Постанова

від 10.03.2021 по справі 918/673/20

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 березня 2021 року Справа № 918/673/20

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Крейбух О.Г., суддя Павлюк І.Ю. , суддя Тимошенко О.М.

секретар судового засідання Кравчук О.В.

за участю представників сторін:

позивача: Дяденчук А.І. адвокат

відповідача: Бондаренко Р.Г. адвокат, Бідюк Т.В. адвокат

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухвалене 22.12.2020, повне рішення складено 04.01.2020, у справі № 918/673/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Велес Енержі"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М"

про стягнення індексу інфляції та трьох відсотків річних

В липні 2020 Товариство з обмеженою відповідальністю Велес Енержі звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокор-М про стягнення грошових коштів (індексу інфляції та трьох відсотків річних).

В обґрунтування позовних вимог вказує, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.05.2019 у справі № 918/696/18 задоволено позовні вимоги ТОВ Велес Енержі , стягнуто на його користь з ТОВ Агрокор-М 7 694 486,19 грн заборгованості за Договором № 10 від 10.09.2014 про поставку свиней та 115 417,29 грн судового збору. Зазначене рішення набрало законної сили 22.07.2019.

Посилаючись на ст. 526, 598, 599, 610, 611, 612, 625 Цивільного Кодексу України, п. 3.4, 4.3, 7.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань вважає, що у зв`язку з порушенням строку повернення сплаченої суми передоплати, позивач має право на стягнення інфляції та 3 % річних за період з 01.07.2017 по 08.07.2019.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 22.12.2020, позов Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Енержі до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокор-М про стягнення інфляційних та 3 % річних задоволено.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокор-М на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Енержі - 1 524 228,04 грн - інфляційних збитків, 466 728,55 грн - 3% річних та 29 864,35 грн - судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.05.2019 у справі № 918/696/18 позовні вимоги ТОВ Велес Енержі задоволені, стягнуто з ТОВ Агрокор-М 7 694 486,19 грн заборгованості за Договором №10 від 10.09.2014 про поставку свиней та 115 417,29 грн судового збору, зазначена заборгованість була сплачена відповідачем повністю лише 09.07.2019, а тому невиконання відповідачем вчасно свого грошового зобов`язання не позбавляє кредитора ТОВ Велес Енержі права на отримання компенсації за ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокор-М , не погоджуючись з ухваленим рішенням, звернувся до Північно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Рівненської області від 22.12.2020 у справі № 918/673/20 скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

В обґрунтування апеляційної скарги скаржник зазначає:

- позивач не врахував те, що предметом розгляду справи № 918/696/18 є повернення передоплати за договором поставки, а не стягнення коштів внаслідок порушення грошового зобов`язання;

- положеннями ст. 625 ЦП України передбачено можливість стягнення інфляційних втрат та 3% річних саме за прострочення грошового зобов`язання;

- стягнення з ТОВ Агрокор-М суми боргу, що становить попередню оплату, не є наслідком порушення ним грошового зобов`язання, оскільки відповідні дії вчиняються не на виконання взятих на себе грошових зобов`язань, а з інших підстав - повернення сплачених коштів особою, яка неналежно виконала свої зобов`язання за договором постанови;

- право на повернення грошових коштів виникло внаслідок порушення ТОВ Агрокор-М обов`язку передати відповідний товар, це право не становить зміст основного зобов`язання. Грошовими коштами є зобов`язання, що передбачає передачу грошей як предмет договору;

- відповідно до ст. 536 Цивільного кодексу України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства. Проте договір поставки свиней від 10.09.2014 № 10 не містить положень про нарахування та стягнення процентів за неналежне виконання зобов`язань, у зв`язку з чим немає підстав для їх стягнення.

Таким чином, на думку скаржника, рішення Господарського суду Рівненської області від 22.12.2020 у справі № 918/673/20 є таким, що прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, за неповного встановлення обставин, що мають значення для справи, відтак підлягає до скасування /а.с. 108-110 /.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду (головуючий суддя Крейбух О.Г., судді Тимошенко О.М., Юрчук М.І.) від 03.02.2021, відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідальністю Агрокор-М на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.12.2020 у справі № 918/673/20, розгляд справи призначено на 10.03.2021 об 10:00 год /а.с. 122-123 /.

25.02.2021 ТОВ Велес Енержі подано до суду відзив на апеляційну скаргу (вх.№ 829/21 від 25.02.2021), в якому позивач заперечує проти апеляційної скарги ТОВ Агрокор-М та просить оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області від 22.12.2020 у справі № 918/673/20 залишити в силі /а.с.127-132/.

02.03.2021 на адресу суду від адвоката Бондаренко Р.Г., який представляє інтереси ТОВ Агрокор-М , надійшло клопотання (вх.№ 905/21) про зупинення провадження у даній справі (на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України) до вирішення Оболонським районним судом міста Києва кримінальної справи № 756/393/21 в рамках кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 42017000000000064 від 12.01.2017 щодо вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 366, ч.4 ст. 190 Кримінального кодексу України.

На думку заявника, справа № 756/393/21 Оболонського районного суду міста Києва є взаємопов`язана із даною справою, оскільки у кримінальній справі № 756/393/21 встановлено ряд обставин, що Договір № 10 від 10.09.2014 про поставку свиней, за яким здійснювались платежі (попередня оплата) між ТОВ Велес Енержі та ТОВ Агрокор-М не укладався, а порушене кримінальне провадження, насамперед стосується умисних дій вчинених ОСОБА_1 спрямованих на заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайства) в особливо великих розмірах, зокрема, безпідставного перерахування кредитних коштів на рахунок ТОВ Агрокор-М в супереч інтересам ТОВ Велес Енержі .

На підтвердження зазначеного адвокатом Бондаренко Р.Г. надано суду копію обвинувального акту у кримінальному провадженні, внесеному до ЄДР досудових розслідувань за № 42017000000000064 від 12.01.2017 відносно ОСОБА_1 , за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190; ч.2 ст. 364-1; ч. 1 ст. 366 КК України; копію ухвали Оболонського районного суду м. Києва від 19.01.2021 у справі № 756/393/21 про призначення відкритого підготовчого засідання за обвинувальним актом стосовно ОСОБА_1 /а.с. 138-155/.

На підставі розпорядження від 09.03.2021 № 01-04/81 керівника апарату суду у зв`язку з перебуванням у відрядженні судді-члена колегії по справі Юрчука М.І. у період з 09 березня 2021 по 12 березня 2021 включно проведено повторний автоматизований розподіл судової справи № 918/673/20 між суддями, протокол від 09.03.2021, яким визначено для розгляду справи колегію суддів у складі: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Тимошенко О.М., Павлюк І.Ю.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 10.03.2021, апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Агрокор-М" на рішення Господарського суду Рівненької області від 22.12.2020 у справі № 918/673/20 прийнято у новому складі суду: Крейбух О.Г. (головуючий суддя), Тимошенко О.М., Павлюк І.Ю.

10.03.2021 на адресу суду від адвоката Бідюк Т.В., який представляє інтереси ТОВ Агрокор-М на підставі ордеру про надання правової допомоги № 1017658 від 10.03.2021, надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх.№ 1927/21) для надання можливості ознайомлення з матеріалами справи з метою належної підготовки до судового розгляду, оскільки лише 09.03.2021 між ним та апелянтом ТОВ Агрокор-М було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги.

В судовому засіданні 10.03.2021 представник відповідача адвокат Бідюк Т.В. підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, представник позивача заперечив проти цього клопотання.

Розглянувши клопотання адвоката Бідюк Т.В., суд відмовляє у його задоволенні, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 11 ст. 270 ГПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Представник скаржника адвокат Бідюк Т.В. в якості підстав для відкладення розгляду справи вказує на укладення 09.03.2021 ТОВ Агрокор-М договору про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Бідюк Т.В., яка не ознайомлена з матеріалами справи.

10.03.2021 в судовому засіданні інтереси скаржника ТОВ Агрокор-М представляли адвокат Бондаренко Р.Г., який діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги серія АІ № 1082160 від 22.01.2021, та адвокат Бідюк Т.В., який діє на підставі ордеру про надання правничої допомоги серія ВК № 1017658 від 10.03.2021.

Адвокат Бондаренко Р.Г. представляв інтереси ТОВ Агрокор-М в суді першої інстанції, апеляційна скарга ТОВ Агрокор-М підписана адвокатом Бондаренко Р.Г. Станом на день розгляду справи 10.03.2021 доказів відкликання ТОВ Агрокор-М повноважень адвоката Бондаренко Р.Г. матеріали справи не містять.

Отже суд не вважає укладення скаржником ТОВ Агрокор-М договору про надання професійної правничої допомоги з адвокатом Бідюк Т.В. поважною підставою для відкладення розгляду справи, поскільки присутній адвокат Бондаренко Р.Г. у повній мірі ознайомлений з матеріалами справи та може здійснювати представництво інтересів відповідача.

В судовому засіданні 10.03.2021 представники відповідача ТОВ Агрокор-М підтримали подане до суду клопотання (вх.№ 905/21) про зупинення провадження у даній справі до вирішення Оболонським районним судом міста Києва кримінальної справи № 756/393/21, просили суд його задовольнити, зважаючи на ряд наведених обставин у ньому.

Представник позивача ТОВ Велес Енержі заперечив проти вимог поданого клопотання, посилаючись на його необґрунтованість та відсутність підстав для зупинення розгляду даної справи.

Розглянувши подане клопотання (вх.№ 905/21) про зупинення апеляційного провадження у справі № 918/673/20 та заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.227 ГПК України, суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв`язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов`язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

При цьому, вищевказана процесуальна норма прямо встановлює, що суд не може посилатися на об`єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Слід зазначити, що сама по собі пов`язаність справ ще не свідчить про неможливість розгляду та прийняття рішення у даній справі.

Отже неможливість розгляду даної справи до вирішення іншої полягає у тому, що обставини, які розглядаються іншим судом не можуть бути встановлені господарським судом самостійно у даній справі.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Як вбачається з матеріалів справи № 918/673/20, предметом позову є вимога ТОВ Велес Енержі про стягнення з ТОВ Агрокор-М індексу інфляції та трьох відсотків річних у зв`язку із порушенням відповідачем своїх зобов`язань та неповернення сплаченої суми передоплати (авансу) за Договором поставки свиней № 10 від 10.09.2014.

Позивач ТОВ Велес Енержі , як на підставу своїх вимог у справі № 918/673/20, з урахуванням положень ст. 526, 610, 625 Цивільного Кодексу України, серед іншого, посилається на ухвалене Господарським судом Рівненської області рішення від 06.05.2019 у справі № 918/696/18, за яким стягнуто з відповідача на його користь суму заборгованості (попередньої оплати) у розмірі 7 694 486,19 грн та встановлено ряд обставин порушення ТОВ Агрокор-М своїх зобов`язань за укладеним Договором поставки свиней № 10 від 10.09.2014.

Вирішуючи такий спір, суду необхідно встановити чи дійсно наявні правові підстави, з яким Закон пов`язує підстави для стягнення з відповідача індексу інфляції та трьох відсотків річних, на які посилається позивач, тобто у будь-якому випадку суду необхідно визначити правову природу правовідносин сторін та з`ясувати чи поширюється на них дія положень ч.2 ст. 625 ЦК України.

Згідно з обвинувальним актом у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42017000000000064 від 12.17.2017 відносно ОСОБА_1 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст. 190, ч.2 ст. 364-1, ч. 1 ст. 366 КК України, який перебуває на розгляді у Оболонському районному суді міста Києва у межах кримінальної справи № 756/393/21, встановлено, що ОСОБА_1 штучно створюючи видимості здійснення фінансово-господарських операцій безперешкодно отримував кредитний транш на ТОВ Велес Енержі та всупереч інтересів Товариства перераховував кошти на ТОВ Агрокор-М на підставі Договору поставки свиней № 10 від 10.09.2014, в загальній сумі 13 476 660 грн.

На думку колегії суддів, зазначені обставини, які наводить заявник у поданому клопотанні про зупинення провадження у справі, з підстав розгляду Оболонським районним судом міста Києва кримінальної справи № 756/393/21 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1 не свідчать про об`єктивну неможливість розгляду даної справи № 918/673/20 та неможливість встановити та оцінити конкретні обставини (факти), що мають суттєве значення для вирішення даного спору.

Апеляційний суд враховує, що рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2019 у справі № 918/696/18, у відповідності до якого стягнуто з ТОВ Агрокор-М попередню оплату здійснену ТОВ Велес Енержі за Договору поставки свиней № 10 від 10.09.2014 через порушенням зобов`язань відповідача, наразі є таким, що набрало законної сили. Матеріали справи не містять доказів скасування рішення у справі № 918/696/18, на підставі якого позивач ТОВ Велес Енержі звернувся із позовом у даній справі № 918/673/20 про стягнення інфляційних втрат та 3% річних.

Одночасно колегія суддів звертає увагу, що обставини на які посилається заявник ТОВ Агрокор-М у клопотанні про зупинення провадження у справі, мають відносне значення лише у справі № 918/696/18, за якими кошти (попередня оплата) від ТОВ Велес Енержі до ТОВ Агрокор-М були безпідставно перераховані ОСОБА_1 , який на думку заявника фактично діяв у власних інтересах.

Проте колегія суддів вважає, що наразі наявні в матеріалах справи докази, зокрема, копії банківських виписок, які підтверджують оплату заборгованості відповідачем перед позивачем за попередньою оплатою, з огляду на чинність рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2019 у справі № 918/696/18, та відсутності інших перешкод, дозволяють суду апеляційної інстанції встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом спору у даній справі № 918/673/20 та відповідно прийняти законне та обґрунтоване рішення, тоді як наведені адвокатом Бондаренко Р.Г. у клопотанні про зупинення провадження у справі, не є самі по собі підставою для обов`язкового зупинення провадження в порядку п.5 ч.1 ст. 227 ГПК України, а тому у задоволенні клопотання адвоката Бондаренко Р.Г. (зареєстрованого за вх.№ 905/21) слід відмовити.

В судовому засіданні 10.03.2021 представники апелянта ТОВ Агрокор-М повністю підтримали доводи та вимоги апеляційної скарги, просили оскаржуване рішення Господарського суду Рівненської області від 22.12.2020 у справі № 918/673/20 скасувати, а в задоволенні позову ТОВ Велес Енержі відмовити повністю.

Представник ТОВ Велес Енержі заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги з підстав викладених у відзиві на неї. Оскаржуване рішення від 22.12.2020 у справі № 918/673/20 вважає законним та обґрунтованим, в задоволенні апеляційної скарги просив відмовити.

Статтею 269 ГПК України встановлено, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників відповідачів та позивача, дослідивши матеріали справи, апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.05.2019 у справі № 918/696/18 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Енержі до Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокор-М про стягнення заборгованості у сумі 7 694 486,19 грн (з урахуванням заяви від 04.02.2019 про зменшення позовних вимог) задоволено.

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокор-М на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Енержі 7 694 486,19 грн - заборгованості та 115 417,29 грн - судового збору.

Також вказаним рішенням у зв`язку зі зменшенням позовних вимог в частині стягнення пені, інфляційних втрат та 3 % річних повернуто з Державного бюджету України Товариству з обмеженою відповідальністю Велес Енержі - 39 463,00 грн судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 59 від 11.12.2018.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 22.07.2019 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокор-М на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2019 у справі № 918/696/18 повернуто заявнику разом з доданими до неї документами.

Отже рішення Господарського суду Рівненської області від 06.05.2019 у справі № 918/696/18 набрало законної сили 22.07.2019.

Так названим рішенням встановлено, що на виконання власних зобов`язань, передбачених пунктом 2.4 Договору № 10 про поставку свиней від 10.09.2014, позивач здійснив перерахування відповідачу грошових коштів у вигляді передоплати. Всього за період з 19.09.2014 по 05.02.2015 позивач перерахував відповідачу грошові кошти в загальну розмірі 15 486 360,00 грн. Відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання по договору та не поставив позивачу жодної партії товару. Всього за період з 24.10.2014 по 03.11.2015 відповідач повернув позивачу 7 791 873,81 грн. Відповідно станом на 01.11.2018 загальна сума не повернених відповідачем грошових коштів складає 7 694 486,19 грн, що відповідно складає його грошове зобов`язання перед позивачем.

Згідно з ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Таким чином, обставини неналежного виконання ТОВ Агрокор-М зобов`язань з поставки товару по Договору № 10 від 10.09.2014 укладеного із ТОВ Велес Енержі , встановлені рішенням Господарського суду Рівненської області віл 06.05.2019 у справі № 918/696/18 (між тими ж сторонами), не доказуються в силу положень ч. 4 ст. 75 ГПК України.

Заборгованість, яка виникла у відповідача на підставі Договору № 10 про поставку свиней від 10.09.2014 та стягнута згідно з рішенням Господарського суду Рівненської області у справі № 918/696/18 від 06.05.2019, повністю сплачена відповідачем ТОВ Агрокор-М лише 09.07.2019, що підтверджується банківською випискою з рахунку позивача на суму 7 809 903,48 грн /а.с. 13/.

Оскільки, незважаючи на наявні грошові зобов`язання, рішення суду не виконувалося протягом тривалого часу, позивачем з посилання на ст. 625 ЦК України заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період прострочення виконання ним грошового зобов`язання включно до моменту виконання зобов`язання, тобто з 01.07.2017 по дату фактичної сплати (до 08.07.2019).

Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а оскаржуване рішення залишити без змін, виходячи з наступного.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно з ч. 5 ст. 11 ЦК України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду.

За приписами ст.173 ГК України, що кореспондується зі ст.509 ЦК України, у силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Згідно зі ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.05.2019 у справі № 918/696/18 стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю Агрокор-М на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Велес Енержі 7 809 903,48 грн, з яких 7 694 486,19 грн - заборгованості та 115 417,29 грн - судового збору.

Вказаним судовим рішенням, яке набрало законної сили, було встановлено преюдиційні факти наявності заборгованості відповідача перед позивачем, зокрема у розмірі 7 694 486,19 грн та невиконання відповідачем договірних зобов`язань, які в силу приписів ст. 75 ГПК України не підлягають повторному доведенню.

Так Господарським судом Рівненської області при розгляді справи № 918/696/18 встановлено, що "08.12.2016 позивач направив відповідачу вимогу про сплату боргу № 27, яка отримана відповідачем 20.12.2016, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (наявного в матеріалах справи), відповідно відповідач зобов`язаний повернути грошові кошти починаючи з 30.12.2016. Станом на 01.11.2018 відповідач не відреагував на зазначену вище вимогу, вимоги позивача щодо повернення сплаченого суму передоплати по договору залишено відповідачам без задоволення".

Тобто відповідач прострочив своє грошове зобов`язання з повернення суми попередньої оплати у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки та яку позивач зажадав повернути на підставі ч. 2 ст. 693 ЦК України.

Отже, матеріалами справи № 918/696/18 підтверджено факт порушення ТОВ Агрокор-М грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, починаючи з 30.12.2016.

Разом з тим в обґрунтування апеляційної скарги ТОВ Агрокор-М наголошує на тому, що повернення суми попередньої оплати за Договором поставки не є грошовим зобов`язанням у розумінні статті 625 ЦК України, а тому їх нарахування є помилковим.

Проте, такі твердження скаржника є необґрунтованими зважаючи на наступне.

За приписами ч. 1, 2 ст. 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За правовою природою попередня оплата (аванс) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17).

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

При цьому, за нормами статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати.

Крім того, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі № 918/631/19 зроблено висновок, що за змістом ст. 625 ЦК України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума інфляційних втрат та 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми.

Правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч.2 ст. 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі ч.2 ст. 625 цього Кодексу.

Апеляційний суд також бере до уваги, що саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку або виконувалось протягом тривалого проміжку часу, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України сум.

Так позивач, керуючись ст. 625 ЦК України, заявив до стягнення з відповідача нараховані на суму попередньої оплати 7 694 486,19 грн інфляційні втрати в розмірі 1 524 228,04 грн та 3 % річних в розмірі 466 728,55 грн за період з 01.07.2017 по 08.07.2019, дату фактичної сплати суми боргу на виконання рішення суду по справі № 918/696/18.

При цьому рішенням Господарського суду Рівненської області від 06.05.2019 у справі № 918/696/18 підтверджено факт порушення ТОВ Агрокор-М грошового зобов`язання з повернення суми попередньої оплати, починаючи з 30.12.2016.

Апеляційний суд приймає до уваги, що нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому до розрахунку мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3 % річних, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційних втрат в розмірі 1 524 228,04 грн та 3% річних в розмірі 466 728,56 грн є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Відповідно до ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.275 ГПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з ст.276 ГПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів зазначає, що доводи та заперечення апелянта, які викладені в апеляційній скарзі були також відображені останнім у відзиві на позовну заяву та належним чином дослідженні місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення, а тому не можуть бути підставою для його скасування та відхиляються як необґрунтовані.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд вважає, що скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень. Рішення Господарського суду Рівненської області від 22.12.2020 у справі № 918/673/20 ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

На підставі ст.129 ГПК України судовий збір за подання апеляційної скарги покладається на відповідача.

Керуючись ст. 269, 270, 271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрокор-М" на рішення Господарського суду Рівненської області від 22.12.2020 у справі № 918/673/20 - залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 22.12.2020 у справі № 918/673/20 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу № 918/673/20 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "11" березня 2021 р.

Головуючий суддя Крейбух О.Г.

Суддя Павлюк І.Ю.

Суддя Тимошенко О.М.