.2020 р. укладеним.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, особа, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.
Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, що він брав участь в проведенні 08.09.2020 р. аукціону з продажу майна - будівлі виробничого корпусу № 3, загальною площею 433,4 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Вказує, що оскільки переможцем аукціону (позивачем) було порушено порядок проведення розрахунків за придбаний лот, у ОСОБА_1 , як учасника аукціону були правомірні очікування щодо визнання аукціону таким, що не відбувся та проведення аукціону повторно, на якому він мав би можливість придбати майно. У контексті захисту прав особи через призму "правомірних або законних очікувань" варто зазначити, що право власності може тлумачитись у контексті "виправданих очікувань" щодо отримання можливості ефективного використання права власності. Судовому захисту належить не лише порушене право, а й порушений законний інтерес, що не суперечить Конституції та законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності, іншим загальноправовим засадам.
Скаржник звертає увагу суду, що в даному випадку дії сторін у справі непослідовні та такі, що порушують його права та правомірні очікування на можливість участі у наступному аукціоні та придбання на ньому майна. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості позовних вимог. Однак, з даними висновками суду першої інстанції скаржник не погоджується з мотивів, викладених у апеляційні скарзі, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та зроблені з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Листом від 28.12.2020 р. № 918/1048/20/7152/20, Північно-західний апеляційний господарський суд витребував матеріали справи № 918/1048/20 з Господарського суду Рівненської області.
04.01.2021 р. до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 918/1048/20.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 05.01.2021 р. відкрито апеляційне провадження у справі та призначено розгляд скарги на 17.02.2020 р. об 15:00 год.
Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 17.02.2021 р. розгляд справи відкладено на 04.03.2021 р. об 09:45 год.
Рівненська обласна спілка споживчих товариств надіслала до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що згідно даних протоколу № 14 від 08.09.2020 р., скаржник фактично не брав активної участі у торгах на аукціоні для можливості придбання вказаного майна, хоча у апеляційній скарзі він безпідставно вказує щодо проведення повторного аукціону, на якому він мав би можливість придбати майно.
Правомірне очікування виникає у тому випадку, коли внаслідок заяв чи обіцянок від імені органу публічної влади, або внаслідок усталеної практики в особи сформувалося розумне сподівання, що стосовно неї орган публічної влади буде діяти саме так, а не інакше. Апелянт жодним чином не наводить доводів, яким саме чином і на підставі чого у нього сформувалося розумне сподівання придбати майно. Ні продавець, ні організатор аукціону не є органами публічної влади, аукціон проводився відкрито, всі учасники, які мали бажання придбати вищенаведене майно зареєструвалися для участі в аукціоні та як наслідок прийняли у ньому участь. Третя особа зазначає, що аукціон проведений з дотриманням Положення, яким регулювалося його проведення, всі аукціонні документи оформленні у відповідності до встановлених вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Міжнародний завод бетонного устаткування" надіслало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач вказує, що оскільки рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.12.2020 р. у справі № 918/1048/20 не вирішувалось питання про права, інтереси, обов`язки апелянта, тому апеляційне провадження підлягає закриттю. Оскаржуючи рішення суду першої інстанції апелянт в своїх доводах фактично оспорює правочин, визнаний судом укладеним, а тому слід врахувати можливість такого оскарження (оспорювання) особою, яка не є стороною правочину. Право на оскарження рішення суду першої інстанції апелянтом слід розглядати через призму можливості оскарження самого договору такою особою. Оскільки укладеним договором права позивача не порушені, тому оспорюване рішення не призводить до порушення прав апелянта.
Позивач звертає увагу суду на те, що усі правомірні очікування скаржника щодо придбання майна фактично зводились до його фінансових можливостей, що підтверджується останнім кроком даного учасника. В цей час позивач запропонував суму, яка в понад два рази перевищує суму, запропоновану ОСОБА_1 .
Також позивач вказує, що до виключної компетенції організатора аукціону належить встановлення строку оплати вартості придбаного майна, що підтверджується п. 3.11 та п. 3.13. Положення про порядок продажу на аукціонах основних засобів в споживчій кооперації і саме вказаний суб`єкт визначив дату оплати за придбаний лот - до 11.11.2020 р., тому підстави для оголошення аукціону таким, що не відбувся відсутні. Саме з цих підстав організатор аукціону не приймав рішення щодо визнання аукціону таким, що не відбувся. Таким чином, доводи апеляційної скарги щодо порушення позивачем строків розрахунку за придбане майно є безпідставними.
Рівненський кооперативний економіко - правовий коледж надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить суд залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Відповідач зазначає, що фактично подання апеляційної скарги апелянтом є втручанням в договірні відносини сторін спору, адже незрозуміло чому особа, яка не змогла перемогти в проведеному аукціоні намагається перешкодити переможцю аукціону в оформленні майна, за яке останній сплатив кошти. При цьому, права чи інтереси ОСОБА_1 в ході проведення аукціону порушені не були, його представник на рівні з іншими учасниками був допущений до проведення аукціону, однак не зміг запропонувати суму більшу ніж переможець торгів.
ОСОБА_1 та його представник в судових засіданнях 17.02.2021 р. та 04.03.2021 р. підтримали доводи апеляційної скарги, надали суду пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.
Представник позивача в судових засіданнях 17.02.2021 р. та 04.03.2021 р. заперечив доводи апеляційної скарги, надав суду пояснення в обґрунтування своєї правової позиції.
Відповідач та третя особа не забезпечили явку повноважних представників в судові засідання, про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином.
Дослідивши матеріали справи та апеляційної скарги, проаналізувавши її доводи, заслухавши пояснення представників сторін в судовому засіданні, апеляційний господарський суд зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою на рішення суду першої інстанції у справі в порядку ч. 1 ст. 254 ГПК України.
Обґрунтовуючи порушення прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним рішенням, скаржник посилається на те, що позивачем, як переможцем даного аукціону було порушено порядок проведення розрахунків за придбаний лот, а відтак у ОСОБА_1 , як учасника аукціону були правомірні та законні очікування щодо визнання аукціону таким, що не відбувся та проведення аукціону повторно, на якому він мав би можливість придбати майно.
Надаючи оцінку доводам скаржника в підтвердження обставин порушення судовим рішенням його прав та інтересів, суд апеляційної інстанції зазначає, що ст. 129 Конституції України встановлює серед основних засад судочинства, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Вказана конституційна норма конкретизована законодавцем в ст. 14 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", згідно з якою учасники судового процесу та інші особи мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Отже, реалізація конституційного права на оскарження судового рішення Законом ставиться в залежність від положень процесуального закону.
Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України повинен містити імперативні норми про те, в яких випадках особа має право оскаржити рішення суду в апеляційному чи касаційному порядку.
Відповідно до ст. 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Законом встановлено, що у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб`єктами підприємницької діяльності. Частина 2 ст. 4 ГПК України містить перелік суб`єктів, право на звернення яких до господарського суду є обмеженим. Це означає, що право на звернення до господарського суду повинно бути прямо передбачене законодавчими актами України.
Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції ( ч. 1 ст. 254 ГПК України).
Отже, вказана стаття визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
При цьому, на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності таких критеріїв: вирішення судом питання про її право, інтерес, обов`язок, причому такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
Разом з тим, судове рішення, оскаржуване незалученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення господарським судом першої інстанції є скаржник, або якщо суд вирішив питання про обов`язки цієї особи чи про її інтереси у відповідних правовідносинах.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Отже, після прийняття апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, суд апеляційної інстанції з`ясовує, чи прийнято оскаржуване судове рішення безпосередньо про права, інтереси та (або) обов`язки скаржника і які конкретно. Встановивши такі обставини, суд вирішує питання про залучення скаржника до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору та, як наслідок, скасовує судове рішення на підставі п. 4 ч. 3 ст. 277 ГПК України, оскільки таке порушення норм процесуального права є в будь-якому випадку підставою для скасування рішення місцевого господарського суду, якщо господарський суд прийняв судове рішення про права, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.
Якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, то апеляційний господарський суд своєю ухвалою закриває апеляційне провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України, оскільки у такому випадку не існує правового зв`язку між скаржником і сторонами у справі, в зв`язку з чим відсутній суб`єкт апеляційного оскарження.
Таким чином, суд апеляційної інстанції має першочергово з`ясувати, чи зачіпає оскаржуване судове рішення безпосередньо права та обов`язки скаржника, та лише після встановлення таких обставин, вирішити питання про залучення такої особи у якості третьої особи та про скасування судового рішення, а у випадку встановлення, що права заявника оскаржуваним судовим рішенням не порушені та питання про її права і обов`язки стосовно сторін у справі судом першої інстанції не вирішувалися - закрити апеляційне провадження, оскільки в останньому випадку така особа не має права на апеляційне оскарження рішення суду.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 10.05.2018 р. у справі № 910/22354/15, від 19.06.2018 р. у справі № 910/18705/17, від 11.07.2018 р. у справі № 911/2635/17.
Суд апеляційної інстанції вказує, що за приписами процесуального законодавства судове рішення, оскаржуване особою, яка не брала участі у справі, повинно безпосередньо стосуватися прав та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, які не брала участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. У такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків. Будь-який інший правовий зв`язок між скаржником і сторонами спору не може братися до уваги (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 р. у справі № 910/20190/16).
Предметом позову у даній справі є вимога позивача про визнання договору купівлі - продажу нерухомого майна від 04.11.2020 р. укладеним, з огляду на приписи ст. ст. 15, 16, 638 ЦК України, ст. ст. 20, 179, 180, 181, 184, 185, 187 ГК України.
Тобто, вирішуючи даний спір про визнання договору укладеним, суд першої інстанції досліджував та встановлював наявність фактичних обставин з якими закон пов`язує визнання правочину укладеним або їх відсутність.
Матеріалами справи підтверджується, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 07.12.2020 р. у даній справі позов було задоволено, з посиланням на норми ст. ст. 179, 181, 184, 185 ГК України, ст. ст. 334, 641-643, 646, 650, 657 ЦК України, положення ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Колегія суддів зазначає, що правове значення рішення суду полягає у тому, що з його прийняттям вирішується матеріально-правовий спір, відносини між сторонами набувають ознак визначеності та усталеності, що сприяє нормальному виконанню сторонами обов`язків і здійсненню суб`єктивних прав.
При вирішенні даного спору, з огляду на предмет та підставу заявленого позову, судом першої інстанції не досліджувалось питання щодо порушених майнових прав, законних інтересів ОСОБА_1 , як в мотивувальній, так і у резолютивній частині рішення відсутні будь-які висновки щодо прав або обов`язків скаржника стосовно сторін у справі.
Тобто апелянт не довів суду, яким чином рішення суду про визнання укладеним договору купівлі - продажу нерухомого майна від 04.11.2020 р., стороною якого він не є, порушує його права та охоронювані законом інтереси та (або) обов`язки.
Як вказувалося апеляційний судом вище, обґрунтовуючи порушення прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним рішенням, скаржник посилається на те, що внаслідок порушення позивачем, як переможцем аукціону порядку проведення розрахунків за придбаний лот, у ОСОБА_1 , як учасника аукціону були "правомірні та законні очікування" щодо визнання аукціону таким, що не відбувся та проведення аукціону повторно, на якому він мав би можливість придбати майно.
З врахуванням доводів скаржника, колегія суддів звертає увагу на правову позицію ЄСПЛ, який у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії" від 19.12.1998 "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002, "Прессос Компанія Нав`єра С.А." та інші проти Бельгії" від 28.10.1995, "Пайн Велі Девелопмент Лтд." та інші проти Ірландії" від 23.10.1991 зазначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.
У справі "Пайн Велі Девелопмент ЛТД" та інші проти Ірландії" ЄСПЛ постановив, що статтю 1 Першого протоколу до Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. "Правомірні очікування" виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати таке рішення дійсним та розраховувати на певний стан речей. При цьому такі правомірні очікування, є об`єктом правового захисту згідно зі статтею 1 Протоколу 1 до Конвенції та національного законодавства України.
Апеляційний господарський суд вказує, що ОСОБА_1 , який вважає, що позивачем, як переможцем аукціону було порушено порядок проведення розрахунків за придбаний лот, не позбавлений права звернутися до суду із самостійним позовом для захисту своїх прав та інтересів, які останній вважає порушеними, в тому числі і шляхом визнання аукціону недійсним чи визнання його таким, що не відбувся.
В свою чергу, апеляційний суд позбавлений права, враховуючи предмет та підстави заявленого позову у даній справі, досліджувати обставини щодо наявності чи відсутності підстав для визнання аукціону недійсним або ж визнання його таким, що не відбувся та надавати оцінку правомірності чи неправомірності проведених позивачем розрахунків за придбаний лот.
В матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що результати аукціону, які оформлені протоколом від 08.09.2020 р. № 14 визнанні недійсними або аукціон визнаний таким, що не відбувся, зокрема, і внаслідок порушення позивачем порядку проведення розрахунків за придбаний лот, чи з інших підстав.
Також,апеляційним судом враховується,що ОСОБА_1 був учасником аукціону,який запропонував найнижчу ціну , порівняно з перемовжцем,який запропонував найвищу ціну 5 900 000грн, або учасником № 3 ,який запопонував 5 800 000 грн.
З врахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку про безпідставність посилань ОСОБА_1 , в обґрунтування порушення прав, інтересів та (або) обов`язків оскаржуваним рішенням, на порушення позивачем порядку проведення розрахунків за придбаний лот, та як наслідок виникнення у нього, як учасника аукціону "правомірних та законних очікувань" щодо визнання аукціону таким, що не відбувся та проведення аукціону повторно, на якому він мав би можливість придбати майно.
За приписами п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося.
Враховуючи те, що при прийнятті рішення у даній справі місцевим господарським судом питання про права, інтереси та (або) обов`язки ОСОБА_1 не вирішувалося, і він це не довів в судовому засіданні, апеляційний суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття апеляційного провадження на підставі п. 3 ч. 1 ст. 264 ГПК України.
Керуючись ст. ст. 234, 235, 254, 264 ГПК України, суд, -
УХВАЛИВ:
1. Провадження за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі - ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Рівненської області від 07.12.2020 р. у справі № 918/1048/20 - закрити.
2. Матеріали справи повернути до Господарського суду Рівненської області.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили у відповідності до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
Повний текст ухвали скледено 12 березня 2021 р.
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Петухов М.Г.
Суддя Гудак А.В.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 04.03.2021 |
Оприлюднено | 12.03.2021 |
Номер документу | 95467706 |
Судочинство | Господарське |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Олексюк Г.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні