Рішення

від 12.03.2021 по справі 910/19356/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.03.2021Справа №910/19356/20

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп"

про стягнення 201 921,25 грн.,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2020 року Комунальне підприємство "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп" про стягнення 201 921,25 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача наявна заборгованість з оплати поставленої Комунальним підприємством "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" на підставі Договору №75 на постачання теплової енергії від 12.11.2019 та спожитої Товариством з обмеженою "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп" у періоди з листопада 2019 року по квітень 2020 року та з червня по вересень 2020 року теплової енергії у розмірі 187 010,83 грн.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 682,71 грн. та пеню у розмірі 12 227,71 грн., нараховані за прострочення виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп" своїх грошових зобов`язань у період з 11.02.2020 по 25.11.2020.

У змісті позовної заяви Комунальне підприємство "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" виклало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого позивач поніс витрати на оплату судового збору у розмірі 3 028,82 грн. та очікує понести витрати на оплату професійної правничої допомоги у орієнтовному розмірі 9 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 відкрито провадження у справі №910/19356/20 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання); встановлено сторонам строки на подання заяв по суті спору.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 10.12.2020 про відкриття провадження у справі, була направлена на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп", вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13) та згідно інформації з пошукової системи Акціонерного товариства "Укрпошта" в мережі Інтернет поштове відправлення №0105476221800 вручено відповідачу 24.12.2020.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень Господарського процесуального кодексу України строк не скористався.

За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами з огляду на приписи ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

12.11.2019 між Комунальним підприємством "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" (енергопостачальна організація) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп" (споживач) укладено Договір на постачання теплової енергії №74 (надалі - Договір).

За цим Договором теплопостачальна організація бере на себе зобов`язання постачати споживачеві теплову енергію у вигляді гарячої води в потрібних йому обсягах, а споживач зобов`язується оплачувати одержану теплову енергію за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим Договором (розділ 1 Договору).

Відповідно до п.п. 2.1, 2.2 Договору теплова енергія постачається споживачу у вигляді гарячої води згідно температурного графіка 95-70°С на такі потреби: а) на опалення 0,431 Гкал/рік; б) на гаряче водопостачання __-__ мі/рік. Теплові витрати на теплових мережах, що належать споживачу від межі розділу_ згідно схеми до приладів вимірювання становлять 9 Гкал/рік. Кількість теплової енергії, що відпускається споживачу для опалення встановлюється в залежності від температури зовнішнього повітря, а для технологічних цілей та гарячого водопостачання по добовому графіку.

Пунктом 3.2.3 Договору передбачено, що в разі зміни тарифів у період дії цього Договору, теплопостачальна організація доводить споживачу нові тарифи через засоби масової інформації та в платіжних документах без внесення додаткових змін до цього Договору стосовно строків їх введення та розмірів.

Згідно з п. 5.1 Договору облік споживання опалення в приміщенні другого корпусу ДНЗ "Яблунька" по вул. Освіти, буд. 11, м. Вишневе проводиться за показаннями теплолічильника Sharky VMT №028968.

Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться за тарифами, які встановлюються уповноваженими органами згідно чинного законодавства та не підлягають узгодженню сторонами. На момент заключення договору тариф на опалення для категорії "інші споживачі" становить 1 885,64 грн. з ПДВ за 1 Гкал. (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п. 6.4 Договору оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки теплової енергії, який запланований для поставки на наступний місяць. В разі внесення споживачем суми, що перевищує фактично використані обсяги, різниця зараховується на наступний період. В разі використання споживачем обсягів теплової енергії, що перевищують попередньо оплачені, кінцевий розрахунок здійснюється 10 числа наступного місяця. Підставою для проведення кінцевого розрахунку є рахунок та акт наданих послуг за фактично спожиту теплову енергію за місяць. Споживач, протягом 15 днів з моменту отримання акту наданих послуг, зобов`язаний повернути теплопостачальній організації один примірник підписаного та скріпленого печаткою акту.

Згідно з п. 6.5 Договору у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту або вмотивованої відмови від підписання акту в терміни, зазначений у п. 6.4 Договору, послуги вважаються прийнятими споживачем за обсягом, вартістю та якістю.

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за теплову енергію у строки, зазначені у п. 6.4 даного Договору, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня, а також відшкодовує понесені теплопостачальною організацією збитки.

Цей Договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 12.11.2020 (п. 10.1 Договору).

Спір у справі виник у зв`язку з твердженнями позивача, що у відповідача наявна заборгованість з оплати поставленої теплової енергії позивачем згідно Договору №75 на постачання теплової енергії від 12.11.2019 у розмірі 187 010,83 грн. Крім того, позивач стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 682,71 грн. та пені у розмірі 12 227,71 грн.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором енергопостачання, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі параграфу 3 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 13, ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" одним з видів житлово-комунальних послуг є комунальні послуги, до яких відносяться централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, вивезення побутових відходів тощо. Ціни/тарифи на комунальні послуги та послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій формуються і затверджуються органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, відповідно до їхніх повноважень, визначених законом.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" закріплений обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

01.06.2011 постановою Кабінету Міністрів України №869 затверджено Порядок формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води (далі - Порядок).

Згідно з п. 1 Порядку він визначає механізм формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій та суб`єктів господарювання на суміжних ринках, які провадять або мають намір провадити господарську діяльність з виробництва теплової енергії, її транспортування магістральними і місцевими (розподільними) тепловими мережами (далі - транспортування) та постачання, надання послуг з постачання теплової енергії і постачання гарячої води.

Порядок застосовується під час установлення органами місцевого самоврядування (далі - уповноважені органи) тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води для суб`єктів природних монополій, а також для суб`єктів господарювання на суміжних ринках, зазначених у пункті 1 цього Порядку, та поширюється на таких суб`єктів під час розрахунку зазначених тарифів (п.2).

Відповідно до п. 5 Порядку двоставковий тариф на теплову енергію, послуги з постачання теплової енергії і постачання гарячої води - грошовий вираз двох окремих частин тарифу (умовно-змінної та умовно-постійної).

Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - вартість одиниці теплової енергії (1 Гкал) як грошовий вираз змінної частини планованих економічно обґрунтованих прямих витрат на її виробництво та транспортування, що змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії.

Умовно-змінна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання гарячої води - вартість одиниці послуги (1 куб. метр) як грошовий вираз відповідної умовно-змінної частини вартості планованого обсягу теплової енергії, необхідної для надання послуги з постачання гарячої води, витрат на електроенергію та холодну воду для потреб гарячого водопостачання.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на послуги з постачання теплової енергії - абонентська плата за одиницю теплового навантаження об`єктів теплоспоживання на опалення (1 Гкал/год) як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно-змінних витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу теплової енергії для надання послуг з постачання теплової енергії.

Умовно-постійна частина двоставкового тарифу на теплову енергію - абонентська плата за одиницю (1 Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання як грошовий вираз планованих економічно обґрунтованих витрат, крім тих, що віднесені до умовно- змінних витрат, що включаються до повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, є постійними і не змінюються прямо (майже прямо) пропорційно зміні обсягу постачання теплової енергії з урахуванням планованого прибутку.

Отже, чинним законодавством передбачено можливість формування двоставкового тарифу, який фактично складається з двох складових, а саме:

- вартості спожитої теплової енергії, яка є платою за одиницю фактично спожитої теплової енергії (грн/Гкал) та вираховується в залежності від обсягу спожитої теплової енергії (умовно-змінна частина - вартість одиниці (1 Гкал) спожитої теплової енергії);

- вартості приєднаного теплового навантаження, яка становить абонентську плату за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження об`єктів теплоспоживання споживачів та вираховується виходячи з розміру опалювальної площі (умовно-постійна частина - абонентська плати за одиницю (Гкал/год) теплового навантаження).

Зі змісту Порядку слідує, що абонентська плата за приєднане теплове навантаження є складовою ціни, яку споживач зобов`язаний сплатити теплопостачальній організації за надані йому послуги теплопостачання.

Згідно п. 14 Порядку калькулювання собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється з розрахунку на планований період.

Відповідно до п. 15 Порядку формування тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії здійснюється ліцензіатами відповідно до річних планів її виробництва, транспортування та постачання, що складаються у розрізі територіальних громад, у межах яких ліцензіат провадить (має намір провадити) відповідний вид ліцензованої діяльності, економічно обґрунтованих планованих витрат, визначених на підставі державних та галузевих нормативів витрат ресурсів, техніко-економічних розрахунків, кошторисів, з урахуванням ставок податків і зборів, цін на матеріальні ресурси та послуги у планованому періоді.

Пунктом 48 Порядку встановлено, що формування двоставкового тарифу на теплову енергію здійснюється шляхом визначення грошового виразу умовно-змінної (вартість ГГкал спожитої теплової енергії) та умовно-постійної (абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження) частин тарифу, застосування яких забезпечує планований річний дохід, що дорівнює сумі планованої річної повної собівартості, витрат на відшкодування втрат та відповідного річного планованого прибутку, які отримуються за умови застосування одноставкового тарифу, розрахованого відповідно до вимог цього Порядку.

Згідно п. 48 Порядку умовно-постійна частина двоставкового тарифу визначається як абонентська плата за 1 Гкал/год. теплового навантаження об`єктів теплоспоживання та грошовий вираз решти планованих витрат повної собівартості виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, що є постійними і не змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно зміні обсягу виробництва теплової енергії, з урахуванням відповідного планованого прибутку, що розраховуються згідно з вимогами цього Порядку.

Під час формування двоставкових тарифів на теплову енергію визначаються планована повна собівартість, витрати на відшкодування втрат і планований прибуток від ліцензованої діяльності відповідно до вимог цього Порядку та здійснюється їх розподіл на умовно-змінну та умовно-постійну частини (п. 49 Порядку)

Рішенням Виконавчого комітету Вишневої міської ради №16/7 від 29.05.2020 для позивача встановлено з 01.06.2020 умовно-постійну частину двоставкового тарифу - абонентську плату, яка нараховується щомісячно в залежності від приєднаного теплового навантаження.

Водночас, опалювальний сезон триває не увесь рік (12 місяців), а в середньому 6 місяців (жовтень-квітень включно).

Таким чином, витрати позивача на надання послуг з опалення є сезонними, проте, як зазначає позивач, для зручності як споживачів (для зменшення фінансового навантаження в опалювальний період), так і виробників теплової енергії (можливість стабільного фінансування поточних витрат протягом календарного року) плата за теплове навантаження (умовно-постійна частина тарифу) розраховується відповідно до планових річних показників та розподіляється рівними щомісячними платежами протягом року.

Відповідачем, в свою чергу, не спростовано погодження умовно-постійної частини двоставкового тарифу - абонентської плати, яка нараховується щомісячно в залежності від приєднаного теплового навантаження.

Тобто, в даному випадку, плата, яка мала бути внесена протягом місяців опалювального періоду, розділяється на рівні частини і підлягає до сплати також протягом місяців неопалювального сезону.

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору ним за період з листопада 2019 року по вересень 2020 року було поставлено теплову енергію на загальну суму 261 682,33 грн. відповідно до рахунків:

- №1911075 від 29.11.2019 на суму 15 085,15 грн. з ПДВ;

- №1912075 від 28.12.2019 на суму 59 586,35 грн. з ПДВ;

- №2001075 від 24.01.2020 на суму 24 829,40 грн. з ПДВ;

- №2002075 від 28.02.2020 на суму 50 232,05 грн. з ПДВ;

- №2003075 від 31.03.2020 на суму 15 075,35 грн. з ПДВ;

- №2004075 від 30.04.2020 на суму 3 166,75 грн. з ПДВ;

- №2006075 від 26.06.2020 на суму 23 426,82 грн. з ПДВ;

- №2007075 від 29.07.2020 на суму 23 426,82 грн. з ПДВ;

- №2008075 від 27.08.2020 на суму 23 426,82 грн. з ПДВ;

- №2009075 від 30.09.2020 на суму 23 426,82 грн. з ПДВ.

На підтвердження поставки теплової енергії у листопаді та грудні 2019 року позивачем надано копії Актів надання послуг за листопад 2019 року на суму 15 085,15 грн. з ПДВ (відповідно до рахунку №1911075 від 29.11.2019) та за грудень 2019 року на суму 59 586,35 грн. з ПДВ (відповідно до рахунку №1912075 від 28.12.2019).

Вказані акти підписані сторонами та скріплені їх печатками.

В свою чергу, як стверджує позивач, Акти надання послуг за періоди з січня по квітень 2020 року та з червня по вересень 2020 року разом із рахунками №2001075 від 24.01.2020, №2002075 від 28.02.2020, №2003075 від 31.03.2020, №2004075 від 30.04.2020, №2006075 від 26.06.2020, №2007075 від 29.07.2020, №2008075 від 27.08.2020, №2009075 від 30.09.2020 були направлені відповідачу 09.11.2020, що підтверджується описом вкладення у цінний лист від 09.11.2020, фіскальним чеком від 09.11.2020 та накладною №0813202680004 від 09.11.2020.

Згідно з п. 6.5 Договору у разі неотримання теплопостачальною організацією підписаного акту або вмотивованої відмови від підписання акту в терміни, зазначений у п. 6.4 Договору, послуги вважаються прийнятими споживачем за обсягом, вартістю та якістю.

Матеріали справи не містять доказів надання відповідачем позивачу мотивованої відмови від підписання надісланих актів надання послуг за січень-вересень 2020 року, а відтак суд дійшов висновку, що послуги є прийнятими відповідачем на загальну суму 261 682,33 грн. та останній зобов`язаний їх оплатити.

Відповідачем не надано суду будь-яких заперечень як щодо факту отримання від позивача вказаних послуг, так і щодо їх якості та вартості.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 6.4 Договору оплата за теплову енергію проводиться грошовими коштами до 25 числа місяця, що передує місяцю поставки теплової енергії, який запланований для поставки на наступний місяць.

Таким чином, відповідач повинен був оплачувати поставлену позивачем теплову енергію не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю поставки теплової енергії.

З наданого позивачем розрахунку суми боргу вбачається, що відповідачем було оплачено поставлену позивачем теплову енергію в розмірі 74 671,50 грн. (за листопад-грудень 2019 року), у зв`язку з чим позивач просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп" заборгованість у розмірі 187 010,83 грн. (261 682,33 грн. - 74 671,50 грн.).

Враховуючи приписи ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 6.4 Договору, суд приходить до висновку, що станом на дату звернення позивача до суду відповідач взятих на себе зобов`язань за Договором в повному обсязі не виконав, вартість поставленої теплової енергії у визначений Договором строк не сплатив.

Доказів сплати відповідачем коштів у загальному розмірі 187 010,83 грн. в рахунок оплати іншої частини заборгованості відповідачем суду не надано.

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись наведеними нормами процесуального закону, суд приходить до висновку, що відповідачем не спростовано тверджень позивача щодо наявності у нього заборгованості перед Комунальним підприємством "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" у розмірі 187 010,83 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Наявність та обсяг заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп" за Договором (з оплати поставленої теплової енергії у періоди з січня по квітень 2020 року та з червня 2020 року по вересень 2020 року) у розмірі 187 010,83 грн. підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, у зв`язку з чим позовні вимоги Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп" про стягнення 187 010,83 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 12 227,71 грн., нарахованої у період з 11.02.2020 по 25.11.2020.

Судом встановлено, що відповідач обов`язку по сплаті грошових коштів у визначений строк не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Пунктом 8.2 Договору сторони погодили, що в разі неоплати або несвоєчасної оплати за теплову енергію у строки, зазначені у п. 6.4 даного Договору, споживач сплачує на користь теплопостачальної організації, крім суми заборгованості з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення, пеню за кожний день прострочки в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу, що діяла в період, за який сплачується пеня, а також відшкодовує понесені теплопостачальною організацією збитки.

З пункту 8.2 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір (подвійна облікова ставка НБУ), порядок (за кожний день прострочки від суми простроченого платежу), однак не визначено період нарахування пені.

В свою чергу, до даних правовідносин застосовуються норми Закону України "Про житлово-комунальні послуги", тобто спеціального закону.

Статтею 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином.

З розрахунку пені вбачається, що позивач виходив з розміру подвійної облікової ставки НБУ, однак ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" обмежено розмір пені до 0,01%, що є значно меншим від подвійної облікової ставки НБУ.

Водночас, встановлення законодавцем обмеження максимального розміру пені, безумовно має наслідком обмеження періоду нарахування пені, оскільки після досягнення розміру пені до 100% загальної суми боргу, подальше нарахування пені (на наступний період) є неправомірним в силу ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги".

Отже, фактично, встановивши максимальну межу розміру пені, стягнення якої є правомірним, законодавець обмежив строк нарахування пені, а відтак ст. 232 Господарського кодексу України не підлягає застосуванню, оскільки в даному випадку спеціальним законом - Законом України "Про житлово-комунальні послуги" встановлено інше обмеження періоду нарахування.

З наданого позивачем розрахунку пені вбачається, що позивачем нараховано пеню у період з 11.02.2020 по 25.11.2020.

В свою чергу, 17.03.2020 Верховною Радою України був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" №533-ІХ, який набрав чинності з 18.03.2020, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого до 1 липня 2020 року зупинено дію пункту 10 частини другої та пункту 2 частини четвертої статті 7 та частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" в частині нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Таким чином, з урахуванням зупинення дії частини першої статті 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (18.03.2020 набрав чинності) до 1 липня 2020 року правомірним є нарахуванням пені за прострочення оплати за надані послуги:

- за січень 2020 року з 11.02.2020 (визначена позивачем початкова дата нарахування) по 17.03.2020, з 02.07.2020 по 25.11.2020 (визначена позивачем кінцева дата нарахування) на суму 24 829,20 грн.;

- за лютий 2020 року з 11.03.2020 (визначена позивачем початкова дата нарахування) по 17.03.2020, з 02.07.2020 по 25.11.2020 (визначена позивачем кінцева дата нарахування) на суму 50 232,05 грн.;

- за березень 2020 року з 02.07.2020 по 25.11.2020 (визначена позивачем кінцева дата нарахування) на суму 15 075,35 грн.;

- за квітень 2020 року з 02.07.2020 по 25.11.2020 (визначена позивачем кінцева дата нарахування) на суму 3 166,35 грн.;

- за червень 2020 року з 11.07.2020 (визначена позивачем початкова дата нарахування) по 25.11.2020 (визначена позивачем кінцева дата нарахування) на суму 23 426,82 грн.;

- за липень 2020 року з 11.08.2020 (визначена позивачем початкова дата нарахування) по 25.11.2020 (визначена позивачем кінцева дата нарахування) на суму 23 426,82 грн.;

- за серпень 2020 року з 11.09.2020 (визначена позивачем початкова дата нарахування) по 25.11.2020 (визначена позивачем кінцева дата нарахування) на суму 23 426,82 грн.;

- за вересень 2020 року з 11.10.2020 (визначена позивачем початкова дата нарахування) по 25.11.2020 (визначена позивачем кінцева дата нарахування) на суму 23 426,82 грн.

За таких обставин, суд здійснив власний розрахунок пені (з врахуванням визначених позивачем періодів нарахування пені), а також з урахуванням положень ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та Закону України №533-ІХ, дійшов висновку, що обґрунтованим розміром пені, що підлягає стягненню з відповідача, є сума 2 357,28 грн.

В іншій частині заявлена до стягнення пеня у розмір 9 870,43 грн., обрахована невірно, оскільки позивачем не враховано обмеження, встановленні ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та зупинення дії частини першої вказаної статті у період з 18.03.2020 по 01.07.2020, а відтак задоволенню не підлягає.

Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 682,71 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок З% річних, та керуючись приписами ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України, якими встановлено обов`язок суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп" 3% річних у розмірі 2 682,71 грн. у повному обсязі.

За таких обставин, позовні вимоги Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" підлягають задоволенню частково із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп" заборгованості у розмірі 187 010,83 грн., пені у розмірі 2 357,28 грн. та 3% річних у розмірі 2 682,71 грн.

В іншій частині в задоволенні позову необхідно відмовити з викладених підстав.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 124 Господарського процесуального кодексу України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Комунальне підприємство "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" у позовній заяві виклало попередній (орієнтовний) розрахунок витрат, пов`язаних з розглядом даної справи, згідно якого позивач поніс та очікує понести витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 9 000,00 грн., відшкодування яких просив покласти на відповідача.

Частиною 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

У відповідності до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем було долучено до матеріалів справи Договір про надання правової допомоги - адвокатських послуг №20/09-09 від 09.09.2020, Додаткову угоду №5 від 13.11.2020 до Договору про надання правової допомоги - адвокатських послуг №20/09-09 від 09.09.2020, Звіт №5 від 24.11.2020 про надані адвокатські послуги за Договором про надання правової допомоги - адвокатських послуг №20/09-09 від 09.09.2020 на суму 9 000,00 грн. та платіжне доручення №2066 від 24.11.2020 на суму 9 000,00 грн.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України).

Встановивши обставини, викладені у ч. 5 ст. 129 та ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, а також приймаючи до уваги наслідки вирішення даної справи - задоволення позовних вимог частково та відсутність клопотання відповідача, поданого в порядку ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку про необхідність покладення на відповідача витрат позивача на оплату послуг адвоката у розмірі 8 560,06 грн., що є пропорційним розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 13, 74, 76, 79, 129, 226, 233, 238, 239, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Буд-Проект-Груп" (01004, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 13; ідентифікаційний код 41571669) на користь Комунального підприємства "Вишнівськтеплоенерго" Вишневої міської ради Києво-Святошинського району Київської області" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, м. Вишневе, вул. Київська, буд. 11; ідентифікаційний код 19417197) борг у розмірі 187 010 (сто вісімдесят сім тисяч десять) грн. 83 коп., пеню у розмірі 2 357 (дві тисячі триста п`ятдесят сім) грн. 28 коп., 3% річних у розмірі 2 682 (дві тисячі шістсот вісімдесят дві) грн. 71 коп., відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 8 560 (вісім тисяч п`ятсот шістдесят) грн. 06 коп. та судовий збір у розмірі 2 880 (дві тисячі вісімсот вісімдесят) грн. 76 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Північного апеляційного господарського суду або через Господарський суд міста Києва.

Суддя Р.В. Бойко