Рішення

від 24.02.2021 по справі 910/12861/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

24.02.2021Справа № 910/12861/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю

"Будівельно-інвестиційна компанія "Моноліт"

до Українсько-німецького спільного підприємства у формі

товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ''

про стягнення 75 677,51 грн

Суддя Зеленіна Н.І.

Секретар судового засідання Вовчик О.В.

Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Господарським судом міста Києва розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Моноліт" до Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" про стягнення заборгованості за неналежне виконання зобов`язань за договором купівлі-продажу, укладеним у спрощеній формі рахунку-фактури №АП-0000824 від 13.07.2018 у розмірі 75 677,51 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.08.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у матеріалах справи документам.

Ухвалою суду від 27.10.2020 постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 25.11.2020.

Протокольною ухвалою суду від 25.11.2020 відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 08.12.2020.

Протокольною ухвалою суду від 08.12.2020 відкладено судове засідання на 12.01.2021.

Протокольною ухвалою суду від 12.01.2021 задоволено клопотання відповідача про відкладення судового засідання, відкладено судове засідання на 03.02.2021.

Протокольною ухвалою суду від 03.02.2021 відкладено судове засідання на 24.02.2021.

У судовому засіданні 24.02.2021 суд заслухав вступне слово представника позивача, який підтримував позовні вимоги та просив задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, причин неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового розгляду був належним чином повідомлений.

У судовому засіданні 24.02.2021 суд дослідив зібрані в матеріалах справи докази, заслухав пояснення представника позивача, як щодо дослідження доказів, так і по суті позовних вимог.

У судовому засіданні 24.02.2021 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Моноліт" та Українсько-німецьким спільним підприємством у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" укладено договір купівлі-продажу у спрощеній формі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем виставлено позивачу для оплати рахунок-фактуру №АП-0000824 від 13.07.2018 на суму 62 863,77 грн та рахунок-фактуру №АП-0001239 від 28.09.2018 на суму 12 813,74 грн.

Вказані рахунки були оплачені позивачем, що підтверджується платіжними дорученнями №474 від 25.07.2018 на суму 32 863,77 грн, №528 від 14.09.2018 на суму 30 000,00 грн, №537 від 28.09.2018 на суму 12 813,74 грн.

Спір виник внаслідок того, що позивач здійснив оплату товару, а відповідач не здійснив його поставку, у зв`язку із чим у відповідача виникла заборгованість у розмірі 75 677,51 грн.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч. 2 ст. 638 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 641 Цивільного кодексу України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Згідно з ч. 2 ст. 642 Цивільного кодексу України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до п. 1 ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона-постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За приписами ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Виставлення відповідачем рахунків-фактури на оплату позивачем, та оплата рахунків-фактури позивачем підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями рахунків-фактури та копіями платіжних доручень із призначенням платежу - на оплату відповідних рахунків-фактури.

Враховуючи те, що відповідачем виставлено позивачу рахунок на оплату товару, в якому погоджено який товар має бути поставлено, його ціну, приймаючи до уваги, що позивачем оплачено виставлений відповідачем рахунок, суд приходить до висновку, що між позивачем та відповідачем укладений договір купівлі-продажу у спрощений спосіб.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать, що відповідач не виконав зобов`язання по поставці оплаченого позивачем товару, в результаті чого виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої не оспорений відповідачем та складає 75 677,51 грн.

22.04.2019 Концерном "Титан" як єдиним засновником позивача направлено на юридичну адресу відповідача претензію №20-04/19 про повернення грошових коштів за непоставлений товар.

23.09.2019 позивачем повторно направлялася претензія відповідачу щодо повернення отриманих грошових коштів.

30.09.2019 позивачем на юридичну адресу відповідача було направлена вимога в строк до 12.09.2019 передати позивачу оплачений товар або повернути грошові кошти.

Відповіді на зазначені претензії матеріали справи не містять.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Матеріали справи не містять доказів виконання відповідачем зобов`язань щодо поставки оплаченого товару на суму 75 677,51 грн, наявність заборгованості у цьому розмірі не спростовано, відповідач на момент прийняття рішення не надав документи, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, а відтак суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 75 677,51 грн.

Як встановлено ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Частиною 1 ст. 78 Господарського процесуального кодексу визначено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за договором, доказів на спростування доводів позивача відповідачем не надано, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 2, 74, 76-80, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Моноліт" - задовольнити повністю.

2. Стягнути з Українсько-німецького спільного підприємства у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Апогей-ГМБХ" (02068, м. Київ, вул. Драгоманова, буд. 19, код ЄДРПОУ - 20035383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельно-інвестиційна компанія "Моноліт" (03065, м. Київ, вул. Світлогірська, буд. 5/6, офіс 306, код ЄДРПОУ - 34484945) 75 677 (сімдесят п`ять тисяч шістсот сімдесят сім) грн 51 коп. - суми попередньої оплати та 2 102 (дві тисячі сто дві) грн 00 коп. - витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

На рішення може бути подано апеляційну скаргу протягом 20 днів з дня підписання повного тексту.

Рішення суду набирає законної сили у порядку і строки, передбачені ст. 241 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 11.03.2021.

Суддя Н.І. Зеленіна